Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7184 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець/ Я. Тарас // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 382-391. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7184 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тарас, Я. 2010-03-25T12:47:10Z 2010-03-25T12:47:10Z 2008 Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець/ Я. Тарас // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 382-391. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7184 uk Інститут народознавства НАН України Ювілеї Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець Mykhailo Zybrytsky in History of Temple at Mshanets’ Village Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець |
| spellingShingle |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець Тарас, Я. Ювілеї |
| title_short |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець |
| title_full |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець |
| title_fullStr |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець |
| title_full_unstemmed |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець |
| title_sort |
михайло зубрицький в історії храму села мшанець |
| author |
Тарас, Я. |
| author_facet |
Тарас, Я. |
| topic |
Ювілеї |
| topic_facet |
Ювілеї |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Mykhailo Zybrytsky in History of Temple at Mshanets’ Village |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7184 |
| citation_txt |
Михайло Зубрицький в історії храму села Мшанець/ Я. Тарас // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 382-391. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT tarasâ mihailozubricʹkiivístorííhramuselamšanecʹ AT tarasâ mykhailozybrytskyinhistoryoftempleatmshanetsvillage |
| first_indexed |
2025-11-27T02:09:06Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:09:06Z |
| _version_ |
1850792940296732672 |
| fulltext |
382 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Ярослав ТАРАС
МИХАЙЛО ЗУБРИЦЬКИЙ
В IСТОРIЇ ХРАМУ
СЕЛА МШАНЕЦЬ
Yaroslav TARAS. Mykhailo Zybrytsky in History of
Temple at Mshanets’ Village.
Михайло Зубрицький присвятив цiлий цикл
публiкацiй селу Мшанець Старосамбiрського
р-ну, тепер Львiвської обл., де вiн був парохом
вiд 17 листопада 1883 р. до 25 квiтня 1914 р.1.
Жодне з українських сiл кiн. XIX –
поч. XX ст. не було так глибоко дослiджене, як
це бойкiвське село. Значимiсть дослiджень по-
лягає в тому, що вони проведенi вченим, який
прожив у с. Мшанець бiльше тридцяти рокiв,
досконало i глибоко дослiджував певнi явища,
достовiрнiсть яких багато разiв перевiряв шля-
хом опитування великої кiлькостi респондентiв.
Iз iсторико-етнографiчних зацiкавлень селом, якi
проводив о. Михайло, весь час випадала тема,
пов’язана з церквою Рiздва Пресвятої Богороди-
цi, яка була збудована у 1762 р. Сьогоднi важко
пояснити, якими чинниками керувався отець Ми-
хайло, коли поза його увагою опинилась архiтек-
тура дерев’яної церкви: чи вiн не був фахiвцем з
iсторiї архiтектури та мистецтва, чи керувався за-
гальними уявленнями, що стара “немiчна” церква,
яка простояла до його приходу 121 рiк, вiджила
1Зубрицький М. Будинки i майстри. Майстри i мель-
ники // Житє i Cлово.– 1895.– Рiк 2.– Кн. 1.– С. 71-76;
Його ж. Панщина в селi Мшанцi в XVIII в. // Житє
i Cлово.– 1894.– Т. 1.– Кн. 1.– С. 70-74; Його ж. Се-
ло Мшанець Старосамбiрського повiту. Матерiали до iс-
торiї галицького села // Записки НТШ.– Львiв, 1906.–
Т. LXX.– С. 114-124; Його ж. Селянськi будiвлi в Мшан-
цi Старосамбiрського повiту // Матерiали до українсько-
руської етнологiї.– Львiв, 1906.– Т. IX.– 139 с.
свiй вiк i повинна спокiйно пiти в небуття, а її
мiсце має зайняти нова, бiльш презентабельна.
Iз енциклопедичного видання “Перемиська
єпархiя” дiзнаємося, що церква Рiздва Пресвя-
тої Богородицi 1762 р. у с. Мшанець “пiд час
Першої свiтової вiйни... занепала. На її мiсцi у
1922 р. зведено нову дерев’яну хрещату в пла-
нi, увiнчану великою банею на свiтловому вось-
мерику”2. Вердикт, “що церква занепала”, який
ставлять дослiдники багатьом втраченим святи-
ням, не завжди є достовiрним. Будь-яке “занепа-
дання” пов’язане з певними подiями та обстави-
нами, до яких причетнi церковна громада, парох,
влада, природнi чинники тощо.
Проведенi нами польовi та архiвнi дослiджен-
ня щодо церкви у с. Мшанець дають можливiсть
заперечити “енциклопедiї”, що вона “пiд час пер-
шої свiтової вiйни... занепала”, розкрити подiї та
факти, якi призвели до того, що була розiбрана
“досi лише одна вiдома в Українi хрещата церква
з чотирибiчним верхом з Мшанця”3 та показати
роль о. Михайла Зубрицького у вирiшеннi долi
цiєї церкви.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi 1762 р.
стала вiдомою завдяки збiгу багатьох обста-
вин. Перша – вiдвiдини у 1909 р. села Мша-
нець вiдомим дослiдником української минувши-
ни В.Щербакiвським, який за дорученням На-
укового товариства iм. Шевченка у Львовi мав
“прослiдити вiдмiни бойкiвського типу церков,
вiд загального...” та дати вiдповiдь Iгорю Гра-
барю, що бойкiвськi церкви “вiдрiжняються вiд
московських, або лiпше сказати, загально вели-
коруського стилю i не мають нiчого спiльного з
пiвнiчноросiйськими (арханхельськими, олонець-
кими, вологодськими”...)4. Пiд час наукової по-
дорожi на Бойкiвщину5 В.Щербакiвський завiтав
2Слободян В. Церква України. Перемиська єпархiя.–
Львiв: Iнститут українознавства, 1998.– С. 214.
