Завершення року Степана Рудницького в Україні

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2008
Main Author: Мушинка, М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2008
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859489799302283264
author Мушинка, М.
author_facet Мушинка, М.
citation_txt Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-11-24T16:28:03Z
format Article
fulltext 6 1-2’2008 Народознавчi Зошити Паралельно з основоположними нормативно- правовими актами держави, Верховна Рада Укра- їни прийняла низку “обслуговуючих” галузь iнте- лектуальної власностi законiв. Це Закон України “Про державну таємницю” вiд 21 сiчня 1994 р.1, “Про захист iнформацiї в автоматизованих систе- мах”2 вiд 5 липня 1994 р., “Про наукову i науко- во-технiчну експертизу”3 вiд 10 лютого 1995 р. Формування законодавчої бази з iнтелектуаль- ної власностi вiдбувалось i шляхом кодифiкацiї вiдповiдних норм у вже згаданому Цивiльному Кодексi України, Кримiнальному Кодексi, Ад- мiнiстративному, Господарському, Митному Ко- дексах України. Норми, котрi є складовою час- тиною цих кодексiв i стосуються iнтелектуальної власностi, спрямованi на її правову охорону та мiстять конкретнi механiзми захисту iнтелекту- альних прав. У Верховнiй Радi України з 2004 р. знаходиться на вивченнi i розглядi Кодекс iн- телектуальної власностi, на жаль, без видимих перспектив. Правниками України вносяться пропозицiї i про створення спецiалiзованих судiв з розгляду спорiв з проблем iнтелектуальної власностi. Зав- данням держави, сучасної юридичної науки, є, перш за все, здiйснення всеобучу, формування правової свiдомостi всiх громадян в галузi iнте- лектуальної власностi, а також правової культури. Законодавство України з iнтелектуальної влас- ностi “живе” i воно розвивається. Свiдченням цього є висока динамiка внесення змiн до базових законiв, що враховують вимоги життя, суспiльнi потреби та об’єктивнi закономiрностi цивiлiзацiй- ного прогресу. Людство практично вичерпує тра- дицiйнi резерви засобiв зростання продуктивнос- тi працi, запаси матерiальних ресурсiв, сировини, енергоносiїв. Шлях до виживання земної цивiлi- зацiї пролягає у вмiлому негайному використаннi iнтелектуального потенцiалу людської спiльноти. Тому ХХI ст., природньо, називають епохою iн- формацiйних процесiв, iнновацiй та iнтелектуаль- ної власностi. 1ВВР України.– 1994.– № 16.– С. 218. 2ВВР України.– 1994.– № 31.– С. 286. 3ВВР України.– 1995.– № 9.– С. 56. Статтi Микола МУШИНКА ЗАВЕРШЕННЯ РОКУ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО В УКРАЇНI Mykola MUSHYNKA. On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine. Тернопiльська облдержадмiнiстрацiя оголосила 2007-ий рiк Роком Степана Рудницького. Iм’я С.Рудницького в Українi до недавнього часу було майже забуте, хоч йдеться про найвизначнiшого географа України, фундатора української нацiо- нальної географiї. На жаль, ще й сьогоднi йо- го iм’я вiдоме хiба-що вузькому коловi географiв. Хто такий Степан Рудницький? Пригадаймо хо- ча би найосновнiшi данi з його бiографiї. С.Рудницький народився 3 грудня 1877 р. в Перемишлi, однак з двох рокiв жив у Тернополi, де почав навчатися в гiмназiї. Вищу географiч- ну освiту здобув у Львовi, Вiднi та Берлiнi. У Львiвському унiверситетi габiлiтувався на доцен- та (1908). Там же вперше в iсторiї запровадив курс “Географiя України” (1913). Пiд час Пер- шої свiтової вiйни працював у Вiденському ант- ропологiчному iнститутi та тiсно спiвпрацював iз Союзом визволення України, Українською Пре- совою службою та товариством “Osteuropa”. В 1917 р. повернувся на кафедру