Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині
У статті розглядається проблематика рятівних археологічних досліджень
 на прикладі розкопок 2008 року на Волині у контексті регіональних
 досліджень, які виступають у якості нових джерело минулого краю. Проаналізовано дослідження у місті Луцьку та навколо нього, міста
 Любомл...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71209 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині / О. Златогорський, С. Панишко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 528-540. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860140000567361536 |
|---|---|
| author | Златогорський, О. Панишко, С. |
| author_facet | Златогорський, О. Панишко, С. |
| citation_txt | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині / О. Златогорський, С. Панишко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 528-540. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| description | У статті розглядається проблематика рятівних археологічних досліджень
на прикладі розкопок 2008 року на Волині у контексті регіональних
досліджень, які виступають у якості нових джерело минулого краю. Проаналізовано дослідження у місті Луцьку та навколо нього, міста
Любомля, що висвітлюють поселенську структуру середньовічного міста,
розвиток середньовічної економіки тощо.
В статье рассматривается проблематика охранных археологических
исследований на примере раскопок 2008 года на Волыни в контексте
региональных исследований, которые выступают в качестве новых источников
прошлого края. Проанализировано исследование в городе Луцке
и вокруг него, города Любомля, что освещают поселенческую структуру
средневекового города, развитие средневековой экономики и тому
подобное.
In the article, the problematic of guarding archaeological researches is
examined on the example of excavations of 2008 in Volyn region in the context
of regional researches which come forward as new sources of the regions past.
Research, held in town Lutsk and a round it the, city Lyuboml, is analyzed, that
show settler’s structure of a medieval city, development of medieval economy
etc.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:48:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
528
Масове нищення історичних міст Європи під час Другої світової
війни (Києва зокрема, Парижа, Амстердама, Берліна, Києва, Варшави,
Лондона, Праги, Риму, Відня тощо) викликало появу широких програм
з їх відновлення та розвитку. Серед відновлювальних робіт були й ар-
хеологічні. У більшості країн Європи, утвердилися принципи, що
враховували досвід передвоєнних десятиріч і сформувався підхід, що
пізніше отримав назву «рятівної» археології. На практиці він перед-
бачав термінову фіксацію археологічних пам’яток безпосередньо перед
їх знищенням.
У світі, і в Україні у тому числі,нині діють низка рятівних архео-
логічних інституцій та організацій так званої «будівельної» археології.
Археологи заявляють: «Так само як вогонь спалює папір чи пергамент,
на яких написані документи, так само ківш екскаватора або лопата
пересічного землекопа руйнує археологічні джерела, нищить безцінну
інформацію про минуле нації».
«Охоронна» археологія 1960–1970-х рр. у Європі та Америці ви-
никла у відповідь на розвиток будівництва і сприймала його як неми-
нуче зло. Археологи задовольнялися лише можливістю врятувати
частину знахідок і нашвидкоруч зафіксувати те, чому судилося призна-
чення зникнути назавжди в ім’я прогресу. Проте не лише вони були
стурбовані швидким наступом забудовників. Спочатку у США, а на
початку 1980-х рр. у Європі зросла стурбованість суспільства з при-
воду руйнування довкілля та прискорення використання природних
ресурсів. Вступивши у рух за охорону навколишнього середовища,
археологія, екологізуючись, «позеленіла». На зміну «ідеології порятун-
ку» прийшла системна охорона культурної та археологічної спадщини.
Олексій ЗЛАТОГОРСЬКИЙ
Сергій ПАНИШКО
(Луцьк, Україна)
Польовий археологічний сезон
2008 року на Волині
529
Головною метою стали консервація та захист археологічних об’єктів,
а якщо їх неможливо убезпечити, то обґрунтоване і контрольоване ви-
користання. Археологічну пам’ятку розуміють вже не як поле діяль-
ності археолога, а як щось значне цінніше, що належить до загальної
спадщини, за яку соціум несе колективну відповідальність. Ці принци-
пи, охопивши США та Європу у 1980-х рр., поєднавшись із місцевою
«рятівною» археологією стали основою формування сучасної системи
охорони археологічної спадщини у Європі і в Україні, зокрема.
