Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7188 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 404-408. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860091381222998016 |
|---|---|
| author | Зборовський, П. |
| author_facet | Зборовський, П. |
| citation_txt | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 404-408. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:23:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
404 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Ювiлеї
Петро ЗБОРОВСЬКИЙ
ТУРКIВЩИНА В ЖИТТI
I НАУКОВИХ ПРАЦЯХ
МИХАЙЛА ЗУБРИЦЬКОГО
Petro ZBOROVSKY. Turka Land in Mykhailo
Zubrytsky’s Life and Scientific Works.
Михайло Зубрицький народився 22 жовтня
(3 листопада) 1856 р. у селi Кiндратiв на Туркiв-
щинi. Саме тут вiн уперше побачив свiт, побачив
i почув голос своїх батькiв, побачив красу рiдних
гiр i ввiбрав у себе любов до рiдного краю, яку
пронiс у глибокiй пошанi через усе своє життя.
Саме тут промайнуло його перше десятилiття, са-
ме тут вiн вiдчув потяг до знань, саме звiдси вiн
пiшов у вир життя, яке зробило його знаним в
усiй Українi. Саме тут кмiтливий хлопчина звер-
нув увагу на самобутнiсть мови й одягу, побуту
й працi, а пiзнiше побачив, що десь одягають-
ся iнакше, iнакше вимовляють слова, мають iншi
знаряддя працi, iнший уклад життя. Саме вмiння
придивитись, зауважити i порiвняти зробило зви-
чайного селянського хлопчика з глухого гiрського
села знаним i поважним ученим, дiйсним членом
Наукового nовариства iм. Шевченка у Львовi.
Дiставши ази життєвої селянської примудростi
вiд своїх неписьменних батькiв i, ледь збагнувши
значення букв, Михайло у неповних дев’ять ро-
кiв вирушає у пошуках знань до повiтового мiста
Турки. Та не довго тривала його наука в Тур-
цi. По двох мiсяцях хлопчина змушений був по-
вернутись до батькiвської хати. I вже наступного
року поїхав на навчання до Розбору Округлого,
що бiля Сяноку, далi – до Дрогобича, а вiдтак у
широкий свiт життя i знань...
Вiд того часу Михась повертався до рiдної до-
мiвки лише на вакацiї, проте нiколи не забував
її i часто описував у своїх наукових працях рiдне
село й iншi населенi пункти Туркiвщини.
Михайло Зубрицький детально описав свiй
рiдний край у працi “Село Кiндратiв (Турчансь-
кого повiту)”, яка була надрукована в часописi
“Житє i слово” (1895.– Кн. 4-5). Автор зазна-
чає, що в селi 40 осель i 300 душ, що у його ро-
диннiм домi зберiгалась грамота “на пергаменi з
1569 року надана королем Жигмонтом Августом
на засновання села i друга грамота короля Яна
Собєського вiд 1678 року на звичайнiм паперi,
що потверджує наведеним в нiй вiйтам посiданi
солтиства з розширенням прав i вольностей...”.
“На вiйтiвствi в сiм часi сидiла дрiбна шлях-
та, зайшла з iнших сiл. Було щось з п’ять ро-
дин: Бєльськi, Зубрицькi, Iльницькi, Кречкiвськi
i Нанiвськi” ...“Цiкава познака нашої шляхти бу-
ла ся, що кожний старався “виходити” легiтiма-
цiю свого роду. Мiй покiйний отець був сiм разiв
пiшки у Львовi 1837 р.1. Вiтцеви мойому не дали
легiтiмацiї, а лише “Extractus” – згадує Михайло
Зубрицький.
“Крiм наведених родин шляхотських були ще
такi назви в Кiндратовi: Адиновець, Вовк, Гав-
риляк, Iлькiв, Коблин, Лавер, Лемець, Лiнись-
кий, Хабаль i Шульчак... Люде по найбiльше
ростом невеликi, рослих небагато можна стрiти;
лиця бiльш округлi, як подогчастi, волосє тем-
но русяве, хоть можна бачити чорне, а деколи i
червоне”...
“Шляхотськi родини не конче добре жили з
тамошнiми хлопцами, що себе i тепер мають за
правдиву громаду, а шляхта не рiдко повiдає: “Га-
дя сичить”, а що найбiльше є в селi Iлькових, то i
бесiдують: “Iлькiвята таке, а таке зробили”. Жи-
дiв у Кiндратовi нема”.