3Драґан М. Українськi деревлянi церкви. Генеза i роз-
вiй форм: В 2 ч.– Львiв: Збiрка Нацiонального музею у
Львовi, 1937.– Ч. 1.– С. 105.
4Щербакiвський В. Церкви на Бойкiвщинi // Записки
НТШ.– Львiв, 1913.– Т. 114.– С. 1.
5Згiдно з В.Щербакiвським “Екскурсiя ведена в нап-
рямi Стрий – Лавочне – Мукачiв, а також деякi екскур-
ЯРОСЛАВ ТАРАС. Михайло Зубрицький в iсторiї храму... 383
до о. Михайла, сфотографував церкву та дзвiни-
цю. Оскiльки церква Рiздва Пресвятої Богоро-
дицi за архiтектурно-планувальними параметрами
не вписувалась у бойкiвський тип, вона не була
опублiкована в його численних працях, якi по-
явилися пiсля цiєї подорожi i розвiнчали мiф про
зв’язок бойкiвських церков з московськими6.
Про архiтектуру церкви Рiздва Пресвятої Бо-
городицi 1762 р. ми нiчого не знали до 1937 р. i
може не дiзналися б нiколи, якби не iнша об-
ставина: дослiдник української дерев’яної архi-
тектури Михайло Драґан звернув увагу на свiт-
лину В.Щербакiвського, яка зберiгалася в архiвi
НТШ, i визначив, що в с. Мшанець була унiка-
льна пам’ятка дерев’яної сакральної архiтектури
України7. Михайло Драган вiднiс її до хрещатих
одноверхих церков, якi мають “рiдкi чистi чотири-
бiчнi верхи” з двома заломами i, що це поодино-
ка хрещата церква, яка свiдчить, що “запозиченi
форми дерев’яних церков не вiдходили далеко вiд
аналогiчних форм мурованих”8.
Подальша iсторiя сакрального будiвництва у
с. Мшанець також не мала би продовження, якби
не третя обставина: нам вдалося пiд час польо-
вих дослiджень у 1998 р. зiбрати матерiал про
сукупнiсть обставин, якi спричинилися до того,
що з iнiцiативи о. Михайла Зубрицького церкву
1762 р. розiбрали 1912 р., а нова була збудована
у 1922 р. вiдомим архiтектором i в її примiщеннi
схованi два проекти церкви.
Як i о. Михайловi Зубрицькому, нам спочатку
було трудно порозумiтись iз парафiянами Мшан-
ця, бо як i сто рокiв тому, “селяни не довiряють
iнтелiгентам i своїм духовним, то ж не хотiли
[М.Зубрицькому. – Я.Т.]... показати своїх папе-
рiв”, а нам – проекти, якi вони сховали вiд радя-
нської влади i зберiгали їх у таємницi 50 рокiв.
Пiсля довгих перемовин, розповiдей про бой-
кiвськi святинi, нам вдалося порозумiтися iз цер-
ковним паламарем. Iз схованки пiд престолом нам
сiї в Самбiрщину...” див.: Щербакiвський В. Церкви на
Бойкiвщинi...– С. 5.
6Там само.– С. 12.
7Драґан М. Українськi деревлянi...– Ч. 2.– Фото 258.
8Драґан М. Українськi деревлянi...– Ч. 1.– С. 104, 105.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi у с. Мшанець,
1762 р. Вигляд iз заходу. Розiбрана у 1912 р. Свiтлина
В.Щербакiвського зi збiрки негативiв Iнституту народоз-
навства НАНУ.
Проект дзвiницi у с. Мшанець. Архiтектор Iван До-
линський. Публiкується вперше.
384 3-4’2008 Народознавчi Зошити
дiстали загорнутий у сiру тканину пакунок. З
тремтiнням паламар його розгорнув – i яким було
його розчарування, коли ми виявили замiсть двох
проектiв церков лише один – мурованої церкви.
Проект дерев’яної церкви, за яким вона збудова-
на у 1922 р., “зник”. З великим жалем i болем на
очах прийняв паламар цю новину i сказав: “I сьо-
годнi ми не можемо довiряти iнтелегенцiї, своїм
духовникам i владi, бо вона нищить нашу iсторiю
та церкву”9. За свiдченням паламаря, всi проекти
були на мiсцi, їх бачили церковнi брати, коли го-
тували церкву до вiдкриття у 1989 р., й пiзнiше,
коли вони передали цей скарб пiд опiку пароха.
“Зникнення” проекту дерев’яної церкви громада
пов’язує зi змiною пароха у 1996 р.
Детальне обстеження церкви, дзвiницi, вивчен-
ня проекту, який зберiгся, зiбрана серед старожи-
лiв iнформацiя та архiвнi матерiали дають мож-
ливiсть зняти стандартний вердикт, що “пiд час
першої свiтової вiйни церква занепала”; довести,
що iсторiя сакрального будiвництва с. Мшанець
не трафаретна iсторiя, яка згiдно з енциклопе-
дiєю “Перемиська єпархiя” вкладається у сiм ко-
ротких речень: “Найдавнiшi згадки про парафiа-
льну церкву походять з 1507 р. У 1676 р. па-
рафiя отримала привiлей вiд Яна Собєського ко-
роля Польщi. Попередня дерев’яна церква була
збудована у 1761 р. Це була хрещата будiвля, за-
вершена над навою чотирибiчним верхом з двома
заломами – дуже рiдкiсний тип в українському
сакральному будiвництвi. Пiд час першої свiтової
вiйни церква занепала. На її мiсцi у 1922 р. зве-
дено нову дерев’яну, хрещату в планi, увiнчану
великою банею на свiтловому восьмерику нави.
