Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна

Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна

У статті проаналізовано наукові праці І. М. Каманіна з історії коза­цтва. Узагальнено погляди вченого щодо даного періоду історії України. Розкрито інформаційний потенціал, значення досліджень І. Каманіна та їх місце в українській історіографії. В статье проанализировано научные труды И. М. Камани...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Datum:2010
1. Verfasser: Якобчук, Н.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71316
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 199-216. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71316
record_format dspace
spelling Якобчук, Н.
2014-12-01T19:01:02Z
2014-12-01T19:01:02Z
2010
Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 199-216. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
XXXX-0076
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71316
У статті проаналізовано наукові праці І. М. Каманіна з історії коза­цтва. Узагальнено погляди вченого щодо даного періоду історії України. Розкрито інформаційний потенціал, значення досліджень І. Каманіна та їх місце в українській історіографії.
В статье проанализировано научные труды И. М. Каманина по истории казачества. Обобщено взгляды ученого относительно этого периода в истории Украины. Раскрыто информационный потенціал, значение исследований И. М. Каманина и их место в украинской историографии.
I. M. Kamanin’s research studies on a history of cossacks are analyzed in article. The ideas of scientist at this period of a history of Ukraine are generalized. Informational potential, value and place of researches of I. Kamanin in the Ukrainian historiography are determined.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
Казацкая история в научных трудах И. М. Каманина
History of cossacks in I. M. Kamanin’s research studies
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
spellingShingle Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
Якобчук, Н.
title_short Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
title_full Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
title_fullStr Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
title_full_unstemmed Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна
title_sort козацька історія в наукових студіях і. м. каманіна
author Якобчук, Н.
author_facet Якобчук, Н.
publishDate 2010
language Ukrainian
container_title Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
format Article
title_alt Казацкая история в научных трудах И. М. Каманина
History of cossacks in I. M. Kamanin’s research studies
description У статті проаналізовано наукові праці І. М. Каманіна з історії коза­цтва. Узагальнено погляди вченого щодо даного періоду історії України. Розкрито інформаційний потенціал, значення досліджень І. Каманіна та їх місце в українській історіографії. В статье проанализировано научные труды И. М. Каманина по истории казачества. Обобщено взгляды ученого относительно этого периода в истории Украины. Раскрыто информационный потенціал, значение исследований И. М. Каманина и их место в украинской историографии. I. M. Kamanin’s research studies on a history of cossacks are analyzed in article. The ideas of scientist at this period of a history of Ukraine are generalized. Informational potential, value and place of researches of I. Kamanin in the Ukrainian historiography are determined.
issn XXXX-0076
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71316
citation_txt Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна / Н. Якобчук // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 199-216. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT âkobčukn kozacʹkaístoríâvnaukovihstudíâhímkamanína
AT âkobčukn kazackaâistoriâvnaučnyhtrudahimkamanina
AT âkobčukn historyofcossacksinimkamaninsresearchstudies
first_indexed 2025-11-25T20:34:22Z
last_indexed 2025-11-25T20:34:22Z
_version_ 1850523051868815360
fulltext 199 Іван Михайлович Каманін відомий вітчизняним науковцям перш за все як видатний архівіст, палеограф та історик. Для нього – надзви­ чайно уважного дослідника актових матеріалів – події української істо рії не могли залишитися в стороні. Під впливом своїх попередни­ ків, зокрема учителя В. Б. Антоновича, вчений досліджував різнома­ нітні проблеми сповненого драматизму майже трьохвікового козаць­ кого періоду. І, як зазначає академік М. Василенко, саме їм “присвя­ чено більшину робіт І. М. Каманінових, різноманітних розміром, змістом і завданнями” [1, с. 56]. Незважаючи на те, що з історії українського козацтва уже ви­ словлено багато різних думок та гіпотез, написано сотні наукових праць, окремі її моменти досі залишаються дискусійними. Козацтво як самобутнє явище розглядалося рядом істориків, починаючи з 60­х років ХІХ століття, внаслідок чого нагромаджено багатий історіогра­ фічний матеріал. У цьому контексті значне місце посідають наукові студії І. М. Каманіна, в яких піднято питання походження козаків, економічної еволюції та внутрішнього устрою цього стану, національно­ визвольних змагань періоду Хмельниччини тощо. Крім того, чимало праць вченого присвячено особистостям уславлених козацьких геть­ манів (П. Сагайдачного, Б Хмельницького, І. Мазепи). Наша стаття присвячена дослідженню наукових праць І. М. Ка­ маніна з історії козацтва, опублікованих в періодиці кінця ХІХ – по­ чатку ХХ століття та окремими виданнями. Ми ставимо перед собою мету здійснити історіографічний аналіз робіт дослідника, визначити пріоритетні для нього проблеми, а також з’ясувати місце та значення його напрацювань