Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7183 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С.378-381. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860138855336771584 |
|---|---|
| author | Горинь, Г. |
| author_facet | Горинь, Г. |
| citation_txt | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С.378-381. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:48:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
378 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Ганна ГОРИНЬ
НАУКОВА ПРАЦЯ
МИХАЙЛА ЗУБРИЦЬКОГО
У ВИМIРАХ ЧАСУ
Hanna HORYN’. On Mykhailo Zubrytsky’s Sci-
entific Work in Dimension of Time.
Кожна ювiлейна дата – це вiха в життi людини
чи суспiльства, яка активiзує думки на аналiз i
оцiнки, дає певний емоцiйний i духовний заряд,
учить i збагачує. 150-тi роковини вiд дня на-
родження Михайла Зубрицького сповнюють нас
добрими почуваннями, що його iм’я i слiд у цьо-
му свiтi не тiльки не згубилися, а набувають но-
вого, вищого вимiру. Своє мiсце в iсторiї україн-
ської культури вiн утвердив собi сам невсипущою
працею, високою громадянською позицiєю. Для
землякiв, нащадкiв тих, що жили тут у XIX ст.
й сьогоднi, М.Зубрицький залишив по собi слiд
насамперед як священик.
Розповiдi, спогади, легенди про цього особли-
вого душпастиря переходять вiд поколiння до по-
колiння, шанобливо зберiгаються у живiй iсторiї
його краян. Ширшими колами своїх шанувальни-
кiв М.Зубрицький поцiнований ще й за високу
подвижницьку дiяльнiсть у багатьох iнших сфе-
рах життя й культури рiдного народу. Оскiльки
o. М.Зубрицький належав до нацiонально свiдо-
мого греко-католицького духовенства, то нiколи
не мислив своєї працi тiльки в межах душпастир-
ських обов’язкiв, активно включився у громадсь-
ку, просвiтницьку, наукову дiяльнiсть, на початку
XX ст. прилучився до полiтики i нацiонально-
визвольних змагань.
Сьогоднi нам треба не забувати того, що гро-
мадянська позицiя освiченої української моло-
дi у всiх дiлянках життя другої пол. ХIХ –
поч. ХХ ст. швидко зростала i давала помiтнi
позитивнi результати. Але якщо в менших мiстах
українську елiту складали священики, правники,
лiкарi, освiтяни, то по селах – найчастiше тiль-
ки священики. Спланована окупацiйною владою
плиннiсть педагогiчних кадрiв, до того ж не зав-
жди українського походження, на загал послаби-
ла роль учителя на селi, залишивши прiоритети за
священиками. До них бiльше горнулись селяни як
до основних охоронцiв своїх прав, нацiональних
традицiй. Подвижницька роль священикiв вихо-
дила за межi парафiї, тому їх нiколи не минали
нi приїжджi з мiст урядовцi, нi вченi. Бойкiвщи-
на дала українськiй культурi цiлу когорту яскра-
вих особистостей з-помiж священикiв, якi вiдомi
у слов’янському свiтi як видатнi вченi, полiти-
ки, поети, перекладачi, композитори. Ще бiльше
помiж священикiв було тихих невсипущих труда-
рiв, якi свiдомо прирекли себе на подвижницьку
працю в далеких закутках i сповняли її як патрiо-
ти. До них належав i М.Зубрицький, який упро-
довж 36 рокiв пропрацював у найвiддаленiших
карпатських селах, видiлився як ерудит, добрий
знавець культури й iсторiї захiдної частини Бой-
кiвщини, врештi завдяки невтомнiй працi на нивi
науки посiв мiсце вiдомого вченого – етнографа i
фольклориста.
Наукова дiяльнiсть М.Зубрицького була на-
лежно оцiнена ще за його життя, а в останнiх
десятилiттях XX ст. дiстала глибше осмислення
в працях вiдомих учених, його краян – Р.Кирчiва
i Г.Дем’яна. У нашiй розвiдцi ставиться за мету
поглянути на науковий доробок ученого з позицiй
XXI ст., коли досить активно накреслюються, а
то й змiнюються напрямки української етнологiї,
але не завжди правильно розумiються етапи її iс-
торичного поступу, не беруться до уваги умови,
в яких розвивалась українська етнографiя за всiх
окупацiйних режимiв.
