Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі
У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні матеріали українсько-білоруського порубіжжя, які засвідчують існування в магічно-сакральній традиції та жанровій свідомості місцевих носіїв фольклору звичаю використовувати на означення окремих оказіонально-обрядових творів, окрім загальновідомих термі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слов’янський світ |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71790 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі / І.В. Гунчик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 115-133. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859739799919788032 |
|---|---|
| author | Гунчик, І.В. |
| author_facet | Гунчик, І.В. |
| citation_txt | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі / І.В. Гунчик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 115-133. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні матеріали українсько-білоруського порубіжжя, які засвідчують існування в магічно-сакральній традиції та жанровій свідомості місцевих носіїв фольклору звичаю використовувати на означення окремих оказіонально-обрядових творів, окрім загальновідомих термінів «замовляння», «заговор», «примовка», назву «молитва». Так у Північно-Західній Україні зазвичай називали фольклорні магічно-сакральні тексти із центральним божественним персонажем, який виконував головну роль у допомозі чи зціленні адресата. Народні молитви відповідних функціональних різновидів належали до однієї з чотирьох тематичних груп оказіонально-обрядового фольклору: індивідуально-побутової, лікувально-зцілювальної, рідше – про мислово-господарської та родинно-громадської. Ключові слова: молитва, магічно-сакральний текст, функціональний різновид, оказіонально-обрядовий фольклор, тематична група.
В статье проанализированы фольклорно-этнографические материалы украинско-белорусского пограничья, удостоверяющие существование в магико-сакральной традиции и жанровом сознании местных носителей фольклора обычая использовать для обозначения отдельных окказионально-обрядовых произведений, кроме общеизвестных терминов «замовляння», «заговор», «примовка», название «молитва». Так в Северо-Западной Украине обычно называли фольклорные магико-сакральные тексты с центральным божественным персонажем, исполнявшим главную роль в помощи или исцелении адресата. Народные молитвы соответствующих функциональных разновидностей принадлежали к одной из четырех тематических групп окказионально-обрядового фольклора: индивидуально-бытовой, лечебно-исцеляющей, реже – промышленно-хозяйственной и семейно-общественной.
The article analyzes the folklore and ethnographic materials from Ukrainian-Belarusian borderlands which confirm that the magic-sacred tradition and genre consciousness of local folklore carriers bears the term «molytva (prayer)» along with such generally known terms for «incantation» as «zamovliannia, zagovor, prymovka» to denote certain occasional ceremonial texts. In North-Western Ukraine the prayer usually refers to folk magic-sacred texts with a central divine character that played a major role in helping or healing the recipient. Each prayer formation of a certain functional type belonged to one of the four thematic groups of occasional ceremonial folklore: individual household, medical and healing, and more seldom – industrial and economic, and socio-communal.
|
| first_indexed | 2025-12-01T16:12:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
115
УДК 398.3(477.81/.82+476)
І. В. Гунчик
НАРОДНА МОЛИТВА
В ЖАНРОВІЙ СВІДОМОСТІ
НОСІЇВ ФОЛЬКЛОРУ
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ
УКРАЇНИ ТА СУМІЖНОЇ БІЛОРУСІ
У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні матеріали
українсько-білоруського порубіжжя, які засвідчують існування в
магічно-сакральній традиції та жанровій свідомості місцевих но-
сіїв фольклору звичаю використовувати на означення окремих
оказіонально-обрядових творів, окрім загальновідомих термінів
«замовляння», «заговор», «примовка», назву «молитва». Так у Пів-
нічно-Західній Україні зазвичай називали фольклорні магічно-са-
кральні тексти із центральним божественним персонажем, який ви-
конував головну роль у допомозі чи зціленні адресата. Народні мо-
литви відповідних функціональних різновидів належали до однієї
з чотирьох тематичних груп оказіонально-обрядового фольклору:
індивідуально- побутової, лікувально-зцілювальної, рідше – про-
мислово-господарської та родинно-громадської.
Ключові слова: молитва, магічно-сакральний текст, функціо-
нальний різновид, оказіонально-обрядовий фольклор, тематична
група.
Th e article analyzes the folklore and ethnographic materials from
Ukrainian-Belarusian borderlands which confi rm that the magic-sacred
tradition and genre consciousness of local folklore carriers bears the
term «molytva (prayer)» along with such generally known terms for
«incantation» as «zamovliannia, zagovor, prymovka» to denote certain
occasional ceremonial texts. In North-Western Ukraine the prayer
usually refers to folk magic-sacred texts with a central divine character
that played a major role in helping or healing the recipient. Each prayer
formation of a certain functional type belonged to one of the four
http://www.etnolog.org.ua
116
thematic groups of occasional ceremonial folklore: individual household,
medical and healing, and more seldom – industrial and economic, and
socio-communal.
Keywords: prayer, magic-sacred text, functional variety, occasional
ceremonial folklore, thematic group.
1988 року в Інституті слов’янознавства і балканістики Ака-
демії наук СРСР у Москві за редакцією академіка М. Толсто-
го було видано тези й попередні матеріали до симпозіуму
«Етно лінгвістика тексту. Семіотика малих форм фольклору»,
проведення якого мало значний резонанс у тогочасних нау-
кових колах. Серед матеріалів першої частини цього збірни-
ка опуб ліковано невелику за обсягом російськомовну статтю
білоруського вченого з Мінська Ф. Климчука під назвою «За-
паднополесские “руськие” молитвы» [Климчук 1988], яка має
безпосереднє відношення до дослідження українських народ-
них молитов.
Більшу частину публікації Ф. Климчука, обсяг якої – дві з
третиною сторінки, займають три повні тексти молитов «по-
руську» і початковий фрагмент четвертого білоруськомовно-
го зразка в записах самого автора з доданою паспортизацією
фольклорно-діалектологічних матеріалів, а також свідчення
трьох старших мешканок регіону про знання «Отче наш» та
інших молитовних творів, мовою яких були місцеві західно-
поліські говірки.
