Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород"
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7173 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кузіч, Р. 2010-03-25T12:32:53Z 2010-03-25T12:32:53Z 2008 Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 uk Інститут народознавства НАН України Статті Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" On Inspiration of Baroque Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda” Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| spellingShingle |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" Кузіч, Р. Статті |
| title_short |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_full |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_fullStr |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_full_unstemmed |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" |
| title_sort |
інспірації барокової символіки в серії графічних робіт ярослави музики "символи григорія сковород" |
| author |
Кузіч, Р. |
| author_facet |
Кузіч, Р. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
On Inspiration of Baroque Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda” |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7173 |
| citation_txt |
Інспірації барокової символіки в серії графічних робіт Ярослави Музики "Символи Григорія Сковород" / Р. Кузіч // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 294-301. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT kuzíčr ínspíracííbarokovoísimvolíkivseríígrafíčnihrobítâroslavimuzikisimvoligrigoríâskovorod AT kuzíčr oninspirationofbaroquesymbolisminyaroslavamuzykasseriesofgraphicalworkssymbolsofhryhoriiskovporoda |
| first_indexed |
2025-11-25T11:41:06Z |
| last_indexed |
2025-11-25T11:41:06Z |
| _version_ |
1850513926029049856 |
| fulltext |
294 3-4’2008 Народознавчi Зошити
За нашими спостереженнями, саме цi iкони
мають у мовнiй i релiгiйнiй картинi свiту най-
бiльш чисельний вияв реалiзацiї на побутово-
зовнiшньому рiвнi сприймання. Як слушно за-
уважує Д.Степовик, дуже часто автори вельми
сумнiвної лiтератури з бiоенергетики надужива-
ють поняттям “чудотворнiсть iкони”, недоцiльно
застосовують термiни “намолена” й “ненамоле-
на” iкона, “енергетика” iкони, “харизма” iкони,
впадаючи у фанатизм жителiв Константинополя
VIII ст. Вiруючi, як правило, не сумнiваються в
чудодiйностi iкон, але, на превеликий жаль, не
намагаються до кiнця вникати в природу цього
явища. Суттєвим з цього приводу є висловлю-
вання богослова Iвана Дамаскiна про те, що iко-
на є атрибутом, який наповнений “божественною
силою i енергiєю”1.
Iкони займають вагоме мiсце у релiгiйнiй свi-
домостi вiруючої людини: вони є символом i
вiдображенням Творця, джерелом пiзнання Бо-
жої iстини, цiлющої благодатi; за посередницт-
вом iкони стирається грань мiж свiтом реальним i
Вiчнiстю.
Роль iкони у сучасному свiтi, безперечно, зро-
стає. Окрiм вiдомих i вказаних попередньо, iкона
бере на себе спробу виконувати важливу функцiю
мiжконфесiйного дiалогу для спiлкування, яка по-
винна вiдбивати аспект картини свiту – єднiсть у
любовi до Бога.
Окрiм того, iкона своєю глибинною, невичер-
пною багатовимiрнiстю охоплює значне коло лю-
дей. Розкриваючи перед кожним ту чи iншу грань
– естетичну, iнформацiйну, катехетичну, єдналь-
ну (мiж видимим i невидимим свiтами), екуме-
нiчну (мiж конфесiями), проповiдницьку, актуа-
лiзацiйзну, – надає можливiсть вибору та реалiза-
цiї сфери вподобань, збагачує нас, перетворюючи
iз замудрованих ортодоксiв (iкону треба переста-
ти розумiти, а почати вiдчувати як мiстерiю) у
животворну, дiалогiчну спiльноту, яка сповiдує
основнi християнськi принципи.
Отже, iкона – це синтез бiблiйно-фiлософських
уявлень про Всесвiт, мiсце людини у ньому, тому
можна вважати її iлюстрованим виявом релiгiйної
картини свiту, важливим елементом релiгiйного
свiтогляду, своєрiдним вiдтворенням об’єктивно-
го свiту.
1Степовик Д. Iконологiя й iконографiя.– Iвано-
Франкiвськ: Нова Зоря, 2003.– C. 28.
Статтi
Руслана КУЗIЧ
IНСПIРАЦIЇ БАРОКОВОЇ СИМВОЛIКИ
В СЕРIЇ ГРАФIЧНИХ РОБIТ
ЯРОСЛАВИ МУЗИКИ
“СИМВОЛИ ГРИГОРIЯ СКОВОРОДИ”
Ruslana KUZICH. On Inspiration of Baroque
Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical
Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda”.
