Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського
Вивчення зв’язків М. Рильського з Болгарією, її культурою та літературою доповнюють уявлення про багатогранність його славістичних інтересів. М. Рильський двічі відвідав цю країну, враження від поїздок передав у «Записних книжках», листах до друзів, поетичному циклі «Вірші про Болгарію». У наукових...
Saved in:
| Published in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71792 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 147-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859813451898028032 |
|---|---|
| author | Руда, Т.П. |
| author_facet | Руда, Т.П. |
| citation_txt | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 147-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | Вивчення зв’язків М. Рильського з Болгарією, її культурою та літературою доповнюють уявлення про багатогранність його славістичних інтересів. М. Рильський двічі відвідав цю країну, враження від поїздок передав у «Записних книжках», листах до друзів, поетичному циклі «Вірші про Болгарію». У наукових працях учений згадував імена класиків болгарської літератури – І. Вазова, П. Славейкова та інших; переклав баладу Х. Смирненського «Гладіатор» та кілька зразків сучасної йому болгарської поезії.
Изучение связей М. Рыльского с Болгарией, ее культурой и литературой дополняет представление о многогранности его славистических интересов. М. Рыльский дважды посетил эту страну, впечатления от поездок передал в «Записных книжках», письмах к друзьям, поэтическом цикле «Стихи о Болгарии». В научных работах ученый упоминал имена классиков болгарской литературы – И. Вазова, П. Славейкова и других; перевел балладу Х. Смирненского «Гладиатор» и несколько образцов современной ему болгарской поэзии.
Study of the M. Rylsky relations with Bulgaria, its culture and literature complement the picture of the diversity of its Slavic interests. М. Rylsky twice visited this country; his experiences of these trips hi conveyed in the «Notebooks», letters to friends, poetic cycle «Poems of Bulgaria». In his scientific studies, he mentioned the names of classic Bulgarian literature – I. Vazov, P. Slaveykov etc. He translated H. Smyrnensky ballad «Gladiator» and several samples of contemporary Bulgarian poetry.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:20:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
147
УДК 929Рильський+82.09:821.161.2(477+497.2)
Т. П. Руда
БОЛГАРІЯ В БІОГРАФІЇ
І ТВОРЧОСТІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Вивчення зв’язків М. Рильського з Болгарією, її культурою та лі-
тературою доповнюють уявлення про багатогранність його славіс-
тичних інтересів. М. Рильський двічі відвідав цю країну, враження
від поїздок передав у «Записних книжках», листах до друзів, по-
етичному циклі «Вірші про Болгарію». У наукових працях учений
згадував імена класиків болгарської літератури – І. Вазова, П. Сла-
вейкова та інших; переклав баладу Х. Смирненського «Гладіатор» та
кілька зразків сучасної йому болгарської поезії.
Ключові слова: М. Рильський, Болгарія, цикл «Вірші про Болга-
рію», «Гладіатор» Х. Смирненського.
Study of the M. Rylsky relations with Bulgaria, its culture and litera-
ture complement the picture of the diversity of its Slavic interests. М. Ryl-
sky twice visited this country; his experiences of these trips hi conveyed
in the «Notebooks», letters to friends, poetic cycle «Poems of Bulgaria».
In his scientifi c studies, he mentioned the names of classic Bulgarian
literature – I. Vazov, P. Slaveykov etc. He translated H. Smyrnensky ballad
«Gladiator» and several samples of contemporary Bulgarian poetry.
Keywords: M. Rylsky, Bulgaria, Cycle «Poems of Bulgaria», «Gladia-
tor» of H. Smyrnensky.
Ім’я Максима Рильського займає почесне місце в історії
віт чизняної славістики. Слов’янознавча діяльність видатного
поета й ученого проаналізована в працях Г. Вервеса, Л. Нови-
ченка, Н. Шумади, В. Захаржевської, М. Гуця та ін., розкрива-
ється в спогадах про цю талановиту й різносторонню людину.
У повоєнний період М. Рильський неодноразово відвіду-
вав слов’янські країни – Польщу, Чехословаччину, Болгарію,
http://www.etnolog.org.ua
148
Югославію; ці поїздки були пов’язані з пам’ятними історич-
ними датами, ювілеями письменників, участю в наукових фо-
румах.