“Доки камера (сiльськiй уряд за часiв Австро-
Угорщини) не продала лiсiв, дуже добре поводи-
лось людям в селi. Випасали воли, вiвцi i кози
по лiсах i рубали дерево де хотiли. Лiсничий десь
колись i погрозив, але єму з’орали поле, скосили
i вижали збiже, тай все йшло добре. В зимi ма-
ли ще заробок, бо возили цiвки i бальки до пили
(тартаку) в Ясiнцi, або над рiку Стрий, звiдки
на яри i в лiтi пiд час бiльшої води сплавники
спущали дерево на воду i продавали в свiт. Про
те було i досить заможних газдiв, много було та-
1Вiдстань вiд Кiндратова до Львова близько 130 км.
ПЕТРО ЗБОРОВСЬКИЙ. Туркiвщина в життi i наукових працях... 405
ких, що двома парами волiв орали i ще кiнь був
волочити. Коли громадi 35 моргiв лiса на паливо
i пасовисько вiддiлили, а проче замкнули, наста-
ли цiлком iншi часи. У людей поменшало худоби,
4 воли у газди рiдкiсть, корови i вiвцi не йдуть до
лiсу, а вiд пари волiв платили 2 зр., а додатково
треба кiлька днiв ще й лiсничому вiдробити, т. є.
орати, косити i жати. Ще якiйсь час по замкне-
ню лiсiв iшли i вiвцi в лiс, а вiд штуки платили
по 10 кр.; пiзнiше вже не пускали. Лiс виданий
на пасовисько вирубали i продали жидам, грiшми
подiлили ся той i слiд по них пропав. Пiзнiше
продали свому парохови i дерево призначене на
паливо... Тепер вже лiсу не мають, хiба, може,
коли виросте. Коли хто в камеральiм лiсi рубав
дерево, дiставав в заплатi лубя т. є. кору з сме-
рек... Луб сушили на сонцi звивали в труби, а
вiдтак вiдвозили до Дрогобича i продавали та-
мошнiм жидам до грабарень. Був се не дуже ве-
ликий заробок. З Кiндратова до Дрогобича було
4,5 милi. Вiз дуже старосвiтський, босий, запря-
гали воли, на вiз не можна було много набрати.
В недiлю з полудня виїжджали з дому, їхали цi-
лу нiч i аж рано в понедiлок приїжджали на торг
до Дрогобича. З полудня виїжджали з мiста, а в
вiвторок з полудня прибували до дому. Як взяв
газда за фiру 4 зр. то вже був великий заробок,
а то нараз змовляли ся жиди i давали по 1,50 зр.
за фiру.
В лiтi купували фасолю, ченчерицю (кукуру-
дзу), огiрки, жито i сiль, а в зимi щонайбiльше
жито i також сiль. Робили також гонти i прода-
вали в Бориславi”...
Далi автор описує житло бойка у с. Кiндра-
тiв. “Будинок пiд одною стрiхою. Порядок при-
мiщень такий: комора, сiни, хата, стаєнка або й
двi, стодола i стайня, а з пiвночi поза стiною, до
заднiх дверей сiнешних прибудовують половник,
де складають сiно, солому, околоти, копицi (снiп-
ки на пошив стрiхи), а деколи ще й господарськi
прилади.
Хата курна. По пiд повалу при пiвнiчнiй стiнi
i понад лавицю, по при стiну, що при нiй стiл
стоїть, iдуть “гряди”, по два бальки в стiни впу-
щенi i кути перехрещенi. На них складають сирi
полiна, щоб висхли, скiпки, бунзи, лен...”.
У часi життя М.Зубрицького в селi не було
магазину i селянин мав сам забезпечити себе i
сiм’ю продуктами харчування.
Цiкавою є порiвняльна таблиця тодiшньої i
сьогоденної продукцiї землеробської працi.
Верхня вовняна ноша
українсько-руського народа
в Галичинi
(Матерiали до українсько-руської етнологiї.–
Львiв, 1908.– Т. 10).