Звернення до художньо-естетичних проблем
культури доби українського бароко загалом, та
зокрема осмислення творчого доробку вiтчизня-
ного фiлософа та мiстика Григорiя Савича Сково-
роди втiлила львiвська мисткиня Ярослава Музи-
ка на початку останньої третини ХХ ст. Ярослава
Музика – художниця, яка дуалiстично ставилася
до висвiтлення у своїй творчостi формальних та
концептуальних проблем в образотворчому мис-
тецтвi. Свою систему мислення Ярослава Львiв-
на в творчому процесi, як свого часу i Григорiй
Сковорода, сформувала передусiм на пiдставi по-
єднання символiчного змiсту i формальної реалi-
зацiї, а також вiдтворення авторської перцепцiї у
зразках мистецької спадщини – усе це притаман-
не фiлософсько-естетичнiй концепцiї мисткинi.
Наголосимо, що у ХХ ст. фiлософська спад-
щина Григорiя Сковороди мала визначний вплив
на творчiсть українських митцiв. Так, принагiдно
вкажемо, у ХIХ ст. вiтчизнянi митцi до культури
й мистецтва доби бароко ставилися або стрима-
но, або негативно2. Однак саме у 1920-30-тi рр.
стиль необароко набуває особливого розвитку в
українському мистецтвi.
До проблем етико-естетичних, лiтературних,
просвiтницьких iдей Григорiя Савича зверта-
лося чимало українських митцiв, зокрема ху-
дожникiв, графiкiв, прозаїкiв, поетiв, драматур-
гiв – формальнi та концептуальнi засади ба-
роко та впливи фiлософiї чiтко простежуються
2Шевчук В. Пiзнаний i непiзнаний сфiнкс: Григорiй
Сковорода сучасними очима: розмисли.– К.: Пульсари,
2008.– C. 480.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 295
у творчостi I.Франка, П.Тичини, М.Рильсько-
го, Лесi Українки, братiв Кричевських, О.Слас-
тьона, Г.Нарбута, О.Новакiвського, Б.-I.Анто-
нича, М.Фiлянського, П.Ковжуна, I.Падалки,
О.Кульчицької та багатьох iнших.
Зазначимо, що особливу увагу у своїй твор-
чостi до фiлософiї Григорiя Сковороди визнача-
ли Михайло Бойчук та його учнi. Слiд вказа-
ти, що, перебуваючи пiд впливом “європейсько-
го просвiтника”, пiсля ознайомлення з лiтератур-
ною та фiлософською спадщиною Григорiя Ско-
вороди, Михайло Львович Бойчук створив об-
рази, у яких вiдчутний концептуальний зв’язок
з творами українського мiстика. Так, найбiльше
вiдчутний вплив Григорiя Сковороди на твор-
чiсть “бойчукiстiв” можна зауважити у тракту-
ваннi мотиву дерева яблунi. Олена Рiпко у працi
“У пошуках страченого минулого: ретроспектива
мистецької культури Львова ХХ столiття” зазна-
чає, що саме мотив яблунi Михайловi Бойчуку на
поч. 1910-их рp. “подарував” мудрий Сковорода3.
Ярослава Музика iнтерпретувала концептуаль-
нi настанови своїх вчителiв, виокремлювала най-
цiннiше, ключовi фiлософськi проблеми та актив-
но впроваджувала їх у свої твори. Наголосимо,
що мисткиня з винятковим тактом передала емо-
цiї, якi вiдчувала до свого вчителя – Михайла
Бойчука та його iнтерпретацiї вчення Григорiя
Сковороди в серiї робiт з тематичною присвятою.