в українській історіографії. Крім того, ми спробу­ Надія ЯКОБЧУК (Київ, Україна) Козацька історія в наукових студіях І. М. Каманіна 200 ємо узагальнити погляди вченого на даний період вітчизняної історії. Актуальності та наукової новизни даній статті додає недостатня до­ слідженість історичної спадщини І. М. Каманіна, позаяк більшість науковців зупинялися лише на загальній характеристиці його найвідо­ міших публікацій. Праці І. М. Каманіна з історії козаччини привертали увагу до­ слідників ще з початку ХХ століття. Вони здійснювали загальний огляд цих студій в контексті характеристики наукової діяльності вченого. Так, М. Василенко у статті “Наукова діяльність Івана Михайловича Каманіна” (1926 р.) коротко охарактеризував деякі праці дослідника, зокрема “К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого”, “Очерк гетманства Петра Сагайдачного”, “Положение и взаимные отношения сословий Южной Руси накануне войн Богдана Хмельницкого, как причина этих войн”, “Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницко­ го”, “Договоры Богдана Хмельницкого с Польшей, Швецией и Россией”[1, с. 54­68]. Через 65 років Олександр Ситник у історіогра­ фічному дослідженні, присвяченому 140­річчю з дня народження вченого [22, с. 115­133] зробив спробу виокремити та розглянути до­ сліджувані ним проблеми і простежити еволюцію історичних поглядів науковця. У середині 1990­х років кілька праць, присвячених науковій діяльності І. М. Каманіна, надрукувала О. Ємець [2, с. 250­261; 3, с. 168­176]. Козацтво займає в історії України особливе місце, і учений, ба­ гато років займаючись систематизацією та упорядкуванням докумен­ тів періоду Хмельниччини, зміг розкрити чимало пов’язаних з ним нез’ясованих і суперечливих питань. У 1894 році в журналі “Чтения в Историческом Обществе Нестора­ летописца” з’явилися дві праці науковця з історії української козаччи­ ни “К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого” та “Материалы по истории казацкого землевладения (1494–1668 гг.)”, перша з яких є рефератом, прочитаним 23 лютого 1893р. на засіданні Товариства. У них зафіксовано позицію автора щодо причин, часу виникнення та походження українського козацтва. Зокрема, на думку історика, осно­ вою майбутнього козацького стану стало автохтонне населення Пів­ денної Русі, яке після монголо­татарської навали повернулося на рідні землі і почало об’єднуватися в автономні общини на чолі з влас­ ними отаманами. “Общины эти, – писав вчений, – не имели городов в смысле укрепленных оборонительных пунктов … Занимаясь промыс­ 201 лами в летние месяцы на полях, в лесах или по рекам, общины высылали небольшие вооруженные отряды для защиты в случае на­ падения кочевников; такие отряды располагались на огражденных самою природой островах рек Буга и Днепра”* [10, с. 58]. У другій половині ХIV століття вони були підкорені литовськими князями, за панування яких у Подніпров’ї з’являється ряд фортець для захисту кордонів (Черкаси, Канів, Кременчук та ін.). Щоб простежити історію цих утворень протягом ХIV століття, науковець використав “наиболее ранний документальный источник” – дипломатичне листування Мос­ ковської держави з Литвою, Польщею, Кримським ханством, Туреч­ чиною, Молдавією та Валахією, у якому населення південноруських земель взагалі, і козацтво зокрема, згадуються під назвами “черкаси” і “королеві люди” На основі цих документів, що повідомляють епізо­ ди міждержавної боротьби, І. М. Каманін визначив дату першої пись­ мової згадки про козаків (1489 рік), а також зробив висновок, що початки формування козацтва відносяться до середини ХІV століття, – часу поширення на території Подніпров’я влади литовських князів. Саме тоді мирні, напівземлеробські общини поступово перетворю­ ються на напіввійськові напівземлеробські об’єднання, а на початку ХV століття козацтво уже являло собою сильне воєнізоване угрупо­ вання, здатне протистояти нападам татар. Прикметною є думка до­ слідника про наявність у козацтва певної внутрішньої автономії. Також з його публікації дізнаємося імена перших козацьких ватажків (ста­ рост), які очолювали групи козаків одночасно, а не по­черзі, як пишуть козацькі літописи [10, с. 67­69]. Як бачимо, тут чітко простежується вплив на погляди ученого його вчителя В. Б. Антоновича – прихиль­ ника общинної теорії походження козацтва. У праці І. Каманіна підкреслено вплив на формування козацтва економічних факторів. Спираючись на грамоти і акти ХV­XVI століт­ тя, опубліковані у ІІІ частині I тому “Архива Юго­Западной России”, він зробив висновок про незмінність занять населення Подніпров’я, підкреслюючи велику подібність соціального устрою та генетичний зв’язок общин ХІІІ­ХІV століття та козацьких груп кінця XV – середи­ ни ХVІ століття [10, с. 70]. Досить цікавими є думки вченого щодо місцезнаходження та часу заснування першої Січі: “… еще в XV в. на ∗ Цитати подано зі змінами відповідно до норм сучасного правопису. Авторську лексику та мовностилістичні особливості тексту збережено. 