Говорячи про наукову спадщину М.Зубриць-
кого, передусiм наголошують на тому, що вiн був
одним з яскравих представникiв так званої опи-
сової етнографiї, до якої, як вiдомо, ставлення не
ГАННА ГОРИНЬ. Наукова праця Михайла Зубрицького... 379
завжди однозначне. Тут необхiдно нагадати ета-
пи розвитку так званої описової етнографiї. На
перших порах, ще до дiяльностi “Руської трiй-
цi”, поштовхом до нової дiлянки iсторичної науки
послужило романтичне захоплення народною ку-
льтурою (насамперед обрядовiстю, фольклором),
активна праця над збором джерельних матерiа-
лiв. Як зауважував Я.Головацький, iшлося про
те, “щоб зiбрати все, дотикаюче народностi”.
Ця традицiя певною мiрою збереглась впро-
довж усього XIX ст. i позначилась на зацiкавлен-
нях i працi гiмназiйної молодi, в тому числi до-
питливого школяра з бойкiвського села Михайла
Зубрицького. При цьому, звичайно, не обходило-
ся без аматорства, безсистемностi як у збираць-
кiй роботi, так i в описах, якi почали з’являтись у
публiкацiях. Не було ще чiткого розумiння пред-
мета методiв дослiдження. Такий стан речей дав
пiдстави деяким дослiдникам другої пол. XX ст.
оцiнити цей доробок як маловартiсний, застарi-
лий, отже, нехтувати ним, що позначилось на
об’єктивностi та повнотi висвiтлення народної ку-
льтури у новiтнiй час.
Роки навчання М.Зубрицького у Львiвсько-
му унiверситетi й Перемиськiй духовнiй семiна-
рiї припадають на той перiод, коли в прогресив-
ної молодi почало визрiвати розумiння потреби
не стiльки у нагромадженнi емпiричних вiдомос-
тей про народну культуру, як у цiлеспрямованiй
систематичнiй працi в напрямку наукового осмис-
лення зiбраних матерiалiв. I.Франко видiляв цей,
назвемо умовно, другий етап в iсторiї етногра-
фiї, вiдзначаючи, що замiсть давнiх етнографiв-
аматорiв, якi громадили всяку всячину, всього по-
троху, аби тiльки заповнити том, поставали зби-
рачi, систематики, що виходили з наукових погля-
дiв на цiль етнографiї та дивилися критично на
цi матерiали. Пошукова праця у цiй дiлянцi ста-
вала не тiльки джерелом пiзнання свого народу,
а засобом зацiкавлення того ж народу власною
iсторiєю i культурою, стимулом до пробудження
нацiональної самосвiдомостi.
Виходячи з цього, належить пiдкреслити, що
М.Зубрицький остаточно сформував свої погля-
ди i прийшов у науку тодi, коли вже окреслився
предмет i завдання етнологiї, визначилися загаль-
нi риси методики наукового дослiдження, у зв’яз-
ку з чим вiн став яскравим представником цiле-
спрямованої збирацької роботи, копiткої та ду-
же сумлiнної. Цю рису пiдкреслив ще I.Франко,
назвавши М.Зубрицького наздвичайно здiбним i
старанним колекцiонером етнографiчних матерiа-
лiв, за що поставив його в один ряд iз таки-
ми вiдомими вченими, як В.Гнатюк, В.Шухевич,
О.Роздольський. Значною мiрою пiд впливом
львiвської школи етнографiв М.Зубрицький по-
ступово перейшов вiд принагiдних записiв до ви-
черпного опису певної теми за визначеною про-
грамою i науковою методикою. Ця дiлянка працi
була високо оцiнена вченими, якi й самi вдавали-
ся до нього за допомогою, коли бракувало пер-
шоджерельного польового матерiалу, скеровували
студентську молодь.
Наукова праця на периферiї, далеко вiд бiблiо-
тек i архiвiв (дуже актуальна тема нашої сучас-
ностi) не злякала М.Зубрицького, однак продик-
тувала методику дослiджень, звузивши до двох
основних: стацiонарного польового вивчення i ви-
користання документiв. У тому вiн випередив
багатьох своїх сучасникiв i забезпечив цiлкови-
ту достовiрнiсть iнформацiї, автентичнiсть текс-
ту. Збирав тiльки те, що бачив, що можна бу-
ло перевiрити на мiсцi, що, врештi, добре знав
з дитинства. Респодентами для вченого ставали,
насамперед, мешканцi сiл Мшанець i Кiндратiв,
яких вiн знав, у яких мiг будь-коли уточнити чи
доповнити iнформацiю. Методовi польових ста-
цiонарних дослiджень як основному вчений зали-
шався вiрним у всiх своїх працях, розширюючи
i збагачуючи iнформацiю рисунками, вимiрами,
народною лексикою тощо. У цьому вiн пiшов да-
льше, порiвняно до своїх сучасникiв, i залишив-
ся неперевершеним учителем для наступних по-
колiнь дослiдникiв. Це стає особливо вiдчутним
сьогоднi, коли допускаються серйознi помилки в
дослiдженнях так званої живої iсторiї.
