Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Комарницький, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2008
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7174
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71742025-02-09T09:42:31Z Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування On Cult of Holy Virgin as Protectress, Defendress of Ukraine from Enemies of the Steppe in Times of Polish-Lithuanian Domination Комарницький, А. Статті 2008 Article Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174 uk application/pdf Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Комарницький, А. Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
format	Article
author	Комарницький, А.
author_facet	Комарницький, А.
author_sort	Комарницький, А.
title	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_short	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_full	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_fullStr	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_full_unstemmed	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_sort	культ богоматері - як покрови, захисниці від степових ворогів україни в часи польсько-литовського панування
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174
citation_txt	Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT komarnicʹkija kulʹtbogomateríâkpokrovizahisnicívídstepovihvorogívukraínivčasipolʹsʹkolitovsʹkogopanuvannâ AT komarnicʹkija oncultofholyvirginasprotectressdefendressofukrainefromenemiesofthesteppeintimesofpolishlithuaniandomination
first_indexed	2025-11-25T11:41:15Z
last_indexed	2025-11-25T11:41:15Z
_version_	1849762388648132608
fulltext	302 3-4’2008 Народознавчi Зошити Статтi Андрiй КОМАРНИЦЬКИЙ КУЛЬТ БОГОМАТЕРI – ЯК ПОКРОВИ, ЗАХИСНИЦI ВIД СТЕПОВИХ ВОРОГIВ НА УКРАЇНI В ЧАСИ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ Andrii KOMARNYTSKY. On Cult of Holy Virgin as Protectress, Defendress of Ukraine from Enemies of the Steppe in Times of Polish-Lithuanian Domination. Культ Богоматерi-Заступницi в Києвi та Центральнiй Українi. Вплив Влахернського культу на формування Покровської традицiї Провiдною iдеєю, яка лежала в основi подаль- шого розвитку культу Богоматерi як Покрови в Українi у другiй пол. XIV-XV ст. була iдея За- ступництва i символiзувала опiку Богородицi над усiм народом. Ця iдея найбiльш вiдображена у розвитку Покровського культу i набула особливої актуальностi в Українi пiсля монгольської навали. Внаслiдок монгольської навали Київщина, Чер- нiгiвщина, Переяславщина увiйшли до складу во- лодiнь Золотої Орди – Улусу Джучi, який з часiв правлiння золотоординського хана Берке (1255- 66) став окремою державою. Це стало причиною вiдсутностi майже впродовж столiття будь-яких свiдчень про розвиток культу Богоматерi. Внаслi- док вiйськової акцiї литовського князя Ольгерда (1362-63 рр.) було усунено васала татар князя Федора, а Київське князiвство передане Володи- мировi Ольгердовичу1. З цього часу на Цент- ральнiй Українi з’являються вiдомостi про iсну- вання традицiй культу Богоматерi, якi розвива- лись у тiснiй залежностi з Захiдно-Українськими землями. З прийняттям християнства i впродовж усього перiоду iснування Києво-Руської держави важли- ва роль у розвитку культу Богоматерi вiдводилась 1Iсторiя Української культури...– Т. 2.– К.: Наук. Дум- ка, 2001.– С. 44. вiзантiйським впливам. Тодi як у наступний пе- рiод на Українi в XIV-XV ст. культ Богородицi надалi вже розвивається на основi власної Дав- ньоруської традицiї. На важливостi традицiї Київської Русi для подальшого розвитку Русi-України наголошува- лося, зокрема, польсько-литовськими авторами, як домiнiканцем Симоном Опольським, Яном Домбровським та iншими2. Культ Богородицi-Заступницi був домiнуючим у сакральнiй культурi Києва, а отже традицiї ку- льту Покрови могли розвинутись саме на київсь- кiй основi, про що свiдчить праця I.