Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7171 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / О. Серебрякова // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 272-278. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859832339992936448 |
|---|---|
| author | Серебрякова, О. |
| author_facet | Серебрякова, О. |
| citation_txt | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / О. Серебрякова // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 272-278. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:33:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
272 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
Олена СЕРЕБРЯКОВА
МАНТИЧНI ДIЇ З РОСЛИНАМИ
В ЗИМОВОМУ ЦИКЛI
СВЯТ УКРАЇНЦIВ
Olena SEREBRYAKOVA. On Mantic Acts with
Plants in Ukrainians Winter Cycle of Festivals.
З-помiж рiзних обрядодiй, приурочених до ре-
лiгiйних свят зимового перiоду, окрему й доволi
чисельну групу становлять ворожiння – тобто рiз-
нi способи довiдатися про майбутнє. Чи не найчи-
сельнiшими з них, як вiдомо, є дiвочi гадання про
замiжжя. Воднораз на Андрiя, Рiздво, Новий рiк
в Українi ворожили також iз iншою метою, зок-
рема, намагаючись передбачити, якi ще важливi
подiї стануться в життi родини в наступному ро-
цi, яким буде її господарський добробут тощо.
Один iз традицiйних способiв, за допомогою
якого в народi сподiвалися привiдкрити завiсу
прихованого прийдешнього – ворожiння з гiлками
вишнi, черешнi тощо. Саме про цей вид народної
обрядової мантики й пiде мова у пропонованiй
статтi, матерiал якої опертий на етнографiчнi вi-
домостi кiн. ХIХ – серед. ХХ ст., а також да-
нi сучасних польових дослiджень, якi нещодавно
була нагода провести в деяких мiсцевостях Га-
личини, Закарпаття та Надднiпрянщини. Окрiм
того, у статтi використано й сучаснi польовi за-
писи Л.Горошко, яка призбирала певний обсяг
матерiалу в рiзних мiсцевостях Надднiпрянщини
та Карпат.
Найцiкавiшими є дiвочi матримонiальнi обря-
додiї з гiлочками. Показовi приклади цього мож-
на назвати з карпатських звичаїв, особливо лем-
кiвських, про якi зiбрано чимало цiнних етногра-
фiчних даних.
Отже, як зазначає В.Хомик, на теренах Пiв-
нiчної Лемкiвщини (у селах Коросненського та
Ясельського повiтiв) за допомогою черешневих
галузок горянки ворожили про час свого одружен-
ня. Переважно так робили напередоднi Андрiя
або (рiдше) на саме свято. Дiвчата, перев’язавши
рiзнокольоровими стрiчками гiлочки черешнi, са-
дили їх удома в горнятка iз землею. Бiла стрiчка
позначувала бiлявого хлопця, жовта – русявого,
чорна – смаглявого, червона – рум’яного. Яка з
гiлок розцвiтала першою, за того дiвчина i мала
незабаром вийти замiж1.
Про складнiший спосiб подiбного гадання повi-
домляє М.Сивицький. Маючи кiлькох залицяль-
никiв, лемкiвчанка ворожила про судженого так.
Удосвiта напередоднi Андрiя черешневi гiлки са-
дила у вазони, вiдмiтивши кожну кольоровою
ниткою та запам’ятавши, якого парубка ця галуз-
ка позначає. Вiдтак розставляла їх по закутках
у хатi, щоби вберегти вiд наврочення, i щоранку
натщесерце набирала до рота воду та пiдливала.
За вiруванням, дiвчина до року мала одружитися
з тим хлопцем, гiлка якого розвинулася до Свя-
того вечора2.
Iз розслiдiв I.Красовського та Й.Вархола дiз-
наємося, що у селах Пiвденної Лемкiвщини вiд-
даниця, що також гадала удосвiта напередоднi
Андрiя, не позначала кожну гiлку черешнi, а ли-
ше запам’ятовувала, яка з них “належить” тому
чи iншому хлопцевi. Близьке замiжжя вiщува-
ла галузка, що першою випускала листочки до
Святвечора3.
За записом В.Гривни, в околицях Маковицi у
переддень Андрiя вiдмiченi якимось знаком гiл-
ки (на кожного парубка) не саджали у вазони, а
ставили у посуд з водою. На Рiздво дiвчата огля-
дали їх, вiрячи, що свати прийдуть саме вiд того
хлопця, черешнева гiлка якого розвилась. Коли ж
жодна з них не розквiтла, були певнi, що дове-
деться дiвувати ще один рiк4.
Фiксуючи подiбне гадання у с. Бехерiв Бардi-
1Хомик В. Звичаї та обряди лемкiв // Наше Слово.–
1963.– № 23.– С. 5.
2Сивицький М. Духова культура // Лемкiвщина: Земля
– люди – iсторiя – культура.– Т. II.– Нью-Йорк; Париж;
Сидней; Торонто, 1988.– С. 129.
3Красовський I., Вархол Й. Календарна обрядовiсть //
Лемкiвщина: Iсторико-етнографiчне дослiдження: У 2-х т.–
Т. 2. Духовна культура.–Львiв: Iнститут народознавства
НАН України, 2002.– С. 120.
