Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7113 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства / А. Войнаровський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 2-6. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859857321862103040 |
|---|---|
| author | Войнаровський, А. |
| author_facet | Войнаровський, А. |
| citation_txt | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства / А. Войнаровський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 2-6. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:43:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
2 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
Анатолiй ВОЙНАРОВСЬКИЙ
IНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНIСТЬ
В УКРАЇНI:
ВIД КОЛОНIАЛЬНОГО ДО
ВIТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Anatoliy VOJNAROVSKYI. Intellectual Property
in Ukraine: from Colonial to Native Legislation.
У процесi еволюцiйного розвитку людини вiд-
бувалось як фiзичне її вдосконалення, так i ста-
новлення як мислячої iстоти. Розумовий розви-
ток людини породжував її здатнiсть до творчостi.
Важку фiзичну працю, виявилось, можна полег-
шити за допомогою певних придуманих знарядь,
пристроїв. З часом, творчiсть стала притаманною
дiяльностi людини у всiх сферах суспiльного жит-
тя i важливим фактором соцiально-економiчного
розвитку суспiльства.
Розумова творча праця людини, яку ще на-
зивають iнтелектуальною, породжує певний iнте-
лектуальний продукт. У гуманiтарнiй (духовнiй)
галузi iнтелектуальної творчої дiяльностi – це
твори науки, лiтератури, мистецтв, комп’ютернi
програми, бази даних, проповiдi тощо.
До результатiв гуманiтарної творчої дiяльностi
вiдносяться також такi об’єкти, як мистецькi ар-
тистичнi виконання (стiйкi сценiчнi образи, амп-
луа створенi акторами), фонограми (записи звуку
на матерiальному носiї), вiдеограми (записи рухо-
мого зображення зi звуком чи без нього на будь-
якому матерiальному носiї) та програми мовлення
(радiо, телебачення, iнтернет).
Винаходи – новiтнi технiчнi пристрої, ново-
створенi речовини, високоефективнi ексклюзивнi
технiчнi та iншi процеси, аналогiчнi винаходам
– кориснi моделi, а також промисловi зразки –
творчi досягнення в галузi дизайну одягу, меб-
лiв, килимарства тощо, є результатами творчос-
тi винахiдникiв, дизайнерiв у науково-технiчнiй
галузi.
Засобом обслуговування в економiчних ринко-
вих вiдносинах об’єктiв науково-технiчної твор-
чостi вважаються комерцiйнi найменування (за-
соби iндивiдуалiзацiї на ринку виробника това-
рiв та надавача послуг), торговельнi марки (за-
соби iндивiдуалiзацiї на ринку товарiв i послуг)
та географiчнi зазначення мiсць походження то-
варiв, котрi є своєрiдною характеристикою якос-
тi товару, породжених природними властивостями
даного мiсця.
Окрему групу результатiв творчої дiяльностi
людини складають нетрадицiйнi об’єкти. Такими
є науковi вiдкриття, новостворенi та вдосконаленi
сорти рослин i породи тварин, скомпонованi iнте-
гральнi мiкросхеми (електроннi вироби), рацiона-
лiзаторськi пропозицiї та ноу-хау або комерцiйна
таємниця (об’єкти, котрi реалiзуються на ринку
без розкриття їх сутi, а лише шляхом повiдомлен-
ня про товарнi характеристики).
Стислий, але детальний перелiк об’єктiв має
на метi дати бiльш конкретне уявлення про iсну-
ючу в юридичнiй науцi класифiкацiю досягнень
людини в царинi її творчостi. З появою об’єк-
тiв iнтелектуальної творчостi людини закономiр-
но постає питання про їх правову охорону та за-
хист вiд неправомiрного несанкцiонованого вико-
ристання. Пiд правовою охороною розумiють на-
явнiсть мiжнародної i внутрiшньої правової бази
– конвенцiй договорiв, законiв, угод з охорони
iнтелектуальної власностi.
Суто українське законодавство в царинi iнте-
лектуальної власностi пов’язане з проголошенням
незалежностi України i з вiдновленням україн-
ської державностi. У Конституцiї України (стат-
тя 54) встановлено, що “...громадянам гарантує-
ться свобода лiтературної, художньої, наукової i
технiчної творчостi, захист iнтелектуальної влас-
ностi, їхнiх авторських прав, моральних i матерi-
альних iнтересiв, що виникають у зв’язку з рiз-
ними видами iнтелектуальної дiяльностi. Кожен
громадянин має право на результат своєї твор-
чої дiяльностi, нiхто не може використовувати
або поширювати їх без його згоди, за винятка-
ми, встановленими законом”1.