Воробйової, на думку якої свято Покрови могло бути вста- новлене в Києвi. Згiдно з версiєю дослiдни- цi переважна бiльшiсть храмiв присвячена куль- ту Богородицi-Заступницi, яка вiдображала iдею Покрови Богоматерi. “Град, почитающий Тя и подолгу славящий, покрываеши, Пречистая, Твоим омофором чест- ным от насаждения противных, от глада и труса, и межусобные брани”3. При встановленнi свята Покрови важливе мiсце вiдводилося поширенню сказання про чудо Богоматерi в Константинопi- льському Влахернському храмi, де вона покри- ла всiх, хто молився своїм омофором. Ввiйшо- вши до храму “...вона молилась... по звершен- нi молитви зняла з себе подiбне до блискавки сяюче велике i страшне покривало i, тримаючи його з великою урочистiстю... розпростерла над усiм народом. Потiм вона вiдiйшла, але залишила благодать перебуваючим там”4. Слiд зауважити вiрогiднiсть поширення в Покровськiй iконогра- фiї Образу Богоматерi Оранти з Покровом над нею. Адже за iснуючою в Києвi традицiєю 8 ве- ресня тисячi християн збиралися до Софiївсько- го храму, щоб поглянути на Богоматiр-Оранту та отримати вiд неї небесне покровительство5. Для подальшого розвитку традицiй культу Покрови на Русi сприятливим був час князювання Воло- димира Мономаха. Ймовiрно, що свято Покрови Пресвятої Богородицi могло бути встановлене в 2Там само.– С. 36. 3Воробйова I.П. Християнськi свята давнього Киє- ва: осiннiй цикл // Народна Творчiсть та Етнографiя.– Вип. 5.– 2000.– С. 60. 4Яковлєв Е.Г. Богородиця християнського сходу i Ма- донна християнського Заходу.– СПБ., 2001. 5Воробйова I.П. Християнськi свята...– С. 57. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 303 Києвi у 1103 р. за iгумена Києво-Печерського монастиря Феоктиста саме з iнiцiативи Володи- мира Мономаха. Того дня Церква служила Ака- фiст Покровi Богоматерi, в якому повторювали- ся слова: “Радуйся радосте наша, покрий нас вiд усякого зла чесним твоїм омофором”6. Вiрогiдно, київський князь Володимир Мономах спричинив- ся до поширення Влахернського культу на Русi. За його сприяння процвiтав Кловський Стефанiв монастир – найважливiший центр Влахернського культу7. Адже важлива роль Влахернських традицiй по- читання Богоматерi у формуваннi i розвитку По- кровського культу на Русi була визначальною, про що свiдчить поява в цей час галицької iкони Покрови, iконографiя якої є важливим доказом тiсного зв’язку Покровської iконографiї з Вла- хернським культом. За висловлюванням Л.С.Мiляєвої iконографiч- на схема галицької Покрови є найближчою до Богородичного культу Влахернського храму, тоб- то вiдповiдає саме тому з’явленню Богоматерi, коли в чудесний спосiб пiднiмалось “покривало”, або ж “завiса”, яка прикривала зображення Марiї в Константинопольському храмi8. Про значення культу Влахернської Богоматерi опосередковано свiдчать Київський Патерик i лiтописи9. Можна вважати появу галицької iкони Пок- рови промовистим свiдченням того значення, яке вiдводилося культу Покрови в часи процвiтання Галицької держави, зокрема перiоду князювання Романа Мстиславовича, який для посилення Га- лицького князiвства як осередку збирання земель Київської Русi велике значення у здiйсненнi сво- їх намагань вiдводив культу Покрови Богоматерi i її iкон10. У ХIII ст. спостерiгається iнтенсивний розви- ток мiсцевих культiв Покрови, а з поч. XIV ст. культ Покрови Богоматерi продовжував розвива- тися i поширюватися на Українi i в сусiднiх Бi- лоруських землях та в Московському князiвст- 6Там само.– С. 56. 7Писаренко Ю. Игорь едеть по Боричеву (Про фiнал Слова о полку Iгоревiм) // Київська Старовина.– № 6.– 2000.– С. 22. 8Миляeва Л.С. Памятник Галицкой живописи ХIII в. // Советская Археология.– Вып. 3.– Москва, 1965.– С. 253. 9Там само.– С. 256. 10Там само.– С. 353. вi. Примiтно, що вже тодi спостерiгаються пев- нi вiдмiнностi у розвитку Покровського культу на землях колишньої Русi. Вiн набирає своїх ха- рактерних особливостей у кожному iз князiвств, ствердивши виявленi в такий спосiб намагання вмотивувати вибранiсть своєї держави i покро- вительства над нею Богоматерi11. В.