Так, зазначенi зацiкавлення до лiтературних
джерел українського бароко утверджуються в
1971 р.: саме тодi, незадовго до смертi, Я.Музика
створила графiчну серiю робiт “Символи Григорiя
Сковороди”. Кожен образ iз зазначеної серiї мi-
стить не лише зв’язок з концептуальними особ-
ливостями фiлософiї Григорiя Савича, а й фраг-
ментарно повторює формальне вирiшення творiв,
виконаних самим просвiтником. Проте Яросла-
ва Львiвна додатково зумiла вмiстити соцiально-
iсторичнi проблеми ХХ ст., використавши баро-
кову фiлософiю Сковороди, передусiм свiтобачен-
ня, та порiвняти на прикладi власних творiв кри-
зовi явища, що вiдбувалися в країнi у рiзнi сто-
лiття. Вiра Стецько формулює це так: “У серiї iз
семи графiчних аркушiв “Символи Григорiя Ско-
вороди” – мисткиня розкрила здатнiсть мисли-
ти алегорично. Вона заглиблюється у фiлософськi
роздуми про людину, її духовнi якостi та залеж-
3Рiпко О. У пошуках страченого минулого: Ретроспек-
тива мистецької культури Львова ХХ столiття.– Львiв: Ка-
меняр, 1996.– C. 43.
нiсть вiд всесвiту. Пiзнати себе у гармонiї все-
свiту – то значить збагнути велику iстину бут-
тя. Не в запереченнi об’єктивної закономiрностi
явищ досягається пiзнання свого “Я”, а у вза-
єминах з ними. “Символи Сковороди” – заклик
до повсякденного самовдосконалення, роботи над
собою, занурення в глибокi сфери фiлософського
бачення. Фiлософiя Сковороди подарувала Яро-
славi Музицi, як i бойчукiстам, чарiвний образ
Яблунi”4.
Тему всiєї серiї робiт можна роздiлити на три
частини, як i фiлософiю Григорiя Савича. Так, це
три свiти – великий, малий i символiчний. Ве-
ликий (космос) – це природа, малий (мiкрокос-
мос) – людина, i символiчний – Бог (як цiлiсного
сприйняття Трiйцi, так i її iпостасей – Отця, Си-
на та Духа)5.
Перший графiчний аркуш (iл. 1) мисткинi до
вказаної серiї за своїм внутрiшнiм наповненням є
великим свiтом космосу. Тут зображено два ко-
лоски – один скерований вгору, i зерно з нього
розсипається, другий нахилений вниз, дозрiлий
й повний. Моральне вчення Григорiя Сковороди,
яке Ярослава Львiвна оригiнально iнтерпретувала
у своїй творчостi, суть i мораль якого – законо-
мiрностi вчинкiв, життєвому виборi.
У вченнi Григорiя Сковороди “Наркiсс разла-
гол о том: узнай себе” фiлософ порiвнює людське
єство та структуру колосся, дає визначення, що
“колос – це сама сила, в якiй стебло зi своїми вiд-
ростками й остюками з половою єднаються. Чи
не в зернi все сховано i чи не виходить весною,
перемiнивши на зелену жовту й стару одежу? Чи
ж бо невидима сила зерна?”6.
Тобто, за вченням Григорiя Сковороди, сила
колосу невидима i полягає у перетвореннi мате-
рiї у новий, досконалий плiд. Ярослава Львiвна
у вказаному творi активно пiдкреслює глибинне
фiлософське наповнення народної мудростi, поєд-
нане з етичною iдеєю Сократа, що досягнути вер-
шин життєвих недостатньо, важливiше залишити
пiсля себе добру пам’ять. Як колос нахилений,
не розпорошений, наповнений зерном переросте у
поле колоскiв, – так i в життi згадують не за
словом, а за дiлом.
Зауважимо, що участь Ярослави Львiвни у со-
4Стецько В. Доля Ярослави Музики // Образотворче
Мистецтво.– 1995.– № 1.– C. 7.
5Макаров А. Свiтло українського бароко.– К.: Мистец-
тво, 1994.– C. 171.
6Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: У 2-х т.-Том 1.–
К.: Наук. Думка, 1973.– С. 181.
296 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 1. Я.Музика. Символ один, 1971,
лiногравюра.
Iл. 2. Я.Музика. Символ два, 1971, лiногравюра.
Iл. 3. Я.Музика. Символ три, 1971, лiногравюра.
цiокультурних процесах, що вiдбувалися у Льво-
вi ХХ ст., цiлком правомiрно прирiвняти до цiєї
виразної метафори. Так, роль Ярослави Музи-
ки та колег в українськiй культурi має особливе
значення, бо працювали всупереч “компартiйним
керманичам”, прагнули самовиразитися, творити
для духовного вдосконалення i розвитку людей,
а не для уславлення влади, як це вимагалося за
концепцiєю соцреалiзму.
