Завершення року Степана Рудницького в Україні
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859489799302283264 |
|---|---|
| author | Мушинка, М. |
| author_facet | Мушинка, М. |
| citation_txt | Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-24T16:28:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
6 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Паралельно з основоположними нормативно-
правовими актами держави, Верховна Рада Укра-
їни прийняла низку “обслуговуючих” галузь iнте-
лектуальної власностi законiв. Це Закон України
“Про державну таємницю” вiд 21 сiчня 1994 р.1,
“Про захист iнформацiї в автоматизованих систе-
мах”2 вiд 5 липня 1994 р., “Про наукову i науко-
во-технiчну експертизу”3 вiд 10 лютого 1995 р.
Формування законодавчої бази з iнтелектуаль-
ної власностi вiдбувалось i шляхом кодифiкацiї
вiдповiдних норм у вже згаданому Цивiльному
Кодексi України, Кримiнальному Кодексi, Ад-
мiнiстративному, Господарському, Митному Ко-
дексах України. Норми, котрi є складовою час-
тиною цих кодексiв i стосуються iнтелектуальної
власностi, спрямованi на її правову охорону та
мiстять конкретнi механiзми захисту iнтелекту-
альних прав. У Верховнiй Радi України з 2004 р.
знаходиться на вивченнi i розглядi Кодекс iн-
телектуальної власностi, на жаль, без видимих
перспектив.
Правниками України вносяться пропозицiї i
про створення спецiалiзованих судiв з розгляду
спорiв з проблем iнтелектуальної власностi. Зав-
данням держави, сучасної юридичної науки, є,
перш за все, здiйснення всеобучу, формування
правової свiдомостi всiх громадян в галузi iнте-
лектуальної власностi, а також правової культури.
Законодавство України з iнтелектуальної влас-
ностi “живе” i воно розвивається. Свiдченням
цього є висока динамiка внесення змiн до базових
законiв, що враховують вимоги життя, суспiльнi
потреби та об’єктивнi закономiрностi цивiлiзацiй-
ного прогресу. Людство практично вичерпує тра-
дицiйнi резерви засобiв зростання продуктивнос-
тi працi, запаси матерiальних ресурсiв, сировини,
енергоносiїв. Шлях до виживання земної цивiлi-
зацiї пролягає у вмiлому негайному використаннi
iнтелектуального потенцiалу людської спiльноти.
Тому ХХI ст., природньо, називають епохою iн-
формацiйних процесiв, iнновацiй та iнтелектуаль-
ної власностi.
1ВВР України.– 1994.– № 16.– С. 218.
2ВВР України.– 1994.– № 31.– С. 286.
3ВВР України.– 1995.– № 9.– С. 56.
Статтi
Микола МУШИНКА
ЗАВЕРШЕННЯ РОКУ
СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО В УКРАЇНI
Mykola MUSHYNKA. On Finalization of Stepan
Rudnytsky Memorial Year in Ukraine.
Тернопiльська облдержадмiнiстрацiя оголосила
2007-ий рiк Роком Степана Рудницького. Iм’я
С.Рудницького в Українi до недавнього часу було
майже забуте, хоч йдеться про найвизначнiшого
географа України, фундатора української нацiо-
нальної географiї. На жаль, ще й сьогоднi йо-
го iм’я вiдоме хiба-що вузькому коловi географiв.
Хто такий Степан Рудницький? Пригадаймо хо-
ча би найосновнiшi данi з його бiографiї.
С.Рудницький народився 3 грудня 1877 р. в
Перемишлi, однак з двох рокiв жив у Тернополi,
де почав навчатися в гiмназiї. Вищу географiч-
ну освiту здобув у Львовi, Вiднi та Берлiнi. У
Львiвському унiверситетi габiлiтувався на доцен-
та (1908). Там же вперше в iсторiї запровадив
курс “Географiя України” (1913). Пiд час Пер-
шої свiтової вiйни працював у Вiденському ант-
ропологiчному iнститутi та тiсно спiвпрацював iз
Союзом визволення України, Українською Пре-
совою службою та товариством “Osteuropa”. В
1917 р. повернувся на кафедру географiї Львiв-
ського унiверситету, з якої 1919 р. його було
звiльнено польською адмiнiстрацiєю.
