Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.

Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.

В статті автор досліджує проблему переговорів між УПА та угорською армією в контексті міжнародної та воєнно-політичної ситуації в Європі в другій половині 1943 – на початку 1944 рр. Простежуються спроби угорського керівництва заключити мир із західними союзниками....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Пагіря, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Schriftenreihe:Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71520
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. / О. Пагіря // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 411-426. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71520
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-715202025-02-09T13:55:29Z Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. Переговоры между УПА и венгерской армией в контексте международно-политической ситуации в Европе в 1943 – начале 1944 гг. Negotiations between the Ukrainian Insurgent Army and the Hungarian army in the context of international and political situation in Europe in 1943–1944 Пагіря, О. В статті автор досліджує проблему переговорів між УПА та угорською армією в контексті міжнародної та воєнно-політичної ситуації в Європі в другій половині 1943 – на початку 1944 рр. Простежуються спроби угорського керівництва заключити мир із західними союзниками. В статье автор исследует проблему переговоров между УПА и венгерской армией в контексте международной и военно-политической ситуации в Европе во второй половине 1943 – начале 1944 гг. Прослеживаются попытки венгерского руководства заключить мир с западными союзниками. In the article author investigates the problem of negotiation between Ukrainian Insurgent Army (UPA) and the Hungarian army in the context of international and military-political situation in Europe in 1943–1944. Traced the endeavors of the Hungarian leadership to conduct peace treaty with Western Allies. 2010 Article Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. / О. Пагіря // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 411-426. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71520 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description В статті автор досліджує проблему переговорів між УПА та угорською армією в контексті міжнародної та воєнно-політичної ситуації в Європі в другій половині 1943 – на початку 1944 рр. Простежуються спроби угорського керівництва заключити мир із західними союзниками.
format Article
author Пагіря, О.
spellingShingle Пагіря, О.
Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
author_facet Пагіря, О.
author_sort Пагіря, О.
title Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
title_short Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
title_full Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
title_fullStr Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
title_full_unstemmed Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр.
title_sort переговори між упа та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в європі у 1943 – на початку 1944 рр.
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2010
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71520
citation_txt Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. / О. Пагіря // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 20. — К., 2010. — С. 411-426. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв
work_keys_str_mv AT pagírâo peregovorimížupataugorsʹkoûarmíêûvkontekstímížnarodnopolítičnoísituacíívêvropíu1943napočatku1944rr
AT pagírâo peregovorymežduupaivengerskojarmiejvkontekstemeždunarodnopolitičeskojsituaciivevropev1943načale1944gg
AT pagírâo negotiationsbetweentheukrainianinsurgentarmyandthehungarianarmyinthecontextofinternationalandpoliticalsituationineuropein19431944
first_indexed 2025-11-26T14:02:10Z
last_indexed 2025-11-26T14:02:10Z
_version_ 1849861849970900992
fulltext 411 Проблема відносин між УПА та угорською армією в роки Другої світової війни на сьогодні не достатньо опрацьована у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Серед істориків, які побіжно звертались до цієї теми в контексті дослідження переговорної активності між УПА та угорськими окупаційними військами на території України слід на­ звати А. Боляновського [1, с. 52–60; 2, С. 329–342], М. Держалюка [3, с. 138–141], Л. Лещенка [4, с. 519–524], В. В’ятровича [5, с. 170–175], В. Деревінського [6, с. 108­109], Д. Вєдєнєєва [7, с. 105–106; 8, с. 275–277]. В угорській історіографії вказану проблему, спираючись на угорські архівні матеріали, вивчав І. Ровос [9, с. 37–45; 10, Old. 211–220; 11, Old. 132–134; 12, Old. 124–128]. У польській історичній науці спробу створити узагальнююче дослідження з теми відносин між УПА та угорською армією зробив Г.