Протягом останніх двох десятиліть життя вчений актив-
но працював у галузі літературознавства і фольклористики,
вважаючи одним зі своїх завдань ознайомлення співвітчизни-
ків з культурними надбаннями інших народів. Багато статей
він присвятив літературам польській, російській, білоруській,
чеській, сербській, болгарській, а також міжслов’янським лі-
тературним взаєминам. Часто – це невеликі за обсягом роз-
відки про творчість відомих письменників (В. Маяковського,
А. Чехова, О. Пушкіна, А. Міцкевича, Ю. Словацького, М. Ко-
нопніцької, Х. Ботева та ін.). Живо, доступно написані, вони
ознайомлювали українського читача з доробком того чи ін-
шого митця, з фактами його біографії, місцем в історії рідної
культури. У фольклористичних працях М. Рильський наводив
інослов’янські паралелі до українських пісень та дум (найчас-
тіше з народної творчості південних слов’ян), у перекладо-
знавчих – приділяв значну увагу проблемам перекладу зі спо-
ріднених мов.
Зв’язки М. Рильського з Болгарією, її культурою, письмен-
никами, вченими були не такими постійними й активними,
як, наприклад, з Польщею, але вони, безперечно, заслугову-
ють на поглиблене вивчення, істотно доповнюючи уявлення
про широту і багатогранність славістичних інтересів М. Риль-
ського.
Болгарію він відвідав двічі. У 1957 році М. Рильський у
складі делегації Слов’янського комітету СРСР взяв участь в
урочистому святкуванні 80-річчя боїв на Шипці. Цю подо-
рож, що відбулася наприкінці серпня – на початку вересня,
описано в «Записних книжках» поета [Рильський 1988, т. 19,
с. 79–85] досить детально. Максим Тадейович називає сво-
їх супутників, серед яких – 105-літній ветеран Шипки Тимо-
http://www.etnolog.org.ua
149
фій Андрійович Роговой з Ростова, Герой Радянського Сою-
зу – учасниця Великої Вітчизняної війни, льотчиця Марина
Павлівна Чечньова (пізніше поет обмінявся з нею листами).
Згадує він міста, у яких побувала делегація, описує урочистос-
ті, що відбувалися на Шипці, зустрічі з дипломатами, держав-
ними діячами, письменниками; музеї, пам’ятники. М. Риль-
ського цікавило все, пов’язане з історією і перспективами
українсько-болгарських культурних взаємин: він планує ор-
ганізацію декад («напр., болгарську у нас, укр[аїнську] в Бол-
гарії»), згадує Платона Воронька, який мав приїхати до Софії,
у дужках відзначає «Леся Українка» (очевидно, знав про намір
П. Воронька розшукати відомості про перебування поетеси в
Болгарії). П. Воронько в цьому самому році побував у НРБ,
наслідком чого стали його поеми «Поединок» (про Николу
Вапцарова) і «Револьвер Василя Левського» (обидві опубліко-
вані 1958 р.). Далі М. Рильський занотовує: «А р х і в Д р а г о -
м а н о в а і листування М. Вовчок з Л. Каравеловим – у Софії!»
(Акад[емія]) [Рильський 1988, т. 19, с. 82]. Цей архів був пере-
даний Академією наук Болгарії АН СРСР.
У «Записних книжках» знаходимо враження від чудової
болгарської природи; ось, наприклад, поїздка в Родопи, куди
делегацію повезли оглядати електростанцію: «Чудові водой-
мища (кажуть, є форелі). Кілька рік (гірських) годуватимуть
станцію. Гірські ліси (Кажуть: глухарі, сарни – може дикі
кози? – кабани, ведмеді). Прекрасні по дорозі виноградни-
ки, сади, городи, тютюнові плантації. Скрізь сушиться тютюн.
Воли, буйволи, ослики... Казанликська долина. Троянди силь-
но постраждали – весною морози, влітку град, що взагалі на-
робив багато лиха» [Рильський 1988, т. 19, с. 82]. Поет завжди
залишається поетом – навіть у дорожніх нотатках, не при-
значених для сторонніх. Ще один епізод – святкування роко-
вин «шипкінських діл»: «З о р я с о л д а т с ь к а , о 8 годині – на
верховині гори Столєтова (колишня святого Миколая). Вічну
http://www.etnolog.org.ua
150
пам’ять проголошує генерал, що командує церемонією “Зари”,
героям Шипки і т. д. – болгарам, росіянам, румунам, назива-
ючи і м е н а . Могутнє ура. Музика. Салюти. Фейєрверки. Н а -
р о д – по всій горі і підгір’ю у кожному разі більше ста тисяч
(200?). Багаття скрізь. На всю ніч – народне гуляння: виступи
колективів пісні й танцю, кіно (кілька екранів) і т. д. Стомлені
тут же лягають спати (серед юрби), укриваються доречно при-
пасеними ковдрами...» [Рильський 1988, т. 19, с. 81]. Переваж-
но короткі, рублені фрази, без епітетів та інших «словесних
прикрас», але відчувається експресія, напружений ритм цього
уривка, у якому – і згадка про мужність визволителів, і опис
свята, і свідчення того, що подвиг героїв Шипки живе у вдяч-
ній пам’яті нащадків. Узагалі в «Записних книжках» чимало
таких лаконічних і дуже змістовних нотаток. В описі подоро-
жі 1957 року є також вірш «Болгарія», складений 25 серпня на
Шипці, згодом він увійшов до циклу «Вірші про Болгарію»,
уперше надрукованого в журналі «Дніпро» (1958, № 1), а піз-
ніше включений до збірника «Далекі небосхили» (1959).