Повернувшись до Вiдня, вiн став експертом
емiграцiйного уряду ЗУНР, з доручення якого
виготовляв усi карти та статистичнi данi для по-
треб уряду i мiжнародних органiзацiй. Був теж
спiвзасновником Українського Вiльного Унiверси-
тету, з яким в 1921 р. виїхав у Прагу, став-
ши першим деканом його фiлософського факуль-
тету. Паралельно викладав географiчнi дисцип-
лiни в Карловому унiверситетi, Празькому Нi-
мецькому унiверситетi, Українськiй господарськiй
МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 7
академiї в Подєбрадах та в Українському високо-
му педагогiчному iнститутi iм. М.Драгоманова. В
1922 р. його обрано делегатом ЗУНР на Мiжна-
родну конференцiю в Генуї. В 1924 р. був спiв-
органiзатором Першого Мiжнародного з’їзду сло-
в’янських етнографiв та географiв у Празi.
В 1926 р. на запрошення Уряду СРСР С.Руд-
ницький виїхав у Харкiв, де його було iменовано
завiдуючим кафедри географiї Геодезичного iнс-
титуту, директором новозаснованого Українсько-
го науково-дослiдного iнституту географiї i кар-
тографiї, головним редактором “Записок” цього
iнституту. У Всеукраїнськiй академiї наук в Киє-
вi вiн завiдував Кафедрою географiї, був заступ-
ником голови Комiсiї краєзнавства та директора
Музею антропологiї та етнографiї iм. Ф.Вовка.
Був теж вiдповiдальним редактором географiч-
ного вiддiлу “Української Радянської Енцикло-
педiї”, для якої виготовив цiлу серiю гасел i карт.
В 1928 р. вiн узяв в Україну своїх дiтей Лева
й Iрину (Орисю) та кiлька своїх учнiв з Праги
та Львова (В.Баб’яка, В.Гериновича, М.Iваничу-
ка, К.Дубняка та iнших). У тому ж 1928 р. i
вiн представляв Українську РСР на мiжнарод-
нiй географiчнiй конференцiї в Берлiнi. В 1929 р.
його було обрано академiком Всеукраїнської ака-
демiї наук у Києвi. Останнiм мiсцем його роботи
був Харкiвський iнститут народної освiти, в яко-
му вiн завiдував кафедрою географiї. Отже, i в
Радянськiй Українi (як i ранiше в Захiднiй Єв-
ропi) вiн був українським географом номер один.
Не було iншого рiвного йому.
21 березня 1933 р. Державне полiтичне управ-
лiння УРСР в Харковi його арештувало i пiс-
ля шiстьох мiсяцiв iнтенсивних допитiв судова
трiйка при колегiї ДПУ УРСР його засудила на
п’ять рокiв позбавлення волi за “приналежнiсть
до контрреволюцiйної Української вiйськової ор-
ганiзацiї”, “шпигунство”, “шкiдництво” та iншi
абсолютно вигаданi “грiхи”.
Кару вiн вiдбував в сибiрському таборi “Сi-
верлаг”, пiзнiше – на Соловках. Не зважаючи на
крайнє поганий стан здоров’я, будучи визнаним
абсолютним iнвалiдом, непридатним до фiзичної
працi (“доходяга”), в тюрмi i таборах вiн напи-
сав двi науковi працi: “Геономiя” (342 стор.) та
“Ендигенна динамiка земної кори” (1200 стор.),
якi таборове начальство в нього вiдiбрало “для
провiрки” i слiд по них пропав.
9 жовтня 1937 р. iнша “трiйка” винесла над
С.Рудницьким новий вирок – розстрiл. Разом з
ним було розстрiляно 1116 в’язнiв колишнього
Соловецького монастиря, переважно членiв укра-
їнської елiти: вчених, професорiв, полiтикiв, пи-
сьменникiв, художникiв, артистiв, композиторiв,
представникiв вищого духовенства, лiкарiв. Пе-
реважну бiльшiсть з них в часi вiд 30 жовтня
до 5 листопада 1937 р. розстрiлював садист Ми-
хайло Матвеєв, капiтан Державної безпеки – по
150-250 в’язнiв в день. 59-рiчного Степана Руд-
ницького вiн позбавив життя пострiлом в голову
3 листопада 1937 р., про що власноручно пiд-
писав заздалегiдь пiдготовлений п’ятирядковий
“акт”: “Приговор Тройки УНКВД ЛО по прото-
колу № 83 от 9 октября 1937 года в отношении
осужденного к ВМН Рудницкого, Степана Льво-
вича приведен в исполнение 3 ноября 1937 года, в
чем и составлен настоящий акт”. Разом з тим вiн
пустив кулi в лоб його учневi та спiвробiтниковi
Василю Баб’яку, письменникам Миколi Зерову,
Павловi Филиповичу, Валерiю Пiдмогильному,
Мирославу Iрчану, Валерiю Полiщуку, режисе-
ровi Лесю Курбасу та сотням iнших, за що його
було удостоєно титулом “стахановець розстрiльної
справи” та нагороджено орденом Червоної Зiрки.
