Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі”
В статті розглядається співвідношення традиції та інновацій ігрової культури населення України на прикладі гри “у скраклі”. Протягом періоду фіксації (близько двох століть) гра еволюціонувала від традиційної гри “у скраклі” до сучасної гри “у городки”. Поряд з новими реаліями, у грі залишилось баг...
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Series: | Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71897 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 344-358. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-71897 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-718972025-02-09T20:46:38Z Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” Традиции и инновации в игровой культуре населения Украины. Игра “в скраклі” The Traditions and the Innovations of the Ukrainian Population’s Play Culture. The Game “Skrakli” Старков, В. В статті розглядається співвідношення традиції та інновацій ігрової культури населення України на прикладі гри “у скраклі”. Протягом періоду фіксації (близько двох століть) гра еволюціонувала від традиційної гри “у скраклі” до сучасної гри “у городки”. Поряд з новими реаліями, у грі залишилось багато традиційних рис, які сьогодні співіснують. В статье рассматривается соотношений традиции и инноваций игровой культуры населения Украины на примере игры “в скракли”. На протяжении периода фиксации (около двух столетий) игра эволюционировала от традиционной игры “в скракли” до современной игры “в городки”. Вместе с новыми реалиями в игре остались многие традиционные черты, которые сегодня сосуществуют. The correlation between tradition and innovations of the Ukrainian population’s play culture are considered. As an example, is taken the game “skrakli”. This traditional game is turned into modern game “gorodki” for two centuries. The old and modern realities are coexist in this game. 2010 Article Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 344-358. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0076 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71897 394.3 (=161.2): 930.1 uk Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статті розглядається співвідношення традиції та інновацій ігрової культури населення України на прикладі гри “у скраклі”. Протягом
періоду фіксації (близько двох століть) гра еволюціонувала від традиційної гри “у скраклі” до сучасної гри “у городки”. Поряд з новими реаліями,
у грі залишилось багато традиційних рис, які сьогодні співіснують. |
| format |
Article |
| author |
Старков, В. |
| spellingShingle |
Старков, В. Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| author_facet |
Старков, В. |
| author_sort |
Старков, В. |
| title |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” |
| title_short |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” |
| title_full |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” |
| title_fullStr |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” |
| title_full_unstemmed |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” |
| title_sort |
традиції та інновації в ігровій культурі населення україни. гра “у скраклі” |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/71897 |
| citation_txt |
Традиції та інновації в ігровій культурі населення України. Гра “у скраклі” / В. Старков // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — Т. 21. — К., 2010. — С. 344-358. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв |
| work_keys_str_mv |
AT starkovv tradicíítaínnovacíívígrovíikulʹturínaselennâukraínigrauskraklí AT starkovv tradiciiiinnovaciivigrovoikulʹturenaseleniâukrainyigravskraklí AT starkovv thetraditionsandtheinnovationsoftheukrainianpopulationsplayculturethegameskrakli |
| first_indexed |
2025-11-30T15:54:34Z |
| last_indexed |
2025-11-30T15:54:34Z |
| _version_ |
1850231305454747648 |
| fulltext |
344
Громадський та родинний побут є динамічною системою, в якій
відбувається процес взаємодії старих і нових форм. Традиції в цьому
процесі поступово трансформуються, а інновації через компромісні
форми перетворюються на традиції. Таким чином відбувається процес
передачі культурного надбання від покоління до покоління.
Якщо звернутись до такого явища як ігрова культура, то цей про-
цес можна прослідкувати на прикладі побутування окремих ігор. За
приклад можемо взяти поширену колись гру “в скраклі”, яка трансфор-
мувалась у сучасну гру “городки” та деякі інші споріднені ігри” (“у
пекаря” та ін.).
В “Енеїді” Івана Котляревського (1769–1838), написання основної
частини якої відноситься до рубежу XVIII та ХІХ ст., серед багатьох
інших етнографічних реалій, відображених поемою, складений перший
своєрідний реєстр народних ігор [21], але, нажаль, серед них не зга-
дані “скраклі”. Перші ж згадки про цю гру в літературі ми знаходимо
у творах Григорія Квітки-Основ’яненка та Миколи Гоголя, що відно-
сяться до тридцятих роках ХІХ ст.
Григорій Квітка-Основ’яненко (1778–1843) згадує про скраклі у
повісті “От тобі і скарб” (1836 р.): “Усі чорти покидали роботу та, хто
на колодки, а хто на плоти, на хати, скрізь товпляться, що як би то
подивитись на таких грішників, що ще зроду їх і не бачили! Таки
точнісінько як на ведмедів збіглися дивитися, так і на них. А далі,
далі, спасибі людям, як розвередовались, та розібрались добре, та
пустили на всі заставки, так і дотовпу нема у пеклі! Та й чортам по-
легшало: перш, було, чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і
пічкурами, чорти і за смолою, і за вугіллям; куди не задумай, усе вони,
Валерій СТАРКОВ
(Київ, Україна)
Традиції та інновації в ігровій
культурі населення України.
Гра “у скраклі”.