Короткі та лаконічні за змістом аналітичні міркування і
спостереження автора над опублікованим матеріалом, які
містяться в першому й останньому абзацах, стосуються пе-
реважно мовно-діалектних особливостей текстів. «Мова мо-
литов православного населення Західного Полісся в ХХ ст. –
церковнослов’янська, – зазначає Ф. Климчук. – Місцеві жителі
називали її “славянскою”. Однак старожили, котрі народили-
ся наприкінці ХІХ–ХХ ст., стверджували, що раніше молили-
http://www.etnolog.org.ua
117
ся по-іншому, мова молитов була іншою. За їх словами, у цій
мові, яку називали “руською”, поєднувалася місцева говірка зі
слов’янським елементом, а також спостерігався деякий поль-
ський вплив» [Климчук 1988, с. 185].
В останньому абзаці матеріалів, який має характер виснов-
ків, Ф. Климчук вказує на потребу спеціального науково-
го аналізу наведених текстів і ще раз акцентує увагу на мов-
них відмінностях «руських» і церковнослов’янських молитов.
Особливий інтерес у цих прикінцевих теоретичних положен-
нях привертає висловлена автором головна мета публікації,
якою він хотів «звернути увагу на існування на Західному По-
ліссі особливого різновиду молитов» [курсив наш. – І. Г.]. «На-
зивали їх “руськими”, – стверджує вчений, – оскільки так їх
називало місцеве населення, протиставляючи молитвам «сла-
вянскім» [Климчук 1988, с. 187].
Розглянемо, які ж саме молитви із Західного Полісся опуб-
лікував у збірнику наукового симпозіуму Ф. Климчук. Логіч-
но очікувалося, що дослідник подасть у публікації записи за-
хіднополіською говіркою таких церковно-релігійних молитов,
як «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся», «Вірую» або ін-
ших відомих текстів. Молитовним творам у статті передують
розповіді місцевих жителів про те, як у дитинстві їх учили мо-
литви «Отче наш» «по-руську», як вони навчилися пізніше чи-
тати її «по-славянску», що їх матері, дід з бабою, інші старші
мешканці села раніше «молилися по-старинному». Однак ви-
явилося, що жодна із трьох молитов у публікації Ф. Климчука
не належить до канонічних церковних творів, а всі вони сто-
суються сфери народної творчості – фольклору.
Три опубліковані молитви – це уснословесні тексти оказіо-
нально-обрядового або магічно-сакрального фольклору, що
належать до тематичної групи творів індивідуально-побуто-
вого призначення, а саме до функціонального різновиду «на
сон». Московські науковці Інституту слов’янознавства Росій-
http://www.etnolog.org.ua
118
ської академії наук називають їх «замовляннями» («загово-
рами») і в науковому збірнику «Полесские заговоры (в запи-
сях 1970–1990 гг.)» зараховують до окремої сфери «Молитов
і оберегів, які використовують у повсякденному житті» [По-
лесские заговоры 2003, с. 579–646]. О. Левкієвська, одна з
упорядників цього видання, зазначає, що подібні фольклор-
ні утворення «функціонують у сучасній поліській традиції в
якості особистих оберегів поруч із канонічними молитвами,
які читають перед сном. Замовляння цього типу відомі у всіх
поліських ареалах, хоча більша їх частина записана на сході
та заході Полісся (Гомельська і Брестська обл.)» [Полесские
заговоры 2003, с. 579].
Головне функціональне призначення усіх трьох молитов у
записах Ф. Климчука, як і інших відомих магічно-сакральних
зразків цього типу, – оберегти людину під час сну від будь-
яких небезпечних несподіванок, що можуть загрожувати її
життю, фізичному та духовному здоров’ю. У першій молит-
ві увагу привертає відсутність після фрази «своєй благода-
тію дом» формули адресата, де зазвичай зазначали конкретне
ім’я людини або її загальну характеристику у формі особово-
го займенника я в родовому відмінку (наприклад, «раба Божо-
го Івана» або «мене»): «(Той, хто молиться, хреститься). Ложи-
мось спати сами. / Ісус Христос Господь з нами, / апостоли по
углам, / ангели по окнам, / Матер Божа в воротам. / Ти, син Бо-
жий Ісус Христос, / сохрані своєй (свею) благодатію дом (у за-
пису 1972 р. той, хто молиться, хреститься). / Хто гету моліт-
ву знає, / той її читає, / тому Господь посилає / у (в) полю, в
дому і в путі / й дорогу (в дому, в путі-дорогу). Амінь (той, хто
молиться, хреститься)» [Климчук 1988, с. 185–186].
Другий текст є складним контамінованим утворенням,
першу частину якого становить варіант апокрифічної молит-
ви, відомої під назвою «Сон Пресвятої Богородиці», а дру-
гу – традиційний фольклорний зразок «на сон»: «…Крижом
http://www.etnolog.org.ua
119
постилаюсь (той, хто молиться, хрестить постіль), / Крижом
одиваюсь (той, хто молиться, хреститься), / криж у ранци (по-
яснення: від слова “ранець”), / дух у серци. / Дай мині, Боже,
чутке спаннє, / моюй душі ратованнє. / Сторож, диржи (стри-
жи) мого місця, меї душі / од повночи до повночи, / од змикання
до свитання, / свєнту (свєнтух) Єзус до сконання. / Хто гету
молітву пириймає (приймає), / без сахраментув не вмирає. /
Охвируєм пац рочки / Принасвєнчуй Божуй (у запису 1970 р.
слово відсутнє) Матци на охвірочки. Амінь (той, хто молить-
ся, хреститься)» [Климчук 1988, с. 186].
Третя молитва з публікації Ф. Климчука – це також своє-
рідна контамінація двох текстів: перший, короткий, – усно-
словесного походження; другий є більшим за обсягом, а апо-
крифічний мотив, що лежить у його основі, вже адаптувала
фольклорна магічно-сакральна традиція: «(Той, хто молиться,
хреститься). Лягаю спати, / даю Богу знати. / Крижом стилю-
ся, / аньолом огорнуся. / Присвятая Богородіца по неби ходи-
ла, / синка за ручку водила. / Спроводіла на ютриню, / з ютрині
на білий камень. / На білим камені костіюл стоїт, / в тим кос-
цєлє стиул стоїт, / на столі кніги ліжат. / За столом пан Єзус
сидит, / кніги читає. / Хто гету моулітву говорит, / ни міти-
ме ни хвористи, ни болісти, / ни в огни погорати, / ни в води
потопати, / ни наглою смертю вмирати. Амен (той, хто мо-
литься, хреститься)» [Климчук 1988, с. 186].
