Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7176 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860057723388821504 |
|---|---|
| author | Мозговий, М. |
| author_facet | Мозговий, М. |
| citation_txt | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:02:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 313
Традицiйно барвiнковий обряд завершувала
гостина, що було своєрiдною подякою свахам за
їхню роботу.
Весiльний вiнок виконував важливу роль про-
тягом усього весiлля i навiть пiсля його завер-
шення. Iз шлюбними вiнцями населення дослi-
джених сiл пов’язувало ряд прикмет та вiрувань.
Зокрема, люди вiрили: якщо пiд час вiнчання вi-
нець спаде з голови одного з наречених, то не
буде щастя в подружньому життi: “Як вiнчали
сi молодi, то дружба тримав вiнець над головою
молодому, а дружка молодiй. Молода мала стоя-
ти тихонько, щоб вiнок не впав з голови, бо як
впаде, то не буде з молодим жити”1. Iнше вiрува-
ння було пов’язане з родильною обрядовiстю. За
звичаєм зберiгали весiльний одяг, отже i шлюб-
ний вiнець, який використовували пiд час першої
купелi дитини: “Перший раз як дитину уродит,
то в купiль клали кусочок вiнка i завоєм втира-
ли, аби дитина чиста була”2. Все це пiдтверджує
те, що весiльний вiнок був надiлений символiчно-
магiчними функцiями не лише пiд час весiлля,
але й зберiгав їх протягом тривалого часу.
Отже, на територiї Богородчанського р-ну
Iвано-Франкiвської обл. барвiнковий обряд був
неодмiнним компонентом передшлюбних дiйств,
вiдбувався поетапно i мав чiтку структуру. До
барвiнкового обряду належали: вiдбiр та запро-
шення жiнок-свах, якi брали участь в обрядi, уро-
чисте збирання барвiнку, власне “шиття” вiнцiв
та гостина-подяка жiнкам за виконану роботу.
Як елемент передшлюбного дiйства барвiнко-
вий обряд традицiйного весiлля мешканцiв Кар-
пат, зокрема i Бойкiвщини, символiзував про-
щання молодих з дiвуванням i парубоцтвом, ви-
конував важливу соцiальну й моральну функцiї.
Смислове значення цього обряду полягало в обря-
довому вiдокремленнi наречених вiд неодруженої
молодi, емоцiйно-психологiчнiй пiдготовцi моло-
дих до переходу в новий, сiмейний статус.
1Зап. 11.07.2008 р. у с. Хмелiвка Богородчанського р-
ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Дем’янiв Ганни Федорiвни,
1927 р. н.
2Зап. 14.07.2008 р. у с. Глибiвка Богородчанського р-
ну Iвано-Франкiвської обл. вiд Федiв Олени Миколаївни,
1937 р. н.
Статтi
Микола МОЗГОВИЙ
IСТОРИКО-КУЛЬТУРНI УМОВИ
РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ПIСЕННОЇ
ЕСТРАДИ ХХ СТ.
Mykola MOZHOVYJ. The Historical-Cultural
Conditions of the Development of the Ukrainian Song
Variety of the ХХth Century.
У статтi розглядаються iсторико-куль-
турнi умови, що справляли вплив на розви-
ток української пiсенної естради ХХ ст.
та пiдвищення публiчностi жанру.
Постановка проблеми дослiдження. У струк-
турi й функцiонуваннi сучасної української ес-
традної пiснi останнiм часом вiдбулися вiдчутнi
змiни. Вона трансформувалася в особливий оригi-
нальний жанр, що змусило переглянути ряд есте-
тичних канонiв, переосмислити вiдтворену в нiй
художню концепцiю свiту i людини, сприйняти
нову концепцiю масової участi людей у пiсенно-
му руховi.
Аналiз публiкацiй, на якi спирається автор.
