Cover Image

Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2008
Main Author: Дем’ян, Г.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут народознавства НАН України 2008
Subjects:
Ювілеї
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7181
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій) / Г. Дем’ян // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 358-372. — Бібліогр.: 70 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859806800111468544
author Дем’ян, Г.
author_facet Дем’ян, Г.
citation_txt Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій) / Г. Дем’ян // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 358-372. — Бібліогр.: 70 назв. — укp.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-12-07T15:16:49Z
format Article
fulltext 358 3-4’2008 Народознавчi Зошити Ювiлеї Григорiй ДЕМ’ЯН НАЦIОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЦЬКЕ СПРЯМУВАННЯ ДIЯЛЬНОСТI МИХАЙЛА ЗУБРИЦЬКОГО (Тематико-бiблiографiчний огляд публiкацiй) Hryhorii DEMYAN. On National and State- Creating Direction of Mykhailo Zubrytsky’s Activities (Thematic and Bibliographical Review of Publications). Досi в українськiй науцi увага дослiдникiв i популяризаторiв подвижницького життя Михай- ла Зубрицького (22 жовтня 1856 – 8 квiтня 1919) та його творчої спадщини зосереджува- лася майже виключно на етнографiчних працях. Ледь-ледь дехто заторкував iсторичнi публiкацiї i ще менше – фольклорнi записи та їх осмис- лення. Головної ж мети, яка вiд студентського вiку i до кiнця життя спрямовувала кожен крок греко-католицького священика-патрiота, вченого i громадсько-полiтичного дiяча, практично не з’я- совував нiхто. Аналiтичне осмислення всього, що зробила ця далеко не буденна особистiсть у науцi та публi- цистицi, громадсько-культурному та полiтичному життi Захiдної Бойкiвщини, дуже виразно по- казує, що головною метою i основним змiстом, навiть сенсом свого буття Михайло Зубриць- кий вважав працю, максимально спрямовану на вiдновлення державної незалежностi i соборностi України. Великою мiрою цьому сприяло й те середови- ще, в якому минули його раннє дитинство i юна- цький вiк. На Бойкiвщинi усвiдомлення необхiд- ностi позбутися iноземного колонiального понево- лення не зникало нiколи. Воно передавалося вiд одного поколiння до iншого навiть у колискових пiснях i ще бiльше в рiзних героїчних легендах та переказах тощо. Щаслива доля уже в шкiльнi роки звела Михайла Зубрицького з Iваном Фран- ком, а в зрiлому вiцi також iз такими добре вiдо- мими кожному українцевi вченими i патрiотами- державниками, як Михайло Грушевський, Воло- димир Гнатюк, Федiр Вовк та iншi. У цьому оглядi розкриваються важливi аспекти нацiонально-державницького полiтичного змiсту майже всiх дотичних публiкацiй М.Зубрицько- го, а їх повнi назви i мiсце друку подаються в прикiнцевих покликаннях з таким розрахунком, аби зацiкавлений читач чи й фахiвець-дослiдник при потребi мiг без особливих ускладнень знайти вiдповiдну працю i використати її. Необхiднiсть такого принципу побудови цiєї статтi диктується тим, що на час її опрацювання ще не було ви- дано нi бiблiографiчного покажчика творчої спад- щини вченого, нi не розкрито всiх його псевдо- нiмiв i криптонiмiв, не кажучи вже про те, що бiльшiсть його публiкацiй побачили свiт узагалi без жодного пiдпису. А обiзнанiсть iз його дiя- льнiстю настiльки мала, що частина людей навiть з вищою освiтою нерiдко плутає цього вченого з iсториком-москвофiлом Денисом Зубрицьким. Iдеї самостiйностi i соборностi Української На- цiї такi чiткi й багатограннi в Михайла Зу- брицького, що його з повною пiдставою тре- ба вважати одним iз безсумнiвних i до то- го ж яскравих попередникiв державницької iде- ологiї i навiть наукової, публiцистичної, прос- вiтянської i пропагандивної дiяльностi УВО та ОУН. “Хочемо жити яко руський [українсь- кий. – Г.Д.] народ, вiд нiкого не залежний”,– заявив М.Зубрицький у доповiдi з нагоди 100-рiччя “Енеїди” I.Котляревського в Старому Самборi1. До того ще належить й органiзацiйна праця над створенням осередкiв української кооперацiї та читалень “Просвiти”, багатогранна полiтично- освiдомлююча робота з людьми карпатських сiл, що розташованi далеко вiд важливих адмiнiстра- тивних, промислових та культурно-освiтнiх цент- рiв Галичини. Вiд 17 листопада 1883 та 25 квiт- ня 1914 р. М.Зубрицький служив парохом у селi Мшанець, тепер Старосамбiрського р-ну Львiв- 1Зубрицький М. Столiтнi роковини вiдродження укра- їнсько-руського письменства // Свобода.– 1899.– 25 лю- того (9 марта), 4 (16) марта, 18 (30) марта, 25 марта (6 цвiтня).– Ч. 9-10, 12-13. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 359 ської обл. Решту свого вiку провiв i помер у с. Береги Долiшнi бiля Устрiкiв, якi разом з iнши- ми обширними споконвiчними українськими ав- тохтонними землями росiйський диктатор Йосиф Сталiн вiддав своїм польським колаборантам i марiонеткам2. Отож треба було мати вроджений i неабиякий прагматичний та наполегливий спосiб життя, не- зламну вiру у велике майбуття Української На- цiї, щоб зумiти i в тiй мiсцевостi, де польсь- ко-австрiйськi окупанти усвiдомлено зберiгали i дуже низький рiвень освiти та культури, i чи не найвiдсталiшу в Європi систему господарст- ва, взятися за невтомнi пошуки шляхiв виходу iз застою та безперервного економiчного пограбу- вання. М.Зубрицький, який змалку захоплював- ся iсторiєю, особливо України, вчасно зрозумiв, що кожен нацiонально-визвольний рух стає по- тужним лише за умови тривалої i всебiчної його пiдготовки. Саме тому вiн постiйно займався справами шкiльної i професiйної освiти. I не лише як ка- техит. Його цiкавили, насамперед, тi дiлянки, де найефективнiше формувався свiтогляд i заклада- лися основи українського нацiонального патрiоти- зму на все майбутнє життя. Дуже вдало викорис- товував для цiєї мети власнi катехизацiйнi викла- ди. Та поряд з тим, намагався постiйно впливати на покращення рiвня знань i особливо вивчен- ня української мови3, рiшуче протестував проти 2Докладнiше див.: Кирчiв Р. Етнографiчне дослiджен- ня Бойкiвщини.– К.: Наук. Думка, 1978.– С. 61-66; Де- м’ян Г. Маловiдомi сторiнки життя i наукової працi Михай- ла Зубрицького // Записки НТШ.– Т. CCXXIII.– Львiв, 1992.– С. 172-196; Його ж. Листи Володимира Гнатюка до Михайла Зубрицького // Там само.– С. 293-308; Його ж. Широкий спектр дiяльностi ученого: До 140-рiччя вiд дня народження Михайла Зубрицького // Слово Просвiти (Старий Самбiр).– 1996.– Вересень.– Ч. 9. 3[Зубрицький М.] Про iспит в Iнститутi дiвочiм в Пе- ремишли i загальнi збори Iнституту [...] // Дiло.– 1897.– 23 червня (5 липня).– Ч. 140; Його ж. З Старомiсько- го повiта: iспит в школi народнiй в Мшанци...) // Дiло.– 1893.– 1 (13) липня.– Ч. 144; Його ж. З порядкiв шкi- льних: З Старомiського пишуть нам: Панна Юлiя Назаре- вичiвна... // Дiло.– 1898.– 12 (24) серпня.– Ч. 178; Його ж. Чотири куренди декана Iгната Давидовича з Радимна з д[ня] 9 i 10 мая 1816 р. // Франко I. Матерiали до iсторiї гал[ицько]-руського шкiльництва в рр. 1801-1848 / Мате- рiали до культурної iсторiї Галицької Руси XVIII i XIX вi- влаштовування польських нацiональних i релiгiй- них свят4, низької фахової пiдготовки педагогiв та асимiляцiйної дiяльностi завойовникiв5, домагав- ся вiд держави збiльшення коштiв на утримання шкiл6. До кiнця свого життя послiдовно висту- пав проти випадкiв нехтування українською мо- вою чиновниками-шовiнiстами в урядових уста- новах, працiвниками поштового зв’язку7. Дома- ку, зiбранi Мих.Зубрицьким, Юр.Кмiтом, Iв.Кобилецьким, Iв.Е.Левицьким i Iв.Франком, виданi пiд редакцiєю Iвана Франка.– Львiв, 1902.– С. 206-214. 4[Зубрицький М.] Чи в чисто руськiй школi в чисто руськiм селi мають обходитися свята польськi? // Дiло.– 1892.– 28 падолиста (10 грудня).– Ч. 269; Його ж. Чи в чисто руськiй школi в чисто руськiм селi мають обходитися свята польськi? // Дiло.– 1893.– 8 (20) сiчня.– Ч. 5; Його ж. З Старомiського повiта: В ч. 269 “Дiла” [...] // Дiло.– 1893.– 8 (20) мая.– Ч. 101; Його ж. Про святкованє ла- тинських, взгядно польських свят в школi в чисто руськiй громадi // Дiло.– 1895.– 24 марта (5 цвiтня).– Ч. 68. 5[Зубрицький М.] З Старомiського: (Ще кiлька слiв про школу в Мшанци) // Дiло.– 1893.– 16 (28) сiчня.– Ч. 12. 6З[убриць]кий М. Стяганє шкiльного бюджету // Дiло.– 1893.– 23 серпня (4 вересня).– Ч. 187 i 188; Його ж. Дбалiсть урядовцiв о народне шкiльництво: (Допис з Туреччини) // Дiло.– 1903. – 27 падолиста (10 грудня).– Ч. 268; Свiй [псевдонiм М.Зубрицького. – Г.Д.] Моск- вофiльство в iєрархiї // Дiло.– 1903.– 27 падолиста (10 грудня).– Ч. 268; Його ж. Про сумну подiю в Переми- ськiй руськiй гiмназiї // Дiло.– 1904.– 28 грудня (1905.– 10 сiчня).– Ч. 290; Його ж. Картина до iсторiї шкiльни- цтва в Галичинi на початку XIX вiку // Дiло.– 1900.– 21 сiчня (2 лютого).– Ч. 16. 7[Зубрицький М.] З Старомiського повiта: (Як меншi уряди шанують наш язик. Пригода на поштi в Старiм мiс- тi) // Дiло.– 1892.– 7 (19) травня.– Ч. 103; Його ж. З-пiд Лютовиськ пишуть нам: Був у Лютовиськах поштар... // Дiло.– 1892.– 28 мая (9 червня).– Ч. 119; Його ж. Ша- нуймо свою рiдну мову! // Дiло.– 1898.– 2 (14) жовтня.– Ч. 219; Його ж. Погляд на наш язиковий i правописний спiр // Дiло.– 1898.– 5 (17) грудня.– Ч. 272; Його ж. Нашi галицькi пошти дуже часто не доставляють адреса- там посилки пiсля адреси... // Дiло.– 1899.– 28 грудня.