Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7127 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 54-58. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860048983855988736 |
|---|---|
| author | Гвоздевич, С. |
| author_facet | Гвоздевич, С. |
| citation_txt | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 54-58. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:59:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
54 1-2’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
Стефанiя ГВОЗДЕВИЧ
ТРАНСФОРМАЦIЯ
ТРАДИЦIЙНОЇ СIМЕЙНОЇ
ОБРЯДОВОСТI УКРАЇНЦIВ
Stefania HVOZDEVYCH. On Transformation in
Ukrainians’ Traditiuonal Familial Ritualism.
Обрядовiсть народу – органiчна складова його
традицiйно-побутової культури, виражає свiторо-
зумiння та свiтогляднi засади, рiвень соцiально-
економiчного розвитку суспiльства, а також є од-
нiєю iз основних етновизначальних ознак. Серед
свят календарних i трудових, якi бiльше суспiльно
заангажованi, сiмейна обрядовiсть, навпаки, бiль-
ше обмежена родинним колом. Сiмейнi звичаї та
обряди вiдбивають весь спектр тих функцiй, якi
покладенi на сiм’ю як основу буття суспiльства.
Вони приуроченi народженню нового громадяни-
на, одруженню, смертi та похоронно-поминальним
ритуалам.
Етнографи найактивнiше вивчали весiльну об-
рядовiсть, як бiльш вiдкриту i багату, фольклор-
ними зразками i ритуальними дiями1. Звичаї та
обряди, приуроченi до народження дитини у XIX
– на поч. XX ст. були “домашнiми, буденни-
ми”, у них брали участь тiльки найближчi родичi
(мати-породiлля, батько та баба-повитуха), а iз
соцiально-економiчними змiнами, зростанням до-
бробуту, розширенням мережi лiкарських установ
пологи вiдбуваються у лiкарнi, що внесло корек-
тиви у структуру звичаєвостi. Цьому циклу обря-
дiв присвячено менше дослiджень, але є узагаль-
нюючi працi взагалi як з родильної обрядовостi,
так i з певних проблем2. Похоронну обрядовiсть
1Здоровега Н.I. Нариси народної весiльної обрядовостi
на Українi.– К.: Наук. Думка, 1971.– 160 с.; Борисен-
ко В.К. Нова весiльна обрядовiсть в сучасному селi: на
матерiалах пiвденно-схiдних районiв України.– К.: Наук.
Думка, 1979.– 134 с.
2Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духо-
вной культуры (по материалам родильной обрядности
украинцев).– К.: Наук. Думка, 1981.– C. 14.
українцiв у кiн. XIX – на поч. XX ст. дослi-
джували досить активно, варто назвати публiкацiї
В.Гнатюка3, М.Зубрицького, З.Кузелi4 i уже пi-
знiше – росiйського вченого П.Богатирьова5, су-
часного вченого Р.Гузiя6.
У останнє десятирiччя пожвавилась iсторико-
краєзнавча та фольклорно-етнографiчна робота в
рiзних наукових установах та ВНЗ майже у
всiх областях України. Наприклад, у Запорiзь-
кому державному унiверситетi видають “Записки
Науково-дослiдної лабораторiї Iсторiї Пiвденної
України ЗДУ7. У цьому виданнi основна увага
зосереджена на iсторико-археографiчнiй пробле-
матицi, хоч є i статтi про побут рiзних суспiль-
них верств України ХVIII ст.8, а також цiннi до-
слiдження про взаємовпливи та змiни у культурi
рiзних етносiв Пiвдня України9. Активно працю-
ють народознавцi у Одесi, зокрема, щодо вивче-
ння сiмейної обрядовостi, народної медицини10.
Попри те, цi регiональнi дослiдження публiкують
3Гнатюк В. Похороннi звичаї й обряди: Етнографiчний
збiрник.– Львiв, 1912.– Т. 32; Гнатюк В. Забави при мер-
ци // Записки НТШ.– Львiв, 1902.– Т. 47.– С. 112–118.
4Там само.