Варто зазначити, що в цьому творi, як i в iн-
ших своїх “символах” цiєї серiї, автор звертає-
ться до унiверсального й водночас абстрактного
змiсту мистецтва – символiчного мотиву твору,
який становить iнтелектуально-фiлософський ди-
скурс рiзних епох.
Другий твiр (iл. 2), силует яблунi – звернен-
ня Ярослави Львiвни до творчостi своїх колег –
М.Бойчука та представникiв його школи. Мотив
дерева з яблуками композицiйно розташований
пiд нахилом. Дерево похилене, немовби пiд тяга-
рем яблук, що символiзують знання та формують
певну алюзiю на досягнення в царинi українсь-
кої культури i мистецтва ХХ ст. Автор викона-
ла цю композицiю таким чином, що складається
iлюзiя споглядання дерева крiзь вiкно, ймовiрно,
це своєрiдне намагання виразити свої почуття та
переживання щодо долi вчителя – Михайла Бой-
чука, та своєї вiддаленостi у цих процесах. Це
акцент на бiль, який залишився не лише в пам’я-
тi Ярослави Львiвни, – надзвичайно гостра реа-
кцiя на жорстоку й брутальну “винагороду”, яку
отримав Михайло Львович за активну участь у
мистецьких процесах того часу.
Саме образ яблунi, що символiзує “бойчукiзм”,
i є цим джерелом знань, а яблука – плоди йо-
го вчення. Образ дерева монументальний та екс-
пресивний, вiдчуваються переживання майстринi,
адже наприкiнцi свого життя вона розумiє, що
Михайло Львович був для неї не просто вчите-
лем, хоча Ярослава Львiвна не зараховувала себе
до кола бойчукiстiв, але багато в чому вчилася у
Михайла Львовича, i митцiв його майстернi вва-
жала своїми колегами по духу.
Окрiм того, мотив яблунi, що проглядається
саме через вiкно, символiзує вiддаленiсть та пев-
ну вiдсторонену участь майстринi у процесах, що
вiдбувалися з її сучасниками. Варто зазначити,
що попри специфiку трактування пластики си-
луету яблунi, створеної художницею, поривання
майстринi змiнити щось на краще були дуже гос-
трi, за що сама вона заплатила не менш важ-
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 297
кою цiною за небайдужiсть до долi української
культури.
Наступний твiр майстринi – третiй символ, ко-
рабель з двома ангелами (iл. 3), котрi манд-
рують в ньому. Як i у творi Григорiя Савича
(iл. 4), так i в Ярослави Музики цей символ має
практично iдентичний сюжет, лише їх виконання
вiдрiзняється.
Напрям корабля, за тлумаченням українського
фiлософа, – це, передусiм, шлях у життi, який
обирає людина. Двi постатi ангелiв символiзують
спiвзвучнiсть духу та думок, єднiсть сердець. За
вченням Григорiя Сковороди, два ангели повиннi
допомагати один одному i бути за це взаємно
вдячними.
Одна постать вища вiд iншої, як зазначає фi-
лософ, один слiпий, а iнший зрячий, а разом во-
ни творять єдине цiле. У фiлософському тракту-
ваннi Григорiя Савича особливо вiдчутний вплив
Євангелiя з його Нагiрною проповiддю, тому мо-
раль його твору полягає у вченнi про допомогу
ближнiм.
Ярослава Музика, взявши за основу цей сю-
жет, iнтерпретує цей виразний образ “сердеч-
ностi” як подiю з мистецького життя майстринi.
Очевидно, хвилi як символ материнського начала
– це вiтчизняна культура, рух корабля i вiтрил
теж можна характеризувати за цим принципом.
Двi постатi-ангели – це проводирi доброго свiтла.
У центрi композицiї твору перпендикулярно ви-
користано елемент вiтрила, що, у свою чергу,
символiзує вертикальнiсть зв’язку з вищим свi-
том, Господом Богом, що теж значить благосло-
вення нелегкої справи. Власне цей сюжет мож-
на перенести в iсторичний контекст культурного
життя Львова – заснування мистецького угрупо-
вання АНУМ.
Провiдницею вiрного руху у вказаному кон-
текстi була саме Ярослава Музика. Ангели, зря-
чий i слiпий – це втiлення всiх людей, причетних
до цiєї подiї, якi теж брали участь у цiй вели-
кiй справi. Зазначимо, що їхнi амбiцiї та вiра у
здiйснення цього важливого проекту, заснування
АНУМ, – це вертикаль до небес.