До своєї смертi в 1971 р. вiн жив у Москвi i
отримував спецiальну пенсiю.
Пiсля арешту С.Рудницького в 1933 р. в Укра-
їнi всi його роботи були вилученi з бiблiотек i
знищенi, архiвнi матерiали – теж знищенi, з ви-
нятком деяких карт, якi публiкувалися без на-
ведення його прiзвища. Iм’я С.Рудницького було
пiддане довiчному забуттю.
Перша монографiя про Степана Рудницького
появилася лише в умовах незалежної України4.
В нiй автор блискуче проаналiзував науковi пра-
цi вченого i вказав на їх значення для сучасно-
стi. Крiм того, вiн вперше познайомив широку
4Шаблiй Олег: Академiк Степан Рудницький – фунда-
тор української географiї.– Львiв; Мюнхен, 1993.– 224 с.
8 1-2’2008 Народознавчi Зошити
громадськiсть з чотирьохтомною судовою спра-
вою українського географа, в якiй задокументо-
ванi найдрiбнiшi деталi його бiографiї. Про ре-
абiлiтацiю iменi С.Рудницького вiн, мiж iншим,
написав: “Для того, щоб стерти бiлу пляму з iме-
нi С.Рудницького багато зробив вчений-етнограф,
доктор Микола Мушинка iз Пряшева (Словаччи-
на). Вiн написав i опублiкував наприкiнцi 80-их i
на поч. 90-их рр. статтi про вченого в українськiй
перiодицi Польщi, України, Америки, вiднайшов
у Чехо-Словаччинi i опублiкував в Канадi листи
С.Рудницького до сестри Софiї та шваґера Ста-
нислава Днiстрянських, перiоду 1926-1932 рр.,
дослiдив епiстолярну спадщину – листи вчено-
го до його учителя, наставника i часами опонента
академiка М.Грушевського”5. Тут я хочу зазначи-
ти, що в 1976 р. у мiстечку Вейпрти в Захiднiй
Чехiї я зовсiм випадково познайомився з доч-
кою С.Рудницького Емiлiєю Голубовською, яка
пiд великим секретом розповiла менi про життя i
трагiчну долю свого батька та дала в моє розпо-
рядження цiкавi матерiали про нього, його сестру
– славну пiанiстку Софiю та її чоловiка, акаде-
мiка Станiслава Днiстрянського. На основi цих
матерiалiв я розпочав справу громадської реабi-
лiтацiї цих визначних дiячiв української науки i
культури.
З того часу дослiдження життя i наукової
спадщини С.Рудницького зробило значний крок
вперед. Були виданi дальшi ґрунтовнi працi роз-
стрiляного географа. Найвизначнiшою з них є
монографiя Павла Штойка “Степан Рудниць-
кий: Життєписно-бiблiографiчний нарис” (Львiв,
1997) та його ж “Листування Степана Рудни-
цького” (Львiв, 2006). В ширшому iсторичному
контекстi розглянуто дiяльнiсть С.Рудницького в
книзi О.Рубльова “Захiдноукраїнська iнтелiген-
цiя в загальнонацiональних, полiтичних i куль-
турних процесах. 1914-1939” (Київ, 2004). В
збiрнику “Чому ми хочемо самостiйної України?”
(Львiв, 1994, упорядник О.Шаблiй) були пере-
виданi деякi важливi працi С.Рудницького з по-
лiтичної географiї.
Переломним у ставленнi до iменi С.Рудниць-
5Там само.– С. 164.