географiї Львiв- ського унiверситету, з якої 1919 р. його було звiльнено польською адмiнiстрацiєю. Повернувшись до Вiдня, вiн став експертом емiграцiйного уряду ЗУНР, з доручення якого виготовляв усi карти та статистичнi данi для по- треб уряду i мiжнародних органiзацiй. Був теж спiвзасновником Українського Вiльного Унiверси- тету, з яким в 1921 р. виїхав у Прагу, став- ши першим деканом його фiлософського факуль- тету. Паралельно викладав географiчнi дисцип- лiни в Карловому унiверситетi, Празькому Нi- мецькому унiверситетi, Українськiй господарськiй МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 7 академiї в Подєбрадах та в Українському високо- му педагогiчному iнститутi iм. М.Драгоманова. В 1922 р. його обрано делегатом ЗУНР на Мiжна- родну конференцiю в Генуї. В 1924 р. був спiв- органiзатором Першого Мiжнародного з’їзду сло- в’янських етнографiв та географiв у Празi. В 1926 р. на запрошення Уряду СРСР С.Руд- ницький виїхав у Харкiв, де його було iменовано завiдуючим кафедри географiї Геодезичного iнс- титуту, директором новозаснованого Українсько- го науково-дослiдного iнституту географiї i кар- тографiї, головним редактором “Записок” цього iнституту. У Всеукраїнськiй академiї наук в Киє- вi вiн завiдував Кафедрою географiї, був заступ- ником голови Комiсiї краєзнавства та директора Музею антропологiї та етнографiї iм. Ф.Вовка. Був теж вiдповiдальним редактором географiч- ного вiддiлу “Української Радянської Енцикло- педiї”, для якої виготовив цiлу серiю гасел i карт. В 1928 р. вiн узяв в Україну своїх дiтей Лева й Iрину (Орисю) та кiлька своїх учнiв з Праги та Львова (В.Баб’яка, В.Гериновича, М.Iваничу- ка, К.Дубняка та iнших). У тому ж 1928 р. i вiн представляв Українську РСР на мiжнарод- нiй географiчнiй конференцiї в Берлiнi. В 1929 р. його було обрано академiком Всеукраїнської ака- демiї наук у Києвi. Останнiм мiсцем його роботи був Харкiвський iнститут народної освiти, в яко- му вiн завiдував кафедрою географiї. Отже, i в Радянськiй Українi (як i ранiше в Захiднiй Єв- ропi) вiн був українським географом номер один. Не було iншого рiвного йому. 21 березня 1933 р. Державне полiтичне управ- лiння УРСР в Харковi його арештувало i пiс- ля шiстьох мiсяцiв iнтенсивних допитiв судова трiйка при колегiї ДПУ УРСР його засудила на п’ять рокiв позбавлення волi за “приналежнiсть до контрреволюцiйної Української вiйськової ор- ганiзацiї”, “шпигунство”, “шкiдництво” та iншi абсолютно вигаданi “грiхи”. Кару вiн вiдбував в сибiрському таборi “Сi- верлаг”, пiзнiше – на Соловках. Не зважаючи на крайнє поганий стан здоров’я, будучи визнаним абсолютним iнвалiдом, непридатним до фiзичної працi (“доходяга”), в тюрмi i таборах вiн напи- сав двi науковi працi: “Геономiя” (342 стор.) та “Ендигенна динамiка земної кори” (1200 стор.), якi таборове начальство в нього вiдiбрало “для провiрки” i слiд по них пропав. 9 жовтня 1937 р. iнша “трiйка” винесла над С.Рудницьким новий вирок – розстрiл. Разом з ним було розстрiляно 1116 в’язнiв колишнього Соловецького монастиря, переважно членiв укра- їнської елiти: вчених, професорiв, полiтикiв, пи- сьменникiв, художникiв, артистiв, композиторiв, представникiв вищого духовенства, лiкарiв. Пе- реважну бiльшiсть з них в часi вiд 30 жовтня до 5 листопада 1937 р. розстрiлював садист Ми- хайло Матвеєв, капiтан Державної безпеки – по 150-250 в’язнiв в день. 59-рiчного Степана Руд- ницького вiн позбавив життя пострiлом в голову 3 листопада 1937 р., про що власноручно пiд- писав заздалегiдь пiдготовлений п’ятирядковий “акт”: “Приговор Тройки УНКВД ЛО по прото- колу № 83 от 9 октября 1937 года