Так, у витриманому композицiйно творi, ав-
торка акцентує головнi деталi за допомогою зi-
ставлення великих мас i окремих акцентiв, що
створюють певний контраст i додатково монуме-
нталiзують образ. У зазначенiй композицiї вiд-
чувається сила взаємодiї мiкрокосму й символiч-
ного свiту, як акцент – витриманiсть i пластич-
нiсть лiнiй. Окрiм того, манера мисткинi творити
в такому русi присутня вiд раннього часу твор-
чих експериментiв, коли художниця виразно тя-
жiла до неовiзантiйського стилю письма, власне
очевидною рисою якого є симетричнiсть компози-
цiї попри експресивнiсть образного наповнення.
Двi фiгури ангелiв тут представленi вже дещо в
iншому трактуваннi образу – це наповнений екс-
пресiї елемент картини, напруженiсть, передання
енергiї напряму руху постатей, виконане в харак-
тернiй манерi автора. Декорування крил мiнiмалi-
зоване, тяжiє до примiтиву, а орнаментальнiсть
площин свiдчить про використання української
вишиванки як джерела iнспiрацiї. Власне такий
елемент автор застосовує не лише в цьому “сим-
волi”, а й у символах чотири i сiм – “Кiльце” i
“Орел”.
Четвертий “символ” – зображення вужа (iл. 5),
який кусає себе за хвiст, що символiзує безкi-
нечнiсть. Образ створений на тлi космогонiчного
сюжету, тобто великого астрального свiту iз зоб-
раженням сонця, мiсяця i зiрок.
За трактуванням письма Григорiя Сковороди,
вуж чи змiй звернутий в кiльце – символ вiч-
ностi. Кiльце (один з улюблених символiв Григо-
рiя Сковороди) – постiйно розширює свiй округ,
постiйно залишається замкненим. Варто вказати,
що у його трактуваннi коло iз символiчного пере-
росло в реальне, з духовного у земне7.
У цьому творi прочитується змiст космiчно-
го, Великого свiту, через композицiйну струк-
туру, своїм навантаженням активно пiдштовхує
роздуми на тему космологiї. Власне вся компози-
цiя нагадує астрономiчну систему, а центральна її
частина – Земля, де постiйно по колу вiдбуваєть-
ся занепад i народження. Експресiонiстична ма-
нера передання образу, схематизоване оздоблення
вужа – це геометризованi фiгури, якi стереотипно
вказують на оздоблення традицiйного українсь-
кого вбрання – вишиванки. Iнший космогонiчний
аспект характеризує сонце як iстину, свiтло i ра-
нок, сонце голосно проповiдує радiсть Вiчного –
слави, а мiсяць – нiч i розум.
У творi “Iкона Алкiвiадська (iзраїльський
змiй)”, що написаний в 1775-76 рр. i присвяченiй
С.I.Тевяшову, автор звертається до символу змiя,
який, за його трактуванням пiднятий над землею,
звитий в кiльце, є символом вiчностi, а змiя, що
7Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська лiтература
ХVI-XVIII столiть: У двох книгах.– Книга друга: Розви-
нене бароко. Пiзнє бароко.– К.: Либiдь, 2005.– C. 447.
298 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 5. Я.Музика. Символ чотири, 1971, лiногравюра.
1971 р.
Iл. 6. Я.Музика. Символ п’ять, 1971, лiногравюра.
Iл. 7. Я.Музика. Символ шiсть, 1971, лiногравюра.
повзе по землi, – символ тлiнностi, конечностi
земного буття й грiховностi людини8. Образ вужа
в цьому трактуваннi – це символ постiйного на-
родження, i на це активно вказує символiчне зо-
браження яйця у центрi фiгури, яке не видiляєть-
ся контрастом. Символ народження буття можна
трактувати за композицiйним поєднанням фiгури
вужа, яйця та протиставлених солярних мотивiв.
Зазначимо, що поле, в якому виконана фiгура
змiя, умовно подiлене на три частини: зовнiш-
нє (навколо фiгури), середнє (у середнiй частинi
кiльця вужа), i внутрiшнє (центральна частина
композицiї кiльця). Варто вказати, що в центра-
льнiй частинi зображений силует яйця, середнiй
частинi стилiзований вогонь, у зовнiшнiй – вода.
