Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії

У статті розглянуто краєзнавчу діяльність Г.Ю. Храбана. Історико-краєзнавчі праці Г.Ю. Храбана базувалися на архівних та раритетних документальних джерелах і слугують цінним джерелом для сучасних регіональних історико-краєзнавчих досліджень....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Сокирська, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Series:	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Subjects:	Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71139
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії / В. Сокирська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 463-474. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71139
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-711392025-02-09T20:08:26Z Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії Григорий Ефимович Храбан – исследователь и популяризатор местной истории Grigory Hraban – researher and popularizer of local history Сокирська, В. Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури У статті розглянуто краєзнавчу діяльність Г.Ю. Храбана. Історико-краєзнавчі праці Г.Ю. Храбана базувалися на архівних та раритетних документальних джерелах і слугують цінним джерелом для сучасних регіональних історико-краєзнавчих досліджень. В статье раскрыта краеведческая деятельность Г.Е. Храбана. Положив в основу всех своих историко-краеведческих трудов отображение сложных процессов историко-культурной, социально-экономической и политической жизни Украины с древнейших времен, Г.Е. Храбан провёл достоверные и объективные исследования, которые базировались на архивных и раритетных источниках, личных научных изысканиях и служат ценным источником для современных региональных историко-краевеческих исследований. The article deals with regional history of G.Y. Hraban. In the foundation of all his significant local historical works he laid the displaying of difficult processes of historic-cultural, socio-economic and political life in Ukraine from ancient times, G.Y. Hraban made reliable and objective studies,which were based on rare documentary and archival sources, personal scientific exploration which are denotable for the the accuracy of material and serve as a valuable source for modern regional history research. 2009 Article Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії / В. Сокирська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 463-474. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71139 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури
spellingShingle	Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури Сокирська, В. Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
description	У статті розглянуто краєзнавчу діяльність Г.Ю. Храбана. Історико-краєзнавчі праці Г.Ю. Храбана базувалися на архівних та раритетних документальних джерелах і слугують цінним джерелом для сучасних регіональних історико-краєзнавчих досліджень.
format	Article
author	Сокирська, В.
author_facet	Сокирська, В.
author_sort	Сокирська, В.
title	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
title_short	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
title_full	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
title_fullStr	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
title_full_unstemmed	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
title_sort	григорій юхимович храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71139
citation_txt	Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії / В. Сокирська // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 463-474. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv	AT sokirsʹkav grigoríiûhimovičhrabandoslídniktapopulârizatormíscevoíístoríí AT sokirsʹkav grigoriiefimovičhrabanissledovatelʹipopulârizatormestnoiistorii AT sokirsʹkav grigoryhrabanresearherandpopularizeroflocalhistory
