Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Здійснена спроба визначення устрою служби діловодства в земських управах на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., її ролі в організації документаційного забезпечення роботи земств. Розглянуто еволюцію структури та кадрового складу земської діловодної служби, її нормативно-м...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Історичний архів. Наукові студії
Date:	2010
Main Author:	Макієнко, О.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Subjects:	Вітчизняна та всесвітня історія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72037
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О.А. Макієнко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 18-22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859668319884279808
author	Макієнко, О.А.
author_facet	Макієнко, О.А.
citation_txt	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О.А. Макієнко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 18-22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історичний архів. Наукові студії
description	Здійснена спроба визначення устрою служби діловодства в земських управах на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., її ролі в організації документаційного забезпечення роботи земств. Розглянуто еволюцію структури та кадрового складу земської діловодної служби, її нормативно-методичне забезпечення. Осуществлена попытка определения устройства службы делопроизводства в земских управах на территории Украины во второй половине ХІХ – начале ХХ в., ее роли в организации документационного обеспечения работы земств. Рассмотрена эволюция структуры и кадровый состав земской делопроизводственной службы, ее нормативно-методическое обеспечение. In the article realize attempt to define of record keeping service structure in zemstvo’s councils on the territory of Ukraine in second half of XIX – beginning XX century, its role in organization of documentation ensuring zemstvo’s work. Considered evolution of structure and personnel composition zemstvo’s record keeping service, its normative-methodical ensuring.
first_indexed	2025-11-30T12:35:12Z
format	Article
fulltext	18 ОРГАНІЗАЦІЯ СЛУЖБИ ДІЛОВОДСТВА В ЗЕМСЬКИХ УПРАВАХ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Здійснена спроба визначення устрою служби діловодства в земських управах на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., її ролі в організації документаційного забезпечення роботи земств. Розглянуто еволюцію структури та кадрового складу земської діловодної служби, її нормативно-методичне забезпечення. Ключові слова: земства, земська управа, служба діловодства, канцелярія управи, Україна. Осуществлена попытка определения устройства службы делопроизводства в земских управах на территории Украины во второй половине ХІХ – начале ХХ в., ее роли в организации документационного обеспечения работы земств. Рассмотрена эволюция структуры и кадровый состав земской делопроизводственной службы, ее нормативно-методическое обеспечение. Ключевые слова: земства, земская управа, служба делопроизводства, канцелярия управы, Украина. In the article realize attempt to define of record keeping service structure in zemstvo’s councils on the territory of Ukraine in second half of XIX – beginning XX century, its role in organization of documentation ensuring zemstvo’s work. Considered evolution of structure and personnel composition zemstvo’s record keeping service, its normative-methodical ensuring. Key words: zemstvos, zemstvo’s council, record keeping service, council office, Ukraine. Важливу роль у культурно-господарському облаштуванні українських регіонів наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття відіграли земські установи. Різнопланова діяльність органів земського само- врядування стала можливою завдяки вдалому поєднанню ефективної системи організації управління, надійних фінансових підвалин і подвижницької праці тисяч земських робітників. Правильне функціонування управлінського апарату земств багато в чому визнача- лося раціональністю постановки документаційного забезпечення управління. У цих умовах важливим центром керування розгалуженою земською інфра- структурою ставала служба діловодства земської управи. У архівах і бібліотеках сучасної України збереглася лише незначна частина документальної спадщини земських установ. Основний масив земської докуме- нтації