З 1962 р. по 1989 р. стояла нечинною. Поряд з
церквою збереглася двоярусна дерев’яна дзвiниця
XVIII ст.”10.
Хочемо наголосити, що iсторiя церкви в
с. Мшанець багатоаспектна, вона пов’язана як
iз внутрiшнiми, так i зовнiшнiми чинниками, якi
визначили час її появи, вплинули на архiтектурне
9Запис Я.Тараса 21.06.1998 р. у с. Мшанець Старо-
самбiрського р-ну вiд Гули Iвана Iвановича, 1925 р. н.
10Слободян В. Українськi церкви. Перемиська...– С. 212,
213.
вирiшення, розташування, замiну однiєї церкви
на iншу.
Про те, що християнське життя тут розвивало-
ся ранiше, свiдчить привiлей, виданий у 1529 р.
ґаздам Мшанця, згадки про церкву, якi вiднося-
ться до 1507 р.11 та дослiдження М.Грушевсько-
го, М.Зубрицького про те, “що заснуванє Мшан-
ця переведено в XV в. або ще вчаснiше”12. У най-
старiших з виданих описiв-люстрацiй у 1564 р.
“Мшанець виступає вже як стара осада волось-
кого права, на 20 давнiх ланах до котрих пiз-
нiйше ще примiрено три, крiм дворищ солтиських
i церковного”13. Фiксацiя церковного дворища в
люстрацiях 1564 р. вказує на те, що тут з дав-
нiх часiв iснувала сакральна споруда, жив в селi
парох. Iснуючi архiвнi джерела не фiксують мi-
сце розташування давньої церкви, в той же час
у пам’ятi старожилiв залишилася iнформацiя про
мiсце розташування першої церкви.
За твердженням iнформатора Захара Сухого
(1915 р. н.) стара церква була на заходi, “на горо-
дах”, зi сторони гори Маґури, вище забудови, яка
лiнiйно розташована вздовж правого та лiвого бе-
рега р. Мшанець14. Такий вибiр мiсця для церкви
був зумовлений сигнальною та оборонною функ-
цiями, якi виконувала бiльшiсть церков у Кар-
патах. З цього мiсця було добре видно все село,
долину обабiч рiки Мшанець, вiзуально можна
було одержати сигнал про небезпеку iз сiл Пав-
лiвка, Плоске, Грозьова.
На обороннi функцiї даної церкви вказує те,
що “всi обiйстя в селi Мшанець були обгородже-
нi, а на дорозi, що йшла з села, ставили громад-
ськi ворота (коштом громади). Тепер таких ворiт
немає, залишилась лиш назва – при однiм про-
гонi називають “громадськi ворота”15. Звичайно,
ворота не мали змiсту без огорожi, вона оточу-
вала всю сiльську забудову с. Мшанця. Описи
11ЦДIА України у Львовi.– Ф. 159. Галицька фiнансова
прокуратура.– Оп. 9.– С. 2076.
12Зубрицький М. Село Мшанець...– С. 8
13Грушевський М. Жерела до iсторiї України-Руси.–
1898.– Т. 1.– С. 231.
14Запис Я.Тараса 21.06.1998 р. у с. Мшанець Старо-
самбiрського р-ну вiд Сухого Захара Юрковича, 1915 р. н.
15Зубрицький М. Село Мшанець...– С. 122.
ЯРОСЛАВ ТАРАС. Михайло Зубрицький в iсторiї храму... 385
люстрацiї вказують, що вiйтiвства в селi Багно-
ватому, Борисовiй-Волi, Хащевi були огородженi
частоколом iз вбитих один бiля одного стовпiв16.
Будiвництво церкви на цьому мiсцi можна вiд-
нести до XVI ст., оскiльки найдавнiшi згадки
про парафiальну церкву в с. Мшанець походять з
1507 р.17.
Перенесення церкви iз “городiв”, а вiрнiше iз
урочища “Горб” за рiку в урочище “Плоске” вiд-
булося в 1762 р., було пов’язане iз втратою святи-
нями у XVIII ст. сигнальних та оборонних функ-
цiй, а також зумовлене необхiднiстю мати кращу
доступнiсть до святинь18. Це типове явище, яке
мало мiсце на всiй територiї Галичини в XVIII-
XIX ст. Сьогоднi важко дати однозначну вiд-
повiдь, якими чинниками керувалась мшанецька
громада, коли церкву “перенесли” за рiку.
Невiдомо, чи церква Рiздва Пресвятої Богоро-
дицi у 1762 р. перенесена зi старої дiлянки “на
городах” на нову, чи це заново збудована святи-
ня. Цю дату будiвництва подає М.Драґан, але не
вказує джерела19. Iз документiв вiдомо, що дана
церква у 1782 р. вже була на новому мiсцi20.