Пуцко заз- начив, що “у межах Київської митрополiї часiв Великого князiвства Литовського та Речi Поспо- литої стосовно вшанування певних iкон Богоро- дицi не вiдчувалося рiзницi мiж українськими i бiлоруськими землями”12. У XIV ст. пiд час боротьби пiд Литовським проводом за незалежнiсть вiд монголо-татар як i згодом в оборонi вiд татарських набiгiв культ Покрови набув особливого значення i виступав рушiйною силою нацiонального спротиву, що у найбiльшiй мiрi виявилося з розвитком Козаць- кого визвольного руху наприкiнцi XV-XVII ст. У цьому контекстi варто вiдзначити важливе зна- чення культу Покрови Пресвятої Богородицi в наступнi столiття на Українi. Про це нам оповi- дає рукописне учительне євангелiє XVII ст., яке походить iз захiдно-українських земель (1636 р., Височани): “В Русской земли в Киeве також на- ихали Татарове на город Киев без жадной опо- веди на нашу Русь. Обачивши тое киевляне, иж великое войско Татарское, не уфаючи на свою моць, теды припали на молитвы к Господу Бо- гу и к Святой Богородицы. Третий день указа- лася свята Богородица на воздусе над церковью Печерского монастыря, покрывши церковь ризою своею святою. Татарове обернулися назад з вели- кой стыдливостью и сами ся секли”13. Осмислення почитання Богоматерi як Покрови i Заступницi на Українi у першiй пол. XIV-XV ст. Найхарактернiшим явищем, яке мало вирi- шальний вплив на розвиток України з другої пол. XIV-XV ст. та позначилося на загальний хiд становлення культури та духовностi, став на- 11Там само. 12Цит. за: Пуцко В. (Калуга). Образи Жировицької Бо- гоматерi... // Сакральное искусство Беларуси между Вос- током и Западом.– № 18.– Мн., 2001.– С. 540. 13Возняк М. Iсторiя української лiтератури...– Т. 3.– Львiв, 1924.– С. 126-127. 304 3-4’2008 Народознавчi Зошити родний характер культу почитання Богоматерi14, який був головним рушiєм i поштовхом для роз- витку полiтичного життя, що також стало ви- значальною рисою у розвитку культу Богоматерi протягом цього перiоду, спричинившись до най- виразнiшого його осмислення як Заступницi. Враховуючи тiсний зв’язок культу Богомате- рi з загальною системою Боговшанування15, все ж йому належить особливе значення як осередку розвитку духовностi i культури України. Як вiдо- мо, згiдно з християнською традицiєю, основний наголос вiдведений трьом найважливiшим елемен- там святостi Пречистої Дiви: дiвочiсть, Богома- теринство i заступництво за все людство. У кожну епоху i певний промiжок часу на Українi побутуватиме неоднакове сприйняття на- званих ознак святостi. В епоху Київської Русi го- ловний наголос надавався на заступництвi Бого- матерi за людство. У пiзнiший перiод ХIII-XV ст. на Українi особлива увага придiляється саме Бо- гоматеринству Дiви Марiї як виразу її причетно- стi до таємницi Боговтiлення. Тому Приснодiва Марiя iменується на Українi не iнакше як Бого- родиця, Матiр Божа, на вiдмiну вiд Католиць- кого Заходу, де акцент переноситься з Богоро- дичностi Марiї на її Дiвоцтво, пiдтвердженням цього – високе значення догмату “Непорочного Зачаття Богоматерi, адже Мати Iсуса називає- ться просто Дiвою Марiєю, що стане причиною появи на Заходi образу Дiви Марiї у бiлiй одежi, не притаманного Схiдному Православ’ю”16. Все ж культ Богоматерi в часи польсько-литовського панування набуває свого осмислення як Покро- ви i Захисницi вiд степових ворогiв на Українi. Таким чином у перiод XIV-XV ст. у почитаннi Богоматерi важливе значення надається усвiдом- ленню її як Покровительки i Заступницi над усiм українським народом. Тема Покрови нероздiльно пов’язана з iдеєю Прослави як невiд’ємної частки загального ви- знання ролi Богоматерi, що було зумовлено об- ставинами iсторичного розвитку України цього перiоду. У перiод Київської Русi так само, як i в пiзнi- ший час у Галицько-Волинському князiвствi роз- 14Iсторiя Української культури...– Т. 2.– К., 2001.– С. 438. 