Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування

Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Комарницький, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2008
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7174
record_format dspace
spelling Комарницький, А.
2010-03-25T12:33:46Z
2010-03-25T12:33:46Z
2008
Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174
uk
Інститут народознавства НАН України
Статті
Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
On Cult of Holy Virgin as Protectress, Defendress of Ukraine from Enemies of the Steppe in Times of Polish-Lithuanian Domination
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
spellingShingle Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
Комарницький, А.
Статті
title_short Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_full Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_fullStr Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_full_unstemmed Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування
title_sort культ богоматері - як покрови, захисниці від степових ворогів україни в часи польсько-литовського панування
author Комарницький, А.
author_facet Комарницький, А.
topic Статті
topic_facet Статті
publishDate 2008
language Ukrainian
publisher Інститут народознавства НАН України
format Article
title_alt On Cult of Holy Virgin as Protectress, Defendress of Ukraine from Enemies of the Steppe in Times of Polish-Lithuanian Domination
issn 1028-5091
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7174
citation_txt Культ Богоматері - як Покрови, Захисниці від степових ворогів України в часи Польсько-Литовського панування / А. Комарницький // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 302-308. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT komarnicʹkiia kulʹtbogomateríâkpokrovizahisnicívídstepovihvorogívukraínivčasipolʹsʹkolitovsʹkogopanuvannâ
AT komarnicʹkiia oncultofholyvirginasprotectressdefendressofukrainefromenemiesofthesteppeintimesofpolishlithuaniandomination
first_indexed 2025-11-25T11:41:15Z
last_indexed 2025-11-25T11:41:15Z
_version_ 1850513929298509824
fulltext 302 3-4’2008 Народознавчi Зошити Статтi Андрiй КОМАРНИЦЬКИЙ КУЛЬТ БОГОМАТЕРI – ЯК ПОКРОВИ, ЗАХИСНИЦI ВIД СТЕПОВИХ ВОРОГIВ НА УКРАЇНI В ЧАСИ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ Andrii KOMARNYTSKY. On Cult of Holy Virgin as Protectress, Defendress of Ukraine from Enemies of the Steppe in Times of Polish-Lithuanian Domination. Культ Богоматерi-Заступницi в Києвi та Центральнiй Українi. Вплив Влахернського культу на формування Покровської традицiї Провiдною iдеєю, яка лежала в основi подаль- шого розвитку культу Богоматерi як Покрови в Українi у другiй пол. XIV-XV ст. була iдея За- ступництва i символiзувала опiку Богородицi над усiм народом. Ця iдея найбiльш вiдображена у розвитку Покровського культу i набула особливої актуальностi в Українi пiсля монгольської навали. Внаслiдок монгольської навали Київщина, Чер- нiгiвщина, Переяславщина увiйшли до складу во- лодiнь Золотої Орди – Улусу Джучi, який з часiв правлiння золотоординського хана Берке (1255- 66) став окремою державою. Це стало причиною вiдсутностi майже впродовж столiття будь-яких свiдчень про розвиток культу Богоматерi. Внаслi- док вiйськової акцiї литовського князя Ольгерда (1362-63 рр.) було усунено васала татар князя Федора, а Київське князiвство передане Володи- мировi Ольгердовичу1. З цього часу на Цент- ральнiй Українi з’являються вiдомостi про iсну- вання традицiй культу Богоматерi, якi розвива- лись у тiснiй залежностi з Захiдно-Українськими землями. З прийняттям християнства i впродовж усього перiоду iснування Києво-Руської держави важли- ва роль у розвитку культу Богоматерi вiдводилась 1Iсторiя Української культури...– Т. 2.– К.: Наук. Дум- ка, 2001.