Друга поїздка до Болгарії відбулася у вересні 1963 року –
менш ніж за рік до смерті поета. На цей раз М. Рильський
очолив українську групу делегатів на V Міжнародному з’їзді
славістів у Софії, де виголосив доповідь «Українські думи і
героїчний епос слов’янських народів» (співавторами були
Г. Сухо брус, В. Юзвенко, В. Захаржевська).
Максим Тадейович поїхав у це відрядження із сином Бог-
даном, який зробив чимало фотографій і кінознімків, зафік-
сувавши епізоди цієї – уже останньої – зарубіжної подоро-
жі свого батька. Не дивлячись на поважний вік і погіршення
стану здоров’я, М. Рильський – про це свідчать його численні
листи до друзів і знайомих – не втратив допитливого й живого
інтересу до історії, культури, народу цієї братньої слов’янської
країни. «Братньої», підкреслимо, не тому, що наша вітчизна й
Болгарія належали тоді до єдиного «соціалістичного табору»,
http://www.etnolog.org.ua
151
а з огляду на багатоманітні політичні та духовні зв’язки, які
склалися ще за часів Київської Русі, з перших століть христи-
янства на слов’янських землях, і впродовж віків поєднували
болгар і українців.
М. Рильський, як завжди, активно включався в роботу сла-
вістичного форуму: крім доповіді, яка була сприйнята ауди-
торією з непідробним інтересом, він виступав у дискусіях, а
на вечері, присвяченому пам’яті Лесі Українки, виголосив, за
його словами, «довольно большую, хотя и не очень связную
речь о Лесе и о болгарско-украинской дружбе...» [Рильський
1990, т. 20, с. 462]. «Рильський був однією з найяскравіших фі-
гур конгресу, всіма шанований, до всіх приязний. Він гідно ре-
презентував свою Україну та її славістику і на конгресах, і в
Міжнародному комітеті славістів», – писав академік І. Білодід
[Білодід 1968, с. 177].
У листі до Є. та О. Дейчів М. Рильський досить детально роз-
повідає про своє перебування в країні «тютюну, троянд і ви-
нограду», приділивши увагу і дискусіям, що розгорталися на
з’їзді: «О характере конгресса (или съезда) ярко свидетельству-
ет программа съезда и список участников... Черт возьми! Были
слависты из Австралии и из Южной Африки, прелюбопытные
были люди. Были м ю н х е н с к и е у к р а и н ц ы...» [Рильський
1990, т. 20, с. 461]. Учений пише про свою дискусію з Олек-
сою Горбачем з приводу польсько-українсько-російських вза-
ємин, однак, не погоджуючись із тезами опонента, обходиться
без звичної для радянських нау ковців непримиренності, опе-
рує лише фактами. І з гумором продовжує: «Чтобы покончить
с мюнхенцами, замечу еще, что Ганна Наконечна с не совсем
понятной горячностью лобызала меня и Николая Каллинико-
вича, а Ганна-Галя Горбач подарила мне изящный томик сво-
их переводов Коцюбинского на немецкий язык, а также анто-
логию украинской прозы на том же языке» [Рильський 1990,
т. 20, с. 462]. У ставленні його до колишніх співвітчизників не-
http://www.etnolog.org.ua
152
має жорсткого осуду й відвертої неприязні, хоча й не відчува-
ється особливого тепла.
«Поездка была интересная, съезд славистов – тоже... Но
пока не буду пускаться в описания. Вероятно, в “Вечірньому
Києві” тисну очередную “розмову”, посвященную Болгарии»
[Рильський 1990, т. 20, с. 460], – пише М. Рильський поетові й
перекладачеві Б. Турганову. На жаль, його задум щодо «Вечір-
ньої розмови», присвяченої болгарській подорожі, реалізова-
ний не був.