УДК: 394.3 (=161.2): 930.1
345
усе вони, сердешні, відбували, щоб тільки тих грішників по казанам
уконтентовати; а віддихнути, а пожартовати меж собою – бо і меж
ними є і молоді, і усякої натури – хоч поборотись, або у скраклі, та й
до самого женихання ніколи було. І ніч і день, і ніч і день на панщи-
ні. Чорт їх зна, як вони не виздихали від такої надсади” [14, c. 215–
216]. У цьому повідомленні – про скраклі – тільки згадка. У Миколи
Гоголя (1809–1852) в повісті “Вій”, яка входить до збірки “Миргород”
(1835 р.), гра описується ширше: “За час до ужина вся почти дворня
собиралась играть в кашу или в крагли – род кеглей, где вместо шаров
употребляются длинные палки, и выигравший имел право проезжать-
ся на другом верхом. Эта игра становилась очень интересною для
зрителей: часто погонщик, широкий как блин, влезал верхом на сви-
ного пастуха, тщедушного, низенького, всего состоявшего из морщин.
В другой раз погонщик подставлял свою спину, и Дорош, вскочивши
на нее, всегда говорил: «Экой здоровый бык!»” [1, c. 166]. Як бачимо,
окрім назви, є відомості про атрибути та хід гри і про “ігрову” долю
переможців та тих, хто програв. Наявність таких відомостей в худож-
ній літературі наводить на думку про тривале побутування гри “у
скраклі” до цих повідомлень.
Слід зазначити, що рівень розвитку української етнографії на
початок ХІХ ст. не сприяв отриманню повноцінної інформації про
явища народної культури. Лише завершувався великий період її роз-
витку, який тривав з ХV до 60-х років ХІХ ст. і був періодом нагро-
мадження етнографічних матеріалів про українців і становлення
української етнографії як науки [15, c. 37]. Саме перша половина
ХІХ ст. була етапом безпосереднього становлення її як наукової дис-
ципліни. Відкриття Харківського (1805 р.) та Київського університетів
(1834 р.), плідна праця багатьох вчених (Ізмаїл Срезневський, Михай-
ло Максимович, Микола Костомаров, Костянтин Сементовський, дія-
чі “Руської Трійці” та ін.) в галузі етнографії, регулярний випуск
“Губернських відомостей” (з 30-х рр. ХІХ ст.) з відповідними публі-
каціями, початок діяльності Російського Географічного Товариства
(1845 р.) та Комісії для опису губерній Київського учбового округу
(1851 р.), поява перших етнографічних програм (з 1847 р.) значно
активізували науково-пошукову діяльність в галузі вивчення народної
культури і ігрової, зокрема.
Ці об’єктивні чинники сприяли початку наукової фіксації описів
традиційних народних ігор. Що стосується гри, яка нас цікавить, то
346
Олександр Терещенко (1806–1865) в праці “Быт русского народа”
(1848 р.) писав: “Скрагли”, – малороссийская игра. Она имеет неко-
торое сходство с “пыжем”. Очерчивают круг, называемый городом, и
кладут в нем отрубки толстых, но коротких палок; потом бросают
жребий, кому бить прежде. Кто выбьет из города за черту, тот ездит
на своем противнике, и едет в завоеванный им город с торжеством.
В других местах играют еще иначе. Ставят на очерченном круге
деревянные скрагли; играющие отмеривают от круга шагами услов-
ленное расстояние, а другие бросают от круга палки, и чья упадет
дальше, тому начинать бить. Сбивший скрагли с черты, славится
своей ловкостью, и потом он ставит для играющего с ним скрагли, на
том месте, где они упали, а отнюдь не на самой черте. Товарищ его
должен сбивать; сделавши промах, он лишается права сбивать в дру-
гой раз, предоставляя искусству своего соперника. Они продолжают
сбивать попеременно, пока не собьют всех, и тем оканчивается за-
бава, которая, кроме ловкости и телесного упражнения, не имеет
другого назначения. Мальчики и взрослые весьма любят заниматься
скраглями; играют по большей части вдвоем” [23, c. 64–65]. Опис
різних варіантів гри О. Терещенком, нажаль не локалізованих, розпо-
чав низку повідомлень про цю гру в науковій літературі, яка тривала
другу половину ХІХ і на початку ХХ ст.
З цього опису, а також з попередніх літературних відомостей
можна зробити висновок, що гра мала усталену драматургію. Після
визначення черговості гравців, той, хто починав грати, своєю палицею
з певної відстані збивав скраклі супротивника. Перемагав той, хто
раніше збивав всі скраклі “ворога” і їздив на ньому“ верхи”. Варіа-
тивність гри полягала в різній кількості гравців та розміщенні “горо-
дів” супротивників а також у розміщенні скраколь в “гóроді”.
Кілька докладних описів гри у скраклі ми маємо вже в останню
третину ХІХ ст. У “Трудах этнографическо-статистической экспедиции
в Западно-русский край…” П.П. Чубинського (1839–1884) є запис гри
з Поділля (з с. Полонного, Новоградволинського повіту та з Ушиць-
кого повіту) (1872 р.): “В скракли играют и мальчики и парубки. Для
этой игры употребляются небольшие палочки толщиною в 1 или 1½
верш [ка], а длиною в 4 или 5 верш[ков], палочки эти называются
“скракли”. У каждого играющего таких палочек должно быть не менее
4 и не более 5. Кроме скраклей, каждый играющий должен иметь по
большой палке в аршин длиною. Чертят два круга на расстоянии не-
347
скольких саженей один от другого. Очерченные места получают на-
звание города. В кругах этих ставят скракли. Для того чтобы решить,
кому прежде начинать игру, меряются на палке. Производится это
следующим образом: один из участвующих берет палку за конец; за
ним берет ту же палку второй играющий, помещая свою руку плотно
к руке первого, за ним третий и т.д. Чья рука будет сверху, тот начи-
нает игру. Он идет в круг, в котором находятся его скракли и с черты
своего круга бросает палку в скракли своего товарища, причем ста-
рается бросить так, чтобы выбить как можно больше скраклей. Таким
образом поочередно выбивают скракли друг у друга. Кто первый
выбьет все скракли из города, тот выигрывает и проигравший возит
его на спине 8 или 10 раз от города к городу” [25, c. 97–98].