1Конституцiя (Основний Закон) України.– К.: Велес,
2007.– C. 14.
АНАТОЛIЙ ВОЙНАРОВСЬКИЙ. Iнтелектуальна власнiсть... 3
Iнтелектуальна власнiсть пiдпадає пiд правову
охорону нормами цивiльного (майнового) права,
котрого Україна в сформованому станi не мала нi-
коли. Так склалося iсторично. Україна послугову-
валась законодавством тих країн, складовою час-
тиною котрих була. Причини – вiдсутнiсть влас-
ної державностi та iншi об’єктивнi чинники. То-
му не дивно, що на територiї нашої держави па-
нувало литовське, польське, росiйське авторське
право. Разом з тим, не можна стверджувати, що
Україна зовсiм не мала власного цивiльного зако-
нодавства. В Українi широко застосовували норми
звичаєвого права, правової традицiї. До того ж,
в законодавствi країн-метрополiй було присутнє
українське корiння – норми права “Руської прав-
ди” перiоду Київської Русi, Литовського Статуту
– юридичного документа не лише литовського, а
й українського народу, правовi нормативнi доку-
менти України XVIII - першої пол. ХIХ ст.: “Эк-
страт малороссийских прав” (1767), “Права, по
которым судится малороссийский народ” (1734),
“Эстрат из указов, инструкций и постановлений”,
“Собрание прав Малороссии” (1807), “Свод мес-
тных законов западных губерний” (1837).
У часи Української Народної Республiки на її
територiї дiяли закони, постанови, котрi мали си-
лу до 7 жовтня 1917 р. i не були змiненi або ска-
сованi унiверсалами, постановами УНР. Йдеться
про “Свод законов Российской империи”, чинний
тодi на територiї України.
На поч. ХIХ ст. у галузi цивiльного законо-
давства з’являється пiдгалузь, яка в 1967 р. у
мiжнародному правi отримала сучасну назву “iн-
телектуальна власнiсть”. Iнтелектуальна власнiсть
трактується як право на результат iнтелектуаль-
ної творчої дiяльностi людини. Її складовими є
авторське, сумiжне i патентне право.
У Росiї авторське право започатковане в Ста-
тутi Цензурному вiд 22 квiтня 1828 р. Його дiя
розповсюджувалась i на територiї України. Згiдно
зi Статутом, право автора на створений ним твiр
трактується як право власностi, котрим можна
торгувати.
20 березня 1911 р. в Росiї приймається окре-
мий закон про авторське право.
Пiсля жовтневого перевороту 1917 р. радян-
ська влада видає низку нормативно-правових ак-
тiв з питань врегулювання авторських правовiд-
носин. Вони були розрiзненими i мiстили певнi
суперечливi положення. 30 сiчня 1925 р. прийма-
ється загальносоюзний закон “Основи авторсь-
кого права”. Україна на цьому етапi не має свого
узагальненого закону. Приймаються лише норма-
тивнi акти, що стосуються врегулювання окремих
питань з авторського права, зокрема, постанова
РНК УРСР вiд 8 грудня 1925 р. “Про авторсь-
кий гонорар за публiчне виконання драматичних
i музичних творiв”.
Закон про авторське право в Українi з’явився
6 лютого 1929 р. Вiн був українським формально,
бо вiдтворював знову ж таки норми росiйського
авторського права. Бiльш ґрунтовний пiдхiд до
охорони авторського права в Українi мiститься у
роздiлi IV “Авторське право” Цивiльного Кодек-
су УРСР вiд 18 липня 1963 р., а також цiлий ряд
пiдзаконних актiв, якi деталiзували окремi поло-
ження Кодексу, мiстили механiзми їх реалiзацiї2.