first_indexed	2025-11-30T09:19:14Z
last_indexed	2025-11-30T09:19:14Z
_version_	1850206432038748160
fulltext	463 Явища регіоналізму й регіоналізації сьогодні в усьому світі роз- глядаються як такі, що містять відповіді на питання, породжувані глобалізаційними та інтеграційними процесами. Дослідження з історії окремо взятого регіону, місцевості, покликані допомогти осмислити події попередніх часів, використати позитивний досвід, який мав місце в минулому. Упродовж другої половини ХХ ст. поступ вітчизняного краєзнав- ства забезпечувала високоосвічена інтелігенція, яка прийшла в істо- ричну науку свідомо і ставила своїм завданням збереження, примно- ження історичних досліджень, наближення науки до пересічного ко- ристувача, популяризацію місцевої історії. У цій когорті чільне місце належить Григорію Юхимовичу Храбану (1902–1990) [1]. Наукова діяльність Г.Ю. Храбана з вивчення історичного минуло- го України та Черкащини розпочалася після повернення його із заслан- ня в другій половині 1950-х рр. Підчас досліджень він залучав усі доступні на той час опубліковані джерела й широко послуговувався досягненнями археології, джерелознавства, історичної географії, топо- графії, топоніміки. Опубліковані та неопубліковані матеріали, пов’язані з діяльністю Григорія Юхимовича Храбана як археолога, краєзнавця, історика, громадського і педагогічного діяча зберігаються в Держаному архіві Черкаської області, Науковому архіві Інституту археології НАН Укра- їни, Центральному державному історичному архіві в м. Києві, Цен- тральному державному архіві вищих органів влади і управління в м. Києві, Уманському краєзнавчому музеї, Національній бібліотеці України імені В. Вернадського, науковій бібліотеці Інституту археоло- Влада СОКИРСЬКА (Умань, Україна) Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії 464 гії НАН України, Познанській університетській бібліотеці (Республіка Польща), обласній науковій бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка в м. Черкасах, Уманській центральній міській бібліотеці. Г.Ю. Храбан збирав факти, які критично розглядав і відшуковував у них головну думку як причину явища. Тому дослідник і поставив за мету вивчити історію Уманщини від найдавніших часів до сьогодення. Вже з перших днів перебування на посаді директора Уманського краєзнавчого музею Г.Ю. Храбан цікавився станом археологічного до- слідження краю в попередні роки. Результати роботи дослідника з фондами Центрального державного історичного архіву УРСР (Київ) відображено у статтях «Земля стародавньої цивілізації» та «Археоло- гічне вивчення краю» [2 арк. 22]. В них, зокрема, Григорій Юхимович вказував на брак системності в археологічному дослідженні Уманщини та доцільність суцільного археологічного обстеження західної частини Черкащини та історичної Уманщини. Археологічну діяльність, розпо- чату в 1959 р., він здійснював за кількома напрямками: дослідження давньої історії Уманщини та Черкащини; збір, обробка та публікація історичних джерел; співпраця з науковими установами; підготовка науково-популярних статей та заміток для місцевої преси. Дослідник вів щоденники археологічних розвідок, систематизував знахідки, укла- дав карти стародавніх поселень. Ці матеріали Григорій Юхимович систематично передавав до наукових фондів Інституту археології Ака- демії наук УРСР [3, арк. 3]. Виявлені Г.Ю. Храбаном археологічні пам’ятки на території Уман- щини датовані періодам палеоліту, трипільської культури, віку бронзи, білогрудівської культури, скіфського часу, зарубинецької культури, черняхівської культури, пам’ятки слов’ян VII – ІХ ст. [4, арк.16]. На основі документів, виявлених Г.