Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7207 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту / О. Чікало // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 184-190. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859703110310559744 |
|---|---|
| author | Чікало, О. |
| author_facet | Чікало, О. |
| citation_txt | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту / О. Чікало // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 184-190. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T02:04:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
184 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Оксана ЧIКАЛО
IСТОРИЧНI ПIСНI-ХРОНIКИ ХХ СТ.:
ТРАДИЦIЙНIСТЬ СЮЖЕТИКИ
ТА IННОВАЦIЙНIСТЬ
IДЕЙНО-ТЕМАТИЧНОГО ЗМIСТУ
Oksana CHIKALO. On Historical Songs-
Chronicles of XX c.: Traditionalism of Subject Tunes
and Novelty of Ideo-Thematical Contents.
Пiснi-хронiки iсторичної тематики виникли на
ґрунтi давньої епiчної традицiї українського на-
роду. У них вiдтворено подiї, пов’язанi з тра-
гiчною загибеллю яскравих особистостей, героїч-
нi вчинки яких закарбувалися у народнiй пам’я-
тi. Поява таких творiв свiдчить про тривку iс-
торичну пам’ять народу, який у поетичнiй фор-
мi намагався увiковiчнити своїх славних синiв,
що виступали проти iноземного поневолення. То-
му не випадково у сюжетицi цього жанру вiдоб-
ражено нацiонально-визвольнi змагання перiоду
ОУН-УПА. Необхiдно зауважити, що iсторичнi
подiї зазначеного перiоду вносять принципово но-
ве звучання у семантику базових мотивiв. У них
домiнує виразний полiтичний струмiнь, що про-
низує поетичнi оповiдi про трагiчнi долi героїв,
якi присвятили своє життя Батькiвщинi.
Повстанськi пiснi-хронiки тривалий час iсну-
вали у надзвичайно напружених умовах пiдпiл-
ля, що значною мiрою вiдобразилося на сюжети-
цi цих творiв. На вiдмiну вiд iсторичних зразкiв
давнього походження, наприклад опришкiвських,
твори повстанської тематики не такi розлогi. У
них змальовуються, як правило, картини загибе-
лi повстанцiв у нерiвному бою, унаслiдок зради,
безстрашної поведiнки перед смертю. Джерель-
ний матерiал засвiдчує, що базовi мотиви з доку-
ментальною точнiстю вiдбивають часовi та про-
сторовi рамки подiй, вказують на прiзвища чи
псевда героїв, поширенi в умовах конспiрацiї.
У контекстi цього циклу дослiджуються зраз-
ки, що вiдтворюють подiї нацiонально-визволь-
них змагань мiжвоєнного двадцятилiття. Хоч час
їхнього виникнення випереджає заснування Укра-
їнської Повстанської Армiї, проте вони актив-
но побутували мiж повстанцями та сприймали-
ся як витвiр цiєї вiйськової формацiї. Дослiдник
зазначеної тематики Г.Дем’ян вважає, що “оскi-
льки до масового розповсюдження нацiоналiсти-
чних пiсень найбiльше спричинилися стрiльцi i
старшини УПА та Збройне Пiдпiлля ОУН того
часу, вiд яких населення переймало їх, то i мiж
самими носiями, i виконавцями, i серед бiльшостi
записувачiв та видавцiв утвердилося переконан-
ня, що вони також є повстанськими”1. Головною
причиною такого сприйняття було укладення цих
пiсенних зразкiв на основi спiльної iдеї визволе-
ння, яка спонукала українцiв до боротьби.
Формування дослiджуваної сюжетно-тематич-
ної групи безпосередньо залежало вiд iсторико-
полiтичних реалiй, в яких опинилися українцi
на певному iсторичному вiдтинку. У 30-их рр.