Усі тексти фольклорних молитов «на сон» Ф. Климчук за-
писав на території Республіки Білорусь (на той час – Біло-
руської РСР), зокрема в селах Дрогичинського і Каменецького
районів Брестської області. У цих же районах, а також в Іва-
новському районі, проживали респонденти, від яких зафіксо-
вано розповіді, як раніше молилися. Названі адміністративні
одиниці прийнято називати Берестейсько-Пінським Поліс-
сям, яке належить до україномовного регіону так званого За-
хідного Полісся.
http://www.etnolog.org.ua
120
Отже, білоруський учений Ф. Климчук, опублікувавши
1988 року три молитовні тексти «на сон», одним з перших спе-
ціально зафіксував і звернув увагу науковців на побутуван-
ня на Західному Поліссі «особливого різновиду молитов».
І хоча дослідник указав лише на мовно-діалектні відмінності
між молитвами «по-славянску» і «по-руську», протиставлен-
ня між цими двома різновидами існує і у сферах застосування:
якщо перші належать до канонічних церковно-слов’янських
текстів (теології), то другі пов’язані з цариною усної народної
творчості (фольклористикою).
Традиційне функціонування на Західному Поліссі магічно-
сакральних народнопоетичних творів «на сон», що їх нази-
вали молитвами, підтверджують також фольклорно-етно-
графічні матеріали з південної частини західнополіського
регіону, яка розміщується на території України і включає Во-
линське й північно-західний ареал Рівненського Полісся. Ска-
жімо, у с. Комарівка Костопільського району Рівненської об-
ласті зафіксовано контаміновану молитву «на сон», яка і за
структурою, і за наявними в ній мотивами подібна до тво-
рів у записах Ф. Климчука з Берестейсько-Пінського Полісся.
Особ ливу увагу привертає наявність аналогічної композицій-
ної частини – кінцівки, де весь фольклорний текст так само,
як і в «білоруських» зразках, названо молитвою: «Лягаю спа-
ти, / нима чим послати. / Христом постелюса, / крижом оде-
нуса. / Криж крижовани, / мір міровани, / одступіса, сатано-
подкусо. / Хай приступить дванадцить анголов, / дванадцить
апостолов. / Хай сторожат душу і тіло моєго. / На Божий гори
церква стояла, / в туй церкві Христос лежав, / гочкі створив,
гочкі зложив. / Прийшов Петро і Павло, / взяли Христа пуд
ручкі, / повели по всім світи / показати малому й старому. /
Хто сю молитву знає, / в огні не погорає, / в воді не потопає, /
з наглої смерті не помирає» (зап. І. Гунчик у жовтні 1996 р. від
Тетяни Андріївни Таргоній, 1932 р. н., 2 кл. освіти).
http://www.etnolog.org.ua
121
На Волинському Поліссі уснословесні твори «на сон» мо-
литвами часто називали самі виконавці магічно-сакрально-
го фольклору. Зазвичай під час запису вони повідомляли про
це в коротких обрядових коментарях до тексту, найчастіше
перед його початком. Це можна спостерігати у фольклорно-
му зразку, записаному в с. Ветли Любешівського району Во-
линської області: «Як уже спати лягаю, то говору молетвочку:
“Огонь погас, / Христос при нас. / Кури запіли, / гануликі співа-
ли. / Прийшов Господь із високого неба, / пітаїцця: “Шо твоїй
душі треба?”. “Моїй душі Кієвська, Почаєвська / дванадцить
апостолів читали, / моїй душици радойку давали. / Хрест при
мні, / хрест на мині, / христом ’бірнуся, / з христом спати кла-
довлюся. / Тіло оборонине, / ничого ни боюся. / Господи, освіте. /
Дай, Господи, нічку / щаслевійку і спокойнийку, / і муцного сна”»
(зап. І. Гунчик у 1996 р.). Так само в передтекстових комента-
рях молитвою називає свій твір виконавець із с. Клітицьк Ка-
мінь-Каширського району Волинської області: «Ше молитву
вам скажу: “Чесний хрест, / золотий верх…/ На Господа Бога, /
на ручкє здаюся. / Янголикі, приступіте, / тіло, душу застирі-
жіте, / сєї ночі до півночі, / свята Мар’я – до світання, / сам
Господь Ісус Христос – до покаяння, / всі святеї – до самиї смер-
ті. / Дай, Боже, ничку / щалеву і тихомирну. / Господи, освіте”.
І пирихристетися три рази» [Архів Полісько-Волинського на-
родознавчого центру Інституту народознавства НАН України
(далі – ПВНЦ, тепер – Інститут культурної антропології НАН
України). – Ф. 1-Б, од. зб. 27, арк. 66].
Відомості про ототожнення фольклорного тексту «на сон»
з молитвою могли міститися і в кінцевих обрядових комента-
рях. Це демонструє запис із с. Оленіно того-таки Камінь-Ка-
ширського району: «А пирид сном? “Божая мати. / Я лягаю
спати / від смеркання до півночи, / від півночи до світання. /
Пиридай Господу Богу, / сину Божому, / духові святому”. Ото я
говору молітву» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 31, арк. 40].
http://www.etnolog.org.ua
122
Як відомо, однією з найважливіших ознак і церковної, і на-
родної молитви є звернення до вищого божества. Тож цілком
зрозуміло, що у свідомості носіїв магічно-сакрального фольк-
лору південної частини Західного Полісся процес проказуван-
ня молитовного тексту часто ототожнювався з молінням до
Бога. Причому ситуативно про це зазначали не тільки в обря-
дових коментарях виконавця, але й у самих фольклорних тво-
рах. Це є важливим свідченням того, що приговорювання тек-
стів функціонального різновиду «на сон» уже автоматично на
підсвідомому рівні асоціювалося зі зверненням до божествен-
ного персонажа.