Дуже тепло, з любов’ю і сумом (спогади були написані піс-
ля смерті поета) розповідав про поїздку до Болгарії Г. Вервес,
який певною мірою був учнем і послідовником М. Рильського.
Він згадує, як на пленарному засіданні весь зал «палко вітав
голову Українського комітету славістів Максима Рильського»,
якою популярністю і шаною його оточили, як захоплено слу-
хали і доповідь, і виступ Максима Тадейовича зі «Словом про
Лесю Українку» на вечорі, організованому Товариством бол-
гарсько-радянської дружби.
Запам’яталася Г. Вервесові і подорож учасників конгресу по
країні, під час якої делегація відвідала Пловдив, Плевен, Шип-
ку. «Пригадується веселий і дотепний М. Т. Рильський під час
відвідин делегатами Рильського монастиря, пам’ятки болгар-
ської архітектури ХІV ст. Жартома розповідаючи І. К. Біло-
діду, своєму синові Богдану і мені про культ святого Івана
Рильського в своїй родині, Максим Тадейович уважно огля-
дав монастир, захоплювався майстерністю зодчих, милувався
чудесними гірськими краєвидами» [Вервес 1968, с. 282].
Поїздка до Рильського монастиря, очевидно, справила не-
абияке враження на поета, надзвичайно чутливого до кра-
си природи та величі архітектурних пам’ятників давнини.
«В воск ресенье ездили в Рыльский монастырь, где я снял-
ся рядом с образом патрона моего брата, Ивана Рыльского
(Рылского), который в самом деле праздновал именины в день
http://www.etnolog.org.ua
153
святого Ивана Рыльского» [Рильський 1990, т. 20, с. 463], – чи-
таємо в уже цитованому листі до Є. та О. Дейчів (з жовтня
1963 р.). Пише він і про свої зустрічі з болгарськими колега-
ми – відомими літературознавцями Велчо Велчевим і Сімео-
ном Русакієвим (з останнім він спілкувався декілька разів, на-
діслав йому з Києва свою книжку).
Звертає на себе увагу часте згадування троянд і виногра-
ду в листах, спогадах, віршах про Болгарію. «Посылаю Вам
сердечный привет из Киева, куда я возвратился из осененной
Ваших и других друзей благословением поездки в страну та-
бака, винограда, красивых девушек и чудесной поэзии – Бол-
гарию...» [Рильський 1990, т. 20, с. 458], – уривок з листа до
О. Пузікова, російського літературознавця, головного редак-
тора «Гослитиздата».
Ще в 1957 році у вірші «Привіт Болгарії, що пута вікові…»
(«Болгарії» – у «Записних книжках») троянди й виноград є
символами розквіту країни, народ якої століттями виборював
свою волю і незалежність:
Привіт Болгарії, що пута вікові
В священній боротьбі розбила вщент,
навіки,
Що виноград ростить і рози на крові,
Яку пролив народ, у єдності великій!
Для М. Рильського троянди й виноград, як бачимо, – не
лише реалії життя болгарського народу (він проїздив Казан-
ликською долиною, де розташовані величезні трояндові план-
тації, бачив безкінечні виноградники, на яких збирали уро-
жай – вересень!), але й постійні, архетипові за своєю суттю,
мотиви, що пронизують його поетичну творчість. Згадаємо,
що якраз у 1957 році, коли М. Рильський уперше відвідав Бол-
гарію, вийшла одна з кращих збірок його поезії – «Троянди і
виноград». Л. Новиченко писав: «...Для двох великих складо-
http://www.etnolog.org.ua
154
вих свого поняття про повноцінне людське щастя – красиво-
го і корисного – поет обрав символи двох споконвіку шанова-
них людиною рослин – троянду й виноград. Троянди як образ
краси – це само собою зрозуміле й згідне з тисячолітньою тра-
дицією. А виноград?.. Корисне – це теж ясно, хоч і багато чого
не менш корисного і ще більш необхідного. Але над знако-
вим образом винограду в Рильського – ореол не просто “ко-
рисного”, а й до певної міри “високого”, “обробленого” куль-
турою, ствердженого вселюдською традицією» [Новиченко
1993, с. 185–186].
