Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів
Відомих державних діячів, воєначальників або інших знаменитостей ми пам’ятаємо, зокрема, завдяки анекдотам про них. Багаторічний президент Югославії (СФРЮ) Йосип Броз Тіто був об’єктом багатьох анекдотів. Деякі з них він розповідав сам про себе, решту зібрали й опублікували партійні товариші, однак...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71793 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 162-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859536460752879616 |
|---|---|
| author | Раденкович, Л. |
| author_facet | Раденкович, Л. |
| citation_txt | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 162-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | Відомих державних діячів, воєначальників або інших знаменитостей ми пам’ятаємо, зокрема, завдяки анекдотам про них. Багаторічний президент Югославії (СФРЮ) Йосип Броз Тіто був об’єктом багатьох анекдотів. Деякі з них він розповідав сам про себе, решту зібрали й опублікували партійні товариші, однак найбільше їх розповідали в людних місцях. В анекдотах Й. Броз (Тіто), як правило, зображували дотепним і хитрим, тоді як закордонних державних діячів, з якими він установлював міжнародні відносини, – наївними й дурненькими. Водночас помічники Тіто вирізнялися прислужництвом і вірнопідданством.
Известных государственных деятелей, военачальников или других знаменитостей мы помним, в частности, благодаря анекдотам о них. Многолетний президент Югославии (СФРЮ) Иосиф Броз Тито был объектом многих анекдотов. Некоторые из них он рассказывал о себе сам, другие были собраны и опубликованы его партийными товарищами, но больше всего их рассказывали в людных местах. В анекдотах Тито, как правило, изображали остроумным и хитрым, в то время как зарубежных государственных деятелей, с которыми он устанавливал международные отношения, – наивными и глупыми. В то же время помощники Тито характеризовались как прислужники с безграничным верноподданичеством.
Famous statesmen, military leaders and other famous people we remember through the anecdotes about them. Long-term president of Yugoslavia (SFRY), Josip Broz Tito was the object of many jokes. Some of them he told by himself , others were collected and published by the party comrades, and most of them were told by the townspeople in places where they met and gathered together.
|
| first_indexed | 2025-11-25T23:32:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
162
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ СЛАВІСТИКИ
УДК 82-36(497.1)
Любинко Раденкович
(Сербія)
УСНІ НАРАТИВИ
ПРО ДЕРЖАВНИХ ДІЯЧІВ:
СУЧАСНІ МОДЕЛІ
ТРАДИЦІЙНИХ СЮЖЕТІВ1
Відомих державних діячів, воєначальників або інших знамени-
тостей ми пам’ятаємо, зокрема, завдяки анекдотам про них. Багато-
річний президент Югославії (СФРЮ) Йосип Броз Тіто був об’єктом
багатьох анекдотів. Деякі з них він розповідав сам про себе, решту
зібрали й опублікували партійні товариші, однак найбільше їх роз-
повідали в людних місцях.
В анекдотах Й. Броз (Тіто), як правило, зображували дотепним і
хитрим, тоді як закордонних державних діячів, з якими він установ-
лював міжнародні відносини, – наївними й дурненькими. Водночас
помічники Тіто вирізнялися прислужництвом і вірнопідданством.
Ключові слова: анекдот, жарт, Тіто, соціалізм, слов’яни.
Famous statesmen, military leaders and other famous people we
remember through the anecdotes about them. Long-term president of
Yugoslavia (SFRY), Josip Broz Tito was the object of many jokes. Some
of them he told by himself , others were collected and published by the
party comrades, and most of them were told by the townspeople in places
where they met and gathered together.
1 Праця є частиною проекту «Народна культура сербів поміж Сходом і За-
ходом» (№177022), що його фінансує Міністерство освіти і науки Респу-
бліки Сербії.
http://www.etnolog.org.ua
163
In the jokes Tito is usually depicted as witty and cunning person,
meanwhile the statesmen from abroad, with whom he established some
kind of relationship - naive and silly. On the other hand, Tito’s assistants
had such features as servility and boundless devotion.
