Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7114 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 49-53. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859926716945793024 |
|---|---|
| author | Зборовський, П. |
| author_facet | Зборовський, П. |
| citation_txt | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 49-53. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:08:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПЕТРО ЗБОРОВСЬКИЙ. Рiздвяний цикл свят... 49
Статтi
Петро ЗБОРОВСЬКИЙ
РIЗДВЯНИЙ ЦИКЛ СВЯТ
ЗА ТРАДИЦIЄЮ
СЕЛА ВЕРХНЄ ВИСОЦЬКЕ
НА ТУРКIВЩИНI
Petro ZBOROVSKY. On Cycle of Christmas Festi-
vals after Tradition of Verkhnye Vysotskye Village in
Turka Region.
Рiздвянi свята найбiльш бажанi, найбiльш очi-
куванi, найбiльш тривалi i найбiльш веселi. Їх
наближення чути заздалегiдь. На початку сiчня
починається масовий забiй свиней. Кругом дими
вiд вензiння ковбас, шинки i сала. Адже надхо-
дять м’ясницi. Потiм по селу лунають глухi, але
досить вiдчутнi звуки – товчки. Це газди товчуть
пшеницю для майбутньої кутi. Переддень Рiздва
особлива пора для усiх селян. Усi чекають чогось
незвичного. Ранком 6 сiчня бiжать до рiчки, по-
току чи криницi молодi ґазди i хлопцi-пiдлiтки.
Вони миються холодною водою, видають у воду
металевi грошi й промовляють:
– Щоб ми i уся наша родина були здоровими
як ця вода i при грошах цiлий наступний рiк. Так
промовляють тричi.
6 сiчня, напередоднi свят-вечора уся челядь має
багато роботи. Зранку ґазда годує i напуває ху-
добу i робить то ретельно й щедро, бо вночi при-
йдуть ангели й Iсус Христос i будуть питати кож-
ну тварину – чи її годують? Чи її напувають? Чи
її доглядають? Адже Христос народився у стай-
нi i саме худоба зiгрiвала його своїм диханням у
першi хвилини життя.
Жiнка у цей же час готується розкласти у печi
вогонь. Їй треба приготувати 12 страв – тому во-
гню треба багато. У цей день можна палити лише
сухе й власноручно зрiзане й порубане дерево.
Дерево, яке принiс потiк у цей день палити не
можна, бо нiхто не знає чиє воно. Може то дере-
во бiдної вдови, а може i крадене. Хто то знає?
Тому палять лише те дерево, яке господар зрубав
власноручно. Перед тим, як запалити в печi во-
гонь, господар бере свячене зiлля, яке святилось
на Маковея i на Спаса, кладе його на метале-
ву смiттярку, жiнка додає трохи минулорiчного
свят-вечiрнього вугiлля i запалює це мовлячи:
– Боже, благослови!
Цим запалює вогонь у печi i готує свят-вечiрнi
страви. Дрова мають бути сухими й укладенi так,
щоби їх було легко запалити й щоби горiли во-
ни цiлий день. Сирими дровами користуватись не
можна. Вони погано горять, а дути в цей день не
бажано. Люди вiрять у те, що як дути напере-
доднi Свят-вечора, то буде дута земля на городi
i в полi (киртина пориє), буде дуте тiло челядi
(чиряки з’являються на тiлi).
Коли вогонь розгорiвся, господар бере на мета-
леву смiттярку трохи гранi, додає до гранi ладану
або рiзних пахучих трав чи хвої й обкурює димом
хату, потiм стайню та iншi господарськi будови.
Це для того, щоби вигнати нечисту силу з хати
i обiйстя. Залишки вугiлля пiсля обкурення гос-
подар заносить до хати i ставить у куточок так,
щоби на нього нiхто не наступив i не перекинув.
А пiсля вечерi висипає тi залишки у пiч. Вики-
дати грань на двiр не можна, бо вона свячена.
Протягом дня нiхто не має сваритись чи ви-
мовляти нечемнi слова. В сiм’ї має панувати цiл-
ковита злагода, взаємоповага й любов.
Готуючи свят-вечiрнi страви господиня наливає
у вiдро з водою i кожну каструлю трохи свяченої
води, це робиться для того, щоби освятити во-
ду й посуд i вигнати звiдти нечисту силу. Коли
готовi страви будуть подавати на стiл, їх також
окроплять свяченою водою, освятять їх.