Наступний опис знаходимо у С. Ісаєвича, в його “Малорусских
народных играх окрестностей Переяслава” (1887 р.): “Игра в скракли
сходна с игрой в кегли. Играющих может быть две, три и больше пар.
Разделяясь на две равные партии, устраивают на расстоянии шагов
двадцати друга от друга два города от 1½ до 2-х аршин в квадрате,
очерчивая палкой место на земле. Тогда каждая партия в черте своего
города укладывает на земле скракли, или круглые продолговатые (не
свыше ½ аршина) палочки таким образом: одна кладется по фронту
города, две другие на край первой, четвертая ставится внутрь стоймя,
пятая кладется на концы 2-й и 3-й и поддерживается четвертой.
Играющие, стоя у своего города, по очереди бросают палки в
город противника, стараясь выбить оттуда его скракли. Иногда один
ловкий и сильный удар выбивает из города все пять скраклей, но это
случается очень редко; когда же скракли только разбиты и лежат плаш-
мя, выбивать их трудно и игра затягивается. Случается, что вы битый
скраколь ляжет на черте города; тогда его ставят там же на черте стой-
мя и он, по одиночеству своему, называется “чернець”. Такого чернеца
своевать уже не трудно. Верность прицела, твердость руки решают
победу. Партия раньше выбившая скракли из противного города счи-
тается выигравшею; проигравшие должны везти победителей на
собственных спинах три раза от города до города” [13, c. 477–478].
С. Ісаєвич згадує також варіанти гри, які згадують О. Терещенко та
П. Чу бинський і які наведені нами вище, а також повторює відомості
про гру із літературної спадщини Миколи Гоголя [13, c. 478].
У праці відомого етнографа з Харківщини Петра Іванова (1837–
1926) “Игры крестьянских детей в Купянском уезде” (1889 р.), у роз-
348
ділі “Игры с палками” теж є докладний опис цієї гри: “Собирается
четное число играющих и разделяются на две равные партии; для чего
два избранных мальчика меряются на палке. Чья рука придется свер-
ху, тот отбирает себе половину из числа собравшихся для игры маль-
чиков, другая половина их составляет партию товарища его. Чертятся
на земле два городка, на расстоянии около 20 шагов один от другого,
и в этих городках ставят по 4 или по 5 скраклей, деревянных отрубоч-
ков, длиною до 5 вершков, толщиною до 1½ вершка. Первый из на-
чинающей, верхней, партии мальчик, став в своем городке, бросает в
городок противной партии на стоящие там скракли свою палку, ста-
раясь выбить побольше скраклей из города. За первым бьет второй из
той же партии. Если сделает промах, то бить начинают мальчики
противной стороны, бросая палку из своего городка на скракли первой
партии, и продолжают поочередно выбивать скракли противника, пока
кто-нибудь из них не промахнется. Тогда снова продолжают по оче-
реди играть мальчики первой партии, с тою лишь разницею, что
первый за промахнувшимся садится на него верхом и, сидя на нем
швыряет палку на скракли. Также поступают с промахнувшимся и во
второй партии, а в заключение выигравшая партия, та, которая успела
прежде выбить все скракли из чужого городка, садится верхом на
проигравшую и переезжаетъ в городок ее” [10, c. 23].
Досить докладний опис гри представлений у Єгора Покровсько-
го (1838–1895) в його “Детских играх, преимущественно русских”
(1895 р.), де детально розглянуті регіональні особливості гри, в т.ч. і
в Україні. Ми пропонуємо цей опис, який в оригіналі обіймає кілька
сторінок, не повністю, зберігаючи основні моменти гри, а також сю-
жети, що стосуються України. Є. Покровський наводить регіональні
назви гри: “Рюхи, чухи, чушки, городки” (середня смуга Росії, Тоболь-
ська та Омська губернії), “Городины” (Пермська губернія), “Деревянные
бабки” (Вятська губернія), “Поросята, Кегли” (Чернігівська губернія),
“Сракли” (Херсонська губернія), “Клетки” (Кубанська область)”. Він
пише: “Относительно названия этой игры рюхами, чухами и чушками
бытописатели высказывают ту мысль, что названия эти могли быть
даны игре по некоторому сходству деревянных чурок, употребляемых
в ней, с поросятами, называемыми в иных местах чушками. Кроме
того, в России часто кличут свиней: “чух, чух!” или “рюх, рюх!”, по-
дражая тем хрюканью этих животных. Высказанное предположение
тем более вероятно, что в некоторых местностях Черниговской губер-
349
нии игра эта и до сих пор прямо называется “поросятами”, а во время
игры получают специальное название поросят именно деревяшки,
употребляемые в этой игре и разваленные известным образом. Город-
ками игра могла быть названа вследствие практикующихся в ней
очертаний в виде кругов и четырехугольников, которые и в других
играх нередко носят такое же название. Название “клеток” игра могла
получить потому, что употребляемые в ней чурки иногда кладут ку-
чами, называемыми в иных местах клетками. Перед игрой дети сна-
чала запасаются деревянными чурками, называемыми иногда в Вят-
ской губернии еще деревянными бабами, напиленными из какого либо
прочного дерева, напр. липы, березы и т. п., длиной около четверти
аршина, толщиной 1 – 1½–2 вершка. Количество их бывает различно,
смотря по местностям, а именно, от 8 до 50 штук. Запасшись чушка-
ми, игроки устраивают два города, один в виду другого, на расстоянии
8–15 сажень, или 20–30 шагов, смотря по силам и желанию игроков.