Цикл «Вірші про Болгарію» складається з трьох пое-
зій: «Привіт Болгарії, що пута вікові...», написаної в одично-
му стилі; «Шабля Христо Ботева», стилізованої під героїчний
(юнацький) епос, і «Сади Болгарії», яка за змістом і стилем
пере гукується з першим твором. У кожному вірші наявні об-
рази винограду і троянд: І – «в и н о г р а д ... і р о з и на крові»;
ІІ – «У садах співає, в и н о г р а д а х // В казанликській соняч-
ній долині, // Де т р о я н д и квітнуть запахущі»; у ІІІ лише тро-
янди – «В Родопах і Тр о я н д о в і й долині». Ці образи-стриж-
ні об’єднують три поезії в єдиний цикл; тут вони – і реальні
плоди щедрої болгарської землі, і символи благополуччя, пов-
ноти буття, щастя та краси.
Поезії «болгарського» циклу не належать до кращих зраз-
ків творчості М. Рильського. У першій і – меншою мірою – у
третій з них відчувається ідеологічна заданість, етикетність,
надмірна пафосність («соціалізму стяг над нею гордо віє»,
«це світлий день визволення й відплати, це незабутнє верес-
ня Дев’яте» – типово «соцреалістичні штампи»). Д. Новичен-
ко, один з найкращих інтерпретаторів поетичної спадщини
М. Рильського, цей цикл не згадує, очевидно, він не представ-
ляв для нього інтересу ані як зразок поетичної майстернос-
ті, ані як об’єкт критичного аналізу. А от Г. Вервес відзначає,
що «Шабля Христо Ботева» – твір, у якому за «мелодійно-спо-
http://www.etnolog.org.ua
155
кійними, гранично простими рядками» криється великий до-
слідницький труд, копітке вивчення літератури, історії на-
ціонально-визвольної боротьби, творчої манери болгарських
поетів [Вервес 1981, с. 33].
Власне, весь короткий «болгарський» цикл свідчить про те,
що М. Рильський, якого часто називають «поетом культури»
був прекрасно обізнаний з історією країни, згадував імена її
героїв. Це – В. Левський, Христо Ботев (і його персонаж – ле-
гендарний Хаджі Димитр), звичайно ж, і діячі комуністично-
го руху: В. Коларов (один з керівників Вересневого повстання
1923 р.), Г. Димитров (не згадати його в ті часи було б ідео-
логічним недоглядом). Із трьох поезій найцікавіша – «Шабл я
Христо Ботева». Постать Х. Ботева, як видно, вразила уяву
М. Рильського. Як відомо, Христо Ботев (1848–1876) – рево-
люційний діяч, критик і поет, загинув у бою з турками під час
Квітневого повстання. Смерть молодого поета була трагічною
і загадковою: його тіло так і не знайшли, на полі бою залиши-
лася лише його шабля. Ім’я Х. Ботева неодноразово згадуєть-
ся і в листах, щоденникових записах М. Рильського. У «Запис-
них книжках» він занотовує: «29.VIII... Вчора: із Пловдива до
Плевена. Заїздили в дім, де народився Христо Ботев...». При
цьому вчений додає: «Батько був прогресивний учитель. Об-
становка скромна, але – кабінет батька, книжки і т. д.» [Риль-
ський 1988, т. 19, с. 83].
У «Шаблі Христо Ботева» М. Рильський переповідає леген-
дарну історію загибелі «юнака-поета», використовуючи «де-
сетерец» (десятискладовий вірш, яким створені сербські та
болгарські епічні пісні). Герой тут постає як славний «юнак»,
«світлозорий воїн», який «впав у битві, як Хаджі Димитр» (це
ім’я тут – невипадкове: кращий ботевський поетичний твір –
балада «Хаджи Димитър», 1873 р.). Відчувається у вірші і
вплив українського героїчного епосу – М. Рильський вживає
характерні для дум складні епітети («оттоманська сила зло-
http://www.etnolog.org.ua
156
ворожа», «зорі предковічні»), синонімічну тавтологію («піс-
ня-дума», «пісні хоробро-мужні»), типово думову кінцівку в
останньому куплеті («Слава славна не вмре, не загине...») та
інші тропи. Сам поет вважав цей вірш кращим у циклі, про
що свідчить його лист до Б. Турганова (від 25 грудня 1957 р.):
«Спасибо за превосходные переводы моих стихотворений о
Болгарии, из которых (стихотворений) внимания достойна
“Сабля Христо Ботева”» [Рильський 1990, ХХ, с. 35]. Перекла-
ди Б. Турганова під назвою «Стихи о Болгарии» були опублі-
ковані в журналі «Славяне» (1957, № 11).