У цей день придiляють увагу i саду. Тут є ва-
рiанти. Якщо в сiм’ї немає дiтей, або вони вже
дорослi i роз’їхались по свiту, то ґазда з ґаздинею
iдуть у садок, ґазда бере до рук сокиру замахує-
ться на яблуньку i грiзно каже:
– Чи будеш родити ряснi i соковитi яблучка?
– Буду, – жалiбно мовить жiнка, – не рубай
мене. Я родитиму великi i смачнi яблука.
Так повторюється тричi. Потiм те саме вiдбу-
вається бiля кожного фруктового дерева. Якщо в
сiм’ї дiти, то батько iде в сад з дiтьми. Якщо в
сiм’ї є парка дiтей-пiдлiткiв, то вони iдуть в сад
без дорослих, а вiдбувається усе так само. По-
тiм ґазда, а часом i дiти, якщо вони старшенькi,
50 1-2’2008 Народознавчi Зошити
беруть солому, вiвса чи жита, роблять з них пере-
весла й обв’язують ними дерева. При тiй роботi
вiдбувається такий дiалог:
– Чи зацвiло? – питає батько.
– Зацвiло, зацвiло. як молоко! – вiдказують
дiти.
Це символiзує бажання плодоношення
садовини...
Пiд стрiхою хати або стодоли висять пiдвiшенi
мiшечки з насiнням городнiх культур: маку, ка-
пусти, кропу, петрушки, моркви тощо. Насiння
не боїться морозу, колись його висiвали 6 сiчня.
Як танув снiг навеснi, насiння набухало, осiда-
ло разом зi снiгом, а коли торкалося землi, то
вже було готове до проростання. Зараз вже так
не роблять, зараз насiння городини кладуть уже
у теплу землю. Насiння висить пiд дахом, а ма-
ма нагадує дорослим, дiтей поучає, що цього не
можна торкатися руками, бо може попсутися. З
капусти стане бруква, буряк пiде у стовпець i та-
ке iнше.
Так у рiзних турботах минає пiв дня. Вже й
надвечiр’я пiдходить. Ґазда знову ретельно обхо-
дить худобу, годує, напуває, чистить з-пiд неї,
а потiм йде до хати i на радiсть дiтям ставить
ялинку. Дiти гуртом прикрашають її i стоїть вона
в хатi до Стрiтення, до 15 лютого. Ялинка си-
мволiзує настання Нового року, так i народжен-
ня Iсуса Христа. 6 сiчня за астрологiчним кален-
дарем – час найбiльшого зимового протистояння
сонця. Вiд 7 сiчня сонце вже повертає на вес-
ну. Це вже Новий рiк. Iсус Христос прийшов на
свiт саме у перший день Нового сонця, Нового
року. Це кульмiнацiйна точка зими. 15 лютого –
Стрiтення. Це весняне протистояння сонця. Вiд
того дня сонце вже рiзко повертає на весну, на
тепло...
Вже й надвечiр’я настало. Господар уважно ди-
виться, чи не засвiтила ще Зiрниця. Як засвiти-
ла, тодi ґазда вносить до хати Снiп (Дiдух), а
у Верхньому Висоцькому його називають “Ко-
роль”. Короля роблять з соломи вiвса з колоска-
ми. Для цього ще лiтом пiд час жнив скошують
збiжжя ще не достиглим. Це робиться для того,
щоб не осипалось зерно. Зберiгають його до Рiз-
два i на свята роблять з нього Короля. Король –
це звичайний снiп вiвсяної соломи з колосками i
зерном, перев’язаний перевеслом. Чим повнiший
колос у Короля, тим бiльше пiдстав сподiватись
вагомого врожаю наступного лiта. Заносить Ко-
роля до хати найстарший мужчина сiм’ї. Його
супроводжують дiти, вiд одного до трьох дiтей.
Дiти несуть у руках отаву чи сiно, кладуть усе
на стiл. На отаву кладуть Короля i роблять пiд-
вищення для колоскiв, як для голови.
Коли процесiя з Королем i отавою зайшла до
хати, то вони вперше мовлять:
– Христос рождається!