на території України загинув ще на початку 1920-х рр. після руйнування радянською владою системи земського самоврядування. Утім, навіть збережені залишки свідчать про колишнє документаль- не багатство земств. Так, тільки у фонді Київської повітової земської управи в Державному архіві Київ- ської області міститься понад 15 тис. од. зб. [1, с. 41]. Дані описів земських архівів засвідчують, що найбіль- ші серед них – архіви губернських управ – напередодні ліквідації земського самоврядування вміщували до 50 тисяч справ, а документосховища повітових земств – до 10 тисяч справ [2, с. 1, 8, 10, 12, 29]. Тож обсяг архівної частини документальної спадщини земств на території України вимірювався не менше ніж 1 млн од. зб. А враховуючи при цьому масштаби земської видавничої діяльності, земства можна впевнено зараховувати до числа найактивніших творців документально-інформаційних ресурсів в українських регіонах наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вивчення досвіду організації документаційного забезпечення в земствах сприятиме не лише адек- ватному розумінню функціонування управлінських механізмів у системі земського самоврядування, але й дозволить з’ясувати досі малознані процеси форму- вання документальної спадщини земських установ. У вітчизняній і зарубіжній історіографії уже існує усталена традиція земствознавчих студій. У центрі уваги вчених перебували передусім наслідки прак- тичної діяльності земських установ для розвитку УДК 651.4: 352.075(477) «1865/1920» Макієнко О. А. 19 окремих регіонів, роль земств і їх діячів у суспільно- політичному житті країни. Звідси склалася парадок- сальна ситуація: результати роботи земств відомі дослідникам значно краще за їх внутрішній устрій та організацію управління. Свідчення цьому – останні монографічні дослідження історії земств в Україні [3-6]. Зазначене повною мірою стосується такої сфери управлінської діяльності, як діловодство та архівна справа. І якщо постановка архівної справи в земствах уже загалом з’ясована останніми дослідженнями російських та українських істориків [7-8], то пов’язана з нею діловодна практика земств і, зокрема, організація роботи земської служби діловодства досі залишаються маловідомими для науковців. У даній статті здійснюється спроба визначення устрою служби діловодства в земських управах на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., її ролі в організації документаційного забез- печення роботи земств. Реалізація земської реформи 1864 р. у Російській імперії спричинила формування в регіонах нових форм самоорганізації населення – органів земського самоврядування. Імперське законодавство визначило лише базові засади функціонування земств, що перед- усім стосувалися порядку формування та складу земських установ (губернських і повітових земських зібрань й управ), їх обов’язків і повноважень. Питання внутрішнього устрою й організації управління в земствах «Положением о губернских и уездных земских учреждениях» (1864) докладно не регламен- тувалися. Їх розв’язання входило до компетенції самих земських установ. Тож перші кроки земств мали бути спрямовані на розробку й реалізацію нормативних документів, що регулювали організацію практичної діяльності земських управ як виконавчих органів у системі земського самоврядування. У цьому процесі кожне земство, як правило, рухалося самостій- ним шляхом. Найперші інструкції управам мали тимчасовий характер і окреслювали пріоритетні напрями їх діяльності в найближчій перспективі [9, с. 19-20; 10, с. 1181-1182]. Проте досвід довів необхідність більш глибокої регламентації роботи земських управ. Упродовж 1870-1880-х років низка губернських і повітових земських зібрань в українських губерніях ухвалили розгорнуті інструкції (правила), якими встановлювалася конструкція земської управи та її службових підрозділів із вичерпним переліком посадових обов’язків [9, с. 185-203; 11, с. 111-117]. В інших земствах внутрішній устрій управ визначався постановами присутствій самих земських управ [12, с. 127-128; 13, с. 56-57]. При всіх місцевих варіаціях можна виділити спільні підходи до визначення внутрішнього устрою та орга- нізації роботи земських управ. До складу земської управи входило присутствіє (голова й члени управи), канцелярія та інші службові підрозділи (відділення, бюро). Присутствіє як колегіальний орган здійснювало загальне керівництво роботою управи. Перелік питань для колегіального розгляду управи