– С. 44. вiзантiйським впливам. Тодi як у наступний пе- рiод на Українi в XIV-XV ст. культ Богородицi надалi вже розвивається на основi власної Дав- ньоруської традицiї. На важливостi традицiї Київської Русi для подальшого розвитку Русi-України наголошува- лося, зокрема, польсько-литовськими авторами, як домiнiканцем Симоном Опольським, Яном Домбровським та iншими2. Культ Богородицi-Заступницi був домiнуючим у сакральнiй культурi Києва, а отже традицiї ку- льту Покрови могли розвинутись саме на київсь- кiй основi, про що свiдчить праця I.Воробйової, на думку якої свято Покрови могло бути вста- новлене в Києвi. Згiдно з версiєю дослiдни- цi переважна бiльшiсть храмiв присвячена куль- ту Богородицi-Заступницi, яка вiдображала iдею Покрови Богоматерi. “Град, почитающий Тя и подолгу славящий, покрываеши, Пречистая, Твоим омофором чест- ным от насаждения противных, от глада и труса, и межусобные брани”3. При встановленнi свята Покрови важливе мiсце вiдводилося поширенню сказання про чудо Богоматерi в Константинопi- льському Влахернському храмi, де вона покри- ла всiх, хто молився своїм омофором. Ввiйшо- вши до храму “...вона молилась... по звершен- нi молитви зняла з себе подiбне до блискавки сяюче велике i страшне покривало i, тримаючи його з великою урочистiстю... розпростерла над усiм народом. Потiм вона вiдiйшла, але залишила благодать перебуваючим там”4. Слiд зауважити вiрогiднiсть поширення в Покровськiй iконогра- фiї Образу Богоматерi Оранти з Покровом над нею. Адже за iснуючою в Києвi традицiєю 8 ве- ресня тисячi християн збиралися до Софiївсько- го храму, щоб поглянути на Богоматiр-Оранту та отримати вiд неї небесне покровительство5. Для подальшого розвитку традицiй культу Покрови на Русi сприятливим був час князювання Воло- димира Мономаха. Ймовiрно, що свято Покрови Пресвятої Богородицi могло бути встановлене в 2Там само.– С. 36. 3Воробйова I.П. Християнськi свята давнього Киє- ва: осiннiй цикл // Народна Творчiсть та Етнографiя.– Вип. 5.– 2000.– С. 60. 4Яковлєв Е.Г. Богородиця християнського сходу i Ма- донна християнського Заходу.– СПБ., 2001. 5Воробйова I.П. Християнськi свята...– С. 57. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 303 Києвi у 1103 р. за iгумена Києво-Печерського монастиря Феоктиста саме з iнiцiативи Володи- мира Мономаха. Того дня Церква служила Ака- фiст Покровi Богоматерi, в якому повторювали- ся слова: “Радуйся радосте наша, покрий нас вiд усякого зла чесним твоїм омофором”6. Вiрогiдно, київський князь Володимир Мономах спричинив- ся до поширення Влахернського культу на Русi. За його сприяння процвiтав Кловський Стефанiв монастир – найважливiший центр Влахернського культу7. Адже важлива роль Влахернських традицiй по- читання Богоматерi у формуваннi i розвитку По- кровського культу на Русi була визначальною, про що свiдчить поява в цей час галицької iкони Покрови, iконографiя якої є важливим доказом тiсного зв’язку Покровської iконографiї з Вла- хернським культом. За висловлюванням Л.С.Мiляєвої iконографiч- на схема галицької Покрови є найближчою до Богородичного культу Влахернського храму, тоб- то вiдповiдає саме тому з’явленню Богоматерi, коли в чудесний спосiб пiднiмалось “покривало”, або ж “завiса”, яка прикривала зображення Марiї в Константинопольському храмi8. Про значення культу Влахернської Богоматерi опосередковано свiдчать Київський Патерик i лiтописи9. Можна вважати появу галицької iкони Пок- рови промовистим свiдченням того значення, яке вiдводилося культу Покрови в часи процвiтання Галицької держави, зокрема перiоду князювання Романа Мстиславовича, який для посилення Га- лицького князiвства як осередку збирання земель Київської Русi велике значення у здiйсненнi сво- їх намагань вiдводив культу Покрови Богоматерi i її iкон10. У ХIII ст. спостерiгається iнтенсивний розви- ток мiсцевих культiв Покрови, а з поч. XIV ст. культ Покрови Богоматерi продовжував розвива- тися i поширюватися на Українi i в сусiднiх Бi- лоруських землях та в Московському князiвст- 6Там само.– С. 56. 7Писаренко Ю. Игорь едеть по Боричеву (Про фiнал Слова о полку Iгоревiм) // Київська Старовина.– № 6.– 2000.– С. 22. 8Миляeва Л.