– Ч. 289; Його ж. Хитрощi ц[iсарсько-]к[оролiвської] крає- вої ради шкiльної // Дiло.– 1899.– 28 грудня.– Ч. 289; Йо- го ж. Картина до iсторiї шкiльництва в Галичинi на початку XIX в. // Дiло.– 1900.– 21 сiчня (2 лютого).– Ч. 16; Його ж. Непошанованє руської мови // Дiло.– 1900.– 23 марта (5 цвiтня).– Ч. 68; Його ж. До iсторiї руського шкiльницт- ва 1848 роцi // Дiло.– 1900.– 11 (24) мая.– Ч. 106; Його ж. З Старосамбiрського: (Хоробливий об’яв патрiотизму) // Дiло.– 1901.– 13 (26) марта.– Ч. 58; Його ж. Нагiн- ки на руську мову // Дiло.– 1902.– 14 (27) падолиста.– 360 3-4’2008 Народознавчi Зошити гався уже в кiн. XIX ст. державного статусу для неї, введення в усе громадське життя. Та треба було чекати аж до 28 червня 1996 р., коли цю iдею Верховна Рада внесла до Конституцiї Украї- ни. Там її сформульовано таким чином: “Держав- ною мовою в Українi є українська мова. Держава забезпечує всебiчний розвиток i функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї України”8. М.Зубрицький друкував протести людей i свої власнi в українськiй перiодицi, залучаючи таким способом iнших до активної боротьби за природ- нє право автохтонної нацiї послуговуватися в усiх сферах життя i дiяльностi рiдною мовою. Послi- довно переконував iнтелiгенцiю, що вона повинна працювати з народом, у тому числi i в цiй дiлян- цi, нести людям “свiтло правди i науки в свiй- ськiй руськiй одежi”9. Домагався вiн повної рiв- ноправностi української мови в Австро-Угорськiй iмперiї10. Звертався вчений i до високоосвiчених фахiв- цiв, намагаючись переконати їх якомога приско- рити пiдготовку досконалого правопису. Вислов- лював при цьому своє бажання бачити його побу- Ч. 256; Його ж. З Старомiського повiта пишуть нам: На 23 жовтня с. р. покликало ц. к. староство всiх вiйтiв i громадськiх писарiв... // Дiло.– 1903.– 17 (30) жовтня.– Ч. 235; Його ж. Самоволя урядника: (Допис вiд Старого Самбора) // Дiло.– 1903.– 20 грудня (1904.– 2 сiчня).– Ч. 286. 8Конституцiя України, прийнята на п’ятiй сесiї Верхов- ної Ради України 28 червня 1996 року.– К., 1996.– С. 3. 9[Зубрицький М.] “Жнива великi, а робiтникiв мало!” // Батькiвщина.– 1892.– 9 (21) жовтня.– Ч. 41; Його ж. Приятелi громад // Дiло.– 1896.– 9 (21) мая.– Ч. 103. 10З[убрицький] М. Кривда руського язика: З Вiдня // Дiло.– 1888.– 9 (21) листопада.– Ч. 249; Його ж. Перес- лiдуванє руського письма: Iз Старосамбiрського повiта пи- шуть нам: Ц. к. староство в Старiм Самборi заказало сего року громадi Плоске писати по-руськи... // Дiло.– 1905.– 25 мая (7 червня).– Ч. 117; Його ж. Нехтованє руського письма на державних зелiзницях // Дiло.– 1906.– 8 (21) лютого.– Ч. 29; Його ж. Виборчi листи не вiльно писа- ти по-руськи // Дiло.– 1907.-14 !марця.– Ч. 48; Його ж. Письмо з Старосамбiрщини: (Вiйтiвськi сесиї; нагiнка на руську мову) // Дiло.– 1907.– 13 цвiтня.– Ч. 74; Його ж. Жандармерiя конфiскує руськi пашпорти на худобу // Дiло.– 1908.– 20 н. ст. (7 ст. ст.) липня.– Ч. 160; Його ж. Ц. к. староство в Старiм Самборi викинуло вже цiлком руську азбуку i руську мову зi свого урядовання // Дiло.– 1912.– 14 н. ст. (1 ст. ст.) падолиста.– Ч. 257. дованим за фонетичним принципом11. Та найбi- льше, все-таки, сподiвався на народну свiдомiсть, невтомно пiдтримував тi традицiйнi форми збе- реження нацiональної iдентичностi, якi рятували українцiв вiд iноземної асимiляцiї, мiж ними й уникання слiв чи взагалi переходу на мову по- неволювачiв12. Неодноразово при таких розмовах цiлком слушно звертав увагу, що недоля Україн- ського Народу полягає не лише в проблемах мов- ного характеру. Зрозумiло, що вiд цiєї думки – один крок до висновку про потребу повної нацiо- нальної незалежностi України13. I М.Зубрицький зробив його чiтко i вчасно. З цiлковитою слушнiстю священик i вчений постiйно турбувався про виховання i навчання дi- тей та молодi. Українська дитина, – писав вiн у своїй статтi “Наша культурна праця якось пиняво йде”, – “цiлком не буде мати хiсна, коли її голову напихати будуть iсторiями про Кракуса, Ванду, Казимира i Естерну, про Варвару Радзивилiвну i т. д. Але няй дадуть школу, звiдки би розхо- дилося правдиве свiтло, щоби розширився погляд селянина на природу, щоб набрав почуття своєї гiдностi i перед леда ким не гнувся... Добра школа навчить молодих людей глядати способу до життя в независимiм трудi i скоро щезне той iдеал до- битися платничого аркушика а бодай стати яким невеликим наставником, писарем, дяком i т. д. А без доброї школи ми все останемо варварами”14. Знаходив М.Зубрицький час i на пропагуван- ня мiж батьками та педагогами дитячого журна- лу “Дзвiнок”. Зауважував при цьому, що краще передплатити дiтям цей часопис, нiж купувати якiсь ляльки та iншi витребеньки15. Повiдомляв i про видання праць з iсторiї України для масового 11[Зубрицький М.] З Турчанського: (В справi право- писнiй) // Дiло.– 1892.– 19 (31) марта.– Ч. 65. 12[Зубрицький М.] З Старомiщини: (Дбаймо о чистоту нашої бесiди) // Батькiвщина.– 1894.– 1 (13) цвiтня.– Ч. 7. 13З[убрицький] М. “Ми не маємо граматики!” // Дiло.– 1896.– 18 (30) вересня, 19 вересня (1 жовтня).– Ч. 210, 211. 14[Зубрицький М.] Наша культурна праця якось пиняво йде // Дiло.– 1897.– 5 (17), 8 (20), 10 (22) грудня.– Ч. 276-278. 15З[убриць]кий М. “Дзвiнок”: письмо для руської моло- дежи // Дiло.– 1902.– 6 (19) цвiтня.– Ч. 79. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 361 читання16. Навiть вибiр iмен для дiтей не вва- жав другорядною справою, а складовою частиною усвiдомленого ставлення до українського тради- цiоналiзму i патрiотизму17. Дуже актуальною бу- ла його протидiя давно практикованiй захiдними експансiонiстами полонiзацiї назв мiсцевостей18. З тих часiв минуло вже цiле сторiччя, але й те- пер доводиться з сумом констатувати, що нi вжи- вання в урядових установах, нi виховання нашої молодi навiть в умовах незалежностi ще не на- були того нацiонального змiсту, якого домагався Михайло Зубрицький. Маємо кiлькiсно досить великi кадри iнтелi- генцiї, але i в її рядах, на жаль, окупацiйний московсько-бiльшовицький режим залищив масу здегенерованих безбатченкiв, для яких Українська нацiональна Iдея i тепер така ж далека i байдужа, як i його ровесникам наприкiнцi XIX ст. Часто з нею ситуацiя навiть гiрша. Загляньмо в сере- довище наших учених природничо-математичних галузей. Та ж пiсля десятьох рокiв незалежно- стi України тiльки декотрi з них пишуть i ви- дають свої твори нашою державною мовою. Або як болiсно повiльно науковцi-гуманiтарiї позбува- ються iмперсько-тоталiтарних росiйсько-комунiс- тичних стереотипiв у фiлологiї, iсторiї, лiтерату- рознавствi, полiтологiї, лiнгвiстицi, полiтекономiї, правознавствi тощо. Тi ж самi хвороби бачимо й серед духовенс- тва та педагогiв. Тому звертання Михайла Зуб- рицького – бути разом зi своїм народом, вчити- ся в нього i працювати для нього – залишаєть- ся актуальним i на початок третього тисячолiт- тя. Українська iнтелiгенцiя зобов’язана доскона- ло знати свою Нацiю та її потреби. Духовенс- тво також. Тодi менше матимемо недоречних, на- в’язаних нам чужими силами мiжконфесiйних та iнших непорозумiнь мiж людьми19, а то й вiд- 16Зубрицький М. Iсторiя України-Руси. Написав Олек- сандр Барвiнський. Коштом i заходом тов. “Просвiта” у Львовi, 1904 // Дiло.– 1904.– 22 падолиста (5 грудня).– Ч. 263. 17Зубрицький М. Iмена, назви i прозвища у селян с. Мшанця Старосамбiрського повiта // Записки НТШ.– 1907.– Т. LXXIX.– Кн. V.– С. 142-154. 18З[убриць]кий М. Польщенє назв мiсцевостей // Дiло.– 1912.– 6 н. ст. марта (22 ст. ст. лютого).– Ч. 52. 19[Зубрицький М.] Наша культурна праця якось пиняво вертої працi на шкоду власному народовi. Iнте- лiгентом – iдеалом Михайла Зубрицького – бу- ла та особа розумової працi, яка протягом цiлого свiдомого життя усi Свої сили i знання вiдда- вала боротьбi за кращу долю Української Нацiї. Його клич “Не служити анi ляхам, анi Москвi” був цiлком спiвзвучним i зрозумiлим абсолют- нiй бiльшостi i тодiшнiх, i теперiшнiх українцiв20. В iншому випадку, доводить автор на прикла- дi з видачею росiйським генералом Кречетнiко- вим Iвана Гонти та його друзiв полякам на муки i страту, ми залишатимемося iграшкою в руках чужинцiв21. Найганебнiшим видом нацiонального безбат- ченкiвства в Галичинi, Буковинi та Закарпаттi було так зване москвофiльство. Його учасники жалюгiдно силкувалися заперечувати навiть са- ме iснування Української Нацiї i, зрозумiло, її мови та культури. Михайло Зубрицький протя- гом усього життя рiшуче, послiдовно i невтом- но вiв боротьбу проти цього потворного рiзнови- ду яничарства. Подiбно до Iвана Франка, Лесi Українки, Михайла Грушевського, Корнила Ус- тияновича, Богдана Лепкого, Василя Сiмовича, Степана Смаль-Стоцького, Володимира Гнатюка, Олександра Колесси, Василя Щурата та багатьох iнших визначних дiячiв української науки i ку- льтури, де тiльки мiг, доводив абсурднiсть моск- вофiльських теоретичних постулатiв i практичних дiй22. йде; Х. [криптонiм М.Зубрицького.– Г.Д.] Повiтова авто- номiя знесена в Старосамбiрськiм повiтi: (Допис) // Дiло.– 1904.– 14 (27) жовтня.– Ч. 232. 20З[убриць]кий М. Гасителi народного духа // Дiло.– 1896.– 4 (16) цвiтня.– Ч. 74. 21Там само. 22Зубрицький М. Михайло Максимович i Денис Зуб- рицький // Зоря.– 1888.– Ч. 6.– С. 107-108; Його ж. Якою дорогою нам iти? // Дiло.– 1894.– 28, 29 грудня.– Ч. 288-289; Його ж. Русини супротив полякiв i москалiв // Батькiвщина.– 1895.– 1 (13), 16 (28) липня.