Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7199 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект / Т. Зінченко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 290-293. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859917726534860800 |
|---|---|
| author | Зінченко, Т. |
| author_facet | Зінченко, Т. |
| citation_txt | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект / Т. Зінченко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 290-293. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:06:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
290 3-4’2008 Народознавчi Зошити
Статтi
ТАРАС ЗIНЧЕНКО
КОНЦЕПТ IКОНИ
В РЕЛIГIЙНIЙ КАРТИНI СВIТУ:
УКРАЇНСЬКИЙ АСПЕКТ
Taras ZINCHENKO. On Concept of Icon in Reli-
gious View of the World: the Ukrainian Aspect.
Безперечно, важко оцiнити значення й роль
iкони, її вплив на церковне, суспiльне й особис-
те життя людини, на її ментальнiсть, на форму-
вання естетичних смакiв i вподобань. Проблема
сприйняття iкони – це проблема самовизначення
людини. За умови бачити в iконi лише досконале
живописне полотно, значить не помiтити вагомi-
шого, суттєвiшого, не пiзнати духовної реальностi
релiгiйного знання, iстини, перед якою вгамову-
ється розтривожена думка.
На рiвнi сучасної ментальностi, виплеканої
на (часто протилежних до ранньохристиянських)
свiтоглядних принципах, лексема iкона мiстить
багато значень i вiдтiнкiв, частина з яких за-
тьмарюються або зовсiм зникають. На часi сло-
во “iкона” означає “зображення богiв, святих,
яке служить предметом релiгiйного поклонiння i
вшанування”1.
Iз пожвавленням релiгiйного життя останнiм
часом з’явилося чимало праць мистецтвознавцiв,
богословiв з проблем iконологiї та iконографiї.
Зокрема, заслуговують на увагу вiдомi моногра-
фiї та дослiдження Д.Степовика, Н.Вояковсько-
го, I.Галича, В.Лєпахiна, Є.Поселянина, С.Сне-
соревої, Л.А.Успенского, I.Бухарева, I.Панкеє ва,
С.Чобича та iнших авторiв.
Зазвичай, класифiкацiя iкон здiйснюється, за-
лежно вiд зображуваного релiгiйного фрагмента,
за вшануванням: Отця Небесного, Святого Духа,
Iсуса, Богородицi, апостолiв, святих великомуче-
никiв, ангелiв, архангелiв.
Об‘єктом дослiдження є православнi iкони, се-
1Релiгiєзнавчий словник / За ред. А.Колодного i
Б.Лобовика.– К., 1996.– C. 126.
ред яких видiляємо iкони на вшанування Бого-
родицi, оскiльки, на нашу думку, вони служать
яскравим виявом спiлкування тiлесної iстоти з
Духовним свiтом, служать кодом-молитвою, клю-
чем до Царства небесного, а у релiгiйнiй картинi
свiту українця Богородиця – заступниця перед
Господом, посередниця мiж вiруючими й Сином
Божим. Перевага iкон Богородицi у релiгiйному
свiтосприйняттi українцiв зумовлена також спе-
цифiчними iсторичними умовами буття українс-
тва, якi вилучили чоловiкiв iз господарської та
побутової сфер сiм’ї. На жiнку покладали i дог-
ляд за дiтьми, i ведення домашнього господарства
(поки чоловiки були у походах)2.
Серед значної кiлькостi iкон виокремленi так
званi “чудотворнi” (умовно користуємось цим
термiном, маючи на увазi описуванi подiї, тоб-
то “чудеса”, якi засвiдченi у богословських пра-
цях Н.Вояковського, Е.Поселянiна, С.Снесоре-
вої, Л.Успенского та iнших.).
Як вiдомо, релiгiйна картина свiту – сукуп-
нiсть найзагальнiших поглядiв на свiт у свiтлi йо-
го релiгiйного свiтосприймання, його будову, по-
ходження, розвиток i мiсце людини в ньому3.