4Гривна В. Народнi звичаї Маковицi.– Пряшiв, 1973.–
С. 148.
ОЛЕНА СЕРЕБРЯКОВА. Мантичнi дiї з рослинами... 273
ївського округу (Схiдна Словаччина), Й.Вархол
зауважив, що тутешнi лемкiвчанки напередоднi
Андрiя також “тiлко наламали конарикi з череш-
нi, на кельо парiпкiв будут ворожити”. Вiдтак
кожну гiлочку називали парубочим iм’ям, i по-
мiстивши їх у склянку з водою, клали у тепле
мiсце. Чия гiлка розцвiте до Рiздва, з тим хлоп-
цем судилося одружитися5.
Подекуди на Пряшiвщинi (с. Регетiвка Бар-
дiївського округу) побутували спiльнi дiвочi та
парубочi ворожiння. Як зазначив М.Шмайда, на
Андрiя дiвчата ламали гiлки черешнi i то стiльки,
скiльки осiб хотiло поворожити. Вiдтак кожен (i
дiвчата, i хлопцi) брав одну галузку та якось по-
значав її. Зiбравши докупи, пагiнцi дерева клали
у склянку з водою на тепле мiсце (пiч). Про май-
бутнє довiдувалися за прикметою: чия галузка до
Рiздва розквiтла першою, того (ту) до року чекає
весiлля6.
На Гуцульщинi подiбнi мантичнi обрядодiї з
фруктовими гiлками приурочували до свята Ка-
терини. Зокрема, як зауважив Ю.Шнайдер (данi
поч. XX ст.), дiвчата ставили посуд з водою та
галузками на пiч. В якої з них гiлочка розквiтне,
та й сподiвається на швидке замiжжя7.
Iз запису Г.Маковiй дiзнаємося, що склянку з
водою та вишневою гiлкою гуцульська вiдданиця
клала перед iконою св. Катерини. Цвiтiння гiлки
до Василя вiщувало їй пару протягом року, адже
покровителька її почула та сприятиме долi8.
Про побутування подiбних андрiївських гадань
на Галицькiй та Буковинськiй Гуцульщинi довi-
дуємося iз сучасних польових пошукiв. Так, за
записами Л.Горошко у с.м.т. Верховина дiвча-
та, окрiм вишневої, виконували мантичнi дiї зi
смородиновою чи навiть смерековою гiлками, якi
мали зацвiсти до Святого вечора9. Натомiсть у
5Вархол Й. Дiвочi ворожiння в часi зимового сонцесто-
яння // Науковий збiрник Музею української культури у
Свиднику.– Пряшiв, 1988.– Т. 15.– Кн. 1.– С. 166.
6Шмайда М. А iшi вам вiнчую. Календарна обрядо-
вiсть русинiв-українцiв Чехо-Словаччини.– Т. 1.– Пряшiв,
1992.– С. 145.
7Schnajder J. Lud Рeczeniżyński. Czȩść II // Lud.–
1907.– T. XIII.– Zesz. I.– S. 32.
8Маковiй Г. Затоптаний цвiт. Народознавчi оповiдки.–
К., 1993.– С. 191.
9Архiв IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 466 б.–
с. Криворiвня, чекаючи на свято Василя чи Йор-
дану, традицiйно ставили у воду вишневу гiл-
ку10. У селах Буковинської Гуцульщини вiрили,
що коли вона зацвiтала до Рiздва (с. Мала Ви-
женка) або хоча б розпускала бруньки (листочки)
до Святого вечора (с.м.т. Берегомет, с. Шепiт
Долiшний), це було прикметною ознакою одру-
ження11. Як твердить одна з мешканок с. Шепiт
Долiшний, воду слiд мiняти, щоб вона весь час
була свiжою.
Своєрiдну вiдмiну звичаю зафiксовано на За-
карпатськiй Гуцульщинi. Так, у с. Лазещинi (Ра-
хiвщина) будь-хто з родини вирiзав на Андрiя
гiлку яблунi, грушi чи сливи, в тому разi, коли
хлопець мав серйознi намiри щодо дiвчини. Цю
галузку згодом використовували у весiльному об-
рядi – били нею по плечах молодих12. Як ба-
чимо, рослинний атрибут має яскраво виражену
шлюбну символiку, що пiдтверджує й свято, на
яке його зрiзали. Магiчнi дiї з фруктовою гiлкою
на весiллi, ймовiрно, мали забезпечити подружжю
солодке життя, плiднiсть i щастя.
У нiч на Андрiя подiбно ворожили й деiнде
в Карпатах. Так, наприклад, робили дiвчата у
с. Цiневi на Рожнятiвщинi (Схiдна Бойкiвщи-
на). Якщо вишнева гiлка, яку поставили у воду,
зацвiте до Рiздва – цього ж року можна сподi-
ватися замiжжя, коли ж вона засохне – весiлля
буде ще не скоро13.