Аналiз iсторiографiї за пiдходами до вивчен-
ня проблеми дозволив виокремити як провiд-
нi наступнi напрямки: iсторико-культурологiчний
(Л.Кулаковський, А.Сохор, Є.Уварова, О.Са-
пожнiк, Л.Тихвинська), методичний (В.Зайцев),
критично-музикознавчий (А.Жебровська, I.Леп-
ша, О.Баташев, В.Яшин). Окремий напрям ста-
новлять бiографiчнi працi, присвяченi творчiй
дiяльностi естрадних спiвакiв – К.Шульженко,
Л.Утьосова, Н.Яремчука (I.Iвсiлiна, Д.Гордон,
Я.Кибiч, В.Краскова, Г.Скороходов).
Варто звернути увагу на низку цiкавих до-
слiджень соцiологiчного, психологiчного, куль-
турологiчного, музикознавчого напрямiв, у яких
зроблено важливi узагальнення. Так, характе-
ристицi окремих його етапiв присвяченi науко-
вi працi А.Жебровської, I.Лепши, О.Сапожнiк,
314 3-4’2008 Народознавчi Зошити
В.Чепеленка та iнших; особливостi функцiону-
вання естрадної пiснi розкривають мистецтво-
знавцi Д.Бабич, М.Вишневська, М.Поплавський,
Н.Попович, В.Токарєв та iншi.
Водночас стан вивчення становлення укра-
їнської естради й узагальнення теоретико-
методологiчних аспектiв цiєї проблеми ще не
можна назвати задовiльним. Тому потреба в
поглибленому аналiзi соцiально-iсторичних умов
розвитку мистецтва музичної естради, вироблен-
нi принципiв нового бачення iсторiї вiтчизняно-
го естрадного мистецтва, цiлiсному, системному
вивченнi тенденцiй розвитку української естрад-
ної пiснi та її ролi у розвитку музичної культу-
ри України висуває необхiднiсть в детальнiшому
розглядi заявленої проблеми.
Мета статтi – розгляд умов розвитку укра-
їнської естрадної пiснi в широкому iсторичному
контекстi.
Вiдомо, що для кожного iсторичного перiоду
властиве типове свiтобачення, що безпосередньо
детермiнує розмаїття видiв i жанрiв мистецтва.
Останнi особливо тiсно пов’язанi з iсторичним
розвитком людства як структурно-типологiчна ка-
тегорiя, адже будь-який жанр – це “модель свiту,
модель ставлення до суспiльства, природи, люди-
ни”3. Отже, через актуалiзацiю того чи iншого
жанру можна простежити еволюцiю цього жанру
в культурi.
З огляду на вказане, феномен пiснi можна виз-
начити як специфiчний спосiб духовного засвоєн-
ня i почуттєвого вiдображення художньої картини
свiту вiдповiдними засобами художньої творчостi
у вiдповiдний iсторичний перiод. Такий пiдхiд, у
свою чергу, допоможе повнiше розкрити еволю-
цiю i глибинну сутнiсть феномену пiснi, зокрема
естрадної.
До найголовнiших соцiально-iсторичних перед-
умов формування вiтчизняного естрадного мис-
тецтва у ХIХ – на поч. ХХ ст. слiд вiднести
передусiм стрiмкий розвиток процесу iндустрiа-
лiзацiї. Бурхливе зростання обсягiв виробництва
промислової продукцiї вимагало iнтенсивного за-
лучення робочої сили, що, у свою чергу, привело
до нечуваного розширення транспортної мережi й
3Бурлина Е. Культура и жанр: Методологические про-
блемы жанрообразования и жанрового синтеза.– Саратов:
Изд-во Саратов. ун-та, 1987.– C. 4.
мiської iнфраструктури. Що стосується робiтни-
кiв, то, зi зростанням їх професiйної квалiфiкацiї
та обсягiв оплати працi, вони потребували дедалi
рiзноманiтнiших видiв розваг.