Формування законодавчої бази охорони автор-
ського права по-справжньому почалося лише на
поч. 90-их рр. ХХ ст. – пiсля проголошення не-
залежностi України. 1993 рiк в Українi став ду-
же плiдним у прийняттi багатьох надважливих
для держави законiв. Серед них i Закон України
“Про авторське право i сумiжнi права” (23 груд-
ня 1993 р.)3. 11 липня 2001 р. до цього закону
було додано ряд змiн i доповнень, продиктованих
практикою застосування цього нормативного акту
в галузi охорони iнтелектуальної власностi.
Доповнили нормативну базу сучасної України
i пiдзаконнi акти – постанови Кабiнету Мiнiст-
рiв України “Про мiнiмальнi ставки авторської
винагороди за використання творiв лiтератури i
мистецтва” (18 листопада 1994 р.) та “Про дер-
жавну реєстрацiю прав автора на твори науки,
лiтератури i мистецтва” (18 липня 1995 р.).
Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України з
1 сiчня 1998 р. затверджено правила роздрiб-
ної торгiвлi примiрниками аудiовiзуальних творiв
2Вiдомостi Верховної Ради УРСР.– 1963.– № 51.–
С. 731.
3Вiдомостi Верховної Ради України (Далi – ВВР Укра-
їни. – А.В.).– 1994.– № 13.– С. 64.
4 1-2’2008 Народознавчi Зошити
i фонограм, що впорядковували реалiзацiю су-
мiжного права виробникiв фонограм, вiдеограм,
передач органiзацiй мовлення та сумiжних прав
артистiв-виконавцiв.
У перелiку пiдзаконних актiв є i Указ Прези-
дента України “Про впорядкування торгiвлi де-
якими пiдакцизними товарами, пов’язаними з ви-
користанням аудiовiзуальних творiв i фонограм”
(20 травня 1998 р.). Результатом кодифiкацiї
норм iнтелектуальної власностi є книга IV “Iнте-
лектуальна власнiсть” Цивiльного Кодексу Укра-
їни, який набув чинностi 1 сiчня 2004 р. i став
унiверсальним механiзмом реалiзацiї iнтелектуа-
льних прав4. Як цивiлiзована держава, Україна
своїм приєднанням до Бернської конвенцiї про
охорону лiтературних i художнiх творiв 1886 р.
(Паризького акта вiд 24 липня 1971 р., змiнено-
го 2 жовтня 1979 р.) засвiдчила прiоритет норм
мiжнародного права в iнтелектуальнiй сферi на
своїй територiї. 27 жовтня 1973 р. Україна при-
єдналась до Всесвiтньої Конвенцiї про авторське
право, прийнятої в Женевi у 1925 р. Норми Кон-
венцiї також стали частиною українського нацiо-
нального законодавства.
Правова охорона результатiв науково-технiчної
творчостi в Українi має майже аналогiчну iсто-
рiю, як i правова охорона об’єктiв iнтелектуаль-
ної творчостi в гуманiтарнiй сферi. На територiї
України, що входила до росiйської iмперiї, дiяв
манiфест вiд 17 червня 1812 р. Вiн мав назву
“Про привiлеї на рiзнi винаходи i вiдкриття в ху-
дожнiх промислах”5. Пiд привiлеями розумiлось
щось на зразок патентiв, тобто юридичних охо-
ронних документiв на названi вище об’єкти. Про-
те цей закон не мав системного пiдходу i тому не
був ефективним, незважаючи на спробу його вдо-
сконалення у 1833 р. Лише 30 березня 1870 р.
Росiя прийняла закон про винаходи. В основi за-
кону було використано досвiд законотворення у
Захiднiй Європi.
Небагаточисельний перелiк нормативних актiв
царської Росiї з iнтелектуальної власностi за-
вершується законом про патенти вiд 20 трав-
4Цивiльний Кодекс України.– Харкiв: Ксилон, 2007.–
С. 400.
5Полное собрание законов.– T. ХХХII.– № 25, 143.
ня 1896 р. Вирiзняльною, вiдмiтною ознакою
цього закону було акцентування на такому кри-
терiї охороноспроможностi винаходу як iстотна
новизна.
Радянський перiод iсторiї правової охорони ви-
находiв розпочинається з декрету про винаходи
30 червня 1919 р.6. Насправдi цей декрет по-
збавляв винахiдникiв реальних прав на результат
своєї творчостi, бо замiсть патенту їм видавалося
авторське свiдоцтво, а винахiд вважався власнiс-
тю держави.