Галузь рятівної (або як ще її називають – «превентивної») архео-
логії зародилася в Україні на багаточисельних археологічних об’єктах
будівельних майданчиків країни. Рятівна археологія у даному випадку –
це вибір, який необхідно робити постійно, на користь більш значимих
пам’яток. Землі, на яких було виявлено лише декілька фрагментів ке-
рамічних виробів певної епохи і жодних інших слідів пам’ятки, зазви-
чай, залишаються поза археологічними дослідженнями. Археологія
набуває екстенсивного характеру і, одночасно, позбавляє археолога
ілюзії, що вони можуть дослідити все і все зареєструвати. У той же час
вона відкриває широкі перспективи досліджень, які «академічна» ар-
хеологія не може мати ніколи. Можливість відкрити «нові» в археоло-
гічному плані землі – навіть цілі «нові» території – це прерогатива
рятівної археології.
Гумористичний вислів археологів «Любіть лопату – джерело
знань» – в останні роки набув прямого сенсу. Нововиявлені пам’ятки
дозволяють надати поштовх розвитку нових бачень подій минулого,
переглянути відомості історичних джерел, зробити переоцінку устале-
них поглядів. Особливо це стосується регіональних досліджень архе-
ологічної спадщини, результати яких зазвичай виступають у якості
нових джерел минулого краю.
Археологічні роботи 2008 р. на території Волинської області про-
водилася силами Волинської філії державного підприємства «Науково-
дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту
археології НАН. Зокрема, проходили вони і на ділянках, що вже мають
свою будівельну історію протягом ХІХ–ХХ ст.
Протягом 2008 р. на території області проведено 2 археологічні
розвідки та 6 рятівних археологічних досліджень. Розвідки проведені
на території села Промінь Луцького району, де виявлено поселення
раннього залізного віку та на території Шацького району, де виявлено
поселення давньоруського часу у с. Світязь, два давньоруських горо-
530
дища у с. Пулемець та смт. Шацьк. Якщо останнє було відоме у літе-
ратурі, то городище у с. Пулемець та поселення у с. Світязь і Промінь
виявлені під час розвідок. Розвідки дозволили зупинити процес роз-
паювання земель у згаданих населених пунктах. Всі вони подані до
Державного реєстру як новивиявлені, на пам’ятки Шацького району
підготовлені паспорти.
Рятівні археологічні дослідження проведені:
1. У м. Луцьку по вулиці Івана Франка, на території колишнього
консервного заводу.
2. У м. Луцьку по вулиці Гнідавській, на території Меморіалу
жертвам фашизму.
3. У м. Любомлі по вулиці Чапаєва.
4. У с. Рованці на території урочища «Гнідавська Гірка».
5. У с. Жидичин Ківерцівського району на давньоруському посе-
ленні ХІІ-ХІІІ ст.
6. У с. Крижівка Рожищенського району.
Археологічні дослідження на території багатошарового поселення
урочища «Гнідавська Гірка» проводились на земельній ділянці площею
0,12 га в межах села Рованці Боратинської сільської ради Луцького
району, відведеній громадянину Усіку Івану Петровичу для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
та прокладання газової мережі. Відповідно до детального планування
житлового кварталу впродовж 1990-х – початку 2000-х рр. на території
урочища «Гнідавська Гірка», відомого в літературі як багатошарова
пам’ятка археології, ведеться індивідуальна житлова забудова. Комп-
лексні археологічні дослідження під забудову почали проводитися з
2002 р.
Урочище «Гнідавська Гірка» займає високий лівий корінний берег
р. Стир, обмежений із півночі і північного сходу – заплавою, з півдня –
приватною забудовою, а із заходу – допливом р. Стир – річкою Рудка
(Жидувка, Гнідава). Край берега інтенсивно розорюється вже впродовж
40 років, на сьогоднішній день на території пам’ятки майже 50% займає
забудова, площа ж самого поселення складає близько 25 000 м2.
Археологічні обстеження на території «Гнідавської Гірки» про-
водили у 1930-х рр. працівники Луцького музею: Ян Фітцке та Зиґмунд
Леський. Ян Фітцке на початку 1935 р. виявив тут матеріали давньо-
руського часу і дослідив «кілька ранньоісторичних землянок з багатим
керамічним матеріалом», а пізніше З. Леський, який продовжив його
531
дослідження, виявив, окрім давньоруських матеріалів, знахідки епохи
неоліту (культура лінійно-стрічкової кераміки) і бронзи (тшцінецька
культура).
У 1967 р. на поселенні у його південно-східній частині (нині під
індивідуальною забудовою) були проведені «любительські» археоло-
гічні дослідження під керівництвом вчителя школи М. Матвієйка. Ви-
явлено та досліджено господарську споруду з глиняною піччю, житло-
напівземлянку ранньослов’янського часу, поселення та ґрунтовий
могильник стжижовської культури епохи бронзи.
