Сутність категорії «територіальна організація суспільства»

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Підгрушний, Г.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут географії НАН України 2010
Schriftenreihe:	Проблеми суспільної географії
Schlagworte:	Сутність та форми територіальної організації суспільства
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71259
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сутність категорії «територіальна організація суспільства» / Г.П. Підгрушний // Проблеми суспільної географії : Зб. наук. пр. — К. : Інститут географії НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 49-54. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71259
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-712592025-02-10T01:28:43Z Сутність категорії «територіальна організація суспільства» Підгрушний, Г.П. Сутність та форми територіальної організації суспільства 2010 Article Сутність категорії «територіальна організація суспільства» / Г.П. Підгрушний // Проблеми суспільної географії : Зб. наук. пр. — К. : Інститут географії НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 49-54. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0121 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71259 uk Проблеми суспільної географії application/pdf Інститут географії НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сутність та форми територіальної організації суспільства Сутність та форми територіальної організації суспільства
spellingShingle	Сутність та форми територіальної організації суспільства Сутність та форми територіальної організації суспільства Підгрушний, Г.П. Сутність категорії «територіальна організація суспільства» Проблеми суспільної географії
format	Article
author	Підгрушний, Г.П.
author_facet	Підгрушний, Г.П.
author_sort	Підгрушний, Г.П.
title	Сутність категорії «територіальна організація суспільства»
title_short	Сутність категорії «територіальна організація суспільства»
title_full	Сутність категорії «територіальна організація суспільства»
title_fullStr	Сутність категорії «територіальна організація суспільства»
title_full_unstemmed	Сутність категорії «територіальна організація суспільства»
title_sort	сутність категорії «територіальна організація суспільства»
publisher	Інститут географії НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Сутність та форми територіальної організації суспільства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71259
citation_txt	Сутність категорії «територіальна організація суспільства» / Г.П. Підгрушний // Проблеми суспільної географії : Зб. наук. пр. — К. : Інститут географії НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 49-54. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Проблеми суспільної географії
work_keys_str_mv	AT pídgrušniigp sutnístʹkategorííteritoríalʹnaorganízacíâsuspílʹstva
first_indexed	2025-12-02T11:49:46Z
last_indexed	2025-12-02T11:49:46Z
_version_	1850397097143042048
fulltext	49 УТНІСТЬ ТА ФОРМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА Г.П. Підгрушний СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА» Розвиток географічної науки в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. ознаменувався становленням суспільної географії. Цей процес є абсолютно закономірним, оскільки зумовлений пошуком адекватних засобів наукової інтерпретації об’єктивної реальності, яка стрімко трансформується. В даному випадку мова йде про територіальний аспект суспільного розвитку, що зазнав істотних змін в останні десятиліття. Суспільна географія зосереджує свою увагу на комплексно- територіальних формах життєдіяльності людини, що об’єднують не тільки соціум з економічною базою його розвитку та залученими в цей процес компонентами природного середовища, а й всю багатогранність взаємозв’язків та взаємовпливів, що виникають при цьому. Саме така специфіка суспільної географії і забезпечує її високі можливості в дослідженні складних процесів територіального розвитку суспільства та розробці конструктивних заходів з його оптимізації. Не дивлячись на певні відміни у трактуванні сутності, практично всі науковці єдині в своєму баченні основного предмету суспільної географії – це територіальна організація суспільства [1, 2, 3]. На нашу думку, ТОС являє собою зумовлений об’єктивними закономірностями та суб’єктивними чинниками процес просторового упорядкування життєдіяльності суспільства, що проявляється у формування його різноманітних територіальних утворень. Серед об’єктивних закономірностей, що визначають ТОС головними є: 1. Системно-синергетичний характер суспільного розвитку, який передбачає наявність у суспільно-територіальних комплексах та системах синергетичних ознак – емерджентності, неврівноваженості, чергування стійких та нестійких станів та етапів розвитку тощо. 2. Стадійно-еволюційний характер розвитку суспільства, що проявляється у послідовній зміні окремих стадій, формацій, циклів та фаз розвитку як суспільства в цілому, так і окремих його складових. 