С. Памятник Галицкой живописи ХIII в. // Советская Археология.– Вып. 3.– Москва, 1965.– С. 253. 9Там само.– С. 256. 10Там само.– С. 353. вi. Примiтно, що вже тодi спостерiгаються пев- нi вiдмiнностi у розвитку Покровського культу на землях колишньої Русi. Вiн набирає своїх ха- рактерних особливостей у кожному iз князiвств, ствердивши виявленi в такий спосiб намагання вмотивувати вибранiсть своєї держави i покро- вительства над нею Богоматерi11. В.Пуцко заз- начив, що “у межах Київської митрополiї часiв Великого князiвства Литовського та Речi Поспо- литої стосовно вшанування певних iкон Богоро- дицi не вiдчувалося рiзницi мiж українськими i бiлоруськими землями”12. У XIV ст. пiд час боротьби пiд Литовським проводом за незалежнiсть вiд монголо-татар як i згодом в оборонi вiд татарських набiгiв культ Покрови набув особливого значення i виступав рушiйною силою нацiонального спротиву, що у найбiльшiй мiрi виявилося з розвитком Козаць- кого визвольного руху наприкiнцi XV-XVII ст. У цьому контекстi варто вiдзначити важливе зна- чення культу Покрови Пресвятої Богородицi в наступнi столiття на Українi. Про це нам оповi- дає рукописне учительне євангелiє XVII ст., яке походить iз захiдно-українських земель (1636 р., Височани): “В Русской земли в Киeве також на- ихали Татарове на город Киев без жадной опо- веди на нашу Русь. Обачивши тое киевляне, иж великое войско Татарское, не уфаючи на свою моць, теды припали на молитвы к Господу Бо- гу и к Святой Богородицы. Третий день указа- лася свята Богородица на воздусе над церковью Печерского монастыря, покрывши церковь ризою своею святою. Татарове обернулися назад з вели- кой стыдливостью и сами ся секли”13. Осмислення почитання Богоматерi як Покрови i Заступницi на Українi у першiй пол. XIV-XV ст. Найхарактернiшим явищем, яке мало вирi- шальний вплив на розвиток України з другої пол. XIV-XV ст. та позначилося на загальний хiд становлення культури та духовностi, став на- 11Там само. 12Цит. за: Пуцко В. (Калуга). Образи Жировицької Бо- гоматерi... // Сакральное искусство Беларуси между Вос- током и Западом.– № 18.– Мн., 2001.– С. 540. 13Возняк М. Iсторiя української лiтератури...– Т. 3.– Львiв, 1924.– С. 126-127. 304 3-4’2008 Народознавчi Зошити родний характер культу почитання Богоматерi14, який був головним рушiєм i поштовхом для роз- витку полiтичного життя, що також стало ви- значальною рисою у розвитку культу Богоматерi протягом цього перiоду, спричинившись до най- виразнiшого його осмислення як Заступницi. Враховуючи тiсний зв’язок культу Богомате- рi з загальною системою Боговшанування15, все ж йому належить особливе значення як осередку розвитку духовностi i культури України. Як вiдо- мо, згiдно з християнською традицiєю, основний наголос вiдведений трьом найважливiшим елемен- там святостi Пречистої Дiви: дiвочiсть, Богома- теринство i заступництво за все людство. У кожну епоху i певний промiжок часу на Українi побутуватиме неоднакове сприйняття на- званих ознак святостi. В епоху Київської Русi го- ловний наголос надавався на заступництвi Бого- матерi за людство. У пiзнiший перiод ХIII-XV ст. на Українi особлива увага придiляється саме Бо- гоматеринству Дiви Марiї як виразу її причетно- стi до таємницi Боговтiлення. Тому Приснодiва Марiя iменується на Українi не iнакше як Бого- родиця, Матiр Божа, на вiдмiну вiд Католиць- кого Заходу, де акцент переноситься з Богоро- дичностi Марiї на її Дiвоцтво, пiдтвердженням цього – високе значення догмату “Непорочного Зачаття Богоматерi, адже Мати Iсуса називає- ться просто Дiвою Марiєю, що стане причиною появи на Заходi образу Дiви Марiї у бiлiй одежi, не притаманного Схiдному Православ’ю”16. Все ж культ Богоматерi в часи польсько-литовського панування набуває свого осмислення як Покро- ви i Захисницi вiд степових ворогiв на Українi. Таким чином у перiод XIV-XV ст. у почитаннi Богоматерi важливе значення надається усвiдом- ленню її як Покровительки i Заступницi над усiм українським народом. Тема Покрови нероздiльно пов’язана з iдеєю Прослави як невiд’ємної частки загального ви- знання ролi Богоматерi, що було зумовлено об- ставинами iсторичного розвитку України цього перiоду. У перiод Київської Русi так само, як i в пiзнi- ший час у Галицько-Волинському князiвствi роз- 14Iсторiя Української культури...