У 1968 і 1969 рр. під час роботи Волинського загону Інституту
археології АН УРСР під керівництвом М. Кучери також у південно-
східній та у північно-східній частині пам’ятки (нині під індивідуальною
житловою забудовою) було виявлено і досліджено на площі 600 м2
ранньослов’янське поселення (відкрито п’ять жител-напівземлянок,
чотири напівземлянки-споруди з печами господарсько-виробничого
характеру і десять господарських ям). Виявлено також житла та ями
культури лінійно-стрічкової кераміки неолітичної доби, матеріали
епохи бронзи та ранньозалізного часу [2].
У 1972 р. у зв’язку з руйнуванням пам’ятки землерийною технікою
були проведені рятівні археологічні дослідження Волинською архео-
логічною експедицією Луцького державного педагогічного інституту
ім. Лесі Українки під керівництвом М. Кучинка. Розкоп розміром
40,0х4,0 м було закладено у північній частині урочища «Гнідавська
Гірка» [4]. На відкритій площі розкопу виявлено залишки двох жител-
напівземлянок, однієї господарської споруди та трьох глиняних печей
поза спорудами [3, с.297-298].
У 1981 р. поруч із розкопом М. Кучери 1968 р. дослідження на
площі 100 м2 провів Г. Охріменко. У розкопі виявлено і досліджено
залишки чотирьох жител та восьми ям. Окрім неолітичних матеріалів,
в розкопі та на поверхні знайдено кераміку та крем’яні, кам’яні, кістя-
ні вироби пізнього Трипілля (етап СІ за Т. Пассек), лендельської куль-
тури, культур кулястих амфор епохи енеоліту, шнурової кераміки,
стжижовської, східно-тшцінецької бронзового віку, ранньоскіфського
часу, пшеворської, зарубинецької культур залізного віку, ранніх слов’ян
(VI–VII ст. н.е.), Давньої Русі (ХІ–ХІІІ ст.), пізнього середньовіччя [5,
с.337].
У 1988 р. на південно-західній околиці пам’ятки дослідження про-
водив Гнідавський загін археологічної експедиції Луцького державно-
532
го історико-культурного заповідника під керівництвом Б. Сайчука.
Виявлено та досліджено споруду Х ст. та споруду ХІІІ–XIV ст.
Починаючи з 2002 р. на території урочища проводить досліджен-
ня експедиція ВФ ДП ОАСУ (у 2002–2007 рр. під керівництвом
В.В. Шкоропада)[8]. Впродовж цього періоду закладено 8 розкопів у
центральній, південно-західній та східній частинах пам’ятки. Дослі-
джено близько 600 м2 площі поселення. У розкопах виявлено і дослі-
джено господарську споруду раннього залізного віку, три житла і гос-
подарську споруду ранньослов’янського часу Лука-Райковецької
культури, чотири житла, три господарські споруди і яму давньорусько-
го часу Х–ХІІІ ст.
Дослідження 2008 р. проводилося розкопом (№9), який було за-
кладено на місці будівництва, і траншеєю (№1). Загалом розкопана
площа становила 96 кв.м. Виявлено два житла-напівземлянки, матері-
али культури лінійно-стрічкової кераміки, лужицької культури тощо.
На долівці житла №8 було знайдено два уламки ліпного посуду,
ще чотири – після розбирання залишків опалювальної споруди. Всі
фрагменти – без вінець, поверхня шорстка, світло-коричневого та це-
глистого кольору від повторного випалу. Випал нерівномірний, в тісті
є домішки жорстви та шамоту. Орнаментований такий посуд зображен-
нями у вигляді комбінацій з врізаних прямих та хвилястих ліній. За
аналогією він відноситься до раннього етапу культури типу Лука Рай-
ковецька VII–IX ст. У заповненні житла було виявлено також три інди-
відуальні знахідки: дві кістяні проколки та залізний ніж.
Заповнення житла №9 складав темно-сірий гумус, в якому було
виявлено незначну кількість фрагментів гончарної кераміки «курган-
ного типу». Житло датується ІХ – початку Х ст.
Культурний шар пам’ятки різночасовий і досить сильно перемі-
шаний. У ході досліджень у межах одного горизонту траплялась кера-
міка від неолітичної доби до давньоруського часу. В цілому можна
виділити чотири великі групи масових знахідок: неолітичної доби,
раннього залізного віку, ранньослов’янського часу культури Лука-
Райковецька та давньоруського часу ІХ–Х ст.