3. Ієрархічність суспільно-територіальних структур. В її основі лежать відміни у масштабах розвитку та значимості функцій компонентів цих структур. Іієрархічність проявляється у «вертикальній» підпорядкованості та С 50 взаємообумовленості розвитку компонентів в складних суспільно- територіальних утвореннях. Вона тісно пов’язана з дифузним характером територіального розвитку суспільства. При цьому будь-які інновації «переміщуються» від ядер вищого до ядер нижчого ієрархічного рівня, даючи їм нові імпульси розвитку. 4. Мультиплікативна зумовленість розвитку суспільно-територіальних систем. Вона пов’язана з примножуючим впливом окремих чинників та умов розвитку, що спричиняє формування поряд із системоформуючими компонентами низки інших – доповнюючих, обслуговуючих, супутніх тощо. Цей механізм складає основу комплексного розвитку регіонів. До числа суб’єктивних чинників належать усвідомлені втручання в процеси ТОС з боку власних для адміністративно-територіального таксону управлінських структур, чи структур вищого ієрархічного рівня. Часто ці втручання мають вирішальне значення для розвитку ТОС окремих країн та регіонів. Однак в будь якому випадку вони реалізуються в руслі об’єктивних закономірностей розвитку. З одного боку, суб’єктивні втручання можуть сприяти прояву цих закономірностей, входячи з ними в своєрідний «резонанс» та активізуючи розвиток суспільно-територіальних систем. З іншого, – некомпетентні втручання ідуть в дисонанс з об’єктивними закономірностями розвитку суспільно-територіальних систем, що обумовлює деградацію їх структур, сповільнює розвиток, вводить у кризовий стан. У зв’язку з цим постає гостра проблема формування та розвитку державної, регіональних та муніципальних еліт, рівень компетентності та активності яких був би адекватним тій складності задач територіального розвитку, які стоять сьогодні перед суспільством. В дослідженні ТОС ключове місце належить її процесам та формам. В більшості сучасних розробок форми ТОС розглядаються як окремі складові суспільства: населення, виробнича, соціальна, політична, духовна чи природно-ресурсна сфери. Форми їх територіальної концентрації і зосередження є економічні (соціально-економічні) райони, агломерації, вузли, центри, системи розселення та їх елементи, територіальні рекреаційні системи, лісогосподарські системи, системи землекористування тощо. Вся багатогранність і різномасшабність компонентних форм ТОС та проблем, пов’язаних з їх розвитком, відволікає увагу науковців від вивчення інтегральних форм ТОС. А саме ці форми, фактично, складають основний, притаманний тільки суспільній географії (а не економічній чи соціально- економічній) предмет дослідження. У сучасній суспільній географії інтегральні форми ТОС часто ототожнюються лише з таксонами територіально-адміністративного устрою держави. Здебільшого це регіони обласного рівня. Зумовлено це тим, що на сьогоднішній день не створено чіткої ієрархічної системи інтегральних форм ТОС, яка б адекватно відображала об’єктивну територіальну структуризацію суспільства і слугувала базисом для розробки прогнозних моделей розвитку міст та регіонів, заходів регіональної політики держави, засобом підтримки управлінських рішень. 51 Розроблення ієрархічної системи інтегральних форм ТОС пов’язано з визначенням первинної «неподільної» територіальної частини суспільства, що по суті є первинним (елементарним) об’єктом суспільно-географічних досліджень. Для визначення найпростіших, неподільних на дрібніші самостійні частини географічних об’єктів Е.Б. Алаєв вводить поняття «симплекс» [4, с. 54]. О.Г. Топчієв для таких об’єктів використовує поняття «операційна територіальна одиниця» [5, с. 125]. У різних за змістом та спрямованістю суспільно-географічних дослідженнях операційні територіальні одиниці відмінні. Продуктивним для нашого дослідження є запропоноване А.Ю. Скопіним поняття «локалітет», що визначається ним як «комплексная ячейка геопространства, включающая три обязательных элемента: местность как ресурсную основу и среду обитания, населенный пункт как место концентрации населения и технокомплекс (предприятия и коммуникации) как способ извлечения, транспортировки и переработки природных ресурсов» [6, с. 116]. Саме таке територіальне утворення в рамках суспільно-географічних досліджень виступає як елементарна неподільна ланка ТОС, її точкова форма. Однак наведене визначення потребує певних уточнень. Так, на нашу думку, неправомірно було б ототожнювати локалітет з населеним пунктом. Цілком очевидно, що в межах одного населеного пункту може бути декілька локалітетів. Так, зокрема, генезис великих міст та зон їх впливу здебільшого пов’язаний з «конгломеруванням» численних локалітетів. В багатьох випадках цей процес не набув логічного завершення, що наклало відбиток на внутрішню планувальну структуру деяких з цих міст. Вони, як правило, позбавлені чітко визначеного центру і функціональних зон і являють собою своєрідні конгломерати з декількох поселень, що сформувалися навколо промислових об’єктів. Зараз розвиток таких населених пунктів, що позбавлені багатьох ознак класичного міста, супроводжується