Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст.
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7115 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 74-84. — Бібліогр.: 60 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860230573223575552 |
|---|---|
| author | Романюк, В. |
| author_facet | Романюк, В. |
| citation_txt | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 74-84. — Бібліогр.: 60 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:21:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
74 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
Володимир РОМАНЮК
ТРАДИЦIЙНI МИСЛИВСЬКI ПАСТКИ
В УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТАХ
у другiй пол. XIX – першiй пол. ХХ ст.
Volodymyr ROMANIUK. The Traditional Hunting
Traps in Ukrainian Carpathians in the Second Half of
XX and the First Half of XX cc.
Протягом багатьох тисяч рокiв в iсторiї людст-
ва головним видом господарства було мисливство.
З появою хлiборобства та скотарства воно почало
втрачати свою провiдну роль в економiчнiй сферi
людського життя, поступово стаючи допомiжним
господарським заняттям. У такому статусi в бiль-
шостi етносiв свiту воно iснує донинi.
На територiї України ми можемо видiлити два
регiони, в яких традицiйне народне мисливство
збереглось аж до серед. ХХ ст. значно краще,
нiж в усiх iнших частинах країни. Це – Кар-
патськi гори та Полiсся. Головна причина збере-
ження до зазначеного часу (у вiддалених районах
до сьогоднi) та значного поширення традицiйно-
го мисливства на цих землях, без сумнiву, кри-
ється у специфiцi природних умов даних терито-
рiй. Важкодоступнi землi з величезними масива-
ми лiсiв, з великою кiлькiстю звiрiв у них були
головним чинником, що сприяв збереженню та
розвитку прадавнього господарського заняття на
цих теренах. Якщо на iнших українських землях у
другiй пол. ХIХ – першiй пол. ХХ ст. традицiй-
не народне мисливство уже майже було забуте, то
населення Полiсся i Карпат продовжувало у цей
час широко ним займатись.
Мисливство подiляється на двi форми: актив-
ну i пасивну. Активна форма за своїм характером
є переважно колективною (за винятком полюван-
ня на дрiбних звiрiв та птахiв) i полягає у то-
му, що мисливцi з холодною або вогнепальною
зброєю в руках, застосовуючи засаду, переслiду-
вання звiрiв чи iншi способи, безпосередньо вби-
вають тварин.
Пасивна форма мисливства, на вiдмiну вiд ак-
тивної, має зазвичай iндивiдуальний характер. Її
суть полягає у тому, що мисливець наставляє на
того чи iншого звiра пастку. Пiсля цього вiн че-
кає, доки звiр не потрапить у неї, час вiд часу
перевiряючи її. Ця форма полювання у порiвнян-
нi з активною вимагала вiд людини докладання
меншої кiлькостi фiзичних зусиль, заощаджувала
їй багато часу та енергiї, дозволяючи бiльше ува-
ги придiлити головним господарським заняттям
та iншим справам. Внаслiдок цього вона набула
значного поширення серед селянства. Її розвиток
був зумовлений також тим, що державна влада,
починаючи з часiв Середньовiччя, практично по-
стiйно, частково або повнiстю забороняла селянам
полювати. Пасивне ж полювання, на вiдмiну вiд
активного, було значно легше приховати.
Оскiльки головним знаряддям мисливця при
застосуваннi пасивної форми полювання є пастки
на звiрiв, ми ставимо за мету даної статтi здiй-
снити етнографiчний опис тих мисливських за-
собiв i пристроїв, якi використовувало населення
Українських Карпат у другiй пол. ХIХ – першiй
пол. ХХ ст.; розробити їх класифiкацiю; прос-
тежити загальнi риси та виокремити специфiчнi
особливостi народних мисливських пасток поши-
рених в Українських Карпатах.
Висвiтлення цих питань допоможе зобразити
загальну картину збереження та розвитку пасив-
ної форми мисливства на територiї Українських
Карпат у другiй пол. ХIХ – першiй пол. ХХ ст.
У пiслявоєннiй українськiй iсторiографiї можна
знайти порiвняно невелику кiлькiсть праць, що
торкаються зазначеної проблематики. Три ґрун-
товнi iсторико-етнографiчнi дослiдження про Гу-
цульщину, Бойкiвщину та Лемкiвщину мiстять
лише невеликi огляди явища традицiйного народ-
ного мисливства, розмiщенi у загальних роздiлах,
що розглядають допомiжнi господарськi заняття.
Найкраще такий огляд здiйснено у монографiї про
гуцулiв. Дослiдники М.Мандибура i Р.Федина
досить широко висвiтлили дану тему в цiлому,
подали опис окремих пасток на звiрiв. Проте на-
вiть у цьому дослiдженнi огляд мисливства не
є докладним. Ще менше iнформацiї мiститься в
монографiях про бойкiв та про лемкiв1.
1Мандибура М., Федина Р. Допомiжнi види занять
// Гуцульщина: Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К.,
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Традицiйнi мисливськi пастки... 75
З дослiджень, що розглядають народне мисли-
вство на територiї України поза межами Карпат,
привертає до себе увагу роздiл “Охота”, напи-
саний С.Терьохiним i I.Кожаном у колективнiй
монографiї про Полiсся. Автори даного роздiлу
описали цiлий ряд розповсюджених на Полiссi
наприкiнцi ХIХ – на поч. ХХ ст. традицiйних
мисливських пасток, навели порiвняння деяких з
них iз пастками, поширеними у Карпатах2.
Декiлька оглядiв традицiйного мисливства мiс-
титься у працях українських етнологiв з кiн. ХIХ
– поч. ХХ ст. Так, у монографiї Володимира
Шухевича “Гуцульщина” знаходимо чимало iн-
формацiї про дане явище. Дослiдник подає опис
декiлькох пасток, який ми використали у данiй
статтi3. Iнформацiя про пастки, якi побутували на
Гуцульщинi, мiститься i в розвiдцi Антiна Они-
щука про залишки первiсної культури у гуцулiв4.
Важливе значення мають дослiдження польсь-
ких етнологiв. Вiдомостi про пастки, поширенi
на теренах Українських Карпат, знаходимо, зок-
рема, у статтi Тадеуша Северина про традицiй-
не мисливство в Польщi та ґрунтовнiй моногра-
фiї Казимира Мошинського про народну культуру
слов’ян5.
Усi вищенаведенi працi авторiв кiн. ХIХ –
першої пол. ХХ ст. склали джерельну базу да-
ної статтi. Згаданi дослiдники навели у своїх
роботах багато власних спостережень, здобутих
ними пiд час проведення польових етнологiчних
експедицiй.