202 Днепре, где­то на Тавани или около нея, во всяком случае ниже по­ рогов… находилось место постоянного прибывания отряда черкасов или казаков, и при том довольно значительного в числе…; сечь необ­ ходимо должна была родиться вместе с казачеством, со времени господства литовских князей над Южной Россией, вследствие новых изменившихся отношений населения к татарам. … здесь­то на Тавани и была древнейшая Запорожская Сечь.” [10, с. 71]. На думку І. Кама­ ніна, козаки неодноразово переносили свій Кіш і покинули Тавань у 1504 році, оскільки там мала бути збудована татарська фортеця. За­ перечував він і загальноприйняту традицію заснування першої Січі на о. Хортиця князем Д. Вишневецьким, аргументуючи свою думку тим, що у літописі Нормантського та “Путевых записках” Е. Ляссоти “говорится лишь о сооружении города, но вовсе не сечи, как укре­ пленного места для пребывания “немалого почта” казаков” [10, с. 73]. Також вона не могла бути створена з ініціативи литовського чи поль­ ського уряду. Саме економічний та політичний чинники спричинили на почат­ ку ХVI століття якийсь перелом у житті козаків, що трактується літо­ писцями як “организация казачества королем Стефаном Баторием”. Причини, що притягали козацтво до Польщі на початку століття і ви­ кликали спалах боротьби проти неї наприкінці його, криються, на думку автора, у внутрішній організації козацтва. Це зародження, по­ ступовий розвиток та зростання козацького землеволодіння, а також місцева суспільна автономія. Поступово так звані “уходи” перетворю­ ються на приватну власність осілих козаків. Саме з привласнення окремими козаками своїх “уходів” веде свій розвиток землеволодіння, яке було дуже поширене на основній території поселення козаків (лівобережжя Дніпра, степ, південь Київщини). Крім того, на основі жалуваних грамот та люстрацій кінця ХVI століття, констатується факт боротьби общинного і приватного прав на землю. У праці вченого аргументовано доводиться наявність економіч­ ного підґрунтя суспільно­політичних перетворень козацької общини: “Факт землевладения вообще тесно связывается с силой и прочностью власти…” [10, с. 95]. Економічні фактори спричиняють еволюцію по­ літичної влади, зокрема її розподіл – відокремлення адміністративної та судової влади від воєнної, кожна з яких в добу Б. Хмельницького була цілком сформованим явищем. Значна увага автора приділена розвитку основних органів влади Січі – Ради й гетьмана та отаманів 203 як представників адміністрації та суду. Раду визначено як орган ви­ щого суспільного управління, який “как и само казачество, очень древнего происхождения и, быть может, имеет тесную связь с вечем великокняжеской эпохи” [10, с. 99]. Розглянуто повноваження та склад Ради. В еволюції гетьманської влади виділено три основних періоди: І) кінець ХV ст. – 1572рр., коли козацтво жило окремими общинами на чолі з отаманами; ІІ) 1572 – 1596 рр., коли гетьман призначається польським урядом або обирається козаками з власного середовища; ІІІ) 1596 – 1638 рр. – широкий розвиток гетьманської влади, коли з’являються складені ними документи. З 1648 року гетьманська влада проявляється в повній силі [10, с. 101­102]. Щодо посади кошового ота мана, то вказано, що у документах вона з’являється досить пізно. Кошовий є представником козацтва, керівником козацького війська, підзвітним гетьману. Поряд з цим, І. Каманін вказував на наявність у козаків права, яке склалося поступово з розвитком адміністративної та судової влади. З його праці маємо інформацію, що козаки викорис­ товували норми давньоруського права, а не литовські статути чи по­ станови польських сеймів. Як доказ він наводить 6 юридичних звича­ їв козацтва [10, с. 103]. У висновках підкреслено, що зростання і зміцнення землеволо­ діння та прагнення до влади і впливу в общині згодом спричинили глибокий розкол козацтва та внутрішню боротьбу між його групами. Як бачимо, дана наукова праця, побудована на гіпотезах, які вче­ ний намагався підтвердити документально. І. Каманін прагнув пока­ зати зв’язок процесу формування козацтва з розвитком економічних відносин. Незважаючи на критику деяких положень (про общини ХІІІ ст., як початки козацьких утворень, заснування Січі тощо), дане до­ слідження є значним досягненням в осмисленні історії українського козацтва, оскільки саме в ньому автор фактично вперше в українській історіографії торкнувся економічних проблем козацької історії. Як відомо, дану теорію пізніше розвинув М. Грушевський у VІІ томі праці “Історія України­Руси”. Цінності даній роботі надає викорис­ тання автором великої кількості маловідомих архівних матеріалів. Інша з двох вище названих праць є збіркою 9 документів, при­ свячених історії козацького землеволодіння, більшість з яких була використана автором для написання попередньої праці. Це акти кінця ХV – середини ХVІІ ст. про вирішення спірних питань користування і володіння землями, жалувана грамота короля Сигізмунда­Августа 204 козаку Ємельяну Івановичу на землю, записи та виписки про продаж і поділ власності, а також підтвердження прав на володіння землею як спадком. Важливим дане дослідження робить те, що у передмові до документів І. М. Каманін, залишаючись вірним общинній теорії, дає власне визначення українського козацтва: “… мы начинаем смот­ реть на казачество, как на исконное землевладельческое и земледель­ ческое туземное южно­русское население, сознающее свою нацио­ нальную особность и преданное своей вере, которое, признав сначала добровольно власть татар, а потом, перейдя под владычество Литвы и слив последнюю с собою, при вторжении в его жизнь чуждых шляхетско­католических начал, стало стремится к обособлению, к выработке собственных форм; но вследствие отсутствия сильной центральной власти в нем, вследствие соединенного польско­турецкого давления извне; вследствие постоянных смут и брожения неустано­ вившихся элементов внутри, оно вынуждено было розрываться в многосторонней обезсиливавшей его борьбе, которая и составляет отличительную черту казацкой истории” [14, с. 5]. Така точка зору, не дивлячись на окремі дискусійні моменти, має право на існування і тому займає своє місце серед комплексу відомих сьогодні наукових теорій про походження козацтва. Висловлені науковцем положення щодо походження та економіч­ ної еволюції українського козацтва гостро