– Славiмо Його, – вiдповiдають усi, хто є в
хатi.
– Христос рождається!
– Славiмо Його!
– Христос рождається!
– Славiмо Його!
Ґазда кладе Короля на стiл колосками до страв.
Король на Святвечiрньому столi символiзує Iсуса
Христа. Його не ставлять, а власне кладуть ле-
жачи, бо так лежав на сiнi Iсус Христос. Потiм
ґазда i дiти вносять до хати солому i застилають
нею пiдлогу. Мама нишком кладе у солому го-
рiшки, яблука, цукерки. Дiти бавляться. Беруть
палицi, з якими лiтом ходили по гриби, iмiтують
пошук грибiв i при тому промовляють:
– Я глип – там гриб, я сiв – там сiв, я лiг –
там мiх!
Iмiтуючи пошуки грибiв дiти знаходять у сiнi
ласощi. Дивуються знахiдкам – i це спонукає їх
шукати ще. Дiти вважають так: хто бiльше зна-
йшов ласощiв, той бiльше знайде влiтку грибiв.
У цей час господар обв’язує нiжки стола лан-
цюгом. ланцюг має бути металевим i, по мож-
ливостi, грубим. Це символ того, що сiм’я буде
мiцною i нiхто не вiдiйде вiд дому. Кладуть на
стiл i iншi металевi предмети, як то сокиру, мо-
лоток, пилку та iнше.
Поки дiти бавляться у соломi, ґазда вовтузить-
ся iз залiзяччям, а жiнка тим часом ловить кур-
ку, заходить з нею до хати, тримаючи її в руках,
пiдскакує з нею i квокче, iмiтуючи голос курки.
Якщо квокче курка, то квокчуть вони удвох, i це
вважається найкращим для того, щоби цiлий рiк
кури неслись i виводили курчат.
Якщо на ґаздiвствi є ягнятко, господар заво-
дить його до хати. Ягнятко – символ лагiдностi i
покори. Якщо нема ягнятка, заводять телятко чи
навiть молодого песика i при тому мовлять:
ПЕТРО ЗБОРОВСЬКИЙ. Рiздвяний цикл свят... 51
– Дай Боже, щоби менi увесь рiк добре велась
худоба i щоби я не попускав свою господарку.
По тому господар iмiтує рухами рiзнi госпо-
дарськi роботи. Стає посеред хати i робить ру-
хи, нiби косить, потiм iмiтує, нiби рубає дро-
ва чи виконує якусь iншу господарську роботу i
промовляє:
– Щоб менi руки не болiли i щоби я був вправ-
ним ґаздою цiлий рiк.
Виконавши iмiтацiю господарської роботи, ґаз-
да бере мак-самосiй, по-сiльському його назива-
ють хруставець. Вiн дуже дрiбний i має темний
колiр, майже чорний. Мак освячений. Ґазда бере
торбину з маком, тричi обходить хату, усi го-
сподарськi прибудови. а потiм i навколо усього
обiйстя, але не виходячи за паркан i розсiває мак
жестом вiд будови i вiд себе. Це робиться для
того, щоби вiдiгнати нечисту силу. Люди вiрять
у те, що нечиста сила, вiдьма, годованець чи ще
щось таке, не може прийти попри мак, не визби-
равши його до зернини. Мак дуже дрiбний i його
багато, отже нечисть буде збирати тi зернини цi-
лий рiк, а там i нового накидають. Розсипавши
мак, господар заходить до хати i мовить:
– Христос рождається!
– Славiмо Його, – вiдповiдають усi, хто є у
хатi.
Так мовиться тричi.
Коли господар обходить хату, обсипаючи нав-
коло маком, то проходячи коло вiкна зупиняється,
стукає у вiкно i питає:
– Що вечеряєте?
– Срiбло й злото! – вiдповiдають йому з хати.
– А гризунам що лишаєте?
– Смiття i болото!
Це робиться для того, щоби гризуни не їли
овочi i збiжжя.