затверджувався земським зібранням. Рішення ухвалювалися більшістю голосів членів присутствія на відповідних засіданнях (1-2 рази на тиждень). Правом дорадчого голосу користувалися запрошені гласні, земські службовці та інші особи. «Положення» 1890 р. значно посилило роль голови управи в процесі підготовки й ухвалення управлінських рішень. Він не лише отримав право зупиняти колегіальне рішення присутствія управи, якщо воно суперечило нормам законодавства чи рішенням земського зібрання, але й у разі потреби одноосібно вживати заходи, передбачені для коле- гіального обговорення [14, с. 507]. Безпосередній контроль за реалізацією рішень присутствія управи здійснювала канцелярія. Із початком роботи земств при управах поступово формувався штат найманих службовців, зайнятих у різних галузях земського господарства, – вчителів, лікарів, ветеринарів, агрономів, техніків, статистиків, страхових агентів та ін. Для координації їх роботи в складі управ створювалися відповідні підрозділи з окремим діловодством. Новоутворені підрозділи часто відзначалися синкретичністю функцій. Так, за інструкцією Харківській губернській земській управі (1875) у її структурі виокремлювалися п’ять відділів – земський, піклувальний, технічний, страховий і бухгалтерський. При цьому на земський відділ було покладено головне виробниче навантаження – складання земського кошторису, контроль за вико- нанням державних, земських та ін. повинностей, організація продовольчої справи, регулювання ярмар- кової торгівлі, забезпечення освітніх установ, ведення статистики, юридичний супровід земства тощо [9, с. 185-186]. Розширення земської діяльності сприяло ускладненню внутрішньої структури управи. Через 35 років чисельність її підрозділів уже сягала 17 (розпорядчий, бухгалтерський, пенсійний, технічний, економічний, страховий, оціночно-статистичний, переселенський відділи, відділи народної освіти, поточної статистики, з оцінки фабрик і заводів, а також санітарне, ветеринарне, метеорологічне бюро, канцелярія богоугодних закладів, каса дрібного кре- диту, книжковий склад) зі 150 працівниками [15, арк. 5-25зв.]. На тлі губернських управ, які мали більш-менш подібний складний устрій, значним розмаїттям відзначався склад підрозділів повітових управ. Це залежало від інтенсивності діяльності конкретного земства й масштабності відповідної інфраструктури. Наприклад, у 1912 р. в межах Полтавської губернії керівництво земським господарством Роменського повіту зосереджувалося лише у двох службових підрозділах управи – розпорядчому та рахунковому відділах [16, с. 7], а сусіднього з ним Лохвицького повіту – у десяти (розпорядчому, бухгалтерському, окладному, економічному, технічному, страховому, телефонному, поштовому відділах, відділі народної освіти та відділі медицини, ветеринарії і громадського піклування) [17, с. 24-25]. Постійний нагляд присутствія за роботою служ- бових підрозділів управи забезпечувався через інститут кураторства, який передбачав закріплення за головою та членами управи окремих напрямів функціонування земської інфраструктури (інколи – за дільничним принципом). «Положение» 1890 р. подібний розподіл сфер діяльності в управі зробило обов’язковим [14, с. 507]. Утім, голова управи зберігав 20 функції загального нагляду за постановкою роботи в управі й контролю за виконанням усіх управлінських рішень. У 1880-1890-х роках у практику роботи земств входить функціонування дорадчих органів при земських управах – економічних рад, шкільних, санітарних, статистичних та ін. комісій – у складі членів управи, гласних, земських службовців та ін. запрошуваних осіб. Досвід їх діяльності довів продуктивність подібної форми розробки стратегії земського господарювання. Щорічно результати діяльності управи ставали предметом розгляду земського зібрання чергової сесії (а за потреби – й екстреної), куди подавалися підготовлені управою звіти й доповіді про становище та перспективи розвитку земського господарства. Від висновків земського зібрання залежали подальші кошторисні асигнування на утримання управлінського апарату земства, а за необхідності – й відповідні організаційні та кадрові рішення. Служба діловодства вважалася важливим ком- понентом в організаційній структурі земської управи. Раціональна постановка діловодства слугувала гарантом якісного зростання ефективності земської діяльності. Тому питання облаштування канцелярій земських управ та вдосконалення їх діловодних функцій