Цікавою є знахідка кістяного амулета – підвіски, так званої «лун-
ниці». У верхній частини виробу – отвір для нанизування. Ріжки част-
ково обламані. Відношення між середньою лінією і ріжками 3:2, тобто
лунниця відноситься до типу широкорогих і датується за аналогіями
Х–ХІ ст. Принагідно згадаємо, що подібний язичницький артефакт, що
533
свідчить про характерний духовний світ жителів слов’янського посе-
лення урочища «Гнідавська Гірка», виявлений під час досліджень
1973 р. М. Кучінка. Щоправда вона була виготовлена із срібла, при-
крашена дрібною псевдозерню, між ріжками містила хрестик.
Розкопки 2008 р. на території урочища «Гнідавська Гірка» під-
твердили багатошаровий характер пам’ятки, інтенсивність заселення
її в епоху неоліту, кінця бронзи – початку раннього заліза,
ранньослов’янського і давньоруського часу і перспективність археоло-
гічних досліджень на наступні роки. Результати досліджень наводять
на думку про тяглість поселення літописних волинян на території уро-
чища від VII до Х (а можливо і довше) ст. Залюдненість цієї території
у визначений час сприяла, беззаперечно, і виникненню Лучеська.
На території кварталу нової житлової забудови, у місті Луцьку по
вул. Івана Франка, 44, на території колишнього консервного заводу (у
1930-х рр. – території пивзаводу Вацлава Земана) були також проведе-
ні Волинською філією ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба Укра-
їни» Інституту археології НАН археологічні розкопки.
Досліджувана ділянка розташована в історичному районі Яровиця,
який займав правий берег однойменної правої притоки р. Стир. Насе-
ленню Яровиці та її поселень-супутників, розташованих у межиріччі
р. Яровиці (Сапалаївки) та р. Стиру, на думку С. Терського, належали
курганні могильники Вульки та Вишкова. Археологічні матеріали з
випадкових розкопок у 1930-ті рр. дали типовий для ХІ–ХІІ ст. речовий
матеріал. Головним і очевидно єдиним храмом Яровиці на думку
Б. Сайчука була церква св. Вознесіння (1621–1657), що стояла на па-
горбі посеред давнього кладовища, знесеного радянською владою у
1990 р. [6, c.114]. Давньоруське поселення, що примикає до заплави
правого берега р. Сапалаївка (доплив р. Стир) було вперше досліджено
1971 р. Г. Охріменком. Ним у котловані при спорудженні Будинку ма-
ляти виявлено рештки давньоруської землянки з піччю, розвалами
кількох горщиків, глиняного тигля з масивною ручкою та отвором біля
нього, шматочки олова, остеологічний матеріал. На думку С. Терсько-
го тут на рубежі Х–ХІ ст. була майстерня ювеліра. Матеріали того ж
часу знайдені в котловані і за межами житла.
Перші археологічні розвідки на території ділянки були проведені
польським археологом, директором Луцького музею Яном Фітцке. У
невеликій газетній публікації (Wołyń, 1936, №46), маловідомій в істо-
ріографії, дослідник повідомив, що завдяки зацікавленості історією
534
власника пивзаводу Вацлава Земана, на його ділянці була проведена
розвідка і виявлені матеріали неолітичного періоду та доби бронзи [7,
c. 99-100].
У топографічному плані ділянка знаходиться на правому корінно-
му березі річки Сапалаївка, що домінує над заплавною низинною те-
риторією. Для дослідження було обрано єдину вільну від забудови
виробничими приміщеннями колишнього консервного заводу ділянку
площею 96 кв.м, на якій було закладено розкоп розмірами 8х12 м. Під
час дослідження рівень дна розкопу було доведено до материка і гли-
бина становила 0,9 м від рівня сучасної поверхні. Культурний шар
простежувався з глибини 0,25 м. Встановлено, що у південно-східній
та західній частинах розкопу культурний шар до рівня материка було
знищено шлаковими ямами котельні колишнього консервного заводу,
а на решті площі розкопу його було суттєво пошкоджено.
В процесі дослідження в північній частині розкопу при зачистці
на глибині 0,9 м було виявлено пляму, насичену давньоруською кера-
мікою, яка при подальшому дослідженні виявилась спорудою зі стов-
повою конструкцією. Заповнення споруди складав гумусований сугли-
нок, в якому були виявлені фрагменти гончарної кераміки. За формою
вінець і технологічними ознаками оформлення вони віднесені нами до
двох типів, які в свою чергу відрізняються варіантами.