Мотика у своїй монографії “Українська партизанка” [13; S. 271–280]. На нашу думку, об’єктивне вивчення проблеми переговорів між УПА та угорською армією в роки Другої світової війни не можливе без врахування загального геополітичного контексту, в яких вони від­ бувались. У даній статті автор спробував розширити наукову візію українсько­угорських переговорів другої половини 1943 р., розглянув­ ши їх в контексті тієї міжнародно­політичної ситуації, яка склалась в Європі у 1943 р. Після невдачі вермахту та його союзників на Курській дузі та після падіння Італії у вересні 1943 р., союзники гітлерівської Німеч­ чини Угорщина та Румунія активізували пошук контактів через ней­ тральні країни з представниками Великої Британії та США про свій можливий вихід з Другої світової війни. Водночас, у таборі західних Олександр ПАГІРЯ (Київ, Україна) Переговори між УПА та угорською армією в контексті міжнародно- політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. 412 альянтів точились дискусії з приводу доцільності відкриття другого фронту на Балканах, перетнувши Адріатику й скориставшись потуж­ ним партизанським рухом у регіоні. Й. Сталін, у свою чергу, розумі­ ючи, що можлива поява англо­американських військ на території ко­ лишньої Югославії призведе до відступу німців із Греції, виходу з війни Болгарії, Румунії та Угорщини й появи західних союзників на території Правобережної і Західної України, форсованими темпами здійснював наступ на Дніпро через територію України. Незважаючи на те, що в Білорусії Дніпро було вужчим, територія була насичена радянськими партизанами, через Мінськ лежав прямий шлях на Вар­ шаву та Берлін, сталінський генштаб погнав Червону Армію через холодні вереснево­жовтнево­листопадові води українського Дніпра з метою не допустити союзників на територію України, відрізати Руму­ нію, Угорщину, Болгарію, Югославію, Албанію та, по можливості, Гре цію від британського впливу, насадити там комунізм і досягнути згодом своєї ще передвоєнної мети – оволодіти Чорноморськими про­ токами та вийти до Середземноморського регіону. Цю загрозу відчували військово­політичні кола Угорщини, які на магались знайти в обличчі УПА союзників для протистояння біль­ шовицькій експансії на захід. З іншого боку, одне з центральних місць у зовнішньополітичних розрахунках керівництва українського визволь­ ного руху на зламі 1943–1944 рр. посідали надії на швидке просуван­ ня англо­американських військ через Балкани у Східну Європу. В цьому контексті особливу увагу привертає питання успішності проведення угорсько­британських переговорів у 1942–1944 рр. Акти­ візацію зусиль угорського уряду спрямованих на виведення Угорщини з війни не слід виключно пов’язувати з поразкою 2­ої угорської армії на Дону на початку 1943 р. та крахом надій на успішне завершення військової кампанії Німеччини на східному фронті, як це робилось у працях радянських авторів. На думку сучасних дослідників, карди­ нальна зміна зовнішньополітичної стратегії Угорщини в роки Другої світової війни відбулась після призначення на початку березня 1942 р. на посаду прем’єр­міністра та міністра закордонних справ Міклоша Каллаї. Останній, користуючись повною довірою регента М. Горті, став активно проводити курс на виведення Угорщини з Другої світової війни, застосовуючи політику “обережного лавірування”. Зміст подвій­ ної лінії М. Каллаї полягав в тому, щоб формально не розриваючи зв’яз ків з гітлерівською Німеччиною, активізувати пошук контактів із 413 західними союзниками з метою укладення сепаратного миру та виве­ дення Угорщини зі стану війни. Угорський прем’єр визначав своїм стратегічним завданням збе­ регти державну незалежність і територіальну цілісність Угорщини і при допомозі західних союзників врятувати країну від німецької та радянської окупації. М.Каллаї вважав, що перемога країн Заходу – це лише питання часу, і що в майбутньому Угорщина повинна стати зо­ ною переважаючого впливу саме західних країн [14, P. 336–337]. Головною ж загрозою для гортиського режиму визнавалась мож­ ливість окупації Угорщини радянськими військами, що мало спричи­ нити радикальну трансформацію соціального, економічного та полі­ тичного ладу в державі та територіальне розчленування Угорського королівства. З огляду на це, у 1942­1943 рр. зміст угорської зовніш­ ньополітичної стратегії зводився до виключення радянського фактору з Центрально­Східної Європи у повоєнному світі. В той же час, на думку угорських політичних кіл, Німеччина представляла собою мен­ шу загрозу для Угорщини, ніж Радянський Союз, і тому поразка ні­ мецького вермахту на східному фронті була не бажаною до моменту появи військ альянтів на західних кордонах країни [15, P. 93]. Для реалізації свого плану М. Каллаї згуртував навколо себе всіх прозахідних політиків угорського істеблішменту і сформував з них “урядову групу опору”. До її складу входив сам прем’єр, члени уряду та угорські дипломати – міністр внутрішніх справ Ф. Керестеш­ Фішер, представник МЗС Є. Гічі, начальник політичного департамен­ ту А. Сент­Міклоші та його заступник О. Сегеді­Моссак, начальник департаменту преси А. Улейн Ревіцкі та інші угорські дипломатичні представники за кордоном [16, Р. 81]. М. Каллаї не мав можливостей для встановлення прямих зв’язків із західними країнами і тому вдавався до залучення посередників – дипломатів і журналістів, які працювали у нейтральних країнах. Такі кроки були здійсненні ще влітку 1942 р. через Туреччину (Стамбул), Швейцарію (Берн), Швецію (Стокгольм) і Португалію (Лісабон) з метою з’ясування готовності англійців та американців приступити до конкретних переговорів з Угорщиною [17, С. 193]. Зокрема, для нала­ годження таємного дипломатичного каналу з Великою Британією у другій половині 1942 р. на Захід виїхав головний архітектор політичної моделі регентського правління в Угорщині, досвідчений дипломат граф Іштван Бетлен, який був довіреною особою регента М. Горті [15, Р. 92]. 