15Там само. 16Там само. виток культури i мистецтва перебував пiд безпо- середньою опiкою князiв, боярства i вищого ду- ховенства, дiяльнiсть яких спричинилась до спо- рудження величних храмiв на честь Марiї, в яких знаходилась значна кiлькiсть вiдомих тогочасних релiквiй та iкон у дорогих оправах, якi були го- ловними вогнищами шанування Богоматерi. Пiсля окупацiї Польщею Галичини i з вiдхо- дом Волинi до Литви провiдну роль у поширеннi почитання Марiї вiдiграє увесь народ, тобто шир- шi верстви – боярство, купецтво, середнє i нижче духовенство та найбiднiшi верстви населення. На захiдноукраїнських землях, зокрема у мiс- тi Львовi, який, починаючи з XIV ст., виокрем- люється з помiж iнших мiст в цiлому дотриму- валися київської традицiї шанування Богородицi. Святоуспенський храм було споруджено у Львовi на престижному мiсцi у серед. XIV ст. Подiбне мiсце вiдводили своїм центральним храмам, як, наприклад, церква Успення, нiмецькi та вiрмен- ськi колонiсти в перiод з 1360 по 1363 рр. Про важливiсть мiста Львова, як осередку почитан- ня Марiї на захiдно-українських землях свiдчить перебування Белзької iкони Богоматерi та iнших давнiх прославлених iкон Богородицi, якi знахо- дилися у найбiльших храмах мiста17. Про одну з цих iкон згадується, що на вимогу польської громади вона була поставлена в Домiнiкансько- му костелi Божого Тiла, який незадовго перед тим був вiдомим Православним храмом18. Iсторiя цього образу у Речi Посполитiй знана за видан- ням Ш.Шимоновича та П.Г.Пруща, який у книзi “Море Божої Ласки...” (1662 р.) подає: “У Льво- вi у каплицi Св. Руженця костелу отцiв домiнi- канцiв є образ Дiви Марiї, надзвичайно гарний i чудотворний...”19. Докладнiше iсторiя цiєї iко- ни розкрита вiдомим географом Ф.Сярчинським, який у своєму географiчному словнику пiд словом “Крилос” подає: “Образ Богородицi у цiй церквi (у Крилосi) вважали за чудотворний. За перека- зом, галицькi князi мали його з Царгорода, брали 17Фiголь М. Мистецтво Стародавнього Галича.– К., 1997.– С. 167. 18Львiвська наукова бiблiотека Нацiональної акаде- мiї наук України iм. В.Стефаника (далi ЛНБ.– Вiд- дiл рукописiв.– М.В. 172, арк. 40 зв.) МЕDIAEVALIA UKRAINICA. 19Цит. за: Iсторiя Української культури.– Т. 2.– К., 2001.– С. 7. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 305 його зi собою на вiйну, звiдси для безпеки перед татарами його було перенесено до церкви львiвсь- ких василiан, а коли опiсля домiнiканцi зайняли у Львовi своїм монастирем мiсце василiан, тодi тим ченцям i згаданий образ дiстався”20. Таке шаноб- ливе ставлення до цiєї iкони, яку автор називає витвором апостола св. Луки могло вiдноситися до вiдомої iкони, якою на той час була Белзька Бого- матiр. Як вiдомо, iкона Белзької Богородицi була вивезена у 1362 р. Володиславом Опольським, отже це могла бути її копiя, або ж ще одна вi- дома iкона, iсторiю походження i зберiгання якої до 1940 р. пов’язують виключно зi Львовом – iкона Богоматерi Одигiтрiї – Палладiум Данила Галицького. У 1340 р. пiсля того, як Волинь вiдiйшла до Любарта Гедимiновича – князя Литовської ди- настiї, києво-руськi культурнi традицiї надалi роз- виваються, пiдтвердженням чого є iкона Луцької Одигiтрiї, яка знаходилася у Покровськiй церквi, у частинi добре укрiпленого замку Любарта21. Окрiм Києва, Галича i Володимира чудотворнi образи Богоматерi знаходилися по багатьох мiстах України, де їм надавалася велика пошана i важли- ве мiсце в релiгiйних процесiях. Адже в зв’язку з занепадом монументального малярства на Украї- нi в XIV ст. головна роль у поширеннi тради- цiй культу Богоматерi вiдведена її iконам. Вiдо- мий дослiдник iсторiї українського християнства Григор Лужицький у ХIII-XV ст. i у наступнi столiття за цей перiод нарахував близько 200 чу- дотворних iкон Богородицi, зазначаючи, що це їх неповний перелiк. Посеред згаданих iкон близь- ко 100 походять з Галичини та Волинi22. Багато знаних iкон як чудотворнi лише в котромусь кон- кретному поселеннi або в нешироких околицях сiл i залишаються мiсцево шанованими. Проте саме раннiм прославленим iконам Богоматерi вiдводи- лась особлива роль у розвитку культу чудотво- рних iкон її внаслiдок збiльшення числа копiй i змальовок. Чудотворна iкона Богородицi вiзантiйського 20Цит. за: Фiголь М. Мистецтво Стародавнього Галича...