в отношении осужденного к ВМН Рудницкого, Степана Льво- вича приведен в исполнение 3 ноября 1937 года, в чем и составлен настоящий акт”. Разом з тим вiн пустив кулi в лоб його учневi та спiвробiтниковi Василю Баб’яку, письменникам Миколi Зерову, Павловi Филиповичу, Валерiю Пiдмогильному, Мирославу Iрчану, Валерiю Полiщуку, режисе- ровi Лесю Курбасу та сотням iнших, за що його було удостоєно титулом “стахановець розстрiльної справи” та нагороджено орденом Червоної Зiрки. До своєї смертi в 1971 р. вiн жив у Москвi i отримував спецiальну пенсiю. Пiсля арешту С.Рудницького в 1933 р. в Укра- їнi всi його роботи були вилученi з бiблiотек i знищенi, архiвнi матерiали – теж знищенi, з ви- нятком деяких карт, якi публiкувалися без на- ведення його прiзвища. Iм’я С.Рудницького було пiддане довiчному забуттю. Перша монографiя про Степана Рудницького появилася лише в умовах незалежної України4. В нiй автор блискуче проаналiзував науковi пра- цi вченого i вказав на їх значення для сучасно- стi. Крiм того, вiн вперше познайомив широку 4Шаблiй Олег: Академiк Степан Рудницький – фунда- тор української географiї.– Львiв; Мюнхен, 1993.– 224 с. 8 1-2’2008 Народознавчi Зошити громадськiсть з чотирьохтомною судовою спра- вою українського географа, в якiй задокументо- ванi найдрiбнiшi деталi його бiографiї. Про ре- абiлiтацiю iменi С.Рудницького вiн, мiж iншим, написав: “Для того, щоб стерти бiлу пляму з iме- нi С.Рудницького багато зробив вчений-етнограф, доктор Микола Мушинка iз Пряшева (Словаччи- на). Вiн написав i опублiкував наприкiнцi 80-их i на поч. 90-их рр. статтi про вченого в українськiй перiодицi Польщi, України, Америки, вiднайшов у Чехо-Словаччинi i опублiкував в Канадi листи С.Рудницького до сестри Софiї та шваґера Ста- нислава Днiстрянських, перiоду 1926-1932 рр., дослiдив епiстолярну спадщину – листи вчено- го до його учителя, наставника i часами опонента академiка М.Грушевського”5. Тут я хочу зазначи- ти, що в 1976 р. у мiстечку Вейпрти в Захiднiй Чехiї я зовсiм випадково познайомився з доч- кою С.Рудницького Емiлiєю Голубовською, яка пiд великим секретом розповiла менi про життя i трагiчну долю свого батька та дала в моє розпо- рядження цiкавi матерiали про нього, його сестру – славну пiанiстку Софiю та її чоловiка, акаде- мiка Станiслава Днiстрянського. На основi цих матерiалiв я розпочав справу громадської реабi- лiтацiї цих визначних дiячiв української науки i культури. З того часу дослiдження життя i наукової спадщини С.Рудницького зробило значний крок вперед. Були виданi дальшi ґрунтовнi працi роз- стрiляного географа. Найвизначнiшою з них є монографiя Павла Штойка “Степан Рудниць- кий: Життєписно-бiблiографiчний нарис” (Львiв, 1997) та його ж “Листування Степана Рудни- цького” (Львiв, 2006). В ширшому iсторичному контекстi розглянуто дiяльнiсть С.Рудницького в книзi О.Рубльова “Захiдноукраїнська iнтелiген- цiя в загальнонацiональних, полiтичних i куль- турних процесах. 1914-1939” (Київ, 2004). В збiрнику “Чому ми хочемо самостiйної України?” (Львiв, 1994, упорядник О.Шаблiй) були пере- виданi деякi важливi працi С.Рудницького з по- лiтичної географiї. Переломним у ставленнi до iменi С.Рудниць- 5Там само.– С. 164. кого був 2007 р., на який припало 130 рокiв з дня народження та 70 рокiв трагiчної смертi С.Руд- ницького. Цiкаво вiдзначити, що найбiльшу шану фундаторовi української географiї вiддали не Ки- їв, не Харкiв. не Вiдень, i не Прага, де вiн своєю дiяльнiстю залишив найбiльш помiтний слiд, а мiсто Тернопiль, де вiн прожив лише 12 дитячих рокiв та один рiк учителював у гiмназiї. Саме тут проходили основнi заходи “Року Степана Рудни- цького”. Вони розпочалися вiдкриттям пам’ятного знаку С.