Аналогiчно на Андрiя чинили з гiлкою вишнi i
трактували результат гадань жителi Центральної
та Захiдної Бойкiвщини (Сколiвщина, Дрогобич-
чина)14. У деяких селах Старосамбiрщини дiвчата
ворожили i з черешневою гiлкою (сс. Скелiвка,
Старява). Її або ж гiлочку вишнi (с. Губичi) ста-
вили на пiчку та з нетерпiнням чекали Святого
вечора чи Рiздва15. За словами жительки цього
села, таким чином у Губичах гадають дотепер.
Iнформаторка зi с. Поляниця (Долинщина) при-
Арк. 55.
10Там само.– Арк. 33.
11Там само.– Арк. 90, 101, 114.
12Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 466 б.– Арк. 167.
13Василечко Л. Шуткова недiля. Народнi звичаї, обряди
та повiр’я.– Брошнiв, 1994.– С. 40.
14Архiв IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 466 а.–
Арк. 7, 38; Од. зб. 466 б.– Арк. 67, 73, 79-80, 86.
15Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 466 в.– Арк. 8, 14, 24, 71.
274 3-4’2008 Народознавчi Зошити
гадала, як вона ворожила з подругою на Андрiя
з метою дiзнатися, “котра зацвiте на самий Свя-
тий вечiр”. У своєму садочку вони зривали гiлки
черешнi, клали їх у воду та ставили на поличку
пiд образом (пор. запис Г.Маковiй). “I iстинна
правда. I обидвi зацвили на самий Святий ве-
чiр. Воду пiдливали, шоб свiжої води було, бо
то до Святого вечора багато є днiв. I на самий
Святий вечiр – красота!”16. На жаль, респондент-
ка не змогла конкретнiше пояснити мету таких
обрядодiй, проте фiксуємо їх наявнiсть на цих
теренах.
Натомiсть, скажiмо на Мiжгiрщинi (Закарпат-
ська Бойкiвщина), таким чином не ворожили вза-
галi (с. Негровець, Колочава, прис. Горб)17.
У рядi черкаських сiл таких мантичних обрядо-
дiй також не виконували (с.м.т. Стеблiв, сс. Хи-
льки, Набутiв, Квiтки)18, нiчого не знають про
них (сс. Шендерiвка, Глушки, Кошмак)19, не па-
м’ятають, задля чого так робили (сс. Виграїв,
Ситники)20, або ж iснувала заборона ворожити
таким чином – “баба нам запрещала: “Не трогай-
те, не ламайте, шоб вона не цвiла, потому шо їй
важко серед зими розцвiтать” (с. Деренкiвець)21.
Занотовано й таке: “Ставляють вишню, але то,
кажуть, не годиться, бо вона каже: “Аби тобi
так добре жилось, як менi в це время цвiсти”
(с. Бровахи)22.
Не могли пояснити, що означає, коли гiлка за-
цвiте (сс. Старичi, Залужжя)23, чи вважали це
дурницею (с. Новосiлки) жителi деяких сiл на
Яворiвщинi24. Подекуди мантичнi дiї з вишневою
гiлкою тут вважали грiхом (пор. данi з Черкащи-
ни): “...я такого не робила. Я казала: “Може то
грiх?” (с. Мужиловичi)25; “Казали, жо то є грi-
хом: “Жоби тобi так било легко вмирати, як менi
16Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 497.– Арк. 15.
17Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 495.– Арк. 24, 30, 60, 66,
72.
18Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 496.– Арк. 41, 45, 78, 89.
19Там само.– Арк. 55, 97.
20Там само.– Арк. 116, 145.
21Там само.– Арк. 26.
22Архiв IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 466 ґ.–
Арк. 15.
23Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 490.- Арк. 71, 84.
24Там само.– Арк. 25.
25Там само.– Арк. 58.
ся розвивати” (с. Залужжя)26; “...казали, шо то
не можна, кажуть, то тяжко так їй сi розквисти,
так буде i людинi тяжко. Не казали так робити”
(с. Мужиловичi)27. Респондентка зi с. Черниля-
ва пригадала, що ворожити з вишневою гiлкою
їй забороняла мама, яка казала: “Не можна, не
став, то є живе дерево, а ти ставиш, а воно по-
тiм вiдмирає, то так не можна”28. Натомiсть та-
кi гадання побутували в iнших яворiвських селах
(Любинi, Поруби)29.
Як зазначає М.Максимович, у минулому на
Черкащинi з вишневими гiлками гадали про своїх
наречених парубки30. На жаль, вчений не описав
їх i не конкретизував район їхнього побутування.