Незважаючи на дискусiйнiсть питання щодо
дати будiвництва цiєї церкви, на її давнiсть та
унiкальнiсть вказує об’ємно-планувальне рiшен-
ня. Це єдина хрещата церква, яка знаходилась в
районi, де будувались тiльки церкви бойкiвського
типу – тридiльнi, триверхi. Вона вiдрiзнялась вiд
iнших хрещатих церков, якi були збудованi на Гу-
цульщинi, Покуттi, Слобожанщинi тим, що мала
над навою чотирибiчний двохзаломний верх.
Наявнiсть чотирибiчного верха в дерев’яних
16Наукова бiблiотека Львiвського державного унiверси-
тету (далi – НБ ЛДУ). Вiддiл рукописiв № 630.– Арк. 6;
Там само.– № 534.– Арк. 8; Там само.– Арк. 84.
17ЦДIА України у Львовi.– Ф. 159. Галицька фiнансова
прокуратура.– Оп. 9.– Спр. 2076.
18Тарас Я. Перевезення, “перенесення” дерев’яних цер-
ков у Карпатах // Науковi записки.– Iвано-Франкiвськ:
Мiсто НВ, 2001.– С. 112-116.
19Драґан М. Українськi деревлянi...– Ч. 1.– С. 104,
105.– Ч. 2.– Рис. 258.
20Archiwum Państwowe w Przemyślu, Archiwum Grecko-
Katolickiego Biskupstwa w Przemyślu.– № 1165.– A. 212.–
S. 325-326.
Проект церкви у с. Мшанець. Фасад iз заходу. Архi-
тектор Iван Долинський.
Проект церкви у с. Мшанець. Фасад з пiвдня. Архiте-
ктор Iван Долинський.
Проект церкви у с. Мшанець. План. Архiтектор Iван
Долинський.
386 3-4’2008 Народознавчi Зошити
хрещатих церквах свiдчить про те, що вони
є зразками середньовiчної української сакраль-
ної архiтектури. Достовiрно вказати, як зберiг-
ся цей релiктовий взiрець iз княжих часiв до
XVIII ст., трудно21. Церков, подiбних Мшане-
цькiй, не збереглося, маємо лише вiдомостi, що
подiбного типу була Петро-Павлiвська церква в
м. Перемишлi (XIV ст.) та церква с. Вербiж
(1577 р.).
Сьогоднi невiдомо, скiльки таких церков було
збудовано в Українi. “Деякi здогади про традицiю
чотирибiчних верхiв можуть насувати ще хресто-
вi церкви зо Слобожанщини, якi мають не лише
прикмету богатших заломiв “бойкiвського стилю”,
але й заломи з неправильними восьмибiчними,
що радше є квадратами зо зрiзаними кутами”22.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi 1762 р. в
с. Мшанець ще раз засвiдчила, що християнське
сакральне будiвництво в Українi почалося в кня-
жi часи в мурi, першовзори яких старалися також
реалiзувати в деревi.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi 1762 р.
була унiкальним прикладом, який демонстрував
реалiзацiю мурованих взiрцiв у деревi, а її будiв-
ництво могло бути реалiзоване тiльки вольовим
актом, монастирем, єпархiєю23. На користь цiєї
версiї свiдчить перша згадка про село Мшанець,
яка вiдноситься до 1446 р., наявнiсть на горi Ма-
ґура давньоруського городища XI-XIII ст., iсну-
вання неподалiк вiд села Перемисько-Самбiрської
єпархiї та розташування в районi великої кiлько-
стi монастирiв.
Все це дає нам можливiсть ще раз стверджува-
ти, що цей взiрець був релiктовим представником
сакрального будiвництва княжих часiв, який про-
довжували продукувати в XVI-XVIII ст. монас-
21За аналогами вiзантiйських мурованих церков в кня-
жi часи була споруджена дерев’яна церква св. Iвана Хре-
стителя на Подолi княжого Галича (серед. XII – поч. XI-
II ст. (Лукомський Ю. Невiдомi церкви на Подолi княжого
Галича // Записки НТШ. Працi Археологiчної комiсiї.–
Т. CCXXXV.– Львiв, 1998.– С. 559-593.
22Драґан М. Українськi деревлянi...– Ч. 1.– С. 105.
23Тарас Я. Зовнiшнi i внутрiшнi сили у формуваннi са-
кральної архiтектури України // Iсторiя релiгiй в Українi:
В 2 кн.– Львiв: Логос, 2004.– Кн. II.– С. 536-542.
тирi, якi строго дотримувались канонiчного сак-
рального будiвництва.
Прийнявши парафiю в 1883 р., о. Михайло
Зубрицький отримав у спадок досить нетипо-
ву церкву для Галичини, яка мала за шематиз-
мами бiльше 120 рокiв, а за зовнiшнiм вигля-
дом була пращуром будiвництва княжого перiоду.
Отець Михайло не заглиблювався в iсторiю та
особливостi архiтектури церкви, якiй не дав нау-
кової оцiнки у свiй час i В.Щербакiвський. Це
був час, коли дослiдження української архiтекту-
ри тiльки почалися i провадилися ентузiастами,
архiтектурно-мистецької оцiнки пам’яток не iсну-
вало, ставлення до старих церков, будiвель було
однозначним: дерев’янi будiвлi, якi втратили фi-
зичнi властивостi розбирали, натомiсть будували
новi.
Цiлком природно, що дерев’яна церква, про-
стоявши бiльше ста рокiв, фiзично набула жа-
люгiдного стану i вимагала капiтального ре-
монту або замiни на нову. Вже зi серед.