серйозними планувальними, комунальними, соціальними та іншими проблемами. Локалітет є своєрідною «клітиною» суспільного простору і в той же час виступає як локальна проекція компонентної структури регіону, вміщуючи в собі поєднання її основних блоків, представлених на їхньому елементарно- первинному рівні (локальний соціум, конкретні господарські та природно- ресурсні об’єкти тощо). Залежно від спеціалізації господарства (виду господарської діяльності, що його формує) локалітети можуть бути ресурсно- виробничими, аграрними, індустріальними, транспортно-комунікаційними, сервісними, інформаційними тощо. Поєднуючись на основі спільної інженерної інфраструктури територій життєдіяльності соціумів, прямих та опосередкованих зв’язків між господарськими об’єктами, локалітети формують різної величини та функціонального типу населені пункти, що являють собою локальні форми ТОС. Ключову роль у суспільному розвитку серед цих форм ТОС відіграють міста, які в своїй більшості виступають в якості центрів соціально-економічної активності. Саме тут зосереджені основні ринки товарів та послуг, відбувається нарощування національного багатства держави та зв’язаного з 52 ним податкового потенціалу, адаптація господарства і населення до динамічних умов сьогодення, розвиток інвестиційної та інноваційної діяльності, структурні трансформації в економіці, формуються умови життя переважної частини населення країни і т. ін. Місто являє собою складний суспільно-територіальний комплекс, що реалізує цілу низку зовнішніх функцій та генерує імпульси розвитку, що поширюються на оточуючу територію. В числі цих функцій виділяються організаційно-управлінські, репрезентативно-інформаційні, інноваційні, культурно-освітні, комунікаційні та ін. Великі міста разом із зонами свого інтенсивного впливу формують цілісні суспільно-територіальні утворення, які за своїм масштабом виходять за локальні рамки, що дає нам підстави виділити агломеративні форми ТОС. До них перед усім слід віднести міські агломерації, метрополітарні райони тощо. Являючи собою неподільну функціонально-територіальну цілісність, на практиці ці форми ТОС в своїй більшості розділені за адміністративно- управлінськими ознаками. Міста мають одні органи управління, а прилеглі до них територіальні таксони – інші. Кожна з цих управлінських структур переслідує свої вузькі територіальні інтереси, що часто перетворює передмістя у зони конфлікту. Об’єктивний характер існування агломеративних форм ТОС вимагає консолідованого управління їх розвитком. Ця проблема в нашій країні залишається не вирішеною. Особливої гостроти вона набула у великих містах та їх передмістях – Києві, Харкові, Одесі, Львові та інших. Це значно знижує можливості міст в реалізації їх функцій та сповільнює соціально-економічний розвиток прилеглих територій, оскільки імпульси розвитку, що генеруються містами не знаходять потрібного «відгуку» в передмістях. Назріла необхідність «делегування» містами окремих функцій їх передмістям. Це може бути не тільки виробнича (промислові підприємства) чи обслуговуюча функції (об’єкти інженерної інфраструктури, оптової торгівлі, логістичні центри тощо), а й інноваційна (технопарки, інноваційні центри), репрезентативна (виставкові центри) тощо. В такий спосіб, виносячи за свої межі територіальноємні об’єкти, великі міста акумулюють ресурси та створюють передумови для розвитку та реалізації нових більш значущих для них функцій. Вирішення цих складних і важливих для суспільного розвитку завдань вимагає надання агломеративним формам ТОС адміністративно- територіального статусу. Позитивний досвід розв’язання цієї проблеми напрацьований в деяких країнах Західної Європи та США та їх стосується столичних регіонів – Дістрікт Коламбія (США), Іль-де-Франс (Франція), Великий Лондон (Велика Британія) та інших, які являють собою самостійні адміністративно-територіальні утворення. До числа агломеративних форм ТОС, які на сьогоднішній день залишаються практично недослідженими у вітчизняній суспільній географії, належать зони суцільного сільського розселення, які зосереджені головним чином в західних регіонах країни. Враховуючи посилення загальної 53 депопуляції сільського населення в країні, необхідність дослідження цих форм ТОС набуває сьогодні особливої актуальності. Організуючий вплив одного чи декількох взаємозв’язаних міст як центрів соціально-економічної, громадсько-політичної та культурної активності консолідує певну територію, зумовлює процеси формування регіонів різного ієрархічного рівня. Вони і складають регіональні форми ТОС. Спираючись на стадійно-еволюційний підхід та виходячи з теоретико- методологічного доробку суспільної географії, ми розглядаємо регіон як адміністративно визначену складову ТОС, що являє собою складну синергетичну систему, якій притаманні динамізм та нестійкість, і розвиток якої має еволюційний характер. Основу регіону складає суспільно- територіальний комплекс, сформований соціальною, економічною, природно- ресурсною, управлінською та іншими компонентами. Сукупність поселень території може бути об’єднана в