– Т. 2.– К., 2001.– С. 438. 15Там само. 16Там само. виток культури i мистецтва перебував пiд безпо- середньою опiкою князiв, боярства i вищого ду- ховенства, дiяльнiсть яких спричинилась до спо- рудження величних храмiв на честь Марiї, в яких знаходилась значна кiлькiсть вiдомих тогочасних релiквiй та iкон у дорогих оправах, якi були го- ловними вогнищами шанування Богоматерi. Пiсля окупацiї Польщею Галичини i з вiдхо- дом Волинi до Литви провiдну роль у поширеннi почитання Марiї вiдiграє увесь народ, тобто шир- шi верстви – боярство, купецтво, середнє i нижче духовенство та найбiднiшi верстви населення. На захiдноукраїнських землях, зокрема у мiс- тi Львовi, який, починаючи з XIV ст., виокрем- люється з помiж iнших мiст в цiлому дотриму- валися київської традицiї шанування Богородицi. Святоуспенський храм було споруджено у Львовi на престижному мiсцi у серед. XIV ст. Подiбне мiсце вiдводили своїм центральним храмам, як, наприклад, церква Успення, нiмецькi та вiрмен- ськi колонiсти в перiод з 1360 по 1363 рр. Про важливiсть мiста Львова, як осередку почитан- ня Марiї на захiдно-українських землях свiдчить перебування Белзької iкони Богоматерi та iнших давнiх прославлених iкон Богородицi, якi знахо- дилися у найбiльших храмах мiста17. Про одну з цих iкон згадується, що на вимогу польської громади вона була поставлена в Домiнiкансько- му костелi Божого Тiла, який незадовго перед тим був вiдомим Православним храмом18. Iсторiя цього образу у Речi Посполитiй знана за видан- ням Ш.Шимоновича та П.Г.Пруща, який у книзi “Море Божої Ласки...” (1662 р.) подає: “У Льво- вi у каплицi Св. Руженця костелу отцiв домiнi- канцiв є образ Дiви Марiї, надзвичайно гарний i чудотворний...”19. Докладнiше iсторiя цiєї iко- ни розкрита вiдомим географом Ф.Сярчинським, який у своєму географiчному словнику пiд словом “Крилос” подає: “Образ Богородицi у цiй церквi (у Крилосi) вважали за чудотворний. За перека- зом, галицькi князi мали його з Царгорода, брали 17Фiголь М. Мистецтво Стародавнього Галича.– К., 1997.– С. 167. 18Львiвська наукова бiблiотека Нацiональної акаде- мiї наук України iм. В.Стефаника (далi ЛНБ.– Вiд- дiл рукописiв.– М.В. 172, арк. 40 зв.) МЕDIAEVALIA UKRAINICA. 19Цит. за: Iсторiя Української культури.– Т. 2.– К., 2001.– С. 7. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 305 його зi собою на вiйну, звiдси для безпеки перед татарами його було перенесено до церкви львiвсь- ких василiан, а коли опiсля домiнiканцi зайняли у Львовi своїм монастирем мiсце василiан, тодi тим ченцям i згаданий образ дiстався”20. Таке шаноб- ливе ставлення до цiєї iкони, яку автор називає витвором апостола св. Луки могло вiдноситися до вiдомої iкони, якою на той час була Белзька Бого- матiр. Як вiдомо, iкона Белзької Богородицi була вивезена у 1362 р. Володиславом Опольським, отже це могла бути її копiя, або ж ще одна вi- дома iкона, iсторiю походження i зберiгання якої до 1940 р. пов’язують виключно зi Львовом – iкона Богоматерi Одигiтрiї – Палладiум Данила Галицького. У 1340 р. пiсля того, як Волинь вiдiйшла до Любарта Гедимiновича – князя Литовської ди- настiї, києво-руськi культурнi традицiї надалi роз- виваються, пiдтвердженням чого є iкона Луцької Одигiтрiї, яка знаходилася у Покровськiй церквi, у частинi добре укрiпленого замку Любарта21. Окрiм Києва, Галича i Володимира чудотворнi образи Богоматерi знаходилися по багатьох мiстах України, де їм надавалася велика пошана i важли- ве мiсце в релiгiйних процесiях. Адже в зв’язку з занепадом монументального малярства на Украї- нi в XIV ст. головна роль у поширеннi тради- цiй культу Богоматерi вiдведена її iконам. Вiдо- мий дослiдник iсторiї українського християнства Григор Лужицький у ХIII-XV ст. i у наступнi столiття за цей перiод нарахував близько 200 чу- дотворних iкон Богородицi, зазначаючи, що це їх неповний перелiк. Посеред згаданих iкон близь- ко 100 походять з Галичини та Волинi22. Багато знаних iкон як чудотворнi лише в котромусь кон- кретному поселеннi або в нешироких околицях сiл i залишаються мiсцево шанованими. Проте саме раннiм прославленим iконам Богоматерi вiдводи- лась особлива роль у розвитку культу чудотво- рних iкон її внаслiдок збiльшення числа копiй i змальовок. Чудотворна iкона Богородицi вiзантiйського 20Цит. за: Фiголь М. Мистецтво Стародавнього Галича...