Ім’я Х. Ботева неодноразово трапляється і в літературо-
знавчих працях М. Рильського. Так, у розвідці «Иван Фран-
ко и славянство» (1956) він порівнює І. Франка із Х. Боте-
вим, убачаючи в їхніх поезіях певну внутрішню спорідненість
[Рильський 1986, т. 19, с. 209].
М. Рильський високо оцінив переклади ботевських творів,
зроблені П. Тичиною. У журналі «Славяне» (1949, № 7) він на-
друкував рецензію на збірник «Ботев Христо. Поезії» (К., 1949),
у якій висловив думку, що для «блискучого поета й переклада-
ча» Павла Тичини були надзвичайно привабливими як індиві-
дуальні особливості нечисленних, але виразних і натхненних
віршів болгарського поета, так і власне його образ, яскрава
особистість. М. Рильський завжди приділяв увагу питанню
вибору об’єктів перекладу, адже інтерпретація іншомовного
тексту буде насправді т в о р ч о ю , повноцінною, якщо пере-
кладачеві близькі естетичні й ідейні принципи першоджере-
ла, його поетичний світ. Він зазначав, що у своїх перекладах
П. Тичина «вміло і тонко» використовує народнопісенні зво-
роти й образи, майстерно передає стиль і дух оригіналів. Як
приклад «чудового перекладу» М. Рильський називає баладу
«Хаджі Димитр» – твір водночас трагічний і сповнений опти-
мізму. «Тичину звичайно, полонила безпосередність, щирість
і сила тих небагатьох поезій, що їх залишив Ботев» [Рильський
http://www.etnolog.org.ua
157
1986, т. 14, с. 264], – пише він у відгуку на збірку (вперше опуб-
лікованому українською мовою в третьому томі тритомника
його творів під назвою «Христо Ботев українською мовою»).
Переклади П. Тичини він згадує і у власній праці «Пробле-
ми художнього перекладу» – як приклад т в о р ч о г о підходу
до оригіналу, вміння поєднати особливості рідної культури з
«повівом і колоритом первотвору»: «Павло Тичина, перекла-
даючи Христо Ботева, використовує ходи української пісен-
ної творчості, і разом з тим ви почуваєте, що перед вами бол-
гарська земля, що це пише болгарський поет» [Рильський
1987, т. 16, с. 266]. Максим Тадейович високо оцінював вне-
сок П. Тичини в болгарсько-українські літературні взаємини,
про що писав, зокрема, у статті «Велична тема української по-
езії» (1952): «Він же, Тичина, багато робить у справі перекла-
дів з болгарської мови на українську. Найбільшим здобутком
у цій галузі я вважаю його переклади з Христо Ботева, де ціка-
во зливаються елементи українського народнопісенного сти-
лю з болгарським національним колоритом» [Рильський 1986,
т. 13, с. 225].
Безсумнівно, і героїчна постать болгарського поета, і його
мужня поезія «полонили» й самого М. Рильського – він ста-
вить ім’я Х. Ботева в ряд видатних мислителів і митців
Слов’янщини. Так, у рецензії на збірку тичинівських перекла-
дів читаємо: «В своєму розумінні прийдешнього братерства
слов’янських народів Ботев розвивав ті ж самі думки, що й
Прешерн, що й Челаковський, Пушкін, Міцкевич, Шевчен-
ко» [Рильський 1986, т. 14, с. 264]. Ця сама думка прозвучала
і в праці «Адам Міцкевич». «Саме так – солов’ї, п о е т и були
першими, що перелітали “на спільний острів для розмови”,
кликали до дружби і братання. Згадаймо, крім трьох щойно
названих велетнів [Шевченка, Міцкевича, Пушкіна. – Т. Р.],
Прешерна, Коллара, Челаковського, Христо Ботева» [Риль-
ський 1986, т. 14, с. 250].
http://www.etnolog.org.ua
158
У літературознавчих, фольклористичних, перекладознав-
чих працях М. Рильського, у його щоденникових записах зга-
дуються імена класиків болгарської літератури – І. Вазова,
П. Славейкова, Л. Каравелова, Ф. Жинзифова – як прибічни-
ків ідеї слов’янської єдності, а також у контексті українсько-
інослов’янських культурних взаємин.