Ще одним важливим джерелом, використаним
у статтi, є мисливський часопис “ÃLowiec”, що
1987.– С. 146-157; Матейко К. Допомiжнi види господар-
ських занять i народнi промисли // Бойкiвщина: Iсторико-
етнографiчне дослiдження.– К., 1983.– С. 113-128; Го-
ринь Г. Допомiжнi види господарських занять // Лемкi-
вщина: Iсторико-етнографiчне дослiдження: у 2-х т.– Т. 1:
Матерiальна культура.– Львiв, 1999.– С. 218-225.
2Кожан И., Терехин С. Охота // Полесье. Материаль-
ная культура...– С. 155-164.
3Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть // Материяли
до українсько-руської етнольоґiї.– Львiв, 1901.– Т. IV.
4Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв
// Матерiяли до української етнольогiї.– Львiв, 1912.–
Т. XV.– С. 59-177.
5Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce // Lud
slowiański.– Kraków, 1931.– T. 2.– Zeszyt 1.– S. 55-
69; zeszyt 2.– S. 197-212; Moszyński K. Kultura ludowa
sÃlowian.– Cz. I: Kultura materjalna.– Kraków, 1929.
виходив у Львовi з 1878 по 1939 рр. На його
сторiнках розмiщенi публiкацiї членiв Львiвсько-
го мисливського товариства iменi св. Губерта, що
мiстять чимало цiнних для нас матерiалiв. Так,
серед них знаходяться спогади Oлександра Уби-
ша, в яких вiн наводить опис дводверцевої сту-
пицi, яку використовували лемки; розповiдь про
цю ж пастку Ґавiна; згадки К.Кохановського та
I.Мартинця про пастку “слоп”, яку гуцули на-
ставляли на рисей6.
Ми спробували класифiкувати традицiйнi мис-
ливськi пастки, якi побутували в Українсь-
ких Карпатах у другiй пол. ХIХ – першiй
пол. ХХ ст. Критерiєм для нижченаведеної кла-
сифiкацiї послужив принцип дiї у пастцi певної
фiзичної сили. Згiдно з цим критерiєм ми подi-
лили пастки на 4 групи:
1) мисливськi ями;
2) ваговi пастки;
3) пружиннi пастки;
4) сильця.
У пастках першої групи мисливець використо-
вує силу тяжiння, напрям дiї якої спрямований
безпосередньо на звiра. Тварина, бiжучи лiсом,
випадково падала у замасковану яму i вже не
могла з неї вибратись.
У вагових пастках мисливець також використо-
вує силу тяжiння. Однак тут напрям її дiї спря-
мований вже не на звiра, а на певнi частини са-
мої пастки. Сила тяжiння у пастках другої групи
є прихованою i її вивiльняє сама тварина своїм
доторком до певної частини пастки. При цьому
сила, прикладена звiром пiд час доторку, є значно
меншою вiд сили, яку вiн вивiльняє. Вивiльнена
сила тяжiння приводить у дiю механiзм пастки,
внаслiдок чого остання спрацьовує i вбиває, ра-
нить або закриває тварину.
Пiдставову рiзницю мiж пружинними та ва-
говими пастками складає те, що приховану силу
тяжiння, яка дiє у пастках другої групи, у пру-
жинних пастках замiнює прихована сила пруж-
6Ubysz A. Wspomnienia z gór // ÃLowiec. Organ Gali-
cyjskiego towarzystwa Ãlowieckiego.– Lwów, 1880.– R. III.–
S. 152-156; 168-171; 183-184; Gawin. Z wiosennej wyci-
eczki w góry // ÃLowiec.– 1884.– R. VII.– S. 113-114;
Kochanowski C. Ryś – jego sposób życia i Ãlowiectwo //
ÃLowiec.– 1899.– R. 22 – S. 169-172; 181-185; Martyni-
ec I. Kilka slów o polowaniach urza̧dzonych pzez niedźwiedzie
i wilki na jelenie // Ibid.– 1900.– R. 23.– S. 199-200.
76 1-2’2008 Народознавчi Зошити
ностi. Напрям її дiї також спрямований на певнi
частини самої пастки. Силу пружностi у паст-
ках третьої групи, як i силу тяжiння у вагових
пастках, вивiльнює звiр своїм доторком до певної
частини пастки. Як i в пастках попередньої гру-
пи, сила, прикладена твариною пiд час доторку, є
значно меншою вiд вивiльненої нею сили. Пастка
схоплює звiра внаслiдок того, що вивiльнена сила
пружностi приводить у дiю її механiзм.
Врештi, у пастках четвертої групи мисливець
використовує силу самої тварини, напрям дiї якої
спрямований на пастку. Потрапляючи в сильце,
звiр щосили намагався з нього вибратись, i чим
бiльше вiн докладав зусиль, тим мiцнiше навколо
його шиї або лапи затягувалася петля.
Слiд зазначити, що загальноприйнятою в iс-
торiографiї є класифiкацiя пасток на активнi i
пасивнi, або рухомi та нерухомi7. Згiдно з нею
мисливськi ями та сильця належать до пасивних
пасток, позаяк вони постiйно залишаються абсо-
лютно нерухомими; ваговi i пружиннi – до актив-
них, оскiльки доторк до них звiра приводить пев-
нi їх частини у рух. Дослiдники К.Мошинський
i Т.Северин, врахувавши серйознi вiдмiнностi в
конструкцiях активних пасток, подiлили їх на двi
пiдгрупи. До першої вони вiднесли ваговi пастки,
до другої – пружиннi8.
Перейдемо до послiдовного етнографiчного
опису пасток, поширених в Українських Карпа-
тах у другiй пол. ХIХ – першiй пол. ХХ ст.,
вiдповiдно до запропонованої нами класифiкацiї.
Пастки першої групи – мисливськi ями – є най-
простiшими i найдавнiшими пастками на звiрiв.
Вони були винайденi ще у верхньому палеолi-
тi9. Цi мисливськi засоби були широко розпов-
сюдженi на Полiссi10. Дуже поширеними вони
були i в усiх трьох етнографiчних районах Ук-
раїнських Карпат: Гуцульщинi, Бойкiвщинi та
Лемкiвщинi11.
7Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 62;
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...– S. 198;
Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 156.
8Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 62;
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...– S. 198.
9Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz... I.– S. 36;
Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 156.
10Там само.