Проте власнi польовi розслiди, здiйсненi у су-
часну пору в Корсунь-Шевченкiвському та Чер-
каському р-нах Черкаської обл. доводять, що такi
дивiнацiї здiйснювали дiвчата. Зокрема, iнформа-
тори пригадали, що одну чи кiлька галузок треба
було зiрвати у своєму садочку на свято Катерини,
поставити у воду та чекати Рiздва чи Нового ро-
ку. Результати трактували по-рiзному. Так, якщо
гiлка розцвiтала до одного з цих свят, то вона
вiщувала замiжжя (сс. Сахнiвка, Пiшки), добро
(сс. Сахнiвка, Деренкiвець; Яснозiр’я – Черкась-
кий р-н), хороше життя (с. Кiрове), а у разi її
всихання на дiвчину чекало щось погане (сс. Кi-
рове, Яснозiр’я)31. У процесi ворожiння воду мо-
гли додавати чи мiняти, як це робили, примiром у
сс. Кiрове, Пiшки. В одних селах склянку гiлоч-
кою тримали просто на вiкнi (Яснозiр’я), а в iн-
ших – у теплому мiсцi (с. Пiшки). Маємо доволi
цiкавi та детальнi вiдомостi щодо способу їхнього
виконання зi с. Мошни (Черкаського р-ну). Так,
дiвчата збирались гуртом та iшли у двiр до неод-
руженого парубка. Причому в цей момент його не
повинно бути вдома. Вiдтак кожна дiвчина зри-
вала собi вишневу гiлку, набирала до рота води з
криницi та приносила все це додому. Посадивши
гiлочку у горщик, поливала її тiєю водою та клала
26Там само.– Арк. 85.
27Там само.– Арк. 55.
28Там само.– Арк. 118.
29Там само.– Арк. 32, 108.
30Максимович М. Днi та мiсяцi українського селянина /
Пер. з рос.– К., 2002.– С. 134.
31Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 496.– Арк. 16, 83, 131,
155.
ОЛЕНА СЕРЕБРЯКОВА. Мантичнi дiї з рослинами... 275
у тепле мiсце. Пiзнiше, щоби земля весь час була
мокра, використовували вже свою (хатню) воду.
Тiльки в цьому разi, за словами iнформаторки,
вишенька зацвiте32.
За свiдченнями, якi отриманi вiд iнформаторiв
з Яворiвщини, гiлка вишнi, що зацвiте до Рiз-
двяних свят (випустить листя та квiтку), вiщує
швидке весiлля чи доброго чоловiка (сс. Бунiв,
Наконечне-1)33 або є доброю ознакою для дiвчи-
ни (сс. Старичi, Новий Яр)34. Мешканцi с. Ста-
рий Яр вiрили, що “в чиїй халупi де било дуже
душно, то засохло десь... Як не зацвiте, то шось
недобре”35.
Цiкаве поодиноке гадання, яке здiйснювали гу-
цулки у Вербну недiлю, занотувала Г.Маковiй.
Так, затуливши очi долонями, дiвчата молилися,
думаючи про сокровенне. Коли уявний контакт
вiдбувався, навпомацки виломлювали гiлку, що-
би дiзнатися, яким буде їх суджений: високий,
низький, кривий, правий (пор. подiбне ворожiння
з кiлками)36.
За повiдомленням К.Карабович з Холмщини
та Пiдляшшя, напередоднi свята Катерини воро-
жили й хлопцi. Вони, як i тутешнi дiвчата, гiлку
вишнi ставили у вологу землю на покутi. Якщо
вона розцвiтала до Рiздва або Нового року – це
вiщувало їм швидкий шлюб37.
Схожi дивiнацiї з вишневою (черешневою, сли-
вовою) гiлкою на Катерини (чи Андрiя) та подiб-
ним трактуванням її розквiту побутували в мину-
лому i в iнших мiсцевостях України (Слобожан-
щина, Схiдне Подiлля)38.
32Там само.– Арк. 64.
33Архiв IН НАНУ.– Ф. 1.– Оп. 2.– Од. зб. 490.–
Арк. 46, 101.
34Там само.– Арк. 68, 78.
35Там само.– Арк. 88.
36Маковiй Г. Затоптаний цвiт...– С. 125.
37Карабович К. Народнi вiрування // Холмщина i Пiд-
ляшшя: Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1997.–
С. 321.
38Курочкiн О.В. Новорiчнi свята українцiв: Тради-
цiї i сучаснiсть.– К., 1978.– С. 31, 104; Його ж.
Обрядовiсть (Календарнi свята й обряди) // Подiлля:
Iсторико-етнографiчне дослiдження.– К., 1994.– С. 361-
362; Орел Л. Вечорницi // Українська родина: Родинний i
громадський побут.– К., 2000.– С. 153; Милорадович В.П.
Житье-бытье лубенского крестьянина // Українцi: народнi
вiрування, повiр’я, демонологiя.– К., 1991.– С. 183.
За даними А.Свидницького, у другiй пол.
XIX ст. на Подiллi посаджену в черепок або
пляшку гiлку, кожна дiвчина клала в тепле мiс-
це й щодня (вiд Катерини) аж до Святого вечора
поливала її з вуст. Весiлля їй “пророкувала” виш-
нева гiлка, що зацвiла39. Як бачимо, вода сприя-
ла вiдданицi у здiйсненнi її задуму та виконувала
продукуючу функцiю.