Устройство городов начинается с того, что чертой обводят по земле
два круга, или четырехугольника”.
Далі Є. Покровський пише про розміщення “городів” (коло чи
чотирикутник) та чушек (скраклів) в них, зокрема: “[…]. В Херсонской
губернии на два города берут столько деревяшек (сраклей), сколько
всех игроков, и затем на каждый город ставят по половине на средней
черте и в некотором расстоянии одна от другой. В Черниговской гу-
бернии или ставят на передней черте каждого города по 6 деревяшек
(крегли), или же укладывают по 5 деревяшек в каждом городе […].
Для битья по городкам игроки запасаются палками, – обыкновенными
битками, длиной около аршина. Палки эти в Черниговской губернии
носят название креглей, в Херсонской – сраклей. В игре палки дают-
ся большей частью только бьющей стороне, притом, смотря по усло-
вию, по одной на игрока, по две (большей частью), по три и т. д.
Иногда играют не артелями, а только двое, – один на один, – тогда
каждый берет большей частью не по одной, а по нескольку палок. – В
Черниговской губернии для игры берут прямо определенное число
палок, а именно 6 на всю бьющую сторону, т.е. соответственно коли-
честву деревяшек, стоящих в каждом городе. [...].
Цель игры та, чтобы возможно скорее выбить все чушки из не-
приятельского города и именно гораздо прежде, чем противоположная
партия успеет сделать то же самое при битье в свою очередь в город
начинающей стороны. Поэтому игроки во всяком случае стараются
350
метать свои палки возможно вернее, а бить как можно сильнее. След-
ствием такого заботливого отношения к делу иногда бывает то, что
ловкий и сильный игрок дает такой могучий удар палкой по чушкам,
что они все разом вылетают из города. Партия, из которой последовал
такой удачный удар, могла бы сразу считаться победившею, если бы
однако противоположной партии не представлялось право отыграться
той единственной палкой, которая брошена в неприятельский лагерь.
Отыгрывание состоит в том, что вторая партия старается в свою оче-
редь дать такой удар по враждебному ей городу, чтобы все чушки его
также разом вылетели из города. – Если это случится, то партии счи-
таются поквитавшимися; если нет, то первая партия признается по-
бедившею. Иногда случается так, что первая партия выбивает весь
город своих противников двумя, или тремя палками; тогда и вторая
партия должна отыграться также только двумя, или тремя палками,
иначе будет считаться побежденной. Чаще однако бывает так, что от
первого удара чушки только рассыпаются в разные стороны по горо-
ду [..]. Таким образом, партии бьют по очереди до тех пор, пока та
или другая из них не выбьет наконец всех чушек из города, в который
она бросила свои палки. В некоторых местностях считается выигравшею
всякая партия, раньше другой выбившая чушки из города; в других
этому обстоятельству не придается такого важного значения и, наобо-
рот, противоположной партии, если только она имеет в руках хотя [бы]
одну палку, дается возможность отыграться [...]. Безусловный проигрыш
считается за той партией, которая еще не успела выбить из своего
неприятельского города всех чушек, когда враждебная ей сторона уже
покончила с игрой. После игры побежденные обыкновенно возят
своих победителей на спинах […] от города до города условленное
число раз. Или же, прежде чем возить победителей на спинах,
побежденные устанавливают обычным образом чушки на обоих горо-
дах, затем принимают на спины своих победителей и везут их до
следующего города. Здесь победители слезают с них и кидают палка-
ми в отдаленный город, причем если развалят его, то снова садятся
на спины побежденных и едут на них обратно до разваленного горо-
да, который между тем побежденные исправляют. Отсюда опять бьют
в противоположный город и если развалять его, то опять садятся на
проигравших и, таким образом, разъезжают от города до города до
тех пор, пока все выигравшие не прометятся в городе, т.е. бросая
палки, не попадут в него […]. После того игра начинается снова, и
351
притом большей частью начинает партия выигравшая. При розыгрыше
обе партии снова бросают жребий, которой начинать” [18, c. 313–
317].
Цей неповний, але, навіть, в такому обсязі – досить докладний
опис, свідчить, що протягом другої половини ХІХ ст. у грі відбулися
мінімальні зміни, головним чином в ускладненні правил гри а також
у більшій різноманітності розміщення “городів” і скраколь.
У праці під редакцією Василя Іванова “Жизнь и творчество крес-
тьян Харьковской губернии” (1898 р.) [8], є низка повідомлень з місць
про гру “в скраклі”, які надсилали місцеві спостерігачі. Ці відомості –
короткі і неповні, але містять багато цікавих деталей, які висвітлюють
як регіональні особливості гри, так і еволюційні зміни в ній. Ось ці
повідомлення з різних місць Харківщини:
Слобода Шулика. В “скракли”. “Нарежут 10 “рубончиков” и
раскладывают на две кучки одна от другой, как можно подальше, ста-
новятся каждый около своей кучки и бьют палками по кучкам до тех
пор, пока на этом месте не останется ни одного рубончика” [8, c. 59].