З огляду на це в багатьох молитвах «на сон» спостерігає-
мо наявність у структурі тексту спеціальної експлікативної
сюжетної формули мовлення (Or, Orativ), яка відображає вер-
бальну поведінку виконавця і водночас одного з персонажів
твору [Гунчик 2011, с. 126–127]. Вона має типовий, шаблонний
вигляд, характерний для багатьох молитов цього різновиду, і
розташована зазвичай на початку, рідше – усередині магічно-
сакрального утворення. Наприклад, у текстах із сс. Клітицьк
і Стобихва Камінь-Каширського району, які перебувають на
значній віддалі одне від одного, формули зі зверненням до
Бога мають майже ідентичний вигляд: «Спатойки кладовлю-
ся, / Господу Богу молюся…» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 27,
арк. 63]. Натомість у с. Ворокомле вона дещо інша, і її повто-
рюють двічі: «Соничко заходить – / я Богу молюся. / Я Богу мо-
люся, / спати ложуся…» (зап. І. Гунчик у 1996 р.). У трьох су-
сідніх населених пунктах – сс. Річиця, Мельники-Річицькі,
Межисить, – що на Ратнівщині, у народних молитвах «на сон»
звернення до Бога має таку форму: «Спати кладовлюся, / Богу
молюся…» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 15]. Певні відмінності
можна спостерігати в текстах із сс. Калинівка та Туропин Ко-
вельського й Турійського районів Волинської області: «Хрис-
том хрищуся, / над Богом молюся…»; «Спати лягаю, / Бога
http://www.etnolog.org.ua
123
споминаю. / Спати кладуся, / Богу молюся…» (зап. І. Гунчик
у 1996 р.). Незначні локальні особливості мають майже ана-
логічні у своїй основі формули моління до вищого божества
у двох «вечірніх» молитвах із с. Яполоть Костопільського ра-
йону Рівненської області: «Лягаю спати, / даю Божейку й Ма-
тері знати. / Христом христюса, / Богу молюса…» (зап. І. Гун-
чик 9 березня 1996 р. від Хевронії Марушкевич, 1935 р. н., 2 кл.
освіти).
Отже, на території Західного Полісся і в його північній
біло руській частині (Берестейсько-Пінському Поліссі) та в
південній українській (Волинському і прилеглому Рівненсько-
му Поліссі) народнопоетичні тексти «на сон» серед носіїв ма-
гічно-сакрального фольклору прийнято було називати молит-
вами. Про це свідчать фольклорно-діалектологічні матеріали
(загальною кількістю близько 50-ти текстів) останньої трети-
ни ХХ ст., зокрема записи 1970–1980-х років Ф. Климчука з
Брестської області Республіки Білорусь, а також фіксації тво-
рів кінця 1990-х років з особистих архівів і архіву Полісько-
Волинського народознавчого центру Інституту народознав-
ства НАНУ з Волинської та Рівненської областей України.
Серед усіх етнографічних регіонів України Західне Полісся
нині є регіоном, де найкраще зафіксовано й обстежено місце-
ву усну магічно-сакральну традицію. В останню третину ХХ –
на початку ХХІ ст. тут записано найбільшу кількість оказіо-
нально-обрядових творів, що за попередніми підрахунками
становить понад вісімсот фольклорних текстів різних тема-
тичних груп. Уважне ознайомлення й аналіз цього обширного
матеріалу дозволяє стверджувати, що, крім замовлянь, закли-
нань, примовок та інших типологічно споріднених утворень,
значну їх частину становлять зразки народних молитов.
Магічно-сакральні утворення «на сон» – не єдина група
уснопоетичних творів Західного Полісся, на означення яких
регіональні носії фольклору вживали термін «молитва». Серед
http://www.etnolog.org.ua
124
індивідуально-побутових творів, куди належать і тексти «на
сон», молитвами називали також магічно-сакральні утворен-
ня інших функціональних різновидів цієї тематичної групи.
Прикладом може слугувати запис народної молитви із с. Ля-
ховці Малоритського району Брестської області, яка належить
до функціонального різновиду «ранішні». В обрядових комен-
тарях респондент сама зазначила жанр магічно-сакрального
тексту: «А рано тоже молітва: “Господи, спасе, / Матір Божа,
сохране / од зеходу до заходу”. Стареї бабе розказуют: увечо-
ра молетися “од заходу до зеходу”, а рано – “од зеходу до захо-
ду”» (зап. О. Сай у грудні 2000 р.) [Архів кабінету україністики
Брестського державного університету (далі – КУ БрДУ), Рес-
публіка Білорусь].
Молитвами на Західному Поліссі подекуди номінували
оказіонально-обрядові твори «від блуду», які проговорюва-
ли в лісі, коли людина заблудиться. Цікавим із цього погляду
є приклад із с. Холуневичі Ківерцівського району Волинської
області, у якому, крім поняття «молитва», зафіксовано вжи-
вання термінів «молитца, перемолитиса», що мають значення
«проказувати, проказати молитовний текст»: «“Христом хрис-
тюса, / Богу молюса:/ шоб зла душа ни приступила, / меї души,
тіла ни спокусила, / чорниї криві, жовтиї кусті. / Янгол Бо-
жий, сторож добрий, / стережить меї душі / і вдень, і вночі, /
од смеркання до свитання, / до Божого приказання. Свята Ма-
рия – свідок, / Святий Дух – до віку, / вдень – пуд сонцем, / вно-
чі – пуд місяцом, / пуд ясними зорами, / пуд Божими словами. /
Од місяца до зори / шоб здорови всі були. / Ограді мене, Госпо-
ди, / силою чесного животворащого Христа. / Ограді мене, Гос-
поди, / од всякого зла. Амінь”. Оцю научітца, і де ви поверните-
са, де ви заблудите, ви її перемолитеса і будите пам’ятать, де
ви, в якому місци» (зап. І. Гунчик у 1996 р.).
