Життя в мистецтвознавстві
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7198 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Життя в мистецтвознавстві / С. Білокінь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 456-458. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7198 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Білокінь, С. 2010-03-25T13:24:12Z 2010-03-25T13:24:12Z 2008 Життя в мистецтвознавстві / С. Білокінь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 456-458. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7198 uk Інститут народознавства НАН України Постаті Життя в мистецтвознавстві A Life in Art Studies Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Життя в мистецтвознавстві |
| spellingShingle |
Життя в мистецтвознавстві Білокінь, С. Постаті |
| title_short |
Життя в мистецтвознавстві |
| title_full |
Життя в мистецтвознавстві |
| title_fullStr |
Життя в мистецтвознавстві |
| title_full_unstemmed |
Життя в мистецтвознавстві |
| title_sort |
життя в мистецтвознавстві |
| author |
Білокінь, С. |
| author_facet |
Білокінь, С. |
| topic |
Постаті |
| topic_facet |
Постаті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
A Life in Art Studies |
| issn |
1028-5091 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7198 |
| citation_txt |
Життя в мистецтвознавстві / С. Білокінь // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 456-458. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT bílokínʹs žittâvmistectvoznavství AT bílokínʹs alifeinartstudies |
| first_indexed |
2025-11-25T20:23:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:23:33Z |
| _version_ |
1850520869746507776 |
| fulltext |
456 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Постатi
Сергiй БIЛОКIНЬ
ЖИТТЯ В МИСТЕЦТВОЗНАВСТВI
Serhii BILOKIN’. A Life in Art Studies.
Першу свою наукову студiю я виконав на дру-
гому курсi iсторичного факультету й одержав за
неї медаль на всесоюзному конкурсi на кращу
наукову студентську роботу (1968). Разом по Со-
юзу таких медалей було вiсiм: шiсть одержали ви-
хованцi Московського iсторико-архiвного iнсти-
туту, i двi – студенти з решти СРСР. Моя кур-
сова називалася “Вiхи життя i творчостi заснов-
ника української радянської графiки Г.I.Нарбута”.
Написав її українською мовою.
Вiдтодi Нарбут став моїм фатальним героєм.
Протягом кiлькох десятирiч менi пощастило про-
тягти – я рахував i опублiкував список - 60 пуб-
лiкацiй про Нарбута i в зв’язку з Нарбутом, але
це було все не те. У тi часи я мiг пробитись хi-
ба що в газети. Останнi мої розвiдки про нього
серйознiшi – “Сторiнками загиблого “Дiарiуша”1;
“Чернiгiвсько-Петербурзький iсторичний гурток,
1908-1917”2; “Спогади Данила Щербакiвського
про Г.Нарбута”3; “Нарбутiвськi сюжети: Видав-
нича дiяльнiсть товариства “Друкарь”4.
Я був готовий злегка колаборувати: перший до-
думався до “засновника української радянської
графiки”, але владу мої дозованi поступки цiлком
не влаштовували. Унiверситет я закiнчив 1971-
го року, маючи за собою статтi “Мистецтвозна-
вець, етнограф: До 80-рiччя вiд дня народження
С.А.Таранушенка”5, “До питання про iсторизм у
творах Г.Нарбута”6. Починалось нiби добре, але...
На матерiалах дипломної за вiдгуком
проф. В.Дядиченка я надрукував перший
начерк iсторiї Української державної Академiї
мистецтва “До iсторiї вищої художньої освiти
на Українi”7. Але до аспiрантури мене не взяли,
i до офiцiйної iсторичної науки я потрапив
щойно у перестройку, у вереснi 1989-го. Отже,
у 1971-89 рр. я був нiде. I нiхто. Письменниця
Раїса Iванченко допомогла менi вступити до
аспiрантури фiлологiчного факультету Москов-
ського унiверситету, i я здобув сякий-такий
статус. Захистив дисертацiю на тему “Предмет
i завдання лiтературознавчого джерелознавства”
(1978).