розкритикував М. Любав­ ський у своїй праці “Начальная история малорусского казачества”, надрукованій 1895 року в “Журнале Министерства Народного Про­ свещения”. Зокрема, він поставив під сумнів болохівську теорію М. Дашкевича та твердження І. Каманіна, що витоками українського козацтва стали громади мешканців півдня Русі, ворожі князівському устрою. Окрім того, критик вважав помилковою тезу ученого, що козацтво споконвіків було землеробським і землевласницьким станом, позаяк в основі їх традиційних занять лежав відхожий промисел. І лише в процесі колонізації території Подніпров’я наприкінці ХV – на початку ХVІ століття почало розвиватися козацьке землеволодіння. Справедливим також є зауваження останнього, що ряд положень І. М. Каманіна суперечливі та дещо плутані. Це спричинено тим, що у доведенні своєї думки останній, в переважній більшості, спирався на документи початку ХVІ століття, за якими важко реконструювати окремі факти початкового етапу історії козацької доби. На думку М. Любавського, помилкою дослідника були намагання поєднати ви­ 205 борний порядок та централізований принцип призначення козацьких ватажків; встановити причинно­наслідковий зв'язок давньоруських общин ХІІІ століття з формуванням козацьких утворень, довести факт заснування Запорозької Січі на Тавані окремим загоном козаків та давності козацького землеволодіння тощо. Крім того, критик не поді­ ляв думку науковця про самобутність козацтва як окремого етнічно специфічного явища, характерного лише для українських земель, вказуючи, що процес виникнення цього стану мав ряд спільних ознак, як на території України, так і в інших регіонах, зокрема на Дону [21, с. 238]. У висновку М. Любавський відзначив, що, хоч учений і навів у своєму дослідженні ряд нових відомостей з історії козацтва, його розуміння цієї проблеми не розвинуло її далі. Більш того, на думку критика, у порівнянні з уже наявними на той час напрацюваннями з цієї проблеми, автор зробив кілька кроків назад [21, с. 243­244]. Реакція І. М. Каманіна на цю рецензію була досить гострою. Свої враження він висловив у листі до М. П. Дашкевича від 31 липня 1895 року, з чого можна зробити висновок, що дослідник не сприйняв ні одного критичного зауваження автора і залишився при своїй думці [4, арк. 1­2]. “Более возмутительного отношения критика к разбираемым теориям, я не встречал. Главным образом он вооружается против те­ ории о болоховцах; собственных соображений у него нет, а опирается на мнения Карамзина, Соловьйова, Забелина да роботу Зотова “О чер­ ниговских князьях по Любецкому списку”, – писав учений. Думки М. Любавського щодо своїх позицій, він вважав безпідставними. Розгляд проблеми козацького землеволодіння І. Каманін продов­ жує у статті “К вопросу о казацком землевладении”, надрукованій 1909 року у “Чтениях в Историческом Обществе Нестора­летописца”. У ній, на основі аналізу документу з книги магістратського суду м. Дубно (польською мовою), виявленого в Центральному архіві Київ­ ського університету, автор визначив правове та соціальне становище так званих “послушних козаків”, які відбували військову повинність на користь панів, що встигли захопити землі останніх. При цьому вчений зазначив, що документи про землеволодіння являються рідкіс­ тю, оскільки такі відомості не записували до актових книг. Напри­ кінці даної праці дослідник назвав причину козацьких війн, наводячи на доказ уривок з листа Б. Хмельницького до коронного гетьмана М. Потоцького: “Потеря земли и личной свободы были главнейшими причинами казацких войн …” [9, с. 10]. 206 Дослідження проблем початкового періоду історії українського козацтва І. Каманін продовжив у статті “Очерк гетманства Петра Са­ гайдачного” (1901р), виданій згодом окремим виданням. На початку праці вчений вказує, що “вопрос о событиях в гетьманство Петра Кона шевича Сагайдачного” відноситься до таких, які “могут быть решены лишь с некоторой, более или менее близкой к истине вероят­ ностью” [18, с. 3]. Цікавою деталлю цієї праці є відстоювання ви­ словленої раніше думки, що зародження українського козацтва від­ булося після монголо­татарської навали, коли козацькі общини під­ тримували мирні відносини з татарами, загострення яких спричинила колонізація українським населенням південних земель. У даній праці автор детально розглядає період гетьманства П. Са­ гайдачного, приділяючи увагу його біографії, часу і обставинах при­ ходу до влади, військовій та адміністративній діяльності, відносинам гетьмана з Туреччиною, Польщею та Московською державою. Зі зміс­ ту статті можна зробити висновки, що вчений досить сильно ідеалізує свого героя, називаючи його “вождем и устроителем Украины”, який переслідував мету “свободити Русский народ от подданства и ярма работнического” [18, с. 5, 9]. Крім того, розглядаючи праці своїх по­ передників М. Бантиш­Каменського, М. Костомарова, М. Максимови­ ча, автор робить висновок, щодо початку гетьманування П. Сагайдач­ ного та деяких його походів на Туреччину. Розглядаючи зовнішню політику гетьмана, дослідник висловив думку, що він діяв виключно в інтересах козацтва, дуже добре розуміючи політичну та економічну ситуацію. Відносини з Московською державою І. Каманін визначає пріоритетними для П. Сагайдачного: “… Сагайдачный, оберегая Мо­ скву от казацких походов, видел в ней естественную и единственную союзницу Малорусского народа в борьбе его против полонизации и окатоличения …” [18, с. 15]. Відносини ж гетьмана з Польщею роз­ глядалися вченим як мудрі політичні кроки останнього, що суперечи­ ло точці зору його сучасників. Взагалі в особі П. Сагайдачного він бачив попередника Б. Хмельницького, звеличував його