Зі словами народної молитви «на молодість, на здоров’я»
зверталися до молодого місяця, коли його перший раз бачили
http://www.etnolog.org.ua
125
на небі, або до зірок. Це демонструють два фольклорно-етно-
графічні матеріали із сс. Ветли і Сваловичі Любешівського ра-
йону: «Таку молетвочку говорети до місяця або зурок на небі:
“Надиле, Господи, здоров’я, / перший раз бачу молодого міся-
ця. / Тобі старіти, / а нам молодіти”. І тако обітремося обома
рукамі тре рази» [Гунчик 2008, с. 121]; «Перехреститися і го-
ворети так: “Місячику святей. / Міні – молодость, / а тобі –
старость”. Зразу перехреститися. Молітву зразу тре’ каза-
ти…» [Гунчик 2008, с. 124].
Науковий інтерес становить також запис оказіонально-об-
рядового тексту індивідуально-побутового призначення «за
рекрута» із с. Переспа Рожищенського району Волинської об-
ласті. У коментарях до нього виконавець називає уснопое-
тичний твір спочатку заговором, а потім молитвою, чітко не
ідентифікуючи жанр магічно-сакрального фольклору: «Йшле
колесь і войовати, то замовляли… То на чоловіка заговор та-
кєй, така була молетва спасітєльная. Її читали просто так: “Гос-
поді Боже, / Присвятая Богородиця, Божа Мати. / Заступніце,
заступеся, нас помилуй / од болєзні, од смерті, / од кулі, од огня,
од врага, / од всякой нємочи. / Спасе нас, Господі, / ти є наш Бог,
рада. / Рада на світі спасе, / ни дасть погибнути нам. / Во вєкі
вєков. Амінь”» (зап. Я. Лонюк у 2000 р. від Віри Яківни Тара-
сюк, 1930 р. н., 8 кл. освіти) [Архів КУ БрДУ].
Молитвами в українській магічно-сакральній традиції за-
хіднополіського регіону називали твори функціональних
різновидів не лише однієї індивідуально-побутової тема-
тичної групи. Подібні випадки можна простежити і серед тек-
стів інших тематичних груп, зокрема лікувально-зцілюваль-
ної сфери застосування. Наприклад, респондент із с. Завітне
Ківерцівського району до «молітв» зараховує оказіонально-
обрядові тексти двох функціональних різновидів «від воло-
су» і «від криксів». У першому фольклорному утворенні ви-
конавець апелює до святих Петра і Павла: «Молітву говорели
http://www.etnolog.org.ua
126
тоже: “За першим разом, / за Божим приказом, / де Божа Мати
ходела, / Ісуса Христа за руку водела. / Святий Питро, свя-
тий Павло!/ Возьміть христа в рукі, / вератуйте Стипана з
тяжкої муки. / Волос, волос!/ Вейди на жетній колос:/ дівоць-
кій, парубоцькій, / чоловіцькій, бабській, / собачий, свинячий, /
ягнячий, кролячий. / Всякий волос одвирне, / в ліс однесе, / на
чорний ліс пусте, / свою селою закріпе” [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б,
од. зб. 8, арк. 25]. Дев’їть раз так треба говорети одну молітву,
тоді пиристане». У другому тексті, що записаний від цієї са-
мої інформаторки і який потрібно «приказувати», сакральним
покровителем, до якого звертаються, виступає «Сус Христос»:
«Є молітва така, приказуїш: “Сусе Христос, прийде, / допоможе
Оксані. / Однисе тую криксу / на честі поля, / на темні ліса. /
Шоб вона тамика крутилася, вертілася / і од малеї дитини
одчипелася”» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 8, арк. 22].
Ототожнення лікувально-зцілювальних фольклорних тво-
рів із жанром молитви зафіксовано також у записах текстів та
обрядових коментарях інших функціональних різновидів, які
походять з різних ареалів південної частини Західного Поліс-
ся. Так, від місцевого носія магічно-сакрального фольклору із
с. Нобель Зарічненського району Рівненської області записа-
но молитовний текст «від звиху, удару», у якому він зверта-
ється за допомогою до верховного жіночого божества: «Ота-
ка молітовка: “Принасвєнчая Мати / по сіньох ходела, / свого
синочка за ручку / водела й просела:/ “Сену мій, звеху і уда-
ру, / шоб те ни очутевса, / ни розбудевса / ни в молодиці, / ни
в стариці, / ни в розкроя місяца””. І перехреститиса. Руками
отак биреш, потягаїш. Тре рази зговорети треба» (зап. І. Гун-
чик у 1996 р.). У с. Клітицьк Камінь-Каширського району так
само молилися до молодого місяця «від зубного болю»: «А як
є молодей місяць, то так: “Місяцю-князю, / на тобі на стар
вік, / рабу Божому Івану тре слови / зубцям на здоров’я”. Перед
кожною молітвою тре’ “Отче наш”» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б,
http://www.etnolog.org.ua
127
од. зб. 27, арк. 47]. «Виймали молитвою» до святого Юрія, як
свідчить респондент із с. Розничі Маневицького району Во-
линської області, порошину в оці: «Ішов святей Юрій, / за їм
ішло три пси:/ чорний, чирвоний і білий. / Чирвоного – оджи-
ну, / чорного – розжину, / а білого – зговору» [Архів ПВНЦ. –
Ф. 1-Б, од. зб. 35, арк. 23].