414 Спроби пошуку контакту із західними альянтами угорський уряд ак­ тивізував після висадки англо­американьких військ у Північній Афри­ ці в листопаді 1942 р. Однак до 1943 р. всі угорські таємні місії до альянтів носили приватний і напівофіційний характер і тому не мали успіху. До того ж ставлення Великої Британії до Угорщини до по чатку 1943р. принципово не відрізнялось від її ставлення до Німеччини. Поразка угорської армії під Воронежем у лютому 1943 р. мала катастрофічні наслідки для країни, але разом з цим вона активізувала діяльність уряду М. Каллаї спрямовану на виведення Угорщини зі стану війни. Першим вдалим контактом, встановленим між угорським урядом та британцями стала місія начальника департаменту преси в МЗС Угорщини А. Улейн Ревіцькі, яка відбула у січні 1943 р. до Стам­ булу. Тут угорський представник передав британцям послання з пові­ домленням від імені угорського уряду про намір Угорщини вийти з блоку “Осі”. Він також привіз із собою повідомлення доброї волі від начальника угорського генерального штабу Ф. Сомбатхеї, в якому декларувалось, що в тому разі, коли угорська армія під його команду­ ванням увійде в безпосередній контакт з британськими військами, угорці неодмінно приєднаються до англійців для боротьби проти німців [16, Р. 86]. Наприкінці січня 1943 р. також відбулась місія угорського жур­ наліста А. Фрея до Стамбулу, який однак не мав офіційних повнова­ жень від угорського уряду. Останній підтвердив тезу про те, що Угор­ щина не буде здійснювати опір британським військам, якщо вони досягнуть кордонів Угорщини чи увійдуть на її територію. Він також заявив, що теоретично Угорщина вже готується до військових опера­ цій проти німців і готова встановити таємні контакти з західними союзниками. У своїй відповіді, переданій секретними дипломатични­ ми каналами, британське МЗС інформувало угорський уряд про те, що він повинен відіслати до Стамбулу двох офіцерів високого рангу для проведення військових переговорів. М. Каллаї знайшов ситуацію сприятливою для відсилки офіційних представників угорського уряду в Стамбул для підняття переговорів на вищий дипломатичний рівень [16, Р. 87]. В той же час продовжувалась відправка місій з неофіційним чи на півофіційним статусом. 7 лютого 1943 р. у Стамбулі відбулась зу­ стріч нобелівського лауреата, професора Сегедського університету А. Дьорді з довіреною особою британського уряду. Виступаючи від 415 імені демократичних та антифашистських сил Угорщини, але за відо­ ма уряду М. Каллаї, він заявив, що Угорщина готова піти на укладен­ ня сепаратного мирного договору із західними союзниками, вивести зі складу угорського генштабу всіх германофілів і припинити пере­ кидання угорських військ на східний фронт. А. Дьорді просив британ­ ців зберегти за Угорщиною всі захоплені нею у 1938–1941 рр. тери­ торії, на яких проживали етнічні угорці. Окрім цього, сегедський професор надіслав ноту на адресу американського посла в Анкарі, в якій виловив позицію уряду М. Каллаї [18, Old. 283]. Британці надали місії А. Дьорді великого значення, сподіваючись відколоти від Німеччини її південно­східного союзника. У відповідь 24 лютого 1943 р. британське міністерство закордонних справ зміни­ ло свою попередню позицію відносно Угорщини. Англійці заявили, що згідно з нормами міжнародного права вони не можуть вступати в офі ційні відносини з країнами “Осі” і що подальше відношення Вели­ кої Британії та її союзників до Угорщини буде визначатись насамперед її практичними кроками, спрямованими проти Німеччини. У березні 1943 р. уряд М. Каллаї відправив в Стокгольм спеці­ ального емісара, заступника голови політичного департаменту угор­ ського міністерства закордонних справ О. Сегеді­Мосака, який передав послу Англії інформацію від імені угорського уряду про те, що в разі американського чи англійського вторгнення на територію країни, опір Угорщини буде символічним, на відмінну від радянського, румунсько­ го чи югославського, проти яких угорські війська будуть боронити власну батьківщину [18, Old. 284]. Однак британське МЗС ніяк не прореагувало на місію Мосака. Водночас у Лісабон у тому ж місяці був відправлений емісар уряду Л. Вереш, який за посередництвом польського еміграційного уряду, встановив контакти з британськими представниками у столиці Португалії. У відповідь на заяву угорсько­ го дипломата про намір Угорщини вийти з війни, британський уповно­ важений передав офіційну позицію англійського МЗС про необхідність прийняття Угорщиною формули “безумовної капітуляції [16, Р. 94]. 