– Ч. 13, 14; Його ж. Гасителi народного духа // Дiло.– 1896.– 3 (15), 4 (16) цвiтня.– Ч. 73-74; Його ж. Де глядати го- ловної причини руського “раболєпiя”? // Дiло.– 1896.– 8 (20) мая.– Ч. 102; Його ж. Тихий, але ревний патрiот // Дiло.– 1898.– 24, 26 марта (5, 7 цвiтня).– Ч. 67-68; Його ж. Геростратова робота // Дiло.– 1899.– 4 (16) жовтня.– Ч. 222; Його ж. Письмо з Турецького повiту: Тi люде, що в початках 1880-х рокiв були ще на студiях у Львовi... // Дiло.– 1900.– 17 лютого (1 марта).– Ч. 38; Його ж. 362 3-4’2008 Народознавчi Зошити Цiлком природнiм, у зв’язку з цим, був прин- циповий концептуальний висновок Михайла Зуб- рицького: “Розвiй руського народу, єго пiднесенє не прийде анi вiд пiвночи, анi вiд заходу, але до- вершиться власними силами русинiв”23. Такi пе- реконання вчений поширював i в своїх публiкацi- ях, i пiд час iндивiдуальних та гуртових гутiрок з людьми, i у виступах на вiчах, навiть у церковних проповiдях. Не раз повторював при цьому: “А, однак, ми, Русини-Українцi, хочемо жити своїм, непозиченим життям”24. Сьогоднi вже немає потреби довго переконува- ти українське освiчене громадянство в тому, що на таких же засадах базувалася визвольна кон- цепцiя ОУН Євгена Коновальця, Степана Банде- ри та УПА. У добре вiдомiй працi “Третя свiтова вiйна i визвольна боротьба” Головний Провiдник ОУН писав: “Єдиний шлях, на якому можна здо- бути справжнє визволення й державну суверен- нiсть України, – це українська нацiональна ре- волюцiя, власна боротьба Української Нацiї про- ти московсько-большевицького поневолення. По- неволений чужою державою народ може здобу- ти справжнє i тривке визволення тiльки власним змаганням, напругою всiх своїх сил у боротьбi на життя i смерть”25. Аналогiчну орiєнтацiю на власнi сили послi- довно обґрунтовував Степан Бандера i в сво- їх працях “Слово до українських нацiоналiстiв- революцiонерiв за кордоном”26, “За правильне розумiння визвольно-революцiйного процесу”27, Читальня в руськiм семiнари у Львовi вiд осни 1879 р. до 1883 р. // Дiло.– 1900.– 30 червня (13 липня), 1 (14), 3 (16), 4 (17) липня.– Ч. 145-148; Його ж. Москвофiли на услугах польщини // Дiло.– 1902.– 15 (28) червня.– Ч. 133; Його ж. “Не пора, не пора москалеви й ляхо- ви служить” // Свобода.– 1912.– 19, 26 вересня, 3, 10 i 17 жовтня.– Ч. 38-42. 23[Зубрицький М.] Письмо з Старомiського повiту: Дня 9 с. м. вiдбулося в Старiм мiстi повiтове вiче... // Дiло.– 1896.– 11 (23) жовтня.– Ч. 230. 24З[убрицький] М. Шануймо свою рiдну мову! // Дiло.– 1898.– 2 (14) жовтня.– Ч. 219. 25Бандера С. Третя свiтова вiйна i визвольна боротьба // Бандера С. Перспективи української революцiї.– Видання Органiзацiї Українських Нацiоналiстiв, 1978.– С. 226-227. 26Бандера С. Слово до українських нацiоналiстiв-рево- люцiонерiв за кордоном // Там само.– С. 82. 27Бандера С. За правильне розумiння визвольно-рево- люцiйного процесу // Там само.– С. 350-351. “Перспективи української нацiонально-визволь- ної революцiї”28 та iнших. Спiвзвучнiсть обидвох думок очевидна i не потребує додаткових доказiв. Умiло використовував М.Зубрицький прикла- ди нацiонально-визвольних рухiв в iнших краї- нах для полiтичного освiдомлення своїх близьких i далеких спiввiтчизникiв. Влучно висмiював аб- сурднiсть “доказiв” польських анексiонiстiв про їхнє “право” на панування на українських зем- лях29. Подiбними були його погляди i на дема- гогiчнi твердження iнших завойовникiв. Учено- го обурювала кожна спроба принижування честi i гiдностi Української Нацiї, її видатних дiячiв30. Мало того, як вдумливий аналiтик, вiн бачив, що така пропаганда шкодить i самим загарбникам. “Сєнкевич, – писав М.Зубрицький, – своїм “Og- niem i mieczem” зробив кепську прислугу своїй суспiльности, бо зноровив єї, показуючи заслугу i лицарськi дiла предкiв там, де того всього не було”31. Цiлеспрямовано i вдумливо використовував сi- льський священик рiзнi можливостi свого ча- су для залучення iнтелiгенцiї та хлiборобiв до органiзованої полiтичної боротьби за здобуття українцями гiдного мiсця мiж iншими вiльними народами Європи. Важливу нагоду для iдейно- нацiонального загартування i консолiдацiї надава- ли вибори. Добре знаючи стару практику окупа- цiйних режимiв, якi максимально зосереджували владу в руках упривiлейованих нацiональних мен- шин, i за їх допомогою експлуатували i тримали в покорi автохтонiв, М.Зубрицький разом iз про- вiдними дiячами Галичини докладали всiх сил для проведення якнайбiльшого числа своїх спiввiтчиз- никiв до урядових структур. Певнi можливостi на нижчих щаблях тодiшнє австрiйське законодавст- во надавало. Та цьому рiшуче протидiяли поляки, якi до 1772 р. у Галичинi були пануючою нацiєю. Новi ж окупанти зробили їх своїм допомiжним знаряддям для гноблення i визиску українцiв. За такої ситуацiї боротьба за кожне мiсце на- 28Бандера С. Перспективи української нацiонально-виз- вольної революцiї // Там само.– С. 507, 525-526. 29З[убриць]кий М. Право грекiв на Македонiю, а полякiв на Русь-Україну // Дiло.– 1903.– 23 червня (6 липня).– Ч. 139. 30Там само. 31Там само. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 363 вiть у повiтових радах мала виразний нацiона- льний змiст. Вiд складу таких iнституцiй час- то залежали не лише нацiонально-полiтичнi рi- шення повiтового керiвництва, а й дуже вiдчутнi для мiсцевих людей ухвали соцiально-економiчнi. Стосувалося це й iнших владних структур. Нiко- ли не забуваючи того, Михайло Зубрицький ста- рався якнайефективнiше використати кожнi вибо- ри i залишив про це iстотний слiд у своїх пуб- лiкацiях, з яких можна укласти чималий темати- чний збiрник унiкальних матерiалiв. Досi на них майже не звертали увагу дослiдники значною мi- рою через те, що мало не всi працi друкували анонiмно32. 32[Зубрицький М.] З Старомiського повiта: (Що голова – то розум, або нова практика вибору несталих членiв паро- хiяльних комiтетiв) // Дiло.– 1893.– 22 лютого (6 марта).– Ч. 41; Його ж. З Старомiського повiта пишуть нам: Дня 28 цвiтня с. р. вiдбувся в Старiм Мiстi доповнюючий ви- бiр одного члена повiтової ради з сiльських громад... // Дiло.– 1893.– 23 цвiтня (5 мая).– Ч. 89; Його ж. Пи- сьмо з села: (Чому польськi полiтики хотять заводити ок- ружнi громади?) // Батькiвщина.– 1894.– 1 (13) сiчня.– Ч. 1; Його ж. З Старомiського повiта: (Доповнюючий ви- бiр одного члена до повiтової ради i єго притока) // Дiло.– 1894.– 8 (20) липня.– Ч. 151; Його ж. Вибiр посла в Старiм Мiстi: (Письмо з Старомiського) // Дiло.– 1894.– 28, 29 жовтня (29, 30 падолиста).– Ч. 242-243; Його ж. Ще дещо про вибiр посла в Старiм Мiстi: (Письмо з Ста- ромiського) // Дiло.– 1894.– 4 (16), 5 (17) падолиста.– Ч. 248-249; Його ж. Наш устрiй державний та сойм кра- євий // Батькiвщина.– 1894.– 1 (13), 16 (28) грудня.– Ч. 24-25; Його ж. З руху виборчого: З Старомiського пи- шуть нам: Рух виборчий в найбiльшiм розгарi... // Дiло.– 1895.– 23 серпня (4 вересня).– Ч. 188; Його ж. Як пе- ревелись вибори послiв: З Старомiського пишуть нам: До 23 вересня був у нас урядовим кандидатом... // Дiло.– 1895.– 25 вересня (8 жовтня).– Ч. 215; Його ж. З Тур- чанського пишуть нам: Позвольте менi докинути дещо до оголошених уже справоздань про славнi вибори турецькi... // Дiло.– 1895.– 12 (24) жовтня.– Ч. 229; Його ж. З Ту- рчанського: (З життя-буття народу сiльського) // Дiло.– 1895.– 13 (25) падолиста.– Ч. 254; Його ж. Про доповню- ючий вибiр до ради повiтової в Старомiськiм повiтi пишуть нам // Дiло.– 1895.– 22 падолиста (4 грудня). Ч. 261; Йо- го ж. “Strawne” жандармам за вибори... // Дiло.– 1896.– 13 (25) марта.– Ч. 58; Його ж. З Старомiського пишуть нам: Вибори до ради повiтової з курiї сiльської... // Дiло.– 1896.– 12 (24) жовтня.– Ч. 231; Його ж. Вiд Вп. о. Ми- хайла Зубрицького з Старомiського одержуємо отсе пи- сьмо // Дiло.– 1896.– 1 (13) падолиста.– Ч. 247; Його ж. Народне вiче в Мшанци // Дiло.– 1897.– 8 (20), 9 (21) сiчня.– Ч. 5-6; Його ж. Про збiр в Самборi з дня Недостатня поiнформованiсть та iндеферент- нiсть частини виборцiв призводила до того, що бiльшiсть мiсць в урядових структурах опиняла- ся в руках агресивних кiл нацiональних меншин, переважно полякiв33. I таку ситуацiю австрiйсь- кi займанцi створювали свiдомо для полегшення свого панування34. 4 лютого... // Дiло.– 1897.– 27 сiчня (8 лютого).– Ч. 21; Його ж. З Турецького пишуть нам: [вiд слiв] Правибо- ри в Михнiвци i Лип’ю... // Дiло.– 1897.– 22 лютого (6 марта).– Ч. 43; Його ж. З Турецького пишуть нам: Дня 7 с. м. рано явився в Михнiвци жандарм... // Дiло.– 1897.– 28 лютого (12 марта).– Ч. 48; Його ж. З Туре- цького пишуть нам: Почавши вiд правиборiв... // Дiло.– 1897.– 5 (17) марта.– Ч. 52; Його ж. Письмо з Туре- цького повiта: Ц. к. староста турецький приготовляєся до нових виборiв // Дiло.– 1897.– 15 (27) мая.– Ч. 109; Його ж. Новий повиборчий процес // Дiло.– 1897.– 10 (22) липня.– Ч. 154; Його ж. Письмо з Турецького повiта: Карна розправа против сiмох селян з Михнiвця... // Дiло.– 1897.– 16 (28) серпня.– Ч. 184; Його ж. За правибори в Михнiвци // Дiло.– 1897.– 18 (30) серпня.– Ч. 185; Його ж. Письмо з Турецького повiта: Турецький повiт славний на цiлу Галичину... // Дiло.– 1898.– 22, 23 цвiтня (4, 5 липня).– Ч. 88-89; Його ж. Письмо з Сянiцького: В на- шiм окрузi два сторонництва польськi... // Дiло.– 1898.– 30 мая (11 червня).– Ч. 118; Його ж. Письма з краю. З Турчанського пишуть нам // Дiло.– 1898.– 21 жовтня (2 падолиста).