Для того, щоб визначити роль i мiсце iкони
в релiгiйнiй картинi свiту, слiд звернути увагу,
що головними складовими компонентами релiгiй-
ної свiдомостi є визнання двох свiтiв (потойбiчно-
го i поцейбiчного), обмеженiсть останнього про-
стором i часом, волею людини; витворення фе-
номенального свiту (природного i надприродного,
земного й небесного), про його трирядну будову,
про Царство Боже на землi, про кiнцеву долю
людства та свiту, воскресiння мертвих, а також
найважливiший – людина є вiнцем Божого тво-
рiння, а все iснуюче – для неї створеним.
Для розв’язання сформульованої проблеми
ймовiрним є застосування функцiонального ас-
пекту в iконологiї, у межах якого дослiдники ви-
дiляють i розрiзняють такi взаємопов’язанi функ-
цiї iкони, як догматична, вiроповчальна, пiзна-
вальна, стверджувальна, проповiдницька, храмо-
ва, богослужбова, антропологiчна, богословська,
2Колодний А.М., Пилипович Л.О. Релiгiйна духов-
нiсть українцiв: вияви, постатi, стан.– Львiв: Логос, 1996.–
C. 13.
3Релiгiєзнавчий словник / За ред. А.Колодного i
Б.Лобовика...– C. 274.
ТАРАС ЗIНЧЕНКО. Концепт iкони... 291
iсторична, вiйськова, нагадувальна, спонукальна,
посередницька, сiмейна, господарська, ужиткова,
священно-емоцiйна, молитовна, чудотворна, есте-
тична, лiтературна та iншi4. Вартим уваги є та-
кож обґрунтування певних понять: “релiгiйнiсть”,
“релiгiйний iдеал”, “чудотворнi iкони”, “релiгiй-
на свiдомiсть”, “типи релiгiйностi”, “рiвнi релi-
гiйностi”, “рiвнi релiгiйного свiторозумiння” та
iншi. Мета дослiдження – визначення мiсця iко-
ни та виконуваних нею функцiй у релiгiйнiй ка-
ртинi свiту через призму компонентiв релiгiйного
свiтогляду.
Як стверджувалось попередньо, iкона поєднує
в уявi вiруючого два вимiри: потойбiчний i по-
цейбiчний (невидимий та видимий), оскiльки во-
ни мiстять принципово несумiснi вiдмiнностi. На-
приклад, канонiчний iконописний прийом зворот-
ної перспективи створює ефект двобiчного зв’яз-
ку, дає пiдстави стверджувати, що через iкону
ми не просто благаємо, а є почутi, що ми не
тiльки бачимо, а й на нас дивляться (посеред-
ницька функцiя iкони). На думку В.Яреми, його
застосування слiд трактувати таким чином, що
все земне повертається у землю, у земний свiт5.
Павло Флоренський у статтi про церковнi iконо-
стаси пояснював, що потойбiчний свiт малюва-
ли у зворотнiй перспективi тому, що той свiт –
iнша дiйснiсть6. Серед багатьох тлумачень ефек-
ту оберненої перспективи вагомим нам видається
трактування Д.Степовика, яке полягає в тому, що
“iкона – це мiстична проекцiя неба на землi. То-
му, не тiльки ми бачимо iкону, але й небо крiзь
“отвiр” iкони бачить нас”7.
Слушним видається також спостереження
О.Сагана про вказаний метод, який, за вiзан-
тiйським тлумаченням християнської етики, пред-
ставлявся як свiт зворотної перспективи, а вiд-
ступ вiд неї у релiгiйному свiтосприйняттi україн-
цiв у ХVII-ХVIII ст. трактувався як прогресивна
змiна акцентiв у вченнi православ’я, яке ставить
4Лепахин В. Значение и предназначение иконы.– Мо-
сква: Паломник, 2003.– C. 4; Степовик Д. Iконологiя й
iконографiя.– Iвано-Франкiвськ: Нова Зоря, 2003.– C. 30.
5Ярема Володимир. Дивний свiт iкон.– Львiв: Логос,
1994.– C. 5.