кого був 2007 р., на який припало 130 рокiв з дня
народження та 70 рокiв трагiчної смертi С.Руд-
ницького. Цiкаво вiдзначити, що найбiльшу шану
фундаторовi української географiї вiддали не Ки-
їв, не Харкiв. не Вiдень, i не Прага, де вiн своєю
дiяльнiстю залишив найбiльш помiтний слiд, а
мiсто Тернопiль, де вiн прожив лише 12 дитячих
рокiв та один рiк учителював у гiмназiї. Саме тут
проходили основнi заходи “Року Степана Рудни-
цького”. Вони розпочалися вiдкриттям пам’ятного
знаку С.Рудницькому на будинку, де вiн жив з
1879 по 1891 р. (бульвар Шевченка, № 2). По
сутi, це великий тривимiрний пам’ятник (скульп-
тор Олесь Маляр), на якому зображено погруддя
С.Рудницького над етнографiчною картою Украї-
ни. На схематичнiй мiдянiй картi Україна зобра-
жена не в державних, а етнiчних кордонах, тобто
є там i Пряшiвщина в Словаччинi, Лемкiвщина та
Холмщина в Польщi, Берестейщина в Бiлорусiї,
Задонщина та Кубань у Росiї. Пам’ятник було
урочисто вiдкрито i освячено священиками Греко-
католицької та Православної церков 19 квiтня
2007 р. при масовiй участi тернопiльчан i гос-
тей з рiзних мiст України та з-за кордону. Про
iсторiю пам’ятника розповiв на вiдкриттi iнiцiа-
тор його побудови Iгор Дiтчук. Вiн, мiж iншим,
сказав: “Чи не найбiльша заслуга в поверненнi з
небуття до українцiв доброго iменi Степана Руд-
ницького належить академiку Миколi Мушинцi...
1993-го року вiн виступив тут [в Тернополi] iз
доповiддю про Рудницького на всеукраїнськiй на-
уковiй конференцiї географiв та з лекцiями перед
студентами педагогiчного унiверситету. Саме його
гонорар за цi лекцiї започаткував фонд вшанува-
ння академiка Степана Рудницького в м. Терно-
полi”6. В дiйсностi п’ятнадцять рокiв тому, коли
Україна переживала значну економiчну кризу, ме-
нi було соромно брати гонорар за свої лекцiї про
С.Рудницького. Тодi я жартома сказав: “Дайте
це на фонд побудови пам’ятника Степану Рудни-
цькому” i дав про це письмову довiдку Тодi я i
не подумав, що мiй почин дасть такi позитивнi
результати.
6Iсторiя української географiї.– Вип. 15.– Тернопiль,
2007.– С. 127.
МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 9
На початку “Року Рудницького” я привiз до
Тернополя робочий стiл С.Рудницького з йо-
го письмовим начинням (чорнильниця, перо, нiж
для розрiзування пошти тощо). Як менi сказала
дочка С.Рудницького Емiлiя, батько одержав цей
стiл у спадок вiд свого батька Лева, а, вiд’їж-
джаючи iз Праги в Україну, залишив його сестрi
Софiї та шваґеровi Станiславу в Празi. Вияви-
лось, що це єдиний речовий предмет, який за-
лишився вiд С.Рудницького пiсля його розстрiлу.
Стiл став екпонатом Обласного краєзнавчого му-
зею в Тернополi. Українське географiчне товари-
ство прийняло постанову, згiдно з якою за цим
столом щороку матимуть право сидiти й пером
С.Рудницького пiдписатися переможцi географiч-
них змагань. Перших вiсьмох стипендистiв “Сти-
пендiї iм. С.Рудницького” та переможцiв геогра-
фiчних олiмпiад за столом С.Рудницького було
урочисто нагороджено 7 грудня 2007 р.