ХХ ст. на захiдноукраїнських землях виникла
Українська Вiйськова Органiзацiя (УВО), а на
її основi – Органiзацiя Українських Нацiоналiс-
тiв (ОУН). Вони розбудовували свої структури,
вели велику органiзацiйну, iдеологiчну i полiтико-
виховну роботу, розширювали видавничу дiяль-
нiсть, готували кадри для масового виступу проти
польської, а згодом – бiльшовицької окупацiйної
влади. Для цього необхiднi були кошти, якi здо-
бували головним чином шляхом експропрiацiї тих
грошей, що їх насильно стягувала влада у виглядi
податкiв, штрафiв та iнших поборiв. Учасниками
однiєї з таких акцiй були Василь Бiлас та Дмит-
ро Данилишин, яких засудила i стратила польська
влада за напад на пошту у мiстечку Городку, що
бiля Львова2.
Героїчна загибель цих учасникiв пiдпiлля да-
ла поштовх до створення рiзножанрових пiсень,
здебiльшого хронiкального характеру. В їх основi
мотив – “герої вiддали своє життя за волю Украї-
ни”, який без зайвого орнаментування змальовує
страждання бойовикiв за iдею визволення Бать-
кiвщини. Про це свiдчать зразки, зафiксованi у
селах Пустомитiвського та Перемишлянського р-
нiв Львiвської обл.:
Чи ви чули, добрi люди, такую новину,
Як у Львовi катували синiв за Україну?3.
1Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-2000 ро-
кiв: (Iстор.-фольклорист. дослiдження).– К.: Українська ви-
давнича спiлка; Львiв: Галицька видавнича спiлка, 2003.–
С. 197.
2Мiрчук П. Нарис iсторiї українських нацiоналiстiв.–
Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк, 1968.– Т. 1.– С. 302-304.
3Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини, Пусто-
ОКСАНА ЧIКАЛО. Iсторичнi пiснi-хронiки... 185
Iснує й iнший варiант про їхню загибель:
Над Львовом чорна хмара, там двох братiв
лежить,
Над ними хрест мармуровий, на хрестi Тризуб
блищить4.
Ще iнший варiант пiснi – з Яворiвщини –
вiдображає героїчне завершення життя молодих
патрiотiв:
Було це в день Рiздвяних свят
По хатах на вiлiю.
Василь Бiлас вiддав життя
Своє за Україну5.
Як засвiдчує польовий матерiал, народна iнтер-
претацiя загибелi бойовикiв рiзнопланова. Насам-
перед вона значуща через свою присвяченiсть на-
цiональнiй справi (“катували синiв за Україну”).
Жертовна смерть сприймається як iдеал для нас-
лiдування i заслуговує на найвищу честь – хрест
iз Тризубом. Г.Дем’ян вiдзначає, що кожен пiд-
пiльник “сприймав як особливу честь i пошану,
коли полеглих на полях слави його друзiв пiд час
похоронiв накривали синьо-жовтим прапором з
Тризубом, мрiяв, щоб i вiн був так колись вшано-
ваний, якщо загине в бою чи зiстане закатованим
на допитах”6.
Розправу польського судочинства над оунiв-
цями змальвано у метафоричнiй формi бенкету,
який влаштовують на шибеницях кати. Саме за
допомогою контрасту (“смерть” - “бенкет”) заго-
стрюється увага на трагiчнiй подiї. Однак зма-
лювання такого “святкування” має глибше зна-
чення. Показовий судовий процес – “бенкет” –
мав на метi не тiльки розправу над двома засу-
дженими пiдпiльниками, а й публiчну демонст-
рацiю приборкання непокiрних українцiв. Своєю
чергою, рiшучiсть оунiвцiв навiть за таких об-
ставин вiдстоювати благородну справу засвiдчила
незламнiсть, нескоренiсть української нацiї.
Дещо iнше семантичне навантаження закладе-
но в образ “сумнi свята”. Вiн типовий для пi-
сенностi, що стосується нацiонально-визвольної
боротьби ХХ ст. Чи не вперше цей образ трап-
ляється в одному з варiантiв про Василя Бiласа
та Дмитра Данилишина, яких стратили “на вi-
митiвщини, Перемишлянщини.