5Богатырев П.Г. Магические действия, обряды и
верования Закарпатья // Вопросы теории народного
искусства.– Москва, 1971.– С. 16–296.
6Гузiй Р.Б. Похороннi звичаї та обряди українцiв Ка-
рпат (XIX–XX ст.).– Автореферат канд. дис.– Львiв,
2002.– 23 с.
7Бачинська О.А. Взаємовпливи в культурi та побутi
українцiв та представникiв iнших нацiональностей Приду-
найських земель (XVIII–XX ст.) // Записки Науково-
дослiдної лабораторiї Iсторiї Пiвденної України Запорi-
зького державного унiверситету: Пiвденна Україна XVI-
II–XIX ст.– Вип. 7.– Запорiжжя: РА “Тандем-У”, 2003.–
С. 216–222.
8Маленко Л.М. Риси традицiйно-побутової культури
козацького населення XIX столiття // Записки Науково-
дослiдної лабораторiї Iсторiї Пiвденної України Запорi-
зького державного унiверситету: Пiвденна Україна XVI-
II–XIX ст.– Вип. 7.– Запорiжжя: РА “Тандем-У”, 2003.–
С. 259–264.
9Бачинська О.А. Взаємовпливи в культурi...–
С. 216–222; Iрiоглу Ю.О. Трансформацiї у традицiйнiй
культурi болгарського населення Пiвнiчного Приазов’я
другої половини XIX ст. // Записки Науково-дослiдної
лабораторiї Iсторiї Пiвденної України Запорiзького дер-
жавного унiверситету: Пiвденна Україна XVIII–XIX ст.–
Вип. 7.– Запорiжжя: РА “Тандем-У”, 2003.– С. 264–265.
10Серебряннiкова Н.I. Обрядовi аспекти народної лiкува-
льної практики слов’янського населення Пiвденно-Захiдної
України.– Автореф. канд. дис.– К., 2004.– 21 с.
СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. Трансформацiя традицiйної сiмейної... 55
незначними тиражами i вони не завжди доходять
навiть у обласнi бiблiотеки, що не дозволяє роби-
ти ширшi узагальнення i вводити їх у науковий
обiг.
Для нашої теми досi актуальнi класичнi пра-
цi Валентини Борисенко11 та Наталiї Гаврилюк12,
у яких вперше введена у науковий обiг величе-
зна джерельна база – польовi матерiали зiбранi
авторами у 70–80-их рp. ХХ ст. у Пiвденно-
Схiдних районах України13. При дослiдженнi на-
родної обрядовостi українцiв особливу увагу не-
обхiдно звертати на той момент, що рiзнi час-
тини держави столiттями розвивалися у неодна-
кових умовах (хоч обидвi були пiд окупацiєю),
Захiднi землi України у ХХ ст. все ж не терпi-
ли такого тиску iдеологiї тоталiтаризму, нищен-
ня усього, що було основою духовностi українцiв.
У 1989 р. я вперше поїхала у етнографiчну екс-
педицiю у Сумську та Чернiгiвську обл., у той
час люди там ще боялися говорити про голодомо-
ри (!) 1921–1922 рр. та 1932–1933 рр., про ту
шкоду, яку завдала комунiстична iдеологiя всьо-
му укладу сiльського життя, України взагалi. А
розпитування про весiлля, звичаї при народженнi
дитини чи про те, як хоронять померлих – вик-
ликали здивування у сiльських жiнок, яким було
десь 70–75 рокiв (на той час). На третiй день
експедицiйної роботи, нарештi, одна з iнформато-
рок розповiла: “Це ж пiсля революцiї у нас були
“червонi, комсомольськi весiлля; а дiтей не хрес-
тили, бо церкви ж у колективiзацiю поруйнували,
залишилась 1–2 церкви на весь район, так одру-
жувались без шлюбу i росли цiлi поколiння не
хрещеними; а ховали без батюшки. А iмена ж
якi були, не нашi”. Згодом жiнка додала: “Те-
пер хрестять у сусiдньому селi, там є церква тож
усi iдуть iз сiл Берестовець, Крутень, Луги... по-
тихеньку, машиною чи автобусом. Хрестять усi,
нехрещених немає. Є секти в районi” (Архiв ав-
тора, с. Прохори Борзнянський р-н, Чернiгiвсь-
кої обл.). Така цитата є типовою для матерiалiв
зiбраних у Сумськiй та Чернiгiвськiй, а пiзнi-
ше й у Днiпропетровськiй та Запорiзькiй обл.,
де з руйнуванням традицiйної структури госпо-
дарювання (одноосiбного селянського господарс-
11Борисенко В.К. Нова весiльна обрядовiсть...
12Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений...
13Борисенко В.К. Нова весiльна обрядовiсть...– C. 10.
тва) вводилась насильницька колективiзацiя з ни-
щенням церкви та громадського самоврядування,
як органiчного способу буття народу; оголошува-
лась тотальна боротьба з усiма виявами прада-
внього свiтогляду українцiв, якi якнайяскравiше
виражалися у сiмейних звичаях та обрядах. Ра-
дянськi iдеологи дуже добре розумiли, що сiм’я –
це основа суспiльства – i тому творили абсолю-
тно вiдiрванi вiд народних традицiй святкування
етапних поступiв людини —народження, одруже-
ння i смерть, спецiальнi заiдеологiзованi, безду-
ховнi сценарiї церемонiй весiлля, реєстрацiї ново-
народженого та похорону. Особливо активiзували
свою роботу обрядовi служби (а це при усiх обко-
мах та райкомах Компартiї були спецiальнi комi-
сiї) у 70-их рp. ХХ ст., навiть на Захiднiй Укра-
їнi вiдкривали кiмнати урочистих подiй, створю-
вали ансамблi, якi спiвали спецiально написанi
бездуховнi пiснi; художники-модельєри розробля-
ли вiдповiднi костюми для виконавцiв ритуалiв.
I тут необхiдно пiдкреслити, що уся запущена на
державному рiвнi машина (бо ж працювали вiд-
повiдно новостворенi вiддiли радянських свят i
обрядiв у Академiчних установах, якi змушенi бу-
ли писати, що “релiгiйнi пережитки викорененi з
побуту i розцвiтає нова радянська обрядовiсть”14.
Попри те, що радянська система була так органi-
зована, що контролювала усе життя людини, але
у селах зумiли вберегти i передати молодшому по-
колiнню усе краще з тих звичаїв та обрядiв, якi
супроводжують людину вiд колиски i до могили.
Очевидно, що не у всiх регiонах України однако-
во збереженi народнi традицiї, але й вiрити тим
статистичним даним, якi подавали друкованi ор-
гани КПУ у 70–80-их рр. про повсюдне панува-
ння радянської звичаєвостi, не можна. Так, у од-
нiй iз праць писали: “Вiдомо, що за останнi роки
в республiцi скоротилось число хрещень. Цьому
значно сприяє iнтерес населення до обряду уро-
чистої реєстрацiї новонароджених. Наприклад, у
Харкiвськiй областi за 1973–76 рр. практика його
використання виросла з 58,1% до 94%. У Межi-
вському р-нi Днiпропетровської обл. iз 142 дiтей,
народжених у першому кварталi 1974 р., 118 за-
реєстрували в урочистiй обстановцi. Iз 36 дiтей
народжених у с. Пустовойтiвка Роменського р-ну
Сумської обл.i, 30 зареєстровано за новим обря-
14Там само.– C. 14.
56 1-2’2008 Народознавчi Зошити
дом”15. Така iдеалiзацiя поступу радянських, за
iдеологiєю, родильних обрядiв не вiдповiдала дiй-
сностi, бо, як згадують iнформатори (записи ав-
тора 1989–2002 рр. з рiзних регiонiв України),
дуже часто дитину реєстрували (“записували у
сiльськiй радi”), а потiм їхали навiть у сусiд-
нiй район, чи навiть область, i там охрещували
за християнським звичаєм. Iмена вибирали най-
рiзноманiтнiшi, часто iнших народiв, особливо у
Схiдних чи Пiвденних регiонах, де велика частка
мiського населення, де проживають представни-
ки рiзних етносiв, що зумовлює взаємовпливи i
взаємозбагачення культур16.