Ю. Храбаном у Центральному державному історичному архіві України в місті Києві, які не були опу- бліковані, дослідник в питанні про час виникнення міста Умані виділяв три вузлові питання: 1) коли виникло місто; 2) від чого походить його назва; 3) як давно на території сучасного міста почали селитися люди? На ці та інші питання історик спробував відповісти в розділі «Уманщина за найдавніших часів» до історичного нарису «Умань» [5]. Він вважав, що для кращого розуміння історії Умані слід висвітлювати історію не лише міста, а й Уманщини взагалі, бо село чи місто не існує ізольовано від інших населених пунктів. Умань тривалий час була ад- 465 міністративним центром досить великої території. Тепер, крім Уман- ського району, не існує якоїсь територіальної і більшої за район адмі- ністративної одиниці, яка б мала назву Уманщина. Однак і досі в еко- номічному і культурному відношеннях чимало сусідніх районів, поді- лених між трьома сусідніми областями, мають тяжіння до Умані. Тому об’єктом дослідження Г.Ю. Храбана виступала історична територія Уманщини, під якою автор розумів землі, що протягом майже 400 років виступали під такою назвою. Цю територію дослідник окреслював межами: на Заході р. Буг від гирла Удича до устя Синюхи; на Півдні – р. Синюха; на Сході – р. Гірський Тікич; на Північному Заході лінія від верхів’їв Тікича до гирла Удича [6, арк.2]. Дослідник підкреслював, що Умань із самого початку виникла не просто як поселення, а як місто. За часів феодалізму міста були цен- трами ремісничих майстерень, торгівлі й певними адміністративними осередками. Літописні згадки вказують на ймовірне існування посе- лення «Умінь» ще в ХІІІ ст. Від того поселення, заснованого втікачами з Києва, заможними ремісниками-умільцями і виникла назва «Умінь». Отже, твердження, що м. Умань виникло в ХІІІ ст. Г.Ю. Храбан приймав за ймовірне [7, с.4]. Цікавило історика і походження назви міста Умані. В Супральсько- му літописі в 1497 р. вперше згадується річка Ума, яку Григорій Юхи- мович ототожнював з теперішньою Уманкою. Звідси, на його думку, і пішла назва міста. Населення Уманщини поповнювалося за рахунок утікачів з Півночі (з-за Києва і Житомира), які шукали волі. Сюди вони приносили і назви своїх населених пунктів і річок. Г.Ю. Храбан указу- вав, що в Уманському і сусідніх районах є немало сіл, які мають ті ж назви, що і села неподалік м. Коростеня Житомирської області. По- близу Коростеня є також невеличка річка Уманка, притока р. Москви [8, арк.18]. Г.Ю. Храбана цікавили питання існування назв населених пунктів, подібних до назви міста й обласного центру з назвою станції Уманська Краснодарського краю, Уманьцівка на Полтавщині і населеного пунк- ту Уманцево біля Волгограда та низки сіл у різних областях України. Встановити, чому саме так названо певний населений пункт, непросто, пише Г. Храбан, треба добре знати його історію. Деякі населені пункти отримали назву від Уманського куреня Запорозької Січі. Назви насе- лених пунктів дослідник пов’язував з місцевістю, з якої прибули його перші засновники. Час від часу населення змушене було селитися на 466 чужих, але безпечних територіях, приносячи з собою і рідні назви. Тому на Уманщині є чимало сіл з назвами, які є і в Житомирській області. Творчий діапазон історика-краєзнавця був досить широкий. Пра- цюючи над поглибленням історії Умані та Уманщини, Г.Ю. Храбан виявив чимало невідомих або маловідомих цікавих матеріалів. На основі архівних даних дослідник стверджував, що поселення, яке іс- нувало на території Умані, не раз виникало і зникало. Знищено воно було татарами у ХІІІ ст. згодом відновилося. Посилаючись на архівні матеріали, краєзнавець зазначав, що після поневолення Русі татарами деякий час Уманщина підпорядковувалася Золотій Орді, а згодом уві- йшла до складу Великого князівства Литовського, а потім Речі Поспо- литої. Литовські війська тут вели битви з татарами, близько 1363 р. князь Ольгерд розбив татар на річці Сині Води (Синюха). Але татари ще довго не залишали цей край в спокої. Дослідивши в «Архиве Юго- Западной России» розділ «Население Юго-Западной России от половины ХІІІ в. до половины XV в.», дослідник встановив, що хан Едигей напав на Руську землю і Київ і зруйнував замок Синю Воду. Напади здійснювалися протягом 1447, 1452, 1453, 1457, 1462, 1469 рр. У XV ст. уманські землі входили до складу утвореного Брацлавського повіту, в якому потрохи відроджувалося життя. Тут у ІІ половині XV ст. з’явилося немало хуторів [9, арк. 7зв.]