єдину динамічно функціонуючу систему лише на основі траспортно-комунікаційних коридорів та магістралей різної пропускної спроможності, територіальної спрямованості та статусу. В своїй сукупності вони формують лінійні форми ТОС і мають виключне значення для соціально-економічного розвитку території, оскільки завдяки їм реалізується вся система відношень та зв’язків між центрами соціально-економічної активності країни. Таким чином формується складне інтегроване суспільно-територіальне утворення, що до сьогоднішнього дня не знайшло однозначного трактування та визначення в науковій літературі. Одні автори широко трактують його як територіальну структуру, що являє собою «формальный аналог геосистемы, которая рассматривается в аспекте территориальной (пространственной) упорядоченности ее элементов» [7, с. 43]. Інші визначають її як «совокупность территориальных отношений между объектами, ... устойчивые, типически повторяющиеся сочетания (которых) образуют элементы данной структуры» [8, с.153]. У більш конкретизованому вигляді територіальна структура регіону «характеризує просторове поєднання (взаємне розміщення, співвідношення і взаємодію) ареалів, центрів і ліній різної економічної значущості» [9 с. 268]. Суть функціонально-територіальної структури суспільно-географічного району трактується як «співвідношення і взаємне розміщення різних форм територіального зосередження діяльності людини» [1, с. 107]. Г.М. Лаппо вводить близьке за суттю і формою до територіальної структури регіону поняття опорного каркасу розселення та господарства, що представляє собою «совокупность центров (узлов) и транспортных магистралей (экономических линий)» [10, с.158] і є просторовою підсистемою у системі територіальної організації життєдіяльності суспільства як країни в цілому, так і її регіонів. Поглиблюючи уявлення про сутність опорного каркасу території, С.І. Іщук та О.В. Гладкий розглядають його як генералізований вигляд територіальної структури регіону, що являє собою взаємообумовлене поєднання господарських центрів та ліній [11, с. 48]. При характеристиці внутрішньої геопросторової будови держави Б.П. Яценко оперує поняттям «геопросторова 54 структура території країни». Вона являє собою столицю та управлінсько- організаційні центри адміністративно-територіального поділу держави разом з системою комунікаційних (транспортних) коридорів, які їх зв’язують» [12, с. 107]. Отже, в більшості з проаналізованих дефініцій територіальна структура регіону розглядається з позицій системно-структурного підходу як утворення, що несе в собі статичні ознаки (кістяк території). З нашої точки зору дане суспільно-територіальне утворення слід визначати як соціально-економічний каркас території та розглядати з позицій структурно-динамічного підходу. При цьому значимість його складових елементів (центрів соціально- економічної активності різної величини та ієрархічного рівня, а також транспортно-комунікативних осей) змінюється під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. Іншими словами, соціально-економічний каркас являє собою базову мережеву структуру території, що інтегрує в собі всі форми ТОС. Ми вважаємо, що подальше дослідження соціально-економічного каркасу території з цих позицій має великий прогностичний та конструктивний потенціал. Раціонально сформований соціально-економічний каркас території не тільки сприяє економії транспортних витрат, а й слугує важливим чинником передачі імпульсів розвитку по території держави та згладжування диспропорцій у рівнях соціально-економічного розвитку її окремих таксонів. Література. 1. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 231 с. 2. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навч. посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с. 3. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії: Підручник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 444 с. 4. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с. 5. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навч. посібник. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с. 6. Скопин А.Ю. Введение в экономическую географию: Учебник. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 272 с. 7. Топчиев А.Г. Пространственная организация географических комплексов и систем: Монография. – К.; Одесса, 1988. – 187 с. 8. Паламарчук А.М. Общественно-территориальные системы (логико-математическое моделирование): Монографія. – К.: Наукова думка, 1992. – 272 с. 9. Регіональна економіка. Словник-довідник. / О.Д. Богорад, О.М. Невелєв, В.М. Падалка, М.В. Підмогильний. – К.: НДІСПМ, 2004. – 346 с. 10. Лаппо Г.М. Города на пути в будущее: Монография. – М.: Мысль, 1987. – 236 с. 11. Іщук С.І., Гладкий О.В. Київська господарська агломерація: досвід регіонального менеджменту: Монографія. – К.: ВГЛ «Обрії», 2005. – 239 с. 12. Яценко Б.П. Світове господарство: тенденції розвитку структури на межі тисячоліть // Український географічний журнал. – 2000. – №1. – С. 16–21.

Сутність категорії «територіальна організація суспільства»

Institution

Ähnliche Einträge