– К., 1997.– С. 167. 21Киркевич В.Г. Покровський культ на Українi...– К., 1999.– С. 15. 22Сидор О. Коштовний дiамант в коронi Українсь- кої державностi // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 2. походження, вiдома пiд назвою Белзької, а пiзнi- ше Ченстоховської, привезена з Константинопо- ля, куди iмператором Константином Мономахом прославлений образ Богородицi багатьма чудами був перенесений23. За деякими даними цей Об- раз згодом був подарований князевi Леву, який нiс вiйськову службу в столицi24. Поява iкони Белзької Богоматерi за свiдченням сучасних по- льських дослiдникiв незадовго перед князюван- ням Лева є свiдченням тому25. Згiдно з iншою версiєю iкона була подарована племiнником вiза- нтiйського iмператора Iсаака Ангела Андронiком Комнiном, який тимчасово перебував при дворi Галицького князя Ярослава Осмомисла. За велiнням князя Лева Даниловича iкона бу- ла перенесена до Белза, де, виконуючи обiтницю, князь наказав на зворотi iкони приладнати золо- ту пластину, а передню сторону оздобити красою i пишнiстю срiбла, у чому знайшла своє вiдобра- ження давньоруська традицiя оздоби срiблом, як це згодом виявлено на iконi Тронної Богоматерi. Також наказав корони Благословенної Дiви та її Сина прикрасити багатоколiрним блиском та пиш- нiстю семидесяти рiзноманiтних дорогоцiнних каменiв26. Таким чином, коронування Белзької Богомате- рi стало оригiнальним явищем, що поряд iз ко- ронованою iконою Галицької Одигiтрiї виявилося важливим свiдченням проявiв захiдної традицiї у розвитку культу Богоматерi у Галичинi. По- ява коронованих iкон повинна була вiдображати в певнiй мiрi намагання галицько-волинських воло- дарiв до ствердження їх держави, а також визна- ння “королiвської гiдностi” галицьких князiв, якi в лiтописах часто титулуються королями. Атакована наприкiнцi XIV ст. Белзька форте- ця татарськими вiйськовими, через iкону в чу- десний спосiб була врятована. Пiзнiше образ був перевезений на Ясну гору в Ченстоховi Володис- лавом Опольським, що сталося за невiдомих об- ставин, оскiльки сам князь без вагомих пiдстав не мiг наважитися забрати шановану iкону, яка знаходилася в православнiй церквi. Тому вiрогi- дним поясненням є можливiсть перенесення iко- 23Святиня двох народiв // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 6. 24Там само. 25Там само. 26Там само. 306 3-4’2008 Народознавчi Зошити ни в посаг дружини Опольського Євфiмiї27. По- дiбне вивезення iкони можливе також у випадку зберiгання її не в парохiяльному храмi, а в зам- ковiй каплицi, якою могла бути одна iз Свято- Катеринських каплиць у Львiвському Низькому замку та Белзi. Одна з них була мавзолеєм Кон- станцiї, яка, правдоподiбно, тут i похована, куди i могла бути поставлена цiнна родинна пам’ятка князем Левом. Нам не вiдома реакцiя української спiльноти на вивезення iкони за межi України. Подiбна мов- чанка швидше всього є вiрогiдним свiдченням пасивностi української спiльноти в оборонi сво- їх святинь, як це стверджує М.Чубатий: “Гали- цькi єпископи не виявляли жодної участi в долi своєї країни, так i власних єпископських прес- толiв iз кiлькох десяткiв iснуючих монастирiв у Галичинi...”28. На територiї Захiдної України вiдома подiбна iкона не тiльки за своїм вiзантiйським походжен- ням, але й значенням цiєї iкони в iсторiї укра- їнського народу. Це iкона Холмської Богоматерi, появу якої на Русi пов’язують за переданням з часами Володимира Великого. Iкона перебувала в Києвi до часу її вивезення Данилом Галицьким. I впродовж бiльш як семи столiть перебування Холмської iкони незмiнно пов’язане з Україною. У рiзний час прославлений образ намагалися ви- везти, але iкона поверталася назад