1880-их рp. о. Михайло виношує iдею збудува-
ти в селi нову церкву. Як згадує М.Зубрицький,
“справа [будiвництва церкви. – Я.Т.] проволiка-
лася через кiлька лiт, бо не було грошей, а братс-
тво не хотiло дати. Аж 1888 р. вiддав один ґазда
довг до церкви за тi грошi записалося 10 кпг
сьвiтла з фабрики Apollo з Вiдня. Що одно роз-
продалося, записовалося друге. Заробок склада-
ється на книжочку на почтi. Дотепер є понад
400 зир. Се початок на будучнiсть, колись тре-
ба буде будувати церкву, найдуться готовi грошi
i не треба буде дерти очи другим людям збiркою.
I сей iнтерес не йшов гладко, люди брали дальше
сьвiтло по жидiвських крамах”24.
Михайло Зубрицький хотiв через пiдняття
добробуту людей у селi забезпечити у майбут-
ньому наявнiсть коштiв для будiвництва. Пiдняти
добробут селян вiн збирався шляхом залучення до
дрiбного виробництва. Вiн хоче навчити мiсцевих
людей малювати мальованки. Про це вiн пише у
своїй автобiографiї: “вiд довшого часу намовляв я
24Зубрицький М. Автобiографiя // Львiвська нацiо-
нальна бiблiотека у Львовi. Вiддiл рукоп.– Ф. 206
(В.Щурата).– Папка 27.– Спр. 922.– 30 арк.
ЯРОСЛАВ ТАРАС. Михайло Зубрицький в iсторiї храму... 387
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi у с. Мшанець, 1762 р. Вигляд з пiвночi. Розiбрана у 1912 р. Свiтлина
В.Щербакiвського зi збiрки негативiв Iнституту народознавства НАНУ.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi у с. Мшанець, 1922 р. Загальний вигляд з пiвденного заходу. Свiтлина
Я.Тараса.
388 3-4’2008 Народознавчi Зошити
людей, щоб який взявся до сего дохiдного ремес-
ла”. “Думав я ще справити за складковi грошi
кератовий млин, а бодай вiтровий, триєр, олiйни-
цю, та до тепер те все не удалося”25.
Згiдно з доступними нам матерiалами можна
констатувати, що у 1905-06 рp. вже були нако-
пиченi певнi грошi “на книжочцi на почтi”, бо
в цей час о. Михайло почав шукати архiтекто-
ра для розробки проекту мурованої церкви. Пiс-
ля 20-лiтньої пасторської працi та знайомством
з новозбудованими церквами у нього вже викри-
сталiзувався образ майбутньої церкви, яку би вiн
хотiв мати у с. Мшанцi.
У 1907 р. М.Зубрицький звертається до
Львiвського архiтектора Iвана Долинського, який
викладав у Художньо-промисловiй школi, з про-
ханням виготовити проект мурованої церкви для
села Мшанець26. На той час Iван Долинський був
вiдомим архiтектором, який проектував житловi
будинки в модерному стилi. З початку ми припу-
скали, що знайомство М.Зубрицького з ним вiд-
булося за рекомендацiєю когось iз членiв НТШ.
З цього припущення випливає ряд запитань. На
якiй пiдставi о. Михайло звернувся до I.Долин-
ського, який сформувався в перiод становлення
основних специфiчних рис українського новiтньо-
го мистецтва (1892-1900 рр.) i не звернувся до
професiоналiв, котрi займалися сакральною ар-
хiтектурою: В.Нагiрного, I.Левинського, О.Луш-
пинського, Т.Обмiнського, Е.Ковача, якi на той
час збудували немало мурованих церков безпо-
середньо на Бойкiвщинi (В.Нагiрний – в Тух-
лi, Славську, 1900-02 рр.) i мали свої власнi
бюро?
Подальшi дослiдження показали, що Долин-
ськi були родиною М.Зубрицького. Сьогоднiшнi
правнуки по лiнiї Долинських, якi є нащадками
о. Михайла Зубрицького i з якими ми спiлкува-
лися, не можуть пiдтвердити чи заперечити того,
що Iван Долинський був родичем о. М.Зубриць-
кого. Якщо врахувати те, що Iван Долинський не
проектував церков i те, що iснувала досить знана
25Зубрицький М. Автобiографiя...
26Мистецтво України. Бiографiчний довiдник.– К.: Укра-
їнська Енциклопедiя, 1997.– С. 215.
когорта архiтекторiв, яка цим займалась, то, ймо-
вiрно, тут були родиннi зв’язки; про це свiдчить
i те, що громада не замовляла i не оплачувала
грошей за проект.
На замовлення мшанецької громади архiтектор
I.Долинський 18 грудня 1907 р., до дня св. Ми-
коли, виготовив проект мурованої церкви. Проект
виконаний на 5 картонних планшетах: на пер-
шому представлений “план фундаментiв та скле-
пу”; на другому – “план поземля”; на третьому –
“дзвiниця”; на четвертому – “вид головний”; на
п’ятому – “вєзанє дахове”.
Архiтектор I.Долинський при проектуваннi
церкви в с. Мшанець мусiв дотримуватись за-
гальної тенденцiї щодо вибору сакрального стилю
кiн. XIX – поч. XX ст. По-перше, запроектована
ним модерна церква не була б прийнята i реалiзо-
вана мшанецькою громадою, тому що український
стиль в церковному мистецтвi був глибоко вкорi-
нений у свiдомiсть галичан. По-друге, необхiдно
було врахувати вимоги церковної комiсiї, створе-
ної А.Шептицьким у 1905 р., яка вiдбирала “сти-
льовi церкви”, до проектування яких висувала та-
кi вимоги: “Стиль церкви має бути вiзантiйсько-
руським або романським з включенням готики та
бароко i вiдповiдати характеру руських церков i
руському обряду”27.