Цiкавий приклад гадання маємо з теренiв За-
хiдного Подiлля. Так, у с. Жабиня (Зборiвщина)
на Андрiя всi дiвчата зривають у дворi вишневi
гiлки, заносять їх до хати, де ведуча вечорниць
або господиня дому освячує їх свяченою водою та
благословляє дiвчат на щасливу долю. Вiдтак цi
гiлки вони забирають додому i з цього моменту
кожна ворожить собi окремо: до схiд сонця ста-
вить у збанок з водою чи втикає в землю вазонiв
на свiтлому вiкнi. При цьому дiвчина закликає:
Ставлю гiлячку вишневу
На щастя Михайлику свему!
Ух-ух! Ух-ух!
Най ту буде добрий дух.
Злий духу, вступися,
Святий Андрiю, заступися!
Ух-ух! Ух-ух!
Най ту буде добрий дух.
Результати трактують так само40.
На свята Катерини чи Андрiя мантичнi обря-
додiї з пагiнцями вишнi (черешнi, сливи, берези),
якi клали у воду, виконували й жителi Полiс-
ся, Слобожанщини (Харкiвщина, Полтавщина),
Подiлля (Пiдгаєччина). Галузки, якi зацвiли до
Рiздва чи Нового року, були для вiдданицi оз-
накою одруження. По-iншому пояснюють резу-
льтат ворожiння на Волинському Полiссi: чия гi-
лка дасть цвiт, та дiвчина першою i вийде замiж
(сс. Яполоть, Речиця)41.
39Свидницкiй Ан.П. Великдень у Подолянъ // Основа.–
СПб., 1861 (ноябрь-декабрь).– С. 54.
40Медведик П. Село Жабиня на Зборiвщинi. Весiлля,
народнi звичаї та обряди.– Тернопiль, 1996.– С. 188.
41Доманицький В. Народнiй калєндар у Ровенськiм по-
вiтi, волинської губернiї // Матерiали до українсько-руської
етнольогiї.– Львiв, 1912.– Т. XV.– С. 78; Виноградо-
ва Л.Н. Девичьи гадания о замужестве в цикле славян-
ской календарной обрядности (западно-восточнославянские
параллели) // Славянский и балканский фольклор. Обряд.
276 3-4’2008 Народознавчi Зошити
За словами В.Герасимовича, у минулому ана-
логiчно чинили з черешневими або вишневими
гiлками пiсля колективних гадань на Андрiя дiв-
чата у с. Крехiв (Жовкiвщина). Вони були певнi,
що у разi цвiтiння галузки до Рiздва, їх чекає
щаслива доля i навпаки42.
З приводу майбутнього весiлля у часi зимових
свят (Катерини, Андрiя, Варвари, Ганни, Люцiї)
ворожили й iншi вiдданицi-слов’янки. Примiром,
поява квiтiв до Рiздва на вишневiй гiлцi, яку ро-
сiянки зрiзали та ставили у воду напередоднi Ка-
терини, пророкувала їм замiжжя43. Подекуди за її
допомогою дiзнавалися чи здiйсниться бажання.
Для цього восени чи взимку гiлку ставили в теп-
лому мiсцi у воду, а на четвертий день мiняли її
на свiжу. Якщо через 12 днiв вишня розцвiтала,
це означало, що задумане сповниться i навпаки
(Острозький повiт)44.
У деяких районах Польщi квiтуча вишнева гiл-
ка вiщувала дiвчинi замiжжя, в iнших – “повi-
домляла” про її цнотливiсть45. У Словаччинi на
Андрiя дiвчата ламали гiлки вишнi або черешнi
подiбно до того, як це робили в Польщi та Угор-
щинi у день св. Люцiї. Їх також ставили у воду
Текст.– Москва, 1981.– С. 31; Курочкiн О. Українцi в сi-
м’ї європейськiй: звичаї, обряди, свята.– К., 2004.– С. 132;
Rokossowska Z. O świecie roślinnym, wyobrażenia, wierzenia
i podania ludu ruskiego na WoÃlyniu we wsi Jyrkowszcsyżnie
pow. Zwiahelskim // Zbiór wiadomości do antropologii
krajowej.– Kraków, 1889.– T. 13.– S. 186; Иванов П.
Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковс-
кой губернiи.– Х., 1907.– С. 179; Обычаи, поверья, кухня
и напитки малороссиян / Сост. Маркевич Н.А.– Репринт.
вид. 1860 г.– С. 20; Папiж В. Деякi релiгiйнi обряди i зви-
чаї Пiдгаєччини // Пiдгаєцька земля: Iсторико-мемуарний
збiрник.– Нью-Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто,
1980.– С. 73.
42Герасимович В. Народнi звичаї, обряди та пiснi в селї
Креховї, Жовкiвського повiту // Правда.– Львiв, 1893.–
T. VIII.– Вип. LIV (cерпень).– С. 437.
43Петрушевич А.С. Общерусский дневник церковных,
народных, семейных праздников и хозяйственных занятий,
примет и гаданий.– Львов, 1865.– С. 144.