6Флоренский П.А. Иконостас.– Москва, 1994.– C. 21.
7Степовик Д. Iсторiя української iкони ХХ-ХI столiть.–
К.: Либiдь, 1996.– C. 29.
людину в центр свiту8. У релiгiйнiй картинi свiту
українцiв, на нашу думку, саме витворення тако-
го феноменального свiту, вiнцем якого є людина
(антропоцентрична функцiя iкони), є найсуттєвi-
шим компонентом.
Релiгiйна картина свiту – це своєрiдне, фiло-
софське розумiння категорiй простору та часу:
сьогодення має певнi, визначенi (часто без волi
на те людини) контури – з одного боку (нагаду-
вальна функцiя iкони); з iншого – розвиток йо-
го залежить вiд надприродних сил, якi, за нашим
благанням, можуть втручатися в хiд земних подiй
(наприклад, молитовна, зцiлювальна, чудотворна
функцiї iкони). Життя виникає в результатi тво-
рiння як вияв волi Бога, що дає надiю людинi, яка
намагається реалiзувати духовнi запити навiть у
земному життi, пiдпорядкувавши його найважли-
вiшiй релiгiйнiй iстинi – Христу (утверджувальна
функцiя iкони). Потойбiччя – вiчнiсть, без панi-
ки i земної суєти, як плоди невсипущої духов-
ної спiвпрацi з Абсолютом. Споглядання умиро-
творених, глибинних, терплячих, виважених ликiв
святих на iконах наповнює внутрiшнiм теплом i
спокоєм, додає впевненостi, позбавляє вiдчуття
життєвої приреченостi та невизначеностi, остра-
ху за невирiшення проблем, якi несе завтрашнiй
день (священно-емоцiйна функцiя iкони) та iнше.
Н.Язикова стверджує, що для християнської
картини свiту Божий свiт – це система образiв-
дзеркал, сконструйованих у виглядi сходинок, з
яких кожна певною мiрою вiддзеркалює Бога. За-
вдяки цьому яскравiше постає внутрiшня струк-
тура свiту. Оскiльки людина як одна зi сходинок
складної конструкцiї перебуває на межi двох свi-
тiв – божественного i природного, то вiд напрям-
ку спрямовання дзеркальної площини (верх/низ)
залежатиме, якого образу вона набуде. Якщо зоб-
разити певнi ланки сходинок словесним ланцюж-
ком понять: Бог – Iсус-людина (свiт божествен-
ний, свiт природний) – iкона, то мета iкони –
через Образ Сина Божого спрямувати нашу ува-
гу до Бога Невидимого9.
У релiгiйнi картинi свiту важливе мiсце займає
також вчення про кiнцеву долю людства та свiту,
8Саган О. Нацiональнi прояви православ’я: український
аспект.– К.: Свiт Знань, 2001.– C. 139.
9Языкова Н.К. Богословие иконы.– Москва, 1995.–
C. 7.
292 3-4’2008 Народознавчi Зошити
складовими частинами якого є уявлення про Цар-
ство Боже на землi, про антихриста, воскресiння
мертвих, Страшний суд, рай, пекло та iнше. (по-
вчальна функцiя iкони, найяскравiше реалiзована
на буденному рiвнi свiторозумiння та спогляда-
льному рiвнi сприймання iкони). Для сучасного
кракiвського художника Ю.Новосiльського iкона
мiстить у собi iдею людини, береже її зразок для
есхатологiчного (остаточного) майбуття: “iкона є
мистецьким способом органiзацiї видiння (май-
бутнього образу) людини... так, щоб якнайбiльше
тiлесних елементiв нашої дiйсностi перенести на
вищi поверхи духової свiдомостi людини”10, а все
це задля того, щоб пiсля смертi чи пiсля кiнця
свiту вже у зовсiм iнших обставинах духовного
буття з тих зображень могло бути реконструйова-
не воскресле iз мертвих тiло.