завжди турбували діячів земського самовря- дування. «Правилами о порядке приведения в дейс- твие Положения о земских учреждениях» (1864) обов’язкове утворення канцелярій розглядалося як одна з початкових дій земських управ [18, с. 477]. У статті 58 «Положения» (1864) функціонування канцелярії управи ставилося залежно від рішень самих земських установ: земське зібрання визначало кошти на її утримання, а управа – порядок формування та склад [18, с. 8]. Враховуючи обмежений склад виборних працівників управи (голова й 2-6 членів управи), саме на службовців канцелярії мав бути покладений головний тягар налагодження системи управління земським господарством. На етапі становлення системи земського само- врядування в другій половині 1860-1870-х років земське діловодство, як правило, повністю концен- трувалося в канцеляріях управ. Їх структура була нескладною, а штат працівників – досить малочисель- ним. Так, у 1870 р. у складі канцелярії Херсонської губернської земської управи працювали секретар, бухгалтер із помічником, реєстратор, три діловода, від 9 до 14 постійних і тимчасових писарів, коректор, архіваріус, а також архітектор і топограф [19, с. 25]. У повітових управах штат канцелярії переважно обмежувався секретарем, бухгалтером, реєстратором, одним-двома діловодами, трьома-п’ятьма писарями і техніком [19, с. 25-27]. Посадові обов’язки канце- лярських службовців визначалися спеціальними інструкціями, затвердженими постановами присутст- вія управи, а в деяких випадках – і земських зібрань. Розглянемо перелік посадових обов’язків праців- ників земських канцелярій на прикладі службової інструкції для Харківської губернської земської управи (1875). Керівником діловодної служби управи вважався секретар земської управи, який підбирався особисто головою управи й затверджувався на посаді постано- вою присутствія управи. Він здійснював контроль за організацією роботи інших канцелярських службовців, забезпечував нагляд за правильністю постановки діловодних процесів в управі. Серед найважливіших обов’язків секретаря – документаційний супровід питань для розгляду присутствія управи, ведення й зберігання журналів засідань присутствія, а також підготовка й скріплення офіційних документів від імені земської управи, спостереження за рухом касових ордерів та розрахункових листів. У разі необхідності саме секретарю доручалося здійснення ревізії канцелярій інших земських установ (лікарень, притулків, училищ тощо). Під безпосереднім заві- дуванням секретаря знаходилися також архів і біб- ліотека управи [9, с. 195-196]. Отже, секретар – ключова фігура в організації діловодної служби земської управи. Додатковим свідченням цього можна вважати стабільно високий рівень посадового окладу секретаря від самого початку функціонування земсь- ких установ: наприкінці 1860-х років від 1 000 до 1 500 руб на рік для губернського земства й від 800 до 1 000 руб для повітового земства, а в 1913 р. – від 2 000 до 3 000 руб й від 1 500 до 2 000 руб відповідно. Впливове становище секретаря в службовій ієрархії земської управи стимулювало виражений інтерес до пошуку відповідних вакансій представ- никами народницької інтелігенції. Тож, на посадах секретарів земських управ в Україні зустрічаємо чимало непересічних українських діячів кінця ХІХ – початку ХХ ст. – О. Русова, Б. Грінченка, М. Леви- тського та ін. Важливі функції в системі земського діловодства належали бухгалтеру управи. На нього було покладено відповідальність за документування бухгалтерського обліку в земському господарстві. Серед обов’язків бухгалтера – регулярне ведення журналів грошових операцій («настільних реєстрів»), прибутково-ви- тратних, розрахункових та інших бухгалтерських книг, складання розкладки земського податку, кошторису земських прибутків і витрат, оформлення й перевірка касових рахунків, підготовка звітної документації про рух земських коштів та ін. [9, с. 201]. Враховуючи обсяг роботи й рівень службової відпо- відальності земських бухгалтерів і водночас дефіцит кваліфікованих бухгалтерських кадрів, зрозумілою стає практика їх заохочення високими посадовими окладами, які нерідко навіть перевищували грошове утримання секретаря управи. Наступною ланкою у службовій ієрархії канцелярії земської управи була посада діловода (столоначаль- ника). Діловоди забезпечували документаційний супровід окремих напрямів роботи земства – народної освіти, охорони здоров’я, продовольчої