. Про існування міста Умані в середині XV ст. згадує голландський учений А. Целарій. Г.Ю. Храбан досліджував його «Нарис історії Польщі», виданий латинською мовою в 1659 р. в Амстердамі. Умань, на думку автора, тоді називалася Ладичином. Однак після того, як у Криму оселилася татарська орда, вона спустошила, починаючи з 1478 р., всю Брацлавщину. Під кінець XV ст. орди кримського хана Менглі-Гірея знищили й Умань. Григорій Юхимович припускав, що місто справді існувало до XVI ст. і було зруйновано татарами [10, арк.4]. У XVІ ст. територія сучасної Правобережної України перейшла під владу Речі Посполитої. Землі Черкащини почали роздавати поль- ським магнатам. «Все ж незважаючи на таку вже давню і досить густу заселеність Уманщини, перші незаперечні письмові згадки про існу- вання міста Умані ми маємо поки що лише від початку XVII ст.», – ви- знавав Г. Ю. Храбан [9, арк.7]. Г.Ю. Храбан рішуче відкидав цивілізаторську роль поляків на українських землях, зокрема на Уманщині. На основі архівних доку- 467 ментів він доводив, що Уманщина під час передачі її В. Калиновському була заселеною [11, с.4]. Досліджуючи «Альбом акварельних малюнків» з текстом І.Г. Мюн- ца за 1781 р., що на нього натрапив Г.Ю. Храбан у фонді Мальцева, який знаходиться у відділі писаних джерел Державного історичного музею (Москва), історик знайшов такі рядки: «Нічого в світі кращого немає за цей край». Так писав про Уман- щину кінця XVIII ст. іноземець Мюнц, якому тут доводилося подорожувати. Проте був час, стверджує Храбан, коли цей край зажив і недоброї слави, бо був надто небезпечний для життя. Тому ще в давні часи до нього прищепилася назва «Умань» – відлюдна земля, яка може приваблювати, уманювати людей, наражаючи їх на величезну небезпеку. Навіть і досі існує прислів’я: «Бодай же ти пішов поза Умань» [9, арк.4]. Історик аналізував видану в 1845 р. в Одесі книжку А. Скальков- ського «Наезды гайдамак на Западную Украину в XVIII столетии», в якій зроблена перша спроба подати історію Умані XVII і XVIII ст. З моменту передачі Уманщини магнату В. Калиновському А. Скальков- ський і подав відомості з історії Умані. З його «легкої» руки, на думку Г.Ю. Храбана, стали вести початок існування Умані всі ті, хто писав історичні нариси про наше місто. Це датування підхопили переважно польські шляхетські історики, зокрема, аби унаочнити цивілізаторську роль Речі Посполитої на «пустинях» «дикої і безлюдної» України [9, арк. 10]. Серед краєзнавчих зацікавлень Г.Ю. Храбана була і тема участі Уманщини в подіях Національно-визвольної війни та історія створен- ня Уманського козацького полку. Дослідник працював із документами Центрального державного історичного архіву України в місті Києві (ЦДІА), де в ході дослідження встановив, що багато сіл Уманщини повстало ще в травні 1648 р., почувши про розгром шляхетського вій- ська під Корсунем. Повністю покінчити з пануванням шляхти на Уман- щині на початку червня 1648 р. допомогли козаки полковника Максима Кривоноса, соратника Богдана Хмельницького. Місто Умань стало центром Уманського полку – військової та адміністративної одиниці Війська Запорозького. Межами полку, як указує Григорій Юхимович, були річки Гірський Тікач, Синюха і Пів- денний Буг, тобто територія, яка нині входить до Черкаської, Вінниць- 468 кої та Кіровоградської областей. Полк складався з 14 сотень, з яких Бершадська та Ладижинська займали землі на правому березі Бугу. На заході теперішньої Черкаської області були такі сотні: Уманська, Ба- банська (центр – Бабани), Кочубіївська, Івангородська, Цибулівська, Бузівська, Маньківська і Романівська. Нині такі назви мають населені пунктів у Черкаській області [9, арк.15]. Незважаючи на те, що війна продовжувалася, звільнені