Була ще одна притичина – сусiд, який “теж”
1Пам’ятки України.– 1998.– Ч. 1.– С. 30-57.
2Спецiальнi iсторичнi дисциплiни: питання теорiї та ме-
тодики: Зб. наук. праць.– Число 10.– Част. 2.– Пам’ятi
М.Брайчевського.– К., 2003.– С. 288-298.
3Збереження iсторико-культурних надбань Глухiвщи-
ни: Матерiали Четвертої науково-практичної конференцiї.–
Глухiв, 2005.
4Сiверщина в контекстi iсторiї України: Зб. наук. праць.
Матерiали шостої науково-практичної конференцiї (17-
18 травня 2007 р.).– Суми, 2007.– С. 128-142.
5Народна Творчiсть та Етнографiя.– 1969.– № 6.
6Український Iсторичний Журнал.– 1971.– № 3.
7Вiсник Київського унiверситету. Серiя iсторiї.–
№ 15.– К., 1973.
СЕРГIЙ БIЛОКIНЬ. Життя в мистецтвознавствi. 457
займався Нарбутом (я жив у 49 помешканнi, вiн
у 9-му). Великою для мене подiєю було те, що
1983 р. видавництво “Мистецтво” у його нар-
бутiвському альбомi зазначило моє iм’я як рецен-
зента. Ту рецензiю варто колись опублiкувати, це
попросту перелiк помилок. Автор – професор, за
незалежностi навiть академiк – усе повиправляв,
не знiмаючи жодної полемiки.
Але нiколи не знаєш, де загубиш i де зна-
йдеш. Iз санкцiєю Стефана Таранушенка i Алли
Горської я зайнявся Нарбутовим оточенням – це
Федiр Ернст, Вадим Модзалевський, “Українсь-
ка державна Академiя мистецтв”. Тодi ще були
живi їхнi родичi, учнi Михайла Бойчука. Тi прiз-
вища, якi проходили у Москвi, були абсолютно
неприйнятнi в Києвi. Я пiдготував ернстiвський,
Нарбутовi присвячений, збiрник, що, згiдно з
угодою, мав вийти... 1971 р. Розумiється, не ви-
йшов, оскiльки видавництво (“Советский Худож-
ник”) ходило по рукопису в чоботях, зажадавши
зняти статтi Степана Яремича “Мiсце Нарбута
в українському мистецтвi”, Владислава Лукомсь-
кого “Нарбут як геральдичний мистець” i багато
окремих мiсць. Можна було й погодитись? У ле-
нiнградському виданнi Платон Бiлецький знайо-
мив читача з цитатами iз тих розвiдок. Мiй збiр-
ник дав би ширше уявлення, але я такими шля-
хами не ходив. Зате маю кiлька листiв до мене
вiд Д.Митрохiна, Iвана Мозалевського, листiв iз
сiмдесять Алексея Алексейовича Сiдорова, спо-
гади Тамари Львiвни Ернст (+ 1969), якi видав
щойно 2007-го. Дуже допомагали менi бойчукi-
стки Марiя Володимирiвна Трубецька (+ 1976),
Антонiна Миколаївна Iванова (+ 1972), Оксана
Трохимiвна Павленко (+ 1991), львiв’янка Яро-
слава Львiвна Музика (+ 1973), яка знала Бой-
чука. I багато iнших.