справи, будівництва, страхування тощо. Їх кандидатури пропонувалися членами управи, кураторами відпо- відних напрямів земського господарства й за- тверджувалися постановою присутствія управи. До обов’язків діловода входило отримання в реєстратурі надісланої кореспонденції для доповіді відповідному члену управи, а після його резолюції – підготовка чернетки відповіді (проекту рішення), розподіл роботи серед писарів, нагляд за правильністю й акуратністю переписування паперів, оформлення, зберігання й 21 подальше передавання до архіву діловодних справ. Діловоди забезпечували секретаря управи необхідною документацією для доповіді різних питань на засі- даннях присутствія управи [9, с. 197-198]. Інші додаткові обов’язки діловода визначалися специфікою напряму роботи земства, який він документаційно супроводжував [9, с. 198-200]. Це безпосередньо впливало на рівень оплати праці конкретного діло- вода: наприкінці 1860-х рр. він коливався в межах 400-600 руб, а в 1913 р. – від 700 до 1 200 руб. У безпосередньому підпорядкуванні діловодів знахо- дився штат постійних і тимчасових писарів. Самостійне місце в структурі діловодної служби земської управи займала посада реєстратора. Він відповідав за належне ведення реєстрів (журналів) вхідних і вихідних паперів у канцелярії управи. Усі зареєстровані ним вхідні документи передавалися для вирішення конкретним діловодам відповідно до їх змісту та призначення, а вихідні – для відправки адресатам [9, с. 201-202]. Нерідко до цього додавалися обов’язки земського архіваріуса. Маючи статус молод- ших канцелярських службовців, реєстратори не могли претендувати на великий розмір посадового окладу (від 250-350 руб наприкінці 1860-х років до 400- 700 руб у 1913 р.). Таким чином, на етапі становлення органів зем- ського самоврядування домінувала централізована форма організації земської служби діловодства. Невеликий обсяг документообігу й нерозвиненість управлінського апарату земств обумовлювали зосе- редження діловодства в єдиному для земської управи центрі – канцелярії. Її службовці – секретар, бухгалтер, реєстратор, діловоди, писарі та ін. – відповідно до визначених посадових обов’язків, забезпечували повний комплекс технологічних операцій з обробки документів. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. ускладнення структури земських управ у процесі розвитку зем- ського господарства зумовило ускладнення організації земської діловодної служби. Виділення нових струк- турних підрозділів управи – відділів, бюро, столів та ін. – в умовах суттєвого зростання обсягів доку- ментообігу (до 100-120 тисяч документів на рік для губернських управ і 30-40 тисяч документів для повітових управ) сприяло формуванню нових діловод- них підрозділів із численним штатом канцелярських службовців. Наприклад, у 1913 р. в складі шістнадцяти службових підрозділів Чернігівської губернської земської управи – секретарського й емеритального (пенсійного) столів, бухгалтерії і каси, економічного, ветеринарного, болотоосушувального, страхового, технічного й шосейного відділів, оціночно-статис- тичного бюро, столів народної освіти й громадського піклування, редакції «Земской недели» й «Земского сборника Черниговской губернии», архіві та бібліо- теці – працювало 133 службовці, більшість яких була задіяна в процесі документаційного забезпечення роботи земської управи [20, с. 325-329]. Кожен із підрозділів провадив окреме діловодство зусиллями відповідного штату канцеляристів. У найбільшому з них – страховому відділі – крім власних завідувача канцелярії і бухгалтера, працювали діловод з чотирма старшими й чотирма молодшими помічниками, сім старших і сім молодших конторників, переписувач на машинці [20, с. 325-326]. Загальний контроль за діловодною діяльністю підрозділів управи та підві- домчих їй земських установ забезпечував секретар- ський стіл на чолі із секретарем земської управи. Його співробітники здійснювали взаємодію між діловодствами інших підрозділів управи, готували й редагували звіти та доповіді про діяльність управи, журнали засідань земської управи й зібрання, організо- вували відносини управи з адміністративною владою, іншими державними та громадськими установами. У завідуванні секретарського столу перебували реєст- ратура, архів і бібліотека управи. Отже, розвиток системи управління земським господарством зумовлював децентралізаційні про- цеси в організації земського діловодства. При збе- реженні загального керівництва