"Нетрадиційне цілительство" і наука: компроміс неможливий
Не так давно на засіданні президії вченої ради Міністерства охорони здоров'я України обговорювалася проблема поширення у суспільстві «нетрадиційного цілительства», наводилося багато прикладів з «рекомендацій» натуропатів, біоенергетиків, екстрасенсів та астрологів, цинізм і недолугість яких...
Gespeichert in:
| Datum: | 2002 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2002
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71109 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Нетрадиційне цілительство" і наука: компроміс неможливий / І. Трахтенберг, В. Шумаков // Вісн. НАН України. — 2002. — № 2. — С. 21-30. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Не так давно на засіданні президії вченої ради Міністерства охорони здоров'я України
обговорювалася проблема поширення у суспільстві «нетрадиційного цілительства»,
наводилося багато прикладів з «рекомендацій» натуропатів, біоенергетиків,
екстрасенсів та астрологів, цинізм і недолугість яких просто вражають. Та на одвічні
запитання «хто винний?» і «що робити?» ще належить знайти відповіді. Справді, чому
більш як двом з половиною тисячам «цілителів» були видані ліцензії на право легальної
діяльності? Як узгоджується подібна практика з тим, що таке «лікування» відбувається
поза законодавчими регламентаціями і, по суті, не має надійного правового поля?
Нарешті, чому ця практика, вкрай небезпечна для фізичного і психічного здоров'я
суспільства, так нестримно пропагується у пресі? І це після того, як Мінінформ,
Міністерство охорони здоров'я і Державний комітет України у справах релігії свого часу
звернулися до засобів масової інформації з наполегливим закликом не друкувати реклами
сумнівних методів лікування, а в публікаціях, які рекламують «цілителів», називати
організацію, що видала ліцензію, і вказувати її номер. Розібратися у цій проблемі
намагаються автори статті, в основу якої покладено їхню доповідь на Першому
національному конгресі з біоетики. |
|---|