44Яковлев Г. Пословицы, поговорки, крылатыя слова,
приметы и поверья, собранныя в слободе Сагунах Остро-
гожскаго уезда // Живая Cтарина.– 1905.– Вып. I, II.–
Год XIV.– С. 158.
45Ганцкая О.А., Грацианская Н.Н., Токарев С.А. Запа-
дные славяне // Календарные обычаи и обряды в стра-
нах зарубежной Европы XIX – нач. XX в. Зимние
праздники.– Москва, 1973.– С. 206-207.
та чекали розквiту. Якщо так ставалося, весiлля
не уникнути46. У деяких селах словацького Го-
регрон’я вiдданицi на свято Катерини садили у
горщик з пiском черешневi чи сливовi галузки та
щодня поливали їх водою, яку приносили у ротi з
рiчки. Одруження можна було сподiватись, якщо
гiлочка розцвiтала до Рiздва47.
Своєрiднi мантичнi обрядодiї побутували в де-
яких районах Болгарiї, де дiвчата гадали одним
iз двох способiв. Так, напередоднi дня св. Ганни
вони ставили у воду гiлки яблунi (вишнi) бiля
вогню чи засiвали пшеницю в новий горщик. Ре-
зультати потрактовували таким чином: якщо до
Нового року на гiлках з’явиться листя, а пшени-
ця зiйде, дiвчина цього ж року вийде замiж48.
У не менш цiкавий спосiб подекуди слов’ян-
ки гадали й навеснi. Примiром, боснiйська вiд-
даниця у переддень свята Юрiя трусила вишню,
вiдтак ламала кiлька гiлок, називала кожну пару-
бочим iм’ям i клала на нiч бiля лiжка. Вранцi (не
дивлячись) брала одну з них, дiзнаючись таким
чином з ким одружиться49.
Вишнева гiлка могла мати й iнше призначен-
ня. За її допомогою можна було побачити вiдьму,
прийшовши з нею до церкви на Святий вечiр50.
Напередоднi дня св. Катерини чи Варвари з
гiлками вишнi, якi клали у воду, про час свого
замiжжя ворожили й румунки. Весiлля впродовж
року їм вiщувала гiлка, яка розквiтала до Рiздва.
В деяких мiсцевостях такi самi мантичнi обрядо-
дiї виконували на Андрiя з бузковою галузкою.
Результат, який дiзнавалися на Водохреща, тлу-
мачили подiбно51. З фруктовими галузками горя-
46Ганцкая О.А., Грацианская Н.Н., Токарев С.А. За-
падные славяне...– С. 205; Борош М., Корачонь З., Тат-
раї Ж. Рiздвянi свята (вiд адвента до Водохреща) // На-
родна Tворчiсть i Eтнографiя.– 2006.– № 4 (спецвипуск).–
С. 12.
47Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве...–
С. 31-32.
48Колева Т.А. Болгары // Там само.– С. 268.
49Усачева В.В. Вишня // Славянские древности: Этно-
лингвистический словарь в 5 т.– Т. 1: А-Г.– Москва: Меж-
дународные Отношения, 1995.– С. 382.
50Див.: Ганцкая О.А., Грацианская Н.Н., Токарев С.А.
Западные славяне...– С. 205; Усачева В.В. Вишня...–
С. 382.
51Мойсей А. Магiя i мантика у народному календарi
схiднороманського населення Буковини.– Чернiвцi, 2008.–
ОЛЕНА СЕРЕБРЯКОВА. Мантичнi дiї з рослинами... 277
ни, як i українцi загалом, а також захiднi, пiв-
деннi та схiднi слов’яни, ворожили не тiльки про
шлюб, але й про тривалiсть життя. За даними
I.Бугери, у селах Новосандецького повiту дiвчина
гадала так на Андрiя тiльки про себе. Зiрванi гiл-
ки вона ставила у склянку з водою i спостерiгала:
якщо вони розiв’ються, це означало, що вона жи-
тиме i навпаки (кордон з українською частиною
Пряшiвщини)52.
Як повiдомив В.Гривна, всi черешневi гiлки,
якi лемки посадили у горщик на це ж свято (Анд-
рiя), також мали розцвiсти до Рiздва. Тiльки у
разi цього всi члени родини будуть живi53.
Подекуди з цiєю ж метою українцi гада-
ли й на свято Катерини (Слобожанщина, По-
лiсся). Про це свiдчать етнографiчнi нотатки
кiн. XIX – поч. XX ст. (В.Милорадовича та
П.Iванова), а також пiзнiшi працi (О.Курочкiна,
Л.Виноградової). У воду ставили гiлочки вишнi
за кiлькiстю членiв сiм’ї, позначаючи їх кольоро-
вими нитками або просто запам’ятовуючи, кому
яка належить (пор. лемкiвськi шлюбнi гадання).
Чия гiлка розквiтне до Рiздва, той довго житиме,
чия засохне або залишиться в такому ж станi (як
i була, коли її зiрвали) – захворiє чи помре54. На
Полтавщинi вважали так: “якщо вишнева гiлка,
зрiзана на свято Катерини та посаджена пiд по-
куттю зацвiте на Новий рiк – це означає життя,
якщо засохне – смерть”.