Рiвнi релiгiйного свiторозумiння – вiдносно са-
мостiйнi шари iнтелектуального елемента релiгiй-
ної свiдомостi – буденний i теоретичний. Осно-
вою розпiзнання цих рiвнiв є рiзноякiсна роль
чуттєвого i рацiонального у формуваннi образiв
надприродного та уявлень про зв’язки мiж ним i
зовнiшнiм свiтом11.
У свiтi iкон, як i у Всесвiтi, ми поводимось
по-рiзному. Споглядаючи iкону, iнодi отримуємо
те, що очiкували, чи, навпаки, те, що вкладали
попередньо самi чи нашi прадiди.
Iконологи видiляють чотири рiвнi сприйняття
iкон:
1. Споглядальний рiвень (бачимо тiльки те, що
зображено iконописцем).
2. Осмислювальний рiвень (споглядаючи, за-
думуємося про богословський змiст iкони. Вiдчу-
ваємо при цьому свiтло любовi, яке випромiнює
iкона).
3. Повчальний, виховний рiвень (намагаємося
осягнути приклад святостi, яким приваблює iкона:
згiдно з вченням святих отцiв повчальне значення
iкони полягає в тому, що для людини, яка виз-
нає Бога, вiдкрита дорога для осягнення безмеж-
них вершин духовностi, формування релiгiйного
iдеалу).
4. Комунiкативний рiвень (через iкону ми спiл-
10Nowosielski J. Ikona i eschatologia // WokóÃl ikony.
Rozmowy z Jerzym Nowosielskim.– Warszawa, 1985.– S. 61.
11Релiгiєзнавчий словник / За ред. А.Колодного i
Б.Лобовика...– C. 283.
куємося з Богом)12. Певно, це найбiльш вагомий
рiвень, оскiльки одне з найважливiших завдань
iкони – бути “вiкном” до Вiчностi, тобто до Бо-
га; сприяти безпосередностi щирого спiлкування,
активного i зосередженого. Водночас виокремлен-
ня цього рiвня допомагає розв’язати питання про
роль iкони в молитвi, зокрема в персональнiй (на
вiдмiну вiд колективної). Адже, безсумнiвно, мо-
литися можна й за умови вiдсутностi iкони. Та,
на думку Н.Язикової, важливiсть молитви перед
iконою мотивується переконанням вiруючих, що
через iкону у процесi молитви вони отримують
Благодать Божу, яку розумiють як Сходження
Cв. Духа: молячись, очищаються вiд грiха, духов-
но зцiлюються13. Стосовно спiввiднесеностi озна-
чених вище рiвнiв сприймання iкони з основни-
ми типами релiгiйностi (зовнiшньою та внутрiш-
ньою) потреба молитися саме перед iконою набу-
де вiдмiнної активiзацiї. Зазвичай, ця ж потреба
матиме рiзнi прояви, коли аналiзуватимемо типи
молитов за ступенем молитовного стану (молитва
тiлесна, молитва уважна, молитва серця, молитва
духовна, а також та, що не осягається умом та
перевищує межi свiдомостi, як у святого Iсаака
Сирiйця)14.
Цiкавим, на нашу думку видається спосте-
реження дослiдника-богослова О.Яциняка, який,
сформулювавши рiд запитань: як молитися перед
iконою, як долучатися, скористатися з iкони у мо-
литовному процесi, яким чином може допомогти
iкона пiд час молитви, намагається вiдповiсти на
них, спонукаючи нас до спiвпрацi. У молитов-
ному контактi з iконою вiн видiляє три основ-
нi етапи, вимiри: осмислювальний, спонукальний
(перший крок у молитовному побаченнi з iконою
– запалити свiчку чи лампадку щоб виокремити
її як фрагмент iз матерiально-предметного, об’єк-
тивного свiту, свiту речей, у полонi яких нидiє
наша душа; 2) iнтелектуальний (перехiд вiд спо-
глядального осмислювання до контакту з конк-
12Алексєєв С. Зримая истина. Энциклопедия православ-
ной иконы.– СПб.: Нева; Москва: ОЛМА-ПРЕСС Гранд,
2003.– C. 25; Семенова А. Почему плачут иконы: чуде-
са мироточения и обновления.– СПб.: Невский проспект,
2003.– C. 7.