Архiтектор I.Долинський проектує церкву пiд
впливом декоративної фази українського стилю
(1900-08 рр.), в якiй поєднує особливостi сак-
рального будiвництва Давньої Русi, Вiзантiї iз
романським стилем.
Згiдно з проектом мурована церква в планi
мала розмiри 20,4 x 27,4 м. Це була триап-
сидна, тринавна споруда на зразок вiзантiйських,
де середня нава не значно перевищувала боковi.
В основi планувальної схеми мшанецької церк-
ви можна побачити подiбнiсть до храмiв княжих
часiв, зокрема до церкви Дмитрiвського монасти-
ря, церкви св. Георгiя, церкви св. Iрини в Ки-
євi28. Найближчим прообразом плану може слу-
27Нога О. Український стиль в церковному мистецтвi
Галичини.– Львiв: Українськi Технологiї, 1999.– С. 86.
28Логвин Н. Хрестово-баннi храми стародавнього Києва
в контекстi середньо-християнської архiтектури // Архiтек-
ЯРОСЛАВ ТАРАС. Михайло Зубрицький в iсторiї храму... 389
жити церква св. Миколи у Львовi29. Стильовi
поєднання можна прослiдкувати у композицiйно-
конструктивному вирiшеннi, яке ґрунтувалося на
сполученнi вiзантiйського плану з романськи-
ми художнiми елементами, що пiдкресленi спо-
рудженням на середохрестi високого двоярусного
пiдбанника, завершеного банею. На проромансь-
кi коренi також вказують галереї, якi оперiзують
наву i бабинець на другому поверсi, сукупнiсть
з’єднаних арками опор i склепiнь та контрфорси.
Необхiдно вiдзначити, що в проектi вдало по-
в’язана конструктивна i декоративна роль контр-
форсiв, якi поставленi по кутах нави для протидiї
значної сили розпору вiд потужної банi на висо-
кому пiдбаннику.
Аналiз проекту показав, що архiтектор I.До-
линський також використав елементи народної ар-
хiтектури, запроектував пiддашшя довкола цер-
кви та запропонував над навою збудувати де-
рев’яну баню. Таке рiшення було продиктовано
як складнiстю виконання мурованого купола дi-
ам. 8 м, так i технологiчно-економiчними засада-
ми – з меншими затратами i без особливих труд-
нощiв звести дерев’яний купол.
У проектi також запропоновано декоратив-
нi формальнi речi: наявнiсть з пiвдня та пiв-
ночi сходових площадок (з кожної сторони по
три), перекритих пiддашшям, якi закiнчуються
глухою стiною. Такий конструктовно-будiвельний
прийом був продиктований тим, що архiтектор
I.Долинський, сильно розчленувавши план, не мiг
органiзувати пiддашшя на вуглах. Потужна баня
над навою була декоративним екстер’єрним еле-
ментом, її форма не кореспондувалася з iнтер’є-
ром. Внутрiшня тектонiка стiн також не знайшла
свого вираження в екстер’єрi. Необхiдно вiдзна-
чити, що в проект вносилися поправки. Вони ви-
кресленi червоною тушшю, переважно стосуються
вiвтарної частини. Це було пов’язано з тим, що
турна спадщина України. Вип. 2. Нацiональнi особливостi
архiтектури народу України.– К., 1995.– Рис. 4.
29Флиер А.Я. Эволюция планов православных каменных
храмов на территории Украины с середины XVII по середи-
ну XIX в. // Архитектурное наследство.– СПб.; Москва,
1990.– Вып. 37.– С. 89.– Рис. 1.– Поз. 23.
основний вiвтар виявився досить малим, складної
конфiгурацiї, його розширили i спростили, надав-
ши традицiйної гранчастої форми. Корективи вiв-
таря призвели до необхiдностi запроектувати вхiд
до ризницi, паламарнi з пiвдня та пiвночi, а та-
кож лiквiдувати декоративнi сходи iз сходу вiвта-
ря. Такi корективи покращили планувальне вирi-
шення. Аналiз графiчних матерiалiв показав, що
цi корективи робились без участi автора проек-
ту. На нашу думку, це зробив о. Михайло пiсля
детального вивчення проекту.
Головний фасад церкви монументальний, боко-
вi є менш величнi, оскiльки їм надали образу ци-
вiльної споруди. Монументальнiсть досягнута за
рахунок розвитку по вертикалi центральної час-
тини – високого пiддашника, який завершується
цибулястою банею дiаметром 8 м, та шляхом де-
корування стiн природнiм каменем.
В ансамблi з церквою запроектована двоярусна
дзвiниця типу восьмерик на четверику, в першо-
му ярусi є проїзд на церковне подвiр’я, на друго-
му розташованi дзвони. Перший ярус квадратний
в планi, по вуглах має контрформи, виконаний iз
цегли та облицьований рваним бутовим каменем,
другий – дерев’яний у виглядi восьмерика, пере-
критий банею, що за формою iдентична церквi.