У тi страшнi роки титан українського мис-
тецтвознавства Стефан Андрiйович Таранушен-
ко сидiв у своїй комунальнiй комiрчинi на Дi-
ловiй, 6, помешкання 27, на своїх матерiалах i
рукописах монументальних монографiй, якi нiко-
му не були потрiбнi. Вихованець Iмператорського
Харкiвського унiверситету, учень Федора Шмi-
та, у 1923-33 рр. Таранушенко був директором
Харкiвського, столичного як на той час, Музею
українського мистецтва. Був членом харкiвського
(українського!) ВАК’у. Але потiм влада скасува-
ла старi звання, 1933 р. вiн потрапив на БАМ. I,
повернувшись iз заслання, щоб надрукувати не-
величку статтю, мусив дiставати вiдгук вiд тих,
хто тим часом встиг зробити кар’єру. Приватно
С.Таранушенко часто вживав термiн “мистецтво-
незнавцi”. У вузесенькому колi друзiв (директор-
ка Музею дiячiв Євгенiя Рудинська, дочка мiнiс-
тра Центральної Ради панi Орися Стешенко) од-
ного з його послiдовникiв єхидно називали “уче-
ным фотографом” (у штатi генерал-губернатора
iснувала посада цензора єврейських книжок –
“ученый еврей”). Вони не дожили до кращих
часiв.
З цiкавiшого, що тодi проскочило в мене, назву
розвiдки: “Художник Лесь Лозовський”8, “Мис-
тецтвознавча дiяльнiсть Є.Ю.Спаської”9, “Федiр
Ернст: Бiблiографiчний покажчик”10, “Каталог
2-ї звiтної виставки Української Академiї мис-
тецтв: Осiнь 1921 року”11 тощо. Але жодних пер-
спектив це не мало.
Коли покiйний Микола Маричевський перека-
зав менi “вiяння згори”, мовляв, можна надруку-
вати реабiлiтацiйну статтю про Бойчука, я загли-
бився у цю тему. Що вже було втрачати? На-
писав десяток статей – “Молода Гвардiя” (1984.
25 сiчня), “Культура i Життя” (1987. 19 квiтня),
“Україна” (1988. № 9), “Образотворче Мистец-
тво” (1988. № 1), “Пам’ятки України” (1988.
№ 2), “Україна” (1989. № 15), “Соцiалiстична
Культура” (1989. № 7) та iншi. Зробив основну
доповiдь на реабiлiтацiйному вечорi у Спiлцi.
Коли настала перестройка й незалежнiсть, вiд-
крились архiви. Точнiше, напiввiдкрились. Я
жодного дня не перебував у партiї, але з неза-
лежнiстю почали пускати до партархiву (тепер
ЦДАГО) й навiть архiву СБУ. Наслiдок – мо-
нографiя “Масовий терор як засiб державного
управлiння в СРСР, 1917-1941 рр.: Джерело-
8Образотворче Мистецтво.– 1981.– № 5.
9Народна Творчiсть та Етнографiя.– 1983.– № 6.
10Суми, 1987.– 34 с.
11К., 1987.– 6 с.
458 3-4’2008 Народознавчi Зошити
знавче дослiдження”12. Захистив її як доктор-
ську. Одержав Шевченкiвську премiю. Пiшли
серйознi публiкацiї: “Многоцвiття Павла Ков-
жуна”13, “Проблеми мистецтвознавчого джерело-
знавства”14, “Українськi медалi Янiса Струпу-
лiса”15, “Василь Масютин”16, “Н.Коцюбинська
та Є.Спаська про свого вчителя – Д.Щербакiв-
ського”17; “Мистецтвознавець Наталя Коцюбин-
ська”18; “Життя i смерть Алли Горської”19, “Лю-
бов Мулявка: остання з славетних; Невiдома мо-
нографiя Л.Мулявко”20; “Музей України; Збiр-
ка П.Потоцького: Доба, середовище, загибель”21.
“Голодомор i становлення “соцiалiстичного реа-
лiзму” в мистецтвi”22; “Щоденник Федора Ерн-
ста про боротьбу довкола української культурної
спадщини у 1920-1930-х роках: Публiкацiя тек-
стiв”23; “Борис Жук”24; “Перший том “Україн-
ського музею” (1927)”25; “Повсякденнi турботи
повоєнних книгознавцiв (iз листування Федора
Максименка)”26; “Початки Української держав-
ної Академiї мистецтв”27; “Ф.Ернст про гетьма-
на I.Мазепу як центральну постать старої Укра-
12К., 1999.– 447 с.
13Вiтчизна.– 1988.– № 6.