Одним з найцікавіших серед лікувально-зцілювальних на-
родних молитов є текст «від чорної хвороби» із с. Холуневи-
чі Ківерцівського району. Розлоге текстове утворення, яке з
жанрового погляду можна назвати молитвою-замовлянням,
інформатор і в завершальній частині самого твору, і в доданих
до нього обрядових коментарях зіставляє з молитвою: «Треба
помолитиса “Отче наш”. “Стою я пуд Божию рукою, / пуд яс-
нию зурою, / пуд сьватими янголами-апостулами, / припадную
слабость вимовляю. / Ішла Божа Мати, / на зулутому кріс-
лечку сіла спучивати, / пришла ду (ім’я) цю слабость вимув-
ляти. / Слабость рудімая, / даная й насланая, / напущана й
стрічана, / і зрушана, й спурушана. / Слабость і з ляку, / з пи-
риляку зрушиласа, / припадная, чорная. / Стань, Божая Мати,
у помучи / цюю слабость у (ім’я) зугнати і зуслати, / шоб ду їє
бульш / ни приступала й ни типла, / а шоб стала ця (ім’я) /
здурова назавжди, / а ця слабость зийшла / і на лиса вуна, / на
пташичкі пушла. / Там вуни їє / і розклюють, і рузщибечуть. /
Хай Бог стане в помучи, / мую мулітву приме, / а (ім’я) дупу-
може, / шоб в здуров’ї завше була”. Пуд час мулітви викачували
їйцем “або сьвачоним воском”» (зап. Г. Стрільчук у 1997 р. від
Євдокії Григорівни Ярмолюк, 1924 р. н., 1 кл. освіти).
Народних молитов із Західного Полісся двох інших тема-
тичних груп – родинно-громадських і промислово-госпо-
дарських – серед відомих нам записів магічно-сакрального
фольк лору існує порівняно небагато. Але і серед них трапля-
ються поодинокі фольклорні зразки, у яких виконавець, ви-
користовуючи молитовний текст, у тій чи іншій обрядовій си-
http://www.etnolog.org.ua
128
туації називає його молитвою. Скажімо, у західнополіському
етнографічному регіоні в 90-х роках ХХ ст. зафіксовано побу-
тування народних молитов «від пожару» [Гунчик 1997]. Один
з таких текстів цього функціонального різновиду соціально-
громадської тематичної групи, який записано вже в північній
«білоруській» частині Західного Полісся, а саме в с. Ляховці
Малоритського району Брестської області, місцева жителька
в коментарях тексту, адресованому святому Аркадію, так само
назвала молитвою: «Я ото чула, колесь ни знала, ходели з ікон-
кою “Неопаліма купина”… Ото ходели, тре рази обходили тоє,
шо гореть, і вже дальше… молітва, значить: “Сьватей Арка-
дій, / ни живе багато, / ни йде дальоко, / ни займай широко. /
Займай тилько, / скілько тобі треба. / Йде вгору, / як свіча до
неба”. Ото так тре рази говорели… І я ще “Отче наш” до Лука-
вого разом говорела. Ото так тре рази з іконкою треба обуйте.
Адеге в мине в куточку побачите, іконка є такая» (зап. О. Сай
у грудні 2000 р.) [Архів КУ БрДУ].
Молитовний фольклорний зразок «за врожай» зі сфери
промислово-господарських текстів (під час запису його двічі
ідентифіковано саме як молитву) зафіксовано в с. Невір Любе-
шівського району. У цьому магічно-сакральному творі відтво-
рено рідкісний мотив, у структурі якого не лише один раз без-
посередньо вжито слово «молитва», яку названо «святою», але
й створено високохудожній поетичний образ. Її виконавець
звертається до вищого божества, щоб воно зародило хороший
врожай не тільки під сонцем, під місяцем, а й «под святемі мо-
літвами»: «Хто як умів, таку молітву на полі на Юрія молицця.
То обично говорать “Отче наш”, і ше говорели такуво молітву:
“Зароде, Господі, мій посів (або наший урожай) / вдень – под со-
ничком, / вночі – под місяцем, / под ясними зорами, / под святе-
мі молітвами”. То так говорели, як сядають вже на полю їсти.
То мати мині розказувала, то я дещо запам’ятала» (зап. І. Гун-
чик у 1996 р.).
http://www.etnolog.org.ua
129
На побутування в усній традиції магічно-сакральних тек-
стів, що їх місцеві мешканці та носії фольклору ототожнюва-
ли з молитвами, звертали увагу українські фольклористи, які
фахово займалися збиранням і дослідженням фольклорно-
етно графічних явищ Північно-Західної України. Так, В. Дави-
дюк в одній з публікацій оказіонально-обрядового фольклору
зазначав, що «молитвою в багатьох поліських селах назива-
ють замовляння» [Зоряна вода 1993, с. 8]. Ці спостереження
фольк лорист висловив, коментуючи запис замовляння «від
ляку» респондента із с. Уховецьк Ковельського району Волин-
ської області, котрий стверджував, що «молитва помагає тиль-
ко ‘д теї людини, яка запам’ятає її за першим разом» [Зоряна
вода 1993, с. 8]. Серед опублікованих тут магічно-сакральних
текстів В. Давидюк також подав дві народні молитви індиві-
дуально-побутового призначення, жанр яких указали самі
виконавці. Перший текст – це «молитва за рекрута» [Зоряна
вода 1993, с. 15–16], другий – належить до функціонального
різновиду «від усякого звіра»: «Заходячи в ліс, треба помоли-
тися Богу і перехреститися три рази, а потім прочитати мо-
литву: “Захисти мене, Боже, / від всякого звіра. / Прожени його,
Боже, / на всі сторони ліса”» [Зоряна вода 1993, с. 8].
Особливу увагу з наукового погляду становлять записи
п’яти оказіонально-обрядових творів від однієї особи із с. Бір-
ки Любешівського району, які здійснив у липні 1993 року
український фольклорист та етнограф О. Ошуркевич. Усі
фольк лорні тексти, що їх записувач розглядав як замовляння,
за жанровими ознаками належать до народних молитов. Ха-
рактерно, що молитвами їх назвала і сама респондентка, яка є
одним з носіїв магічно-сакральної традиції Західного Полісся.