До першого типу відносяться горщики загальноруського типу, в
яких вінця завершуються валиками. Шийка деяких представлених по-
судин дуже низька і відігнута на зовні майже під гострим кутом. Кера-
міка переважно білоглиняна, виготовлена з білої вимуленої глини,
однак зустрічається сіроглиняна та темна. У глиняному тісті цієї кера-
міки присутня домішка піску. На зламі представлені фрагменти одно-
рідні, часом тришарові. У більшості випадків фрагменти орнаменто-
вані врізними горизонтальними паралельними лініями, які наносились
на плічка горщиків, однак зустрічається поєднана хвиляста та пара-
лельна орнаментація та неорнаментовані фрагменти. Однотипна до
описаної кераміка виявлена під час дослідженя Луцька та приміських
поселень.
До другого типу відноситься верхня частина білоглиняної волин-
ської амфори, орнаментованої врізним хвилястим орнаментом на
плічках горщика. Кераміка такого типу була виявлена С. Терським під
час дослідження урочища Пристань та валу дитинця давньоруського
Лучеська, С. Панишком у Любомлі. Судячи з технологічних особли-
535
востей переважаючої частини виявлених у споруді вінчиків та складу
глиняного тіста, вона відноситься до періоду Київської Русі і датуєть-
ся за аналогією кераміки XІІІ ст.
Господарська яма №1 була виявлена як темна пляма насичена ліпною
керамікою при зачистці на глибині 0,9 м від рівня денної поверхні. Запов-
нення ями складав темно-сірий суглинок з уламками ліпної кераміки. Ці
фрагменти належать показовим для комарівської культури товстостінним
кухонним горщикам тюльпаноподібної форми цеглистого, рідше темно-
цеглистого кольорів. Орнаментація у представлених фрагментів відсутня,
окремі з них мають підлощену поверхню. Черепок на зламі однорідний
цеглисто-темий, лиш поверхневий шар більш яскравіший. У гли няному
тісті всіх представлених фрагментів присутні домішки перепаленого та
потовченого кременю. Вінчики однотипні, досить високі та слабо віді-
гнуті назовні. Судячи з особливостей форми та складу глиняного тіста
господарська яма відноситься до комарівської культури тші нецько-
комарівської культурно-історичної спільності і датується за ана ло гією
кераміки з Майдана Липненського XVI–XI ст. до н.е. У запов ненні ями
виявлено також бронзову прикрасу – так зване скроневе кільце, виготов-
лене з тонкого дроту, заокруглене, з розплесканими кінцівками.
Крім того, в культурному шарі розкопу поза об’єктами було ви-
явленно певну кількість інших знахідок. Гончарний посуд представле-
ний однотипними до описаних вище фрагментами посуду періоду
Київської Русі, а також іншими знахідками. Горщики представлені
фрагментами так званої «задимленної кераміки». Це якісні тонкостін-
ні посудини сірого кольору, іноді з внутрішнього боку вкриті поливою
та орнаментовані паралельними врізними лініями. На зламі така кера-
міка однорідна. Профілі верхньої частини посудин однотипні. Вінця
досить високі, слабо відігнуті назовні або вертикальні. Окрім фрагмен-
тів горщиків виявлено фрагмент ручки від сковорідки. Однотипна до
описуваної кераміка була досліджена під час розкопок господарської
споруди у м. Луцьку по проспекту Волі, 4а у 2007 р. Також у культур-
ному шарі розкопу в невеликій кількості зустрічаються фрагменти
ліпної кераміки комарівської культури, однотипні до описаних вище.
Відмінна від описаної ліпна кераміка представлена фрагментом стінки
горщика цеглистого кольору. На зламі фрагмент однорідний, у глиня-
ному тісті присутня домішка крупного кварцового піску.
Розкопки 2008 р. дали новий науковий матеріал для дослідження
як давнього приміського району Яровиця, так і для розуміння поселен-
536
ської структури Лучеська Великого у період, синхронний досліджува-
ним об’єктам. Дослідження археологічного шару періоду Київської
Русі у 1930-х рр. та останні археологічні розкопки дають можливість
констатувати, що в урочищі Яровиця над берегом річки Сапалаївки в
означений період існувало довгочасове поселення.
Під час перепоховання радянських військовополонених, розстріля-
них фашистами у 1941 р., по вулиці Гнідавській, на території колишньої
тваринницької ферми, виявлено також сліди двошарового поселення:
епохи раннього заліза та Київської Русі. Ці дослідження на території
меморіалу жертвам фашизму стали своєрідною сенсацією в історії міста.