Село Никольське. Игра “в скракли”. “Приготовят 10 штук круглых,
длиною в 6–8 вершков, деревянных отрубков, называемых “скракля-
ми”, отмеряют расстояние, напр[имер], в 10 саж[еней], на концах
которого и ставят эти отрубки рядом или в шахматном порядке по
5 штук. Середина расстояния между поставленными “скраклями”
назы вается “маслом”. Поставив, как следует, “скракли”, играющие
берут палки и сначала один бросает свою через все расстояние, а по-
том, если собьет хоть одного, бросает уже от “масла”, стараясь по-
больше сбить “скраклей”. Кто больше сбивает их, тот и выигрывает,
за что катается верхом на спине своего противника” [8, c. 280–281].
Слобода Біло-Куракіно. Игра у “скракли”. “В эту игру играют
двое, хотя можно и по двое, по трое и т.д. Игра состоит в следующем:
отмеривают на известном расстоянии один от другого два городка, по
средине между этим расстоянием выкапывается ямочка. Для каждого
городка полагается пять “скраклей” – небольших отрубков, палочек;
для играющего же [–] по две хорошие палки – “битки”. “Скракли”
укладываются так: сначала кладется поперек один, затем на него три
и, наконец, на эти три кладется пятый (горизонтально) параллельно
первому поперечному. Играющий должен начинать сбивать “скракли”
в чужом городке от своего городка; если один собьет три раза, тогда
как другой – ни разу, или раз-два, то игра начинается снова; причем
352
второй – плохой игрок, везет на себе верхом первого к другому проти-
воположному городку. Прилегающая своим краем к границе “скракля”
называется “попком”. Он втыкается одним концом в землю, и, таким
образом, по отношению к площади принимает вертикальное положе-
ние; в другой раз он и сбивается в таком же положении. От колодца
начинает бить тот, кто собьет с города хоть один «скраколь»” [8,
c. 485–486].
Слобода Райгородка. Игра в “скракли”. “Для игры выкапывают на
снегу 2 клетки так, чтобы одна от другой были на довольно большом
расстоянии. Кладут по 5 деревяшек на каждую, вооружаются пал ками,
становятся около клеток и бьют по деревяшкам – то те, то другие – до
тех пор, пока чья-нибудь сторона не собьет в клетке всех деревяшек;
тогда сбитая партия носит на плечах остальных” [8, c. 540].
Слобода Бахтумовка. “Дети играют в игру, которую называют
“скракли”; для этого берут 12 круглых палочек, шесть из них ставят
по одной стороне, а шесть с другой. Потом вблизи этих палочек про-
водят межи, и четыре мальчика меряются на палке и кому достанется
верх, тот первый начинает сбивать палочки, – если сразу собьет все
шесть, то значит, он сыграл “кон”; если же какая-нибудь палочка
упадет не за межу, а до межи, то говорят, что это один “чух”, и сби-
вает ее уже лежащею” [8, c. 572–573].
Слобода Кригська. “«Скракли», вроде крокета или кеглей, т.е. ста-
вятся отрубки и сбиваются палками, и кто выбьет из черты все отрубки
(их 5), тот едет от черты до места, откуда сбивал, верхом по очереди на
всех играющих до того места, откуда сбивал отрубки” [8, c. 751].
Гра “у скраклі” була поширена і на Херсонщині, де, як зазначав
автор публікації, після детального опису деяких інших ігор “Играют
еще у “тиснои бабы”, “цюпи-бабы” (слипой бабы), “жмуркы”, “довгой
лозы” и «скракли»” [19, c. 407]. Автором цього повідомлення (П.П.),
імовірно, був Прокіп Понятенко (1880–?) [6, c. 294].
У записах Михайла Русова (1876–1909) “Игры детей в Полтав-
щине” (запис 1902 р., опубліковано 2008 р.) [20] знаходимо оригіналь-
ний опис гри “скраклі”. Він цікавий тим, що вперше зазначені кон-
кретні фігури (“пушка”, “хата”, “башня” та ін.), які згодом, іноді під
іншими назвами, будуть неодмінним атрибутом сучасної гри “у город-
ки”, хоча, слід відзначити, що в описах як Є. Покровського, так і
В. Іванова відзначалось, що іноді скраклі складались певним чином в
окрему фігуру, яку треба було вибити з “гóрода”.
353
Ось запис гри М. Русова: “Скракли. Мало распространенная на
западе губернии игра. Играют неопределенное количество людей. На
ровном месте делают “городок” четырехугольное пространство. В этом
пространстве расставляются десять “скраклей” – деревянных. стол-
биков в ¼ аршина высоты. Играют на расстоянии 15–25 шагов, бро-
сают палку и должны выбить из городка “скракли”. Фигуры очень
разнообразные. К концу делаются разнообразнее и причудливее. Дро-
ва – все скракли складываются в поленицу. “Пушка”, “хата”, “башня”,
“рядовые” и “кутнэвые (угловые) солдаты”; “змий” – причудливая
фигура – все “скракли” лежат в одну линию. Если какая-нибудь “скрак-
ля” после удара лежит на черте, то называется “пип”, (“поп”) и ее
можно поставить стоймя. Выигрывает та партия, которая раньше вы-
бьет в своем “городке” все фигуры” [20, c. 192].