М. Рильський завжди уважно стежив за розвитком пере-
кла дацької справи в Україні, появу нових перекладів зі
слов’янських літератур вітав як подію, важливу і для читачів, і
для зміцнення мистецьких зв’язків між країнами. Він вважав,
що перекладачі мають звертатися не лише до літератури мину-
лого, але й до сучасних творів, і шкодував з приводу недостат-
ньої уваги до прози і драматургії. Тому Максим Тадейович з
радістю сприйняв видання драми Крума Кюлявкова «Бороть-
ба продовжується» в перекладі П. Тичини, здійснене видавни-
цтвом «Мистецтво» в 1946 році. Крум Кюлявков (1893–1955) –
досить плідний письменник (видав більше тридцяти книжок),
автор поетичних збірників, роману, кількох п’єс. Учасник ре-
волюційного руху, він у 1928–1940 роках перебував в еміграції
в Радянському Союзі, а після повернення на батьківщину ак-
тивно прилучився до антифашистської боротьби. Першу свою
драму – «Боротьба продовжується» (1945) – присвятив подія м
1943 року в Софії – піднесенню нелегального руху проти фа-
шизму, героїчній діяльності підпільників і партизанів. Дра-
мі притаманна певна схематичність образів і деяких ситуацій,
але тогочасне літературознавство на перше місце ставило по-
літичну спрямованість, злободенність і громадянський пафос,
тому зараховуємо цей твір до зразкових явищ соцреалістич-
ного мистецтва [Очерки истории болгарской литературы...
1959, с. 495–496].
У рецензії на українське видання п’єси К. Кюлявкова
М. Рильський дає її коротку характеристику, відзначаючи
близькість всім слов’янам теми дружби народів і теми рідних
http://www.etnolog.org.ua
159
братів, насильницьки розлучених. «…Неудивительно, – пише
він, – что именно эту пьєсу избрал для перевода автор “Чут-
тя єдиної родини”» [Рильський 1986, т. 14, с. 236]. А можливо,
П. Тичина – один з найкращих і найбільш послідовних популя-
ризаторів болгарської літератури – обрав цю річ тому, що зо-
всім свіжими були ще спогади про війну, і присвячені трагіч-
ним її епізодам твори не могли пройти повз його увагу. «Драма
написана прозой, со вставными стихотворениями и песнями.
И то, и другое переведено Павлом Тычиной со свойственным
ему мастерством» [Рильський 1986, т. 14, с. 237], – зауважує
М. Рильський у рецензії, яку він назвав «Нужная книга».
Максим Тадейович переклав кілька зразків сучасної йому
болгарської поезії: «Першотравнева пісня» Г. Жечева, два вір-
ші К. Кюлявкова – «Помста» і «Розстріл», «Вітчизна» Д. Ова-
дії, «Вперед: Марш сільської молоді» С. Румянцева, «Гладіатор»
Х. Смирненського. «Першотравнева пісня» вперше була надру-
кована в газеті «Літературна Україна» (19 квітня 1948 р.), вір-
ші К. Кюлявкова, Д. Овадії та С. Румянцева ввійшли до збір-
ки «Світло над Болгарією: вірші болгарських поетів» (К., 1954).
М. Рильський досить сумлінно, з притаманною йому майстер-
ністю передає «дух» і стильові особливості оригіналів. Але
«перво твори», на жаль, не належать до шедеврів болгарської
поезії. Це типово соцреалістичні зразки – водночас банальні
й патетичні, декларативні й ідеологічно цілеспрямовані. Пере-
кладач змушений був передавати штампи, якими насичена соц-
реалістична «громадянська» лірика («Знамено борні, розвивай-
ся над нами // Веди нас в останній рішучий наш бій!», «Я буду
боротись до краю // За сонячний день комунізму!» тощо). На-
віть у трагічному вірші «Розстріл», описуючи страту двох рево-
люціонерів на світанку, поет вкладає в уста обох героїв фразу
«Хай живе наш Димитров!», яку вони вигукують за мить до за-
гибелі. Шкода, що талант чудового перекладача, тонкого інтер-
претатора світової класики витрачався на кон’юнктурні твори.
http://www.etnolog.org.ua
160
Найцікавішим з болгарських поетів, до творчості яких
звертався Рильський-перекладач, був, безперечно, Хрис-
то Смирненський (1898–1923). Багатьом творам Х. Смирнен-
ського притаманна яскрава романтична образність, піднесено-
емоційна лексика, полум’яна пристрасність. Поет нерідко
звертався до міфології та історії (образів Прометея, Спарта-
ка, римських рабів, які жадають помсти гнобителям) з метою
передати гнів народу і свою віру в невідворотність революцій-
них змін. Саме такою є його балада «Гладіатор», у якій смерть
героя на арені стає поштовхом для повстання, очоленого ле-
гендарним Спартаком. М. Рильський блискуче переклав цей
романтичний твір, зберігши і напруженість ритму, і гнівно-
схвильований тон монологу гладіатора, і емоційну силу, влас-
тиву поезії Х. Смирненського.