Keywords: anecdote, joke, Tito, socialism, Slavs.
Анекдот – це коротка оповідна форма про відомих осіб із
жартівливим, іноді іронічним повідомленням, за допомогою
якого передані різні життєві ситуації. Він дотепно розкриває
певну суперечку між явним і прихованим, що особливо по-
мітно в закритому суспільстві. У державах із соціалістичним
устроєм, де важливі суспільні проблеми вирішували у вузь-
кому колі партійних однодумців, а ключову роль мала лише
одна особа на вершині партійної піраміди, відчуття неміч-
ності й безнадії громадяни таких держав заміщували жар-
тами з комічним ефектом. Таким чином, крізь культуру смі-
ху виражали ставлення до прихованого в суспільстві, того,
що засобами масової інформації зображували протилежно
до існуючого. Водночас накопичений гнів перетворювався
на сміх.
На відміну від карнавалу, який у сценічний спосіб і «культу-
рою сміху» викриває, розвінчує зло, що загрожує всім людям
одного колективу, і, таким чином, скасовує відмінності поміж
людьми, анекдот (передусім його коротка форма – жарт) сво-
їм повідомленням указує на поділ суспільства, де перебуває
певна група і окремі її представники, тобто меншість, яка сама
себе виокремила із ширшого колективу.
Недотепні, грубі чи образливі анекдоти не викликають смі-
ху в слухача, у такому випадку він реагує словами: «Полоско-
чи мене, щоб я розсміявся». Розповідати анекдоти – один зі
способів динамічної комунікації між людьми, де оповідачі й
слухачі один одного змінюють (зазвичай у кав’ярні, на пляжі,
у потязі). Деякі анекдотичні форми вимагають обов’язкової
участі хоча б одного слухача. Так, анекдот, який переказува-
http://www.etnolog.org.ua
164
ли в Радянському Союзі, починається зі слів: «Щоб покращи-
ти економічний стан, потрібно перестріляти євреїв і мотоцик-
лістів». І завжди знайдеться хтось наївний, котрий запитає:
«А чому мотоциклістів?», що викликає загальний сміх решти
[Смолицкая 2002, с. 17].
В останнє десятиліття анекдот усе більше замінює його ко-
ротка форма – жарт, в основі якого лежить дотеп. Жарт ак-
центує увагу не на смішній події, а на несподіваному закінчен-
ні – гостроті. Якщо людина його не розуміє, зазвичай запитує:
«А в чому жарт?» або каже: «Дурний жарт».
Жарт, отже, утілює певний тип агресивності
[див.: Требјешанин 1995, с. 54–56]. Аби встановити комуні-
кацію між людьми за допомогою жарту, потрібно, щоб вони
знали ширший контекст, з якого походить його значення, і
поділяли ті ж самі переконання. Якщо слухачі мають інший
погляд на світ, деякі анекдоти можуть спричинити обурен-
ня й докір. Популярність жарту, за С. Фройдом, полягає в
його шоковій гостроті, якою проривають цензуру в певно-
му суспільстві, що дозволяє людям манівцями зламати ре-
пресію і висловити свої справжні переконання [див.: Frojd
1969, s. 103–108; Škreb Z., Stamać A. 1986, s. 280–282]. Зі зник-
ненням репресії зникають політичні анекдоти. Оголена ре-
альність, якою б вона не була, не дає стимулу до створен-
ня й переказування жартів. Про це промовисто свідчить
змінена політична ситуація в країнах з реал-соціалістич-
ним устроєм. Коли ця система впала, зникли раніше потуж-
но виражені поривання створювати й розповідати анекдо-
ти (про Сталіна, Брежнєва, Тодора Живкова, Чаушеску, Тіта)
[див.: Журавлëва 2007, с. 162–169]. Сьогодні їх можна почути
лише як ілюстрацію певної життєвої ситуації. Зміна етнічної
структури в певній общині також знаходить своє відобра-
ження в анекдотах. Так, у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст., турки й цинцари були відомі в міському житті Сербії,
http://www.etnolog.org.ua
165
тому про них розповідали анекдоти. А от у другій половині
ХХ ст. вони стають «невидимими» в сербському суспільстві і
перестають бути об’єктом сміху.