до України, що сприймалося як символ особливого заступни- цтва Марiї над Україною, яке в особливий спо- сiб уособлювала Холмська Божа Матiр. З цiєю iконою пов’язане таке унiкальне явище, як реа- льний вияв впливу Богородицi через посередни- цтво своєї iкони на хiд iсторичних подiй, як це на основi конкретних даних пiдтверджує iсторiя княжого Холма. За незрозумiлих причин важли- ве мiсто з точки зору його стратегiчного значення не змогли взяти монголо-татари, володiючи доста- тнiм числом вiйська i бойової технiки. У 1261 р. татари знову не змогли взяти Холм, в чому також вбачалося заступництво Богородицi. Захист мiста вiд татар за посередництвом Холмської чудотвор- ної iкони та найбiльш визначного чуда – оборони Белза, здiйсненого iконою Белзької Богоматерi, 27Святиня двох народiв. “Ченстоховська Богоматiр” // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 5. 28Чубатий М. Iсторiя українського християнства.– Т. 2.– Рим; Нью-Йорк, 1976.– С. 1. стало нiби вiдголосом подiй столiтньої давнини: “Пiд час Батиєвого наступу на Київ татари довго i без успiху били таранами стiну храму, в якому знаходилась велика кiлькiсть киян. Били з тiєї сторони, де знаходилось велике мозаїчне зобра- ження Богоматерi i стiна встояла...”29. На територiї Центральної України зберiгались вiдомi святинi Богоматерi, зокрема iкона Єлець- кої Божої Матерi. Як найважливiша святиня мо- настиря, пiд час нападу в 1239 р. монгольського вiйська була замурована в стiну собору. У дру- гiй пол. XV ст. була вiднайдена i встановлена на почесному мiсцi. Пiд час нападу польського вiйська i страшної пожежi в 1611 р. iкона була втрачена30. У Любечi, Почаєвi i невеликих селах, як, на- приклад, у с. Зимна бiля княжого Володимира зберiгалась iкона Богородицi вiзантiйського по- ходження, виникнення якої пов’язують з часами Володимира Великого. Можливо тут йдеться про iкону Любецької Богоматерi Єлеуси, яка в свою чергу могла бути змальовком з iкони Богоматерi – Влахернiтiсси. Великою чудотворною святинею глибокого По- лiсся вважалась Куп’ятицька iкона Божої Мате- рi, яка з’являлася в 1180 р. молодiй дiвчинi з с. Куп’ятичi31. Унiкальне явище, пов’язане з Богородичним культом, яке набуло особливого розпорошення на Українi – з’явлення чудотворних iкон Владичицi за православною традицiєю, як i в iнших країнах християнського свiту порiвнюється з сонцем, яке обходить i освiтлює всю вселенну32. Чудеснi з’явлення iкон Богоматерi Єлець- кої, Почаївської i iнших спричинилися до по- яви всесвiтньо-вiдомих осередкiв духовностi та центрiв розвитку чернецтва поряд з Києво- Печерським монастирем. У цьому контекстi слiд зауважити, що Богородиця виступає покровите- лькою тих, хто терпить у часи воєнного лихолiт- тя, чи iнших небезпек, але й особливо тих, хто 29Цит. за: Губарева М.В., Низовський А.Ю. Сто вели- ких храмов мира.– Москва, 2000. 30Вiроцький В.Д. Храми Чернiгова.– К.: Технiка, 1988.– С. 87-101. 31Рожко В. Чудотворнi iкони Волинi i Полiсся...– Луцьк, 1998.– С. 254. 32Етингоф О.Е. Образ Богоматери...– Москва, 2000.– С. 254. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 307 пробуває у монашому подвизi. У житiйнiй лiте- ратурi зустрiчається багато оповiдей про особливе заступництво, яке виявляла Богородиця подвиж- никам: Богоматiр приводила людей у монастир, вказувала мiсце майбутнього монастиря, з’явля- лася багатьом монахам33. Враховуючи те, що монастирi виступали найва- жливiшими осередками розвитку традицiй почи- тання Богоматерi, по рiзних мiстах споруджува- лися численнi Богородичнi монастирi, зокрема в Карпатах, на Болдiних горах бiля Чернiгова i на- вiть в Єрусалимi, де виникає Руська колонiя чен- цiв34. У поширеннi Богородичного культу важли- вими були контакти з Афоном, який Божа Мати назвала: “Моїм жеребом даним Менi вiд Сина i Бога Мого”35. Вiдомо, що там дiяв великий укра- їнський монастирський осередок. Важливiсть кон- тактiв з Афоном була особливо актуальною для України, починаючи з другої