11Мандибура М., Федина Р. Допомiжнi види занять...–
С. 154; Матейко К. Допомiжнi види господарських
Найбiльш широко розповсюдженими в горах
були мисливськi ями на вовкiв та ведмедiв. Їх
глибина сягала двох метрiв. Данi пастки влашто-
вували на стежках, якими ходили цi звiрi. Гу-
цульськi та бойкiвськi мисливськi ями на вов-
кiв i ведмедiв – “западницi” – мали специфiчне
удосконалення: яма накривалась зверху дерев’я-
ним накриттям. Воно виготовлялось з дощок i за
своєю формою нагадувало звичайне дерев’яне вi-
ко. Це накриття гуцули називали “дверi”. За
своєю довжиною i шириною дверi були трiшечки
меншими вiд ями. Їх встановлювали на “вухах”
валу – рухомої осi, що розмiщувалась пiд две-
рима, у їх центрi. Варто було звiровi – вовковi
або ведмедевi – стати на край дверей, як вони
хилилися на бiк, i тварина падала в яму. Дверi
ж повертались у вихiдне положення. Звiр, який
опинився у такiй пастцi, не мiг з неї вибратися.
З метою приманити тварину, на середину две-
рей часто клали шматок м’яса або здохле ягня,
яке ставили на ноги. Яму замасковували дерном,
мохом та листям12.
Нападниця. (Iлюстрацiю подано за: Шухевич В. Гуцу-
льщина: Друга часть...– С. 235).
Подiбною до западницi пасткою є гуцульська
яма “телiш”. Її копали з метою пiймання ведмедя
або рисi. Яму робили трохи ширшою на днi, ви-
копували її на “чапашах”, – стежках, якими ходи-
ли цi звiрi. У дно ями вбивали загостренi кiлки.
Її накривали збитим з дощок вiком (“дверями”)
занять...– С. 115; Горинь Г. Допомiжнi види господарських
занять...– С. 219.
12Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 235; Ман-
дибура М., Федина Р. Допомiжнi види занять...– С. 154;
Матейко К. Допомiжнi види господарських занять...–
С. 115; Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 1...–
S. 55, 64; Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...–
S. 36.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Традицiйнi мисливськi пастки... 77
особливої конструкцiї. Рухома вiсь, на яку опира-
лось вiко, знаходилася не посерединi, а на одному
з країв ями. Вiко з трьох країв своїми розмiра-
ми не було бiльшим за яму. Зате четвертий –
довший та важчий край – виходив за межi ями
i лежав просто на землi. Звiр, iдучи над ямою,
ставав на дверi i своєю власною вагою пiдiймав
той їх кiнець, який лежав на землi, внаслiдок чо-
го падав у яму. Дверi ж поверталися у вихiдну
позицiю. Iнколи цю ж пастку використовували з
метою пiймання вовкiв13.
Телiш на ведмедiв та рисей. (Iлюстрацiю подано за:
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 1...–
S. 65).
Гуцули також копали ями на оленiв i сарн. Такi
ями теж називали телiшами. Накривали їх двери-
ма таким способом, як у западницях. Зверху на
дверi, в якостi приманки клали хвою, помiж яку
сипали сiль. Ями копали на стежках, якими оленi
або сарни ходили на водопiй14.
Дуже схожими до западниць були i ями на ди-
ких кабанiв, поширенi на Гуцульщинi та Бойкiв-
щинi. У гуцулiв вони називалися “западки”. Як
приманку для кабана, на середину дверей клали
овес, пшеницю або картоплю15.
Жителi Українських Карпат використовували
також повнiстю iнший вiд поданих вище спосiб
накривання мисливської ями. У центрi викопаної
пастки вертикально закрiплювали палицю, дов-
жиною до 3,5 м. Своїм верхнiм кiнцем вона сяга-
13Schnaider I. Z kraju Huculuw // Lud. Organ Pol-
skiego Towarzystwa Etnologicznеgo, wydawany przez Polskie
Towarzystwo Ludoznawcze we Lwowie.– Lwów; Warszawa;
Kraków; Poznań; Wilno, 1901.– T. VII.– S. 268-269.
14Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236.
15Мандибура М., Федина Р. Допомiжнi види занять...–
С. 154; Матейко К. Допомiжнi види господарських
занять...– С. 115.
ла на висоту 1,5 м над ямою. На палицю зачiп-
ляли приманку. Яму накривали пружними прути-
ками, що в усi боки розходились вiд цiєї пали-
цi. Їхня дiя була iдентичною до дiї дверей. Ко-
ли звiр ступав на прутики, вони хилились i вiн
падав у яму. Прутики ж повертались у вихiдну
позицiю. На жаль, ми не знаємо, в яких саме ра-
йонах Українських Карпат була поширеною дана
пастка16.
Загальноприйнятою в iсторiографiї назвою ям
iз накриттям є “слiпi ями”17. Цi пастки, очевид-
но, були розповсюдженi поряд iз звичайними, не
накритими ямами. Вони були бiльш ефективнi,
оскiльки їх можна було легше i якiснiше замаску-
вати, на вiдмiну вiд простих ям. Також звiровi,
який потрапив у яму з накриттям, було майже не-
можливо з неї вибратись. Натомiсть iз звичайної
ями вiн мiг просто вистрибнути18. Цiкаво, що в
опрацьованому нами матерiалi є чимала кiлькiсть
згадок про слiпi ями, якi широко використовува-
лися гуцулами та бойками, але водночас вiдсутня
iнформацiя про їх поширення на Лемкiвщинi19.
Немає також вiдомостей про те, що слiпi ями бу-
ли широко вiдомими на Полiссi20.
Специфiчним удосконаленням мисливської ями
на вовка служили плоти, якими бойки Сколiв-
щини огороджували дану пастку. Викопану яму
повнiстю оточували плотом iз хмизу, кiлкiв та
жердин. Посерединi неї клали живе порося. Вовк
чув порося, перескакував через плiт i потрапляв
у яму21. Пастка, iдентична до цiєї, була вiдомою
у Бiлорусiї22.
З метою пiймання ведмедя загорожi також ви-
користовували гуцули. Робили це у зв’язку з тим,
що ведмiдь часто викрадав овець просто з кошар.
Для того, щоб їх вберегти, вiвчарi огороджували
кошари високими двох-, трьохметровими плота-
ми. Смереки, з яких робили плоти, обтинали без-
посередньо на мiсцi загорожi. Внаслiдок цього,
16Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 36.
17Матейко К. Допомiжнi види господарських занять...–
С. 115.
18Горинь Г. Допомiжнi види господарських занять...–
С. 219.
19Там само.
20Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 156.
21Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 1...–
S. 60.
22Ibid.