Цiкавi вiдомостi щодо поведiнки вагiтної та
оточуючих її зiбрала Н.Серебряннiкова, яка пiдк-
реслює, що серед слов’янського населення вдало-
ся зафiксувати наступнi “профiлактичнi” засоби:
1) Дотримання вiдповiдних норм поведiнки (ча-
сової сегментацiї подружнiх вiдносин, заборон пiд
час вагiтностi жiнки, виконання роботи в окремi
днi чи свята тощо; 2) Носiння амулетiв, оберегiв.
Переважно такий вид “профiлактики” застосову-
ють до осiб, що знаходяться у лiмiнальному станi
– породiль, немовлят, дiтей до року, наречено-
ї”17. Як оберег-застереження досi по всiй Українi
поширена вiра у те, що вагiтна, схопившись вiд
переляку (пожежа, звiр чи тварина), у певному
мiсцi свого тiла, накличе на дитину зло – бо у
неї теж буде знак. Надзвичайно стiйка вiра “у
вроки”, дитячi хвороби (“плач”, “крикси”; “нiч-
ницi”). Не залежно вiд того, де живуть молодi
батьки (у селi чи мiстi), вони не залишають ди-
тячi пелюшки на дворi пiсля заходу сонця, не
виливають будь-куди воду з купелi, а тим бiльше
увечерi. Щодо застереження i убезпечення дити-
ни вiд урокiв чiтко дотримуються вимоги вiдлу-
чення немовляти вiд грудей один раз (якщо по-
вертати, то дiстане “урочливi очi”; “урочливе, бо
двiчi повертали до грудей”); вдягати сорочечку
навиворiт; прив’язувати до колисочки чи вiзочка
червону нитку або стрiчку. У останнiй час iнодi,
коли виносять дитину на багатолюдне зiбрання,
чiпляють до шапочки якусь брошку або квiточ-
15Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений...–
C. 256–257.
16Iрiоглу Ю.О. Трансформацiї у традицiйнiй культурi...–
С. 16.
17Серебряннiкова Н.I. Обрядовi аспекти народної...–
C. 12.
ку. Якщо ж дитину врекли, то у деяких випадках
мами самi їх i вiдшiптують, але уже ввiвши но-
вий елемент: замiсть вугiлля з печi – сiрники, а
деколи тiльки молитва “Отче наш”, бо спецiаль-
них замовлянь для цього моменту молодь не знає.
Слiд сказати, що добре збереженi традицiї вибо-
ру кумiв: дружнi, родиннi стосунки їх iз батьками
та їх батькiвське ставлення до хрещеника. Куми
дуже вiдповiдально вiдносяться до цих почесних
обов’язкiв аж до одруження, пiдтримують хреще-
никiв не тiльки морально, а також i матерiаль-
но. Варто пiдкреслити, що родильна обрядовiсть
у II пол. ХХ ст. вiдчутно скоротилась структур-
но, змiни суспiльно-економiчного характеру (роз-
виток мiст; мiграцiйнi, мiжетнiчнi процеси) вно-
сили теж певнi корективи та iнновацiйнi явища18.
Можливо до III тис. збереглись лиш найiстотнiшi,
найдавнiшi пласти знань, рацiонального досвiду,
що дає усвiдомлення людини частинкою Всесвiту,
зумовлює необхiднiсть забезпечити їй гармонiйне
буття на Землi.