4Там само.
5Особистий архiв Є.Луня.
6Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-
2000 рокiв...– С. 246.
лiю”7 – переддень Рiздва. Вiн наявний у варiантi
про загибель першого Провiдника ОУН Євгена
Коновальця:
Цего року сумнi свята, цего року сумнi свята,
З Коновальця кров проллята8.
Особливо рельєфно його вiдтворено в колядцi
“Сумний Святий вечiр в сорок семiм роцi”9. У за-
головному формулюваннi, в основi якого лежить
оксиморон, передається трагiзм ситуацiї. На про-
тивагу радостi й веселостi постає гiркота втрати
героїв.
Про присвяту життя визволенню України зас-
вiдчує останнє слово пiдпiльникiв у судi:
Вийшов прокуратор, Бiласа питає:
– Що ж бо ти, Бiласе, що собi бажаєш?
– Я гордий, що нинi гину
За нашу неньку, за Україну.
– Що ти, Данилишин, що собi бажаєш?
Так прокуратор другого питає.
– Я хотiв би в гробi ще ся дiзнати,
Коли ви, ляхи, будете конати...10.
Зрозумiло, що в народному середовищi про су-
довий процес знали тiльки з публiкацiй у пресi
та усної iнформацiї, тому часто фiнальнi фрази
одного з героїв приписуються iншому. Пiдпiль-
ники стверджують правильнiсть своїх перконань,
любов до України, а також закликають нищити
ворога. Варiанти цього мотиву наявнi у багатьох
хронiках цього циклу. Вiдмiннiсть мiж ними по-
лягає у зазначеннi мiсця публiчного визнання вiд-
даностi справi нацiонального визволення (поле,
криївка). Такий епiзод мiститься у пiснi-хронiцi,
записанiй на Пустомитiвщинi:
Як їх боївку обкружили, кричать: “Бандери,
руки вверх!”,
Хтось крикнув: “Слава Українi! Ми не здамо-
ся, краще смерть!”11.
Варто зазначити, що цей мотив не виник влас-
не у пiснях-хронiках повстанської тематики. Вiн
7Лановик М., Лановик З. Українська усна народна тво-
рчiсть: Пiдручник.– 3-тє вид., стер.– К.: Знання-Прес,
2005.– С. 144.
8Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
9Там само.
10Пiснi УПА / Зiбрав i зредагував З.Лавришин // Лi-
топис Української Повстанської Армiї.– Торонто: Лiтопис
УПА, 1996; Львiв: Спiльне українсько-канадське пiдприє-
мство “Лiтопис УПА”, 1997.– Т. 25.– С. 75.
11Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
186 1-2’2009 Народознавчi Зошити
генетично пов’язаний з творами давнього епосу,
зокрема з думою про Самiйла Кiшку. На пора-
ду Iлляша Потурнака потурчитись i стати паном
гетьман-невiльник з обуренням вiдповiдає:
“Бодай же ти того не дiждав,
Щоб я вiру християнську пiд ноги топтав!
Хоч буду до смерти бiду та неволю приймати,
А буду в землi козацькiй голову христiянську
покладати!
Вiра ваша поганая,
Земля проклятая!”12.
Незважаючи на час побутування цих творiв,
їхнє смислове навантаження подiбне, оскiльки во-
но зумовлюється типовими iсторичними обстави-
нами – боротьбою українцiв за власну держа-
ву. Народ вважав, що навiть смерть не є ваго-
мою причиною для зради народних iдеалiв (хрис-
тиянської вiри, iдеї нацiональної незалежностi).