Вода у трактуваннi Григорiя Савича - це, перед-
усiм, джерело життя, вогонь – це любов, неви-
димий вогонь, яким серце наповнене до Божого
слова i волi. У “Дiалозi, чи розмовi про древнiй
свiт” Сковорода зазначає, що у всiх тварин осно-
вою для життя є вогонь, повiтря, вода i земля9.
Отже, народження буття починається тут, знак
безкiнечного народження буття є головним у цiй
композицiї. У вказанiй роботi присутнi й озна-
ки мiкросвiту, космiчного та символiчного свiтiв.
Твiр, знову ж, у експресiонiстичнiй манерi, ро-
бота майже вся виконана на темному тлi, лише
деталi, як акценти, бiлого забарвлення.
Симетричнiсть композицiї звертає увагу гля-
дача на впорядкованiсть подiй у буттi. Автор,
не акцентуючи увагу, використала декоративний
елемент у картинi, як означення реґiону, хоча по-
дiї “безкiнечностi народження” вiдбуваються на
всiй земнiй кулi, та головна її увага заакцентова-
на на українськi землi, цей елемент невимушено
вказує на це.
“Хочеться додати, що на могилi Я.Музики
обабiч бронзового рельєфного зображення худо-
жницi (iл. 14) викарбувано10 сюжети двох її гра-
фiчних аркушiв iз сковородiвського циклу – кос-
могонiчний, фiлософський, що вiдтворює проти-
стояння планет Сонячної системи, та землеробсь-
кий, моральний, в якому зображено два колоски:
нацiлений у гору – порожнiй i похилений долi-
8Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 2.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 6.
9Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 323.
10Надмогильна плита створена львiвським скульптором
Євгеном Дзиндрою згiдно з пропозицiєю мистецтвознавця
та культурного дiяча, дослiдницi творчостi Ярослави Му-
зики Олени Рiпко.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 299
лиць, заломлений – повний, дозрiлий. Лише те-
пер приходить усвiдомлення: важко було б знайти
виразнiшу епiтафiю, нiж цей iнакомовний, ство-
рений самою покiйною художницею реквiєм”11.
Наступний твiр – зображення лева i пiвня
(iл. 6). Зазначимо, що Григорiй Савич у своєму
творчому доробку акцентує, що зображає символ
лева як символ хоробростi, швидкостi й величi,
за його ж трактуванням, лев боїться пiвня так,
як слон мишi. Ярослава Музика у створеннi цьо-
го образу намагалася вкласти символ мужностi.
Тут вiдчувається емоцiйнiсть i детальне оп-
рацювання композицiї. Фiгура пiвня виконана,
так, що, попри чорно-бiлу гаму твору, вiдчуваєть-
ся намагання художницi створити образ чорного
пiвня, а в українськiй культурi чорний пiвень –
символ ночi, смертi, пiдземного царства та його
вогню.
Твiр виконано в експресивнiй манерi, вiдчу-
вається напруга героїв, фiгура лева насторожена,
проте спокiйна, зображена iз пiднятим торсом.
Створюється iлюзiя, нiби пiвень клює лева, оче-
видно, автор хотiла зобразити таким чином подiї,
що вiдбувалися у Львовi в ХХ ст.
Окрiм того, лев є символом мiста Львова, ку-
льтури й вiри. Пiвень – символ тоталiтарного ре-
жиму, який заперечував українську культуру й
вiру. I у цей час дiйсно вiдбувалися тi подiї, якi
можна назвати вбивчими й темними.
Композицiя навантажена – двi фiгури майже
на однiй площинi, нижня частина твору знач-
но важча, композицiйна основа – камiння, що
нагадує фундамент, який символiзує твердiсть i
непохитнiсть у вiрi. Ярослава Львiвна у цьому
творi прагнула наголосити на активнiсть муж-
ностi, i врештi перемогу над своїми страхами.
Змiст цiєї композицiї: потрiбно завжди бороти-
ся i не здаватися навiть у надзвичайно складних
ситуацiях.
Ще один символ – зображення оленя (iл. 7),
в якого влучила стрiла. I в пiснях, i в фiлософсь-
ких дiалогах Сковорода неодноразово звертаєть-
ся до образу оленя, що “нажравшись змей, ска-
чет на горы к чистым источникам”. Алегорично-
символiчне витлумачення оленя сягає сивої дав-
нини. Варто вказати, що у свiтосприйманнi язич-
ництва, у мiфах, а потiм i в християнствi, вiн
був символом рiзноманiтних моральних уявлень
та понять.