У цiй працi автор справедливо зауважує таке:
“В науцi до тепер ще не усталений подiл гiрсь-
кого населення. До сього можуть у значнiй мiрi
допомогти докладнi студiї над ношею, чи огарт-
кою наших гiрнякiв. Люди, що носять однакову
огартку, мають також i iншi спiльнi риси i по-
чувають ся близшими з собою, як iз людьми iн-
шої ношi”. За ознакою вжитку верхньої вовняної
ношi зокрема сiрака, автор подiляє Галичину на
три пояси. “Перший iде найдальшого заходу, як
далеко засiли Русини, до мiстечка Лютовисько
або горiшнiй Сян. Сей простiр замешують Лем-
ки...”. “Другий, середнiй пояс, сукняної огартки
займає зглядно на великий простiр на захiд по
села вичисленi висше, а на схiд по отiї гранич-
нi села: Орове, Схiдницю, Кропивник, Старий i
Новий Рибник, Майдан, Довге (всi у Дрогоби-
цькому повiтi), а далi на полудне до угорського
боку, границею теперiшнього Стрийського i Тур-
кiвського повiту... (Бойки)”. “Третiй пояс сiракiв
починає ся в селах Орове, Схiдниця, оба Кро-
пивники i т. д. i забiгає на схiд по пiд Бескид аж
на Буковину (Гуцули)”.
Туркiвщину, як i усю Бойкiвщину автор вiд-
нiс до другого пояса. “Характерною рисою сього
пояса є сiрак на двi фальди. Давнiше носили лю-
ди бiлi сiраки. Такi бiлi сiраки я бачив в 60-тих
роках у гiрських селах на схiд вiд Турки” – за-
значає автор. “Одначе в тих часах вже зачали
люди носити чорнi i поволi бiлi вийшли цiлком з
уживання”. Далi автор зауважує, що “в сiм по-
ясi багато шляхотських громад, декуди одно село
мало двi громади – шляхотську i хлопську i два
селовi уряди: префекта i вiйта...”. “В iнших селах
є один начальник громади для шляхти i хлопiв,
406 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Продукти землеробства
N п/п Тодi Тепер
1. Овес простий Овес
2. Овес гривнач (косач) -
3. Ячмiнь (сколоздра) Ячмiнь (рiдко)
4. Жито яре (не багато) Жито яре
5. Пшениця яра (зовсiм мало) Пшениця озима
6. Бульба Бульба
7. Лен -
8. Коноплi -
9. Бiб Бiб
10. Тичковий горох
11. Бурак Бурак
12. Бруква -
13. Капуста -
14. Морква Морква
15. Пастернак -
16. Петрушка Петрушка
17. Редька -
18. Рiпа -
19. Часник Часник
20. Цибуля Цибуля
21. Салат -
22. Мак Мак
23. Лобода дикоростуча -
24. - Крiп
Тодi ткали полотно з льону i Тепер тчуть з готових
коноплi на одяг i господарськi (купованих) ниток або
потреби розпускають на нитки старi
лахи i тчуть хiдники i
мiшковину.
ПЕТРО ЗБОРОВСЬКИЙ. Туркiвщина в життi i наукових працях... 407
називають його префектом, як у Комарниках.
Рiжницю суспiльного положення мiсцевого насе-
лення покажуть отеї назви села Iльника за Тур-
кою, Iльник Зємянський (Шляхотський) Iль. За-
порожський, Iль. Королiвський”.
Сiрак у наших краях називався опончи. Автор
у своїй працi подає зразки верхньої вовняної но-
шi опончи села Явори. Завдяки цiй працi ми за-
раз маємо можливiсть дiзнатися про одяг наших
пращурiв.
“Лiси i пасовиська” (спомини)
У “Лiтературно-Науковому Вiснику” за
1910 р. (Т. 52.– С. 503-513) надруковано
спомини Михайла Зубрицького про своє тяжке
дитинство i шкiльництво. Автор згадує рiдне
село Кiндратiв, де народився, Розбiр Округлий,
де почалось його шкiльництво, i Дрогобич, де
студiював науку у гiмназiї. Згадує вiн i свої
вакацiї, коли пас гуси, свинi або корови на
оболоню чи на стерни, заробляючи дрiбний
грiш. Праця має назву “Лiси i пасовиська”,
проте жодним словом тут не згадуються нi
лiси, нi пасовиська. А назвав вiн її так тому,
що причинилась з ним така приключка: пас
вiн якось корови в одного газди, а вже був
пiдлiтком. Заробив якiйсь грiш. У той час йому
повiдомили, що на його iм’я надiйшов лист.
Хлопець i втiшився, i здивувався. Хто б це мiг
йому писати? Пiшов на пошту. Лист був не
плачений. Його треба було викупити. Зворотньої
адреси не було. Батьки були не письменнi, отже
писав хтось iнший. Хлопець вiддав поштарцi
заробленi за лiто грошi. Викупив лист, а в ньому
була лише одна фраза: “Лiси i пасовиська...”.