78 1-2’2008 Народознавчi Зошити
зрубанi сучки падали помiж спицi плоту. Коли
ведмiдь перелазив через нього, вiн ламав цi суч-
ки, чим спричинював шум i будив собак та людей.
Гуцули, однак, розповiдали, що старi ведмедi бу-
ли розумнiшими. Вони брали в лапи “стропý” –
мох, i з ним перелазили в кошару. Тому їх не
було чути. Коли ж ведмiдь опинявся в кошарi, то
кидав мох, хапав вiвцю i тiкав з нею. Вiн чинив
переполох серед овець та будив людей. Зупини-
ти його однак тодi було вже майже неможливо.
Тому гуцули у мiсцях, в яких ведмедi звикли пе-
рескакувати в кошари, вбивали в землю 4-6 заго-
стрених кiлкiв. Перескакуючи через плiт ведмiдь
потрапляв просто на них23.
Дуже подiбною до цiєї пастки на ведмедiв є
пастка на оленiв, також поширена у гуцулiв. З
метою збереження високо в горах вiд оленiв сiна,
його огороджували високими плотами. Мiж пло-
том i сiном в землю вбивали кiлки. Коли олень
перескакував через загорожу, вiн потрапляв на
них24.
Власне тут ми бачимо пастки, якi iдентичнi
за принципом дiї до звичайної мисливської ями.
Людина використовувала за їх допомогою силу
тяжiння, що дiяла безпосередньо на звiра. Тому
ми вiдносимо цi пастки до першої групи. Мож-
ливо, в бiльш давнiй перiод бiля загорож вико-
пувались ями. Однак згодом, з метою економiї
часу та зусиль, це робили все рiдше, аж поки не
припинили їх викопувати остаточно. Згадана ви-
ще бойкiвська мисливська яма на вовка, оточена
плотом, служить, на нашу думку, пiдтверджен-
ням даної гiпотези.
Схематично конструкцiю пасток другої групи
можна зобразити наступним чином: на невелику
палицю клали певний тягар. Ним могли слугувати
камiнь або колода. Один кiнець тягаря знаходив-
ся на землi, а другий – на цiй палицi (в окремих
вагових пастках тягар розмiщували паралельно до
землi; в цьому випадку вiн опирався виключно
на палицю). Палиця встановлювалася вертикаль-
но, пiд прямим або гострим кутом до поверхнi.
До неї прив’язували приманку. Звiр тягнув при-
манку, а разом iз нею палицю, внаслiдок чого на
нього падав камiнь або колода. Дана схема ва-
23Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 187, 236.
24Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...–
С. 168.
гової пастки абсолютно спрощена. В українських
Карпатах iснували дуже складнi мисливськi при-
строї такого типу.
Цiкавою ваговою пасткою, яку гуцули настав-
ляли на тхорiв, ласиць i куниць, є “поколодва”. У
землю запихали двi розгалуженi смерековi палицi.
Iнколи пастку також встановлювали мiж двома
смереками, якi мали вверху розгалуження. У цi
розгалуження, паралельно до землi, клали колоду
– “пiдколодь”. Зверху над нею встановлювали ще
одну колоду – “притяг”. Притяг опирався на роз-
мiщений мiж ним i пiдколодою патичок – “сверд-
лик”. Свердлик був iз невеличким вiдгалуженням
– “фостиком”, до якого прикрiплювався шматок
м’яса. На притяг, з обох його бокiв, клали двi
важкi палицi – “пiльги”, якi другим своїм кiнцем
опирались в землю. На пiльги накладали хвою.
Пiд пiдколодою прикрiпляли “победрину”. Ласи-
цi чи iншому звiру було найзручнiше добратись
до м’яса з боку победрини. Фостик з м’ясом був
звернений назад, у протилежний вiд победрини
бiк, щоб звiр змушений був потягнути його. Ла-
сиця ступала на победрину i шарпала приманку.
Внаслiдок цього свердлик зрушувався з мiсця i
на звiра падав притяг25.
Поколодва. (Iлюстрацiю подано за: Шухевич В. Гуцу-
льщина: Друга часть...– С. 237). 1, 2 – палицi з розга-
луженням; 3 – пiдколодь; 4 – притяг; 5 – победрина; 6 –
свердлик з фостиком; 7 – пiльги.
Дуже подiбною до поколодви є “торгло” –
пастка на куниць, що теж була поширена у гу-
цулiв. Як i поколодву її встановлювали на пе-
внiй висотi (2-4 метри). Головною вiдмiннiстю
мiж торглом i поколодвою було те, що верхня ко-
лода ставилась не паралельно до нижньої, а навс-
коси, пiд гострим кутом. Решта конструкцiї була
25Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 237.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Традицiйнi мисливськi пастки... 79
майже iдентичною. Верхню колоду, як i в поколо-
двi утримував, встановлений мiж нею i нижньою
колодою патичок, до якого прикрiплювалось м’я-
со. Зверху на неї накладався певний тягар, яким
найчастiше служили важкi патики26.
Схожою до поколодви i торгла є наземна та
встановлюванi в повiтрi пастки на лисицi, поши-
ренi у Польських Татрах. Такого ж характеру
пастка на лисицi, що встановлювалась на певнiй
висотi, застосовувалась в Герцеговинi. Подiбна до
них пастка була вiдома латвiйцям27.
Однiєю з найбiльш складних за своєю кон-
струкцiєю вагових пасток, застосовуваних на те-
риторiї Українських Карпат, є пастка на рисей.
Слупцi (слоп) на рисей (Iлюстрацiю подано за:
Kochanowski C. Ryś – jego sposób życia i Ãlowiectwo...–
S. 185).
Мiж двома деревами, пiд гострим кутом до зем-
лi, встановлювалась колода. Зверху на неї накла-
дався великий тягар, яким служили грубi коло-
ди. Пастка спрацьовувала за допомогою системи
шнурiв. Пiд навскоси встановленою колодою про-
тягувався шнур, один кiнець якого прикрiплюва-
вся до дерева, а iнший до невеликого патичка.
Цей патичок був вертикально встановлений в по-
вiтрi, на невеликiй вiдстанi вiд землi. Нижнiм
своїм кiнцем вiн прикрiплювався до iншого пати-
чка, запхнутого в землю. У повiтрi його втриму-
вав ще один патичок, встановлений горизонтально
до землi. Цей патичок одним своїм кiнцем, який
був загостреним, входив у вирiзану в вертикально
встановленому патичку ямку, а iншим – прикрi-
плювався до другого, запхнутого в землю, пати-
чка. До горизонтально встановленого патичка, в
26Schnaider I. Z kraju HucuÃlów...– T. VII.– S. 270.
27Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 50-
51.
свою чергу, був прив’язаний шнур, який другим
кiнцем прикрiплювався до палицi, що висiла в
повiтрi, паралельно до горизонтально встановле-
ного патичка. Ця палиця одним своїм кiнцем зна-
ходилась над навскоси встановленою колодою, а
iншим – над вищеописаною конструкцiєю. До ко-
лоди вона також була прикрiплена за допомогою
шнура. Ця складна конструкцiя надавала пастцi
великої чутливостi. Внаслiдок невеличкого дотор-
ку рисi до натягнутого пiд навскоси встановленою
колодою шнура, який загороджував їй дорогу, в
дiю миттєво приводився весь механiзм пастки, i
звiр гинув пiд великою кiлькiстю важких колод,
що падали на нього. Пастку встановлювали на
стежках, якими ходила рись. Iнколи її наставля-
ли також на ведмедя i вовка. Назва цiєї пастки
– “слупцi” або “слоп”. Вона була вiдомою на те-
риторiї сучасного Наддвiрнянського р-ну Iвано-
Франкiвської обл.28.
Ваговою пасткою на ведмедя, поширеною на
Гуцульщинi, був “слiп”. Складався вiн з двох,
вбитих у землю, розгалужених палиць – “сох”.
На сохи накладався кiл – “кладина”. На клади-
ну ставили палицю – “важо́к”, таким чином, що
один її кiнець виступав далеко за кладину, а дру-
гий – лише трiшки. На той кiнець важка, що
Гуцульський слiп на ведмедiв (Iлюстрацiю подано за:
Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...–
С. 169). 1, 2 – сохи; 3 – кладина; 4 – киж; 5, 7 –
гужевки; 6 – важок; 8 – язик; 9, 11 – клюки; 10 – клю-
чка; 12 – три нитки ожиннику; 13 – палик; 14 – колоди.
28Kochanowski C. Ryś – jego sposób życia i Ãlowiectwo...–
S. 184-185; Martyniec I. Kilka slów o polowaniach
urza̧dzonych przez niedźwiedzie...– S. 200.
80 1-2’2008 Народознавчi Зошити
ледь-ледь виступав за кладину, закладали шнур
– “гужевку”, що тримав грубу, навскоси встанов-
лену колоду – “киж”. До iншого кiнця важка та-
кож прикрiплювали гужевку, нижнiй кiнець якої
тримав встановлену близько до землi палицю –
“язик”. Один кiнець язика прикрiплювався до
вбитої в землю “клюки”, а iнший впирався в
“ключку”. Кiнець язика був загострений i входив
в ямку – “за́зубец” ключки. Ключка знаходилась
у повiтрi. Вона була зачепленою за ще одну клю-
ку, що розмiщувалась паралельно до першої клю-
ки. До ключки були прикрiпленi три нитки ожин-
нику, що тягнулись до кижа. Вони прив’язува-
лись до “палика”, на який опирався киж. Зверху
на киж накладався великий тягар, яким служили
колоди. Варто було ведмедевi (або вовковi) за-
чепити ожинник, як на нього падала величезна
вага29.
Такi ж слiпи, лише набагато меншi, гуцули на-
ставляли бiля води, навпроти нiрок, в яких жили
норки або видри30.
Лемкiвська вагова пастка на ведмедiв (Iлюстрацiю по-
дано за: Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...–
S. 53).
Значно простiшою за своєю конструкцiєю є ва-
гова пастка на ведмедя, застосовувана лемками.
Важка колода встановлювалась таким чином, що
один її кiнець закрiплювався на iншiй колодi, що
лежала на землi, а другий пiднiмався вгору i спи-
рався на розгалужений кiнець палицi, запхнутої в
землю. Основна вага колоди концентрувалась на
палицi-пiдпiрцi, що розмiщувалась трохи ближче
до центру колоди, нiж розгалужена палиця. Ко-
лода лежала не безпосередньо на палицi-пiдпiрцi,
а на дощечцi, що була розташована горизонталь-
но, мiж нею i палицею-пiдпiркою. До дощечки
29Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...-
С. 168-169.
30Там само.– С. 170.
прикрiплювалась тятива. Невеликий доторк вед-
медя до тятиви спричинював зсув дощечки, па-
дiння палицi-пiдпiрки i, внаслiдок цього, падiння
колоди. Колода падала мiж розгалуженою пали-
цею i ще однiєю палицею, запхнутою в землю по
прямiй лiнiї вiд розгалуженої31
У другiй-третiй чвертях ХIХ ст. в Українських
Карпатах була розповсюдженою вагова пастка на
ведмедiв, зроблена таким чином, що верхня коло-
да у нiй встановлювалась не навскоси, а повнiстю
горизонтально над землею. У цьому положеннi її
пiдтримувала палиця-пiдпiрка. Вона не торкалась
безпосередньо до колоди, а була вiддiлена вiд неї
дощечкою (як у вищеописанiй лемкiвськiй паст-
цi). Колода розмiщувалась над iншою колодою,
що повнiстю лежала на землi32. На жаль, ми не
маємо iнформацiї про конкретнi райони поширен-
ня даної пастки.
Такi назви вагових пасток на великих звiрiв
як “слоп”, “слопець” (сюди ж можна вiднести i
“слiп”) були широко розповсюдженi на теренах
Українських Карпат33. Подiбнi до них мисливськi
пристрої застосовувались також на територiї мiж-
воєнної Сербохорватiї та на сходi Росiї34. Схожi
пастки використовувались фiнами35.
Описанi вище пастки другої групи (крiм по-
колодви та малих гуцульських слiпiв на норок
i видр) призначались для полювання на таких
великих за розмiрами звiрiв, як рись, ведмiдь
або вовк. Не менш поширеною пасткою, засто-
совуваною гуцулами, був “за́зуб” (iнша назва –
“пасть”), за допомогою якого полювали на лисиць
та борсукiв. Вiн мав абсолютно вiдмiнний вiд зга-
даних вагових пасток зовнiшнiй вигляд, проте дi-
яв за тим же принципом.
За́зуб складався з колоди – “осмова”, видовба-
ної наскрiзь так, що вона являла собою дерев’яну
трубу. Один кiнець цiєї колоди мисливець за-
пихав у нору лисицi або борсука. Недалеко вiд
входу до дерев’яної труби, запханої в нору, зна-
ходився патичок – “зрущик”, прикрiплений шнур-
ком до колоди – “ступи”, встановленої вертика-
льно над отвором, видовбаним зверху в осмовi.
31Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 53.
32Ibid.
33Ibid.– S. 52.