Так, у народнiй дохристиянськiй свiдомостi
11Рiпко О. У пошуках страченого минулого...– C. 44.
Iл. 9. Я.Музика. Символ сiм, 1971, лiногравюра.
Iл. 10. Я.Музика. “Нарцис”, 1971, лiногравюра.
Iл. 12. Я.Музика. “Свiчка”. 1971.
300 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Iл. 4.
Iл. 8.
Iл. 11.
Iл. 13.
Iлюстрацiї виконанi Г.Сковородою “Розмова, названа
Алфавiт, або Буквар миру”.
олень символiзував сонячне божество. Улюбленим
образом вiн був також у вiзантiйських мiнiатю-
рах та житiях святих. Таке уявлення поширилося
i закрiпилося у Середньовiччi як у писемнiй лiте-
ратурi, так i в народнiй творчостi”12.
У “Розмовi названiй Алфавiт, або “Буквар ми-
ру” Григорiй Савич (iл. 8) створює зображення
пораненого стрiлою оленя, який споживає траву,
що “вигонить” йому цю стрiлу. Вчення твору –
природа перевершує науку. Ця робота символiзує
спасiння Боже. Якщо у творi Сковороди олень
зображений зi стрiлою у тiлi бiля куща трави,
яку споживає, то у роботi Ярослави Музики тва-
рина теж поранена, проте до трави, яка вилiкує її,
лише тягнеться, а не споживає. Також ще однiєю
вiдмiнною рисою у її роботi є зображення сон-
ця з трьома “вiдлуннями” вiд нього свiтла. Май-
же вся робота темна, лише центральна частина,
сонце та деталi свiтлi. Нижня частина виконана
дуже рiзкими рухами лiнiй, центральна поєднує
емоцiйнiсть та прямолiнiйнiсть, а верхня – має
плавнi лiнiї, немов стiбки. У цiй роботi надзви-
чайно тонко переданий символiчний змiст.
У трактуваннi Григорiя Савича сонце – це сим-
вол iстини, а iстина – це Бог. Променi сонця ви-
конанi в три ряди; це триєднiсть iпостасей Бога –
Отця, Сина й Святого Духу. Тому саме завдяки
цим деталям варто зазначити, що автор умисно
зобразила пораненого оленя, який не може дотяг-
тися до чудодiйної трави. Фiгура оленя умовно
дiлить картину на двi паралелi. Верхня частина
надiлена силою Божою, нижня, земна, горбиста i
непроста. Фiлософiя твору – це дiя заради чогось
кращого, як Iсус в муках помер за людський рiд.
Так автор натякає на те, що потрiбно жертвувати
навiть чимось надзвичайно цiнним для досягнен-
ня найвищої мети.
Останнiй, сьомий “символ” у серiї – це зоб-
раження орла (iл. 9), що падає у воду. Цей
твiр драматичний, водночас наповнений напруги,
простору й повiтря орел, який не летить, а подає
у глибини морських вод.
Тлумачення образу орла в фiлософiї Григорiя
Сковороди розглядається як образ птаха сильно-
го, володаря небес. На створення птаха, вочевидь,
майстриню надихнула розповiдь про орла у “Фi-
зiологу” (писемна пам’ятка XVII ст.), де йдеться
про те, що живе вiн сто рокiв, а наприкiнцi життя
12Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 470.
РУСЛАНА КУЗIЧ. Iнспiрацiї барокової символiки... 301
у нього вiдростає дзьоб i слiпнуть очi. Тодi орел
здiймається у височiнь, падає додолу, щоби вiд-
ломити дзьоб, потiм купається в золотому озерi,
сiдає грiтися проти сонця, звiльняється вiд пiр’я
та знову стає пташеням13.
У цьому “символi” автор хотiла створи-
ти iлюзiю загибелi, та при розглядi тво-
ру пiд iншим кутом глядач розумiє, що вiн
символiзує нове народження, пiсля вiдходу в
потойбiччя.