документаційним забезпеченням роботи управи в секретарському (розпорядчому) відділі суттєво розширилися діло- водні функції інших підрозділів управи. Служба діловодства земської управи набула складної струк- тури, а її посадовий склад розширився до десятків працівників. Забезпечення раціональної організації роботи служби діловодства в земських управах вимагало розробки відповідного нормативно-методичного забезпечення, яке б закріпило обрані організаційні форми діловодства, структуру служби діловодства, її посадовий склад, правила документування, технологію роботи з документами. У цьому процесі земства орієнтувалися на законодавчі положення, які регулю- вали порядок документування управлінської діяль- ності в місцевих державних установах Російської імперії (передусім на «Учреждение губернских правлений» 1845 р.), а також останні за часом практичні рекомендації з організації діловодства (зокрема, «Делопроизводство» (1857) М. В. Варадінова). Перші нормативні документи, покликані встановити порядок діловодства, були підготовлені й ухвалені присутст- віями земських управ наприкінці 1860-х – на початку 1870-х років. Їх спільна ознака – відсутність систем- ності в підходах до організації земського діловодства. В одних випадках пріоритет надавався докладній регламентації правил документообігу в управі [12, с. 129-130], в інших – визначенню посадових обов’язків працівників діловодної служби [13, с. 56-57]. Нерідко розроблені інструкції торкалися лише спеціальних систем документування (зокрема, документування бухгалтерського обліку) [9, с. 101-159]. Тому робота над удосконаленням нормативно-методичного забез- печення тривала надалі в процесі розвитку діловодної практики земств. Стимулами для цього слугували регулярні звинувачення виконавчих органів земств у надмірній бюрократизації управління, захопленні канцеляризмом. Більш досконалим зразком унор- мування роботи земської служби діловодства слід вважати «Инструкцию о порядке производства дел в Полтавской губернской земской управе, а также об ответственности подчиненных управе лиц по личным их служебным обязанностям» (1881). У документі органічно поєднано три блоки питань: правила доку- ментообігу в управі, розпорядок роботи канцелярсь- ких службовців і визначення їх посадової відповідаль- 22 ності [21, с. 3-5]. Найслабшою ланкою нормотворчості в галузі земського діловодства була відсутність у земському середовищі уніфікованих підходів до встановлення правил створення й оформлення основних комплексів управлінських документів. Звідси пошук оптимальних варіантів не лише організації служби діловодства, але й правил документування управлінської діяльності відбувався самостійно в різних земствах на території України. Отже, служба діловодства була ключовим ком- понентом у забезпеченні ефективності управлінської діяльності в земствах. У процесі розвитку земського самоврядування в регіонах України її організація зазнала еволюції в напрямі децентралізації діловод- них функцій. Прагнення до раціональної постановки документаційного забезпечення стимулювало активні пошуки земств у галузі нормативно-методичного забезпечення діловодства. ЛІТЕРАТУРА 1. Государственный архив Киевской области : Путеводитель. – К., 1965. – 411 с. 2. Павловський И. Ф. Описание архивов Полтавской губернии / И. Ф. Павловський. – Полтава, 1915. – XVI+59 с. 3. Лохматова А. Катеринославське земство / А. Лохматова. – Запоріжжя, 1999. – 197 с. 4. Огієнко О. Земства Правобережної України 1904-1917 років : досвід соціально-економічної та культурно-просвітницької діяльності / О. Огієнко. – Житомир, 2006. – 144 с. 5. Редькіна О. А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в другій половині ХІХ – початку ХХ століття / О. А. Редькіна. – К., 2008. – 192 с. 6. Завальнюк О. М., Стецюк В. Б. Земства Поділля в добу Української революції 1917-1920 рр. / О. М. Завальнюк. – Кам’янець- Подільський, 2009. – 220 с. 7. Абрамов В. Ф. Земские архивы / В. Ф. Абрамов // Вестник архивиста. – 1998. – № 4. – С. 59-66. 8. Макієнко О. А. Архів Херсонського губернського земства : формування, склад, історична доля / О. А. Макієнко // Архіви України. – 2009. – № 6. – С. 116–127. 9. Cвод постановлений Харьковского губернского земства за годы с 1865 по 1883. – Харьков, 1883. – Т. 1. – VI+190+292 с. 10. Систематический свод постановлений Екатеринославского губернского земского собрания. 