– Ч. 235: Його ж. Письма з краю. З Тур- чанського пишуть нам: Засудженi за торiчнi вибори селяни з Михнiвця... // Дiло.– 1898.– 22 жовтня (3 падолиста).– Ч. 236; Його ж. Письмо з краю: З-пiд Лютовиськ. Дня 27 вересня с. р. мав вiдбутися (i вiдбувся) доповнюючий вибiр члена повiтової ради... // Дiло.– Додаток до чч. 264 i 265.– 1899.– 25 падолиста (7 грудня); Його ж. Староса- мбiрський ц. к. староста Рiччi против передвиборчих зборiв // Дiло.– 1900.– 17 (30) падолиста.– Ч. 260; Його ж. З Старого Самбора пишуть нам: При виборах в V курiї... // Дiло.– 1900.– 2 (15) грудня.– Ч. 272; Його ж. Шля- хтич мститься на руськiм селянинi за вибори: (Допись) // Дiло.– 1904.– 29 вересня (12 жовтня).– Ч. 219; На- очний свiдок [псевдонiм М.Зубрицького. – Г.Д.] Виборчi розбої: Zieliński zbÃlażniÃl siȩ // Дiло.– 1907.– 27 мая.– Ч. 107; Його ж. З округа 51 (Сянiк-Риманiв); з 54 окру- га (Дрогобич-Балигород i т. д.) // Дiло.– 1911.– 1 н. ст. липня (18 ст. ст. червня) // Ч. 144; Його ж. Виборчi наду- життя. Старосамбiрщина // Дiло.– 1913.-18 н. ст. червня (5 ст. ст.).– Ч. 133; Його ж. По виборах. Старий Самбiр // Дiло.– 1913.– 4 н. ст. (21 ст. ст.) червня.– Ч. 147. 33[Зубрицький М.] Письмо з Турецького повiта: // “Дi- ло” (в ч. 29) подало змiст вiдозви... // Дiло.– 1898.– 16 (28) лютого.– Ч. 36. 34[Зубрицький М.] Письмо з села: (Чому польськi помi- щики хотять заводити окружнi громади? // Батькiвщина.– 364 3-4’2008 Народознавчi Зошити Вчений i громадський дiяч не лише сам гли- боко розумiв також значення органiзованих форм дiяльностi селян над пiднесенням загальноосвiт- нiх та економiчних знань, оволодiння принаймнi найпростiшими методами спiльного опору заво- йовникам тощо. Отець Михайло використовував свiй авторитет i знання для створення в бойкi- вських селах читалень “Просвiти”. Саме за йо- го безпосередньою участю були заснованi i дiяли такi осередки культури в Мшанцi35, Грозьовi36, Михнiвцi37, Лавровi38, Лiмнi39, Головецькому40, Лип’ю41. Пiдтримував вiн i товариство “Сiльсь- кий Господар”, захищав його членiв вiд рiзних дискримiнацiї тощо42. Iстотно зменшувала економiчний визиск се- лянства корчмарями, спекулянтами i лихваря- ми органiзацiя української кооперативної торгiвлi. М.Зубрицький пропагував цю форму працi в се- лах43 i допомагав вiдкривати вiдповiднi крамницi, 1894.– 1 (13) сiчня.– Ч. 1. 35[Зубрицький М.] Рух в руських товариствах: Дня 28 лютого 1892 [р.] отворено читальню “Просвiти” в Мшанци... // Дiло.– 1892.– 20 лютого (3 марта).– Ч. 41; Його ж. Видiл читальнi “Просвiти” в Мшанци // Дiло.– 1892.– 21 цвiтня (3 мая).– Ч. 89; Його ж. Читальню “Про- свiти” в Мшанци... // Читальня.– 1894.– 9 (21) липня.– Ч. 13. 36[Зубрицький М.] З Старомiського повiта пишуть нам: Дня 2 цвiтня с. р. отворено читальню “Просвiти” в Гро- зьовi... // Дiло.– 1893.– 27 марта (8 цвiтня).– Ч. 68. 37[Зубрицький М.] З-пiд Лютовиськ пишуть нам: Дня 11 цвiтня с. р. вiдкрито в Михнiвци Турецького повiта читальню “Просвiти”... // Дiло.– 1893.– 6 (18) цвiтня.– Ч. 74. 38[Зубрицький М.] З Старомiського: (Селянський театр в читальни в Лавровi) // Дiло.– 1894.– 9 (21) липня.– Ч. 152. 39[Зубрицький М.] З-пiд Турки пишуть нам: Дня 26 липня с. р. вiдбулося отворенє читальнi “Просвiти” в Лiмнi... // Дiло.– 1901.– 20 липня (2 серпня).– Ч. 162. 40[Зубрицький М.] Вiд Старого Самбора: (Розв’язанє читальнi “Просвiти” в Головецьку) // Дiло.– 1902.– 1 (14) марта.– Ч. 49. 41[Зубрицький М.] З-пiд Лютовиськ: (Мелiорацiї в Михнiвци. Читальня “Просвiти” в Лип’ю... // Дiло.– 1902.– 8 (21) мая.– Ч. 102. 42[Зубрицький М.] Старостинська самоволя // Дiло.– 1912.– 10 н. ст. грудня (27 ст. ст. падолиста).– Ч. 277. 43Зубрицький М. Сiльськi крамницi // Батькiвщина.– 1892.– 30 жовтня (11 листопада).– Ч. 44; Його ж. З- пiд Лютовиськ: (Сiльськi крамницi) // Дiло.– 1893.– 12 (24) лютого.– Ч. 33; Його ж. З Пiдгiр’я: (Кiлька слiв про де хлiбороб мiг придбати найнеобхiднiше за нор- мальну цiну. Цьому питанню о. Михайло прис- вятив i ряд своїх повiдомлень у пресi44. Всiма способами М.Зубрицький боровся за тверезiсть, розкривав шкiдливiсть пияцтва й ал- коголiзму, популяризував органiзовану протидiю пропiнаторам45. Спiлкуючись щодня iз селянами, до того не принагiдно i поверхнево, а як дослiдник, Михай- ло Зубрицький краще за багатьох полiтикiв i чи- новникiв бачив результати австрiйського окупа- цiйного режиму, досконало знав безлiч способiв i форм приховуваних i вiдвертих порушень тих не особливо широких прав, якi обiцяв у свойому за- конодавствi цiсарський уряд. Окрiм того, до ньо- го, як високо освiченого i шанованого бойкiвськи- ми хлiборобами пароха, громадсько-культурного i полiтичного дiяча, день у день зверталися най- бiльш покривдженi, шукаючи захисту, поради та пiдтримки. Отже, ця людина постiйно вiдчувала пульс життя колонiально поневоленого i визиску- ваного українського населення. нашу торгiвлю на селi) // Дiло.– 1894.– 8 (20) марта.– Ч. 54; Його ж. З Старомiського: (Дещо про торговлю ша- пок i хусток) // Батькiвщина.– 1895.– 16 (28) сiчня.– Ч. 1 i 1/2 2; Його ж. Повiдомленє для крамниць при чи- тальнях “Просвiти” // Дiло.– 1895.– 1 (13) мая.– Ч. 95; Його ж. Перед кiлькома лiтами пiшов оклик на Галицькiй Руси: Закладати сiльськi крамницi // Танячкевич Д. Яку раду радило вiче господарського товариства “Просвiта” на дни 12 падолиста 1895 року в Перемишли.– Львiв, 1896.– С. 15-20; Його ж. Торговля ялiвцем // Дiло.– 1909.– 23 н. ст. (10 ст. ст.) жовтня.– Ч. 234. 44З[убрицький] М. З-пiд Лютовиськ пишуть нам: Гав- рило Скубиш, молодий газда в Лип’ю, отворює в своїй хатi сiльську крамницю... // Дiло.– 1894.– 15 (27) жовтня.– Ч. 232; Його ж. З Турецького пишуть нам: В селi Лип’ю має Гаврило Скубиш крамницю... // Дiло.– 1896.– 26 лю- того (9 марта).– Ч. 44; Його ж. Неоправданий фiскалiзм // Дiло.– 1912.– 4 н. ст. червня (22 ст. ст. мая).– Ч. 123. 45Зубрицький М. Проповiдник тверезости // Читальня.– 1894.– 9 (21) мая.– Ч. 9; Його ж. З Старомiського пишуть нам: Як не раз чоловiкови не поведеся, покаже ось яка приключка... // Дiло.– 1898.– 23 марта (4 цвiтня).– Ч. 66; Звiсний [псевдонiм М.Зубрицького. – Г.Д.]. Проворнiсть пропiнатора: (Допись з Турецького повiту) // Дiло.– Додаток до ч. 39 i 40.– 1904.– 20 лютого (4 марта); Його ж. Братства тверезости, а жиди шпекулянти // Дiло.– 1906.– 2 (15) серпня.– Ч. 161. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 365 Великою мiрою полiтичне безправ’я i господар- ську експлуатацiю посилювало свавiлля багатоти- сячної армiї i чиновникiв, що переважно рекруту- валися iз шовiнiстично настроєних полякiв та єв- реїв. Навiть на невисоку державну посаду україн- цевi потрапити було важко. Хабарництво набува- ло дедалi бiльшого поширення. На кожному кроцi можна було натрапити на обурливi факти сваволi. Тенденцiйно вирiшувалися справи в судах... Вихований на християнських засадах чесно- стi та справедливостi i постiйно маючи перед собою яскравi приклади високого нацiонального патрiотизму Тараса Шевченка та добре знайомо- го особисто ще з дитячих рокiв Iвана Франка, М.Зубрицький систематично виступав у пресi та на рiзних зiбраннях з критикою урядової полiти- ки в центрi та практики її проведення на мiсцях. Бiльше половини його друкованої спадщини при- свячено розкриттю того реального стану, в яко- му знаходилися українцi Карпат. Часто показував вiн i не кращi, а iнодi навiть гiршi умови життя наших спiввiтчизникiв в iнших регiонах, у тому числi i пiд росiйською окупацiєю, що вiдзначала- ся особливим деспотизмом. Назвати навiть у формi перелiку абсолютно всi виступи М.Зубрицького на згадану тематику в пресi в однiй статтi неможливо. Для орiєнтацiї читача все-таки вважаю доцiльним зробити це якнайповнiше. Зокрема, його обурювала практика упривiлейованого ставлення до окремих народiв в iмперiї Габсбургiв, визиск промислово розвинени- ми частинами Австрiї галицького селянства, об- меження нацiонально-освiдомлюючої працi украї- нцiв, дискримiнацiя вчителiв-автохтонiв, хижаць- ке вирубування лiсiв, уседозволенiсть землевлас- никiв i чиновникiв, податковi махiнацiї, невiдпо- вiднiсть нацiонального складу населення i його представництва в повiтових радах, полiцiйне сте- ження за iнтелiгенцiєю, незаконнi здирства, важ- ка рекрутчина, наявнiсть вимушеного жебрацтва тощо46. 46З[убрицький] М. Угода з Угорщиною // Свобода.– 1898.– 23 цвiтня (5 мая), 7 (19) мая.– Ч. 17, 19; Його ж. Не рiвна мiра // Дiло.– 1899.– 24 жовтня (6 падолиста).– Ч. 240; Його ж. З Туреччини пишуть нам: Галицькi об- шарники та їхнi прихвостнi i посiпаки продумують, як би могли ще легким способом на свiтi зажити та мужика не- Не будучи нi антисемiтом, нi полонофобом, М.Зубрицький схвально вiдгукувався про тих представникiв iнших нацiй, якi визнавали пра- во українцiв на нормальнi умови життя та власну державнiсть. Водночас рiшуче осуджу- вав шовiнiстично-асимiляцiйнi, експансiонiстськi волити... // Дiло.– 1900.– 1 (14) червня.– Ч. 122; Його ж. З Старосамбiрського повiта пишуть нам: Ц. к. старо- ство в Старiм Самборi держиться вiд довшого часу дуже вороже против освiдомлення руського народа... // Дiло.– 1900.– 23 червня (6 липня).– Ч. 141; Його ж. З Ста- росамбiрського: (Доповняючий вибiр одного члена до ра- ди повiтової. Шкiльництво в повiтi. Нiмецька переписка в справi реклямацiй. Сесiя вiйтiв. Вибори до ради державної. Змiна маршалка повiтового) // Дiло.– 1900.– 27 вересня (10 жовтня).