34Ibid.
35Ibid.– S. 53.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Традицiйнi мисливськi пастки... 81
Коли звiр, виходячи з нори, потрапляв у трубу,
вiн лобом зачiпав зрущик. Внаслiдок цього, на-
їжачена цвяхами ступа падала в осмiв i вбивала
його. Для збiльшення сили удару на ступу зверху
клали важкий камiнь36.
За́зуб часто клали у нору в скалистiй мiсцево-
стi, там де лис не мiг собi вирити другого виходу.
На осмiв накладали камiння37. Як бачимо, в цiй
пастцi, як i у слопцях, мисливцем використовує-
ться сила тяжiння, напрям дiї якої спрямований
на певну частину самої пастки.
За́зуб (Iлюстрацiю подано за: Шухевич В. Гуцульщи-
на: Друга часть...– С. 236). 1 – осмiв; 2 – зрущик; 3
– ступа; 4, 5 – шнур; 6 – отвiр, в який входив лис або
борсук; 7 – цвяхи в ступi.
Пастка подiбного характеру була вiдомою на
Волинському Полiссi, де вона використовувалась
для полювання на тхорiв i мала назву “тулець”38.
Схожими до за́зубу були також пастки, поширенi
в Герцеговинi, Чорногорiї, Болгарiї, на територiї
Сибiру та, у бiльш давнiй вiд дослiджуваного пе-
рiод, в Угорщинi39.
Принципово вiдмiнними вiд вагових пасток є
пружиннi пастки, розрахованi на використання
сили пружностi. Наведемо їх схематичну кон-
струкцiю: пружиннi пастки складаються з двох
рухомих, дерев’яних або металевих вiдгалужень,
що розведенi у рiзнi сторони. Сила пружностi,
36Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236;
Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz... I.– S. 54;
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...– S. 199.
37Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236.
38Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe na WoÃlyniu // Lud.–
Lwów; Warszawa; Kraków; Poznań; Wilno, 1932.– Serja II.–
T. XI.– S. 31-32; Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 159.
39Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 54;
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...– S. 199,
200.
якої досягається за допомогою дерев’яної чи ме-
талевої пружини або гнучкостi самих дерев’яних
чи металевих прутикiв, з яких виготовленi два
вiдгалуження пастки, прагне звести їх докупи.
Цьому, однак, запобiгає третя, важлива части-
на пастки, що утримує першi двi частини у роз-
веденому станi. У момент доторку звiра до цiєї
третьої частини, два вiдгалуження пастки, пiд
дiєю вивiльненої сили пружностi, миттєво схо-
дяться докупи i схоплюють тварину. Iнколи пру-
жинна пастка може також складатись лише з од-
нiєї рухомої частини, яка вдаряє, пiд дiєю сили
пружностi, в iншу, нерухому. Подекуди в пастках
цього типу в якостi пружини служив туго скру-
чений волосяний мотузок або дрiт.
З другої пол. ХIХ ст. найбiльш широко вi-
домими є металевi пружиннi пастки, що склада-
ються з двох рухомих частин. Загальновживана
назва цих пасток на територiї України – капкан.
Це слово запозичене з тюркських мов40. На Гу-
цульщинi купованi капкани називались “зводами”
(в однинi – “звiд”). Деталь, внаслiдок зачеплен-
ня звiром якої спрацьовувала пастка, називалась
“зрущик” (як i в зáзубi)41.
Ще однiєю назвою, якою гуцули окреслюва-
ли капкани була “сiтка” (вживалась в множи-
нi – “сiтки”)42. Ймовiрно сiтки, на вiдмiну вiд
зводiв, виготовлялись народними майстрами, а не
купувались.
Сiтки складались з двох пiвкуль, з яких стир-
чали гострi зуби. Розводили їх за допомогою двох
пружин. Цi пастки налаштовували на ведмедiв,
рисiв i вовкiв. За допомогою ланцюга їх прикрiп-
лювали до товстого дерева – “ковбика”. На мен-
ших звiрiв (лисиць, куниць, тхорiв, видр) також
ставили сiтки, але розведенi за допомогою лише
однiєї пружини43.
Цiкавою традицiйною дерев’яною пружинною
пасткою була “ступиця”. Вона вiдома у двох рiз-
новидах: дводверцева та однодверцева. Для ви-
готовлення дводверцевої ступицi брався плаский
40Ткаченко О. Капкан // Етимологiчний словник укра-
їнської мови: у 7-ми т.– Т. 2.– К., 1985.– С. 373.
41Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 237;
Wajgel L. O huculach. Zarys etnograficzny.– Kraków, 1887.–
S. 22.
42Мандибура М., Федина Р. Допомiжнi види занять...–
С. 155; Schnaider I. Z kraju Huculuw.– T. VII...– S. 268.
43Ibid.– S. 268-270.
82 1-2’2008 Народознавчi Зошити
шматок дерева овальної або видовженої прямо-
кутної форми. У цьому шматку наскрiзь видов-
бувалась широка дiрка. У неї закладались спецi-
ально виготовленi своєрiднi дерев’янi дверцята –
“дверцi”, що розводились у рiзнi сторони за допо-
могою гнучких лiщинових прутикiв – “спружiв”.
У дiрку мiж розведеними дверцями вкладали де-
рев’яну дощечку з довгим язичком – “кописць”,
що втримувала дверцi. Варто було звiровi ледь-
ледь торкнутись до кописцi, як вона зрушувалась,
дверцi миттєво сходились докупи i защеплювали
лапу тварини. Ступицю заривали у землю i ста-
ранно замасковували44.
Дводверцева ступиця (Iлюстрацiю подано за:
Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 59).
1, 2 – дверцi; 3, 4 – спружi; 5, 6 – отвiр мiж дверцями;
7 – кописць.
Польський мандрiвник Oлександер Убиш у
своїх спогадах навiв дещо iнший опис даної паст-
ки. Вiн говорить лише про буковi прутики, якi
розводили в сторони, натомiсть нiчого не згадує
про те, що вони утримували дверцi та були по-
мiщенi в дерев’яному шматку дерева. Можливо
вiн помилково дав такий опис, а можливо бачив
саме такий рiзновид даної пастки. Згiдно з авто-
ром, буковi прутики запарювали над вогнем, для
надання їм пружностi. Їхнi кiнцi мiцно зв’язува-
ли скрученими гiлками. Далi їх розводили, клали
вздовж або впоперек на землю i прикрiплювали
кiлками чи прив’язували до пенькiв. Пiд ними
виривали ямку. Автор датує свою мандрiвку, пiд
час якої вiн побачив ступицю 1852 р.45.