13Языкова Н.К. Богословие иконы...– C. 12.
14Мистецтво молитви. Про Iсусову молитву.– Львiв:
Свiчадо, 2000.– C. 19.
ТАРАС ЗIНЧЕНКО. Концепт iкони... 293
ретною iконою: що зображено на iконi, чого на-
вчає iкона. Для цього необхiдно знати принаймнi
“початкову” мову, абетку iконопису; 3) духовний
(перехiд вiдвiд попереднього рiвня до вказаного
здiйснюється внаслiдок молитви; наближення то-
го Божого свiту, до якого спрямовує iкона15.
Як зазначали попередньо, серед iкон (для до-
слiдження й опису) ми обрали iкони, на яких зоб-
раженi фрагменти з життя Богородицi. Саме Бо-
городиця має особливу мiсiю: бути заступницею
перед Господом. Скiльки столiть iснує Христи-
янство в Українi, стiльки ж столiть серце кож-
ного українця вiддане Богоматерi. Найдоверше-
нiшi й вишуканi iкони – це образи Божої Матерi.
Можна безпомилково сказати, що кожна пере-
ломна доба в iсторiї народу має є свою улюблену,
або найбiльш значиму для її долi, Богородицю i
вона завжди нiжна, спiвчутливi i в своїх можли-
востях незрадлива, яка вiддячує своїм покровом
i опiкою, i аж напрошується порiвняння: якби не
її заступництво, то може, i зникли б ми давно
уже з лиця землi... Iснує безлiч переказiв про те,
як допомагає i захищає Дiва Марiя у скрутну
хвилину православних. Перед образами Пресвя-
тої Дiви люди моляться, благаючи в неї допомоги
та пiдтримки в добрих справах, здоров’я i щастя
для себе та своїх дiтей, онукiв, рiдних. Образ Бо-
городицi характеризується в свiдомостi українцiв
як фокус Всесвiту: в життi християнських жiнок
як абсолют краси, у сферах релiгiйного мистецт-
ва та культури – як вершина гармонiї, а в обра-
зi церковного законодавства як апофеоз доброти.
В Українi немає християнського дому чи домаш-
ньої церкви, де б жили без iкони Богородицi, не
звертались у молитвах, просячи її заступництва,
духовного та фiзичного зцiлення.
У храмах же найбiльше зображень Богороди-
цi. Вона постає в українських церквах у рiзних
канонiчних iпостасях: заступницi, захисницi, по-
середницi, цiлительки, Царицi України.
Дослiдниця традицiйного свiтогляду українцiв
М.Гримич засвiдчила досить поширену форму
культу Богоматерi – фетишистську – коли об’єк-
том культу є iкона. Образ Богоматерi, як ствер-
джує автор, пов’язаний з етнопсихологiчною ка-
15Jacyniak A. Rola ikony w modlitwie // Ikona liturgiczna.
Ewangelizacyjne przesÃlanie ikonografii maryjnej // Theotokos.
Seria mariologiczna.– № 9.– Warszawa, 1999.– S. 69-70.
тегорiєю “образу покровителя”, який виникає як
природна потреба людини в захистi, i вважаєть-
ся наслiдком iнстинкту психологiчного самозбере-
ження. Абсолютно мотивованим є вияв Богоро-
дицi в iпостасi захисницi, однiєї з назв Богома-
терi – Покрови: укритися, сховатися пiд магiчною
пеленою, стати невидимим для зовнiшнього (iно-
етнiчного) свiту, вiд ворога, вiд життєвих незгод,
iзолюватися у власному свiтi – ось такою була
потреба в українцiв16, цього вони шукали через
iкону в Боговi. Реалiзацiя Богородицi в iпоста-
сях заступницi мотивується тим, що Мати Божа
є посередником мiж людиною i Богом, оскiльки
Син не може вiдмовити своїй матерi в її прохан-
нях, навiть у вiдпущеннi людям найстрашнiших
грiхiв. У релiгiйнiй свiдомостi вiруючих Марiя
оберiгає людину не лише вiд лиха i хвороб, а
захищає молiльника вiд караючої десницi Бога.