У “Дитині…” Марка Грушевського (1865–1938) [4] гра “у скраклі”
описується так (1907 р.): “«Скраклі». У цю гру грають величенькі
хлопці та парубки. Відведуть два круглі або вугласті городки один від
одного на відстані, щоб палицею можна було докинути. Зроблять собі
кілки замашні, поодрізують із товстого кілка стовпчики завбільшки з
п’ядь. П’ять штук ставлять в одному городку, п’ять в другому: в коло,
у хрест, а окремо складають у купу. Вимірюють, якому городку першо-
му бити стовпці (скраклі). Двоє змагаються, беручись по черзі знизу
вгору за палицю руками. Хто зверху буде, той починатиме. Так зма-
гаються пара за парою, б’ючи скраклі по черзі кілками.
Хто перший виб’є з городка скраклі, той б’є ще раз, коли їх по-
розставляють знову. Ті, що не вибили, звуться “свині в полі” й повин-
ні перевозити на своїх спинах тих, котрі вибили другий городок у
перший. Ті, котрі вибили останні, – пани-господарі в городках.
Як скраколь впаде на межу городка, то ставлять його сторч (він
зветься піп), і в нього влучають, поки не виб’ють” [5, c. 160].
Нажаль, у дослідженні Ніни Заглади (1896–1938) “Побут селян-
ської дитини” [9] (1929 р.) серед понад двох десятків ігор, опису гри
“у скраклі” або подібної до неї немає. Ця праця була останньою знач-
ною публікацією традиційних дитячих народних ігор. ХХ століття мало
додало в джерельну базу для вивчення народних ігор з причини знач-
ного зменшення збору і публікацій матеріалів з традиційної народної
культури в Україні. Хоча слід відзначити, що в архівах Інституту мис-
тецтвознавства, фольклору та етнології НАН України є чимало цікавих
матеріалів з ігрової культури, які стосуються ХХ ст., але вони, за дуже
354
рідкими виключеннями [6], не опубліковані і нині. “Клуб друзів гри”
(КДГ) при Московському університеті у 1973–1983 рр. провів п’ять
спеціальних експедицій для вивчення ігор в Україні. Було зафіксовано
400 ігор, що побутують в Україні [3, c. 104], але вони, нажаль, також
не опубліковані. У збірці народних ігор, яку підготувала Г.В. Довженок
(Київ, 1990 р.), гра “у скраклі” [16, c. 82] наведена у варіанті з праці
під редакцією Василя Іванова “Жизнь и творчество крестьян Харьков-
ской губернии” [8, c. 280–281] і яка згадана нами вище.
Наведемо також декілька літературних свідчень про гру “у скрак-
лі”, які відносяться до першої половини ХХ ст. і, в деякій мірі, ком-
пенсують відсутність наукових публікацій описів гри в цей період.
Відомий український оперний співак Михайло Голинський (1890–
1973), уродженець Галичини, соліст оперних театрів Польщі, Києва,
Одеси, Харкова, перший співак, який співав Сталіну українською мо-
вою, у своїх “Спогадах”, в розділі “Про Павла Тичину і гру в скраклі”
писав: “Тут хочу ще згадати нашу часту гру у будинку ім. Бла кит ного
в городки, або скраклі , в якій грало нас трьох: Тичина, Лебідь і я. Цю
гру я привіз з Коломиї, як захоплення ще з ґімназійних часів. Ця гра
була дуже здорова, бо при ній спортсмен повинен вживати не лише
руки, ноги, але і весь організм. Ідеальним місцем для гри в скраклі в
Коломиї була величезна площа над Прутом у лузі. Тут від весни і до
пізньої осені збиралися ґімназисти, учні семінарії і різних шкіл або
звичайні мішухи, ділилися “на партії”, заповнювали всю площу над
Прутом і галасливо, завзято, а не раз і войовничо, грали аж до самого
вечора. […] Колись в Коломії я добре грав і добре плавав у Пруті. […]
…тут треба згадати про гру в Харкові в будинку ім. Блакитного з Ти-
чиною і Лебедем, яких я навчив грати і збудив у них цікавість до го-
родків. Тичина був дуже радий і тішився, як дитина, коли йому вдава-
лося виграти і мене побити” [2, c. 324–325]. Зазначи мо, що
М. Голинський перебував у Харкові у другій половині 20-х рр.
Гра в скраклі згадана у творі І. Ільфа (1897–1937) та Є. Петрова
(1903–1942) “Дванадцять стільців” (вийшов друком 1927 р.): “«Суд і
побут» індиферентно сидів на підвіконні. Позад нього виднівся сад, в
якому вовтузились птахи і гравці у скраклі” [12, c. 178].