Не існує досить чіткої межі між анекдотом і жартом, так
само, як не існує виразного розмежування між смішною іс-
торією й анекдотом. Однак можна помітити, що поміж сміш-
ною історією, через анекдот і до жарту, існує шлях компресії
змісту, потім зміни багатоплановості в одноплановість, сце-
нічного зображення в ефектний дотеп. В. Пропп, класифіку-
ючи жанри, анекдотам серед усних оповідей відвів особливе
місце: «Анекдот – це суто формальна категорія. На нашу дум-
ку, анекдот – це не специфічний вид народної творчості, від-
мінний від новелістичних оповідань про людей» [Пропп 1976,
с. 49]. Сьогодні в російській фольклористиці анекдоти ви-
вчають як особливу наративну форму, до того ж терміноло-
гії його не відрізняють від жарту [див.: Фролова 2006, с. 225;
Журавлëва 2007, с. 162–169; Человек смеящийся 2008]. Таким
чином, усі короткі жартівливі форми, де герої Тіто і його су-
часники (незважаючи на те, анекдоти вони чи жарти), уважа-
тимемо лише анекдотами.
Тіто в анекдотах
Й. Броз (Тіто) як багаторічний державний діяч – тема ба-
гатьох анекдотів. Деякі з них розповідав і він сам, інші – його
найближчі помічники, та найбільше – широка аудиторія. При-
клади, які ми тут подаємо, якщо до них не подане джерело, за-
писав автор цього тексту в 1980-х роках у Белграді.
У 1972 році, на 80-ту річницю від дня народження Тіто,
З. Штаубрингер і М. Попович підготували книгу під на-
звою «Тіто в анекдотах» і особисто вручили її Маршалу
[Štaubringer Z, Popović M. 1972]. Передмову до неї написав то-
вариш Тіто С. Вукманович-Темпо. Книга містить 625 анекдо-
тів. Вони настільки літературно опрацьовані, що створюється
http://www.etnolog.org.ua
166
враження, ніби їх написав один автор. І всі, звичайно ж, репре-
зентують Тіта з позитивного боку: по-перше, як мудру, рішучу
й хоробру людину, а по-друге, як дотепного, відвертого й ціка-
вого співрозмовника. Але деякі анекдоти, напевно, редактори
пропустили, тому викрилося те, що приховувалося. Так, в од-
ному з них Тіта запитали, що б він зробив, якби Черчилль на-
мовив Рузвельта висадити союзників у Югославії, а не в Італії.
Тіто коротко відповів: «Ми б їх зупинили» [ст. 304]. Така Ті-
това заява підтверджує висновки деяких істориків про те, що,
незважаючи на ворогування між німцями й тітовими партиза-
нами, було укладено таємний договір, що в разі висадки союз-
ників у Югославії, партизани перейдуть на бік німців, оскіль-
ки інакше вони були б маргіналізовані, а звільненій Югославії
повернуто б статус монархії [див.: Стевановић 2011].
За життя Тіта забороняли розповідати анекдоти, які нега-
тивно зображували його особу. Так, студента У. Гардашевича
через переповідані анекдоти про Тіта 1964 року ув’язнили на
три роки [див.: Политика]. Навіть про цей випадок існувала
книга анекдотів: за ґратами розмовляють два в’язні, один – за-
суджений на три роки, другий – на два. Перший питає: «Ти за
що сів?» – «Я розповідав анекдоти про Тіта». – «А ти за що?» –
«А я їх слухав».