Рудницькому на будинку, де вiн жив з 1879 по 1891 р. (бульвар Шевченка, № 2). По сутi, це великий тривимiрний пам’ятник (скульп- тор Олесь Маляр), на якому зображено погруддя С.Рудницького над етнографiчною картою Украї- ни. На схематичнiй мiдянiй картi Україна зобра- жена не в державних, а етнiчних кордонах, тобто є там i Пряшiвщина в Словаччинi, Лемкiвщина та Холмщина в Польщi, Берестейщина в Бiлорусiї, Задонщина та Кубань у Росiї. Пам’ятник було урочисто вiдкрито i освячено священиками Греко- католицької та Православної церков 19 квiтня 2007 р. при масовiй участi тернопiльчан i гос- тей з рiзних мiст України та з-за кордону. Про iсторiю пам’ятника розповiв на вiдкриттi iнiцiа- тор його побудови Iгор Дiтчук. Вiн, мiж iншим, сказав: “Чи не найбiльша заслуга в поверненнi з небуття до українцiв доброго iменi Степана Руд- ницького належить академiку Миколi Мушинцi... 1993-го року вiн виступив тут [в Тернополi] iз доповiддю про Рудницького на всеукраїнськiй на- уковiй конференцiї географiв та з лекцiями перед студентами педагогiчного унiверситету. Саме його гонорар за цi лекцiї започаткував фонд вшанува- ння академiка Степана Рудницького в м. Терно- полi”6. В дiйсностi п’ятнадцять рокiв тому, коли Україна переживала значну економiчну кризу, ме- нi було соромно брати гонорар за свої лекцiї про С.Рудницького. Тодi я жартома сказав: “Дайте це на фонд побудови пам’ятника Степану Рудни- цькому” i дав про це письмову довiдку Тодi я i не подумав, що мiй почин дасть такi позитивнi результати. 6Iсторiя української географiї.– Вип. 15.– Тернопiль, 2007.– С. 127. МИКОЛА МУШИНКА. Завершення року Степана Рудницького... 9 На початку “Року Рудницького” я привiз до Тернополя робочий стiл С.Рудницького з йо- го письмовим начинням (чорнильниця, перо, нiж для розрiзування пошти тощо). Як менi сказала дочка С.Рудницького Емiлiя, батько одержав цей стiл у спадок вiд свого батька Лева, а, вiд’їж- джаючи iз Праги в Україну, залишив його сестрi Софiї та шваґеровi Станiславу в Празi. Вияви- лось, що це єдиний речовий предмет, який за- лишився вiд С.Рудницького пiсля його розстрiлу. Стiл став екпонатом Обласного краєзнавчого му- зею в Тернополi. Українське географiчне товари- ство прийняло постанову, згiдно з якою за цим столом щороку матимуть право сидiти й пером С.Рудницького пiдписатися переможцi географiч- них змагань. Перших вiсьмох стипендистiв “Сти- пендiї iм. С.Рудницького” та переможцiв геогра- фiчних олiмпiад за столом С.Рудницького було урочисто нагороджено 7 грудня 2007 р. Разом iз столом автор цих рядкiв передав тер- нопiльцям оригiнали 43 листiв С.Рудницького до сестри Софiї та шваґера С.Днiстрянського, вис- ланих ним iз Харкова до Праги в часi вiд 1926 по 1932 р. Тут же я передав в державний ар- хiв Тернопiльської областi ряд рiдкiсних фото- графiй та публiкацiй С.Рудницького, серед яких була i його найвизначнiша книга7, яка вперше на конкретних фактах довела свiтовi, що українцi є сповнi сформованим народом, який має право на самостiйну державу. Разом з матерiалами Руд- ницького я подарував Тернопiльському обласно- му архiву весь архiв Станiслава Днiстрянсько- го, що охоплює його особистi документи, шкiльнi свiдоцтва, унiверситетськi дипломи, депутатський портфель, рiдкiснi публiкацiї, рукописи десяткiв його наукових праць тощо. Багатий рукописний архiв Софiї Днiстрянської пару днiв ранiше я пе- редав Краєзнавчому музеєвi в Ужгородi разом з канапою, на якiй вони обоє померли, срiбним за- ручиновим браслетом, золотим шлюбним персте- нем, кухонним начинням, керамiкою, тканинами, рiдкiсними фотографiями, великим олiйним порт- ретом С.