Власнi польовi матерiали пiдтверджують побу-
тування таких ворожiнь на цих теренах i в сучас-
ну пору. Так, iнформаторка зi с. Зарiччя (Черка-
щина) пригадала, що її бабця (уродженка м. Ко-
тильва Полтавської обл.) гадала так у старшому
вiцi про своє здоров’я: “Як зацвiте гiлочка, зна-
чить твоє життя цвiтуще, ти ще житимеш, не
вмреш, здорова будеш i все... Воду не мiняла:
С. 207.
52Бугера I. Звичаї та вiрування Лемкiвщини.– Львiв,
1939.– Ч. 15.– С. 26.
53Гривна В. Народнi звичаї Маковицi.– Пряшiв, 1973.–
С. 148.
54Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уез-
да, Харьковской губернiи.– Х., 1907.– С. 179; Милорадо-
вич В. Рождественскiя Святки в северной части Лубенскаго
уезда.– Полтава, 1893.– С. 19-20; Курочкiн О.В. Новорiч-
нi свята українцiв: Традицiї i сучаснiсть.– К., 1978.– С. 31;
Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве...– С. 31.
отак поставила прямо в хатi на столi (у баночку)
i так вона стоїть”55.
Про оригiнальне гадання лемкiв для кожного
члена сiм’ї дiзнаємося iз монографiї Р.Райнфуса.
Збираючи лiкарське зiлля напередоднi Купала,
зривали стiльки гiлок бобяника, скiльки було осiб
в родинi, а потiм вкладали їх мiж балками зрубу
в хатi. У кого галузка зацвiла, тому й ворожили
довге життя56. Натомiсть поляки у цей же день
аналогiчно втикали у вазонок троянди. Перша за-
сохла квiтка, ворожила комусь з членiв родини
смерть ще цього року57. У Хорватiї та Словенiї
традицiйно напередоднi дня св. Барбари зрiзають
гiлочки будь-якого фруктового дерева та ставлять
їх у воду, щоб вони розвинулися до Рiздва. Кож-
ний член родини позначає чи запам’ятовує свою.
Чия галузка засохне та не встигне розвинутися,
той, кому вона належить, помре протягом нового
року58.
Мантичнi обрядодiї з гiлками пiд час зимових
свят здiйснювали також з метою дiзнатися про
господарський добробут родини не тiльки укра-
їнцi, а й багато слов’янських та iнших народiв
Європи.
Примiром, на Слобожанщинi (Куп’янський по-
вiт) зафiксовано рiдкiсне ворожiння, яке викону-
вали у день св. Спиридона (12 грудня ст. ст.) на
поч. XX ст. Так, зрiзанi вишневi гiлочки можна
було поставити у горщик з землею на покутi та
поливати їх щодня, чи просто у воду (без землi).
Якщо вони розквiтали на Рiздво, сподiвалися, що
наступний рiк буде врожайним на садовi плоди59.
Аналогiчно чинили поляки у день св. Люцiї
(13 грудня ст. ст.) з галузками вишнi чи яблунi
(ставили у воду чи втикали в мокрий пiсок бiля
55Архiв IН НАНУ.– Од. зб. 496.– Арк. 108.
56Reinfuss R. Śladami Ãlemków.– Warszawa, 1990.– S. 58.
57Janota E. Lud, jego zwyczaje i obyczaje // Przewodnik
naukowy i literacky.– Lwów, 1878.– R. 6.– T. 6.– Z. 5.–
S. 564.
58Колева Т.А. Зимний цикл обычаев южных славян (К
вопросу о структурно-типологическом анализе обрядности)
// Советская Этнография.– Москва, 1971.– № 3 (май-
июнь).– С. 48; Кашуба М.С. Народы Югославии // Ка-
лендарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы
XIX – нач. XX в. Зимние праздники.– Москва, 1973.–
С. 238.
59Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго
уезда...– С. 21.
278 3-4’2008 Народознавчi Зошити
пiчки). Добрий врожай вiщував їхнiй розквiт до
Рiздва60.
Подiбно австрiйцi ворожили в день св. Варва-
ри (4 грудня ст. ст.). Результати тлумачили так
само61. Схожi мантичнi обрядодiї виконували у
Лiмбурзi з гiлками вишнi чи берези, якi нази-
валися гiлки “св. Варвари” (пор. “гiлка Люци”).
Тут “їм приписували особливу життєву силу, а
щоб її перейняти, у день св. Варвари ставили у
воду вишневi або березовi гiлки та чекали їх роз-
винення на Рiздво”62.
Внаслiдок виконання подiбних гадань швейцар-
цi робили певнi висновки щодо того, яким буде
рiк: добрим або поганим63.
Магiя плодючостi присутня в нiмецьких дивi-
нацiях. Так, фруктовi гiлки (вишнi чи яблунi) зрi-
зали та ставили у воду на свято Катерини, Анд-
рiя чи Варвари з метою забезпечення врожай-
ностi цих дерев у наступному роцi (пор. укра-
їнський звичай обв’язувати дерева солом’яними
перевеслами)64.