Вчинки героїв є прикладом вiдданостi i свiдо-
мої присвяти життя Українi. Публiчне вiдстою-
вання своїх переконань, навiть попри смертельну
загрозу, притаманне всьому героїчному епосу. У
думi вiдображено прилюдне покарання Самiйла
Кiшки, якого зачепили за ребро на гак. Нато-
мiсть пiсня-хронiка вiддзеркалює показовий судо-
вий процес, який влаштувала польська влада над
пiдпiльниками.
Мотиви пiсень-хронiк дослiджуваної тематики
вiдтворюють народну оцiнку дiяльностi окремих
осiб, а через неї – визвольного руху загалом. На-
приклад, Василя Бiласа та Дмитра Данилишина
фольклорна традицiя iменує “славними синами”
України та “героями оунiвськими”13. Образ Єв-
гена Коновальця змальовується також за допомо-
гою поетичних означень – “рiдний брат”14, “най-
кращий син”, а також субстантивом “вождь”, у
значеннi “батько нацiї”, що є цiлковито новатор-
ським у цьому циклi. Навiть безiменнi герої на-
зиваються “братами-бойовиками”15, що засвiдчує
духовну близькiсть самих пiдпiльникiв, а також
любов i повагу, яка панувала у їхньому середови-
щi. Наведенi приклади пiдтверджують, що укра-
їнцi завжди надавали родинним зв’язкам важли-
12Кащенко А. Неволя бусурманська в українськiй на-
роднiй поезiї.– Катеринослав: Друкарня I.Вiсьман та
I.Мордхiлевич, 1917.– C. 53.
13Пiснi УПА / Зiбрав i зредагував З.Лавришин // Лi-
топис Української Повстанської Армiї...– T. 25.– C. 76.
14Особистий архiв Є.Луня.
15Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
вого значення. Особливе вшанування роду прос-
тежується ще з прадавнiх часiв, коли воно набуло
сакрального змiсту. У ХХ ст. рамки цього по-
няття розширилися. Як iлюструють хронiки, “ба-
тьком”, “братом”, “сином” України вважалися усi
тi, хто вболiвав за нацiональну справу.
На вiдмiну вiд зразкiв давнiшого походження
(наприклад, опришкiвських), поетичним новинам
повстанської тематики не властиве вiддзеркале-
ння портретних характеристик, змалювання над-
звичайних якостей та властивостей. У них доб-
лесть, благородство, якими надiленi образи пов-
станцiв, дещо трансформованi i визначаються їх-
ньою присвятою боротьбi за волю Батькiвщини.
Слушним є твердження Є.Луня про те, що “у
нас героїзм... випливає з iсторичних обставин су-
спiльного буття української нацiї, її домiнантної
цiхи – визвольних i державотворчих поривань”16.
Саме у цьому полягає специфiка зображення цiєї
риси в пiснях-хронiках перiоду ОУН-УПА, що
iстотно вiдрiзняє цей фольклорний матерiал вiд
зразкiв iнших тематичних груп.
Поетичнi новини вiдтворюють найдраматичнi-
шi моменти визвольної боротьби, коли вiдваж-
них воїнiв пiдстерiгала смертельна небезпека. То-
му картини загибелi народних оборонцiв – необ-
хiдна складова сюжетики цих творiв. Часто вони
гинуть у нерiвному бою, про що свiдчить вiдпо-
вiдний мотив:
Зробилася коло бункра страшна стрiлянина,
Так, що вни не розумiли, чи то нiч, чи днина.
Та й зробився коло бункра кривавенький
танець,
Впав провiдник “Андрiй Трiска”, провiдник
“Кубанець”.
Затужили сова в лiсi, глибока дiброва,
Впали жiнка “Святослава” й жiнка
“Майорова”17.
Жорстокiсть та непримиреннiсть сутички вiд-
творено за допомогою епiтетiв: “страшна стрiля-
нина”, “кривавий танець”. Жаль за героями, якi
вiддали своє життя за українську державнiсть,
передається крiзь призму звукових образiв (“за-
тужили сова i дiброва”). Народ наголошує, що
навiть природа засвiдчує справедливiсть бороть-
16Луньо Є. Поетизацiя i героїзацiя Євгена Коновальця
у народних пiснях // Український визвольний рух: Наук.