Своєрiдними у релiгiйному свiтосприйняттi
українцiв, на думку науковцiв, є певнi особли-
востi розумiння святої трiйцi – Iсуса Христа,
Матерi Божої i святого Миколая з наданням пе-
реваг Марiї-Богородицi як Царицi України. Та-
ке сприйняття християнського догмату зумовлене
певним утилiтарно-вибiрковим пiдходом до ньо-
го. Це – надiя на заступництво й компенсацiю за
земнi негаразди (мiсiя Iсуса Христа), освячення
сiмейного вогнища й мiсця жiнки в ньому (пок-
ровительство Марiї-Богоматерi), пошук сили, яка
б сприяла життєвiй, зокрема господарськiй дiяль-
ностi (приклад життя святого Миколая)17.
Окрiм того, особливе мiсце у релiгiйнiй кар-
тинi свiту займали чудотворнi iкони Богородицi,
якi з’явились за особливих подiй або їх знахо-
дили чудотворним способом. До них належать i
найбiльш “намоленi” iкони Богородицi, що вияв-
ляли чудотворнiсть чи випромiнювали духовно-
чудотворну енергiю. Вiддавна були знанi нашим
народом такi чудотворнi мiсця. На честь Богоро-
дицi споруджувалися храми, вiдправлялися завж-
ди торжественнi богослужiння, виникали вiдпусти
– храмовi свята, прочани йшли на прощу до тих
святих мiсць.
16Гримич М. Традицiйний свiтогляд та етнопсихоло-
гiчнi константи українцiв (Когнiтивна антропологiя).– К.,
2000.– C. 154.
17Колодний А.М., Пилипович Л.О. Релiгiйна духовнiсть
українцiв...– C. 11.
294 3-4’2008 Народознавчi Зошити
За нашими спостереженнями, саме цi iкони
мають у мовнiй i релiгiйнiй картинi свiту най-
бiльш чисельний вияв реалiзацiї на побутово-
зовнiшньому рiвнi сприймання. Як слушно за-
уважує Д.Степовик, дуже часто автори вельми
сумнiвної лiтератури з бiоенергетики надужива-
ють поняттям “чудотворнiсть iкони”, недоцiльно
застосовують термiни “намолена” й “ненамоле-
на” iкона, “енергетика” iкони, “харизма” iкони,
впадаючи у фанатизм жителiв Константинополя
VIII ст. Вiруючi, як правило, не сумнiваються в
чудодiйностi iкон, але, на превеликий жаль, не
намагаються до кiнця вникати в природу цього
явища. Суттєвим з цього приводу є висловлю-
вання богослова Iвана Дамаскiна про те, що iко-
на є атрибутом, який наповнений “божественною
силою i енергiєю”1.
Iкони займають вагоме мiсце у релiгiйнiй свi-
домостi вiруючої людини: вони є символом i
вiдображенням Творця, джерелом пiзнання Бо-
жої iстини, цiлющої благодатi; за посередницт-
вом iкони стирається грань мiж свiтом реальним i
Вiчнiстю.
Роль iкони у сучасному свiтi, безперечно, зро-
стає. Окрiм вiдомих i вказаних попередньо, iкона
бере на себе спробу виконувати важливу функцiю
мiжконфесiйного дiалогу для спiлкування, яка по-
винна вiдбивати аспект картини свiту – єднiсть у
любовi до Бога.
Окрiм того, iкона своєю глибинною, невичер-
пною багатовимiрнiстю охоплює значне коло лю-
дей. Розкриваючи перед кожним ту чи iншу грань
– естетичну, iнформацiйну, катехетичну, єдналь-
ну (мiж видимим i невидимим свiтами), екуме-
нiчну (мiж конфесiями), проповiдницьку, актуа-
лiзацiйзну, – надає можливiсть вибору та реалiза-
цiї сфери вподобань, збагачує нас, перетворюючи
iз замудрованих ортодоксiв (iкону треба переста-
ти розумiти, а почати вiдчувати як мiстерiю) у
животворну, дiалогiчну спiльноту, яка сповiдує
основнi християнськi принципи.