– К., 1997.– С. 167. 21Киркевич В.Г. Покровський культ на Українi...– К., 1999.– С. 15. 22Сидор О. Коштовний дiамант в коронi Українсь- кої державностi // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 2. походження, вiдома пiд назвою Белзької, а пiзнi- ше Ченстоховської, привезена з Константинопо- ля, куди iмператором Константином Мономахом прославлений образ Богородицi багатьма чудами був перенесений23. За деякими даними цей Об- раз згодом був подарований князевi Леву, який нiс вiйськову службу в столицi24. Поява iкони Белзької Богоматерi за свiдченням сучасних по- льських дослiдникiв незадовго перед князюван- ням Лева є свiдченням тому25. Згiдно з iншою версiєю iкона була подарована племiнником вiза- нтiйського iмператора Iсаака Ангела Андронiком Комнiном, який тимчасово перебував при дворi Галицького князя Ярослава Осмомисла. За велiнням князя Лева Даниловича iкона бу- ла перенесена до Белза, де, виконуючи обiтницю, князь наказав на зворотi iкони приладнати золо- ту пластину, а передню сторону оздобити красою i пишнiстю срiбла, у чому знайшла своє вiдобра- ження давньоруська традицiя оздоби срiблом, як це згодом виявлено на iконi Тронної Богоматерi. Також наказав корони Благословенної Дiви та її Сина прикрасити багатоколiрним блиском та пиш- нiстю семидесяти рiзноманiтних дорогоцiнних каменiв26. Таким чином, коронування Белзької Богомате- рi стало оригiнальним явищем, що поряд iз ко- ронованою iконою Галицької Одигiтрiї виявилося важливим свiдченням проявiв захiдної традицiї у розвитку культу Богоматерi у Галичинi. По- ява коронованих iкон повинна була вiдображати в певнiй мiрi намагання галицько-волинських воло- дарiв до ствердження їх держави, а також визна- ння “королiвської гiдностi” галицьких князiв, якi в лiтописах часто титулуються королями. Атакована наприкiнцi XIV ст. Белзька форте- ця татарськими вiйськовими, через iкону в чу- десний спосiб була врятована. Пiзнiше образ був перевезений на Ясну гору в Ченстоховi Володис- лавом Опольським, що сталося за невiдомих об- ставин, оскiльки сам князь без вагомих пiдстав не мiг наважитися забрати шановану iкону, яка знаходилася в православнiй церквi. Тому вiрогi- дним поясненням є можливiсть перенесення iко- 23Святиня двох народiв // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 6. 24Там само. 25Там само. 26Там само. 306 3-4’2008 Народознавчi Зошити ни в посаг дружини Опольського Євфiмiї27. По- дiбне вивезення iкони можливе також у випадку зберiгання її не в парохiяльному храмi, а в зам- ковiй каплицi, якою могла бути одна iз Свято- Катеринських каплиць у Львiвському Низькому замку та Белзi. Одна з них була мавзолеєм Кон- станцiї, яка, правдоподiбно, тут i похована, куди i могла бути поставлена цiнна родинна пам’ятка князем Левом. Нам не вiдома реакцiя української спiльноти на вивезення iкони за межi України. Подiбна мов- чанка швидше всього є вiрогiдним свiдченням пасивностi української спiльноти в оборонi сво- їх святинь, як це стверджує М.