від поне- волення польської шляхти жителі Уманщини не тільки відновлювали економіку краю, а й розвивали її. Краєзнавець стверджував, що, за гетьманським універсалом, Уманщина виготовляла скло та іншу по- бутову продукцію, а також зброю та порох. Умань вела жваву торгівлю. Сюди привозили свої товари купці з Росії, Криму та інших країн. За Андрусівською угодою 1667 р. Уманщина разом з Правобереж- ною Україною залишилася під владою Речі Посполитої. Та навіть у роки лихоліття населення міста і сіл забезпечували собі достатки, про які з подивом згадували мандрівники, які тут побували. Г.Ю. Храбан вивчав роботи Павла Алепського «Путешествие антиохского патриар- ха Макария в Россию в половине XVII в.», видану в Москві в 1898 р., та Е. Челебі «Книга путешествия» за 1961 р., в яких автори захоплю- ються красою і багатством природи Уманщини, численністю населен- ня, великою кількістю міст. Зокрема про Умань в ті часи, і ці відомос- ті подав нам у роботі «Історія міста Умані до 1917 р.» [9, арк.17]. Населення Умані не визнавало для себе обов’язковими пункти Андрусівської угоди і не хотіло коритися польській шляхті, з якою про- довжувало вести збройну боротьбу. Не раз на допомогу вільнолюбивій Умані приходили запорожці. З часом Умань перетворилася на центр боротьби за визволення Правобережної України. Посилаючись на лі- топис Самовидця та на дослідження М.М. Ткаченка «Уманщина XVI–XVII ст.», Г.Ю. Храбан писав, що в 1674 р. уся територія сучасної Черкащини аж до Дніпра була спустошена турками. У розвідці «Тра- гічне 300-річчя» дослідник проаналізував міжнародну ситуацію, що склалася на початку 70-х рр. XVII ст. Дорогою ціною заплатив народ за Дорошенкову зраду. Населення України повставало проти маріонет- кового режиму. Піднімалося населення на повстання і на території сучасної Черкащини. У січні-березні 1674 р. відновили свою діяльність десятки правобережних полків [13, с.4]. Гетьман П. Дорошенко привів до Умані велике турецько-татарське військо. Було страчено всю козацьку старшину на чолі з полковником 469 Яворським. У нерівній боротьбі героїчно загинуло все 20-тисячне на- селення Умані [9, арк.18]. Від стародавнього Мошурова залишилися лише руїни. Навіть і тепер на місці колишньої фортеці знаходять че- репки з кахлів Мошурівського замку. До сьогодні ще збереглися два вали – рештки старої фортеці. До тла згоріла Лисянка, яка раз повста- вала проти П. Дорошенка. Нічого не залишилося після пожежі і від Черкас. Частині його жителів удалося переправитися на Лівобережжя [13, с.4]. Зникли і ряд сіл Уманщини. У газетній статті «Собківка – старо- давнє село Уманщини» дослідник виклав історію зникнення цього села. Люди, які залишилися живими, повтікали на лівий берег Дніпра й оселилися понад річкою Орель. Квітуча Уманщина в ті часи перетво- рилася на справжню пустелю [14, с.4]. Отже, часті руйнування міста нищили і документальні відомості про його історію. Г.Ю. Храбан вважав, що в цій ситуації велику надію потрібно покладати на те, що археологія дасть джерела, які допоможуть пізнати історію міста [15, арк.3]. Посилаючись на фонд Київського головного саду ЦДІА, Г.Ю. Хра- бан наводить факт передачі Уманщини у власність польському магна- тові С. Потоцькому, який у 1732 р. подарував її своєму небожеві Ф.С. Потоцькому. Умань стала центром величезних маєтків магната, який за деякий час був найменований воєводою і вважався одним із найбагатших людей в Речі Посполитій. Місто Умань далеко поза його межами зажило слави осередку католицизму, з якого розходився навколо по селах Правобережжя на- ціональне і соціальне поневолення. Потоцький дбав про покатоличен- ня своїх підданих – кріпаків-українців. У фонді київського генерал- губернатора ЦДІА, Г.Ю. Храбан віднайшов відомості про те, що в 1766 р. Ф.С. Потоцький дав кошти і землю Умані для організації мо- настиря і школи при ньому, яка б сприяла поширенню католицизму. Для забезпечення їх коштами передав монастирю два села – Гереже- нівку і Малу Маньківку. 