– Ч. 218; Його ж. Письма з краю: З Ста- росамбiрського повiта пишуть нам: Ц. к. староста Рiччi в Старiм Самборi завiзвав всiх вiйтiв... // Дiло.– 1900.– 7 (20) жовтня.– Ч. 227; Його ж. Панська самоволя // Дiло.– 1900.– 19 жовтня (1 падолиста).– Ч. 237; Його ж. З Старосамбiрського пишуть нам: Газда з Вицьова Антiн Цебряк одержав з ц. к. староства в Старiм Самборi плат- ничий наказ... // Дiло.– 1900.– 20 жовтня (2 падолиста).– Ч. 238; Його ж. З Турчанського: (Безконечний фiска- лiзм) // Дiло.– 1900.– 20 падолиста (3 грудня).– Ч. 262; Його ж. Самоволя ц. к. старости // Дiло.– 1900.– 12 (25) грудня.– Ч. 278; Його ж. Письмо з Турецького по- вiта: “Дiло” (в ч. 29) подало змiст вiдозви... // Дiло.- 1898.– 16 (28) лютого.– Ч. 36; Його ж. З Старосамбiр- ського пишуть нам: В нашiм повiтi незвичайна новина... // Дiло.– 1899.– 28 сiчня (9 лютого).– Ч. 22; Його ж. Бюрократична анархiя // Дiло.– 1899.– 10 (22) марта.– Ч. 55; Його ж. Письма з краю: З Старомiського повiту. Передними роками побирали податки... // Дiло.– 1899.– 1 (13) падолиста.– Ч. 245; Його ж. З Старомiського повiта пишуть нам: Ц. к. староство в Старiм Самборi держиться вiд довшого часу дуже ворожо против освiдомлення ру- ського народа... // Дiло.– 1900.– 23 червня (6 липня).– Ч. 141; Його ж. Причинки до iсториї рекруччини в Гали- чинi при кiнци XVIII i до половини XIX ст. // Записки НТШ.– 1901.– Т. XLII.– Кн. IV.– С. 1-18; Його ж. З галицької конскрипцiї: В Команчи Сяноцького повiту... // Дiло.– 1901.– 22 лютого (7 марта).– Ч. 42; Його ж. В iсторiї нераз дещо повторюється: (Письмо з кругiв духо- венства) // Дiло.– 1902.– 29 мая (11 червня), 30 мая (12 червня).– Ч. 119-120; Його ж. Iз Старосамбiрщини: (Продаж громадського лiса. Клопiт з властями. Визиск з усiх сторiн та зi сторони о. Марчака) // Дiло.– 1902.– 16 (29) падолиста.– Ч. 258; Його ж. Добродiйства польської шляхти для руської церкви i руського духовенства // Дiло.– 1902.– 10 (23), 11 (24) грудня.– Чч. 275, 276; Його ж. Давна польська шляхта в публичнiм життю Галичини // Дiло.– 1902.– 24 грудня (1903.– 6 сiчня).– Ч. 287; Його 366 3-4’2008 Народознавчi Зошити i грабiжницькi дiї агресивних кiл полякiв, росiян, євреїв, що старалися не менше за самих австрiй- цiв верховодити й збагачуватись у поневоленому чужинцями краї47. Ще гострiше вчений картав етнiчно своїх безбатченкiв, якi вислуговувались ж. Повiтова автономiчна власть кпить з автономiї // Дiло.– 1902.– 30 грудня (1903.– 13 сiчня).– Ч. 289; Його ж. Же- браки колись i тепер // Свобода.– 1900.– 16 (29) марта.– Ч. 10-11; Його ж. Письмо з Турки коло Хирова // Дiло.– 1902.– 8 (21) сiчня.– Ч. 6; Його ж. Жандармерiя конфiс- кує руськi пашпорти на худобу // Дiло.– 1908.– 20 н. ст. (7 ст. ст.) липня.– Ч. 160; Його ж. Маєтковий стан селян у Мшанци Старосамбiрського повiту в 1910 р. // Студiї з поля суспiльних наук i статистики.– Львiв, 1912.– С. 1-6 + таблиця; Його ж. Безправна екзекуция за податки // Дiло.– 1912.– 25 н. ст. (12 ст. ст.) жовтня.– Ч. 241; Йо- го ж. З галицьких образкiв // Дiло.– 1918.– 23 червня.– Ч. 140. 47[Зубрицький М.]. З Турчанського повiта: (Жидiв- ське обманьство) // Дiло.– 1891.– 31 грудня (1892.– 12 сiчня).– Ч. 291; Його ж. З Старомiського повiта: (Чу- дотворний рабiн з Риманова. Жидiвський протест про- тив можливої змiни теперiшньої продажи солi) // Дiло.– 1892.– 18 (30) сiчня.– Ч. 14; Його ж. З-пiд Устрiк: (Жи- дiвська самоволя) // Дiло.– 1892.– 1 (13) цвiтня.– Ч. 75; Його ж. З Старомiського повiта: (Окружник намiсниц- тва против жидiвського обманьства...) // Дiло.– 1892.– 29 цвiтня (11 мая).– Ч. 96; Його ж. Богомольнi походи на Кальварiю коло Добромиля // Батькiвщина.– 1892.– 24 липня (5 серпня).– Ч. 30; Його ж. З села: (Як жи- ди на хлопськiй кишени сваряться?) // Дiло.– 1893.– 5 (17) червня.– Ч. 124; Його ж. Також анонс // Дiло.– 1893.– 24 серпня (5 вересня).– Ч. 189; Його ж. Вiсти з краю: (Колись мудрий Iван провадив дурних жидiв, а те- пер провадять мудрi жиди дурного Iвана) // Батькiвщина.– 1893.— 1 (13) грудня.– Ч. 23; Його ж. З Старомiсько- го: (Куди дiваються нераз грошi наших людей) // Дiло.– 1894.– 10 (22) лютого.– Ч. 32; Його ж. З Пiдгiр’я: (Кi- лька слiв про нашу торгiвлю на селi) // Дiло.– 1894.– 8 (20) марта.– Ч. 54; Його ж. Коти на службi у жидiв... // Батькiвщина.– 1894.– 16 (28) цвiтня.– Ч. 8; Його ж. З Старомiського: (До чого доводить приязнь з жидами) // Батькiвщина.– 1894.– 1 (13), 16 (28) липня.– Ч. 13- 14; Його ж. Жнива для жидiв // Дiло.– 1894.-29 грудня (1895.– 10 сiчня).– Ч. 289; Його ж. З Старомiського пи- шуть нам: Вiд кiлькох лiт скуповують старомiськi жиди вiд селян в горах яловець i висилають вагонами в свiт... // Дiло.– 1895.– 25 лютого (9 марта).– Ч. 45; Його ж. З-пiд Устрiк пишуть нам: Як то деколи трудно виграти се- лянинови справу... // Дiло.– 1895.– 21 цвiтня (3 мая).– Ч. 87; Його ж. З Старомiського: (Богатир жид Фiшель Аберум...) // Дiло.– 1895.– 23 падолиста (5 грудня).– перед завойовниками48. “Хто не шанує вашої рiд- ної мови, вашої минувшини, се ваш ворог, се суха галузь на зеленiм деревi”49. Далеко не байдужим був М.Зубрицький i до органiзацiйно-полiтичного, власне партiйного життя українцiв Галичини. Уважно придивлявся до роботи Радикальної партiї, але її орiєнтацiя Ч. 262; Його ж. З Старомiського повiту пишуть нам: Ми- нулого року була в “Дiлi” звiстка про смерть старомiського богатиря лихваря Фiшеля Абердама... // Дiло.– 1896.– 16 (28) лютого.– Ч. 36; Його ж. З Старомiського пишуть нам: Жид Мендель Брiк мав в Либуховi селянську реа- льнiсть... // Дiло.– 1896.– 24 лютого (7 марта).– Ч. 43; Його ж. З Турецького повiту пишуть нам: В селi Лип’ю має Гаврило Скубиш крамницю... // Дiло.– 1896.– 26 лю- того (9 марта).– Ч. 44; Його ж. Як жид обкрадає держа- вний скарб... // Дiло.– 1897.– 21 жовтня (2 листопада).– Ч. 239; Його ж. Голос перестороги поляка, поданий своїм землякам // Дiло.– 1898.– 7 (19), 9 (21), 11 (23) лютого.– Ч. 29-32; Його ж. Письмо з Турецького повiта: Турець- кий повiт славний на цiлу Галичину... // Дiло.– 1898.– 22, 23 цвiтня (4, 5 мая).– Ч. 88-89; Його ж. Письмо з Сянiцького: В нашiм окрузi два сторонництва польськi людовi розвинули широку акцiю передвиборчу... // Дiло.– 1898.– 30 мая (11 червня).– Ч. 118; Його ж. Письмо з-пiд Лютовиськ: (Протижидiвськi розрухи або жидiвська бута) // Дiло.– 1898.– 3 (15) липня.– Ч. 145; Його ж. Мiж жидовою все цвило шахрайство! // Дiло.– 1900.– 19 (31) сiчня.– Ч. 14; Його ж. Панська самоволя // Дiло.– 1900.– 19 жовтня (1 падолиста).– Ч. 237; Його ж. З Турчанського: (Безконечний фiскалiзм) // Дiло.– 1900.– 20 падолиста (3 грудня).– Ч. 262; Його ж. Самоволя ц. к. старости // Дiло.– 1900.– 12 (25) грудня.– Ч. 278; Його ж. Жидiвська напасть // Дiло.– 1900.– 13 (26) грудня.– Ч. 279; Його ж. В iсторiї нераз дещо повторюється: (Пи- сьмо з кругiв духовенства) // Дiло.– 1902.– 29, 30 мая (11, 12 червня).– Ч. 119, 120; Його ж. Давна польська шляхетчина в публiчнiм життю Галичини // Дiло.– 1902.– 24 грудня (1903.– 6 сiчня).– Ч. 287; Озiрний [псевдо- нiм М.Зубрицького.– Г.Д.] З Старосамбiрщини: (Месть за запропащене zaufanie. Iнспекторське prawem i lewem. Вшех- польська деморалiзацiя) // Дiло.– 1909.– 9 н. ст. серпня (27 ст. ст. липня).– Ч. 173; Його ж. З Старосамбiрщи- ни: (Шкоди вiд посухи. Польська школа в руськiм селi) // Дiло.– 1909.– 27 н. ст. (14 ст. ст.) жовтня.– Ч. 237. 48[Зубрицький М.] Москвофiли на услугах польщини // Дiло.– 1902.– 15 (28) червня.– Ч. 133; Його ж. Iз Ста- росамбiрщини: (Продаж громадського лiса. Визиск з усiх сторiн та зi сторони о. Марчака) // Дiло.– 1902.– 16 (29) падолиста.– Ч. 258; Його ж. Таки bardzo porza̧dny // Дiло.– 1909.– 23 н. ст. (10 ст. ст.) жовтня.– Ч. 234; Його ж. Зi Старого Самбора: (Резигнацiя повiт[ового] ма- ршалка) // Дiло.– 1909.– 13 н. ст. грудня (30 ст. ст. падолиста).– Ч. 275. 49З[убрицьк]ий М. Нарiд i його провiдник // Свобода.– ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 367 на марксизм була для нього неприйнятною. Ще рiшучiше, а краще сказати цiлком категорично, як уже згадано, вiдкидав i осуджував ренегатство москвофiлiв. Себе ж iз повною впевненiстю вважав народов- цем, а в березнi 1901 р. ще точнiше окреслив цей термiн i з того часу вiдкрито заявляв, що вiн i йо- го однодумцi є нацiоналами50. Коли ж врахувати весь змiст i полiтичну спрямованiсть дiяльностi М.Зубрицького, то вживанi ним лексичнi катего- рiї цiлком спiвпадають iз поняттям українського нацiоналiзму, що ввiйшли масово в побут дещо пiзнiше. Цей справжнiй душпастир жваво вiдгукував- ся на всi важливi подiї свого часу. Розгортається в Галичин вiчевий рух, i М.Зубрицький разом зi своїми прихильниками та однодумцями докла- дають усiх сил, щоби вiн належним чином про- ходив i в Захiднiй Бойкiвщинi. Але робити це було нелегко: мiсцева проавстрiйська i польська бюрократiя як вогню боялася масового українсь- кого громадсько-полiтичного руху. На проведення вiч не давали дозволiв, а коли вже змушенi були погодитись, то прискiпливо шукали хоча б найме- ншої казуїстичної зачiпки, щоб їх забороняти51. Знаюче i квалiфiковано вчений вiв мову про становище в минулому i в його часи українсько- го духовенства. Справдi невтомно i найрiзноманi- тнiшими способами старався формувати в своїх колег-священикiв почуття обов’язку i належно- го розумiння потреби їхньої повсякденної працi з людьми, виховання в кожного спiввiтчизника, в тому числi i в дiтей шкiльного вiку, не тiльки усвiдомлення нацiональної спiльностi, але й осо- 1913.