До символiки праць Григорiя Сковороди Яро-
слава Музика створила ще два твори, якi не
входять у серiю графiчних робiт “Символи Гри-
горiя Сковороди”. Це лiногравюри “Нарцис” i
“Метелики бiля свiчки”. Ярослава Львiвна у се-
рiї “Символiв” вiдобразила фiлософiю Григорiя
Сковороди, народну мудрiсть, окресливши голов-
нi подiї й проблеми, якi пережила сама, та по-
дiї української культури загалом. Очевидно, фi-
лософiя Григорiя Савича була важливою у мiрку-
ваннi над проблемами в життi майстринi, адже,
крiм серiї робiт, вона вирiшила вiдобразити свої
почуття з допомогою образностi європейського
просвiтника.
Цi роботи у виконаннi Григорiя Савича (iл. 10,
11) автор прокоментував автором у “Розмовi, на-
званiй алфавiт, або буквар миру”, в дiалозi “НЂ-
сколько символов, сирЂчь гадательных или та-
инственных образов, из язической богословии”.
Автор прокоментував власне зображення свiчки,
яке стало iлюстрацiєю до названого фiлософсько-
го твору у виглядi дiалогу мiж двома героями, якi
ведуть дискусiю що може означати палаюча свiч-
ка, навколо якої скупчилися метелики. Найближ-
че до неї розташований найбiльший метелик, за
ним ще кiлька. Один iз героїв твору запитує iн-
шого: “Кой же бxс несет его к несродному? Развx
надxется от товарищей награжденiя, если угасит
свxт, очи их ослxпляющiй?”. Вiдповiдь iншого ге-
роя: “Может быть и то, но прежде сам ожжется.
Вот прочти внизу ему награжденiе: “Охота моя
погубляет мене”14.
Очевидно, у цьому творi автор намагалася
вiдтворити подiї столiття, в якому жила i тво-
рила. Композицiя схематично пов’язана по ко-
лу абстрактно-декоративним орнаментом, що пiд-
13Войтович В. Українська мiфологiя.– К.: Либiдь, 2005.–
C. 410.
14Сковорода Г. Повне зiбрання творiв: Твори в двох
томах.– Том 1.– К.: Наук. Думка, 1973.– C. 453.
креслює думку автора про розвиток подiй у пев-
ному часовому просторi та колi людей. Такий хiд
думок наштовхує реципiєнта на спогад про по-
дiї минулого столiття. Це культурно-соцiальнi та
мистецькi подiї, в яких брали участь найактивнi-
шi. Очевидно, це хотiла зобразити у зазначеному
творi автор.
Найактивнiшi українськi модернiсти жорстоко
поплатилися за свою дiяльнiсть, в iм’я добра й
розвитку української культури. Дуже тонко автор
передала почуття в цьому творi. Невгасла свiчка
i десятки метеликiв навколо неї... Це дуже ви-
разна алегорiя, яку мисткиня присвятила подiям
ХХ ст.; незгасла свiчка – це українська культу-
ра, наше майбутнє, а метелики – це символ тих
особистостей, якi стали рушiєм усiх суспiльно-
культурних надбань того часу. Це М.Бойчук та
його школа, Я.Музика та багато iнших, кого не
зламали нi сибiрськi морози, нi жорстокi розпра-
ви. Навпаки iдеї “покараних, розстрiляних наби-
рали ще бiльшого плекання i подальшого розвит-
ку цих переконань”.
Графiчний твiр “Нарцис” – це вiддзеркалення
почуттiв майстринi. Ярослава Музика – самокри-
тична особистiсть, незважаючи на свою “вiдпла-
ту” (шiсть з присуджених двадцяти п’яти рокiв
сибiрських таборiв) за активну участь у соцiо-
культурних процесах Львова, художниця в кiнцi
свого життя надзвичайно жалкує про подiї, якi
вiдбулися з її колегами – Михайлом Бойчуком i
його учнями. Лише в кiнцi приходить усвiдомлен-
ня i вагання водночас правильностi вибору. Саме
тому твiр має назву “Нарцис”, самозакоханiсть
i егоїзм, на думку автора, виражений в цьому
творi.
Отже, при створеннi цiєї серiї автор викори-
стала i народну мудрiсть, i фiлософськi тракту-
вання доби бароко, зокрема, працi Григорiя Са-
вича Сковороди. Усi сiм символiв об’єднує мотив
нового народження та найвищої мiри в життi лю-
дини – залишення духовного спадку наступним
поколiнням.
Iл. 14. Надгробне портретне зображення Ярослави
Музики. Скульптор Євген Дзиндра.
|