Один з анекдотів, який розповів Тіто сам про себе, сто-
сується його дитинства і канікул у дідуся в Словенії. За роз-
повіддю Тітового голови Кабінету Й. Смоле, це сталося,
коли хлопчика Й. Броза (Тіта) дідусь повів у ліс ловити сонь.
У Словенії колись такий вид полювання був досить розви-
нений. Сонь полювали на їжу і хутро. Домовилися, що ді-
дусь вилізе на дерево, потрясе гілку і так скине соню, а малий
Йоже мав на землі вдарити її палкою. Дід почав трясти гілку,
соня впала, але Йоже промахнувся, і тварина втекла. На це
дід з дерева сердито закричав: «Ти, проклятий хорват!» Так
Тіто вперше усвідомив своє національне походження, тоб-
http://www.etnolog.org.ua
167
то що він хорват, а не словенець, як його дід по матері [Смо-
ле 1981, c. 27]. Анекдот, звичайно ж, розкриває, що Тіто через
свої комуністичні переконання не надто переймався націо-
нальним походженням.
Однак найцікавіші ті анекдоти, що безпосередньо, іноді під
виглядом гротескної або поведінки, розкривають суть культу
Тіта. Одним з них є відомий анекдот про трьох лікарів, душі
яких після смерті потрапили до св. Петра, щоб він визначив
їхнє місце на тому світі. Св. Петро питає першого: «Ким ти
був у земному житті?» – «Був лікарем-терапевтом», – каже він
гордо. – «Ага, терапевтом, людей обманював. Ведіть його в пе-
кло!» Питає другого лікаря: «Що в тебе за професія?» – «Я був
хірургом!» – «Ага, хірургом, людей різав! Ведіть його в пекло!»
Питає третього лікаря: «А ким ти був?» Той, наляканий, лед-
ве вимовив: «Психіатр». – «Психіатр? Як добре, що ти до нас
прийшов. Тут за ворітьми сидить Бог. Оглянь його, з ним щось
негаразд. Почав уявляти, ніби став Тітом».
Кмітливість і хитрість
Незважаючи на те що Тіто очолював владу, яка завинила
перед багатьма людьми, наприклад, розстріл політичних про-
тивників після завершення Другої світової війни без судового
процесу, насильницьке вилучення майна в заможних людей,
збіжжя в селян, суворе переслідування політичних против-
ників, зменшення громадянських свобод тощо, в анекдотах
його рідко зображували як диктатора й самовільного прави-
теля. Навіть сьогодні знайшлася дотепна відповідь на звужен-
ня людських прав за часів Тіта в пареміологічній формі «ти не
смів слова сказати, але смів будь-де лягати» [див.: http://www.
politika.rs].
В анекдотах найчастіше Тіто зображений кмітливим і хит-
рим. Сюжети здебільшого химерні, без внутрішньої мотива-
ції. Наприклад, вирішили Тіто, де Голль і Черчилль позмага-
http://www.etnolog.org.ua
168
тися, хто збудує найвищу будівлю. Через певний час поїхали в
Париж, і де Голль повів їх подивитися на найвищу споруду. Усі
були здивовані, коли ліфт зупинився на п’ятдесятому поверсі.
Тоді поїхали в Лондон, де Черчилль побудував стоповерхівку.
Приїхали в Белград. Тут ледве збудували десять поверхів з вузь-
кими сходами. Тіто наказав вимкнути ліфт, а на п’ятому повер-
сі поставити вагітну жінку. Державні діячі почали підніматися
вузькими сходами. Коли дійшли до вагітної, задихані, запитали
її: «Скільки лишилося?» Вона, думаючи, що її запитують «скіль-
ки до пологів», відповіла: «Ще всього два місяці». «О, хто буде
так довго підніматися? Переміг ти, Тіто, твоя будівля найви-
ща», – сказали де Голль і Черчилль. Тут усе ірреальне, але весь
світ сміється із цієї історії, оскільки в ній упізнають Тіта, гото-
вого заради вигоди будь-кого обвести навколо пальця.