військову майстерність. Дана праця І. М. Каманіна, безперечно є досить вагомим досяг­ ненням для української історіографії, однак вона не позбавлена певних недоліків. Невелика кількість джерел про гетьмана П. Сагайдачного не дає можливості робити категоричні висновки і характеризувати цю безсумнівно видатну постать лише позитивно, як це простежується у 207 роботі вченого. Науковці, які розглядали статтю дослідника, зазнача­ ють, що у своїх думках І. Каманін не завжди слідував фактам [1, с. 57] Через деякий час вчений друкує збірку документів “Материали к «Очерку гетьманства Петра Сагайдачного»” [13, с. 123­177], до якої включає універсали та грамоти польського короля Сигізмунда ІІІ, коронного гетьмана С. Жолкевського, скарги польської шляхти на дії козацтва, уривки з листів тощо (всього 40 одиниць), а також портрети козацького гетьмана та зображення з книги К. Саковича. Дані джере­ ла ілюструють становище у Київському воєводстві протягом 1606­ 1622рр., а тому представляють інтерес для дослідників історії України ХVІІ століття. Крім того, не слід оминати увагою роботу І. М. Каманіна “Ще до пісні про Петра Сагайдачного” (1908р.), присвячену аналізу фольклор­ ної пам’ятки козацької доби – народної пісні “Ой на горі женці жнуть”. Про її зміст та думки вченого щодо неї довідуємося з розглянутої вище статті [18, с. 28­32]. Дана праця скоріше всього є відгуком дослідника на доповідь Б. Грінченка, присвячену аналізу цієї пісні, яку останній виголосив на засіданні Українського Наукового Товариства у Києві 14 листопада 1907 року. І. Каманін дає власну відповідь на підняті письменником питання, доводячи, висловлені раніше думки. Наступним періодом української історії, який детально висвітлю­ ється у наукових студіях вченого є доба національно­визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Окремо розглянуто особистість ви­ датного козацького ватажка та події напередодні його гетьманування. За життя І. Каманін зібрав велику колекцію документів з історії Хмельниччини, багато з яких було опубліковано у ІV томі ІІІ частини “Архива Юго­Западной России”, виданому у 1914 році. Праця мала назву “Акты, относящееся к эпохе Богдана Хмельницкого”. Тут було вміщено вступну статтю вченого “Участие южно­русскаго неселения в возстании Богдана Хмельницкого”, іменний та географічний по­ кажчик. Перед цим І. Каманин видав окремий збірник джерел “Доку­ менты эпохи Богдана Хмельницкого 1656 и 1657 гг.” (1911 р.). Сьо­ годні велика колекція копій документів ХVІІ–ХVІІІ ст., зібрана вченим у польських, російських та українських архівах, зберігається у його особовому фонді у ЦДІА України (м. Київ) [23, спр. 5­11, 17­54]. Перші праці І. Каманіна з історії Хмельниччини датуються 1888 роком: саме тоді вчений звертає увагу на особистість гетьмана. Це 208 окреме видання “Богдан Хмельницкий, гетьман” (1888 р.) та невели­ кі розвідки у журналі “Київська старовина”: “Новые исторические материалы о Богдане Хмельницком” і “Киевляне и Богдан Хмельниц­ кий в их взаимных отношениях”. Перше дослідження – це науково­ популярне видання, у якому автор наводить біографічні відомості про Б. Хмельницького, розглядає події його гетьманування, зокрема війну з поляками. Цінним моментом наступних двох робіт є цікаві подро­ биці з історії національно­визвольної війни на фоні загальновідомих положень. Так, у праці “Новые исторические материалы о Богдане Хмельницком”, на основі трьох документів з московських архівів, розглянуто відносини гетьмана з російським царем до і після Пере­ яславської Ради та політичну ситуацію у регіоні у 1656–1657 роках. Зокрема дізнаємося, що український гетьман намагається отримати підтримку і покровительство Олексія Михайловича для запорожців ще у 1649 році, продовживши переговори через три роки, а події 1654 року були його рішучим кроком, спричиненим боротьбою сусідніх з Україною держав [17, с. 18­19]. Документи вчений додає до статті. У іншій розвідці основна увага автора звернена на ставлення киян до козацького ватажка та місце Києва у національно­визвольній війні козацтва. Цінною тут є інформація про політику Б. Хмельницького щодо міста та включення у зміст статті текстів першоджерел – 5 уні­ версалів останнього для Києва. Взагалі, щодо особи Б. Хмельницького І. Каманін висловив бага­ то різних гіпотез, які нажаль часто є необґрунтованими і можуть бути сприйняті лише як припущення, а не реальний історичний факт. 27 квітня 1897 року на засіданні Товариства Нестора­Літописця вчений виступив з повідомленням “Догадка о происхождении Богдана Хмель­ ницкого из среды киевских мещан”, у якому вперше висловив запере­ чення походження гетьмана з одного з шляхетських родів Люблінсько­ го воєводства чи середовища молдавських господарів. На основі до­ кументів з актових книг Київської ратуші, І. Каманін припустив, що майбутній гетьман походив з роду багатого київського міщанина­ хліботорговця Богдана Петровича Хмеля, який можливо був братом його батька [7, с. 18]. Цей здогад вчений розвинув далі у наступній роботі “Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого”, яка увійшла до видання “Сыну Украины. Сборник статей, поднесенный В. Б. Ан­ тоновичу” (1906р.). Аналізуючи документи, зокрема грамоту короля Сигізмунда від 24 травня 1628 року, грамоту царів Івана і Петра Олек­ 209 сійовичів на підтвердження володінь Києво­Братського монастиря 1694р., польський літопис Іоакима Єрлича 1620р. та помянник Києво­ Михайлівського Золотоверхого монастиря, вчений намагається уза­ гальнити відомості про предків Б. Хмельницького. Він доводив, що гетьман походив з київських міщан Хмелів і був спадкоємцем маєтку на Подолі, який передав місцевому