400 юнаків навчалися в уманській школі, сотні пропагандистів католицизму, озброєних різними науками, виходило з її стін [9, арк. 20-21]. Вивчаючи польські джерела та літературу, а також фонд Потоцьких за № 49, що міститься в ЦДІА в м. Києві, матеріали Державного істо- ричного музею (Москва), Григорію Юхимовичу стало відомо, що в 1773 р. власником маєтків став син Салезія Станіслав Щенсни Потоць- 470 кий, який, діставши непогану освіту, спирався на поради людей, що добре розуміли, якого напрямку повинно бути господарство графа за умов, коли вже в Речі Посполитій починали зароджуватися паростки капіталістичного виробництва. У маєтках Потоцького вирощували нові сорти пшениці, вівса, розводили кращі породи корів, породистих коней, тонкорунних овець. У Тульчині, де була резиденція магната, засновано декілька мануфактур – полотняну, суконну, зброї, шкіряну тощо. На Уманщині продовжували виробляти поташ і селітру. Із пасік Уманщи- ни вивозили мед навіть купці з Росії. У парках і садах графа висаджу- вали екзотичні дерева і кущі. Так, під час однієї подорожі до Італії в 1770-х рр. Потоцький привіз звідти пагінці пірамідальної тополі і по- садив їх у Тульчині. Звідти це дерево ще у XVIII ст. швидко розійшло- ся по Україні. С. Потоцький переймався і розбудовою міста. Магнат домігся від польського уряду дозволу на проведення в місті 12 ярмарків на рік [16, с.4]. Залучаючи спогади Хржонщевського, Г.Ю. Храбан ілюстрував методи, якими користувався магнат, аби міцніше прив’язати кріпаків до своїх маєтків. Було побудовано хати замість землянок, у яких жили майже всі селяни. Від кріпаків вимагалося, щоб вони щороку садили для себе певну кількість плодових дерев і засаджували яри та інші не- придатні землі тополями та вербами, щоб забезпечити певні потреби в деревині. Села Потоцького стали вигідно відрізнятися від сіл інших поміщиків. Відбувалась постуапова заміна Потоцьким натуральної ренти на грошову. Григорій Юхимович приходить до висновку, що власник Умані, здійснюючи всілякі вдосконалення свого господарства, залишався феодалом і не допускав найменшого втручання в його права над крі- паками, не визнавав ущемлення його прав урядом Речі Посполитої. Коли прогресивна верхівка Речі Посполитої на чолі з королем Ста- ніславом Понятовським домоглася прийняття сеймом 3 травня 1791 р. нової конституції, яка клала край сваволі магнатів, що загрожувала самому існуванню польської держави, С. Потоцький очолив так зва- ну Торговицьку конфедерацію, засновану ним у 1792 р. у спілці з деякими маг натами, що розв’язала громадянську війну проти короля і конституції. На думку Г.Ю. Храбана, результатом Торговицької конфедерації, на який не сподівалися її організатори, був другий поділ Польщі в 471 1793 р., а за ним третій у 1795 р., коли Польща на довгий час припи- нила своє існування як самостійна держава [9, арк.25]. У 1793 р. Уманщина разом зі значною частиною Правобережної України увійшла до складу Росії, а Умань стала центром повіту Київ- ської губернії. Посилаючись на «Статистическое описание Киевской губернии» І. Фундуклея, видане у 1852 р., дослідник писав, що в кінці XVIII ст. це було невеличке місто, з 1354 жителів, без урахування крі- паків, які жили у передмісті й обслуговували фільварок Потоцького, а також кріпаки в міського населення, з якими населення міста нарахо- вувало понад три тисячі чоловік. У місті було немало ремісників, які використовували найману працю. Наводить дослідник і працю П. Сумарокова «Путешествие по всему Крыму и Бессарабии», видану в 1800 році, де автор стверджує, що Умань своїм виглядом перевершує більшу частину малих міст. Після смерті С. Потоцького у 1805 р. маєтки магната були поді- лені між його синами. Умань і частина Уманщини перейшла в руки Софії. Для дослідження цього періоду в історії Уманщини Г.