На змiну цьому закону був прийнятий новий –
про патенти на винаходи 1924 р.7. Вiн набув все-
союзного статусу i був обов’язковим на усiй його
територiї. Отже, Україна не могла мати i не мала
свого законодавства про винаходи. Цим законом
надавалось право на патенти винахiдникам, але
володiли вони цими правами до тих пiр, поки по-
годжувались на умови та правила використання
винаходу, пропонованi державою. У разi незго-
ди з цими умовами власника винаходу примусово
позбавляли будь-яких прав на патенти.
9 квiтня 1931 р. законом затверджено Положе-
ння про винаходи i технiчнi вдосконалення8. Цей
закон змiнив попереднiй – 1924 р. – i дiяв до
5 березня 1941 р. У свою чергу на змiну йому
прийшло Положення про винаходи i рацiоналiза-
торськi пропозицiї 24 квiтня 1959 р.9. У цьому
документi замiсть технiчних вдосконалень нази-
ваються рацiоналiзаторськi пропозицiї.
Коло правової охорони об’єктiв було розширено
в Положеннi про вiдкриття, винаходи i рацiона-
лiзаторськi пропозицiї 1973 р., що видно з самої
назви10.
Останнiй закон СРСР “Про винаходи в
СРСР” набув чинностi 1 липня 1991 р.11. Про-
6СУ РСФСР.– 1919.– № 34.– С. 341.
7Постановление ЦИК и Совнаркома СССР от 12 сен-
тября 1924 г.– СЗ СССР.– 1924.– № 9.– С. 97.
8Постановление ЦИК и Совнаркома СССР от 9 апре-
ля 1931 г.– СЗ СССР.– 1931.– № 21.– С. 180; Алексе-
ев Г.М. Советское изобретательство: этапы большого пути
// Вопросы Изобретательства.– 1987.– № 11.– С. 6-11.
9Положение об открытиях, изобретениях и рациона-
лизаторских предложениях от 24 апреля 1959 г. // СП
СССР.– 1959.– № 9.– С. 59.
10СП СССР.– 1973.– № 25.– С. 703.
11Ведомости сьезда народных депутатов СССР и Вер-
АНАТОЛIЙ ВОЙНАРОВСЬКИЙ. Iнтелектуальна власнiсть... 5
те, в силу вiдомих iсторичних причин вiн вже
не дiяв. У законi єдиним охоронним документом
винаходу визнавався патент. Вперше у радянсько-
му законодавствi об’єкт iнтелектуальної власностi
визначений товаром, котрим мiг розпоряджатись
на свiй розсуд власник патенту на нього.
Основна робота з формування сучасної вiтчиз-
няної законодавчої бази з охорони промислової
власностi, котрої країна не мала нiколи, розпоча-
лася напередоднi i пiсля проголошення незалеж-
ностi України. Першим був Закон України “Про
власнiсть” 1991 р.12. Цiннiсть цього закону, перш
за все, в тому, що в ньому визначався пере-
лiк результатiв iнтелектуальної творчої дiяльно-
стi, котрi могли набути права власностi i правової
охорони.
18 вересня 1992 р. Президент України сво-
їм Указом затвердив “Тимчасове положення про
правову охорону об’єктiв промислової власностi
та рацiоналiзаторських пропозицiй в Українi”13.
Паралельно в державi продовжувалася розробка
основ законодавства про промислову власнiсть.
Цей пiдзаконний акт на певному етапi вiдiгра-
вав дуже важливу роль до прийняття 13 грудня
1991 р. Закону України “Про основи державної
полiтики в сферi науки i науково-технiчної дiя-
льностi”14. Формування державних прiоритетiв у
науково-технiчнiй галузi продовжилось Законами
України “Про науково-технiчну iнформацiю” вiд
25 червня 1993 р.15, “Про охорону прав на ви-
находи i кориснi моделi”16, “Про охорону прав
на промисловi зразки”17, “Про охорону прав на
знаки для товарiв i послуг”18. Останнi три зако-
ни Верховна Рада України прийняла 15 грудня
1993 р.
Для врегулювання порядку правової охорони
так званих нетрадицiйних об’єктiв iнтелектуаль-
ховного Совета СССР.– 1991.– № 25.– С. 703.