14Образотворче Мистецтво.– 1990.– № 1.
15Нотатки з Мистецтва.– Фiлядельфiя, 1990.– Кн. 30 й
остання.
16Образотворче Мистецтво.– 1992.– Ч. 3.
17Третi Гончарiвськi читання, Київ, 26-28 сiчня 1996 р.:
Регрес i регенерацiя в народному мистецтвi. Меценатство в
Українi. Музей Iвана Гончара в 1995 роцi: Тези i резюме
доповiдей.– К.: Музей Iвана Гончара, 1996.– С. 11.
18Там само.– С. 10.
19Горська Алла. Червона тiнь калини: Листи, спогади,
статтi.– К.: Спалах, 1996.
20IV Гончарiвськi читання; Колективне та iндивiдуальне
як чинники нацiональної своєрiдностi народного мистецтва:
Програма, тези i резюме доповiдей.– К., 1997.– С. 14-16.
21К., 2002.– 251 с.
22Образотворче Мистецтво.– 2003.– № 2; Сучаснiсть.–
2003.– № 7-8.
23Пам’ять Столiть.– 2005.– № 3-4.
24Ант.– 2006.– Ч. 16-18.– С. 69-70.
25Український музей. Зб. 1. Репринтне перевидання
[книжки] 1927 року.– К.: Фенiкс, 2007.– С. 4-23.
26Україна ХХ ст.: культура, iдеологiя, полiтика: Зб. ста-
тей. Вип. 11.– К., 2007.– С. 229-298.
27Студiї мистецтвознавчi.– К.: IМФЕ, 2007.–
Ч. 1 (17).– С. 159-190, 16 табл.
їни”28; “Каталог 2-ї звiтної виставки Української
державної Академiї Мистецтв (УДАМ). Осiнь
1921 року”29.
З iнiцiативи Василя Перевальського 1997 р.
я склав реєстр репресованих митцiв i мистецтво-
знавцiв на пам’ятнику бiля Академiї – усiх, хто
був на той момент уже покiйний.
Ґрунтовнiше виглядають дальшi книжки: “На
зламах епохи: Спогади iсторика”30; “Новi студiї
з iсторiї большевизму”, I-III31; “Музей України:
(Збiрка П.Потоцького): Дослiдження, матерiа-
ли”32; “В оборонi української спадщини: Iсторик
мистецтва Федiр Ернст”33; “Новi студiї з iсто-
рiї большевизму”, I-VIII34. Тут останнiй роздiл –
большевизм i культурна спадщина. Написав пе-
редмови до покажчикiв: “Шудря Євгенiя. Под-
вижницi народного мистецтва: Бiобiблiографiчнi
нариси”. Зошит 2 (К., 2005) та “Вiталiй Ханко:
Бiобiблiографiчний покажчик” (К.: Остап Ханко,
2007).
Отак склалось моє життя в мистецтвознавст-
вi. У “Мистецтвi” лежить макет моєї монографiї-
альбому “Михайло Бойчук i його школа”. 1988 р.
дальшi зйомки для нього було зупинено.
Нинi я головний науковий спiвробiтник Iн-
ституту iсторiї України НАН України, керiвник
Центру культурологiчних студiй Iнституту, За-
служений дiяч науки i технiки України (2007),
дiйсний член Української Вiльної Академiї наук
(Нью-Йорк, 2006), почесний академiк Академiї
Наук вищої школи України (2007). Але не член
Спiлки.
28Батуринськi читання 2007: Зб. наук. праць.– Нiжин:
Аспект-полiграф, 2007.– С. 18-33.
29Студiї мистецтвознавчi.– К.: IМФЕ, 2007.–
Ч. 3 (19).– С. 84-96.
30Бiла Церква: О.Пшонкiвський, 2005.– 336 с.
31К., 2006.– 312 с.
32Вид. 3.– К., 2006.– 476 с.
33К., 2006.– 355 с.
34Вид. 2 розшир. й доп.– К., 2007.– 412 с.
|