До найважливiших прiоритетiв у науковiй дiя-
льностi М.Зубрицького необхiдно зарахувати по-
380 3-4’2008 Народознавчi Зошити
шуки, розбiр i аналiз документiв. Поцiнування
документiв як основних першоджерел, можливо,
зародилось ще в часi навчання у Перемиськiй ду-
ховнiй семiнарiї. Тут ця традицiя пов’язувалася з
iменами I.Могильницького, I.Лаврiвського. Iнте-
рес до документiв як джерела найбiльш достовiр-
ної iнформацiї, очевидно, посилився пiд впливом
I.Франка, який радив розшукувати їх пiд селян-
ськими стрiхами, по церквах.
Дуже часто вивчення документiв (договорiв,
судових справ, грамот) отцем М.Зубрицьким бу-
ло продиктоване практичними потребами – бажа-
нням стати в оборону прав своїх парафiян, i лише
згодом матерiали ставали джерелом його наукових
розвiдок. Так, на документах i переказах мiсце-
вого походження були написанi ним статтi про
голод (“тiснi” роки 1846-47), про продаж овець,
комасацiю ґрунтiв, будiвництво дорiг тощо.
Пошукова робота старих документiв по селах
гiдна наслiдування i в наш час, коли зникають
останнi пам’ятки народного житла, реконструю-
ються або будуються новi храми, а багато не-
оцiненних писемних матерiалiв (церковнi книги,
шкiльнi хронiки, домашнi архiви) або потрапля-
ють до рук приватних колекцiонерiв, або взагалi
нищаться. Зникають по селах i речi новiшого ча-
су – епiстолярна спадщина, старi фотографiї, все
те, що, на думку обивателя, не має грошового
еквiвалента.
Умови працi М.Зубрицького нерiдко визнача-
ли форму подачi матерiалу: насамперед у виглядi
статтi, а не монографiчного дослiдження. Мож-
ливо, окремi з них планувались як етапнi до пова-
жнiших праць монографiчного характеру, якi пи-
сатимуть навiть iншi, уже пiсля нього. На та-
кi думки наштовхують пiдзаголовки “До iсторiї
галицького села”, “До iсторiї галицько-руського
селянства”, “Причинки до iсторiї панщини в Га-
личинi в XIX ст.” та iншi.
У 80-90-их рр. XIX ст. I.Франко видiлив
два напрямки народознавчих дослiджень україн-
цiв: перший – докладне вивчення усiх дiлянок
культури на вузьких територiях, другий – все-
бiчне вивчення окремих питань традицiйної ку-
льтури в межах усiєї країни чи великого ре-
гiону. М.Зубрицький дотримувався першого на-
прямку; його дослiдження найчастiше базують-
ся на матерiалi Туркiвського, Старосамбiрсько-
го, Лiського повiтiв. За зразок учений брав пра-
цi В.Завадського, I.Копернiцького, доробок яких
стосувався iсторико-культурних явищ вузьких те-
риторiй – окремих повiтiв. Обмежений можли-
востями вести дослiдження на широкiй територiї,
М.Зубрицький, як i його побратим I.Кузiв (свя-
щеник зi с. Дидьова), все ж у мiру можливостей
запроваджував порiвняльний метод, спiвставляю-
чи явища на довколишнiх теренах.
Таким чином, завдяки широкiй ерудицiї
М.Зубрицького, його працi нiколи не познача-
лись вузьким етнографiзмом. При цьому увага
вченого зосереджувалась на обов’язковому виявi
самобутностi явищ чи фактiв бойкiвської культу-
ри, а при можливостi – зазначалась однотипнiсть
до побутуючих у сусiднiх селах чи дальших те-
ренах. Однак вчений завжди пам’ятав про те, як
важливо не збитися на вульгарне перенесення ло-
кальних явищ на загальноукраїнський простiр. У
цьому М.Зубрицький був дуже вiдповiдальним,
а за зразок мав своїх учителiв i авторитетiв у
науцi, до яких вiдносив, насамперед, I.Франка,
М.Грушевського, Ф.Вовка, В.Гнатюка.