7 березня 1943 р. відбулась зустріч між Л. Верешом та офіцерами британської розвідки (SOE) у Стамбулі. Угорський представник пере­ дав чергову заяву від імені угорського уряду про бажання укласти сепаратний мир із західними союзниками, виходячи із наступних умов: 1) Угорщина не буде виявляти спротив англо­американським чи поль­ ським військам, які досягнуть кордонів країни і увійдуть на її терито­ 416 рію (було зроблено застереження, що це повинні бути обов’язково регулярні частини, а не партизанські відділи (малось на увазі можли­ ве вторгнення югославських партизан)); 2) угорська сторона готова відкрито виступити проти Німеччини лише в тому разі, коли будуть надані гарантії щодо підтримки з боку армій західних держав; 3) ме­ тою цієї зовнішньополітичної акції Угорщини є не збереження існу­ ючого режиму, а насамперед захист національних інтересів угорсько­ го народу. Проте британські представники знову наголосили на необ­ хідності прийняття Угорщиною формули “безумовної капітуляції”. У відповідь Л. Вереш вказав на те, що він говорить не від імені сателіт­ ного угорського уряду, а від імені “урядової групи опору”, до якої входять прем’єр­міністр, який є також міністром закордонних справ, міністр внутрішніх справ і начальник політичного департаменту МЗС. Групу також підтримує голова угорського генштабу. Л. Вереш запро­ понував встановити прямий радіозв’язок між Будапештом та Лондоном за допомогою британської розвідки. Останній був встановлений, що уможливило в подальшому існування постійного контакту між уряда­ ми Великої Британії та Угорщини, який залишався в таємниці від Німеччини. Однак британські представники на переговорах наголо­ сили на необхідності доведення угорським керівництвом переваги включення Угорщини до стратегічних планів Великої Британії. Окрім цього вони вимагали, щоб угорський уряд відіслав для ведення пере­ говорів офіцерів високого рангу [16, Р. 95–99]. Однак М. Каллаї не бажав залучати на початкових стадій переговорів з британцями пред­ ставників угорського військового істеблішменту, побоюючись перед­ вчасних репресивних акцій з боку гітлерівців, які намагались пильно контролювати угорських військових. Окрім цього, багато представни­ ків угорського офіцерського корпусу були тісно пов’язані з Німеччи­ ною. Тому угорський прем’єр відмовився від останньої вимоги англій­ ців [16, P. 101]. На початку квітня 1943 р. група патріотичних і не скомпромето­ ваних політиків, об’єднаних навколо графа Бетлена в Швейцарії вста­ новила через колишнього посла Угорщини в Лондоні Д. Барца зв’язки з англійським послом в Туреччині. Було оголошено, що у випадку висадки західних союзників на Балканах “просуванню англо­амери­ канських військ по Угорщині” не буде виявлено протидію, а в їх роз­ порядження будуть передані у користування всі угорські ресурси [17, С. 194]. 417 Угорський уряд намагався реабілітувати себе в очах західних со­ юзників і заручитись їхніми гарантіями у збереженні територіальної цілісності Угорщини на майбутній мирній конференції. Британські провідні кола усвідомлювали, що активний пошук угорським урядом М. Каллаї контактів із західними альянтами є не тільки намаганням заохотити балканські стратегічні плани У. Черчілля, але і спробою “вбити клин” у відносинах між Великою Британією та СРСР. Угорські політики намагались довести британським дипломатам тезу про те, що гострі ідеологічні та політичні суперечності між західними со­ юзниками та СРСР тимчасово нівелюються в умовах війни проти спільного зовнішнього ворога – гітлерівської Німеччини, і що вони стануть визначальним фактором конфліктності міжнародних відносин після закінчення Другої світової війни [15, Р. 93]. У донесенні британських спецслужб про можливість налагоджен­ ня контактів із союзниками А. Гітлера за весну 1943 р. зазначалось: “Угорщина прийняла рішення, що у випадку балканського вторгнення вона не буде чинити опір англо­американським військам. Вона також згодна прийняти на себе додаткові зобов’язання в тому випадку, якщо Англія з увагою поставиться до становища держави та прийме до ува ги ряд очевидних вимог” [18, Old. 285]. У меморандумі британ­ ського посла у Вашингтоні, надісланого на адресу державного департа­ менту США 6 квітня 1943 р., де зазначалось про зростання кількості спроб країн­сателітів Німеччини встановити контакти з представни­ ками Великої Британії, Угорщина визнавалась за країну, яка зберегла найбільший ступінь національної незалежності ніж будь­яка інша держава­сателіт Німеччини в Південно­Східній Європі. Тут також за­ значалось про існування потужної опозиції в Угорщині до пронімець­ кої політики [16, Р. 103–104]. В цей же час Угорщина визнавалась західними експертами й аналітиками як найбільш ненадійний союзник Німеччини. Проте на даному етапі Англія відкидала ідею про можливість проведення сепаратних переговорів з Угорщиною, посилаючись на несприятливі міжнародні обставини. Британське міністерство закор­ донних справ в ультимативній формі вимагало від угорського уряду, щоб він на практиці довів зміну своєю зовнішньої політики. Складність ведення переговорів з Великою Британією також обумовлювалось і тією обставиною, що між трьома союзними держа­ вами (Англією, США та СРСР) існувала домовленість, досягнута на 418 конференції у Касабланці в січні 1943 р., про застосування формули “безумовної капітуляції” по відношенню до всіх країн­учасниць блоку “Осі” та неможливості ведення переговорів з однією з них без поін­ формування всіх трьох учасників угоди про це. Уряд М. Каллаї мав намір встановити прямі контакти з Великою Британією та США, але ні в якому разі не міг вести переговори з Радянським Союзом, в об­ личчі якого він вбачав пряму загрозу для незалежності та сувереніте­ ту Угорщини. Окрім цього, угорській дипломатії належало подолати значну недовіру британців до Угорщини як до сателіта Німеччини [16, P. 85]. На середину 1943 р. Велика Британія ще не була готова віддава­ ти Центрально­Східну Європу до зони переважаючого впливу СРСР. Британський прем’єр У.