Зазначимо, що в соцiальному планi масова ку-
льтура пов’язана з необоротними процесами ур-
банiзацiї i тим розривом традицiйних форм со-
цiальностi, патрiархальних зв’язкiв мiж людьми i
поколiннями, якi до того часу забезпечували стiй-
кi локальнi мiрки зi звичними орiєнтацiями, якi
доповнювались релiгiйними цiнностями. Церква
виявилась безсильною давати надiйну орiєнтацiю
в умовах рiзко ускладнюючого життя.
Таким чином, цiлком можливо подiлити точ-
ку зору тих дослiдникiв (К.Розлогова, Н.Коз-
лової, А.Захарова, Б.Гофмана, А.Флiєра та
iнших), якi вважають, що первинна функ-
цiя цiєї культури – забезпечити соцiалiза-
цiю людини в умовах ускладненої, нестiйкої
i ненадiйної сфери великого мiста, привчи-
ти до нових соцiальних ролей i цiнностей,
способам регуляцiї своєї поведiнки i дiяльно-
стi в рiзноманiтних обставинах, зняття пси-
хологiчного напруження i рiшення конфлiктних
ситуацiй.
У дореволюцiйнiй Росiї з цiєю метою, за при-
кладом паризьких кафе-концертiв почали створю-
ватися кав’ярнi з вiдкритою сценою для виступiв
переважно легковажного характеру, так званi ка-
фешантани (café – кафе + chantant – спiваючий).
Вони були настiльки популярними, що в 1912 р.
було проведено першу Всеросiйську конференцiю
артистiв цього жанру. Проте явище кафешантану
викликало невдоволення православного духовен-
ства та iнтелiгенцiї.
Наявнiсть синтезу двох форм розважального
мистецтва – балаганної i так званої академiчної
(передусiм дивертисментiв як складової частини
традицiйних драматичних, оперних i балетних ви-
став) iсторики вiтчизняної естради виводять iз
реалiй тогочасної концертної практики.
Так, як окрема галузь мистецтва, естрада ха-
рактеризувалася в Росiї та в Українi вже незаба-
ром пiсля Жовтневої революцiї. Зокрема, у Дек-
ретi Ради Народних Комiсарiв “Про об’єднан-
ня театральної справи”, пiдписаному В.Ленiним i
А.Луначарським 26 серпня 1919 р., йдеться про
“рiзного роду естради”. Загальновживаним у йо-
МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 315
го сучасному змiстi термiн “естрада” став прак-
тикуватися у Радянському Союзi з поч. 20-их рр.
ХХ ст.
На першi пiсляреволюцiйнi роки припав також
новий етап розвитку агiтацiйних жанрiв, зокрема
концертiв-мiтингiв, масових манiфестацiй. Кон-
церти й виступи, зокрема фронтових бригад, пе-
рiоду громадянської вiйни описано в численних
спогадах очевидцiв та творах радянської лiтера-
тури. До мистецької творчостi в цьому напрямi
прилучилися численнi аматорськi колективи, агiт-
групи тощо.
Восени 1923 р. у Зимовому театрi “Акварi-
ум” вiдкрився експериментальний Московський
мюзик-хол, де виступали кращi вiдомi артис-
ти: Г.Афонiн, Гурко, Л.Утьосов та iншi, кон-
феранс здiйснювали вiдомi на той час акто-
ри А.Глинський, Г.Амурський та iншi. Ху-
дожнiм керiвником колективу був композитор
I.Фельдман, акомпанував С.Покрасс. Свої номе-
ри на естрадi мюзик-холу виконували також ар-
тисти кабаре “Павиний хвiст”, театрiв Мастфору,
“Кривого дзеркала” (що належали до жанру теат-
ру малих форм): вони практикували новi мистець-
кi форми, впроваджували новi засоби виразностi.