Школа вчителiв М.Зубрицького позначилася,
передусiм, на методицi працi. Зокрема, В.Гнатюк
у листах до нього наголошував на важливостi за-
стосування до етнографiчних дослiджень чiткої
паспортизацiї речей i явищ, точних вимiрiв, iлю-
стративного матерiалу.
Листування та зустрiчi з I.Франком, В.Гна-
тюком, М.Грушевським, окремими зарубiжними
вченими, розширювали знання М.Зубрицького
про рiвень тогочасної вiтчизняної та європейської
науки, про методику дослiджень збирацької пра-
цi. Вченi вказували на проблематику, залучали
до збору етнографiчних експонатiв для поповнен-
ня музейних збiрок, до спiвпрацi через виступи
на засiданнях Наукового товариств iм. Шевченка
у Львовi, наукового рецензування. Завдяки цим
стосункам була пiдтримка i спрямування у працi,
ГАННА ГОРИНЬ. Наукова праця Михайла Зубрицького... 381
поменшувалось вiдчуття iзольованостi вiд науко-
вих центрiв, примножувались сили для активiза-
цiї наукової та збирацької дiяльностi на замовлен-
ня В.Гнатюка та iнших членiв НТШ, залучення
до неї мiсцевих ентузiастiв.
Правильно оцiнити наукову спадщину М.Зуб-
рицького ми взмозi тiльки з урахуванням його
епохи, проблем i рiвня тогочасної української ет-
нографiчної науки. Теоретичнi засади, методика
дослiджень М.Зубрицького тi ж, якими керува-
лись i якi розвивали I.Франко, Ф.Вовк, В.Гнатюк
та їx школа. Ця методика дослiджень була про-
диктована рiвнем тогочасної етнографiчної науки,
який був далеко не таким спрощеним, як то нама-
гались окреслити мало не в кожному монографiч-
ному дослiдженнi перiоду бiльшовицького режи-
му. Особливо важливим залишається той факт,
що М.Зубрицький вперше увiв такi новi й про-
гресивнi пiдходи дослiдження, як комплекснiсть,
всебiчнiсть, системнiсть, завдяки яким пiдняв рi-
вень етнографiчної науки на новий щабель.
Iз кожним роком, коли вiдходять у засвiти но-
сiї чи свiдки нацiональних традицiй, дедалi бi-
льше вiдчуваємо вартiсть того, що зафiксували i
зберегли навiки дослiдники, вченi попереднiх сто-
лiть – представники тої ж описової етнографiї.
Особливо вiдчутним є брак чи втрата подiбних
матерiалiв пiд час сучасних дослiджень окремих
культурних регiонiв, як, наприклад, Опiлля. I тут
ми, обов’язково, згадуємо тих попередникiв, якi
вже тодi працювали не тiльки на тогочасний резу-
льтат, але й на далеку перспективу: наповнювали
скарбницю джерел народної культури, яка, на їх
переконання, послужить наступним поколiнням.
Науковий доробок Михайла Зубрицького недо-
статньо вивчений i не осмислений до кiнця, на-
лежить ще багато зробити, адже його спадщина
не втратила свого значення i сьогоднi, а методика
дослiджень актуалiзується i потребує дальшого
розвитку.
2006 р.
На вiдкриттi пам’ятника Михайловi Зубрицькому в
с. Кiндратiв на Туркiвщинi. 1996 р.
Оксана Сапеляк, Ганна Горинь та Василь Романiв на
конференцiї присвяченiй 140-рiччю вiд дня народження
М.Зубрицького с. Кiндратiв, Туркiвського р-ну на Львiв-
щинi, 2006 р.
У колi подруг-етнографiв. 1978 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7183 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:48:17Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горинь, Г. 2010-03-25T12:46:21Z 2010-03-25T12:46:21Z 2008 Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу / Г. Горинь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С.378-381. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7183 uk Інститут народознавства НАН України Ювілеї Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу On Mykhailo Zubrytsky’s Scientific Work in Dimension of Time Article published earlier |
| spellingShingle | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу Горинь, Г. Ювілеї |
| title | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу |
| title_alt | On Mykhailo Zubrytsky’s Scientific Work in Dimension of Time |
| title_full | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу |
| title_fullStr | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу |
| title_full_unstemmed | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу |
| title_short | Наукова праця Михайла Зубрицького у вимірах часу |
| title_sort | наукова праця михайла зубрицького у вимірах часу |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7183 |
| work_keys_str_mv | AT gorinʹg naukovapracâmihailazubricʹkogouvimírahčasu AT gorinʹg onmykhailozubrytskysscientificworkindimensionoftime |