Деякі анекдоти, акцентуючи на хитрості Тіта, звертаються
до ширшого середовища, у якому він жив. Так, за анекдотом,
Тіто, Черчилль і де Голль вирішили позмагатися, хто більше
впізнає своїх міст із літака. Сіли вони в літак і через певний
час Черчилль закричав: «Лондон!» – «Як ти вгадав?» – запиту-
ють його. – «Я побачив вежу Біг-Бену». Летить літак далі. Рап-
том закричав де Голль: «Париж!» – «Звідки ти знаєш?» – «Так
ось Ейфелева вежа під нами». Летить літак далі, а Тіто кожну
годину висовує руку у вікно літака. Аж раптом як закричить:
«Белград!» – «Звідки ти знаєш?» – запитали його супутники. –
«Вкрали мій годинник з руки», – відповів Тіто.
Анекдот з Тітового життя, про який кажуть, що він змальо-
вує справжню подію перед Білим двором у Белграді, висвіт-
лює один прийом для генералів. Після прийому Тіто наказав
усім генералам вишикуватися, щоб їх особисто сфотографу-
вати. Але коли фотографував, у нього затремтіли руки. Після
того, як терміново принесли вже зроблений знімок, Тіто пе-
ред враженими генералами вигукнув: «Матінко, я всім вам го-
лови зітнув!»
http://www.etnolog.org.ua
169
У фольклорній творчості хитрість сприймається як одна з
властивостей героя, що може допомогти йому перемогти про-
тивника. Особливо, коли героя одне середовище сприймає як
свого, а він, через обставини, яких не можна було уникнути,
має певну властивість від чужого героя. Протилежний образ,
що немає таких здібностей, – «дурний велетень», характерис-
тики якого були перенесені пізніше на диявола. Роль «дурно-
го велетня» в анекдотах про Тіта беруть на себе державні діячі
великих країн. Так, малий громадянин колишньої Югосла-
вії, уголос висміюючи їхню наївність, мстився усім, хто кра-
ще жив за нього.
Прислужництво й вірнопідданський менталітет
В окремих анекдотах, у яких як персонаж виступає і Тіто,
висміюються люди з його оточення, а також, опосередковано,
і політичний клімат, що сприяв утриманню при владі сервіль-
них людей, які свою кар’єру будували за допомогою прислуж-
ництва й вірнопідданства. Один з таких анекдотів виник на
перетворенні метафоричного значення слова в буквальне – це
найчастіше оповіді в діалогічній формі. Обідав якось Тіто зі
своїми заступниками. Раптом він замахнувся рукою, щоб узя-
ти гострий перець зі стола. «Стій, товаришу Тіто», – каже До-
ланц і хапає його за рукав. Хтось із необізнаних слухачів запи-
тує: «Чому?» Відповідь: «Тому що всі навколо нього задолизи».
У деяких варіантах одразу мовиться, що Тіто обідав зі своїми
підлабузниками, тоді продовження анекдоту стає цілком зро-
зумілим.
У Белграді подейкували, що Б. Микулич, давній поміч-
ник з Боснії й Герцеговини, свою політичну кар’єру розпочав
з успішної організації Тітового полювання на ведмедя в Бос-
нії поблизу Бугойна. У межах цієї теми існує анекдот. Мовляв,
Тіто, приїхавши до Бугойна, запитав одного мисливця, яко-
го призначили супроводжуючим під час полювання: «А тут є
http://www.etnolog.org.ua
170
ще ведмеді?» – «Доки буде Тіто, будуть і ведмеді», – відповів
мисливець. За подібною моделлю постав анекдот, пов’язаний
з Гацко та його жителями. Після війни Тіто виголошував про-
мову в Гацко і згадав серед іншого, яких жертв зазнали гача-
ни під час війни, що вони залишилися без корів, овець, коней.
Деякі з натовпу вигукнули: «Доки живуть гачани, доти будуть
і корови!»