Створення нового концертного репертуару ста-
ло справою державної важливостi. Почали прово-
дитися вiдповiднi конкурси, створювалися рiзно-
манiтнi експериментальнi колективи типу “Май-
стернi комунiстичної драматургiї”. З’являються
першi п’єси агiтацiйного спрямування, поклика-
нi роз’яснити масам завдання поточного момен-
ту4. Поряд з новiтнiми, революцiйними користу-
валися популярнiстю усталенi естраднi жанри, що
за iдейною спрямованiстю призначалися насампе-
ред для народу, на вiдмiну вiд “непманських”,
буржуазних.
Потрiбно наголосити, що у 20-30-их рp.
ХХ ст. цей тип виконавства, визначальний для
свiтової естради, у тому числi й радянської,
вже сформувався i набув ознак професiйного
вокально-iнструментального мистецтва. Основою
його виникнення були взаємовпливи європейсь-
кої та африканської музичних культур на Пiвднi
США – у Новому Орлеанi (штат Луїзiана).
4Cоветский театр: Документы и материалы.– Ленинг-
рад: Искусство, 1968.– C. 315.
1938 р. став роком створення першого мисте-
цького колективу цього виду музичного виконав-
ства – Державного джазу СРСР, який очолили
М.Блантер та В.Кнушевицький.
В умовах розбудови у Радянському Союзi “но-
вої, соцiалiстичної культури” влада упереджено, а
iнодi й вiдверто негативно ставилася до будь-якої
музики, крiм такої, що слугувала агiтацiйним цi-
лям. З цiєї причини вiдбулося значне поширення
поганого смаку в музицi й музичного дилетан-
тизму – типовими прикладами тут є “жорстокий
романс”, кримiнальний фольклор тощо.
Створювалися осередки так званої “непмансь-
кої культури” з безлiччю напiвприватних кафе,
ресторанiв, танцмайданчикiв тощо, що сприяло
пiдвищеному зростанню попиту на розважальну
музику. Остання створювалась переважно амато-
рами й характеризувалася низьким професiйним
рiвнем та смаком.
Мистецтво джазу, зокрема в Українi, приваб-
лювало дедалi ширше коло музикантiв. В Укра-
їнi з’явились декiлька перспективних джазових
оркестрiв: у Харковi – Б.Ренського, в Одесi –
В.Волiна-Данилова, у Львовi – Г.Варса, у Києвi
– Л.Вербовського та М.Каневського. У подаль-
шому цей жанр мистецтва (незважаючи на упе-
редження та утиски) буде активно розвиватися,
плiдно взаємодiючи з музичним фольклором.
Слiд зауважити, що в 1930-тi рр. в Українi,
окрiм творiв нацiональних авторiв, користували-
ся популярнiстю твори композиторiв iнших рес-
публiк Радянського Союзу, а також зарубiжних
авторiв, якi гастролювали у той час по країнi
(Е.Буш, П.Робсон та iншi).
Державна полiтика в СРСР щодо “буржуазної
естради” еволюцiонувала в напрямi поступового
офiцiйного визнання найвизначнiших явищ зару-
бiжної поп-музики. Водночас у радянському ку-
льтурному просторi постiйно зберiгався дефiцит
записiв зарубiжної естради.
У передвоєннi та воєннi роки набули популяр-
ностi пiснi “Утомленное солнце” i “Синий плато-
чек”, написанi польським композитором i пiанi-
стом “Голубого джазу” Єжи Петербурзьким. До
скарбницi тогочасної естради увiйшла жартiвли-
ва французька пiсенька “Все хорошо, прекрасная
маркиза”, яку в росiйському перекладi виконува-
ли Л. та Е.Утьосови.