зб.– Львiв, 2006.– № 8.– С. 143.
17Близнюк В. Ми рвали кайдани.– Косiв: Писаний Ка-
мiнь, 2000.– C. 30.
ОКСАНА ЧIКАЛО. Iсторичнi пiснi-хронiки... 187
би проти поневолення. Сам факт загибелi пов-
станцiв у випадку, коли переважали сили ворога,
пiдкреслює їхнiй героїзм. На цьому акцентовано
у такому епiзодi:
Їх окружили на узлiссi –
Москаль кричав: “Бандiто, здайсь!”,
А вiн стиснув в руцi мавзера,
“Медвiдь” ґранату розряджав.
I впала “Зена” край дороги
Iз криком: “Слава! Не здавайсь!”.
I впав “Медвiдь”, а “Лопатинський”
На Львiв, на Львiв все пробиравсь”18.
Фольклорна традицiя, з одного боку, влучно
наголошує на агресивностi та викривленiй свiдо-
мостi поневолювачiв, що називають “бандитами”
оборонцiв рiдної землi. З iншого – акцентує на
дiях повстанцiв, якi помирали без вагань, iз за-
кликом на устах до боротьби. Вiдтворена у пiснi
поведiнка персонажiв надає трагiчнiй подiї вираз-
ного героїчного звучання.
Виявом вiдваги та цiлковитої присвяти справi
нацiонального визволення були свiдомi самогубс-
тва повстанцiв. Про одну з таких подiй, що вiд-
булася на Яворiвщинi, розповiдає очевидець тих
подiй Микола Кунанець: “Оксана” загинула най-
скорше, сама застрiлилася. Її там десь окружи-
ли, i вона з пiстолета випустила в себе кулю”19.
Тому народна традицiя не могла залишити по-
за увагою мужнiсть героїв, що й вiдобразилося
у мотивi “пiдпiльники чинять самопожертви, щоб
не потрапити до рук ворога”:
Наш “Дуб” сотник був завзятий,
Ворогам не дався,
Взяв гранату в праву руку
I сам пiдiрвався20.
Про загибель пiдпiльника “Мухи” оповiдає по-
етична новина, яку зафiксувала дисертантка у
с. Кам’янка на Сколiвщинi:
На Покрову за ним гнали, його окружили
Та хотiли живим взяти, засiдку зробили.
Стрiлив собi в головочку – кровця зашумiла,
18Пiснi УПА / Зiбрав i зредагував З.Лавришин // Лi-
топис Української Повстанської Армiї...– T. 25.– C. 79.
19Яворiвщина у повстанськiй боротьбi: Розповiдi учасни-
кiв та очевидцiв / Записав i упоряд. Є.Луньо.– Львiв: Лi-
топис, 2005.– Т. 1: Наконечне Перше. Наконечне Друге.–
C. 54.
20Особистий архiв Є.Луня.
От загинув стрiлець “Муха” – слава
полетiла21.
Повстанцi не боялися померти у бою. Значно
страшнiше було потрапити до рук ворога i внас-
лiдок жорстоких тортур видати iнших членiв пiд-
пiлля. Тому випадки самознищення траплялися
досить часто. Вони не тiльки демонстрували пат-
рiотизм та вiрнiсть переконанням, а й викликали
захоплення навiть у ворога (“От красивий був
“бандера”, не хотiв ся здати”22, “Стодолу роз-
рубали, Петро був неживий, кати всi закричали:
“Завзятий молодий!”23.
Мотиви “пiдпiльники чинять самогубство, щоб
не потрапити до рук ворога” та “застосовую-
чи тортури, вороги вибивають iнформацiю про
членiв пiдпiлля” пов’язанi причинно-наслiдковим
зв’язком. Останнiй реалiстично змальовує засо-
би, якими послуговувалися “визволителi” для то-
го, щоб здобути потрiбнi вiдомостi:
Кати били в голi п’яти
I волос крутили,
На колiнах на палицю
Клякати велiли.