Так у турботах проминув день i настав час
Святої вечерi. Уся сiм’я збирається в кiмнатi, де
накритий стiл. На столi Король, у нього вп’ята
свячена свiчка. Вогонь свiчки з тiла короля сим-
волiзує життя, яке дав Син Божий людям i усьо-
му живому. Бiля Короля баночка з медом, щоби
життя було солодким i приємним. Часник, щоби
усi були здоровi й сiльничка з сiллю, щоби їжа
завжди була смачною, а також Керечун – як сим-
вол сонця i життя. Керечун – це великий круглий
хлiб, обв’язаний навхрест свяченим лляним повiс-
лом. Повiсло (шнурок) освячують у церквi перед
святи вечором, зберiгають цiлий рiк. Як хто з
челядi чи маржини (худоби) захворiє, то його об-
курюють запаленим повiслом. Особливо це пома-
гає при такiй хворобi як “ружа” (почервонiння).
Роблять три маленькi колечка зi свяченого повi-
сла, кладуть на хворе мiсце лляну рубатку, а на
рубатку кладуть три запалених колечка з святого
повiсла i почервонiння (ружа) пiсля того щезає.
Перед тим, як сiсти за стiл, господиня вносить
до хати вiдро води. Це має бути найбiльше вiд-
ро, яке є на ґаздiвствi i воно має бути по вiнця
наповнене водою. Ґаздиня ставить воду пiд стiл,
помiж залiзяччя i промовляє:
– Щоби наша корова давала стiльки молока
щодня, скiльки води є у цьому вiдрi!
I так тричi.
Пiсля того вся сiм’я стає навколiшки бiля нак-
ритого столу i молиться.
Починає ґазда:
– “Рождество Твоє, Христе Боже”. За ним
спiвають усi. Потiм тричi мовлять “Отче наш”,
“Богородице Дiво” i “Вiрую”, а iнколи ще й 90-
й псалом. Пiсля того мовлять молитву до Святого
Духа – “Да воскресне Бог”. I вже потiм сiдають
за стiл. Коли сiдають, то перед тим обов’язково
здувають мiсце, де кожен має сидiти. Кажуть,
що тут можуть сидiти душi померлих i їх треба
здути, щоб не сiсти на них. Коли сiли за стiл,
то тихенько знiмають взуття i торкаються ногами
металевих предметiв, якi пiд столом i тихенько
кожен промовляє:
– Щоби у цьому роцi я i уся наша родина
були такими здоровими, як i те залiзо, якого я
торкаюсь своєю ногою (i так тричi)...
52 1-2’2008 Народознавчi Зошити
За столом має бути уся сiм’я, у тому числi i
немовлята. Хто сидить сам, хто на колiнах у до-
рослих, а хто у пелюшках на руках у мами чи
бабусi. Хто з челядi вiдсутнiй, у вiйську чи ще
з якоїсь причини, то йому також кладуть столовi
прибори i роблять мiсце за столом. На столi не
може бути нiчого гострого – нi ножа, нi виделки.
Тiльки ложки i бажано дерев’янi. Хлiб нарiза-
ють у другiй кiмнатi. Нiж i усе гостре – то є
знаряддя насильства i тому за святвечiрнiм сто-
лом бути не можуть. Коли усi за столом, ґазда
благословляє трапезу i пiсля того починають ве-
черяти. Найперше вживають мед. Вiн є 12 разiв
освячений протягом року, на усiх рокових (найбi-
льших) релiгiйних святах. Потiм коштують кутю
з пшеницi, маком, горiхами i медом.
На Святий вечiр п’ють бiльше виноградне ви-
но, горiлку менше, а подекуди i зовсiм не вжива-
ють. Це тому, що Iсус Христос i апостоли вжи-
вали лише виноградне вино. А як де i п’ють
горiлку, то з медом. Не п’ють рiдини. Узвар iз
фруктiв навiть не варять, бо його нiхто не буде
пити. Люди вiрять у те, що як на Святий ве-
чiр не пити рiдини, то не будеш пити лiтом пiд
час польових робiт. На свят-вечiрньому столi є
12 страв з бульби, iнших овочiв i муки. Це – пи-
роги з бульбою i капустою, овочевi салати, гриби i
грибнi страви тощо. Усе це заправлено рослинним
жиром.
Якщо в сiм’ї хтось помер протягом року, то йо-
му також ставлять столовий прибор i накладають
їжу, наливають вино, i так усе стоїть до ранку...