Чубатий: “Гали- цькi єпископи не виявляли жодної участi в долi своєї країни, так i власних єпископських прес- толiв iз кiлькох десяткiв iснуючих монастирiв у Галичинi...”28. На територiї Захiдної України вiдома подiбна iкона не тiльки за своїм вiзантiйським походжен- ням, але й значенням цiєї iкони в iсторiї укра- їнського народу. Це iкона Холмської Богоматерi, появу якої на Русi пов’язують за переданням з часами Володимира Великого. Iкона перебувала в Києвi до часу її вивезення Данилом Галицьким. I впродовж бiльш як семи столiть перебування Холмської iкони незмiнно пов’язане з Україною. У рiзний час прославлений образ намагалися ви- везти, але iкона поверталася назад до України, що сприймалося як символ особливого заступни- цтва Марiї над Україною, яке в особливий спо- сiб уособлювала Холмська Божа Матiр. З цiєю iконою пов’язане таке унiкальне явище, як реа- льний вияв впливу Богородицi через посередни- цтво своєї iкони на хiд iсторичних подiй, як це на основi конкретних даних пiдтверджує iсторiя княжого Холма. За незрозумiлих причин важли- ве мiсто з точки зору його стратегiчного значення не змогли взяти монголо-татари, володiючи доста- тнiм числом вiйська i бойової технiки. У 1261 р. татари знову не змогли взяти Холм, в чому також вбачалося заступництво Богородицi. Захист мiста вiд татар за посередництвом Холмської чудотвор- ної iкони та найбiльш визначного чуда – оборони Белза, здiйсненого iконою Белзької Богоматерi, 27Святиня двох народiв. “Ченстоховська Богоматiр” // Галицька Брама...– Львiв, 2001.– № 1 (сiчень).– С. 5. 28Чубатий М. Iсторiя українського християнства.– Т. 2.– Рим; Нью-Йорк, 1976.– С. 1. стало нiби вiдголосом подiй столiтньої давнини: “Пiд час Батиєвого наступу на Київ татари довго i без успiху били таранами стiну храму, в якому знаходилась велика кiлькiсть киян. Били з тiєї сторони, де знаходилось велике мозаїчне зобра- ження Богоматерi i стiна встояла...”29. На територiї Центральної України зберiгались вiдомi святинi Богоматерi, зокрема iкона Єлець- кої Божої Матерi. Як найважливiша святиня мо- настиря, пiд час нападу в 1239 р. монгольського вiйська була замурована в стiну собору. У дру- гiй пол. XV ст. була вiднайдена i встановлена на почесному мiсцi. Пiд час нападу польського вiйська i страшної пожежi в 1611 р. iкона була втрачена30. У Любечi, Почаєвi i невеликих селах, як, на- приклад, у с. Зимна бiля княжого Володимира зберiгалась iкона Богородицi вiзантiйського по- ходження, виникнення якої пов’язують з часами Володимира Великого. Можливо тут йдеться про iкону Любецької Богоматерi Єлеуси, яка в свою чергу могла бути змальовком з iкони Богоматерi – Влахернiтiсси. Великою чудотворною святинею глибокого По- лiсся вважалась Куп’ятицька iкона Божої Мате- рi, яка з’являлася в 1180 р. молодiй дiвчинi з с. Куп’ятичi31. Унiкальне явище, пов’язане з Богородичним культом, яке набуло особливого розпорошення на Українi – з’явлення чудотворних iкон Владичицi за православною традицiєю, як i в iнших країнах християнського свiту порiвнюється з сонцем, яке обходить i освiтлює всю вселенну32. Чудеснi з’явлення iкон Богоматерi Єлець- кої, Почаївської i iнших спричинилися до по- яви всесвiтньо-вiдомих осередкiв духовностi та центрiв розвитку чернецтва поряд з Києво- Печерським монастирем. У цьому контекстi слiд зауважити, що Богородиця виступає покровите- лькою тих, хто терпить у часи воєнного лихолiт- тя, чи iнших небезпек, але й особливо тих, хто 29Цит. за: Губарева М.В., Низовський А.Ю. Сто вели- ких храмов мира.– Москва, 2000. 30Вiроцький В.Д. Храми Чернiгова.– К.: Технiка, 1988.– С. 87-101. 31Рожко В. Чудотворнi iкони Волинi i Полiсся...– Луцьк, 1998.– С. 254. 32Етингоф О.Е. Образ Богоматери...– Москва, 2000.– С. 254. АНДРIЙ КОМАРНИЦЬКИЙ. Культ Богоматерi – як Покрови... 307 пробуває у монашому подвизi. У житiйнiй лiте- ратурi зустрiчається багато оповiдей про особливе заступництво, яке виявляла Богородиця подвиж- никам: Богоматiр приводила людей у монастир, вказувала мiсце майбутнього монастиря, з’явля- лася багатьом монахам33. Враховуючи те, що монастирi виступали найва- жливiшими осередками розвитку традицiй почи- тання Богоматерi, по рiзних мiстах споруджува- лися численнi Богородичнi монастирi, зокрема в Карпатах, на Болдiних горах бiля Чернiгова i на- вiть в Єрусалимi, де виникає Руська колонiя чен- цiв34. У поширеннi Богородичного культу важли- вими були контакти з Афоном, який Божа Мати назвала: “Моїм жеребом даним Менi вiд Сина