– 13 лютого.– Ч. 7. 50Зубрицький М. Кiлька слiв з нагоди статтi “Дiла” п. з. “Лицемiри” // Дiло.– 1901.– 17 (30) марта.– Ч. 62. 51[Зубрицький М.]. Письмо з Старомiського: Ц. к. ста- роство в Старiм мiстi заборонило, як вiдомо, народне вiче... // Дiло.– 1896.– 15 (27) марта.– Ч. 60; Його ж. Пись- мо з Старомiського повiту: Дня 9 с. м. вiдбулося в Старiм мiстi повiтове вiче... // Дiло.– 1896.– 11 (23) жовтня.– Ч. 230; Його ж. Народне вiче в Мшанци // Дiло.– 1897.– 8 (20), 9 (21) сiчня.– Ч. 5, 6; Його ж. Про збiр в Са- мборi з дня 4 лютого пише нам другий наш дописуватель // Дiло.– 1897.– 27 сiчня (8 лютого).– Ч. 21; Його ж. Письмо з Старомiського: Народне вiче скликане до старого мiста на 22-го с. м. знов заборонило мiсцеве ц. к. староство // Дiло.– 1898.– 18 лютого (2 марта).– Ч. 38. бистої вiдповiдальностi за долю всiх українцiв. Цю проблему не випускав iз поля зору практично протягом усього свойого зрiлого життя i зали- шив чимало вагомих дотичних наукових i пуб- лiцистичних праць52. Вони засвiдчують iстотний вклад М.Зубрицького у перетворення Української Греко-Католицької Церкви в потужний духовний бастiон Нацiї i незламного борця за вiдновлення її соборностi та незалежностi. Цiлими сторiччями серйозну загрозу Україн- ськiй Нацiї становила експансiонiстсько-асимiля- цiйна дiяльнiсть Польської Римо-Католицької та Росiйської Православної Церков. Боротьба про- ти цього рiзновиду агресiї чужинецьких сил була вагомою частиною державницько-полiтичної дiя- льностi М.Зубрицького. Без перебiльшення мо- 52[Зубрицький М.]. Право презенти священикiв // Ба- тькiвщина. – 1895.– 16 (28) червня.– Ч. 11 i 12; Його ж. Парохiя Лопушниця в Добромильськiм повiтi // Дiло.– 1895.– 14 (26) жовтня.– Ч. 231; Його ж. “Приятелi гро- мад” // Дiло.– 1896.– 9 (21) мая.– Ч. 103; Його ж. Деякi замiтки над нарадами радикалiв на з’їздi у Львовi: (Пи- сьмо з села) // Дiло.– 1897.– 13 (25) жовтня.– Ч. 232; Його ж. Продажа “попiвства” в с. Скоповi 1592 р. // За- писки НТШ.– 1898.– Т. XXV.– Кн. 5.– С. 1-2; Його ж. Письмо з Турецького повiту: Тi люде, що в початках 1880- х рокiв були ще на студiях у Львовi... // Дiло.– 1900.– 17 лютого (1 марта).– Ч. 38; Його ж. З Турчанського: (Безконечний фiскалiзм) // Дiло.– 1900.– 20 падолиста (3 грудня).– Ч. 262; Його ж. З Старосамбiрського пишуть нам: Прикрi вiдносини панують в селi Лавровi межи лав- рiвськими монахами а селянами... // Дiло.– 1901.– 22 лю- того (7 марта).– Ч. 42; Його ж. Знадоби для характери- стики життя свiтського сiльського гр[еко]-кат[олицького] духовенства в Галицькiй Руси в XVIII в. // Матерiали до культурної iсторiї Галицької Руси XVIII i XIX вiку, зiбранi Мих.Зубрицьким, Юр.Кмiтом, Iв.-Е.Левицьким i Iв.Франком.– Львiв, 1902.– С. 17-46; Його ж. Письмо з Турки коло Хирова // Дiло.– 1902.– 8 (21) сiчня.– Ч. 6; Його ж. Кiлька документiв до iсторiї сiльського ду- ховенства в Галичинi XVII-XVIII в. // Записки НТШ.– 1903.– Т. LI.– Кн. I.– С. 2-12; Його ж. Про упорядку- ванє жертв на будову церков // Дiло.– 1903.– 31 жовтня (13 падолиста).– Ч. 247; Його ж. Галицькi священики в Холмщинi // Записки НТШ. – 1908.– Т. LXXXIV.– Кн. IV.– С. 173-183; Його ж. Причинки до iсторiї русь- кого духовенства в Галичинi вiд 1820-1853 рр. // Записки НТШ.– 1909.– Т. LXXXVIII. – Кн. II.– С. 118-150; Його ж. Деканальнi й парохiяльнi бiблiотеки Перемись- кої епархiї // Записки НТШ.– 1909.– Т. XC.– Кн. IV.– С. 119-136; Його ж. Канонiчний огляд парохiї Рiпник в Короснянськiм деканатi в Галичинi в 1780 р. // Записки НТШ.– 1912.– Т. CVII.– Кн. I.– С. 119-128. 368 3-4’2008 Народознавчi Зошити жна стверджувати, що жодне Богослуження, яке звершував о. Михайло, не обминало в тiй чи iн- шiй мiрi такої справи, як виховання в людей ду- ховного iмунiтету для протидiї колонiалiзмовi, за- маскованому в релiгiйно-конфесiйну вуаль. Пев- ний слiд тiєї працi залишився i в його друкованiй спадщинi53. Принесену завойовниками i насильно нав’яза- ну українському селянству панщину вчений фак- тично розумiв як один iз рiзновидiв колонiяль- ного гноблення, вишукував i друкував докумен- тальнi матерiали про це, використовуючи їх для пiднесення нацiональної свiдомостi українцiв54. Нацiонально-державницькi потреби лежали в основi трактування М.Зубрицьким також при- чин, сутi i наслiдкiв емiграцiї хлiборобiв Галичи- ни, зокрема верховинцiв Карпат, у iншi регiони України i до Америки. До того змушувало їх iно- земне поневолення, яке довело населення до важ- ких злиднiв. Учений нiколи не вважав емiграцiю рацiональним вирiшенням проблеми55. Нормальнi 53[Зубрицький М.] З повiту Турецького (починаючи зi слiв): Вiд iншого дописувателя одержуємо знов отсе пись- мо: Перед кiлькома лiтами побудували в Лiмнi костел, а при нiм кляштор... // Дiло.– 1895.– 9 (21) падолиста.– Ч. 251; Його ж. З Турчанського: (Будова костела в Тур- цi i каплиць в Турчанськiм повiтi. Чутка о заг[альних] зборах “Народної ради” в Турцi) // Дiло.– 1900.– 31 ма- рта. (13 цвiтня).– Ч. 74; Його ж. Перехiд руської грома- ди на латинський обряд: (Допис з Старосамбiрщини) // Дiло.– 1907.– 13 марця н. ст.– Ч. 47; Його ж. Iз Ста- росамбiрщини: (Ц. к. староста будує каплицю, а руський парох йому помагає) // Дiло.– 1913.– 19 н. ст. (6 ст. ст.) марта.– Ч. 61. 54Зубрицький М. Помiчнi днi: Причинки до iсторiї панщини в Галичинi в XIX ст. // Записки НТШ.– 1904.– Т. LVIII.– Кн. 11.– С. 1-4; Звiсний [псевдонiм М.Зубрицького. – Г.Д.] Проворнiсть пропiнатора: (Допись з Турецького повiту) // Дiло.– Додаток до чч. 39 i 40.– 1904.– 20 лютого (4 марта); Його ж. Жалоби громади Мшанця з XVIII ст. // Дiло.– 1888.– 10 (22) лютого.– Ч. 31; Його ж. Панщина в селi Мшанци в XVIII в. // Житє i Слово.– 1894.– Кн. I.— C. 70-74; Його ж. До iс- торiї галицько-руського селянства: Про панщину в селi коло Старого мiста // Житє i Слово.– 1894.– Кн. V.– С. 271- 273; Його ж. Тiснi роки: Причинки до iсторiї Галичини 1846-1861 рр. // Записки НТШ.– Т. XXVI.– 1898.– Кн. VI.– С. 1-16; Його ж. Кого поступ часу поминає? // Дiло.– 1900.– 7 (20) марта.– Ч. 54. 55Зубрицький М. Про емiграцiю пишуть в нас часто // Дiло.– 1901.– 13 (26) цвiтня.– Ч. 82; Його ж. Наша емiграцiя // Дiло.– 1902.– 14 (27) лютого.– Ч. 36; Його умови духового i матерiального життя, за твердим переконанням дослiдника, можуть бути створенi тiльки в незалежнiй державi. I саме на своїх авто- хтонних землях треба налагоджувати прогресивне хлiборорбство i тваринництво, розвивати проми- сли i ремесла, сучасну iндустрiю, а не вiддавати знання, талант, сили i працю хтозна-де i кому. Як тiльки мiг i умiв М.Зубрицький старав- ся сприяти українським селянам запроваджувати прогресивнi способи господарювання, ефективно викорисовувати рiзнi додатковi види занять про- мислами, збиральництвом i торгiвлею, остерiгав спiввiтчизникiв вiд пiдступiв з боку шукачiв лег- ких i нечесних доходiв тощо56. Багатогранний комплекс питань охопив учений своїми iсторико-археографiчними працями “Село Кiндратiв (Турецького пов.”)57 та “Село Мша- ж. З-пiд Лютовиськ: (Мелiорацiя в Михнiвцi. Читальня “Просвiти” в Лип’ю. Емiграцiя. Тяжкий рiк) // Дiло.– 1902.– 8 (21) мая.– Ч. 102; Його ж. Емiграцiя селян з Мшанця до Пiвнiчної Америки: (Допись з Старосамбiр- щини) // Дiло.– 1906.– 7 (20), 8 (21) червня.– Ч. 116, 117; Його ж. Ще о хлопськiм гараздi // Свобода.– 1897.– 27 марта (8 цвiтня).– Ч. 13; Його ж. Весiллє у наших емiгрантiв в Америцi // Дiло.– 1913.– 20 н. ст. (6 ст. ст.) серпня.– Ч. 184. 56З[убриць]кий М. Торговля ялiвцем // Читальня.– 1894.– 24 лютого (6 марта).– Ч. 4; Його ж. Торговля ялiвцем: (Допись) // Дiло.– 1904.– 10 (23) падолиста.– Ч. 253; Його ж. Годiвля, купно i продаж овець у Мшан- ци Старосамбiрського повiту // Матерiали до українсько- руської етнологiї.– Львiв, 1905.– Т. VI.– С. 1-40; Його ж. Пропiнацiйнi митницi в галицьких мiстах // Дiло.– 1905.– 16 (29) марця.– Ч. 61; Його ж. Годiвля i продаж овець в наших горах // Дiло.– 1905.– 27 мая (9 червня).– Ч. 118; Його ж. Пачкарство бакуну (тютюну) в горах у Галичинi в XIX ст. // Науковий збiрник, присвячений професоро- ви Михайлови Грушевському учениками й прихильника- ми з нагоди Його десятилiтньої наукової працi в Галичинi (1894-1904).– Львiв: Виданнє Комiтету, 1906.– С. 409- 432; Його ж. Iз Старомiського: (Наука не пiшла в лiс) // Дiло.– 1901.– 20 липня (2 серпня).– Ч. 162; Його ж. Оповiстка: Громада Мшанець Старосамбiрського повiта.... // Дiло.– 1901.– 9 (22) падолиста.– Ч. 252; Його ж. З-пiд Лютовиськ: Мелiорацiї в Михнiвцi...) // Дiло.– 1902.– 8 (21) мая.– Ч. 102; Його ж. Виховуймо добрi газдинi // Свобода.– 1913.– 10 цвiтня.– Ч. 15; Його ж. Про комаса- цiю парохiяльних i селянських грунтiв // Дiло.– 1894.– 6 (18) липня.– Ч. 149. 57Зубрицький М. Село Кiндратiв (Турецького пов.) // Житє i Слово.– 1895.– Кн. 4.– С. 216-230; Кн. 5.– С. 216- 230. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 369 нець Старосамбiрського повiта”58. Фактично во- ни є своєрiдними збiрниками документальних джерел про цi бойкiвськi села. Досi такого в цiло- му регiонi не зробив нiхто. А в надрукованих ак- тах зафiксовано розмаїту i достовiрну iнформацiю з багатьох дiлянок iсторiї та народознавства. Ар- хеографiчна дiяльнiсть ученого, звичайно, цими працями не обмежується. Вона властива для ба- гатьох його публiкацiй. Вiн часто вкраплював такi матерiали i до своїх газетних кореспонденцiй, що стосувалися злободенних справ. Методичнi прин- ципи М.