Черчілль тривалий час намагався реалізувати балканську стратегію у відкритті другого фронту в Європі. Висадка альянтів в липні 1943 р. на о. Сицилія дала можливість сподіватись на подальше просування англо­американських військ в Центрально­ Східну Європу. У.Черчілль вірив у те, що вихід зі стану війни Угор­ щини після досягнення її кордонів військами західних держав стане каталізатором переходу інших союзників Німеччини (Румунії та Бол­ гарії) на бік альянтів і кардинальним чином змінить військово­стра­ тегічну ситуацію в регіоні [15, Р. 97]. Прогнозований британцями сценарій розвитку подій не залишив­ ся поза увагою угорських аналітиків і політичної еліти. В липні 1943 р. після висадки західних союзників на острові Сицилія угорська “уря­ дова група опору” була підсилена призначенням на посаду голови розвідувального та контррозвідувального відділу при міністерстві оборони Угорщини полковника Кадара, який, використовуючи розвіду­ вальні канали, став зондувати ґрунт для проведення наступного етапу переговорів із Великою Британією [16, Р. 121]. Окрім цього у повній згоді з політикою М.Каллаї, як прем’єр­міністра і міністра закордонних справ, був начальник угорського генштабу генерал Ф. Сомбхатеї. За рішеням верховного головнокомандувача М. Горті найбільш боєздат­ ні угорські з’єднання та частини утримувались на території Угорщини, готуючись до можливого переходу на бік західних союзників в разі підходу англо­американських військ до південних кордонів Угорщини [15, Р. 93]. Під впливом можливого виходу Італії з війни після висадки англо­ американських військ на півдні Апеннінського півострова, 17 серпня 419 1943 р. у резиденції регента Угорщини Міклоша Горті відбулось за­ сідання членів уряду М. Каллаї та наближених високопосадових осіб, де було вирішено, що Угорщина повинна заключити сепаратний до­ говір з західними союзними державами за умов, якщо альянти гаран­ туватимуть недоторканість її кордонів та існування правлячого режи­ му в Угорщині, а також, що частини ЧА не будуть вступати на тери­ торію країни. 19 серпня 1943 р. уряд М. Каллаї таємно відправив до нейтральної Туреччини співробітника МЗС Ласло Вереша із завданням встановити контакти з британським урядом. 19 серпня 1943 р. Л Ве­ реш у супроводі Дежу Уйгварі, стамбульського консула Угорщини, від імені уряду М. Каллаї та вищого військового командування Угорщини зробив англійському послу Бенету Стерндалю пропозицію про капі­ туляцію Угорщини в тому разі, якщо англо­американські війська до­ сягнуть кордонів країни. Англійський посол серйозно поставився до пропозиції Вереша і погодився підтримувати з ним зв’язок. 9 вересня 1943 р. уповноважений посол Великої Британії в Туреч­ чині Х’ю Неджбул­Хюгессен на британському кораблі, що перебував у Мармуровому морі, передав Л.Верешу умови попередньої угоди між Великобританією та Угорщиною, що мали односторонній характер, оскільки в них були зазначені лише обов’язки угорської сторони. Згідно з ними Угорщина повинна була поступово зменшити свою військову та економічну співпрацю з Німеччиною, зокрема, через від­ кликання угорських військ зі Східного фронту та відмовившись від своєї частки в німецькому виробництві. Угорський уряд був зобов’яза­ ний пропускати через територію своєї країни авіацію союзників для здійснення повітряних нападів на німецькі міста. Окрім цього угорські збройні сили повинні були чинити опір будь­яким спробам німецької окупації Угорщини. З цією метою потрібно було реорганізувати угор­ ське військове командування, щоб, таким чином, угорська армія мала можливість відступити від німецьких позицій і у вигідний момент ата кувати їх. На момент укладення угоди угорський уряд мав переда­ ти всі свої економічні ресурси, транспортну систему та повітряні бази у розпорядження союзників для ведення боротьби з Німеччиною. В тексті попередньої угоди британський уряд обіцяв зберігати дану до­ мовленість в абсолютній таємниці до того моменту, коли англо­аме­ риканські війська досягнуть кордонів Угорщини. Союзники повинні були відправити до Угорщини спеціальну делегацію, яка здійснила б усі попередні заходи для капітуляції Угорщини. Між союзниками та 420 угорським урядом встановлювався постійний радіозв’язок, за допо­ могою якого угорці мали інформувати союзників про військове ста­ новище Німеччини та Угорщини [19, Old. 306­307, 312]. Подальшій розробці конкретних деталей британо­угорської до­ мовленості в Туреччині були присвячені також переговори представ­ ників двох країн, які проводились у вересні 1943 р. у Швейцарії та Португалії. Зокрема на зустрічі у Берні обговорювалось питання ви­ ведення угорських окупаційних військ з території СРСР. Угорські представники запропонували, щоб не викликати підозру в Німеччини, передислокувати угорські частини з радянської території на терени Балкан, щоб у випадку