i Бога Мого”35. Вiдомо, що там дiяв великий укра- їнський монастирський осередок. Важливiсть кон- тактiв з Афоном була особливо актуальною для України, починаючи з другої половини XV ст., пiсля лiквiдацiї Вiзантiйської iмперiї турками османами. Важливу роль у поширеннi культу Богоматерi на Українi у XV ст. за давньоруською тради- цiєю вiдводиться фресковим зображенням, iконо- графiчний змiст яких у Лаврiвському храмi (Ста- росамбiрський р-н Львiвської обл.) розкриває те- му Акафiсту, де головний наголос робиться на iдеї прославлення Богоматерi, а також тих текс- тiв, якi з вселенських соборiв пiдносили культ Божої Матерi. Важливе значення мало те, що ряд зображень на стiнах монастирського храму cв. Онуфрiя в с. Лавровi був найповнiшим цик- лом iлюстрацiй до теми Акафiсту Божої Матерi на Українi. Поява такого розширеного ряду iлюс- трацiй на тему Акафiсту Богоматерi була викли- кана нацiональним пробудженням на поч. XV ст., яке спрямувалось проти полонiзацiї i окатоличен- ня, а також потребою духовної наснаги в оборонi вiд частих татарських наскокiв. Значення культу Богоматерi в умовах татарських наскокiв i полiтичного протистояння на Українi у XV ст. Давню традицiю степових наїздiв на Русь- Україну продовжили татари. У 1450 р. частина 33Лєпахiн В. Iкона та iронiчнiсть...– Львiв, 2001.– С. 231. 34Там само. 35Цит. за: Поселянин Е. Описание Её земной жизни и чудотворных икон. Богоматерь.– Москва, 2002. татар вiдокремилась вiд Золотої Орди i органiзу- вала на Кримському пiвостровi самостiйну держа- ву, вiдому пiд назвою Перекопського або Крим- ського Ханства. У 1475 р. кримськi татари стали васалами Туреччини, а згодом увiйшли в союз iз Москвою. На прохання московського князя Iва- на III хан Манглi-Гiрей напав у 1482 р. на Київ i розгромив його. З того часу татари майже що- року нападали на Україну, руйнували Київщину, Волинь, Подiлля, грабували й вивозили полоне- них (ясир)36. Литовське князiвство виявляло не- спроможнiсть оборонити пiвденно-українськi зе- млi, якi перебували пiд зверхнiстю Литовської держави, яка з цiєю метою шукала допомоги у Польщi. За висловом В.Липинського, який, вживаю- чи образного вислову, писав: “Степовi руїнники України, впадаючи через незахищений пiвденно- схiдний бiк в середину нашого державного орга- нiзму, виїдали його серце...”37. Татарськi наско- ки мали не менш тяжкi наслiдки, нiж монголо- татарське iго та спричинилися як до численних людських жертв, так i втрат культурних цiннос- тей. Тому спалення Києво-Печерського собору у 1482 р. пiд час нападу Менглi-Гiрея на Ки- їв стало поштовхом для спорудження численних церков-фортець. Невипадковим було спорудження великої кiлькостi таких храмiв-фортець (близько ста) на шляху тюркської кiнноти, якi були при- свяченi Покровi Божої Матерi38. Кiннота тюркiв уривалася в Україну трьома шляхами, а особли- во небезпечним був Кучманський, тому якраз на цьому шляху були спорудженi першi Покровськi церкви. Їхнє число нараховувало бiльше як пiвсо- тнi39. В Українi, яка перебувала пiд владою Поль- щi та Литви, для захисту своїх земель у великiй кiлькостi споруджувалися укрiплення i фортецi. Поряд з цим на Подiллi, Волинi, Схiднiй Гали- чинi розбудовувалися добре укрiпленi замки для польсько-литовської знатi. Про це у свiй час на- писав Т.Г.Шевченко: “Про що говорять допит- ливому нащадку цi частi темнi могили на берегах Днiстра? Вони говорять про рабство i свободу, 36Хома I. Iсторiя України...– Рим, 1964.– С. 169. 37Цит. за: Дорошенко Д. Нарис iсторiї України.– Т. 1.– К., 1991.– С. 54. 38Iсторiя Української культури.– Т. 2.– С. 421. 39Киркевич В.Г. Церква Покрови Пресвятої Богородицi...– К., 1000.– С. 12. 