В анекдоті, що також відображує вірнопідданство Тітових
супровідників, фінальна частина доведена до абсурду. На по-
люванні на дику качку перед Тітом з’явилася зграя птахів. Він
підняв зброю і вистрелив, але в жодну не вцілив. Побачив це
його супровідник (П. Стамболич) і каже: «Ти диви, усі мертві,
а літають!»
Давні зразки
Деякі анекдоти про Тіта й інших соціалістичних керівників
мають набагато давніші зразки, вони лише адаптовані до но-
вих обставин і нових діячів. Так, поблизу Лесковця казали, що
св. Ілля – глухий чоловік, тому не може розуміти накази Бога,
куди направляти градові хмари. Нарешті Бог попросив, щоб
той «вів» їх «куди знає», тобто туди, куди вже «водив» рані-
ше (тому в деяких місцевостях постійно врожай потерпає від
граду). За цією ж моделлю створений анекдот про Тіта. Під
час Тітових відвідин Смедерева, він запитав місцевих діячів:
«Що, товариші, тут найбільше родить?» – «Виноград, товари-
шу Тіто», – відповіли йому люди. Та оскільки той недочував,
почув «залізо» 2 і сказав їм: «Гаразд, нехай негайно відкриєть-
ся металургійний завод». Так поміж виноградниками, далеко
від залягань залізної руди, з’явився Смедеревський металур-
гійний завод. Цікаво, що такий самий анекдот пов’язаний з
будівництвом металургійного заводу в Нікшичі, що в Чорно-
2 Серб. грожђе – виноград, гвожђе – залізо [прим. перекладача].
http://www.etnolog.org.ua
171
горії [див.: http://forum.catemontenegro.com]. Досить того, що
народ знає деякі фабрики в колишній Югославії, збудовані як
«політичні» проекти – без економічного підґрунтя, і цього вже
достатньо, щоб подібні рішення дотепно надалі висміювати.
За давнім зразком створений анекдот про потяг, що зупи-
нився на залізниці поза станцією. У Радянському Союзі рані-
ше розповідали такий анекдот: що було б, якби зупинився по-
тяг серед дороги через снігові замети, і як би поводили себе
деякі з лідерів у ньому? Сталін сказав би: «Виведіть і розстрі-
ляйте водія, накажіть усім вийти з потягу й відгорнути сніг».
Вони так зробили і потяг рушив. Хрущов наказав би провес-
ти ідеологічну кампанію між пасажирами, щоб ті добровіль-
но відгорнули сніг. Так зробили і потяг рушив. Що зробив би
Брежнєв? Наказав би всім пасажирам висунути голову у вік-
но й імітувати звук локомотиву під час руху: «Фу! Фу!», начеб-
то потяг їде.
З такою ж гостротою і сьогодні в Сербії і Хорватії перека-
зують анекдоти, тільки актори тут Тіто й хорватські або серб-
ські політики. Ось хорватський варіант: «Їде Тіто в потязі, аж
раптом той зупинився. “Чому він зупинився?”– запитує то-
вариш Тіто. – “Товаришу Тіто, немає більше колій!” А Тіто
каже: “Швидко покличте молодь, нехай збудує колію!” Їде по-
тягом Анет Маркович. Потяг зупинився і Маркович питає:
“Чому потяг зупинився?” – “Немає більше колії!” Тоді Мар-
кович: “Швидко зніміть колії, якими ми вже проїхали, і по-
ставте їх наперед!” Нещодавно їхала Ядранка (прем’єр-міністр
Хорватії) потягом. Він зупинився. “Чому ми стали?” – “Пані
прем’єрко, немає далі колії!” Ядранка: “Гойдайте потяг, щоб
була видимість, нібиі ми їдемо!”» [див.: http://www.hrt.hr].