братському монастирю. Шляхет­ ство ж гетьмана було набутим, спричиненим впливом соціальних і політичних обставин його часу. Цим він пояснював надзвичайно ве­ лику прихильність Б. Хмельницького до Києва та його духовного життя. Намагаючись реконструювати інформацію про батьків гетьма­ на, він припусткав, що його мати була черницею Михайлівського монастиря у Києві, де померла близько 1619 року. Це наштовхнуло І. Каманіна на думку, що Михайло Хмельницький помер раніше цьо­ го часу і тому не міг брати участі у Цецорській битві 1620 р. На доказ цього, він наводить відомості з польського літопису 1620 р., де імені останнього у списку загиблих немає, а згадується лише “Струс, старо­ ста хмельницький”. Крім того, як видно зі змісту розвідки “Эпизоды и деятели эпохи Богдана Хмельницкого”, вчений зібрав деякі відомості про Д. Чаплин­ ського, конфлікт з яким вважають приводом до початку боротьби козаків з Польщею. Дослідник вважав, що дану подію неправомірно вважати причиною національно­визвольної війни і наголошував, що у літописах вона була оповита зайвими чутками. До речі слід відмітити, що стаття “Догадка о происхождении Бог­ дана Хмельницкого из среды київських мещан” згодом була доповне­ на і передрукована українською мовою у “Записках Українського Наукового Товариства у Києві” [20, с. 72­77]. Підсумовуючи дослідження І. Каманіна, присвячені особистості Б. Хмельницького, можемо сказати, що вчений досить сильно ідеалі­ зує свого героя, як раніше гетьмана П. Сагайдачного. Намагаючись довести свої думки, він часто іде врозріз з загальноприйнятими тра­ диціями та висновками інших істориків, що викликає справедливу критику науковців. Окремо ми розглянемо дослідження І. М. Каманіна, у яких висвіт­ люються події національно­визвольної війни під проводом Б. Хмель­ ницького. Першим серед них було повідомлення “Новыя данныя о борьбе съ Польшей в эпоху Богдана Хмельницкого” [16, с. 157­158], приурочене до 250­ліття початку даної історичної події. У ньому автор 210 аналізує “Краткую летопись о войнах поляков с козаками в 1647– 1656 гг.”, визначаючи її джерелознавче значення. Більш детально даний документ І. Каманін розглянув пізніше, зробивши його об’єктом нової розвідки [11, с. 1­13], на початку якої вказав на недостатню дослідже­ ність періоду Хмельниччини: “многие вопросы этого периода далеко еще не могут считаться вполне выясненными, а факты прочно установ­ ленными; …только с недавнего времени начинается строго критичес­ кая, научная разработка материала, относящегося ко времени борьбы казачества с Польшей” [11, с. 1]. Цінність джерела, на думку вченого, полягає у тому, що його автором був безпосередній очевидець та учасник подій, тому із твору вдалося виділити нові раніше невідомі подробиці. Це зокрема відомості про похід поляків на Крим у жовтні 1647р. та його значення для війни Б. Хмельницького, події, що пере­ дували її початку та початкову мету гетьмана, подробиці основних битв, зокрема Корсунської і бою в районі м. Острополь у 1649р. Хронологічно продовжуючи дослідження даної теми, І. Каманін у 1910р., друкує працю “Битва казаков с поляками под м. Берестечком в июне 1651г.”. На думку вченого, ця подія була лише епізодом бага­ товікової боротьби української й російської нації з польською. Укра­ їнці у цьому протистоянні відстоювали свою національну незалежність від ополячення, свою православну віру – від католицизму і свою осо­ бисту волю від панського поневолення [5, с. 5]. Цього ж року він виступив з доповіддю, у якій розглянув збірник актів 1654–1667рр., який видала Віленська Археографічна Комісія [15, с. 88­89]. У 1913 році на сторінках “Военно­исторического вестника” з’яв­ ля ється стаття І. Каманіна “Положение и взаимные отношения со­ словий Южной Руси накануне войн Богдана Хмельницкаго, как при­ чина этих войн”, яку, як доповідь, він прочитав на засіданні Київсько­ го відділу Імператорського Російського Воєнно­Історичного Товари­ ства. Через рік ця стаття стала передмовою укладеної вченим ІІІ час­ тини ІV тому “Архива Юго­Западной России”. Зі змісту даної статті ми можемо довідатися про загальноісторичні погляди вченого та його точку зору стосовно козацького періоду. Епоху Б. Хмельницького він вважав “высоко знаменательной в русской истории” подією, яка являється “гранью в жизни народов, населявших Русскую равнину в ХVІІ веке”. І. Каманін наголошував, що значну роль в історичному розвитку народу відіграють економічні умови, які обумовлюють внутрішню організацію суспільства та дер­ 211 жави. Але поряд з цим віддано належне “требованиям духа”, тобто політичним, культурним та морально­психологічним факторам, що сприяють руху народів по шляху прогресу до вищої цілі, відомої лише Богу. На початок ХVІІ століття на Руській рівнині сформувалося дві великі нації Російська та Польська, які прагнули до панування над цією територією. Польська нація на той час мала перевагу і прагнула приєднати до себе південну та західну частину російської нації. Як бачимо вчений не вживає щодо даного народу поняття “українці”, так само як і поняття “Україна”, замінюючи його відповідно поняттями “Южная Россия” і “Малороссия”. Населення України висловило про­ тест, ставши осередком боротьби. У цьому дослідник вбачав історич­ не значення епохи Б. Хмельницького та інтерес до неї. Обов’язком історика він вважав “изучение эпохи Хмельницкого даже до самых малых причин восстания”, тому ставить собі за мету проаналізувати причини національно­визвольної війни [19, с. 6]. Як і більшість су­ часних істориків, І. Каманін дотримувався думки, що вона була не раптовим, а викликаним сукупністю закономірних причин явищем, що охопило усі стани