Зубрицького вiдповiдали європейському рiвневi цiєї галузi iсторичної науки. Певним узагальненням нацiонально-державни- цьких поглядiв Михайла Зубрицького звучить його публiцистична праця “Не пора, не по- ра Москалеви й Ляхови служить”, надрукована 1912 р. у газетi “Свобода”59. Автор не просто за- позичив у Iвана Франка назву, але й виявив цiл- ковиту згоду з його полiтичними iдеями, вислов- леними в поетичних творах “Не пора” та “Най- мит”. У вiдвертiй i гострiй публiцистичнiй формi М.Зубрицький показує, що дiялося пiд час пану- вання Польщi та Росiї в Українi, нагадує читачам тi втрати, яких зазнала наша Батькiвщина вiд цих окупантiв. Лише на будiвництвi, власне заснуван- нi, Петербурга, за твердженням М.Зубрицького, загинуло 20 тисяч українських козакiв. Матерiал про загарбання Польщею Галичини та iнших регiонiв України був настiльки правди- вим i гострим, що його цензура конфiскувала i не дозволила друкувати. Принципово i цiлком з позицiй українських на- цiональних iнтересiв трактується в працi встанов- лення австрiйської влади в Галичинi, її полiтика щодо автохтонного населення, використання по- льської соцiальної верхiвки та iнших шовiнiстич- них груп для збереження i змiцнення панування завойовникiв. Автор показує полiтичне гноблен- ня, осуджує австрiйську цензуру, повiдомляє, що 58Зубрицький М. Село Мшанець Старосамбiрського по- вiта: Матерiали до iсторiї галицького села // Записки НТШ.– 1906.– Т. LXX.– Кн. II.– С. 114-167; Т. LXXI.– Кн. III.– С. 96-133; Т. LXXIV.– Кн. VI.– С. 93-128; 1907.– Т. LXXVII.– Кн. III.– С. 114-170. 59З[убриць]кий М. “Не пора, не пора Москалеви й Ля- хови служить!” // Свобода.– 1912.– 19, 26 вересня, 3, 10 i 17 жовтня.– Ч. 38-42. “бiльш як 100 мiльйонiв [корон] заплатив робо- чий народ дiдичам за знесену панщину”60. По- творне явище москвофiльського безбатченкiвства також розумiв як наслiдок колонiяльного понево- лення України. Високо оцiнюючи Франкiв гiмн “Не пора”, М.Зубрицький нагадує, що в ньому “поет кличе: “Русине, вiдвiчний рабе, скинь яр- мо, лиши панську кухню, вийди з панської стай- нi, перестань на своїх ворогiв робити, а поклади свою хату, як в пiсни спiвається: “Будуй, будуй з лободи, до чужої не веди”, хоч маленьку i тiсну, а працюй для себе, для своєї родини, на добро i гаразд своєї України”61. Якщо зiбрати разом усi полiтично-публiцис- тичнi виступи М.Зубрицького в пресi, то вийде дуже багатостороннє вiдтворення правдивої кар- тини життя i боротьби поневоленого iноземцями Українського Народу, створене на прикладах сiл i мiстечок Захiдної Бойкiвщини. Окупацiйний ре- жим свого часу порiвнював навiть з азiатськими сатрапiями62. Разом з тим, вiн добре знав, що в поневолюваних протягом сторiч росiйськими за- войовниками українських землях становище ще важче. Там були вiдсутнi й тi куцi нацiонально- конституцiйнi права та можливостi, якi допуска- лися в Австрiї. Унiкальною пам’яткою, присвяченою утворен- ню та першим крокам владних структур ЗУНР в Лiську, Перемишлi, Устриках та їх околицях, стала хронiка подiй, що охоплює невеликий перi- од вiд 6 листопада до 21 грудня 1918 р. Оскiльки ця праця є останньою в науковiй спадщинi i з вi- домих причин досi не друкувалася, а, окрiм того, має принципово важливе значення i для дослi- дження життєпису М.Зубрицького, тут доцiльно подати її повний текст без жодних змiн i скоро- чень. Зрештою, вона засвiдчує i участь самого автора, на той час уже хворого, в iсторичних по- дiях 1918 р. “Дня 6/11.1918 [р.] вiдбулися в Лiську збори вiдпоручникiв громад, там установили 60З[убриць]кий М. “Не пора, не пора Москалеви й Ля- хови служить!” // Свобода.– 1912.– 10 жовтня.– Ч. 41. 61Там само. 62[Зубрицький М.] Старосамбiрщина: (Чи живемо в конституцiйнiй державi, чи в азийськiй сатрапiї? // Дiло.– 1912.– 17 н. ст. (4 ст. ст.) грудня.– Ч. 283. 370 3-4’2008 Народознавчi Зошити пов[iтовим] комiсаром о. Василя Мисика, паро- ха Ванькови. Коло ратуша промовляли бесiдники i вибрали депутацiю до староства i суду, щоби вiдобрати вiд них приреченє, що будуть на бу- дуче урядувати в iмени Укр[аїнської] Нар[одної] Ради у Львовi, яка оголосила осiбну провiнцiю зi Схiд[ньої] Галичини, укр[аїнської] Буковини i Угорщини. Депутати: Мисик, Зубрицький, Чай- кiвський, Грицов’ян i вiйт iз Роп’янки. 10/11.1918 [р.] вiдправили свящ[еники] тор- жественну Службу Божу в церквi в Устрiках. Проповiдав о. Петро Чавс з Чорної i вiйти зло- жили приреченє перед п. Свистуном, судiєю, яко- го установлено комiсарем на Устрiцький повiт. 13/11.1918 [р.] переїжджали через Устрiки утiкачi з Борислава в 4 возах, проче заняли воя- ки чехи, що вертали з Росиї чи України. Частина утiкачiв розбiглася по Берегах, велiла давати со- бi iсти i забирала силомiць хлiб. У Махнички, у Антошка Махника з’їли обiд, для себе другий раз варили. В Устрiках хотiли вiд наших вiдобра- ти оружє, iшли чотири пiд каменицю Дунiвки. Їх вiдогнали. Розпочалася стрiлянина i одного легiо- нера пострiлили на залiзн[ичнiм] насипi напротив каменицi. 16/11.1918 [р.] прибули легiонери до Устрiк i розпочали стрiлянину на каменицю Духiвки. З їх сторони були 2 убитi, 2 раненi i кампанiю закiн- чили угодою, що до мiсцевої мiлiцiї мають також полякiв приняти. Цiлий тиждень був спокiй. Кинасевич, надпоручник був у нас в п’ятницю. 23/11.1918 [р.], вночи приїхали нашi з Хирова потягом, на якiм були гармати, до Устрiк. Офiце- ри пiшли до ждальнi грiтися й радити, жовнiри лишилися в вагонах. Не вислали патруль, а зда- лися на запевнення урядника, що нема небезпе- ки. Коло 4 год[ини] рано пiд недiлю над’їхали з Загiр’я легiони, наших побили, 2 убитi, кiль- ка ранених. Забрали нашим цiлий потяг, а мали самi панцирний потяг, i в недiлю почали робити лад з жидами. Мали претензiю до жидiв, що кот- рийсь з них убив легiонера. Доми пограбували, а на жидiв наложили контрибуцiю 300000 кор[он]. Мороз утiк до Берегiв, був у церквi в Лодинi, переночував знов у Берегах, а в понедiлок рано пiшов лiсами в напрямi до Бандрова. 25/11.1918 [р.] рано були в Берегах, навiть велiли вiйтовi замовити собi обiд на 50 лю- дей, та перед 10 год[иною] рано вже приїхав в Устрiк панцирний поїзд i потяг з гармата- ми, забраний нашим у суботу. Рано був тут Бабчинський i остерiгав мене, що мене польсь- ка команда заарештує. Коло 10-ї год[ини] ра- но прибули тут 4 легiонери i повiдають: “Ходзь, пан, до нашего коменданта!”. Рiвночасно взя- ли М.Лозинського. Нас завели до санiтарного воза. Свобода, пiдполк[овник], Пастернак, над- пор[учник], лiкар Ярмолiн, пор[учник] Чайкiвсь- кий, хорунжий Стратiн, артилерист москаль, ба- тько його був чинов[ником] в Петроградi, брати погинули на вiйнi, а вiн утiк з росiйського вiйсь- ка i пристав до легiонiв. Ярмолiн мав укр[аїнську] вiдозву, видану, мабуть, у Перемишли, щоби iш- ли до укр[аїнського] вiйська, i письмо вiйта з Ря- бого Iвана Жукiвського з виказом, котрих покли- кати до укр[аїнського] вiйська. Вночи направляли мiст в Смiльници, який нашi ушкодили. Направ- ляв iнж[енер] з Добромиля Осiньскi, який [був] приарештований нашими, утiк з виходка вiкном, а 2 вартiвники стояли пiд дверми. Вночи заїхали на станцiю в Старявi i там стояли до надвече- ра в вiвторок. Лозинський вночи утiк, не найшли його. В вiвторок, коло 9 год. рано, перевiв мене пост до воза63 3-ї кл[яси], неопаленого, де застав я о. Коленського, Хомика Дмитра зi Старяви i вахм[iстра] жандар[мерiї] Леона Штерна з Уст- рiк. Межи лавками була солома. Мороз. У вiвто- рок пiд вечер пiшли патрулi, бо машиновi крiси, табор а потяг їхав до Хирова. Нашi стрiляли, куля з канона по[над] тi вiкна летiла, баби на горбку у Сушици кричали. Смерком заїхали на станцiю в Хировi, а нашi подалися до Фельштина. Мо- роз, 2 чарки чаю в ресторанi по 60 с[отикiв]. Нiч на середу морозна, спати не можна було на твер- дiй лавцi; легiонери цiлу нiч ходили по околици на потроль, вечером привели двох наших зi Ста- ряви, якi покинули карабiни i дали зловитися. В середу подало надворi i вже було легше в вагонi. 27/11.1918 [р.], коло 9 год[ини], перевели нас до товарового воза, який мав вiдiйти до Пере- мишля. Були там 1 поляк, 1 чех, 2 словiнцi, якi вертали з фронту з України. Один словiнець з 63Тут – вагону. ГРИГОРIЙ ДЕМ’ЯН. Нацiонально-державницьке спрямування... 371 Любляни оповiдав, що в Каменци-Подiльському вояки iталiйцi обрабували своїх офiцерiв, дiм обiлляли нафтою i пiдпалили. В огни згину- ло 25 офiцерiв. Кого остерегли, i вiн вискочив вiкном. О 10 г[одинi] виїхали ми, а до Перемишля приїхали пiв 2-ї г[одини] пополудни. Нас вiдвiв Пастернак до польської жандармерiї, вiдтак обiд в ресторанi. Юнга приходив по коня свого тестя ген[ерала] Пухальського. Водили нас до Шулiс- лавського, а вiдтак завели за Сян до павiльйо- ну ОЧ, де ми три ночi переночували. Iнженер, Лещишин, Топiльницький, П.Нiколаєвич, донь- ка о. Лотоцького з Повiтна, 5 юдей з Мшаани, декотрi залiзничники. В середу переслуханє в са- ли “Sa̧d polowy”, вiдтак в четвер, в п’ятницю не кликали нас, вiдтак в суботу перед полуднем, а вечером видали легiтимацiю, що нас пускають на волю дня 30/11.1918 [р.]