Працю Михайла Зубрицького “Пачкарство
бакуну (тютюну) в горах в Галичинi в XIX ст.”
надруковано у науковому збiрнику, який присвя-
чувався професоровi Михайловi Грушевському
учениками й прихильниками з нагоди його деся-
тилiтньої наукової працi в Галичинi (1894-1904)
(Львiв, 1906.– С. 409-432).
Вирощування, пачкарство i продаж тютюну
завжди було справою державною. Адже це да-
вало чималий прибуток. Тому держава завжди
намагалась контролювати цю галузь виробницт-
ва i продажу. Михайло Зубрицький у своїй працi
дав розгорнуту картину виробництва тютюну в
горах. Вiн зазначав, що цей процес трудомiсткий
i матерiально збитковий. Тому в горах не бага-
то людей займались вирощуванням тютюну. Бi-
льшiсть людей з Бойкiвщини, а вiдтак iз Туркiв-
щини й Старосамбiрщини йшли купувати тютюн
до угорського кордону, а ще краще аж до угорсь-
кої долини, де тютюн був значно дешевший. Вiн
описав шляхи мiграцiї перекупщикiв цього това-
ру, звернув увагу на тi небезпеки для їхнього жи-
ття, якi чатували на них на цьому шляху. Адже
австрiйський уряд тримав спецiальнi озброєнi за-
гони, завданням яких було виловлювати i карати
перекупщикiв тютюну.
Тодi вживали не лише тютюновий дим, а й
жували тютюнове листя, що було особливо шкiд-
ливим для здоров’я. Лише завдяки величезним
зусиллям священикiв вдалось викоринити на Бой-
кiвщинi таке зло, як жування тютюну. Курили
i жували тютюн не тiльки дорослi селяни, а й
дiти. У зв’язку з цим М.Зубрицький наводить
такий приклад: “...З нелiтками трудна справа, їх
не можуть допильнувати родичi, особливо на по-
лi, нераз мати складає у яку судину накладки,
але там замiсть прибувати все малiє, а виновни-
ка не можуть схопити. Тямлю дуже добре, що в
Кiндратовi малi хлопцi-пастушки курили файки,
роздобуваючи тютюну, де попало, а коли немож-
на було нiяк розкрутити, збирали з старих букiв
сивий мох, клали в файку i курили...”.
У цiй працi згадується тернавська полонина
(коло села Тернава, що було колись на Туркiв-
щинi). Там, рятуючись вiд австрiйських охорон-
никiв, замерз Савишин Iван з Мшанця, як iшов
на бакун. У цiй працi автор згадує село Лiмну,
що на Туркiвщинi. У Лiмнi одна з восьми фер-
вальтерiй Самбiрської округи. Коли кого пiймали
з тютюном, то вели до Лiмни i там їх карали.
У записках НТШ (Львiв.– Т. 42.– С. 1-18)
надрукована праця Михайла Зубрицького “При-
чинки до iсторiї рекрутчини в Галичинi при кiнцi
XVIII i до половини XIX столiття”. У цiй пра-
цi автор не дає характеристики австро-угорського
вiйська того часу чи Наполеонiвських походiв, чи
iнших вiйськових справ. У нiй йдеться лише про
рекрутчину, тобто призов до вiйська. М.Зубриць-
408 3-4’2008 Народознавчi Зошити
кий зазначає, що служили у вiйську 24 роки i це
були марно втраченi молодi лiта. Бойки ховалися
вiд призову, а уряд жорстоко карав i тих, хто хо-
вався, i тих, хто мав забезпечити призов. Автор
наводить такi факти: “Один газда в Мшанцi опо-
вiдав, що його прадiд настав був вiйтом i якось
не змiг зловити i приставити ректутiв. За те, коли
прийшов до Лiмної “на цесiю” вибили його раз, а
пiзнiше i другий раз. Побачив газда, що з панами
не жарти, вернув домiв i мовить до сина: – Будь
ти вiйтом, бо я не вибуду, мене убють. Син став
вмiсто вiтця вiйтом, приставив двох рекрутiв, що
утiкали i його вже не били.
З боязки перед карою вiйт старав ся конечно
виловити утiкачiв, а тi знов старалися дуже. Мо-
лодих людей їмали навiть в церквi i в такi свята,
як Рiздво i Великдень...”.