Справа в тому, що вони виявили ланку в поселенській історії сучасного
Луцька, якої не вистачало дослідникам для розуміння формування
Лучеська-града у давньоруську добу. Якщо матеріали епохи бронзи на
території Луцька відомі, VII–ІХ ст. та періоду Київської Русі найбільш
досліджені, то епоха раннього заліза – біла пляма у списку пам’яток.
Виглядало так, що ніби давні предки лучан поселилися на берегах Сти-
ру та його допливів 3 тисячі років тому, через тисячу років залишили цю
місцевість і заселили знову лише у VII–ІХ ст. нашої ери. Розкопки на
вулиці Гнідавській виявили поселення епохи раннього заліза і таким
чином довели тяглість поселенської історії міста у віках.
Археологічні дослідження у м. Любомль проводилися на двох
ділянках, які знаходяться у центральній частині міста, на відстані до 1
км на захід від городища “Фосія”, що є залишками дитинця давньо-
руського Любомля, по вулиці Чапаєва. Давньоруський та середньо-
вічний Любомль, на сьогоднішній день внаслідок активного будівництва
впродовж останніх 20 років, втратив вже своє «історичне обличчя». А
тому рятівні дослідження у місті – це можливість відтворити і архітек-
турну спадщину Любомля. Під час досліджень 2008 р. було виявлено
ряд дерев’яних конструкцій (зруб та вимостка) ХІІІ–XIV cт. У зрубі
виявлено язичницькі амулети: кістяний у вигляді гостроконечника з
рога та свинцевий – у вигляді сокирки довжиною 1,8 см. Можливо, це
було житло полонених литовців-язичників.
У зв’язку із будівельними роботами Волинською філією ДП НДЦ
ОАСУ були проведені також дослідження у с. Жидичин Ківерцівсько-
го району Волинської області. Досліджена ділянка розташована на
високому правому корінному березі р. Стир, за 0,6 км на північний схід
від городища, що є залишками літописного Жидичина, та за 0,1 км на
схід від Миколаївського монастиря, згаданих у літописі в 1227 р.
537
В ході археологічних робіт досліджено 56 кв. м площі. У процесі
розкопок досліджено дві споруди. Заповнення споруди №1 складав
темно-жовтий супіщаний грунт, в якому містились численні фрагмен-
ти гончарної кераміки, які у переважній більшості за формою вінець
датуються XII–XIII cт. Серед них виділяються фрагменти товстостінної
білоглиняної посудини, частково вкритої зеленою поливою із внутріш-
нього боку та по вінчику зі старанно оформленим отвором розміром
3,0х2,5 см. Цікаві також знахідки двох повністю збережених денець
гончарних горщиків із з клеймами у вигляді правильного хреста із за-
ломленою однією з його сторін.
У ході виїмки заповнення споруди №2 у її північно-західній час-
тині було виявлене велике монолітне скупчення, яке складалось із
глини, обпаленої глини, у тому числі і фрагментів стінок зруйнованої
опалювальної споруди та гумусу. Це скупчення мало в цілому витяг-
нуту з південного заходу на північний схід форму та увігнуту до серед-
ини верхню поверхню. Розбір тіла цього скупчення дав цікаві резуль-
тати. Тут, як і у заповненні споруди було знайдено велику кількість
фрагментів керамічних сопел зі слідами металургійного виробництва.
Причому, чітко зафіксовано, що хоча у межах скупчення великі фраг-
менти сопел і не лежали компактно, проте майже всі вони мали одна-
кову орієнтацію – розтрубом до середини споруди №2.
У нижній частині скупчення на підлозі споруди №2 стояв цілий
горщик середньовитягнутих пропорцій висотою 15,5 см. Вінчик на
внутрішньому боці мав добре виражене заглиблення для покришки.
Верхня частина тулуба горщика орнаментована поздовжніми лініями,
сформованими у процесі виготовлення горщика на гончарному крузі.
Тісто та випал горщика високої якості, його поверхня має сірий колір.
Даний горщик можна датувати XIV ст. Заповнення котловану споруди
складав гумусований, насичений попелом супіщаний грунт, в якому
були виявлені фрагменти гончарної кераміки, шматки шлаку та криці
та керамічні сопла від горна, а також дитяча іграшка – необпалена
земляна кулька діаметром 4,5 см.
Кераміка із комплексу споруди №2 за формою вінець і технологіч-
ними ознаками датується XIII–XV ст.