Наступним етапом становлення людини, її бут-
тя у громадi було одруження, яке також має три-
складову структуру: передвесiльнi, весiлля та пi-
сля весiльнi обряди. Очевидно, тепер немає тих
умов, якi б забезпечували можливiсть дотрима-
ння усiх звичаєво-ритуальних вимог, але й досi
молода з дружками ходить запрошувати гостей
у народних строях (досить часто i до церков-
ного шлюбу молодi вдягають автентичнi народнi
строї), таким чином демонструючи свою етнiчну
приналежнiсть. Пiвденно-схiдний район України,
як вважає доктор iст. наук Валентина Борисен-
ко, “...є одним з найпоказовiших районiв щодо
проходження там активного процесу етнiчної вза-
ємодiї рiзних народiв: українцiв, росiян, болгар,
бiлорусiв”19. За роки радянської влади у весiль-
нiй обрядовостi спостерiгалось стiйке збереження
народних традицiй, всупереч показовим заорганi-
зованим робiтничим чи комсомольським весiллям,
у яких не виконували тих пiсень та ритуально-
магiчних дiй, якi столiттями вивiряли нашi предки
i були спрямованi на плодючiсть i щастя молодо-
18Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений...–
C. 254–255; Гвоздевич С. Локальнi особливостi родильної
обрядовостi українцiв Закарпаття // Науковий вiсник
Ужгородського унiверситету.– Серiя: Iсторiя.– Вип. 10.–
Ужгород: “Вiсник Карпат”, 2004.– C. 188.
19Борисенко В.К. Нова весiльна обрядовiсть...– C. 11.
СТЕФАНIЯ ГВОЗДЕВИЧ. Трансформацiя традицiйної сiмейної... 57
го подружжя. Щоденний побут, дозвiлля та вiд-
починок українцiв у кiн. ХХ ст. дуже змiнились,
що впливає й на взаємостосунки молодi. Зокрема,
основне мiсце знайомств – клуби, поїздки, мiсце
працi чи навчання. а це у свою чергу зумовлює й
iншiй етап – знайомство з батьками та родичами,
заручини i органiзацiю весiлля. Якщо в селi ще
дотримуються усiх етапiв пiдготовки до весiлля,
то у мiстах – скоротились цi етапи, а звiдси й по-
спiх та не враховування думки батькiв чи iнших
родичiв. По всiй Українi збережено традицiї щодо
вибору весiльних чинiв: дружок й дружбiв; старо-
сти i старостiни; свiтилок; досi випiкають коровай
та iнше весiльне печиво. У 1998 р. у Верхньоднi-
провському р-нi Днiпропетровської обл. вдалось
зафiксувати процес випiкання “шишки” для усiх
запрошених 150 гостей (на довгi обкорованi па-
лочки лози накручували смужки тiста, випiкали,
а по закiнченнi весiлля роздавали гостям). Також
обов’язково печуть коровай, а це зумовлює i ко-
ровайнi обряди пiд час весiлля, зокрема, жарти,
переспiвування. Саме пошанування хлiба має да-
внi традицiї не тiльки в українцiв20, а весiльне
печиво особливо рiзноманiтне.
Весiлля у наш час поєднує декiлька ритуалiв:
реєстрацiю у ЗАГСI та церковну церемонiю вiн-
чання i гостину (у народному розумiннi – весiл-
ля). Якщо реєстрацiю шлюбу деколи переносять
на iнший день, нiж застiлля, то вiнчання i гости-
ну рiдко розривають у часi; хоча спостерiгаються
локальнi особливостi у селах iз змiшаним населе-
нням, коли у шлюб вступають представники рi-
зних народiв. Цi питання ще тiльки починають
вивчати21.
Щодо збереження iнших атрибутiв традицiйно-
го весiлля слiд пiдкреслити, що попри усi iдеоло-
гiчнi викрутаси, рушники, як символ Долi, єди-
ної, спiльної Дороги збереглись (але символiка
нова – замiсть пари голубiв чи ружi – вежi Кре-
мля, серп i молот та iнше). На щастя, дiвчата i
тепер вишивають рушники (або купують); як i у
давнину купують молодому сорочку i подарунки
найближчим родичам. У сучасному весiллi багато
iгрових моментiв, жартiв, спiвiв. але щораз мен-
ше спiває молодь, бо вплив безбарвної маскуль-
тури, глобалiзацiйних процесiв торкнувся глибин;
20Там само.– C. 53.
21Бачинська О.А. Взаємовпливи в культурi...– C. 12.
в селах iнодi вiдбуваються весiлля без супроводу
ансамблю музик (а про троїсту класичну уже й
забули); у Карпатах дуже рiдко на весiллi вико-
нують дiї пiд спiв (“ладканки”).