I ще приклад: “Петро Грицуна з Мшанця пi-
шов до Турки стати перед комiсiєю i звiдти утiк,
тай ховав ся. Прийшли з Лiмної гайдуки i питали
ся матери: “Де син?”. Та мати не повiла, мовила,
що не знає де вiн обертає ся. Матiр вивели до
вiйта, до Савикового Василя i там виляли на ню
на дворi може з 20 коновець студеної води, а се
було в зимi i був мороз... Пiзнiше сина впiймали
i вiн там служив”.
У працi “Ходаки, обув селян Старосамбiрсько-
го i Турчанського повiта”, яка була надрукована
у збiрнику “Матерiали до української етнологiї”
(Львiв, 1909.– Т. 11.– С. 23-29) дiзнаємось про
взуття наших пращурiв. Автор зауважує, що у
той час вже були чоботи, проте селяни на Ста-
росамбiрщинi i Туркiвщинi давали перевагу хо-
дакам, як бiльш зручнiй i доступнiй обуви. Тут
же подано докладну технологiю виготовлення i
ремонту ходакiв та способи їх ужитку як лiтом,
так i зимою, як чоловiчi, так i жiночi та дитячi
зразки...
Цiкавою працею є “Образ “Царство” i “Пек-
ло” у Зубрицькiй церкви. Надрукована вона у
часописi “Дiло” за 1884 р. числа 82 i 83. Зуб-
риця, що на Туркiвщинi, є те село з якого пiшов
рiд Зубрицьких. Дiд Михайла Зубрицького пере-
йшов у с. Кiндратiв, i там дiстав продовження рiд
Зубрицьких. У с. Зубриця i зараз ще збереглась
та давня церква, в яку ходив дiд М.Зубрицького,
i там же збереглась i нинi картина, яка зображує
“Царство” i “Пекло”. Це широке полотно, ма-
льоване по дереву, де подано образи Бога Отця,
Бога Сина i Божої Матерi, iншi бiблiйнi обра-
зи. Окремо подано таку iсторичну бувальщину,
як монголотатарська навала, а також таку побу-
тову сцену, як здирництво жидiв над селянами. У
частинi “Пекло смоляноє” показанi ледачий, зло-
дiй, скупий, брехун, ворожбит, пихатий, блудник
i блудниця та iншi. Усi вони iдуть у пекло.
Цiкавими є етнографiчнi матерiали, зiбранi у
формi коротких оповiдань i записiв на Туркiвщи-
нi. Серед них “Смок коло Єрусалима” (с. Кiнд-
ратiв), “Диво в Лосинi” (с. Лосинець), “Собака
з Явори” (с. Явора). Описана Туркiвщина i в
iнших працях нашого земляка.
Михайло Зубрицький через усе своє життя,
як найдорожчу святиню пронiс любов до рiдного
краю, до свого народу. Усi свої працi, а їх кiлька
сот, вiн присвятив своєму народовi i тим уславив
його на науковому рiвнi, зробив знаним в усьо-
му цивiлiзованому свiтi. За те йому щира шана i
пам’ять у вiках.
Вiдновлена могила М.Зубрицького. Листопад 2006 р.
Село Береги Долiшнi (Республiка Польща). Свiтлина
М.Балагутрака. Публiкується вперше.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7188 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:23:27Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зборовський, П. 2010-03-25T13:15:07Z 2010-03-25T13:15:07Z 2008 Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького / П. Зборовський // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 404-408. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7188 uk Інститут народознавства НАН України Ювілеї Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького Turka Land in Mykhailo Zubrytsky’s Life and Scientific Works Article published earlier |
| spellingShingle | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького Зборовський, П. Ювілеї |
| title | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького |
| title_alt | Turka Land in Mykhailo Zubrytsky’s Life and Scientific Works |
| title_full | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького |
| title_fullStr | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького |
| title_full_unstemmed | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького |
| title_short | Турківщина в житті і наукових працях Михайла Зубрицького |
| title_sort | турківщина в житті і наукових працях михайла зубрицького |
| topic | Ювілеї |
| topic_facet | Ювілеї |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7188 |
| work_keys_str_mv | AT zborovsʹkiip turkívŝinavžittíínaukovihpracâhmihailazubricʹkogo AT zborovsʹkiip turkalandinmykhailozubrytskyslifeandscientificworks |