Ю. Храбан звертається до фонду військових поселень Київської і Подільської гу- берній, до спогадів поета князя І. Долгорукого «Славны бубны за го- рами или Мое путешествие кое-куда 1810 года», виданих у 1870 р. А з праці В. Ганцова-Берникова «Крестьянские волнения 1826 г.», яку Григорій Юхимович знайшов у збірнику «Тайные общества России в начале XIX века», дослідник зробив висновки, що ніде заворушення селян не мали такого впертого характеру і не набували такого широко- го розмаху, як на Уманщині [9, арк. 26–30]. У збірнику документів «Український народ у Вітчизняній війні 1812 р.», виданому у 1948 р., Г.Ю. Храбан знаходить відомості про створення населенням Уманського козачого полку, яке сподівалося на повернення козаччини. Полк відзначився в боротьбі з військами Напо- леона. Окремими дослідженнями у фонді Г.Ю. Храбана представлено сторінки з історії краю періоду декабризму. Дослідник з’ясував, що в Умані з 1819 р. перебував один із керівників кам’янської управи дека- бристів князь С.Г. Волконський. Тут збиралися на наради керівники Південного товариства П. Пестель, В. Давидов та інші. Неспокій на Уманщині відновився у 1830–1831 рр. під час поль- ського національно-визвольного повстання. За участь у ньому власни- ка Уманщини Олександра Потоцького всі його маєтки було конфіско- 472 вано до казни. У друкованих виданнях XIX–XX ст., а за ними і в радян- ських повторювалися деякі неправильні дати з історії Умані. Так, навіть у 44-му томі другого видання Великої радянської енциклопедії Г.Ю. Храбан знайшов помилкове твердження, що Умань конфісковано в Потоцького в 1834 р. [17, с.4]. Щоб уникнути непорозумінь і супер- ечностей про точну дату конфіскації маєтків, які існували в літературі, Григорій Юхимович звертається до архівних джерел. Дослідник вста- новив, що Умань і маєтки О. Потоцького міністерством фінансів були секвестровані ще 26 липня 1831 р., конфісковані 26 жовтня 1832 р. і перебували у віданні Київської казенної палати. За указом царя від 4 квітня 1836 р. були передані у відання військового міністерства. В Умані була організована Головна господарська контора, яка відала всіма конфіскованими маєтками в Київській і Подільській губернії. З початку 1838 р. на території конфіскованих маєтків було утворено військове поселення Київської і Подільської губерній [9, арк.33]. У статті «До питання про військові поселенні на Уманщині в світ- лі нових матеріалів» Г.Ю. Храбан визнає, що у збірнику «Умань», ви- даному в 1957 р., початок існування військових поселень на Уманщині віднесено до 1839 р., а кінець – до 1860 р., але ці дати не є точно до- кументованими. У книзі Л. Похилевича «Сказание о населенных мес- ностях Киевской губернии», виданій в 1864 р., сказано, що «Уманський ключ» було передано у відання казни 1834 р. Дослідник визнав, що це не є доказом того, що військові поселення тут цього року організовані, проте матеріал наштовхнув краєзнавця пошуки точної дати початку заснування військового поселення. Т. Темері, який жив тоді в Умані, зазначив початком цих поселень 1836 р. Г.Ю. Храбан вважає цю дату не зовсім імовірною. Розглядаючи історію військових поселень, Г.Ю. Храбан докладно описав становище населення краю в цей період, долю окремих насе- лених пунктів, стан господарства, економічний розвиток Уманщини в другій половині ХІХ ст., особливості проведення аграрної реформи та реакція населення на її недоліки [9, арк. 34-38]. Отже, пріоритетними напрямами діяльності Г.Ю. Храбана були: археологія, давня історія України, історія повстання 1768–1769 рр. в Україні, історія Уманщини від найдавніших часів, історія створення дендрологічного парку «Софіївка», «Шевченко і Умань», революційні події та події Великої Вітчизняної війни на території Уманщини, біо- графістика, бібліографічна діяльність. Праці Г.Ю. Храбана відзначали- 473 ся широкою джерельною базою. Поклавши в основу всіх своїх значних історико-краєзнавчих праць відображення складних процесів історико- культурного, соціально-економічного і політичного життя України від найдавніших часів, Г.