Тi глобальнi змiни, якi пережило українське се-
ло у ХХ ст. кардинально змiнило свiдомiсть, вза-
ємостосунки у громадi. Традицiйно дiвчина iшла
за невiстку до батькiв молодого. Тепер ця пробле-
ма вирiшується просто i молоде подружжя оселя-
ється там, де є бiльша хата, а ще частiше – “iдуть
окремо”. Взагалi, у рiзних регiонах України у ро-
дильнiй та весiльнiй обрядовостi спостерiгається
багатство локальних особливостей (заборони, пе-
рестороги; атрибутика, час та порядок виконання
обрядових дiй, роль i кiлькiсть учасникiв обрядiв
та iн.).
Щодо похоронної обрядовостi українцiв, то
варто пiдкреслити. що у селах вона стiйко зберег-
ла давнi свiтогляднi засади про потойбiчне життя
i про перехiд у iнший свiт, про необхiднiсть захи-
сту та зберiгання вiд злого впливу мертвого Iсну-
ють такi застереження: не йти вагiтнiй до мертво-
го; не виливати воду, у якiй обмивали мерця там,
де люди ходять; свiтити свiчку весь час аж до
похорону; зачиняти дверi коли винесуть мертвого
та перекинути стiл, на якому вiн лежав; ритуа-
льно помити пiдлогу у кiмнатi, де лежав мрець;
помити руки пiсля похорону i ритуал поминок.
Перераховано основнi компоненти, якi поширенi
в усiй Українi, вони мають як охороннi так i за-
хиснi функцiї, щоб задобрити померлого для опi-
ки над живими. Окремо варто видiлити ритуал
поминок i страви, якi подають обов’язково: каша,
борщ, кисiль. Цi ж страви подають на обiд на 9
i 40 день. Такi ж страви варять на хрестини та
весiлля, бо зерно, каша – це основа життя зем-
леробiв, з найдавнiших часiв вiдомий компонент
жертовних приношень богам.
Насамкiнець: сiмейна обрядовiсть сучасної
України – це багатогранне явище духовностi на-
роду з локальним розмаїттям, яке треба вивча-
ти i як найдорожчий скарб передавати майбутнiм
поколiнням.
У науковiй, науково-популярнiй лiтературi, ме-
муарах часто пiдкреслюється визначальний вплив
на долю людини, на її свiтогляд i свiдомiсть тих
вражень i знань, якi вона почерпнула в дитинствi
та юностi. Ось як пише про письменника i мово-
58 1-2’2008 Народознавчi Зошити
знавця, публiциста i громадського дiяча Трохима
Зiнькiвського (1861–1891, м. Бердянськ), док-
тор фiлологiї Сидiр Кiраль: “Т.Зiнькiвський лю-
бив i шукав справжньої волi... Волелюбнiсть i
демократизм, наполегливе прагнення до всебiчної
емансипацiї людини i нацiї – провiдне начало в
його свiтоглядi. Генетично успадковане вiд пра-
щурiв i етнопедагогiки батькiв, вiд тiтки – хре-
щеної матерi, яка була для хлопця уособленням
того лагiдного та щирого жiночого українського
типу, що “причаровував до себе дитячу й не ди-
тячу душу, чулу i вразливу”. Своєю високою мо-
ральнiстю i побожнiстю, розповiдями про муки
Христа i Житiя святих, переслiдуваних i торту-
рованих за вiру, вона зумiла вдихнути небоже-
вi глибоке релiгiйне почуття, збудити iнтерес до
Святого Письма. “Читання Житiя святих стало
моїм улюбленим заняттям, а Бiблiя – настiль-
ною книгою...”1. Отже, свiтогляд та нацiональ-
на свiдомiсть формуються у дитинствi, а у май-
бутньому тiльки шлiфують, розвивають, вдоско-
налюють, поглиблюють i змiцнюють фундамент
свого “я”, свою вiру. Блаженнiший Патрiарх Йо-
сип Слiпий “... називає вiру i науку двома кри-
лами людського духа. Впродовж вiкiв вони вели
людину, удосконалюючи її знання, мораль i жит-
тєвi вимоги”2. На думку Йосипа Слiпого, вiра –
це переконанiсть; в той же час є рiзнi “вступнi
переконання” людей: авторитет батькiв – для ди-
тини”3. Традицiйно-побутова культура українцiв
– це перш за все вияв свiторозумiння та свiтог-
лядних переконань народу, який своїм багатовiко-
вим буттям, усiм своїм досвiдом життєдiяльнос-
тi глибоко закорiнений у природу, уявляє себе її
частиною.