Разом iз столом автор цих рядкiв передав тер-
нопiльцям оригiнали 43 листiв С.Рудницького до
сестри Софiї та шваґера С.Днiстрянського, вис-
ланих ним iз Харкова до Праги в часi вiд 1926
по 1932 р. Тут же я передав в державний ар-
хiв Тернопiльської областi ряд рiдкiсних фото-
графiй та публiкацiй С.Рудницького, серед яких
була i його найвизначнiша книга7, яка вперше на
конкретних фактах довела свiтовi, що українцi є
сповнi сформованим народом, який має право на
самостiйну державу. Разом з матерiалами Руд-
ницького я подарував Тернопiльському обласно-
му архiву весь архiв Станiслава Днiстрянсько-
го, що охоплює його особистi документи, шкiльнi
свiдоцтва, унiверситетськi дипломи, депутатський
портфель, рiдкiснi публiкацiї, рукописи десяткiв
його наукових праць тощо. Багатий рукописний
архiв Софiї Днiстрянської пару днiв ранiше я пе-
редав Краєзнавчому музеєвi в Ужгородi разом з
канапою, на якiй вони обоє померли, срiбним за-
ручиновим браслетом, золотим шлюбним персте-
нем, кухонним начинням, керамiкою, тканинами,
рiдкiсними фотографiями, великим олiйним порт-
ретом С.Днiстрянського (роботи М.Iвасюка) та
7“Ukraina. Land und Volk” (Україна. Земля i люди)”.–
Вiдень, 1916.– 416 с.
графiчним портретом Софiї Днiстрянської (невi-
домого автора). Отже, в Україну було повернуто
не лише меморiальнi речi Степана Рудницького,
але i спадщину його найближчих родичiв.
В рамках “Року Степана Рудницького в Тер-
нопiльськiй областi” вiдбулося кiлька важли-
вих заходiв, пов’язаних з його iменем: науко-
вi конференцiї, семiнари, круглi столи, публi-
кацiї, виставки, екскурсiї та експедицiї по слi-
дах С.Рудницького. Було видано пам’ятну марку,
спецiальний конверт тощо.
Не менш урочистим було i завершення Року
С.Рудницького наприкiнцi 2007 р. Головною по-
дiєю на цей раз була наукова конференцiя в Тер-
нополi, присвячена ювiлеям С.Рудницького, що в
нiй брали участь визначнi географи з цiлої Укра-
їни. Програма конференцiї охоплювала 102 допо-
вiдi на пленарному засiданнi та в сiмох секцiях.
Стiл Степана Рудницького став основним екс-
понатом його експозицiї в Тернопiльському крає-
знавчому музеї. За ним урочисто премiйовано вi-
сьмох переможцiв географiчних олiмпiад та iн-
ших географiчних змагань України. Цiкавою була
презентацiя чотирьох книжок про С.Рудницького,
виданих в рамках “Року”. Конференцiя закiн-
чилася краєзнавчою екскурсiєю в Збаразький
iсторико-архiтектурний заповiдник.
“Рiк Степана Рудницького в Тернопiльськiй
областi” був достойним вшануванням пам’ятi
українського вченого зi свiтовим iменем, який
вiдмовився вiд привабливих запрошень кiлькох
європейських унiверситетiв очолити кафедри гео-
графiї схiдної Європи в їхнiх вузах i виїхав бу-
дувати занедбану географiю в рiднiй Українi. За
свою любов до батькiвщини вiн поплатився жит-
тям, однак спадщина, яку вiн залишив у своїх на-
укових працях, в умовах незалежної України ще
довго буде джерелом глибокого пiзнання рiдного
краю.
Подiбнi заходи по вшануванню ювiлеїв С.Руд-
ницького вiдбулися також у Львовi. I там на
будинку географiчного факультету Нацiональ-
ного унiверситету iм. I.Франка було вiдкрито
пам’ятну таблицю найвизначнiшому українському
географовi.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7124 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T16:28:03Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мушинка, М. 2010-03-23T14:50:25Z 2010-03-23T14:50:25Z 2008 Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124 uk Інститут народознавства НАН України Статті Завершення року Степана Рудницького в Україні On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Завершення року Степана Рудницького в Україні Мушинка, М. Статті |
| title | Завершення року Степана Рудницького в Україні |
| title_alt | On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine |
| title_full | Завершення року Степана Рудницького в Україні |
| title_fullStr | Завершення року Степана Рудницького в Україні |
| title_full_unstemmed | Завершення року Степана Рудницького в Україні |
| title_short | Завершення року Степана Рудницького в Україні |
| title_sort | завершення року степана рудницького в україні |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124 |
| work_keys_str_mv | AT mušinkam zaveršennârokustepanarudnicʹkogovukraíní AT mušinkam onfinalizationofstepanrudnytskymemorialyearinukraine |