Детальне ознайомлення з проектом показало,
що спроектована I.Долинським мурована церква
не вiдповiдала фiнансовим можливостям та потре-
бам села. Щоб реалiзувати таку церкву, необхiд-
но було мати не тiльки великi грошi, а й фахових
будiвничих, якi могли би виконати перекриття над
“планом поземелля”, де о. М.Зубрицький зби-
рався органiзувати склепи для поховання, звести
стiни-стовпи з контрфорсами, викласти арки мiж
стiнами, звести купол дiам. 8 м. Запроектована
церква вимагала також великої кiлькостi будiве-
льних матерiалiв, цегли, каменю. Все це стриму-
вало початок будiвництва, яке могло розпочатися
весною 1908 р.
Пройшло п’ять рокiв, громада села не зiбрала
необхiдних коштiв на матерiали для нової церк-
ви, що змусило М.Зубрицького вдатися до ради-
кальних рiшень, якi б дозволили все-таки розпо-
чати будiвництво. У 1912 р. вiн вирiшує прода-
390 3-4’2008 Народознавчi Зошити
ти дерево старої церкви, а на її мiсцi збудувати
нову.
Згiдно з iнформацiєю Захара Сухого
(1915 р. н.), який дитиною подавав цвяхи
при будiвництвi церкви у 1922 р., стару цер-
кву розiбрали, а матерiал продали до села
Бусовиська30; за свiдченням паламаря Iвана
Гули (1925 р. н.) – до села Грьозова31. Отець
Михайло наважився на цей крок, бо надiявся,
що за накопиченi та одержанi вiд продажу
дерева грошi, при вiдсутностi церкви в селi,
громада постарається збудувати муровану церкву
в короткi термiни. Не сталося так, як запла-
нував отець Михайло, бо вiн не передбачив
ситуацiю, яка розгорталась на полiтичнiй сценi
Європи. Передвоєнна iнфляцiя призвела до
того, що накопиченi грошi напередоднi Першої
свiтової вiйни перетворилися у папiрцi, а самого
о. М.Зубрицького у 1914 р. арештували як
росiйського шпигуна. Село Мшанець з 1912 р.
залишилося без церкви, а з 1914 р. – без свого
улюбленого пароха, який вiддав своїй паствi
31 рiк служiння i який задля її блага розiбрав
стару церкву. Як згадують старожили, це була
страшна сторiнка в iсторiї села, яке ранiше мало
найбiльшу церкву в окрузi, тепер мусiло ходити
до церкви у сусiднi села.
Парафiяни шкодували, що послухалися паро-
ха розiбрати стару церкву i що їх грошi на нову
“стали не потрiбними папiрцями”. Все це було
також причиною того, що о. М.Зубрицький пiс-
ля повернення з ув’язнення не повернувся в рiдну
парафiю, де згiдно з проектом у збудованiй церквi
мiг бути похований у склепах, якi були запроек-
тованi пiд церквою.
Село Мшанець десять рокiв було без церкви. У
данiй ситуацiї парафiяни с. Мшанець розумiли,
що їм не пiд силу пiсля вiйни збудувати мурова-
ну церкву, про яку мрiяв о. М.Зубрицький. Во-
ни вiдмовляються вiд проекту мурованої церкви,
i вирiшують збудувати церкву iз громадського лi-
30Запис Я.Tараса 21.06.1998 р. у с. Мшанець Старо-
самбiрського р-ну вiд Сухого Захара Юрковича, 1915 р. н.
31Запис Я.Тараса 21.06.1998 р. у с. Мшанець Староса-
мбiрського р-ну вiд Гули Iвана Iвановича, 1925 р. н.
су. Таке рiшення було продиктоване можливостя-
ми громади. Парафiяни знову замовляють проект,
але вже дерев’яної церкви. На превеликий жаль,
нам не вдалося знайти цей проект, який “зник”
у 1996 р., i визначити автора. Ми вiдвiдали па-
роха, який був до 1996 р., ще раз опитали всiх,
хто знав про цей проект, але не знайшли нiчого
нового. На основi аналiзу будiвлi, однозначно, що
церква є витвором галицького архiтектора.
Нова церква Рiздва Пресвятої Богородицi бу-
ла збудована в 1922 р. за один рiк. Це хрещата
у планi дерев’яна церква належить до того типу
церков, якi створенi перетином двох прямокутни-
кiв, де всi три рамена є гранчастi, гранi зрiзанi
пiд кутом 45◦. Рамено вiвтарного зрубу близьке
до квадрату, а боковi укороченi; нава представ-
ляє собою витягнутий прямокутник. До вiвтаря з
пiвночi i пiвдня примикають примiщення ризни-
цi та жертовника. У бабинцi по периметру стiн
влаштованi на висотi 2,3 м хори, якi закiнчую-
ться на захiднiй стiнi нави. Церква збудована iз
плениць розмiром 170 x 280, якi покладенi на
пiдвалини розмiром 280 x 300 м на кам’яному
фундаментi. Церква по всьому периметру опе-
резана пiддашшям. Вхiд в основнi примiщення
здiйснюється через дверi в бабинцi та через двоє
дверей у навi. Пiддашшя органiзоване на осно-
вi випускiв плениць на вуглах. Вiкна розташованi
вище пiддашшя, прямокутнi, у горi пiвциркульнi,
мають заскленi стулки з хрестом по серединi. Це-
рква одноверха, має восьмигранний барабан, по-
саджений на видиму ззовнi чотиригранну основу,
перехiд мiж четвериком i восьмериком здiйснює-
ться через пендатив. Баня в основi має дiаметр
7,4 м, своїми розмiрами та висотою надає будiвлi
монументальностi, яка пiдсилюється чотирма ма-
кiвками, якi встановленi на чотирьох пелюстках
восьмигранної цибулястої банi.