Існують й інші анекдоти, де Тіто пов’язаний із сучасними
політиками. «Зустрілися Тіто й Туджман на тому світі. Тудж-
ман каже Тітові: “Привіт, диктаторе!” А той відповідає: “При-
віт, імітаторе!”» [див.: http://www.hrt.hr].
http://www.etnolog.org.ua
172
За анекдотом, на розкішній вечері європейських лідерів
були Тіто і Хрущов. Страви їм подавали на вишуканих сріб-
них тарілках. Та коли Тіто хотів вкрасти одну тарілку зі сто-
лу, помітив, що М. Хрущов перший заховав її під піджак. Тіто
подумав, якщо і він візьме тарілку, нестачу двох одиниць по-
мітять. Коли почалися тости, Тіто встав з келихом почаркува-
тися з господарем, а потім сказав: «Панове, окрім державних
справ я займаюся ілюзіонізмом. Дозвольте мені продемон-
струвати один фокус». Потім узяв срібну тарілку зі столу і,
щоб усі бачили, сховав її під пальто. А потім сказав: «Фокус-
покус, Микито, виймай тарілку з-за поли!» Хрущов мусив ви-
тягнути вкрадену тарілку, а Тітові його залишилася.
Варіант наступного анекдоту відомий ще за часів першої де-
кади радянської влади. На банкеті, організованому 1922 року,
Чичерін бачить, як Красін ховає в кишеню дві срібні ложки.
Він йому знаком показує, що одна ложка для нього, але той
відповідає знаком, що він і сам візьме ложку. Чичерін розсер-
дився: «Панове, увага! Я хочу вам показати один фокус. Ось я
беру дві срібні ложки зі столу і кладу собі в кишеню. А зараз,
товаришу Красін, вийміть їх зі своєї кишені!» [див.: Мельни-
ченко 2007, c. 26].
І сьогодні образ Тіта, який не гребує брати все, що в ньо-
го під рукою, згадують, однак не осуджують. Про це свідчать
жартівливі рядки: «Товаришу Тіто, ти хоч крав, але й нам усім
давав / Ці крадуть, але нікому не дають» [див.: http://www.
galakcija.info/forum/viewtopic.php?f=9&=2463].
Розповіді анекдотів про Тіта і його сучасників – це спосіб
вирішення конфліктних ситуацій між сильною, недоторкан-
ною владою і немічними громадянами. Отже, недоторканне
завдяки «культурі сміху» [див.: Bergson 1987] перетворюєть-
ся в низьке й гротескне.
http://www.etnolog.org.ua
173
ЛІТЕРАТУРА
Журавлëва Т. Ю. Русский анекдот: итоги и перспективы изучения //
Российская славистическая фольклористика: пути развития и исследо-
вательские перспективы / МГУ, филологический факультет. – М., 2007. –
С. 162–169.
Мельниченко М. А. Анекдоты из коллекции Н. В. Соколовой (1926) г.) //
Живая старина. – 2007. – № 4 (56). – С. 24–26.
Политика. – 2004. – № 32693.
Пропп В. Я. Жанровый состав русского фольклора // Пропп В. Я. Фольк-
лор и действительность. – М., 1976. – С. 46–82.
Смоле Ј. Тито очима свог шефа Кабинета // НИН. – 1981. – 3 maj
(№ 1583).
Смолицкая О. В. Советский анекдот: жанровые особенности // Живая
старина. – 2002. – № 2 (34). – С. 16–18.
Стевановић Н. Прикривена комунистичка пактирања // Политика. –
2011. – № 34902.
Требјешанин Ж. Душа и политика. Психопатологија несвакидашњег
живота // Време књиге. – Београд, 1995.
Фролова О. Е. Лингвистический портрет фольклорного жанра (анек-
дот) // Первый Всероссийский конгресс фольклористов: сб. докладов. –
М., 2006. – Т. III. – С. 209–225.
Человек смеящийся : сб. науч. статей / Государственный республикан-
ский центр русского фольклора. – М., 2008.