316 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Окрасою суворих 1930-40-их рр. стала низка
кiнотворiв, насичених пiснями, музикою, танця-
ми. Це, зокрема, фiльм “Веселi хлоп’ята”, знятий
як перша “радянська джаз-комедiя”. Музику до
нього написав композитор I.Дунаєвський, участь
у фiльмi брав Л.Утьосов. Iншi зразки цього жан-
ру – “Цирк”, “Волга-Волга”, “Свiтлий шлях”,
“Свинарка i пастух”, “Кубанськi козаки” донинi
залишаються класикою вiтчизняного кiно. Пев-
ною мiрою вони заповнювали майже порожню на
той час нiшу розважальних програм, однак вод-
ночас несли й iдеологiчне навантаження, пропа-
гуючи радянський спосiб життя.
Вiдбувалася поступова персонiфiкацiя компо-
зиторської творчостi. Але ця тенденцiя важко
торувала собi шлях в умовах радянського тота-
лiтаризму. Суворому осудовi пiддавалася будь-
яка пiсня, позначена iнтимними переживання-
ми героя, до того ж у мiнорнiй iнтерпрета-
цiї. Критикувався, зокрема, iнтимний лiризм пi-
сенної творчостi К.Шульженко. Музикознавцi-
ортодокси вважали надмiру сентиментально-ба-
нальними пiснi I.Дунаєвського.
Мистецтво естради в УРСР у 1950-тi рр.
активно й плiдно розвивалося. Успiшно фун-
кцiонували ряд естрадних жанрiв: мали мiсце
форми драматургiї, драматичного й вокального
мистецтва, музики, хореографiї, цирку тощо. У
концертах окремi завершенi номери об’єднува-
лися конферансом. Великою популярнiстю в ма-
сової аудиторiї користувалися майстри сатири i
гумору Ю.Тимошенко i Ю.Березiн, А.Райкiн,
М.Миронова, О.Менакер, Р.Зелена, Лев Мiров
i М.Новицький.
У другiй пол. 1950-их рр., з приходом до влади
М.Хрущова полiтична обстановка в країнi полiп-
шилася. Настала “вiдлига” – перiод, що отримав
свою назву за повiстю I.Еренбурга, у якiй дуже
влучно вiдтворено змiст епохи. Головними її особ-
ливостями були десталiнiзацiя суспiльного життя,
часткова демократизацiя, реабiлiтацiя репресова-
них i повернення їм доброго iменi, а також деяка
свобода мистецької творчостi.
Наприкiнцi 1950-их рp. сформувалося цiле по-
колiння так званих “шестидесятникiв” – письмен-
никiв, художникiв, учених, якi вiдкрито проголо-
шували свою непримиреннiсть до тоталiтарного
порядку, закликали поважати права людини, по-
рушували у своїй творчостi злободеннi питання
тощо.
Водночас принципових змiн полiтичного
устрою чекати не доводилося, особливо пiсля усу-
нення М.Хрущова вiд влади. Однак навiть цей
мiзерний за iсторичними мiрками перiод “вiдли-
ги” мав величезне значення для культурного жит-
тя країни. Зокрема, наприкiнцi 1950-их рp. на
державному рiвнi було визнано потребу надолу-
жити вiдставання СРСР вiд провiдних захiдних
країн, що активно розвивали свою промисловiсть
у руслi досягнень науково-технiчної революцiї.
На змiну воєнно-орiєнтованiй державнiй полi-
тицi прийшло усвiдомлення важливостi розвитку
науки, у тому числi фундаментальної. Було ство-
рено багато наукових установ i перiодичних ви-
дань, стрiмко розвивалося iнтелектуальне життя
обласних центрiв. Удосконалювалася система ос-
вiти: з 1959 р. було запроваджено загальну вось-
мирiчну освiту, в 1977 р. – десятирiчну.