Ю. Храбан свої дослідження базував на архівних та раритетних документальних джерелах. Його наукові розвідки від- різнялись виваженістю викладеного матеріалу своїх регіональних історико-краєзнавчих досліджень. Джерела та література 1. Сокирська В.В. Життєві та наукові віхи біографії Г.Ю. Храбана // Григорій Юхимович Храбан – археолог, історик України та краєзнавець Уманщини (105-та річниця з дня народження Г.Ю. Храбана) : Зб. наук, статей. – Умань: Софія, 2007. – С. 5-18. 2. Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО). – Ф. Р – 3990. – Оп. 1. – Од. зб. 24. – 63 арк. 3. ДАЧО. – Ф. Р – 5586. – Од. зб. 1368. – 139 арк. 4. ДАЧО. – Ф. Р – 5586. – Од. зб. 1373. – 83 арк. 5. Умань: історико-географічний та економічний нарис / Уманський МК КП України, Уманський краєзнавчий музей. – Черкаси: Облвидав, 1957. – 148 с. 6. Храбан Г.Ю. «Уманщина за найдавніших часів». Варіант тексту розділу до історичного нарису «Умань». Машинопис. – Оп. 1. – Од. зб. 77. – 18 арк. 7. Храбан Г.Ю. Сива давнина Мошурівська // Соціалістичні лани. – 1959. – 27 листопада. – С. 4. 8. Храбан Г.Ю. «Місто Умань». Історична довідка для 15-го тому «Української радянської енциклопедії». Машинопис. – Оп. 1. – Од. зб. 78. – 12 арк. 9. Храбан Г.Ю. «Історія м. Умані до 1917 р.» Нарис. Машинопис з правками і рукописними вставками автора. – Оп. 1. – Од. зб. 79. – 66 арк. 10. Храбан Г.Ю. «Проблеми і турботи стародавнього міста». Нарис про Умань, підготовлений для журналу «Пам’ятки України». Не опублікований. Машинописна копія. – Оп. 1. – Од. зб. 80. – 7 арк. 11. Храбан Г.Ю. Про участь Уманщини у Національно-визвольній війні під проводом Б. Хмельницького // Уманська зоря. – 1978. – 1 грудня. – С. 4. 13. Храбан Г.Ю. Трагічне 300-річчя // Уманська зоря. – 1974. – 20 серп- ня. – С. 4. 14. Храбан Г.Ю. Собківка – стародавнє село Уманщини // Уманська зоря. – 1960. – 7 квітня. – С. 4. 474 15. ДАЧО. – Ф. Р – 5624. – Од. зб. 1373. – 83 арк. 16. Храбан Г.Ю. Уманська ратуша // Уманська зоря. – 1974. – 20 бе- резня. – С. 4. 17. Храбан Г.Ю. Деякі уточнення до історії Умані // Уманська зоря. – 1960. – 4 серпня. – С. 4. Влада Сокирська (Умань, Україна) Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії У статті розглянуто краєзнавчу діяльність Г.Ю. Храбана. Історико- краєзнавчі праці Г.Ю. Храбана базувалися на архівних та раритетних документальних джерелах і слугують цінним джерелом для сучасних регіональних історико-краєзнавчих досліджень. Ключові слова: Г.Ю. Храбан, Уманщина, краєзнавство Влада Сокирская (Умань, Украина) Григорий Ефимович Храбан – исследователь и популяризатор местной истории В статье раскрыта краеведческая деятельность Г.Е. Храбана. Положив в основу всех своих историко-краеведческих трудов отображение сложных процессов историко-культурной, социально-экономической и политической жизни Украины с древнейших времен, Г.Е. Храбан провёл достоверные и объективные исследования, которые базировались на архивных и раритетных источниках, личных научных изысканиях и служат ценным источником для совре менных региональных историко-краевеческих исследований. Ключевые слова: Г.Е. Храбан, Уманщина, краеведение Vlada Sokyrska (Uman’, Ukraine) Grigory Hraban – researher and popularizer of local history The article deals with regional history of G.Y. Hraban. In the foundation of all his significant local historical works he laid the displaying of difficult processes of historic-cultural, socio-economic and political life in Ukraine from ancient times, G.Y. Hraban made reliable and objective studies,which were based on rare documentary and archival sources, personal scientific exploration which are denotable for the the accuracy of material and serve as a valuable source for modern regional history research. Key words: G.Y. Hraban, Uman’ (Umanschyna), study of a particular re- gion

Григорій Юхимович Храбан – дослідник та популяризатор місцевої історії

Institution

Similar Items