українського населення. Їй передували козацькі повстання кінця ХVІ століття та Люблінська унія, наслідком яких став розкол населення краю на два ворожі табори: польсько­католицьке велике дворянство і духовенство та місцеві російсько­православні стани (дрібнопомісне дворянство духовенство, міщанство, селянство та козацтво). Він здійснив детальну характеристику кожного стану від шляхти до селянства напередодні 1648 року і, як висновок, визначив основну причину національно­визвольної війни 1648­1657 років: “тя­ желое положение в настоящем и память о былых вольностях недавно потерянных в западных воеводствах, а ужас перед наступавшим по­ рабощением в восточных и южных, и были главной причиной всеоб­ щего восстания в 1648 году, когда Хмельницкий призвал народ сбро­ сить с себя польско­панское иго” [19, с. 18­19]. Поряд цим зазначено, що козацтво на той час стало уже самостійним сформованим станом – виразником інтересів та центром об’єднання народних мас для бо­ ротьби за визволення. Останньою науковою працею І. М. Каманіна з історії Хмельни­ чини стала стаття “Договоры Богдана Хмельницкого с Польшей, Швецией и Россией”, опублікована у 1916 році, вперше надрукована 1913 року. Тут вчений аналізує зміст найголовніших угод гетьмана, зокрема Зборівський та Білоцерківський договори, Переяславську 212 угоду, а також інструкції польським послам та договір з шведським королем, які не були підписані. Учений зазначає, що договори з ко­ заками з боку Польщі носять спочатку односторонній характер і їх наслідком є підтвердження та зміцнення здобутих останніми прав, а їх кількість свідчить про зростання сили козацтва, з чим Польща мала рахуватися. “… на южной окраине Польши, – пише дослідник, – не­ заметно выростало государство с русским православным населением вырабатывавшим собственные органы государственной жизни: соб­ ственное управление, суд, войско, церковь и проч.” [8, с. 95]. Роз­ глядаючи зміст Зборівського договору 1649 року, І. Каманін безпереч­ но перебільшує його значення, оскільки вважає , що “южно­русское население получает самую широкую автономию” і “требования на­ селения удовлетворялись таким образом вполне”. Білоцерківську угоду справедливо названо невигідною для козацтва. На думку вченого, саме її умови, в поєднанні з ненадійністю татар, змусили Б. Хмель ницького просити у 1652 році покровительства російського царя. Оцінюючи Переяславську угоду, вчений зазначив, що у її осно­ ву було покладено умови Зборівського договору, і схилявся до думки, що об’єднання з Москвою було простим приєднанням (“подданством государю”). Поряд з цим оговорено причини початку нових переговорів геть­ мана з Польщею та Швецією у 1656 році. Але, проаналізувавши зміст запропонованих козакам угод, вчений зробив досить суперечливий, на наш погляд, висновок: “… со стороны их выгодности или невыгодности для Малороссии, …ни одно из договаривающихся государств не пред­ лагало более выгодных условий, как Московское государство, и ни одно из них так строго, как оно, не исполняло своих обязательств” [8, с. 106]. Цікавим є зауваження І. Каманіна про наявність у Б. Хмель­ ницького планів досягнення незалежності України і розриву з царем, які він вважав безперспективними. Єдиновірний шлях для зміцнення козацької держави він бачив у примиренні з Москвою. Неодноразово підносячи заслуги українських гетьманів, вчений також звернув увагу на постать Івана Мазепи, хоча пов’язані з ним історичні події окремо не розглядав. 1888 роком датується його по­ відомлення “Загоровский и Мазепа”, у якому він представив документ, що підтверджує один з фактів біографії гетьмана, а саме амурні при­ годи останнього, що стали сюжетом літописів, історичних та літера­ турних творів. До речі, з’ясуванню витоків та історичної достовірнос­ 213 ті данного факту вчений присвятив окрему розвідку у журналі “Київ­ ська старовина” [12, с. 522­535]. Крім того, у 1898 році І. Каманін пише рецензію на працю Ф. М. Уманця “Гетман Мазепа”, у якій погоджується з позитивними характеристиками особистості гетьмана та його діяльності. При цьому зазначено, що матеріалів з даної теми недостатньо, тому перегляд спірних питань стосовно особистості та історичного періоду І. Мазе­ пи є актуальним [6, с. 108­115]. Підсумовуючи усе вище сказане, можемо зробити наступні ви­ сновки. Незважаючи на велику кількість суперечливих і почасти необ­ ґрунтованих суджень, ідеалізацію історичних особистостей, наукові студії І. М. Каманіна є великим внеском в українську історіографію. Історія козацтва ХV–ХVII століть у його працях знайшла досить гли­ боке ґрунтовне висвітлення. Пріоритетними проблемами для вченого стали: витоки українського козацтва та його економічна еволюція (зо­ крема козацьке землеволодіння), гетьманування П. Сагайдачного, націо нально­визвольна війна під проводом Б. Хмельницького та влас­ не особистість гетьмана, постать І. Мазепи. Основою усіх його науко­ вих студій став значний масив маловідомих архівних джерел, актово­ го матеріалу, що робить їх особливо цінними. Дослідник першим серед істориків робить спробу пов’язати процес виникнення і форму­ вання козацтва з економічними факторами, не відкидаючи при цьому політичних, культурних та морально­психологічних чинників. У поглядах І. Каманіна на історію козаччини простежуємо вплив авторитетних учених кінця ХІХ століття М. Максимовича та В. Ан­ тоновича, оскільки він використовував праці та епістолярну спадщи­ ну останніх. Прикметним є те, що, досліджуючи козацьку історію, вчений практично не вживає понять “Україна” та “український народ”, користуючись термінами “Южная Россия”, “Малороссия”, “южная часть русской нации”, “южно­русское население” тощо. Однак та кількість нових подробиць на фоні загально відомих фактів, яку ви­ окремлює дослідник, значно збагачує історію і вирізняє його стиль. Праці І. Каманіна з історії козацтва будуть цікавими дослідникам відповідного періоду минулого українського народу і навіть філологам, дослідникам фольклору та давньої української літератури. Вони за­ ймуть достойне місце в джерельному комплексі усіх наукових студій, присвячених козацтву. 