308 3-4’2008 Народознавчi Зошити бiднi малосильнi Волинь i Подiлля! Вони охоро- няли своїх розпинателiв у неприступних i розкiш- них наметах”40. У протистояннi з сусiднiми, агресивно настро- єними, державами Україна втрачала культурнi ре- лiквiї, серед яких є вiдомi цiннi раритети, якi на- лежали до культу Богородицi. Найхарактернiшим прикладом у цьому контекстi є столиця України, мiсто Київ – найбiльший на територiї Русi осере- док зберiгання святинь Богоматерi. У цьому сен- сi показовим є зроблений у пiзнiший час опис Києва з оповiдi Павла Алепського про Украї- ну. Зачарований старим Києвом, Павло Алепсь- кий називає iконостаси, iкони, портрети, гравюри. Але вiн майже не описує чудотворних iкон Бого- матерi. Причина очевидна: брак самих чудотвор- них образiв. Овiяним легендами київським iконам фатально не пощастило: протягом багатьох вiкiв їх вивозили, грабували. Вже з домонгольських часiв чудотворнi образи Києва можна було по- бачити у Володимирi-на-Клязьмi й Володимирi- Волинському, в Галичинi й Холмi, у Новгородi й Ростовi. У ХIII-XV ст. їх вивозили до Брянська, Москви i навiть Константинополя41. Перебування України пiд гнiтом сусiднiх дер- жав, у цiлому згубно вплинуло на збереження її культурних цiнностей, як i творiв, пов’язаних з Богородичним культом. Це пiдтверджує збе- режена у лiтописi оповiдь про пограбування мос- ковським митрополитом Фотiєм київського Софi- ївського храму, в якiй кияни скаржилися, що ми- трополит Фотiй вивозив з собору Софiї “святыя мощи, доски страдания Христова, скипетр Пре- святой Богородицы, ризы и сандалии её, разные иконы, обложенные золотом”42. Все ж вiдомо, що поява українських святинь у сусiднiх країнах теж сприяла там поширенню культу Богоматерi, що стосується загального впливу культурних тради- цiй України на розвиток iнших країн. У зв’язку з цим слiд згадати про заслуги Галицького мит- рополита Петра у розвитку мистецьких традицiй i культу Богоматерi, зокрема як це випливає з 40Iсторiя українського мистецтва...– К., 1996.– С. 69. 41Мiляєва Л. Чудотворнi iкони Богородицi в Києвi XVII ст. та образ Любецької бoгоматерi пензля Iвана Щир- ського // Зап. наук. товариства iм. Т.Шевченка.– Т. 227.– К., 1994.– С. 124-125. 42Цит. за: Краткое собрание руських летописей.– Т. 2.– СПб., 1908.– С. 363. пророцтва блаженного слави князевi Московсько- му Iвану Калитi: “Коли поставиш у своєму мiстi храм Пресвятої Богородицi, то сам прославишся бiльше, як iншi князi, i прославляться сини твої, внуки, а мiсто це буде славне помiж усiма мiста- ми руськими...”43. Воно згодом вилилося у прого- лошеннi Москви князем Iваном Калитою третiм пiсля Києва та Володимира – престолом Богоро- дицi. Адже якраз Богородичнi iкони та релiквiї з другої половини XV ст. виступають одними з найважливiших засобiв змiцнення i пiднесен- ня сакрального авторитету Московського князiв- ства44. Як вiдомо з заступництвом саме Вишго- родської iкони Богоматерi пов’язувалося остато- чне набуття незалежностi вiд татар пiсля зупи- нки Тамерлана на Угрi. Що є пiдтвердженням наявностi в iсторико-духовному середовищi кiн- ця XV-XVI ст. iснування важливих передумов для появлення образу Богоматерi, в якому тема заступництва Божої Матерi набуває виразно на- цiонального характеру45. Важливим доказом безперервностi подальшого розвитку традицiй культу Богоматерi на Українi є свiдчення грецького архiмандрита Павла Алепсь- кого, який у 1654 р. залишив згадку про Україну: “У цiй країнi нема жодної бiльш-менш великої церкви, де не було б чудотворної iкони Богоро- дицi; ми бачили своїми власними очима як святi iкони, так i чуда, якi звершуються бiля них...”46. Отже, на Українi за перiод ХIII-XV ст. зберег- лися важливi i оригiнальнi пам’ятки культу Бого- матерi, що стосується i подальшого розвитку тра- дицiй почитання її, збагачених новим змiстом. У наступних столiттях будуть зауваженi новi спро- би у напрямку подальшої iнтерпретацiї i розвитку теми Богоматерi i культу Покрови як її найваж- ливiшої частини. 43Цит. за: Борисов К.С. Русская церковь в политической борьбе XIV-XV века / Mediaevalia Ucrainica.– № 4.– К., 1994.– С. 30. 44Нерсесян Л.В. Древнерусское искусство: Византия, Древняя Русь // К вопросам происхождения иконографии “О тебе радуется”.– СПб., 1999. 45Там само. 46Киркевич В.Г. Церква Покрови Пресвятої Богородицi...-К., 1999.– С. 10.

Ähnliche Einträge