У Ю. Мушкетика (1929 р.н.) в “Обвалі” (60-ті рр. ХХ ст.) хоча
гра і називається “у скраклі”, але вона вже еволюціонувала в модер-
нізовану гру “у городки”: “За крайнім корпусом інституту грали в
скраклі якісь дядьки. Здоровенні дядьки, трохи молодші за мене, ці-
355
ляли важкими, обкованими залізом, палицями в “кулеметне гніздо”, в
“літак”, “ковбасу”. Виявляється, то відбувалися республіканські зма-
гання з цього виду спорту. Щоправда, особливого захоплення в мене
ті змагання не викликали, кожен дядько однією палицею змітав з
блискучого листка жерсті всю фігуру. Так добрий косар змітає з па-
тельні смажену ковбасу. Спортсмени й були схожі на косарів, тільки
ті жилавіші, худіші й смаглявіші. Ми колись теж грали в скраклі. Й
наша гра була значно цікавіша. Наші фігури не стояли на пательні,
попаде якась скракля в ямку, й спробуй її звідти виколупати. Вибивши
хоч одну скраклю, ми підходили на половину відстані вперед. А дядь-
ки змітали з тієї самої відстані за один раз всі п’ять цурпалків” [17,
c. 299]. Бачимо, що назви фігур стали співзвучними часові. Сама гра
стала більш уніфікована. Були вироблені офіційні правила і запрова-
джені спортивні змагання з “городків”, де дві команди на спеціальних
майданчиках вибивали битками заздалегідь визначену послідовність
фігур, кількість яких досягла п’ятнадцяти. Вигравала команда, яка
витратила на вибивання всіх фігур з гóрода меншу кількість кидків
биткою. Автор був частим свідком таких спортивних баталій на верх-
ньому майданчику київського стадіону “Динамо” у 60-ті–70-ті роки
минулого століття, коли відвідував ігри дублюючого складу київської
футбольної команди “Динамо”.
В той же час збереглося кілька ігор, які нагадують традиційну
гру “у скраклі”, наприклад “у пекаря”, коли з певної відстані биткою
збивався певний предмет, частіше це була пуста консервна банка. В
таку гру грав автор у Києві, на Сирці у 60-ті роки минулого століття
[22, c. 350–351].
Не оминемо увагою збірку українських народних ігор та розваг
“Дзига” (1999 р.), яка, на нашу думку, несе скоріше педагогічну, ніж
історико-етнографічну спрямованість, про що в анотації стверджують
і самі укладачі. Опис гри “скраклі” у них – збірний і є компіляцією,
без посилань на джерела, традиційних варіантів гри із осучасненим
варіантом гри “у городки” [7, c. 423–425].
Таким чином, зафіксована етнографами (О. Терещенко, П. Чубин-
ський, С. Ісаєвич, П. Іванов, В. Іванов, Є. Покровський, М. Русов та
ін.) та письменниками (Г. Квітка-Основ’яненко, М. Гоголь) протягом
всього ХІХ ст. гра “у скраклі” була поширена на більшості етнічної
території українців. В цю гру грали як діти, переважно хлопчики, так
і дорослі. Про це зайвий раз нагадують слова Євгена Чикаленка в його
356
листі до Сергія Єфремова віз 30 липня 1916 року: “… в мене нова
не сподівана халепа – зробилась гила (грижа – В.С.)! Шкода, що вже
не можна буде, мабуть, в скраклі грати…” [24, с. 172]. Гра мала бага-
то регіональних варіантів, але її суть складало вибивання палицею з
певної відстані із заздалегідь обраного обмеженого місця, “гóрода”,
невеликих дерев’яних паличок, “скраклів”, переважно циліндричної
форми, за його межі. Кількість гравців не обмежувалась, але звичай-
но грали дві партії (від одного до кількох гравців в кожній), у яких
був свій “гóрод”. Скраклі (переважно від п’яти до десяти) розташову-
вались по різному, головним чином вертикально на передній лінії
“гóрода”. Перемагала команда, яка швидше вибивала всі скраклі з
відповідного “гóрода”. Зазвичай ті, хто програв, возили верхи пере-
можців від одного “гóрода” до іншого.
В той же час інновації, які привносилися у гру як з часом, так і
з перемінами у суспільстві, змінювали її. За час фіксації, тобто у
ХІХ–ХХ ст., гра зберегла як архаїчні риси, так і набула нових. До
перших можна зарахувати збереження основної дії гри – збивання
скраколь з певної відстані; основні атрибути гри – битку та скраклі;
катання “верхи” переможців на переможених тощо, а до новацій –
збільшення кількості фігур, складених із скраклів; появу нових фігур
з новими назвами, співзвучними часові; зміну назв окремих “старих”
фігур; уніфікацію розміщення “гóродів” та “геометрії” гри. Це вдало
підмічено у творі Ю. Мушкетика. Загалом же, розвиток та побутуван-
ня кожної гри – це безперервний процес і це доводять тексти відпо-
відних джерел відносно гри “у скраклі”.
Джерела та література:
1. Гоголь. Вий / Сборник повестей. – Харьков: Книжный клуб,
2006. – 320 с.
2. Голинський Михайло. Спогади / Вступ. ст.“Героїчний тенор
Михайло Голинский” С. Козака. – К.: Молодь, 1993. – 368 с.
3. Григорьев В.М., Григорьева Л.И., Довженок Г.В. Украина // Игры
народов СССР / Сост. Былеева Л.В., Григорьев В.М. – М.: ФиС, 1985. –
269 с.
4. [Грушевський Марко] Дитина в звичаях і віруваннях україн-
ського народу. Матеріали з полудневої Київщини, Зібрав Мр. Г. / Обро-
бив Др. Зенон Кузеля // Матеріали до українсько-руської етнології. –
Т. 8. – 1906. – VIII+VI+220 c.; Т. 9. – 1907. – ХХІІІ+ 144 с.