214 Джерела та література: Василенко М. Наукова діяльність Івана Михайловича Каманіна / М. Василенко // Записки Соціально­економічного відділу ВУАН. 1924– 1925. – 1926 – Т. 2–3 – 1926. – С. 54–68. Ємець О. “Труди і дні” Івана Каманіна / О Ємець // Історія, історіо­ графія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе). – К.: “Інтел”, 1996. – С. 250–261. Ємець О. Учень Антоновича – Іван Каманін / О Ємець // Академія пам’яті професора Володимира Антоновича. 16–18 березня 1993р. м. Київ. Доповіді і матеріали. – К., 1994. – С. 168–176. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернад­ ського. – Ф. 65. – № 231. – 2 арк. Каманин И. Битва казаков с поляками под м. Берестечком в июне 1651 г. / Иван Каманин. – К.: Отдел Императорского Русского военно­ исторического общества, 1910. – 25 с. Каманин И. Гетман Мазепа. Историческая монография Ф. М. Уман­ ца. Спб. 1897. Стр. 455 / И Каманин // Киевская Старина. – 1898. – № 3. – С. 108–115. Каманин И. Догадка о происхождении Богдана Хмельницкого из среды киевских мещан / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­летописца. – 1898. – Кн. ХІІ. – С. 15–19. Каманин И. Договоры Богдана Хмельницкого с Польшей, Швецией и Россией / И. Каманин // Сборник статей и материалов по истории Юго­Западной России издаваемый киевской комиссией для разбора древних актов – К.: Типография Н. Крижановского, 1916. – Вип. 2. – С. 93–108. Каманин И. К вопросу о казацком землевладении / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­летописца. – 1909. – Кн. ХХІ. – С. 3­10. Каманин И. К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого / И. Ка­ манин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­Летописца. – 1894. – Кн. VIII. – С. 57–115. Каманин И. К подробностям о начале войн Богдана Хмельницкого / И. Каманин // Университетские известия. – 1905. – № 5. – С. 1–13. Каманин И. Мазепа и его “Прекрасная Елена” / И. Каманин // Киев­ ская Старина. – 1886. – № 11. – С. 522–535. Каманин И. Материалы к “Очерку гетьманства П. Сагайдачного” / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­летописца. – 1901. – Кн. ХV. – Вип. ІІІ. – С. 123–177. 215 Каманин И. Материалы по истории казацкаго землевладения (1494– 1668гг.) / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­лето­ писца. – 1894. – Кн. VIII. – С. 3–28. Каманин И. Новые данные для истории казацкой войны в эпоху Б. Хмельницкого (Акты Виленской Археограф[ической] Ком[иссии]) / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­летописца. – 1912. – Кн. ХХІІ. – Вип. ІІІ. – С. 88–89. Каманин И. Новые данные о борьбе с Польшей в эпоху Богдана Хмель ницкого / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­ летописца. – 1899. – Кн. ХІІІ. – С. 157–158. Каманин И. Новые исторические материалы о Богдане Хмельницком / И. Каманин // Киевская Старина. – 1888. – № 7. – С. 18–24. Каманин И. Очерк гетманства Петра Сагайдачного / И. Каманин // Чтения в Историческом Обществе Нестора­летописца. – 1901. – Кн. ХV. – Вып. І. – С. 3–32. Каманин И. Положение и взаимные отношения сословий Южной Руси накануне войн Богдана Хмельницкого, как причина этих войн / И. Каманин // Военно­исторический вестник. – 1913. – Кн. 4. – С. 5–23. Каманін І. Походженнє Богдана Хмельницького / І. Каманін // За­ писки Українського Наукового Товариства в Київі. – 1913. – Кн. ХІІ. – С. 72–77. Любавский М. К. Начальная история малорусского казачества. – К вопросу о казачестве до Богдана Хмельницкого И. Каманина / М. К. Лю­ бавский // Журнал Министерства Народного Просвещения – 1895. – № 7. – С. 217–244. Ситник О. Український історик Іван Каманін / О. Ситник // Україн­ ський історик. Журнал історії і українознавства. – 1991. – № 1–2 (108– 109). – С. 115–133. Центральний державний історичний архів України. – Ф. 237. – Оп. 1. – Спр. 5–11, 17–54. Надія Якобчук (Київ, Україна). Козацька історія в наукових студі- ях І. М. Каманіна У статті проаналізовано наукові праці І. М. Каманіна з історії коза­ цтва. Узагальнено погляди вченого щодо даного періоду історії України. Розкрито інформаційний потенціал, значення досліджень І. Каманіна та їх місце в українській історіографії. Ключові слова: І. М. Каманін, наукові праці, козацтво, історія коза‑ цтва, джерела, українська історіографія. 216 Надежда Якобчук (Киев, Украина). Казацкая история в научных трудах И. М. Каманина В статье проанализировано научные труды И. М. Каманина по исто­ рии казачества. Обобщено взгляды ученого относительно этого периода в истории Украины. Раскрыто информационный потенціал, значение ис­ следований И. М. Каманина и их место в украинской историографии. Ключевые слова: И. М. Каманин, научные труды, история казаче‑ ства, источники, украинская историография Nadia Yakobchuk (Kyiv, Ukraine). History of cossacks in I. M. Kamanin’s research studies I. M. Kamanin’s research studies on a history of cossacks are analyzed in article. The ideas of scientist at this period of a history of Ukraine are generalized. Informational potential, value and place of researches of I. Kamanin in the Ukrainian historiography are determined. Key words: I. M. Kamanin, research studies, a history of cossacks, sources, Ukrainian historiography.

Ähnliche Einträge