Bergson H. Smijeh. Esej o značenju komičnog. S francuskog prevela
B. Brlečić // Znanje. – Zagreb, 1987. – Кnj. 134.
Frojd S. Dosetka i njen odnos prema nesvesnom / рreveo s nemačkog
T. Bekić // Matica srpska. – Novi Sad, 1969. – (Odabrana dela Sigmunda Frojda,
knj. 3.)
Škreb Z., Stamać A. Uvod u književnost: teorija, metodologija // Globus. –
Zagreb, 1986.
Štaubringer Z., Popović M. Tito u anegdotama. – Beograd, 1972. (Reprint
2006).
Известных государственных деятелей, военачальников или дру-
гих знаменитостей мы помним, в частности, благодаря анекдотам о
них. Много летний президент Югославии (СФРЮ) Иосиф Броз Тито
был объектом многих анекдотов. Некоторые из них он рассказывал
http://www.etnolog.org.ua
174
о себе сам, другие были собраны и опубликованы его партийными
товарищами, но больше всего их рассказывали в людных местах.
В анекдотах Тито, как правило, изображали остроумным и хитрым,
в то время как зарубежных государственных деятелей, с которыми
он устанавливал международные отношения, – наивными и
глупыми. В то же время помощники Тито характеризовались как
прислужники с безграничным верноподданичеством.
Ключевые слова: анекдот, шутка, Тито, социализм, славяне.
Переклад із сербської
Л. Недашківської
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71793 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T23:32:37Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Раденкович, Л. 2014-12-10T21:16:18Z 2014-12-10T21:16:18Z 2012 Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів / Л. Раденкович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2012. — Вип. 10. — С. 162-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71793 82-36(497.1) Відомих державних діячів, воєначальників або інших знаменитостей ми пам’ятаємо, зокрема, завдяки анекдотам про них. Багаторічний президент Югославії (СФРЮ) Йосип Броз Тіто був об’єктом багатьох анекдотів. Деякі з них він розповідав сам про себе, решту зібрали й опублікували партійні товариші, однак найбільше їх розповідали в людних місцях. В анекдотах Й. Броз (Тіто), як правило, зображували дотепним і хитрим, тоді як закордонних державних діячів, з якими він установлював міжнародні відносини, – наївними й дурненькими. Водночас помічники Тіто вирізнялися прислужництвом і вірнопідданством. Известных государственных деятелей, военачальников или других знаменитостей мы помним, в частности, благодаря анекдотам о них. Многолетний президент Югославии (СФРЮ) Иосиф Броз Тито был объектом многих анекдотов. Некоторые из них он рассказывал о себе сам, другие были собраны и опубликованы его партийными товарищами, но больше всего их рассказывали в людных местах. В анекдотах Тито, как правило, изображали остроумным и хитрым, в то время как зарубежных государственных деятелей, с которыми он устанавливал международные отношения, – наивными и глупыми. В то же время помощники Тито характеризовались как прислужники с безграничным верноподданичеством. Famous statesmen, military leaders and other famous people we remember through the anecdotes about them. Long-term president of Yugoslavia (SFRY), Josip Broz Tito was the object of many jokes. Some of them he told by himself , others were collected and published by the party comrades, and most of them were told by the townspeople in places where they met and gathered together. Праця є частиною проекту «Народна культура сербів поміж Сходом і Заходом» (№177022), що його фінансує Міністерство освіти і науки Республіки Сербії. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Проблеми сучасної славістики Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів Article published earlier |
| spellingShingle | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів Раденкович, Л. Проблеми сучасної славістики |
| title | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| title_full | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| title_fullStr | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| title_full_unstemmed | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| title_short | Усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| title_sort | усні наративи про державних діячів: сучасні моделі традиційних сюжетів |
| topic | Проблеми сучасної славістики |
| topic_facet | Проблеми сучасної славістики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71793 |
| work_keys_str_mv | AT radenkovičl usnínarativiproderžavnihdíâčívsučasnímodelítradicíinihsûžetív |