. [Легiонери] взяли 4 околоти, 30/11 ловили свинi у нас, [забрали] свиню у Слутого. О[тець] Поленський, у фризиєра. Ночував в укр[аїнському] iнститутi для хлопцiв, перебув не- дiлю i понедiлок до 12-ї год[ини] в полудне. Вiд- так поїхав з о. Дацьком до Пралкiвцiв, вiдтам з ним до Сливницi до о. Левицького, де заночував. У вiвторок вiдвiз мене о. Левицький до Тисови, о. Гинилевича не було дома: утiк перед легiона- ми. Панi Гинилевичева вiдослала мене до Лiмної, там наяв я фiру i санками заїхав до Войткова до о. Мохнацького, а звiдтам в середу їх[нiми] са- ньми до Ванькови. Вечером в середу приїхав до Берегiв. З 6 на 7/12.1918 [року] утiкали на захiд, вся залiзнична служба i цивiльнi особи з Устрiк. Якийсь переполох зчинився межи ними. 10/12.1918 [р.] прибули нашi до Берегiв, стрi- ляли, а з гори прийшли легiони. Нашi утекли до Коросна, а чужинцi прийшли сюди глядати українцiв i зброї. Пiшло яко-тако. В середу при- йшло їх кiлькох знов глядати зброї, i вiдтак пi- шли в Лодину i Лiщовате, де Дзядикови взяли 4000 к[орон]. В Лодинi також перевертали, а у нас три прийшли i забрали тютюн, коло 12 па- чок з комори. В четвер заповiдав якийсь, щоби до завтра вiддати зброю до вiйта, а в п’ятницю прийшло їх 10 i велiли варити собi чай. Дали їм хлiба i масла, i один вiдказував, що таке масло дається парiбкови, що возит гнiй. В недiлю 15/12 взяли три в’язанки сiна i дали картку. В недiлю вечером дiстали 8 яєць, а в понедiлок курку. 18/12 був рабунок у Бандровi (вiйт Геничак утiк), а млинi щось з 8 мiхiв муки [забрали], гердани, у якоїсь баби взяли 500 к[орон], вiдтак 300 вернули на її просьбу. 21/12 у Лодинi збирали масло, яйця; бульбу брали перед тим; вiдтак зажадали пшеницi [i] жита вiд кожної громади, якiй дали виказ. Бе- реги щось вивезли, та їм видалося мало i завер- нули, загрозивши їм, що прийдуть сами брати. А рiк був дуже кепський на збори, морози i посуха все знищили”64. Поза будь-яким сумнiвом, автор, опрацьовую- чи свою хронiку, мав намiр повернутися до неї ще раз i викласти матерiал обширнiше i докладнi- ше. Саме тому в текстi зустрiчаються факти, якi занотованi лише для того i в такiй формi, щоб їх опiсля не забути. Та, на жаль, ця праця, як i Словенський щоденник М.Зубрицького65, зали- шилися тiльки в початкових чорнових варiантах. Понад тридцятирiчна праця священика i вчено- го у Мшанцi настiльки позначилася на пiднесеннi нацiональної свiдомостi мешканцiв цього села, шо воно й наприкiнцi другого тисячолiття видiляєть- ся державницьким розумiнням процесiв, якi вiд- буваються в Українi i свiтi. Парохiяни – вихова- нцi Михайла Зубрицького, їхнi дiти i онуки май- же всiм селом подiляли iдеї УВО i ОУН у 1920- 30-их рр. Тут дiяв один iз найвпливовiших осе- редкiв Органiзацiї Степана Бандери в 1940-50- их рр. Коли ж виникла УПА, Мшанець пiслав до її лав своїх найкращих людей. Не менше 60 з них загинули в боротьбi проти польських, нiмецьких i росiйських окупантiв у 1940-60-их рр. Позаяк досi їх усiх ще не згадано в жоднiй публiкацiї, за винятком хiба чотового УПА Михайла Дилина – “Косаренка” та його кiлькох однодумцiв66, тут необхiдно цю прогалину заповнити. Тим бiльше, 64[Зубрицький М.] Дня 6/11.1918 [р.] вiдбулися в Лi- ську збори... // Рукопис хронiки без авторської назви. Збе- рiгається в особистому архiвi Г.Дем’яна у Львовi. 65Зубрицький М. Щоденник // Питання текстологiї.– К.: Наук. Думка, 1989.– С. 214-231. 66Дем’ян Г. Михайло Дилин – “Косаренко” // Шлях Перемоги.– 1994.– 13 серпня.– Ч. 33 (2105). 372 3-4’2008 Народознавчi Зошити що вони своєю боротьбою i геройською смертю переконливо доказали вiдповiднiсть нацiональним iнтересам українцiв дiяльностi М.Зубрицького – iдеологiчного наставника i її спiвзвучнiсть з про- грамними цiлями ОУН та УПА – найрiшучiших i найпослiдовнiших державникiв, а також незни- щеннiсть прагнення наших спiввiтчизникiв здобу- ти повну незалежнiсть. Назавжди вписали свої iмена в iсторiю рiдно- го краю Степан Баран (1903-1943), Анастасiя Бунiй (1885-1948), Василь Бунiй (1927-1946), Ганна Бунiй (1921-1949), Iван Бунiй – “Дзвi- н” (1923-1949), Iван Вовканич (1925-1946), Семен Вовканич (1915-1944), Василь Гiрняк (1931-1949), Максим Гiрняк (1905-1943), Iван Головка (1923-1945), Максим Головка (1912- 1941), Iван Грицак (1915-1945), Степан Грицуна (1890-1947), Василь Гула (1930-1945), Iван Гу- ла (1865-1943), Степан Гула (1916-1955), Федiр Гула (1925-1945), Iван Гудз (1921-1944), Ва- силь Дилин (1897-1947), Григорiй Дилин (1913- 1941), Iлько Дилин (1905-1945), Кость Дилин (1895-1943), Микола Дилин (1905-1945), Ми- хайло Дилин – “Косаренко” (1918-1947), Федiр Дилин – “Буревiй” (1922-1948), Василь Замi- щак (1925-1947), Iлько Кiсько (1903-1945), Iван Когут (1923-1945), Степан Кравець – “Заяць” (1914-1947), Iван Кучак (1901-1941), Михай- ло Лучкевич (1924-1943), Василь Мазуркевич (1918-1942), Федiр Макар – “Орлик” (1922- 1945), Василь Москаль (1923-1944), Дмит- ро Москаль (1928-1947), Iван Москаль (1910- 1941), Iван Олiщак (1875-1946), Михайло Олi- щак (1925-1945), Федiр Олiщак (1920-1945), Григорiй Паращак (1930-1949), Михайло Па- ращак – “Буйтур” (1922-1945), Якiв Петрич- кович – “Карий” (1922-1944), Василь Пiзнак (1920-1945), Василь Пiзнак (1924-1945), Дмит- ро Пiзнак (1905-1944), Михайло Пiзнак – “Бе- реза” (1924-1950), Михайло Пiзнак – “Бойко” (1918-1949), Федiр Пiзнак – “Гонта” (1914- 1947), Юстина Пiзнак (1910-1943), Василь Си- син – “Хвиля” (1920-1946), Iван Сисин (1922- 1945), Микола Сисин (1925-1945), Федiр Си- син (1895-1945), Федiр Сисин (1921-1945), Ва- силь Стецькович (1924-1945), Василь Стець- кович (1923-1945), Василь Стецькович (1922- 1946), Михайло Сухий (1918-1946), Михайло Цмай (1925-1945), Михайло Шев’як – “Зеле- ний” (1913-1946) та Iван Яворський – “Їж” (1925-1944)67. Досить було пару мiсяцiв прожи- ти мiж цими людьми в Мшанцi молодiй жiн- цi Євдокiї (1916-1946, прiзвища, на жаль, не встановлено) з Харкiвщини, яка втекла з рiдних мiсць, рятуючись вiд органiзованого московсько- бiльшовицьким режимом чергового голоду пiс- ля Другої свiтової вiйни, i жiнка всiєю душею сприйняла чiткi й зрозумiлi iдеї українських по- встанцiв. Славна дочка Слобожанщини стала ак- тивно пiдтримувати визвольну боротьбу ОУН та УПА i загинула тут вiд злочинних куль росiйсь- ких емдебистiв68. Там же масово й героїчно боролися мешканцi Грозьови69 та iнших сiл цього краю70. Звичайно, М.Зубрицький мав тут чимало щирих i працьо- витих однодумцiв мiж священиками та вчителя- ми, але найбiльше полiтично свiдомого українсь- кого селянства пiдтримувало й поширювало без- смертну i величну iдею соборностi та незалежно- стi України. Дiючи за його порадами, збагачува- ними постiйно власною винахiдливiстю та iнiцiа- тивою, усi разом сприяли перетворенню Захiдної Бойкiвщини в потужний форпост нацiонального самостiйництва i державностi. 67Дем’ян Г. Мшанець: Матерiали до повстанського мар- тиролога Старосамбiрщини // Рукописи зберiгаються в особистому архiвi Г.Дем’яна у Львовi. 68Записав Г.Дем’ян 30 серпня 1996 р. у с. Мшанцi Ста- росамбiрського р-ну Львiвської обл. вiд Михайла Нагини, с. Данила, 1932 р.н., Захара Сухого, с. Юрiя, 1915 р.н. // Дем’ян Г. Мшанець: Матерiали до повстанського мартиро- лога Старосамбiрщини. Рукописи зберiгаються в особисто- му архiвi Г.Дем’яна у Львовi. 69Чумак Д. Не перешкодили нi вiддаль, нi дощ вшану- вати повстанцiв у Грозьовi // Шлях Перемоги.– 1996.– 13 вересня.– Ч. 35/2211; Дем’ян Г. Грозьова: Матерiали до повстанського мартиролога Старосамбiрщини // Руко- писи зберiгаються в особистому архiвi Г.Дем’яна у Львовi. 70Дем’ян Г. Матерiали до повстанського мартиролога Старосамбiрщини // Рукописи зберiгаються в особистому архiвi Г.Дем’яна; Його ж i Розлуцького В. Матерiали до повстанського мартиролога Туркiвщини // Рукописи зберi- гаються в особистому архiвi Г.Дем’яна у Львовi.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7181
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1028-5091
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:16:49Z
publishDate 2008
publisher Інститут народознавства НАН України
record_format dspace
spelling Дем’ян, Г.
2010-03-25T12:39:52Z
2010-03-25T12:39:52Z
2008
Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій) / Г. Дем’ян // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 358-372. — Бібліогр.: 70 назв. — укp.
1028-5091
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7181
uk
Інститут народознавства НАН України
Ювілеї
Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
On National and State-Creating Direction of Mykhailo Zubrytsky’s Activities (Thematic and Bibliographical Review of Publications)
Article
published earlier
spellingShingle Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
Дем’ян, Г.
Ювілеї
title Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
title_alt On National and State-Creating Direction of Mykhailo Zubrytsky’s Activities (Thematic and Bibliographical Review of Publications)
title_full Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
title_fullStr Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
title_full_unstemmed Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
title_short Національно-державницьке спрямування діяльності Михайла Зубрицького (Тематико-бібліографічний огляд публікацій)
title_sort національно-державницьке спрямування діяльності михайла зубрицького (тематико-бібліографічний огляд публікацій)
topic Ювілеї
topic_facet Ювілеї
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7181
work_keys_str_mv AT demâng nacíonalʹnoderžavnicʹkesprâmuvannâdíâlʹnostímihailazubricʹkogotematikobíblíografíčniioglâdpublíkacíi
AT demâng onnationalandstatecreatingdirectionofmykhailozubrytskysactivitiesthematicandbibliographicalreviewofpublications

Similar Items