– Розкажи про все, “бандеро”,
Де всi твої друзi?
Де є “Орлик”, де “Загiрний”,
Де “Богдан” та “Iгор”?
Катували три недiлi,
Я їм не признався,
Бо я в Буновi родився
I друзям поклявся24.
Страшнi потрясiння, викликанi цими звiрства-
ми, стали психологiчним пiдґрунтям для створе-
ння вiдповiдних пiсень-хронiк. “Опуклий” реа-
лiзм – риса, яка домiнує у поетичних новинах
ХХ ст. Як пiдтверджують iсторичнi джерела,
оповiдi свiдкiв цих подiй, знущання окупантiв
над українцями не перебiльшенi. Так, Є.Луньо
у першому томi видання “Яворiщина у повстан-
ськiй боротьбi” подає розповiдь очевидця Олени
Лабай: “Тiльки москалi прийшли, десь зразу в
веснi зробили облаву полiсi за Наконечним Дру-
гим. Там їм вдалося схопити випадково партиза-
21Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
22Там само.
23Сокiл Г. Повстанськi пiснi – героїчний лiтопис украї-
нського народу // Воля i Батькiвщина.– 2004.– № 2-3.–
С. 149.
24Особистий архiв Є.Луня.
188 1-2’2009 Народознавчi Зошити
на з Наконечного Другого – Дмитра Духнича...
I там десь в лiсi його страшенно мучили, дерли
з него живцем шкiру, здається, що викололи очi,
хотiли вiд него дiзнатися, де ховаються партиза-
ни, але вiн їм так нiчого i не сказав. Москалi
його замордували i там на полi залишили. Дмит-
ро був такий понiвечений, що рiдна мама не мо-
гла його впiзнати”25. Подiбну iнформацiю подає
Г.Дем’ян у працi “Гуцульщина у визвольнiй бо-
ротьбi ОУН i УПА”: “Емгебiсти застосовували
до “Гая” звiрячi тортури, вимагаючи iнформацiї
про те, хто з гуцулiв допомагає українським по-
встанцям. Росiйськi кати пекли його гарячим за-
лiзом, жорстоко били в найболючiшi мiсця, нама-
галися зламати морально, але “Гай” вiдповiв: “Я
вам нiчого не скажу. Я вам не маю що сказати.
Я тiльки можу сказати своєму друговi, а не во-
роговi. Свого народу не зраджу”. Скатований до
невпiзнання молодий гуцул-герой помер вiд тор-
тур”26. Саме тому народ називає “визволителiв”
не просто “ворогами”, “вороженьками”, а “ката-
ми” (“кати били в голi п’яти”, “ой не скажу, лютi
кати”), чим засвiдчує свою ненависть до понево-
лювачiв (“люди, як ввидiли на санях повстанцiв,
до катiв дiстали ще бiльшу ненависть”)27.
Один iз головних мотивiв новин аналiзова-
ної тематики – “зрадник стає причиною за-
гибелi пiдпiльникiв”. Вiн передається у формi
повiдомлення:
Був мiж ними зрадник – Мотика називався,
Смерти вiн боявся, все ляхам признавсь (а)28.
В iншому творi – “Коновалець гине в мiстi
Роттердамi внаслiдок пiдступної зради” :
Ой став рано Коновалець, став думку думати:
“Треба пiти до кав’ярнi дещо поснiдати”.
Ой прийшов вiн до кав’ярнi та й думку думає,
Аж тут раптом до кав’ярнi посланець вбiгає.
Дав вiн йому двi пачечки, двi маленькi скриньки,
I сказав не вiдкривати, аж за двi годинки.
25Яворiвщина у повстанськiй боротьбi: Розповiдi учас-
никiв та очевидцiв....– Т. 1.– C. 89.