12Закон України “Про власнiсть” вiд 7 лютого 1991 р.–
Вiдомостi Верховної Ради Української РСР.– 1991.–
№ 20.– С. 249.
13Збiрник нормативних актiв з питань промислової
власностi.– К.: Вища Школа, 1998.– С. 25.
14ВВР України.– 1992.– С. 165.
15ВВР України.– 1993.– С. 345.
16ВВР України.– 1994.– № 7.– С. 32.
17ВВР України.– 1994.– № 7.– С. 34.
18ВВР України.– 1994.– № 7.– С. 26.
ної власностi в цей же день були прийнятi закони
“Про племiнне тваринництво”19, трохи ранiше –
“Про охорону прав на сорти рослин”20. 5 листо-
пада 1997 р. Верховна Рада України затвердила
ще один акт – Закон України “Про охорону прав
на топографiї iнтегральних мiкросхем”21, якi вва-
жаються нетрадицiйним об’єктом iнтелектуальної
власностi.
Iз прийняттям цих законiв i пiдзаконних ак-
тiв у країнi склалась досконала вiтчизняна систе-
ма правової охорони промислової власностi. Слiд
пiдкреслити, що головне досягнення у формуван-
нi сучасної законодавчої бази країни все ж було
зроблено введенням у дiю з 1 сiчня 2004 р. Ци-
вiльного Кодексу України22.
Вiтчизняна правова база з охорони промисло-
вої власностi була доповнена нормами Паризь-
кої конвенцiї про охорону промислової власнос-
тi, Мадридської угоди про мiжнародну реєстра-
цiю знакiв та Договору про патентну кооперацiю,
згоду на їх чиннiсть на територiї держави дала
Верховна Рада України23.
На жаль, досi залишається прогалиною в за-
конодавствi України вiдсутнiсть правового акту
з охорони наукових вiдкриттiв. Специфiка цього
нетрадицiйного об’єкта ускладнює його правову
охорону як на рiвнi немайнових, так i на рiвнi
майнових прав. З одного боку, науковi вiдкриття
є результатом iнтелектуальної творчостi людини,
тому має охоронятись право авторства i право на
iм’я вченого (що робиться за традицiєю, а не на
основi правового акту), з другого – наукове вiд-
криття як виявлення законiв, явищ, закономiрно-
стей, що iснують в матерiальному свiтi, не може
бути захищене на рiвнi майнових прав (майно-
вi права у цьому випадку потрiбно трактувати
як право дозволяти чи забороняти використання
його), бо це б зупинило суспiльний прогрес у
разi заборони вченого на використання його до-
сягнення. Науковi дискусiї з цього приводу вже
тривають не одне десятилiття.
19ВВР України.– 1994.– № 7.– С. 37.
20ВВР України.– 1993.– № 21.– С. 218.
21Iнтелектуальна власнiсть в Українi. Нормативна база.–
К.: КНТ, 2003.– С. 263.
22Цивiльний кодекс України.– Харкiв.: Ксилон, 2007.
23Iнновацiя.– 1992.– № 4-5.
6 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Паралельно з основоположними нормативно-
правовими актами держави, Верховна Рада Укра-
їни прийняла низку “обслуговуючих” галузь iнте-
лектуальної власностi законiв. Це Закон України
“Про державну таємницю” вiд 21 сiчня 1994 р.1,
“Про захист iнформацiї в автоматизованих систе-
мах”2 вiд 5 липня 1994 р., “Про наукову i науко-
во-технiчну експертизу”3 вiд 10 лютого 1995 р.
Формування законодавчої бази з iнтелектуаль-
ної власностi вiдбувалось i шляхом кодифiкацiї
вiдповiдних норм у вже згаданому Цивiльному
Кодексi України, Кримiнальному Кодексi, Ад-
мiнiстративному, Господарському, Митному Ко-
дексах України. Норми, котрi є складовою час-
тиною цих кодексiв i стосуються iнтелектуальної
власностi, спрямованi на її правову охорону та
мiстять конкретнi механiзми захисту iнтелекту-
альних прав. У Верховнiй Радi України з 2004 р.
знаходиться на вивченнi i розглядi Кодекс iн-
телектуальної власностi, на жаль, без видимих
перспектив.