357
5. Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українського
народу. – К.: Либідь, 2006. – 256 с.
6. Дей І.О. Словник українських псевдонімів. – К.: Наукова думка,
1969. – 560 с.
7. “Дзига”: Українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги /
Укла дачі В.І. Семеренський, П.Г. Черемський. – Харків: Друк, 1999. –
528 с.
8. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губ. Очерки по этно гра-
фии края / Под ред. В. Иванова. – Т. І. – Харьков, 1898. – ХХХІІ+ 1012 с.
9. Заглада Ніна. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії
с. Старосілля // Матеріали до етнології. – Т. 1. – К., 1929. – С. 1–180.
10. Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. – Харь-
ков, 1889. – 81+ІІ с.
11. Ігри та пісні.: Весняно-літня поезія трудового року / Упорядник
О.І. Дей. – К.: Видавництво АН УРСР, 1963. – 672 с.
12. Ільф І., Петров Є. Дванадцять стільців // Ільф Ілля, Петров Євген.
Дванадцять стільців. Золоте теля. – К.: Дніпро, 1989. – С. 3–292.
13. Исаевич С. Малорусские народные игры окрестностей Переяс-
лава // Киевская старина. – 1887. – № 6–7. – С. 451–486.
14. Квітка-Основ’яненко Г. От тобі і скарб // Квітка-Основ’яненко
Григорій. Повісті та оповідання. Драматичні твори. – К.: Наукова думка,
1982. – С. 198–224.
15. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І. Наулко,
Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – К.: Либідь, 1991. – 232 с.
16. Літала сорока по зеленім гаю: Дитячі та молодіжні українські
народні ігри / Упорядник Г.В. Довженок. – К.: Молодь, 1990. – 160 с.
17. Мушкетик Ю.М. Обвал: Повість // Мушкетик Юрій. Твори: В
5т. – Т. 4. – С. 189–352.
18. Покровский Е.А. Детские игры, преимущественно русские (в
связи с историей, этнографией, педагогикой и гигиеной). – Изд. 2-е, испр.
и доп. – М., 1895. – 368 с.
19. П. П. Некоторые детские игры в Маяках, Херсонской губернии
(Ма териалы к изучению игры) // Киевская Старина. – 1902. – № 6–7. –
С. 401–407.
20. Русов М. Игры детей в Полтавщине // Народна культура україн-
ців: Життєвий цикл людини: історико-етнологічне дослідження у 5 т. /
Наук. ред. М. Гримич. – К.: Дуліби, 2008. – С. 190–211.
21. Старков В.А. В які ігри грали герої “Енеїди” Івана Котлярев-
ського (до джерел відображення ігрової культури українців) // Наукові
записки / Інститут української археографії та джерелознавства НАН Укра-
їни. – Т. 19. Тематичний випуск “Джерела локальної історії: методи
358
дослідження, проблеми інтерпретації, популяризація”. – в 2-х кн.–
Кн. II. – Ч. 2-а. – С. 291–310.
22. Старков Валерій Ігри мого дитинства (дитячі ігри в Києві в
сере дині ХХ ст.) (закінчення) // Валерій Старков. Традиційна ігрова куль-
тура населення України. – К.: Інститут української археографії та джере-
лознавства ім М.С. Грушевського НАН України, 2009. – С. 347–351.
23. Терещенко А. Быт русского народа. – Ч. 4. – СПб, 1848. – 334 с.
24. Чикаленко Є., Єфремов С. Листування. 1903–1928 роки / Упоряд.
та вс. ст. І. Старовойтенко. – К.: Темпора, 2010. – 384 с.
25. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспе-
диции в Западно-русский край, снаряженной императорским Русским
Географическим Обществом. – Т. 3. – СПб, 1872. – 2+ІІ+VIII+483+2 c.
Валерій Старков (Київ, Україна) Традиції та інновації в ігровій
культурі населення України. Гра “у скраклі”
В статті розглядається співвідношення традиції та інновацій ігро-
вої культури населення України на прикладі гри “у скраклі”. Протягом
періоду фіксації (близько двох століть) гра еволюціонувала від традицій-
ної гри “у скраклі” до сучасної гри “у городки”. Поряд з новими реаліями,
у грі залишилось багато традиційних рис, які сьогодні співіснують.
Ключові слова: ігрова культура, гра, традиція, інновація, скраклі,
городки.
Валерий Старков (Киев, Украина) Традиции и инновации в игро-
вой культуре населения Украины. Игра “в скраклі”
В статье рассматривается соотношений традиции и инноваций
игровой культуры населения Украины на примере игры “в скракли”. На
протяжении периода фиксации (около двух столетий) игра эволюцио-
нировала от традиционной игры “в скракли” до современной игры “в
городки”. Вместе с новыми реалиями в игре остались многие традици-
онные черты, которые сегодня сосуществуют.
Ключевые слова: игровая культура, игра, традиция, инновация,
скракли, городки.
Valerii Starkov (Kyiv, Ukraine) The Traditions and the Innovations of
the Ukrainian Population’s Play Culture. The Game “Skrakli”
The correlation between tradition and innovations of the Ukrainian
population’s play culture are considered. As an example, is taken the game
“skrakli”. This traditional game is turned into modern game “gorodki” for
two centuries. The old and modern realities are coexist in this game.
Key words: play culture, play (game), tradition, innovation, skrakli,
gorodki
|