половини XV ст., пiсля лiквiдацiї Вiзантiйської iмперiї турками османами. Важливу роль у поширеннi культу Богоматерi на Українi у XV ст. за давньоруською тради- цiєю вiдводиться фресковим зображенням, iконо- графiчний змiст яких у Лаврiвському храмi (Ста- росамбiрський р-н Львiвської обл.) розкриває те- му Акафiсту, де головний наголос робиться на iдеї прославлення Богоматерi, а також тих текс- тiв, якi з вселенських соборiв пiдносили культ Божої Матерi. Важливе значення мало те, що ряд зображень на стiнах монастирського храму cв. Онуфрiя в с. Лавровi був найповнiшим цик- лом iлюстрацiй до теми Акафiсту Божої Матерi на Українi. Поява такого розширеного ряду iлюс- трацiй на тему Акафiсту Богоматерi була викли- кана нацiональним пробудженням на поч. XV ст., яке спрямувалось проти полонiзацiї i окатоличен- ня, а також потребою духовної наснаги в оборонi вiд частих татарських наскокiв. Значення культу Богоматерi в умовах татарських наскокiв i полiтичного протистояння на Українi у XV ст. Давню традицiю степових наїздiв на Русь- Україну продовжили татари. У 1450 р. частина 33Лєпахiн В. Iкона та iронiчнiсть...– Львiв, 2001.– С. 231. 34Там само. 35Цит. за: Поселянин Е. Описание Её земной жизни и чудотворных икон. Богоматерь.– Москва, 2002. татар вiдокремилась вiд Золотої Орди i органiзу- вала на Кримському пiвостровi самостiйну держа- ву, вiдому пiд назвою Перекопського або Крим- ського Ханства. У 1475 р. кримськi татари стали васалами Туреччини, а згодом увiйшли в союз iз Москвою. На прохання московського князя Iва- на III хан Манглi-Гiрей напав у 1482 р. на Київ i розгромив його. З того часу татари майже що- року нападали на Україну, руйнували Київщину, Волинь, Подiлля, грабували й вивозили полоне- них (ясир)36. Литовське князiвство виявляло не- спроможнiсть оборонити пiвденно-українськi зе- млi, якi перебували пiд зверхнiстю Литовської держави, яка з цiєю метою шукала допомоги у Польщi. За висловом В.Липинського, який, вживаю- чи образного вислову, писав: “Степовi руїнники України, впадаючи через незахищений пiвденно- схiдний бiк в середину нашого державного орга- нiзму, виїдали його серце...”37. Татарськi наско- ки мали не менш тяжкi наслiдки, нiж монголо- татарське iго та спричинилися як до численних людських жертв, так i втрат культурних цiннос- тей. Тому спалення Києво-Печерського собору у 1482 р. пiд час нападу Менглi-Гiрея на Ки- їв стало поштовхом для спорудження численних церков-фортець. Невипадковим було спорудження великої кiлькостi таких храмiв-фортець (близько ста) на шляху тюркської кiнноти, якi були при- свяченi Покровi Божої Матерi38. Кiннота тюркiв уривалася в Україну трьома шляхами, а особли- во небезпечним був Кучманський, тому якраз на цьому шляху були спорудженi першi Покровськi церкви. Їхнє число нараховувало бiльше як пiвсо- тнi39. В Українi, яка перебувала пiд владою Поль- щi та Литви, для захисту своїх земель у великiй кiлькостi споруджувалися укрiплення i фортецi. Поряд з цим на Подiллi, Волинi, Схiднiй Гали- чинi розбудовувалися добре укрiпленi замки для польсько-литовської знатi. Про це у свiй час на- писав Т.Г.Шевченко: “Про що говорять допит- ливому нащадку цi частi темнi могили на берегах Днiстра? Вони говорять про рабство i свободу, 36Хома I. Iсторiя України...– Рим, 1964.– С. 169. 37Цит. за: Дорошенко Д. Нарис iсторiї України.– Т. 1.– К., 1991.– С. 54. 38Iсторiя Української культури.– Т. 2.– С. 421. 39Киркевич В.Г. Церква Покрови Пресвятої Богородицi...– К., 1000.– С. 12. 