Сопла та їх фрагменти траплялись у північно-східній частині спо-
руди навколо монолітного скупченя глини. Тут же знайдено кілька
фрагментів криці та залізного шлаку. З них найбільший інтерес являють
дві невеликі криці з овальною нижньою поверхнею.
538
Знайдена у споруді №2 колекція керамічних сопел для металур-
гійного виробництва може бути датована XIV ст. За кількістю знайде-
них екземплярів у одному добре датованому об’єкті вона є унікальною.
Безумовно, ця колекція потребує повної публікації та відповідної на-
укової інтерпретації. Однак вже зараз можна говорити про високий
рівень розвитку тогочасного волинського ремесла.
У ході дослідження сопел та їх фрагментів (виявлено залишки як
мінімум 17 сопел) було визначено середню їх товщину, що становить
приблизно 4,4. см. Така типовість розмірів із закритого комплексу може
вказувати на використання певної міри при виготовленні сопел. Най-
більш відповідною такою мірою є вершок, який рівнявся 4,4 см. У
дослідженнях з історичної метрології, говориться, що вершок з’явився
на Русі наприкінці XV ст. [1, c.81-82]. Однак, застосування цієї міри
довживни для виготовлення такої високотехнологічної продукції як
сопла, дозволяє опустити хронологічну межу появи вершка до давньо-
руського періоду.
Концентрація сопел у одному об’єкті у Жиди чині вказує на те, що
сопла як цінний і мобільний елемент металургійного виробництва
могли акуратно вийматися з горнів і на зимовий період переміщатися
на місце постійного проживання майстра. Це міркування корегує уста-
лене в історіографії твердження проте, що сопла розбивалися у ході їх
виймання з горна.
Незвичайність виявленої колекції, перш за все за кількістю сопел,
думаємо, відображає якийсь період підвищеної економічної активнос-
ті в мікро регіоні у XIV ст. Будівництво Любартом розміщеного за 8,0 км
від місця знахідки колекції Луцького замку, що став символом величі
Волині литовського періоду, хронологічно збігається з часом форму-
вання описаної колекції. Будівельні роботи потребували великої кіль-
кості заліза як для будівельних конструкцій, так і для забезпечення
процесу будівництва.
Археологічні дослідження у с. Крижівка Рожищенського району
засвідчили, нажаль, нищення культурного шару багатошарового по-
селення кар’єрними роботами 1990-х рр.
Окремі дослідження в зв’язку з приходом холодів перенесено на
наступний 2009 р. Так, у м. Луцьку по вул. Молодіжній досліджено
ділянку з похованням XVI–XVIII ст. Серед знахідок виявлено шкіряні
вироби, монети, виготовлений з дерева гребінець, орнаментований
солярними (сонячними) знаками. У с. Полонка Луцького району на
539
поселенні стжижовської культури доби бронзи досліджено 4 господар-
ські ями та споруда.
Варто зазначити, що, на превеликий жаль, забудовники не розумі-
ють вартості історичних знань, розпочинають будівництво (чи добудо-
ву) без відповідних археологічних досліджень, порушуючи чинне
українське законодавство. Знищуються пам’ятки, навіки втрачається
цінна інформація, що не можлива до відтворення.
Шлях до збереження пам’яток археології на Волині – це археоло-
гічні дослідження та державна паспортизація, визначення меж ареалів
історично населених місць, соціальна реклама тощо. Нині в археології
використовуються і неруйнівні методи, що прискорюють подібну
пам’яткоохоронну діяльність.
Джерела та література
1. Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Русская метрология. Изд. 2-е. Учеб.
Пособие. – М.: Высшая школа, 1975.
2. Кучера М.П. Поселення волинян на околиці м.Луцька // Археоло-
гія. – 1975. – №15. – С.98-104.
3. Кучинко М.М. Исследования в Луцке // Археологические открытия
1973 года. – М.: Наука, 1974.
4. Кучінко М.М. Давньоруське поселення на Гнідавській гірці у Луць-
ку // Археологія. – 1976. – Вип.19. – С.100-105.
5. Охрименко Г.В. Раскопки в окрестностях г. Луцк // Археологические
открытия 1983 года. – М.: Наука, 1985.
6. Терський С.В. Лучеськ Х–XV ст. – Львів: Видавництво Національ-
ного університету «Львівська політехніка», 2006.
7. Фітцке Я. Цьогорічні археологічні дослідження на Волині // Архео-
логічна спадщина Яна Фітцке. – Луцьк: Волинська обласна друкарня,
2005.