Днiстрянського (роботи М.Iвасюка) та 7“Ukraina. Land und Volk” (Україна. Земля i люди)”.– Вiдень, 1916.– 416 с. графiчним портретом Софiї Днiстрянської (невi- домого автора). Отже, в Україну було повернуто не лише меморiальнi речi Степана Рудницького, але i спадщину його найближчих родичiв. В рамках “Року Степана Рудницького в Тер- нопiльськiй областi” вiдбулося кiлька важли- вих заходiв, пов’язаних з його iменем: науко- вi конференцiї, семiнари, круглi столи, публi- кацiї, виставки, екскурсiї та експедицiї по слi- дах С.Рудницького. Було видано пам’ятну марку, спецiальний конверт тощо. Не менш урочистим було i завершення Року С.Рудницького наприкiнцi 2007 р. Головною по- дiєю на цей раз була наукова конференцiя в Тер- нополi, присвячена ювiлеям С.Рудницького, що в нiй брали участь визначнi географи з цiлої Укра- їни. Програма конференцiї охоплювала 102 допо- вiдi на пленарному засiданнi та в сiмох секцiях. Стiл Степана Рудницького став основним екс- понатом його експозицiї в Тернопiльському крає- знавчому музеї. За ним урочисто премiйовано вi- сьмох переможцiв географiчних олiмпiад та iн- ших географiчних змагань України. Цiкавою була презентацiя чотирьох книжок про С.Рудницького, виданих в рамках “Року”. Конференцiя закiн- чилася краєзнавчою екскурсiєю в Збаразький iсторико-архiтектурний заповiдник. “Рiк Степана Рудницького в Тернопiльськiй областi” був достойним вшануванням пам’ятi українського вченого зi свiтовим iменем, який вiдмовився вiд привабливих запрошень кiлькох європейських унiверситетiв очолити кафедри гео- графiї схiдної Європи в їхнiх вузах i виїхав бу- дувати занедбану географiю в рiднiй Українi. За свою любов до батькiвщини вiн поплатився жит- тям, однак спадщина, яку вiн залишив у своїх на- укових працях, в умовах незалежної України ще довго буде джерелом глибокого пiзнання рiдного краю. Подiбнi заходи по вшануванню ювiлеїв С.Руд- ницького вiдбулися також у Львовi. I там на будинку географiчного факультету Нацiональ- ного унiверситету iм. I.Франка було вiдкрито пам’ятну таблицю найвизначнiшому українському географовi.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7124
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1028-5091
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-24T16:28:03Z
publishDate 2008
publisher Інститут народознавства НАН України
record_format dspace
spelling Мушинка, М.
2010-03-23T14:50:25Z
2010-03-23T14:50:25Z
2008
Завершення року Степана Рудницького в Україні / М. Мушинка // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 6-9. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124
uk
Інститут народознавства НАН України
Статті
Завершення року Степана Рудницького в Україні
On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine
Article
published earlier
spellingShingle Завершення року Степана Рудницького в Україні
Мушинка, М.
Статті
title Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_alt On Finalization of Stepan Rudnytsky Memorial Year in Ukraine
title_full Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_fullStr Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_full_unstemmed Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_short Завершення року Степана Рудницького в Україні
title_sort завершення року степана рудницького в україні
topic Статті
topic_facet Статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7124
work_keys_str_mv AT mušinkam zaveršennârokustepanarudnicʹkogovukraíní
AT mušinkam onfinalizationofstepanrudnytskymemorialyearinukraine