очікуваної висадки союзницьких військ на півострові, встановити з ними безпосередній зв’язок. Проте представ­ ники США висловили заперечення відносно цього, побоюючись за­ гострення угорсько­югославських стосунків [14, P. 351–352]. В рамках укладеної попередньої угоди між Угорщиною та Великою Британією у вересні­жовтні 1943 р. відбувалась регулярна передача розвідуваль­ ної інформації про плани німецького військового командування по секретному радіозв’язку з Будапешту в Лондон. Ф. Сомбатхеї був за­ лучений до акції по збору німецьких штабних даних, які передавались західним союзникам [21, P. 157]. Про намір угорського уряду встановити контакти з альянтами вже 10 вересня 1943 р. дізнались співробітники німецької служби безпеки та СД, які відразу доповіли про це шефу СД та РСХА Е. Кальтер­ брюнеру. Згідно з доповідною запискою, відісланою ним 26 жовтня 1943 р. на адресу начальника СС рейсхфюрера Г. Гімлера, лідер анти­ німецьких проурядових кіл граф І.Бетлен відправив до державного секретаря США Халоу лист, в якому запевняв останнього в тому, що в разі підтримки Угорщини з боку США, угорське керівництво пого­ дилось би ввести до складу уряду представників від соціал­демократів. Окрім цього тут повідомлялось, що затримка військового командуван­ ня Угорщини з відправкою військ на Балкани – це перший крок до реалізації його попереднього рішення про відхід Третього Рейху [19, Old. 312–313]. Однак англо­угорські переговори та попередні домовленості були перекреслені рішенням Тегеранської конференції (28 листопада­1 грудня 1943 р.) про відкриття другого фронту в Франції та відмови Великобританії від висадки на Балканах. У свою ж чергу, виконання умов попередньої британо­угорської угоди відтепер повинно було 421 узгоджуватись з СРСР, війська якого швидше за війська США та Бри­ танії мали досягнути кордонів Угорщини. В кінці 1943 р. Англія за­ пропонувала Угорщині вийти через неї на контакт з Радянським Сою зом, проте антирадянськи налаштований уряд М. Калаї катего­ рично відмовився від цієї пропозиції. Тому попередня угода від 9 ве­ ресня 1943 р. залишилась лише декларацією намірів обох сторін [20, Old. 262]. До цього слід також додати, що реалізації англо­угорської до­ мовленості перешкоджала також позиція англійського прем’єра У. Черчілля, який вважав, що укладення сепаратного миру з Угорщиною неодмінно спровокує передвчасну німецьку окупацію останньої ще до підходу союзницьких військ. Тому фактично радіозв’язок між Угор­ щиною та Великою Британією був перерваний. А наступна місія Л. Ве реша в Стамбул, яка відбулась у лютому 1944 р., на відмінну від попередньої, зазнала краху. Незважаючи на це, аж до середини берез­ ня 1944 р. угорська дипломатія намагалась через нейтральні країни налагодити контакти із західними державами, проте зазнала в цьому фіаско [18, Old. 286­287]. Західні держави фактично погодились ви­ знати країни Центрально­Східної Європи переважаючою зоною впли­ ву Радянського Союзу. Під впливом поразок німецьких військ на східному фронті у се­ редовищі угорських військових було здійснено ревізію поглядів на участь Угорщини в східній кампанії Третього Рейху. Зокрема, цікавим джерелом для реконструкції ставлення угорських офіцерів до проб леми угорсько­німецьких військових відносин та оцінку ними загальної військо­політичної ситуації в Європі в другій половині 1943 р. є допо­ відь начальника угорського генерального штабу генерала Ференца Сомбатхеї від 10 вересня 1943 р. Останній підтримував намагання уряду М. Каллаї вивести Угорщину з Другої світової війни шляхом укладення сепаратного договору з альянтами. У своїй доповіді він окрес лив загальну геополітичну ситуацію в світі, яка склалась внаслі­ док перемог союзників на всіх фронтах, а також зробив спробу пере­ глянути формат участі Угорщини у Другій світовій війні. Зокрема, він зазначав, що відправка 2­ої угорської армії на східний фронт була стратегічною помилкою угорського військового командування, що призвело до втрати нею значних сил та військової міці Угорщини за­ галом. Він вказував на те, що відтепер угорська армія не повинна вико нувати окупаційних функції на захопленій німцями радянській 422 території, а більше зосередитись на захисті власного кордону від на­ ступу РСЧА. Тут угорський генерал зробив аналогію з подіями Першої світової війни, зазначивши, що Угорщина не повинна повторити досвід 1918 р., коли австро­угорські війська разом з німцями виконували окупаційні функції на території України, а має бути більш схильною до повторення подій 1914 р., коли Австро­Угорщина захищала власну територію від наступу російської армії в Карпатах. На його думку, якщо б угорські війська знаходились ближче до державних кордонів, то їх в цьому випадку можна було б легше використати власне для угор ських національних інтересів. Виходом із наявної ситуації мала стати посилена участь угорських збройних сил в обороні Балкан, через те, що тут вони мали виконувати власне не військові завдання, як на східному фронті, а лише окупаційні по охороні території від сербських партизан. Саме заміною “радянської окупації” на “окупацію Балкан” можна було, з одного боку, зберегти видимість союзницьких відносини з Німеччиною, а з іншого, добре підготуватись до довго­ тривалої оборони державних кордонів Угорщини від радянського наступу та спрямувати угорські війська в регіон, де очікувалась ви­ садка англо­американських військ. Для цього необхідно було зробити відповідні дипломатичні заходи й узгодити з німецьким командуванням перехід угорських збройних сил на Балкани, а також використати вза­ ємну ворожнечу між сербами та хорватами для обґрунтування угор­ ської військової присутності на півострові [19, Old. 296–304]. Окрім цього міністр оборони Угорщини Чатаї зробив офіційну пропозицію начальнику ОКВ В. Кейтелю щодо переведення угорських окупаційних військ з території України та Білорусії на Балкани, що викликало сильну підозру у німецького командування. До цього слід також додати, що Ф. Сомбатхеї, намагаючись убе­ регти угорський військовий істеблішмент від його поглинення німець­ кими офіцерами і правими елементами, сформував навколо себе на­ дійний офіцерський склад, який був відповідальним виключно перед регентом М.Горті як верховним головнокомандувачем і захищав ви­ ключно угорські національні інтереси [16, P. 124]. Протягом другої половини 1943 – початку 1944 рр. Угорщина неодноразово зверталась до німецького командування та політичного керівництва з проханням вивести угорські окупаційні війська (близь­ ко 100 тис.) зі східного фронту і наблизити їх до угорського кордону, зосередивши на північно­східному підніжжі Карпатських гір. Однак 423 А. Гітлер відхилив усі вимоги угорців, залишивши їх війська на фрон­ ті [21. Old. 262]. Угорські експедиційні сили, які перебували на окупо­ ваній радянській території, були своєрідним заручником Німеччини і повинні були гарантувати дієвість військової співпраці між Німеччи­ ною та Угорщиною. Незважаючи на позицію німців, у січні 1944 р. Рада міністрів Угор щини прийняла рішення про відкликання 100 тис. угорських військ з німецько­радянського фронту, що викликало гостре обурення німецької сторони [18, Old. 291]. Німецько­угорські міждержавні від­ носини стали ще більш напруженими після того, як в лютому 1944 р. Ф. Сомбатхеї повідомив начальника ОКВ генерал­фельдмаршала В Кейтеля про те, що угорські частини негайно відкликаються в Угор­ щину з території СРСР і що Карпатські гори будуть оборонятись ви­ ключно силами самих угорських військ, а німецькі збройні сили навіть у випадку їх загального відступу не будуть допускатись на угорську територію [14. P. 165]. Про це його також повідомив голова угорсько­ го уряду М. Каллаї, а регент М. Горті в особистому листі до А. Гітле­ ра підтримав це рішення [14, P. 378]. У зв’язку із загальною військово­політичною ситуацією, а також дізнавшись про наміри уряду М. Калаї вивести Угорщину з війни за допомогою країн Заходу, фюрер наприкінці 1943 р. затвердив розроб­ лений німецьким генштабом план операції по окупації Угорщини під кодовою назвою “Маргерете­1” [20, Old. 262]. Переговори, які проводило командування угорських окупаційних військ з представниками УПА на території Волині та південного По­ лісся в другій половині 1943 – на початку 1944 рр. щодо ненападу, нейтралітету та співпраці на антибільшовицькій основі, а також пере­ говори між представниками керівництва українського визвольного руху та військово­політичними колами Угорщини у Будапешті у сере­ ди ні грудня 1943 р. [22, С. 86­115] цілком логічно вписуються у по­ літику угорського керівництва, спрямовану на виведення Угорщини з Другої світової війни за допомогою сепаратних переговорів із захід­ ними союзниками. В обличчі УПА угорські військові вбачали силу, яка була здатна вести довготривалу боротьбу проти більшовизму, і тому намагались не вступати з нею у збройне протистояння, а навпа­ ки проводити таємні від німців переговори, щоб заручитись підтрим­ кою українського підпілля і забезпечити з його допомогою успішний перехід угорських військ на територію Угорщини. 424 Усвідомлюючи загрозу поширення комуністичної експансії на Захід, угорські військові кола, які були пов’язані з прозахідним курсом політики уряду М.Каллаї, намагались скоординувати діяльність анти­ комуністичних рухів Опору в Центрально­Східній Європі для спіль­ ного протистояння більшовизму. З цією метою командування угор­ ських окупаційних частин на східному фронті у 1943–1944 рр. ініці­ ювало переговорний процес не тільки з УПА, але і з командуванням польської АК. Водночас угорські військові провели серію мирних переговорів щодо ненападу та нейтралітету з представниками серб­ ських четників генерала Д. Міхайловіча на території Югославії. В той же час, намагаючись залучити до спільного антибільшо­ вицького фронту сусідню Румунію, у березні 1944 р. делегація Про­ воду ОУН(б) та командування УПА провела у Кишиневі аналогічні до будапештських переговори з румунськими військово­політичними колами, однак не змогла досягнути на них кінцевого результату – під­ писання угоди, через невирішеність територіальних проблем у від­ носинах між українським визвольним рухом і Румунією та швидким наступом Червоної армії на східному фронті. Джерела та література: 1. Боляновський А. Переговори УПА з угорською армією (кінець 1943 – поч. 1944 рр.) // Україна в минулому. Вип. 7. – К.; Л., 1995. 