Це суттєво вплинуло на зацiкавлення радян-
ської публiки, особливо молодi, зарубiжною пi-
сенною естрадою. Стали вiдомими радянськiй
публiцi твори у виконаннi Е.Пiаф, I.Монтана,
Р.Лореттi, Ш.Азнавура, Л.Торрес, що увiйшли
до золотого фонду свiтової естради, незабутнi ме-
лодiї всесвiтньо вiдомих джаз-оркестрiв Б.Гуд-
мена, Л.Армстронга, Д.Еллiнгтона. Варто наго-
лосити на особливостях визнання групи “Бiтлз”
в СРСР у часи її найбiльшої свiтової популяр-
ностi – вiд повного замовчування до вибiркової
“легалiзацiї”.
Тодi ж, на межi 1950-60-их рр., розпочався
новий етап формування вiтчизняного естрадного
пiсенного репертуару, який вiдрiзняється вiд по-
переднiх суттєвими змiнами у жанровiй насиче-
ностi, функцiональними особливостями й новими
виконавськими засобами.
Iсторiя розвитку української естради
1960-их рp. невiд’ємна вiд полiтичних змiн
в СРСР. Так, у роки хрущовської “вiдли-
ги” українська естрадна пiсня стала невiд’ємною
складовою програм Всесоюзного радiо та Центра-
льного телебачення. Цьому сприяла поява попу-
лярних пiсень П.Майбороди, I.Шамо, О.Бiлаша,
С.Сабадаша, А.Горчинського, I.Поклада на
вiршi А.Малишка, В.Сосюри, М.Рибчинського,
Б.Олiйника та iнших.
МИКОЛА МОЗГОВИЙ. Iсторико-культурнi умови розвитку... 317
На хвилi духовного вiдродження з’являєть-
ся плеяда талановитих українських композиторiв-
новаторiв: М.Скорика, В.Сiльвестрова, Л.Дичко,
I.Iщенка, I.Шамо, Л.Грабовського.
У зазначений перiод створювались київсько-
днiпровський (“Київський вальс”, “Києве мiй”,
“Ми пiдем, де трави похилi”, “Тiльки в Києвi”,
“Бiлi каштани” тощо) i карпатський (“Марiчка”,
“Пiсня з полонини”, “Гуцулочка”, “Черемшина”,
“Червона рута”, “Водограй”, “Я пiду в далекi го-
ри” тощо) лiричнi цикли.
Новий злет на поч. 1970-их рр. популярної
української пiснi тiсно пов’язаний з творчiстю
композитора та поета В.Iвасюка. Всесоюзна попу-
лярнiсть його пiсень пробуджувала у середовищi
української молодi неабияке почуття нацiональної
гордостi.
“Зоряний перiод” української пiсенної естради
розпочався з популярностi пiсень В.Iвасюка, якi
знав практично весь Радянський Союз. У цей
час стали вiдомими також бiлоруський ансамбль
“Песняры”, в зенiтi слави перебували спiвачки
А.Пугачова i С.Ротару.
У розрiзi жанру естрадної пiснi музичне життя
в Українi характеризувалося активiзацiєю дiяль-
ностi концертних закладiв i органiзацiй, збiль-
шенням кiлькостi вiдповiдних теле- i радiопере-
дач, зростанням обсягiв популяризацiї авторських
i тематичних пiсенних збiрок. У їх змiстi авторам
не вдавалося уникнути обов’язкового iдеологiч-
ного навантаження, однак, водночас, прояв нових
творчих рис засвiдчував iстотну гуманiзацiю му-
зичного мистецтва.
Змiна соцiально-полiтичної ситуацiї доби гор-
бачовської “перебудови” погiршила стан українсь-
кої естради. Поповнення нею талановитою молод-
дю фактично припинився. Престиж української
пiснi в молодiжному середовищi невпинно падав.
Породжений новою хвилею українського нацiо-
нального вiдродження, фестиваль української су-
часної пiснi та популярної музики “Червона ру-
та – 89” став подiєю не лише культурною, а й
полiтичною. Вiн засвiдчив, що українська сучасна
пiсня живе, вона є рiзножанровою й рiзностильо-
вою, а до української естради почала приходити
здiбна молодь.