По вечерi починають колядувати, i першою ко-
лядою завжди є: “Бог предвiчний”. Зачинає ко-
ляду батько, усi хто є в хатi пiдхоплюють спiв i
далi вже колядують разом. Коли наїлись, наколя-
дувались – дiти iдуть вiдпочивати, а дорослi не
сплять. Ґаздиня посуд не миє. Вона бере ложки,
складає їх докупи, зв’язує повiслом й кидає пiд
стiл на нiч. Це для того, щоби сiм’я трималась
купи i щоби худоба не розбiгалась на пасовиську
влiтку. По вечерi свiчку не задувають, а затис-
кують вогонь пальцями. Дути не можна. Як за-
тиснув ґазда вогонь на свiчцi, усi дивляться куди
пiде дим. Як до гори й до середини хати – то на
добро i прибуток. Якщо до низу й до дверей – то
на погане, може й на смерть.
По вечерi нiхто не спить. Свiтло свiтиться
в усiх кiмнатах. Опiвночi починається всеношна
служба на Рiздво Христове.
Коли господар прийшов з церкви, то вiтається
тричi:
– Христос ся народив!
– Славiмо Його! – вiдповiдають усi хто до-
ма. Ґазда знiмає шапку й верхнiй одяг, бере до
рук керечун i котить його вiд вхiдних дверей до
протилежної стiни i так тричi. Керечун круглий i
рiвний, легко котиться, – це символiзує легкiсть
життя. Щоби рiк проминув так легко, як той хлiб
покотився вiд порогу до порогу. Потiм той хлiб
господар несе до студнi i мочить його у водi. Як-
що студня не глибока, то мочить хлiб, опустивши
його у воду, а якщо студня глибока, то зачиряє
вiдро води i мочить хлiб у водi. Це символ єд-
нання двох основних продуктiв життя. Як є хлiб
i вода, то не є голодно!
На Святвечiр i ворожать.
– Як на Святий вечiр гавкають пси – багато
весiль буде.
– Ще як сидять за столом, то прислуховуються
чи гавкає пес. Як загавкав – то хтось з родини
женитися або вiддаватися буде. Як гавкають су-
сiдськi пси, то визначають, звiдки судженого чи
суджену чекати.
ПЕТРО ЗБОРОВСЬКИЙ. Рiздвяний цикл свят... 53
– Як на Святий вечiр є великi бурульки – буде
велика морква, буряк i усе, що росте грубiшим
зверху i тонким до низу.
– Якщо на деревах iнiй на Святвечiр, то це
завiщає добрий урожай зернових.
– Як багато зiрок – нестимуться кури.
На Рiздво Христове по селу ходять гурти ко-
лядникiв i вертеп. Вертепи є дитячi, їх називають
“Бiтлейки” вiд мiста Бiтлеєм, яке у нас назива-
ють Вифлеєм, де народився Iсус Христос. От-
же, першими його вiтали саме дiти – пастуш-
ки. I “Вироди” – вiд перекрученого “Герольди”.
Це вже гурти дорослих або молодi, якi передають
сцени i подiї, пов’язанi з народженням Спаса на-
шого – Iсуса Христа.
Протягом усiх свят вiд Святвечора i до Iвана
Хрестителя, не можна виходити з хати, жуючи
їжу. Це, щоби не переводились продукти i щоби
не йшли вони з хати, а лишались у хатi.
На Водохрестя багато що залежить вiд пого-
ди. Якщо мороз i на рiчцi грубий лiд, то обряд
хрещення води вдбувається на рiцi. Напередоднi
ґазди вирiзають на рiцi крижану брилу приблиз-
но 2 х 2 м. Витягують її з води i роблять з неї
великий хрест i пристiл бiля нього, а бiля них ви-
рубують хрест у водi. Там i буде посвячена вода,
i братимуть її люди безпосередньо з рiки. Колись
люди обливали крижаний хрест вiдваром з буряка
i вiн мав червоний колiр, як кров Iсуса Христа.
Зараз так вже не роблять. Якщо льоду на рi-
цi нема, то напередоднi водохрещення заносять
до храму велику гелетку i наповнюють її водою
з криницi. Священик посвячує воду в гелетцi i
люди зачирають її з неї. Вiд Водохрещення i до
Стрiтення (15 лютого) люди вiтаються так:
– Христос Oхрестився!
– У водах Йорданських!