2. Боляновський А. До питання про політичну стратегію українсько­ го визвольного підпілля в 1944 р. // Галичина / Всеукраїнський науковий і культурно­просвітній краєзнавчий часопис. 100 років від дня народжен­ ня Романа Шухевича. – Івано­Франківськ, 2008. – № 14. 3. Держалюк М. Взаємини УПА з угорськими військами у 1944 р. // Пам'ять століть. – К., 1997. – № 1. 4. Лещенко Л. О. “Українське питання” в дипломатичній історії Дру­ гої світової війни (1939–1945) // Нариси з історії дипломатії України / Галенко О.І., Камінський Є.Є., Кірсенко М. В. та ін. За ред. Смолія В. А. – К. 2001. 5. В’ятрович В. Україно­угорські переговори // УПА у боротьбі про­ ти тоталітарних режимів. – Україна культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 11. – Л., 2004. 6. Деревінський В. Ставлення ОУН (Б) і УПА до сусідніх народів та національних меншин. – К.: Інститут історії України НАН України, 2006. 425 7. Вєдєнєєв Д.В. Розвідувальна діяльність УПА (1943–1945) // Пробле­ ми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. Інсти­ тут історії України НАН України. – Вип.10. – К.: “Наукова думка”, 2004. 8. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвід­ ка руху українських націоналістів та УПА (1920–1945). Монографія; Націо­ нальна академія СБ України, Український інститут воєнної історії. – К.: Гене­ за, 2006. 9. Ravasz István. Ukrán­magyar kapcsolatok – fél évszázaddal ezelőtt // 60 років від початку Другої світової війни. Матеріали міжнародної науко­ вої конференції. – Ужгород: “Мистецька лінія”, 2001. 10. Ravasz István. Ukrán­magyar katonai kapcsolatok A XX.Szászad Első Felében // Україна­Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 14–16 квітня 2005 р.). Відп. ред. В. А. Смолій. – К.: Інститут історії України, 2006. 11. Ravasz István. A Magyar Királyi Honvédség a XX. századi világhá­ borúban. 1914–1945. – Budapest: Puedlo Kiadó, 2003. 12. Ravasz István. Magyar katonák és ukrán nemzeti partizánok // És Újfent Hadiidők (avagy: a „boldog békeidők” nem térnek vissza). 1939–1945. Felelős kiadó: Dr. Holló József / NM Hadtörténeti Intézet és Múzeum. – Budapest: Petit Real Kőnyvkiádo, 2005. 13. Motyka G. Stosunki Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów а Ukra­ inskiej Powstanczej Armii z armią węgierską // Motyka G. Ukraińska partyzant­ ka 1942­1960. Działalnosć Organizacij Ukraińskich Nacionalistow i Ukrańskiej Powstańczej Armii; Institut Studiów Politycznych PAN/ Grzegorz Motyka. – War­ szawa: Oficialna Wydawnicza Rytm, 2006. 14. Rupprecht P. The image of Hungary’s international position in Ame­ rican foreign policymaking, 1937–1947. – University of Minnesota, 1967. 15. Mócsy I. Hungary’s failed strategic surrenfer: secret wartime ne­ gothiations with Britain // Hungary in the age of total war (1938–1948). Ed­ ited and introduced by Nándor Dreiszinger. East European Monographs. – New York: Columbia University Press, 1998. 16. Clear the line. Hungary’s struggle to leave the Axis during the Second World War. By Laura­Louise Veress. Edited by Dalma Takacs. – Cleveland, Ohio. 1995. 17. Желицки Б. Й. Регент Венгрии Миклош Хорти (1868–1957) (За­ кінчення) // Новая и новейшая история. – 1996. – № 3. 18. Gyula Vargai. Magyarország a másodic világháborúban. – Budapest, 2001. 19. A Második Vikágháború. Szerkesztette Ungváry Krisztián. – Osiris Kaidó. Budapest, 2005. 426 20. Romsisc Ignác. Magyarország Tőrténete. A XX. Században. – Osiris Kiadó. Budapest, 2005. 10. 21. Montgomery J. F. Hungary the unwilling satellite. – New York, 1993. 22. Пагіря О. Переговори між УПА й Угорською армією в 1943– 1945 рр. // Визвольний шлях. – Кн. 6. – 2006. Олександр Пагіря (Київ, Україна) Переговори між УПА та угор- ською армією в контексті міжнародно-політичної ситуації в Європі у 1943 – на початку 1944 рр. В статті автор досліджує проблему переговорів між УПА та угорсь кою армією в контексті міжнародної та воєнно­політичної ситуації в Європі в другій половині 1943 – на початку 1944 рр. Простежуються спро би угор­ ського керівництва заключити мир із західними союзниками. Ключові слова: УПА, угорська армія, Угорщина, Європа, західні со‑ юзники, Великобританія, переговори. Александр Пагиря (Киев, Украина) Переговоры между УПА и вен- герской армией в контексте международно-политической ситуации в Европе в 1943 – начале 1944 гг. В статье автор исследует проблему переговоров между УПА и вен­ герской армией в контексте международной и военно­политической си­ туации в Европе во второй половине 1943 – начале 1944 гг. Прослежива­ ются попытки венгерского руководства заключить мир с западными со­ юзниками. Ключевые слова: УПА, венгерская армия, Венгрия, Европа, западные союзники, Великобритания, переговоры. Olexander Pahirya (Kyiv, Ukraine) Negotiations between the Ukrainian Insurgent Army and the Hungarian army in the context of international and political situation in Europe in 1943–1944 In the article author investigates the problem of negotiation between Ukrainian Insurgent Army (UPA) and the Hungarian army in the context of international and military­political situation in Europe in 1943–1944. Traced the endeavors of the Hungarian leadership to conduct peace treaty with Western Allies. Key words: UPA, Hungarian army, Hungary, Europe, Western Allies, Great Britain, negotiations.

Ähnliche Einträge