308 3-4’2008 Народознавчi Зошити бiднi малосильнi Волинь i Подiлля! Вони охоро- няли своїх розпинателiв у неприступних i розкiш- них наметах”40. У протистояннi з сусiднiми, агресивно настро- єними, державами Україна втрачала культурнi ре- лiквiї, серед яких є вiдомi цiннi раритети, якi на- лежали до культу Богородицi. Найхарактернiшим прикладом у цьому контекстi є столиця України, мiсто Київ – найбiльший на територiї Русi осере- док зберiгання святинь Богоматерi. У цьому сен- сi показовим є зроблений у пiзнiший час опис Києва з оповiдi Павла Алепського про Украї- ну. Зачарований старим Києвом, Павло Алепсь- кий називає iконостаси, iкони, портрети, гравюри. Але вiн майже не описує чудотворних iкон Бого- матерi. Причина очевидна: брак самих чудотвор- них образiв. Овiяним легендами київським iконам фатально не пощастило: протягом багатьох вiкiв їх вивозили, грабували. Вже з домонгольських часiв чудотворнi образи Києва можна було по- бачити у Володимирi-на-Клязьмi й Володимирi- Волинському, в Галичинi й Холмi, у Новгородi й Ростовi. У ХIII-XV ст. їх вивозили до Брянська, Москви i навiть Константинополя41. Перебування України пiд гнiтом сусiднiх дер- жав, у цiлому згубно вплинуло на збереження її культурних цiнностей, як i творiв, пов’язаних з Богородичним культом. Це пiдтверджує збе- режена у лiтописi оповiдь про пограбування мос- ковським митрополитом Фотiєм київського Софi- ївського храму, в якiй кияни скаржилися, що ми- трополит Фотiй вивозив з собору Софiї “святыя мощи, доски страдания Христова, скипетр Пре- святой Богородицы, ризы и сандалии её, разные иконы, обложенные золотом”42. Все ж вiдомо, що поява українських святинь у сусiднiх країнах теж сприяла там поширенню культу Богоматерi, що стосується загального впливу культурних тради- цiй України на розвиток iнших країн. У зв’язку з цим слiд згадати про заслуги Галицького мит- рополита Петра у розвитку мистецьких традицiй i культу Богоматерi, зокрема як це випливає з 40Iсторiя українського мистецтва...– К., 1996.– С. 69. 41Мiляєва Л. Чудотворнi iкони Богородицi в Києвi XVII ст. та образ Любецької бoгоматерi пензля Iвана Щир- ського // Зап. наук. товариства iм. Т.Шевченка.– Т. 227.– К., 1994.– С. 124-125. 42Цит. за: Краткое собрание руських летописей.– Т. 2.– СПб., 1908.– С. 363. пророцтва блаженного слави князевi Московсько- му Iвану Калитi: “Коли поставиш у своєму мiстi храм Пресвятої Богородицi, то сам прославишся бiльше, як iншi князi, i прославляться сини твої, внуки, а мiсто це буде славне помiж усiма мiста- ми руськими...”43. Воно згодом вилилося у прого- лошеннi Москви князем Iваном Калитою третiм пiсля Києва та Володимира – престолом Богоро- дицi. Адже якраз Богородичнi iкони та релiквiї з другої половини XV ст. виступають одними з найважливiших засобiв змiцнення i пiднесен- ня сакрального авторитету Московського князiв- ства44. Як вiдомо з заступництвом саме Вишго- родської iкони Богоматерi пов’язувалося остато- чне набуття незалежностi вiд татар пiсля зупи- нки Тамерлана на Угрi. Що є пiдтвердженням наявностi в iсторико-духовному середовищi кiн- ця XV-XVI ст. iснування важливих передумов для появлення образу Богоматерi, в якому тема заступництва Божої Матерi набуває виразно на- цiонального характеру45. Важливим доказом безперервностi подальшого розвитку традицiй культу Богоматерi на Українi є свiдчення грецького архiмандрита Павла Алепсь- кого, який у 1654 р. залишив згадку про Україну: “У цiй країнi нема жодної бiльш-менш великої церкви, де не було б чудотворної iкони Богоро- дицi; ми бачили своїми власними очима як святi iкони, так i чуда, якi звершуються бiля них...”46. Отже, на Українi за перiод ХIII-XV ст. зберег- лися важливi i оригiнальнi пам’ятки культу Бого- матерi, що стосується i подальшого розвитку тра- дицiй почитання її, збагачених новим змiстом. У наступних столiттях будуть зауваженi новi спро- би у напрямку подальшої iнтерпретацiї i розвитку теми Богоматерi i культу Покрови як її найваж- ливiшої частини. 43Цит. за: Борисов К.С. Русская церковь в политической борьбе XIV-XV века / Mediaevalia Ucrainica.– № 4.– К., 1994.– С. 30. 44Нерсесян Л.В. Древнерусское искусство: Византия, Древняя Русь // К вопросам происхождения иконографии “О тебе радуется”.– СПб., 1999. 45Там само. 46Киркевич В.Г. Церква Покрови Пресвятої Богородицi...-К., 1999.– С. 10.

Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування

Institution

Ähnliche Einträge