1866-1913 гг. – Екатеринослав, 1914. – Т. 1. – XXX+1182 с. 11. Систематический сборник постановлений Александровского уездного земского собрания 1866-1899 гг. – Александровск, 1900. – 1152+XIV с. 12. Систематический свод постановлений и распоряжений Полтавского губернского земства за первые шесть трехлетий (с 1865 по 1882 г. вкл.). – Полтава, 1885. – Вып. 1. – XXІІ+769 с. 13. Свод постановлений Елисаветградского уездного земства за 1865-1894 гг. – Елисаветград, 1895. – 13+ХХІ+897 с. 14. Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье. – СПб., 1893. – Т. X (1890 г.). – Отд. 1. – 843+245 с. 15. Держархів Харківської обл., ф. 304, оп. 1, спр. 2981, 26 арк. 16. Отчет Роменской уездной земской управы о земских станционных пунктах, о деятельности земского управления, о местах заключения и по дорожному делу за 1912 год. – Ромны, 1913. – 46 с. 17. Отчет Лохвицкой уездной земской управы за 1912 год. – Лохвица, 1913. – V+264+137+XXXI c. 18. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. – СПб., 1867. – Т. XXXIX (1864 г.). – Отд. 1. – 973 с. 19. Штат губернской и уездных земских управ Херсонской губернии с 1865 по 1875 год // Приложения к отчету Херсонской губернской земской управы о девятилетней деятельности земских учреждений Херсонской губернии. 1865-1874. – Херсон, 1875. – С. 25–28. 20. Отчет Черниговской губернской земской управы за 1913 год. – Чернигов, 1915. – 3+XXXII+337 с. 21. Систематический свод постановлений и распоряжений Полтавского губернского земства за первые шесть трехлетий (с 1865 по 1882 г. вкл.) : Приложение. – Полтава, 1887. – ІІ+IV+240 с. Рецензенти: Дарієнко В. М., д.і.н., професор Херсонського економіко-правового інституту; Маврін О. О., к.і.н., доцент, заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. © Макієнко О. А., 2010 Стаття надійшла до редакції 30.08.2010 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72037
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1609-7742
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T12:35:12Z
publishDate	2010
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format	dspace
spelling	Макієнко, О.А. 2014-12-16T17:23:37Z 2014-12-16T17:23:37Z 2010 Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О.А. Макієнко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 18-22. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1609-7742 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72037 651.4: 352.075(477) «1865/1920» Здійснена спроба визначення устрою служби діловодства в земських управах на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., її ролі в організації документаційного забезпечення роботи земств. Розглянуто еволюцію структури та кадрового складу земської діловодної служби, її нормативно-методичне забезпечення. Осуществлена попытка определения устройства службы делопроизводства в земских управах на территории Украины во второй половине ХІХ – начале ХХ в., ее роли в организации документационного обеспечения работы земств. Рассмотрена эволюция структуры и кадровый состав земской делопроизводственной службы, ее нормативно-методическое обеспечение. In the article realize attempt to define of record keeping service structure in zemstvo’s councils on the territory of Ukraine in second half of XIX – beginning XX century, its role in organization of documentation ensuring zemstvo’s work. Considered evolution of structure and personnel composition zemstvo’s record keeping service, its normative-methodical ensuring. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Історичний архів. Наукові студії Вітчизняна та всесвітня історія Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Article published earlier
spellingShingle	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Макієнко, О.А. Вітчизняна та всесвітня історія
title	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_fullStr	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_short	Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
title_sort	організація служби діловодства в земських управах на території україни (друга половина хіх – початок хх ст.)
topic	Вітчизняна та всесвітня історія
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72037
work_keys_str_mv	AT makíênkooa organízacíâslužbidílovodstvavzemsʹkihupravahnateritorííukraínidrugapolovinahíhpočatokhhst

Організація служби діловодства в земських управах на території України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Institution

Similar Items