У деяких селах пiсля освячення води люди не
поспiшають розходитись по домiвках i навiть ор-
ганiзовують на льоду, або бiля храму дiйство
рiздвяного вертеру, а вже потiм поволi розходять-
ся по домiвках. У Верхньому Висоцькому не так.
Зачеривши воду люди поспiшають чим скорiше
йти додому. Тут є таке повiр’я: хто першим при-
бiжить iз свяченою водою до хати, той i вважа-
ється найвправнiшим ґаздою чи ґаздинею свого
кута.
Тут бувають рiзнi випадки. Комiчнi, неприємнi
i навiть трагiчнi. Хтось бiжить з водою до хати,
необачно поспiшає, ковзається, падає, розливає
свячену воду i змушений знову повертатися по
неї.
Один чоловiк з мiсцевостi Лукошка цього ж
села традицiйно багато рокiв прибiгав першим.
Вiн дiйсно був найвправнiшим ґаздою помiж сво-
їх сусiдiв. Йшов час. Ґазда зiстарiвся i одного ра-
зу на водохрещення його перегнав молодий ґазда.
Старий сильно переживав. Вiн не спав ночами,
думаючи як довести усiм сусiдам, що саме вiн
найвправнiший ґазда в окрузi i надумав. Вiн ще
взимку вивiз на поле гнiй, як тiльки блиснуло со-
нечко i трохи пiдсохло ґазда перший зорав i заво-
лочив поле, першим посадив городину. Iншi ґазди
тiльки почали веснувати, а у старого вже посхо-
дило. Коли iншi хiба вiдсадились, а у старого вже
помiтно пiдростала городина. Стався заморозок i
у старого все померзло. Оконфузився старий i не
знав, як йому i виправдовуватись i що чинити. А
сусiди посмiювались i казали:
– Не ти перший прибiг зi свяченою водою, то
й не ти перший ґазда. Чи ти того не знав?
А було й гiрше. У мiсцевостi Потiк була дiв-
чина. Їй було 18. От вiсiмнадцятилiтня дiвчина
умудрилась зачерити воду першою i побiгти до
хати майже три кiлометри. Дiвка молода, здорова
i бiгла щосили. По дорозi були чотири пiдйоми i
стiльки ж спускiв. Вона швидко подолала дорогу
i була щаслива тим, що стала першою ґаздинею
у Потоцi. Добiгла до хати розчервонiлою, роз-
пашiлою, розiпрiлою i щасливою. Вхопила горня
холодної гiрської води i залпом випила її...
Дiстала двостороннє запалення легенiв i через
три днi її не стало...
Коли люди приносять свячену воду до дому, то
ґазда окроплює нею хату, стайню, лiтню кухню
i iншi господарськi будови, виганяючи у такий
спосiб нечисту силу.
От так у цьому, рiвно ж як i у iнших се-
лах Туркiвщини, хоч i зi своїми вiдмiнностями
й особливостями чудернацьким способом сплели-
ся язичницькi i християнськi звичаї i вiрування.
Й одне другому не заважає.
Записано вiд Михайла Громика
Присiлок Потiк село Верхнє Висоцьке,
Туркiвщина.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7114 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:08:00Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зборовський, П. 2010-03-23T14:42:16Z 2010-03-23T14:42:16Z 2008 Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 49-53. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7114 uk Інститут народознавства НАН України Статті Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi On Cycle of Christmas Festivals after Tradition of Verkhnye Vysotskye Village in Turka Region Article published earlier |
| spellingShingle | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi Зборовський, П. Статті |
| title | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi |
| title_alt | On Cycle of Christmas Festivals after Tradition of Verkhnye Vysotskye Village in Turka Region |
| title_full | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi |
| title_fullStr | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi |
| title_full_unstemmed | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi |
| title_short | Різдвяний цикл свят за традицiєю села Верхн. Висоцьке на Туркiвщинi |
| title_sort | різдвяний цикл свят за традицiєю села верхн. висоцьке на туркiвщинi |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7114 |
| work_keys_str_mv | AT zborovsʹkiip rízdvâniiciklsvâtzatradiciêûselaverhnvisocʹkenaturkivŝini AT zborovsʹkiip oncycleofchristmasfestivalsaftertraditionofverkhnyevysotskyevillageinturkaregion |