Отже, iкона – це синтез бiблiйно-фiлософських
уявлень про Всесвiт, мiсце людини у ньому, тому
можна вважати її iлюстрованим виявом релiгiйної
картини свiту, важливим елементом релiгiйного
свiтогляду, своєрiдним вiдтворенням об’єктивно-
го свiту.
1Степовик Д. Iконологiя й iконографiя.– Iвано-
Франкiвськ: Нова Зоря, 2003.– C. 28.
Статтi
Руслана КУЗIЧ
IНСПIРАЦIЇ БАРОКОВОЇ СИМВОЛIКИ
В СЕРIЇ ГРАФIЧНИХ РОБIТ
ЯРОСЛАВИ МУЗИКИ
“СИМВОЛИ ГРИГОРIЯ СКОВОРОДИ”
Ruslana KUZICH. On Inspiration of Baroque
Symbolism in Yaroslava Muzyka’s Series of Graphical
Works “Symbols of Hryhorii Skovporoda”.
Звернення до художньо-естетичних проблем
культури доби українського бароко загалом, та
зокрема осмислення творчого доробку вiтчизня-
ного фiлософа та мiстика Григорiя Савича Сково-
роди втiлила львiвська мисткиня Ярослава Музи-
ка на початку останньої третини ХХ ст. Ярослава
Музика – художниця, яка дуалiстично ставилася
до висвiтлення у своїй творчостi формальних та
концептуальних проблем в образотворчому мис-
тецтвi. Свою систему мислення Ярослава Львiв-
на в творчому процесi, як свого часу i Григорiй
Сковорода, сформувала передусiм на пiдставi по-
єднання символiчного змiсту i формальної реалi-
зацiї, а також вiдтворення авторської перцепцiї у
зразках мистецької спадщини – усе це притаман-
не фiлософсько-естетичнiй концепцiї мисткинi.
Наголосимо, що у ХХ ст. фiлософська спад-
щина Григорiя Сковороди мала визначний вплив
на творчiсть українських митцiв. Так, принагiдно
вкажемо, у ХIХ ст. вiтчизнянi митцi до культури
й мистецтва доби бароко ставилися або стрима-
но, або негативно2. Однак саме у 1920-30-тi рр.
стиль необароко набуває особливого розвитку в
українському мистецтвi.
До проблем етико-естетичних, лiтературних,
просвiтницьких iдей Григорiя Савича зверта-
лося чимало українських митцiв, зокрема ху-
дожникiв, графiкiв, прозаїкiв, поетiв, драматур-
гiв – формальнi та концептуальнi засади ба-
роко та впливи фiлософiї чiтко простежуються
2Шевчук В. Пiзнаний i непiзнаний сфiнкс: Григорiй
Сковорода сучасними очима: розмисли.– К.: Пульсари,
2008.– C. 480.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7199 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:06:55Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зінченко, Т. 2010-03-25T13:43:20Z 2010-03-25T13:43:20Z 2008 Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект / Т. Зінченко // Народознавчі Зошити. — 2008. — № 3-4. — С. 290-293. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7199 uk Інститут народознавства НАН України Статті Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект On Concept of Icon in Religious View of the World: the Ukrainian Aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект Зінченко, Т. Статті |
| title | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| title_alt | On Concept of Icon in Religious View of the World: the Ukrainian Aspect |
| title_full | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| title_fullStr | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| title_full_unstemmed | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| title_short | Концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| title_sort | концепт ікони в релігійній картині світу: український аспект |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7199 |
| work_keys_str_mv | AT zínčenkot konceptíkonivrelígíiníikartinísvítuukraínsʹkiiaspekt AT zínčenkot onconceptoficoninreligiousviewoftheworldtheukrainianaspect |