26Дем’ян Г. Гуцульщина у визвольнiй боротьбы ОУН i
УПА. Нариси iсторiї та фольклористики (Частина 4) //
Визвольний Шлях.– 2000.– Кн. 6 (627).– С. 41.
27Особистий архiв Г.Дем’яна.
28Народна пiсеннiсть пiдльвiвської Звенигородщини /
Зiбрала i упоряд. О.Харчишин.– Львiв: Iнститут народоз-
навства НАН України, 2005.– C. 243.
В тiй коробцi була зрада, там була ґраната,
Що убила Коновальця, як рiдного брата29.
Картина, в якiй змальовується трагiчна заги-
бель героя унаслiдок зради, типова як для ук-
раїнського, так i свiтового епосу. Вiдповiдно до
його канонiв персонаж, надiлений надзвичайними
моральними, фiзичними якостями, народний обо-
ронець вiд насильства й несправедливостi нiколи
не помирав у чесному бою чи звичайною смертю.
Його, як правило, знищували пiдступом (грець-
кий герой Ахiл, старозавiтнiй Самсон, опришок
Довбуш). Хронiкальний мотив також перегукує-
ться з бiблiйним – зрадою Христа Юдою30, який
отримує тридцять срiбнякiв (посаду) або вчиняє
самогубство:
А ти, Мотико, зрадлива собако,
Запродаєш нарiд, ти – пiдлий лайдако.
А за тую зраду достанеш посаду,
Лиш нею не тiшся – узьми шнур – повiшся!31.
Необхiдно зауважити, що народна тради-
цiя фiксує не тiльки славнi, героїчнi подiї
нацiонально-визвольного руху, а й подає iнфор-
мацiю про ганебнi вчинки людей, якi рiшуче за-
судив народ. Для цього використовується прийом
контрасту, згiдно з яким героїчнiй загибелi укра-
їнських патрiотiв протиставляється зрада. На вi-
стрi цього морального конфлiкту прослiдковуєть-
ся безкомпромiснiсть в оцiнцi морально-етичних
якостей людини. Нацiональна справа вважалася
значно важливiшою за життя окремих осiб, а за-
проданство, навiть якщо воно вiдбулася пiд заг-
розою смертi, рiшуче засуджувалося.
Характерною жанровою ознакою пiсень-хронiк
є натяк на авторство, однак серед повстанської
пiсенностi наявнi фольклоризованi зразки, твор-
цi яких вiдомi. Так, пiсню-хронiку про загибель
Володимира Тимчiя-“Лопатинського” склав Iван
Климiв-“Легенда”, який чи не єдиний добре знав
обставини загибелi героя. Про географiю поши-
рення варiантiв свiдчить джерельний матерiал iз
Надсяння, Опiлля, Захiдного Подiлля, Бойкiв-
щини, Гуцульщини. Г.Дем’ян вiдзначає, що “Ло-
патинський” належав до тих найвизначнiших лi-
дерiв ОУН, якi виважено, послiдовно i наполег-
29Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
30Шимкiв П. Християнськi образи у повстанських i та-
бiрних пiснях // Тернопiлля’95: Регiон. рiчник.– Т.: Збруч,
1995.– C. 434.
31Особистий архiв Г.Дем’яна
ОКСАНА ЧIКАЛО. Iсторичнi пiснi-хронiки... 189
ливо готували Органiзацiю i все населення до ма-
сової повстанської збройної боротьби, був переко-
наним i стiйким однодумцем Степана Бандери”32.
Хоча поряд iз псевдом “Лопатинський” згадую-
ться й iншi вiдомi постатi – Микита Опришок –
“Медвiдь”, Зеновiя Левицька – “Зеня”, Теодор
Оленчак – “Василькiв”, однак, зважаючи на не-
пересiчну роль Володимира Тимчiя у дiяльностi
ОУН, народна традицiя акцентує саме на його
постатi. У мотивi “Степан Бандера вболiває за
вдалу переправу “Лопатинського” в Україну” по-
вiдомляється про небезпечну мандрiвку героя до
краю:
Там далеко на чужинi сидить Бандера при
столi,
Вiн думу думає важкую, чи “Лопатинський”
вже в краю33.