Вказівки щодо жанрової належності в трьох творах містять-
ся в обрядових коментарях, ще в одному – у самому тексті мо-
литви, в останньому п’ятому фольклорному зразку вони вза-
галі відсутні.
http://www.etnolog.org.ua
130
Із п’яти народних молитов у записах О. Ошуркевича два тек-
сти належать до індивідуально-побутових фольклорних творів,
три – до лікувально-зцілювальних. Серед індивідуально-по-
бутових один молитовний текст репрезентує функціональний
різновид «на сон»: «“Кладовлюся спати, / ни може нищо при-
стати. / Огонь погас, / Ісус Христос при нас. / Кражам [кри-
жом. – О. О.] лєжу, / кражам подогнуся. / Краж надо мною, /
краж подо мною / і краж в серці мойому. / Ангели по боках, / Божа
Мати в головах. / Постілька сьвячона, / раб Божий Володя хре-
щоний”. От і вся молітва. І спати кладовитеся» (цей і наступні
три тексти дослідник записав під диктовку в блокнот 18 лип-
ня 1995 р. від Насті Серафимівни Борисюк (Борейко), 1918 р. н.,
3 кл. освіти; проказувати на магнітофон відмовилася).
До цієї тематичної групи також належить молитва-оберіг,
яка є одним з варіантів молитовного апокрифа «Сон Пресвятої
Богородиці». Її сюжет своєрідний тим, що Ісус Христос зверта-
ється до святих Петра і Павла, щоб вони брали в руки не хрест, а
молитви і носили їх по всьому світі. Кінцева частина цього апо-
крифічного тексту («Хто буде молитви молити, буде його Біг
по світи носити» і т. д.) виражає не тільки функціональне при-
значення оберегти, спасти людину, але й покликана показати і
вселити в людську душу віру в могутню силу молитви: «В неді-
леньку рано / да сонейко сходит. / Там Божа Мати / по небесах
ходит, / свого синочка за ручейку водит. / Привела на Утреню, /
з Утрені на Службу, / із Служби на Вечірню, / з Вечірні на море. /
На морі камен лежит, / на камени церковка стоїт, / в церковци
престіл, / на престолі Ісус Христос лежит. / Прийшов до його
Петро і Павло. / “Ти, Петре і Павле, / дивітесь на мої муки, / бе-
ріте молитви в рукі, / носіте по світи. / Хто буде молитви мо-
лити, / буде його Біг по світи носити. / В лозі не згине, / в воді не
втоне, / без тіла Христа не умра. / Як умра – пекло затвороне, /
а як не умра – рай утворони. / Навіки віков! Амінь!”. То в неділю,
як ідате в церкву або вдома. Як йдаш з ліса на дорогу простую».
http://www.etnolog.org.ua
131
У лікувально-зцілювальній молитві «од вітру» безпосеред-
ню допомогу умовному адресату здійснюють сакральні покро-
вителі в образі Божих ангелів. Прикметно, що сам виконавець
назвав цей фольклорний текст молитвою двічі, а також ужив у
позатекстових коментарях вислів «молитву говорити»: “За пер-
шим разом / Божим розказом / вийди, вітьор, / із косьцюв і з-пуд
пальцюв, / де глиний камин лежит. / На камени церковка сто-
їт, / а в церковци престіл. / Коля престола Божиї анголи сто-
ят, / книжку читают, / вітьор забирают / і на гнилиї колоди
одсилают”. От і вся молітва, і от сквозняка вона. Льон кладеть-
ся пилком навхрест на пудлозі. Як спалю, то й молітву говорю».
Ще одну народну молитву, яку записав на Західному По-
ліссі О. Ошуркевич, але вже функціонального різновиду «від
зубного болю» і до молодого місяця, потрібно не «говорити»,
як попередню, а три рази «зговорити»: «“Молодик, молодик, /
чи ни бачив ти / померших Адама і Єви?/ Ни боліли їм зуби, /
і вам, Галю, ни будуть боліти зуби”. Як місяць настане моло-
данький, молодасейкий, з хрестом. Як говорити, треба три
рази перехреститися (до і після). То я ше баю [кажу. – О. О.]
“Отче наш”, як замовлєю зуби. На місці стояти, на дворі за по-
рогом ввечора зговоруют зуби. Три рази зговорити молітву
треба. І більш ничого».
Загалом серед усіх відомих записів народних молитов з
північно-західних українських земель лише в незначній час-
тині зафіксовано відомості респондентів про жанрове ото-
тожнення магічно-сакральних творів з молитовним текстом.
Це можна пояснити тим, що основну увагу при збиранні ока-
зіонально-обрядового фольклору збирачі приділяли зазвичай
записуванню самих текстів, а обрядові коментарі, де зберіга-
лися вказівки щодо жанрової природи тексту, вони переваж-
но не зазначали.
Нерідко траплялося, що виконавці називали молитвами
інші типологічно споріднені утворення магічно-сакрально-
http://www.etnolog.org.ua
132
го фольклору. Наприклад, у запису із с. Завітне Ківерцівсько-
го району респондент ідентифікує молитвою замовляння «від
ячменю», у якому взагалі відсутній божественний персонаж,
що виконує провідну роль у зціленні адресата: «Є така муліт-
вочка: “Ячминець, ячминець, / йде на гусилець, / йде на ліса, на
поля, / на темниї корчі. / Од Тетяни одвернися / і свею селию
закріпися”» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 8, арк. 24].
Іноді в записах фольклорно-етнографічних явищ респон-
денти вказували на подвійну жанрову належність відповідного
оказіонально-обрядового тексту, одна з яких була неправиль-
на. Скажімо, виконавець із с. Великий Курінь Любешівського
району спочатку в обрядових коментарях помилково назвав
магічно-сакральний текст «від вужа, гадюки» молитвою, а в
кінці запису – заговором, тобто замовлянням: «Є молітва спе-
ціальна. І главно, шо вона, гадюка, зоветься Єкатєріна, а вуж
зоветься Йоан: “Вейди, цариця Єкатєріна, / вейди із свого ло-
гова / і вейми із живої кості, / із білого м’яса свій яд”. То такий
заговор од гужа і од гадюки» [Архів ПВНЦ. – Ф. 1-Б, од. зб. 15,
арк. 36].