Дводверцевi ступицi наставляли як на дрiбних
звiрiв, так i на великих – вовкiв та ведмедiв. На
ведмедiв виготовляли велику за розмiрами ступи-
44Gawin. Z wiosennej wycieczki w góry...– S. 113;
Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 58-59.
45Ubysz A. Wspomnienia z gór...– S. 155-156.
цю. Зазвичай вони, потрапляючи у дану пастку,
виривали її з землi та волочили за собою. Ране-
ного ведмедя вислiджували i вбивали46.
Дводверцева ступиця була добре вiдомою в ба-
сейнi гiрського Сяну, на бойкiвсько-лемкiвському
пограниччi47. Щодо її поширення в iнших регiо-
нах Українських Карпат, то ми не маємо про це
жодних згадок. Поза межами Карпат дводверцева
ступиця була вiдомою на Полiссi48.
Однодверцева ступиця використовувалась гу-
цулами. Складалась вона з грубої, довжиною до
1 м i шириною приблизно 50 см, колоди. По-
серединi цiєї колоди видовбували наскрiзну дiр-
ку у формi квадрату, кожна сторона якого мала
приблизно 20 см. Цю дiрку закривали буковими
дверцями. Дверцi встановлювались у втулках на
бiгунках. Цi втулки витинались бiля краю дiр-
ки. Бiгунки прикрiплювались до колоди залiзни-
ми кiльцями. Внаслiдок цього вони не випадали
з втулок. Зверху на дверцi клали грубий лiщи-
новий прут. Його краї були мiцно прикрiпленi до
колоди за допомогою залiзних кiлець. При на-
ставляннi пастки, лiщиновий прут вiдгинали до
краю колоди, внаслiдок чого вiдкривалися дверцi.
Однодверцеву ступицю, як i дводверцеву, наста-
вляло двоє людей. Один чоловiк вiдгинав прут, а
другий клав мiж вiдхиленi дверцi i край колоди
Однодверцева ступиця (Iлюстрацiю подано за:
Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...–
S. 206).
дощечку. В край дверцiв i в протилежний до ньо-
го край колоди були вбитi цвяхи, таким чином, що
їх гостра частина виходила з дерева. Однодверце-
ву ступицю гуцули закопували у невеличку ямку
46Ibid.– S. 156; Gawin. Z wiosennej wycieczki w góry...–
S. 113.
47Ibid; Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.- Cz. I...–
S. 60.
48Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 157.
ВОЛОДИМИР РОМАНЮК. Традицiйнi мисливськi пастки... 83
на стежках звiрiв i замасковували. Найчастiше її
наставляли на парнокопитних тварин, iнколи на
вовкiв, лисиць i ведмедiв49.
Крiм Гуцульщини, однодверцева ступиця за-
стосовувалась в Захiдному Полiссi50.
Iснує цiлий ряд знахiдок ступиць, що похо-
дять з Захiдної Європи. Всi вони датуються ча-
сом давнiшим вiд дослiджуваного перiоду. Поза
межами Європи ця пастка нiде не була вiдомою51.
До окремого виду пасток ми вiдносимо силь-
ця. Населення Українських Карпат досить часто
застосовувало їх. Сильця наставляли на стежках,
якими ходили тварини. При цьому народнi мис-
ливцi виявляли глибокi знання, що стосувались
повадок рiзноманiтних звiрiв. Сильця робили з
шнура або з грубого, скрученого в кiлька разiв
металевого дроту52.
Сильце на вовкiв та ведмедiв. (Iлюстрацiю подано за:
Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236).
Гуцули наставляли сильця на вовкiв та ведме-
дiв. Для цього мисливець брав мiцний шнур i
прив’язував його одним кiнцем до дерева. Дру-
гий кiнець шнура був прив’язаний до залiзного
кiльця. Шнур натягували над землею i тонкою
ниткою прикрiплювали до другого дерева. Да-
лi його по землi повертали до першого дерева i
встановлювали кiльце бiля мiсця, де шнур був
мiцно прив’язаний. Вовк або ведмiдь, йдучи мiж
двома деревами, зачiпав шнур, рвав нитку, вна-
49Seweryn T. ÃLowiectwo ludowe w Polsce.– Zeszyt 2...–
S. 205-206.
50Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 60.
51Ibid.
52Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236;
Moszyński K. Kultura ludowa sÃlowian.– Cz. I...– S. 40; Они-
щук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...– С. 170.
слiдок чого потрапляв у петлю. Чим бiльше вiн
потiм шарпався, тим мiцнiше затягував на собi
зашморг53.
Сильця використовувались гуцулами також при
полюваннi на сарн. Пастка мала вигляд петлi, що
звисала з дерева. Сарна, бiжучи лiсом, потрапля-
ла шиєю у петлю i затягувала її на собi54.
Сильце прив’язане до пригнутого до землi де-
рева, яке прикрiплювали клюкою, служило для
ловлi оленiв. Тварина, потрапляючи в нього, зру-
шувала клюку. У результатi цього, дерево миттє-
во розпрямлялось i пiдносило її в повiтря. Сильця
на оленiв налаштовували також мiж двома дере-
вами. Звiр, потрапляючи в пастку або задушу-
вався, або – коли ловився за рiг чи за половину
тiла – бiгав прив’язаний коло дерева. Сильця на
оленiв були поширенi в Гуцульщинi55.
Пастки четвертої групи часто використовува-
лись також для полювання на птахiв. На готурiв
(диких пiвнiв) гуцули наставляли сильця бiля їх-
нiх гнiзд. В якостi приманки служила картопля
або кукурудза. Готур, дзьобаючи їх, потрапляв у
сильце56. На Гуцульщинi сильця використовува-
лись також при полюваннi на рябчикiв. Виготов-
ленi з кiнського волосiння петлi мисливцi навi-
шували на смереки. Приманкою служили ягоди
калини57. Сильця з кiнського волосiння гуцули
наставляли також бiля зерна, на дрiбних птахiв58.
Така ж пастка була вiдома бойкам (с. Жукотин).
Однак, вони виготовляли сильця на дрiбних пта-
хiв не лише з кiнського волосiння, а й з рослин-
них волокон та сталевого дроту. Розвiшували їх
на фруктових деревах i кущах. Приманкою, крiм
зерна, служили фрукти59. Цiлком ймовiрно, що
данi пастки були поширеними на значнiй терито-
рiї, заселенiй бойками.
Подiбнi до застосовуваних в Українських Кар-
патах сильця були вiдомi на Полiссi60.
53Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 236.
54Там само
55Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...–
С. 170.
56Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 237.
57Онищук А. Останки первiсної культури у Гуцулiв...–
С. 170.
58Шухевич В. Гуцульщина: Друга часть...– С. 237.
59Кобiльник В. Матерiальна культура села Жукотин
Турчанського повiту.– Самбiр, 1937.– С. 9.
60Кожан И., Терехин С. Охота...– С. 161-162.
84 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Велика кiлькiсть описаних вище традицiйних
мисливських пасток вказує на значне поширен-
ня в Українських Карпатах у другiй пол. ХIХ
– першiй пол. ХХ ст. пасивної форми традицiй-
ного мисливства. Для зручностi опису ми розро-
били умовну класифiкацiю традицiйних народних
мисливських пасток, критерiєм для чого послу-
жив принцип дiї у пастцi певної фiзичної сили.
Варто зазначити, що дана класифiкацiя пiдкрес-
лює вмiння мисливця використовувати ту чи iншу
фiзичну силу, визначаючи напрям її дiї. Вона на-
ближує нас до винахiдника мисливських пасток,
оскiльки звертає увагу на його знання та кмiт-
ливiсть. Зауважимо, що наведений нами подiл
пасток, як вказувалось вище, стосується виключ-
но мисливських пристроїв, поширених на теренах
українських Карпат у другiй пол. ХIХ – першiй
пол. ХХ ст.
Найбiльш поширеними в Українських Карпа-
тах пастками першої групи є слiпi ями. Їх ви-
користовували для полювання на великих звiрiв:
вовкiв, ведмедiв, рисей, диких кабанiв, парноко-
питних тварин. Особливо широко слiпi ями ви-
користовували на Гуцульщинi. Тут ми знаходимо
оригiнальну слiпу яму на ведмедiв – телiш. На
вiдмiну вiд найбiльш поширених пасток даного
типу – западниць – рухома вiсь у телiшi розмi-
щувалась пiд накриттям не по центру ями, а на
одному з її країв. Велике поширення слiпих ям
на Гуцульщинi та Бойкiвщинi вказує на специ-
фiчнiсть у цьому вiдношеннi даних районiв, адже
в сусiднiх з ними теренах, у тому числi й на Лем-
кiвщинi, слiпi ями були рiдкiстю. Зазначимо, що
в слiпих ямах присутнi риси, характернi для ва-
гових пасток. Адже сила тяжiння у них дiє не
лише на звiра, а й на певну частину самої паст-
ки (рухоме накриття). У мисливськiй ямi, оточе-
нiй плотом, яка була поширеною на Бойкiвщинi,
ми бачимо також елемент, властивий пружинним
пасткам. Окрiм сили тяжiння, мисливець викори-
стовував тут також силу пружностi, за допомогою
якої яма залишалась накритою пiсля того, як у неї
падав звiр.
Великою рiзноманiтнiстю вражають пастки
другої групи. Найбiльша їх кiлькiсть походить з
Гуцульщини. У цьому районi ми знаходимо та-
кож найскладнiшi за своєю конструкцiєю пастки
даного типу: слопи на рисей та слiпи на ведмедiв.
Подiбна до них, але дещо простiша за своєю кон-
струкцiєю, вагова пастка на ведмедiв була вiдома
лемкам. Схожi до цих пасток мисливськi пристрої
застосовувались у досить вiддалених вiд Україн-
ських Карпат землях: на Балканах, на сходi Росiї
та в Фiнляндiї. Поширеними на Гуцульщинi ва-
говими пастками на дрiбнiших хижих звiрiв були
поколодва, торгло i за́зуб. Аналогiї до них знахо-
димо на теренах Полiсся, Польських Татрiв, Бал-
кан, Сибiру та Латвiї. У час до дослiджуваного
перiоду подiбна до за́зубу пастка була поширена
в Угорщинi.
Найбiльш цiкавими та оригiнальними пастка-
ми третьої групи є дво- та однодверцева ступицi,
що виготовлялися з дерева. Перша була пошире-
на на бойкiвсько-лемкiвському пограниччi, друга
– на Гуцульщинi. Цi ж пастки ми знаходимо на
Полiссi. Широко застосовувалися також метале-
вi пружиннi пастки. Часто вони були фабричного
виробництва i купувалися жителями Українських
Карпат. Проте нерiдко їх виготовляли й народ-
нi майстри. Ступицi та металевi пружиннi пастки
використовували при полюваннi як на великих,
так i на дрiбних звiрiв.
Поширеними в Українських Карпатах були та-
кож пастки четвертої групи. Їх використовували
при полюваннi на великих звiрiв та птахiв. По-
дiбнi до них пастки були вiдомi на Полiссi.
Ми маємо чимало аналогiй до використовува-
них в Українських Карпатах мисливських при-
строїв та засобiв. Найбiльшу їх кiлькiсть знахо-
димо на теренах Полiсся. Цiкавим є факт, що на
дослiджуванiй нами територiї не побутували ши-
роко розповсюдженi на Полiссi вовкiвнi. Чимало
подiбних до поширених в Українських Карпатах
пасток були вiдомi також на територiї Балкан.
Пасивна форма мисливства була добре розви-
нутою на дослiджуванiй нами територiї у дру-
гiй пол. ХIХ – першiй пол. ХХ ст. Вона вико-
ристовувалась жителями Українських Карпат при
полюваннi майже на усiх звiрiв, що водились у
цьому регiонi.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7115 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:21:47Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Романюк, В. 2010-03-23T14:43:03Z 2010-03-23T14:43:03Z 2008 Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. / В. Романюк // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 74-84. — Бібліогр.: 60 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7115 uk Інститут народознавства НАН України Статті Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. The Traditional Hunting Traps in Ukrainian Carpathians in the Second Half of XX and the First Half of XX cc. Article published earlier |
| spellingShingle | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. Романюк, В. Статті |
| title | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. |
| title_alt | The Traditional Hunting Traps in Ukrainian Carpathians in the Second Half of XX and the First Half of XX cc. |
| title_full | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. |
| title_fullStr | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. |
| title_short | Традиційні мисливські пастки в Українських Карпатах у другій пол. XIX – першій пол. ХХ ст. |
| title_sort | традиційні мисливські пастки в українських карпатах у другій пол. xix – першій пол. хх ст. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7115 |
| work_keys_str_mv | AT romanûkv tradicíinímislivsʹkípastkivukraínsʹkihkarpatahudrugíipolxixperšíipolhhst AT romanûkv thetraditionalhuntingtrapsinukrainiancarpathiansinthesecondhalfofxxandthefirsthalfofxxcc |