***
Таким чином, інтерес Максима Рильського до Болгарії був
багатоманітним: він захоплювався її розкішною природою і
пам’ятниками архітектури, спілкувався з ученими й письмен-
никами, сприяв популяризації болгарської літератури в Укра-
їні, присвятив Болгарії кілька поетичних творів, перекладав
вір ші болгарських поетів – і тим самим зробив помітний вне-
сок у розвиток українсько-болгарських культурних взаємин
другої половини ХХ ст.
ЛІТЕРАТУРА
Білодід І. Невгамовне серце / І. Білодід // Незабутній Максим Риль-
ський: спогади. – К., 1968.
Вервес Г. Він жив серед нас / Г. Вервес // Незабутній Максим Риль-
ський: спогади. – К., 1968.
Вервес Г. Максим Рыльский в кругу славянских поэтов / Г. Вервес. –
М., 1981.
http://www.etnolog.org.ua
161
Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1941–1964) / Лео-
нід Новиченко. – К., 1993.
Очерки истории болгарской литературы ХІХ–ХХ веков. – М., 1959.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1986. –
Т. 12.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1986. –
Т. 13.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1986. –
Т. 14.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1987. –
Т. 16.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1988. –
Т. 19.
Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. / Максим Рильський. – К., 1990. –
Т. 20.
Изучение связей М. Рыльского с Болгарией, ее культурой и
литературой дополняет представление о многогранности его сла-
вистических интересов. М. Рыльский дважды посетил эту страну,
впечатления от поездок передал в «Записных книжках», письмах
к друзьям, поэтическом цикле «Стихи о Болгарии». В научных ра-
ботах ученый упоминал имена классиков болгарской литературы –
И. Вазова, П. Славейкова и других; перевел балладу Х. Смирненско-
го «Гладиатор» и несколько образцов современной ему болгарской
поэзии.
Ключевые слова: М. Рыльский, Болгария, цикл «Стихи о Болга-
рии», «Гладиатор» Х. Смирненского.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71792 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:20:39Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Руда, Т.П. 2014-12-10T21:13:28Z 2014-12-10T21:13:28Z 2012 Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського / Т.П. Руда // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 147-161. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71792 929Рильський+82.09:821.161.2(477+497.2) Вивчення зв’язків М. Рильського з Болгарією, її культурою та літературою доповнюють уявлення про багатогранність його славістичних інтересів. М. Рильський двічі відвідав цю країну, враження від поїздок передав у «Записних книжках», листах до друзів, поетичному циклі «Вірші про Болгарію». У наукових працях учений згадував імена класиків болгарської літератури – І. Вазова, П. Славейкова та інших; переклав баладу Х. Смирненського «Гладіатор» та кілька зразків сучасної йому болгарської поезії. Изучение связей М. Рыльского с Болгарией, ее культурой и литературой дополняет представление о многогранности его славистических интересов. М. Рыльский дважды посетил эту страну, впечатления от поездок передал в «Записных книжках», письмах к друзьям, поэтическом цикле «Стихи о Болгарии». В научных работах ученый упоминал имена классиков болгарской литературы – И. Вазова, П. Славейкова и других; перевел балладу Х. Смирненского «Гладиатор» и несколько образцов современной ему болгарской поэзии. Study of the M. Rylsky relations with Bulgaria, its culture and literature complement the picture of the diversity of its Slavic interests. М. Rylsky twice visited this country; his experiences of these trips hi conveyed in the «Notebooks», letters to friends, poetic cycle «Poems of Bulgaria». In his scientific studies, he mentioned the names of classic Bulgarian literature – I. Vazov, P. Slaveykov etc. He translated H. Smyrnensky ballad «Gladiator» and several samples of contemporary Bulgarian poetry. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського Article published earlier |
| spellingShingle | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського Руда, Т.П. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського |
| title_full | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського |
| title_fullStr | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського |
| title_full_unstemmed | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського |
| title_short | Болгарія в біографії і творчості Максима Рильського |
| title_sort | болгарія в біографії і творчості максима рильського |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71792 |
| work_keys_str_mv | AT rudatp bolgaríâvbíografííítvorčostímaksimarilʹsʹkogo |