Боковi рамена перекритi дахами, якi членова-
нi i повторяють гранчастiсть стiн. У мiсцi схо-
дження ребер та гребеня поставленi макiвки на
високiй шийцi. Вдало вибранi пропорцiї у пла-
нi рамен та їх перекриття створюють iлюзiю, що
церква має п’ять верхiв. Мотив макiвки на вось-
миграннiй шийцi ми зустрiчаємо на даху ризницi,
ЯРОСЛАВ ТАРАС. Михайло Зубрицький в iсторiї храму... 391
жертовника та на пiддашшi у мiсцях, де розташо-
ванi дверi. Церква вище пiддашшя шальована, в
горi шалювання закiнчується пiвколом на ширину
дошки. Перехiд мiж стiнами, дахами, барабаном
i банею здiйснений за рахунок ґзимса.
Стiни в iнтер’єрi не мальованi, iконостас дере-
в’яний. Бiля церкви, збудованої в 1922 р., зберег-
лася лише стара дзвiниця. Це квадратна в планi
трьохярусна споруда, яка в нижньому ярусi має
браму для проходу на церковне подвiр’я. Зберег-
лася вiд старої дзвiницi лише каркасна основа
та рiзьблений сволок. Сволок знизу по центру
має рiзьблений хрест, який скромно декорований.
Вхiд на церковне подвiр’я за паламарем I.Гулою
i сьогоднi здiйснюється тiльки “законно – через
надбрамну дзвiницю”. Ця iнформацiя вказує, що
у с. Мшанець до тепер збереглися давнi понят-
тя про необхiднiсть “законного” перебування на
освяченому мiсцi, тобто входи через браму.
За iнформацiєю паламаря Iвана Гули
(1925 р. н.), “всi вугли церкви мiтив Пав-
ло з Днiстрика”, а “майстер був з Хирiва”32.
За його свiдченням, “при ремонтi церкви люди
бачили, що на хорах в горi є пiдпис майстра,
який будував церкву”.
Без сумнiву, церква Рiздва Пресвятої Богоро-
дицi в с. Мшанець, яка збудована у 1922 р., за-
проектована професiйним архiтектором, якого ми
пiзнали за архiтектурно-конструктивним рiшен-
ням, проте його прiзвища сьогоднi не подаємо,
бо сподiваємося, що “зниклий проект” знайде-
мо. Цю надiю ми не покидаємо, бо нам вдало-
ся у 2003 р. знайти негатив на шклi 1909 р.
В.Щербакiвського. Цей предмет, як i iншi нега-
тиви та свiтлини, мав бути знищений. Iз вище ви-
кладеного бачимо, що церква в с. Мшанець та iн-
шi українськi святинi має багату “бiографiю”, по-
в’язану з особистостями та iсторiєю нашого краю,
кожна з яких є складовою iсторiї України. На її
прикладi засвiдчено, що сучаснi енциклопедичнi
видання, присвяченi архiтектурi та iсторiї окре-
мої церкви, є формальними i неповними. Сьо-
32Запис Я.Тараса 21.06.1998 р. у с. Мшанець Старо-
самбiрського р-ну вiд Гула Iвана, 1925 р. н.
годнi необхiдно пiдготувати фаховi монографiчнi
дослiдження кожної церкви, цього вимагає наша
iсторiя архiтектури Церкви в роки незалежностi
України.
На завершення хочемо вiдповiсти коротко на
запитання: чим керувався о. М.Зубрицький, ко-
ли хотiв збудувати велику муровану церкву для
села Мшанець. Однозначно, вiн хотiв внести
в духовне та громадське життя села Мшанець
новi ознаки, пiднести його морально i духов-
но, через монументальну церкву привернути до
нього увагу. Вiн мрiяв i про бiльше – орга-
нiзувати духовно-просвiтницький центр Старої
Самбiрщини. Iсторiя церкви Рiздва Пресвятої
Богородицi в с. Мшанець не завершена, має
подальше продовження, вона пов’язана з осо-
бистостями – М.Зубрицьким, В.Щербакiвським,
I.Долинським, М.Драґаном.
Церква в с. Мшанець є важливим взiрцем для
вивчення генези української сакральної архiтек-
тури, свiдчить про iснування давньої традицiї в
Українi чотирибiчних верхiв, якi мали мiсце не
тiльки в тридiльних, а й в хрещатих типах цер-
ков. Чотирибiчних верхiв, перекритих пiрамiдами,
ми не зустрiнемо нi у вiзантiйських нi у вiрмен-
ських церквах, хоча там многобiчнi пiдбанники
мають чотирибiчну основу. Тип хрещатої церкви
з одним чотирибiчним верхом, перекритим пiра-
мiдальним дахом, можемо зустрiти лише в раннiй
римськiй архiтектурi Равенни у мавзолеї Галли
Плякiдiї (поч. V ст.)33. Паралель мiж українсь-
кою дерев’яною сакральною архiтектурою та мав-
золеєм Галли Плякiдiї є далекою, про впливи i
зв’язки мiж ними не можна говорити, але вона
потрiбна, бо iлюструє початки сакрального будiв-
ництва в українцiв Карпат.
33Всеобщая история архитектуры: В 12 т.– Т. 4: Архите-
ктура Западной Европы. Средние века.–Москва: Стройи-
здат, 1968.– С. 30, 31.
|