З’явилися високохудожнi зразки пiсенної твор-
чостi композиторiв О.Злотника, Г.Татарченка,
О.Гавриша на вiршi В.Крищенка, Ю.Рибчин-
ського, А.Демиденка, С.Галябарди. Їх майстерно
виконували Н.Яремчук, В.Зiнкевич, Н.Матвiєн-
ко, О.Бiлозiр, А.Кудлай, Р.Кириченко, I.Бобул,
Л.Сандулеса та iншi.
Подальший розвиток української естради по-
в’язаний з її адаптацiєю до ринкових вiдносин
й суперечливим процесом формування вiтчизня-
ного шоу-бiзнесу, починаючи з украй несприят-
ливих стартових умов. Спостерiгався тотальний
контроль росiйського шоу-бiзнесу, який ще на
поч. 1990-их рр. нагромадив чималi кошти, ство-
рив потужнi структури, до того ж, спираючись на
попереднiй авторитет “московської марки” серед
українських споживачiв.
Нинi поступ вiтчизняного естрадного мистец-
тва вiдбувається у руслi стрiмкої професiоналi-
зацiї кадрiв традицiйних жанрiв та запозичен-
ня багатьох видiв захiдного масового мистецт-
ва. Правомiрно констатувати посилення тенден-
цiй жанрової диференцiацiї репертуару, стиму-
лювання синтезу рiзноманiтних видiв мистецтва
у зв’язку з суспiльними потребами специфiчної
музично-виконавської дiяльностi.
Водночас головнi гравцi та оператори захiдно-
го ринку шоу-бiзнесу поки-що мало переймають-
ся українською естрадою, за рiдкiсними винят-
ками. Однак про неконкурентноздатнiсть укра-
їнського шоу-бiзнесу нинi вже не можна вести
мови, принаймнi порiвняно з ситуацiєю 1994 р.,
коли з’явився широкий вибiр магнiтофонних ка-
сет та компакт-дискiв росiйських, американських
i захiдноєвропейських вiдомих i мало вiдомих
виконавцiв.
Висновки. Таким чином, серед iсторико-
культурних передумов, що справляли вплив на
розвиток української музичної культури, зокре-
ма жанрiв естрадного мистецтва, слiд назвати та-
кi важливi iсторико-культурнi подiї, як доба пiс-
лявоєнної вiдбудови народного господарства, по-
теплiння мiжнародних вiдносин СРСР, ХХ з’їзд
КПРС i викриття культу особи та iншi. Нинi, в
умовах встановлення тотального ринкового конт-
ролю над напрямами розвитку української естрад-
ної пiснi особливо важливим чинником додання
публiчностi жанру стало широке проведення фе-
стивалiв, конкурсiв, оглядiв, органiзацiя рiзнома-
нiтних промо-акцiй тощо.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7176 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:02:12Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мозговий, М. 2010-03-25T12:35:35Z 2010-03-25T12:35:35Z 2008 Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. / М. Мозговий // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 313-317. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7176 uk Інститут народознавства НАН України Статті Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. The Historical-Cultural Conditions of the Development of the Ukrainian Song Variety of the XXth Century Article published earlier |
| spellingShingle | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. Мозговий, М. Статті |
| title | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. |
| title_alt | The Historical-Cultural Conditions of the Development of the Ukrainian Song Variety of the XXth Century |
| title_full | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. |
| title_fullStr | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. |
| title_full_unstemmed | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. |
| title_short | Історико-культурні умови розвитку української пісенної естради XX ст. |
| title_sort | історико-культурні умови розвитку української пісенної естради xx ст. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7176 |
| work_keys_str_mv | AT mozgoviim ístorikokulʹturníumovirozvitkuukraínsʹkoípísennoíestradixxst AT mozgoviim thehistoricalculturalconditionsofthedevelopmentoftheukrainiansongvarietyofthexxthcentury |