Правниками України вносяться пропозицiї i
про створення спецiалiзованих судiв з розгляду
спорiв з проблем iнтелектуальної власностi. Зав-
данням держави, сучасної юридичної науки, є,
перш за все, здiйснення всеобучу, формування
правової свiдомостi всiх громадян в галузi iнте-
лектуальної власностi, а також правової культури.
Законодавство України з iнтелектуальної влас-
ностi “живе” i воно розвивається. Свiдченням
цього є висока динамiка внесення змiн до базових
законiв, що враховують вимоги життя, суспiльнi
потреби та об’єктивнi закономiрностi цивiлiзацiй-
ного прогресу. Людство практично вичерпує тра-
дицiйнi резерви засобiв зростання продуктивнос-
тi працi, запаси матерiальних ресурсiв, сировини,
енергоносiїв. Шлях до виживання земної цивiлi-
зацiї пролягає у вмiлому негайному використаннi
iнтелектуального потенцiалу людської спiльноти.
Тому ХХI ст., природньо, називають епохою iн-
формацiйних процесiв, iнновацiй та iнтелектуаль-
ної власностi.
1ВВР України.– 1994.– № 16.– С. 218.
2ВВР України.– 1994.– № 31.– С. 286.
3ВВР України.– 1995.– № 9.– С. 56.
Статтi
Микола МУШИНКА
ЗАВЕРШЕННЯ РОКУ
СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО В УКРАЇНI
Mykola MUSHYNKA. On Finalization of Stepan
Rudnytsky Memorial Year in Ukraine.
Тернопiльська облдержадмiнiстрацiя оголосила
2007-ий рiк Роком Степана Рудницького. Iм’я
С.Рудницького в Українi до недавнього часу було
майже забуте, хоч йдеться про найвизначнiшого
географа України, фундатора української нацiо-
нальної географiї. На жаль, ще й сьогоднi йо-
го iм’я вiдоме хiба-що вузькому коловi географiв.
Хто такий Степан Рудницький? Пригадаймо хо-
ча би найосновнiшi данi з його бiографiї.
С.Рудницький народився 3 грудня 1877 р. в
Перемишлi, однак з двох рокiв жив у Тернополi,
де почав навчатися в гiмназiї. Вищу географiч-
ну освiту здобув у Львовi, Вiднi та Берлiнi. У
Львiвському унiверситетi габiлiтувався на доцен-
та (1908). Там же вперше в iсторiї запровадив
курс “Географiя України” (1913). Пiд час Пер-
шої свiтової вiйни працював у Вiденському ант-
ропологiчному iнститутi та тiсно спiвпрацював iз
Союзом визволення України, Українською Пре-
совою службою та товариством “Osteuropa”. В
1917 р. повернувся на кафедру географiї Львiв-
ського унiверситету, з якої 1919 р. його було
звiльнено польською адмiнiстрацiєю.
Повернувшись до Вiдня, вiн став експертом
емiграцiйного уряду ЗУНР, з доручення якого
виготовляв усi карти та статистичнi данi для по-
треб уряду i мiжнародних органiзацiй. Був теж
спiвзасновником Українського Вiльного Унiверси-
тету, з яким в 1921 р. виїхав у Прагу, став-
ши першим деканом його фiлософського факуль-
тету. Паралельно викладав географiчнi дисцип-
лiни в Карловому унiверситетi, Празькому Нi-
мецькому унiверситетi, Українськiй господарськiй
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:43:56Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Войнаровський, А. 2010-03-23T14:41:29Z 2010-03-23T14:41:29Z 2008 Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства / А. Войнаровський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 2-6. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7113 uk Інститут народознавства НАН України Статті Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства Intellectual Property in Ukraine: from Colonial to Native Legislation Article published earlier |
| spellingShingle | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства Войнаровський, А. Статті |
| title | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| title_alt | Intellectual Property in Ukraine: from Colonial to Native Legislation |
| title_full | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| title_fullStr | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| title_full_unstemmed | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| title_short | Інтелектуальна власність в Україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| title_sort | інтелектуальна власність в україні – від колоніального до вітчизняного законодавства |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7113 |
| work_keys_str_mv | AT voinarovsʹkiia íntelektualʹnavlasnístʹvukraínívídkoloníalʹnogodovítčiznânogozakonodavstva AT voinarovsʹkiia intellectualpropertyinukrainefromcolonialtonativelegislation |