З господарською метою гадали й молдавани.
За кiлька днiв до Нового року вони приносили
до хати дванадцять рiзних гiлок (символ 12 мi-
сяцiв у роцi) або гiлки тiльки одного дерева (на-
приклад, яблунi, вишнi) та ставили їх у воду бiля
пiчки. У перший день Нового року за їх ста-
ном пророкували, наскiльки вдалим буде врожай
у кожному мiсяцi. Подекуди добрий врожай вi-
щувала яблунева гiлка, що розквiтла до цього
дня65.
Як бачимо, дивiнацiї про тривалiсть життя та
успiхи в господарствi за способом виконання та
потрактуванням однотипнi з матримонiальними.
Таким чином констатуємо, що всi гадальнi об-
60Ганцкая О.А., Грацианская Н.Н., Токарев С.А. Запа-
дные славяне // Календарные обычаи и обряды...– С. 206-
207.
61Листова Н.М. Австрийцы // Календарные обычаи и
обряды в странах зарубежной Европы XIX – нач. XX в.
Зимние праздники.– Москва, 1973.– С. 166.
62Гроздова И.Н. Народы Бельгии и Нидерландов //
Там само.– С. 71, 74.
63Листова Н.М. Народы Швейцарии // Там само.–
С. 181.
64Филимонова Т.Д. Немцы // Там само.– С. 139-140.
65Попович Ю.В. Молдавские новогодние праздники
(XIX – начало XX века).– Кишинев, 1974.– С. 67.
рядодiї з гiлками однаковi за своїм функцiйним
спрямуванням (передбачення подружньої, госпо-
дарської долi, тривалостi життя) та близькi за
способами виконання i семантикою як у євро-
пейцiв, так i в українцiв (слов’ян). Це свiдчить
про спiльну загальноєвропейську та праслов’янсь-
ку основи. У рiзних народiв (зокрема, й україн-
цiв) квiтуче дерево асоцiювалося зi щасливою до-
лею, яка пов’язує життєдайнi сили природи i лю-
дини. Ймовiрно тому фруктовiй (вишневiй) гiл-
цi, як символу кохання, життя, здоров’я європей-
цi приписували магiчну силу. Окрiм вiщих вла-
стивостей, вона, на їхню думку, могла якимось
чином вплинути на врожай або передати людинi
свою життєву силу. Певнi вiдмiнностi притаман-
нi тим чи iншим етнолокальним варiантам. Зок-
рема, серед карпатських горян локальну своєрiд-
нiсть мають дiвочi дивiнацiї на теренах Пiвденної
та Пiвнiчної Лемкiвщини, а також парубочi га-
дання на Холмщинi та Пiдляшшi, Пряшiвщинi.
Зауважено, що, здiйснюючи мантичнi обрядодiї
зi своєрiдними вiдмiнностями, лемки (пор. бой-
кiв i гуцулiв) намагались отримати й додатковi
вiдомостi про нареченого (зовнiшнiсть, iм’я). Не-
рiдко по допомогу дiвчата зверталися до святих
покровителiв (Катерини). Важливу роль вiдiгра-
вало мiсце (пiч, покуть, вiкно), на якому стояли
галузочки протягом усього часу ворожiння. Йо-
го вибiр невипадковий. Адже здавна вiдомо, що
пiч є житлом духiв (богiв) родинного вогнища,
покуть – своєрiдним вiвтарем, через який здiйс-
нюється зв’язок з небом, а вiкно символiзує ме-
жу мiж свiтами. Слiд взяти до уваги й прадавнi
уявлення про воду, зокрема її здатнiсть проро-
кувати майбутнє, продукуючу властивiсть в тих
випадках, коли ворожачи про замiжжя, а подеку-
ди на врожай, дiвчата мiняли воду на свiжу чи
поливали нею з рота землю (пiсок). Сьогоднi такi
ворожiння вже не виконуються, окрiм с. Губичi
(Старосамбiрщина), а лише частково залишились
у спогадах старожилiв, подекуди затративши своє
умотивування.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7171 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:33:10Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Серебрякова, О. 2010-03-25T12:30:30Z 2010-03-25T12:30:30Z 2008 Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / О. Серебрякова // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 272-278. — Бібліогр.: 65 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7171 uk Інститут народознавства НАН України Статті Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців On Mantic Acts with Plants in Ukrainians Winter Cycle of Festivals Article published earlier |
| spellingShingle | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців Серебрякова, О. Статті |
| title | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| title_alt | On Mantic Acts with Plants in Ukrainians Winter Cycle of Festivals |
| title_full | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| title_fullStr | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| title_full_unstemmed | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| title_short | Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| title_sort | мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7171 |
| work_keys_str_mv | AT serebrâkovao mantičnídíízroslinamivzimovomuciklísvâtukraíncív AT serebrâkovao onmanticactswithplantsinukrainianswintercycleoffestivals |