Таким чином, у 70–90-х роках ХХ ст. у Північно-Західній
Україні (Волинській і сусідніх районах Рівненської областей),
а також на прилеглому україномовному Берестейсько-Пін-
ському Поліссі, що розташовується на території Республіки
Білорусь, у жанровій свідомості професійних і непрофесійних
місцевих носіїв магічно-сакрального фольклору зафіксова-
но живу й добре збережену традицію називати окремі оказіо-
нально-обрядові твори молитвами. У переважній більшості
випадків виконавці фольклору ототожнювали з молитовними
текстами саме ті уснопоетичні утворення, які мали відповідні
ознаки цього жанру й належали до функціональних різнови-
дів чотирьох тематичних груп магічно-сакрального фолькло-
ру: індивідуально-побутової, лікувально-зцілювальної, рід-
ше – промислово-господарської та родинно-громадської.
http://www.etnolog.org.ua
133
ЛІТЕРАТУРА
Гунчик І. Езотеричні функції фольклорного тексту в ритуалі гасіння по-
жежі / І. Гунчик // Науковий вісник Волинського університету. Філологічні
науки. – Луцьк, 1997. – Вип. 12. – С. 20–24.
Гунчик І. Західнополіські фольклорні молитви та примовки до місяця /
І. Гунчик // Міфологія і фольклор. – 2008. – № 1. – С. 121–124.
Гунчик І. Український магічно-сакральний фольклор: структура тексту
та особливості функціонування : монографія / І. Гунчик. – Л. : ЛНУ імені
Івана Франка, 2011. – 232 с.
Зоряна вода. Таємниці поліських знахарів / упорядкув. В. Давидюка. –
Луцьк : Надстир’я, 1993. – 24 с.
Климчук Ф. Западнополесские «руськие» молитвы / Ф. Климчук //
Этнолингвистика текста. Семиотика малых форм фольклора: тезисы и
предварительные материалы к симпозиуму. – М. : ИСиБ, 1988. – Ч. 1. –
С. 185–187.
Полесские заговоры (в записях 1970–1990 гг.) / сост., подготовка тек-
стов и коммент. Т. А. Агапкиной, Е. Е. Левкиевской, А. Л. Топоркова. – М. :
Индрик, 2003. – 752 с.
В статье проанализированы фольклорно-этнографические
материалы украинско-белорусского пограничья, удостоверяющие
существование в магико-сакральной традиции и жанровом со-
знании местных носителей фольклора обычая использовать для
обозначения отдельных окказионально-обрядовых произведе-
ний, кроме общеизвестных терминов «замовляння», «заговор»,
«примовка», название «молитва». Так в Северо-Западной Украи-
не обычно называли фольклорные магико-сакральные тексты с
центральным божественным персонажем, исполнявшим главную
роль в помощи или исцелении адресата. Народные молитвы со-
ответствующих функциональных разновидностей принадлежали к
одной из четырех тематических групп окказионально-обрядового
фольклора: индивидуально-бытовой, лечебно-исцеляющей, реже –
промышленно-хозяйственной и семейно-общественной.
Ключевые слова: молитва, магико-сакральный текст, функцио-
нальная разновидность, окказионально-обрядный фольклор, тема-
тическая группа.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71790 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T16:12:09Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гунчик, І.В. 2014-12-10T21:09:41Z 2014-12-10T21:09:41Z 2012 Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі / І.В. Гунчик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 115-133. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71790 398.3(477.81/.82+476) У статті проаналізовано фольклорно-етнографічні матеріали українсько-білоруського порубіжжя, які засвідчують існування в магічно-сакральній традиції та жанровій свідомості місцевих носіїв фольклору звичаю використовувати на означення окремих оказіонально-обрядових творів, окрім загальновідомих термінів «замовляння», «заговор», «примовка», назву «молитва». Так у Північно-Західній Україні зазвичай називали фольклорні магічно-сакральні тексти із центральним божественним персонажем, який виконував головну роль у допомозі чи зціленні адресата. Народні молитви відповідних функціональних різновидів належали до однієї з чотирьох тематичних груп оказіонально-обрядового фольклору: індивідуально-побутової, лікувально-зцілювальної, рідше – про мислово-господарської та родинно-громадської. Ключові слова: молитва, магічно-сакральний текст, функціональний різновид, оказіонально-обрядовий фольклор, тематична група. В статье проанализированы фольклорно-этнографические материалы украинско-белорусского пограничья, удостоверяющие существование в магико-сакральной традиции и жанровом сознании местных носителей фольклора обычая использовать для обозначения отдельных окказионально-обрядовых произведений, кроме общеизвестных терминов «замовляння», «заговор», «примовка», название «молитва». Так в Северо-Западной Украине обычно называли фольклорные магико-сакральные тексты с центральным божественным персонажем, исполнявшим главную роль в помощи или исцелении адресата. Народные молитвы соответствующих функциональных разновидностей принадлежали к одной из четырех тематических групп окказионально-обрядового фольклора: индивидуально-бытовой, лечебно-исцеляющей, реже – промышленно-хозяйственной и семейно-общественной. The article analyzes the folklore and ethnographic materials from Ukrainian-Belarusian borderlands which confirm that the magic-sacred tradition and genre consciousness of local folklore carriers bears the term «molytva (prayer)» along with such generally known terms for «incantation» as «zamovliannia, zagovor, prymovka» to denote certain occasional ceremonial texts. In North-Western Ukraine the prayer usually refers to folk magic-sacred texts with a central divine character that played a major role in helping or healing the recipient. Each prayer formation of a certain functional type belonged to one of the four thematic groups of occasional ceremonial folklore: individual household, medical and healing, and more seldom – industrial and economic, and socio-communal. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі Article published earlier |
| spellingShingle | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі Гунчик, І.В. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі |
| title_full | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі |
| title_fullStr | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі |
| title_full_unstemmed | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі |
| title_short | Народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору Північно-Західної України та суміжної Білорусі |
| title_sort | народна молитва в жанровій свідомості носіїв фольклору північно-західної україни та суміжної білорусі |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71790 |
| work_keys_str_mv | AT gunčikív narodnamolitvavžanrovíisvídomostínosíívfolʹklorupívníčnozahídnoíukraínitasumížnoíbílorusí |