Доповiдь виголошена на V Мiжнародному конгресi
українiстiв, м. Донецьк, 28 червня – 1 липня 2005 р.
1Кiраль С. Апостол Молодої України: Трохим Зiнькiв-
ський у контекстi доби.– К.: Видавництво “КИТ”, 2002.–
С. 47.
2Гринiв О. Йосиф Слiпий як iсторик, фiлософ, педагог.–
Львiв, 1994.– С. 67.
3Там само.– С. 68.
Статтi
Валерiя ЦУБЕНКО
РОДИЛЬНI ОБРЯДИ МЕШКАНЦIВ
КИЄВО-ПОДIЛЬСЬКОГО ВIЙСЬКОВОГО
ПОСЕЛЕННЯ КАВАЛЕРIЇ
Valeria TSUBENKO. On Family Ritualism (Natal
Rites)by Population of Kyivan-Podilian Military Chi-
valry Settlement.
Звичаї українського народу, передусiм, пов’я-
занi з традицiйним свiтоглядом, який складався
протягом багатьох столiть i зберiг чимало ознак
дохристиянських вiрувань. Обряди подiляються
на два основних типи: сiмейнi та календарнi. Сi-
мейна обрядовiсть освячувала перехiднi або етап-
нi моменти у життi людини. Вона складається
з весiльних, родильних (пологових) i похоронних
обрядiв. У циклi сiмейних обрядiв сплелися дiї,
символи, атрибути, що виникли у рiзнi епохи i
повиннi були забезпечити щастя, багатство, бла-
гополуччя сiм’ї i захистити її членiв вiд злих сил.
Родильна обрядовiсть – складова сiмейної об-
рядовостi. Вона є сукупнiстю звичаїв та обрядо-
вих дiй, спрямованих на створення сприятливого
психологiчного настрою для породiллi, прийому
родiв та вшанування породiллi й новонародже-
ного. Обряди, пов’язанi з народженням дитини,
прийнято пiдроздiляти на три цикли: передродовi,
власне родильнi (пологи) i пiсляродовi (вибiр iме-
нi дитини; наречення породiллi Богородицею; ви-
бiр кумiв; обряд прилучення дитини до Родового
Вогнища (рiдного дому); обряд закриття Брами
Нави (“зливки”); пострижини (через рiк) тощо.
Публiкацiя має за мету дослiдити родильну об-
рядовiсть населення Києво-Подiльського вiйсько-
вого поселення кавалерiї.
Проблему обрядовостi певним чином висвiт-
лено у науковiй лiтературi. Так, наприклад, у
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7127 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:59:03Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гвоздевич, С. 2010-03-23T14:52:55Z 2010-03-23T14:52:55Z 2008 Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців / С. Гвоздевич // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 1-2. — С. 54-58. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7127 uk Інститут народознавства НАН України Статті Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців On Transformation in Ukrainians’ Traditiuonal Familial Ritualism Article published earlier |
| spellingShingle | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців Гвоздевич, С. Статті |
| title | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| title_alt | On Transformation in Ukrainians’ Traditiuonal Familial Ritualism |
| title_full | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| title_fullStr | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| title_full_unstemmed | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| title_short | Трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| title_sort | трансформація традиційної сімейної обрядовості українців |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7127 |
| work_keys_str_mv | AT gvozdevičs transformacíâtradicíinoísímeinoíobrâdovostíukraíncív AT gvozdevičs ontransformationinukrainianstraditiuonalfamilialritualism |