8. Шкоропад В.В. Охоронні дослідження на багатошаровій пам’ятці
в с.Рованці (урочище Гнідава), що на Волині // Археологічні відкриття в
Україні 2002–2003 рр.: Збірка наукових праць. – К.: ІА НАНУ, 2004. –
Вип.6. – С.365–367.
Олексій Златогорський, Сергій Панишко (Луцьк, Україна)
Польовий археологічний сезон 2008 р. на Волині
У статті розглядається проблематика рятівних археологічних до-
сліджень на прикладі розкопок 2008 року на Волині у контексті регіо-
нальних досліджень, які виступають у якості нових джерело минулого
краю. Проаналізовано дослідження у місті Луцьку та навколо нього, міста
Любомля, що висвітлюють поселенську структуру середньовічного міста,
розвиток середньовічної економіки тощо.
Ключові слова: Волинь, край, рятівні археологічні дослідження
Алексей Златогорский, Сергей Панышко (Луцк, Украина) Полевой
археологический сезон 2008 года на Волыни
В статье рассматривается проблематика охранных археологических
исследований на примере раскопок 2008 года на Волыни в контексте
региональных исследований, которые выступают в качестве новых источ-
ников прошлого края. Проанализировано исследование в городе Луцке
и вокруг него, города Любомля, что освещают поселенческую струк-
туру средневекового города, развитие средневековой экономики и тому
подобное.
Ключевые слова: Волынь, край, охранные археологические иссле-
дования
Oleksij Zlatogorskyi, Serhyi Panyshko (Lutsk, Ukraine) The Field ar-
chaeological season of 2008 on Volyn
In the article, the problematic of guarding archaeological researches is
examined on the example of excavations of 2008 in Volyn region in the context
of regional researches which come forward as new sources of the regions past.
Research, held in town Lutsk and a round it the, city Lyuboml, is analyzed, that
show settler’s structure of a medieval city, development of medieval economy
etc.
Key words: Volyn, region, guarding archaeological researches
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71209 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0076 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:48:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Златогорський, О. Панишко, С. 2014-11-26T21:05:14Z 2014-11-26T21:05:14Z 2009 Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині / О. Златогорський, С. Панишко // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 19 (2). — К., 2009. — С. 528-540. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71209 У статті розглядається проблематика рятівних археологічних досліджень
 на прикладі розкопок 2008 року на Волині у контексті регіональних
 досліджень, які виступають у якості нових джерело минулого краю. Проаналізовано дослідження у місті Луцьку та навколо нього, міста
 Любомля, що висвітлюють поселенську структуру середньовічного міста,
 розвиток середньовічної економіки тощо. В статье рассматривается проблематика охранных археологических
 исследований на примере раскопок 2008 года на Волыни в контексте
 региональных исследований, которые выступают в качестве новых источников
 прошлого края. Проанализировано исследование в городе Луцке
 и вокруг него, города Любомля, что освещают поселенческую структуру
 средневекового города, развитие средневековой экономики и тому
 подобное. In the article, the problematic of guarding archaeological researches is
 examined on the example of excavations of 2008 in Volyn region in the context
 of regional researches which come forward as new sources of the regions past.
 Research, held in town Lutsk and a round it the, city Lyuboml, is analyzed, that
 show settler’s structure of a medieval city, development of medieval economy
 etc. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині Полевой археологический сезон 2008 года на Волыни The Field archaeological season of 2008 on Volyn Article published earlier |
| spellingShingle | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині Златогорський, О. Панишко, С. Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури |
| title | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині |
| title_alt | Полевой археологический сезон 2008 года на Волыни The Field archaeological season of 2008 on Volyn |
| title_full | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині |
| title_fullStr | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині |
| title_full_unstemmed | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині |
| title_short | Польовий археологічний сезон 2008 року на Волині |
| title_sort | польовий археологічний сезон 2008 року на волині |
| topic | Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури |
| topic_facet | Популяризація джерел локальної історії в закладах освіти та культури |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71209 |
| work_keys_str_mv | AT zlatogorsʹkiio polʹoviiarheologíčniisezon2008rokunavoliní AT paniškos polʹoviiarheologíčniisezon2008rokunavoliní AT zlatogorsʹkiio polevoiarheologičeskiisezon2008godanavolyni AT paniškos polevoiarheologičeskiisezon2008godanavolyni AT zlatogorsʹkiio thefieldarchaeologicalseasonof2008onvolyn AT paniškos thefieldarchaeologicalseasonof2008onvolyn |