Про важливiсть цiєї мiсiї свiдчить образ Про-
вiдника ОУН Степана Бандери, що був безза-
перечним авторитетом у повстанському середови-
щi. Вiн типологiчно близький до образу батька,
доброго керiвника, який вболiває за свiй народ.
Мету подорожi героя конкретизує мотив “Лопа-
тинський” потрапляє до рук чекiстiв” (“Як Ло-
патинський з-за границi у рiдний край у Львiв
вертав, i нiс тi думи про повстання, тодi чекi-
стам в руки впав)34. Цей сюжетний елемент –
один iз яскравих прикладiв переломлення реаль-
них iсторичних подiй крiзь призму народної тра-
дицiї. Вiн без зайвого орнаментування зафiксу-
вав стратегiчнi плани ОУН, яка впродовж 1940-
41 рр. готувала план народного повстання про-
ти загарбникiв. Володимир Тимчiй безпосередньо
керував цiєю роботою, але коли вiн повертав-
ся з товаришами до Галичини, загинув у бою з
прикордонниками35.
Як засвiдчують пiснi-хронiки дослiджуваного
тематичного циклу, активну участь у вiдстою-
ваннi прав української нацiї брали жiнки. Вони
були зв’язковими, постачали у повстанськi загони
провiант, доглядали за пораненими. Їхнi образи
проникнутi героїчним пафосом, який вмотивова-
ний патрiотизмом та вiрою в утвердження дер-
жавностi. Про це свiдчить хронiка про загибель у
32Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-
2000 рокiв...– C. 218.
33Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
34Там само.
35Mороз В. Володимир Тимчiй-“Лопатинський” // Виз-
вольний Шлях.– 1998.– Кн. 9 (606).– С. 1130-1136.
нерiвному бою Степанiї Вiтрук-“Мирославни” та
iнших повстанцiв (зафiксував Г.Дем’ян на Ско-
лiвщинi). Мотив пiснi вiдображає її мужню по-
ведiнку пiд час бою:
“Мирославна” горда в бою виступала,
З кулемета катiв вона убивала36.
Жiнка-воїн в українському лiро-епосi зображе-
на рiзнопланово. У повстанських баладах, напри-
клад, вона подається у побутовому ключi. Тут
героїня вступає до повстанського вiйська через
кохання до хлопця, який загинув у боротьбi за
Україну (“I порою зимовою дiвча стало у ряд,
смерть коханого милого вiдпокутує кат37.
Пiснi-хронiки повстанської тематики вiдтворю-
ють не тiльки нелюдське ставлення до полоне-
них пiдпiльникiв, а й знущання, яких зазнавали
загиблi. Так, у с. Корчин на Сколiвщинi пiсля
смертi повстанцiв у нерiвному бою “емґебисти не
дали спокою тiлам полеглих. Спочатку забрали
їх у село, повиставляли пiд будинком сiльради i
зганяли людей упiзнавати, а вiдтак завезли до
Сколього у двiр МҐБ. Одяг познiмали. По кi-
лькох днях трупи викинули за мiсто на Альтану.
Навiть не закопували, а кинули просто на зем-
лю, щоб звiрi та ворони розтягували, при цьому
стерегли, аби хто не забрав i не поховав воякiв
УПА за християнським звичаєм”38. Зображення
таких картин у творах цього пiсенного пласту зу-
мовлено намаганням народної традицiї вiдтворити
“вiрну правду”, про що свiдчить мотив “убитих
повстанцiв виставляють на показ для впiзнання”,
зафiксований на поч. ХХI ст. на Сколiвщинi:
Одних – нiмцi забирали, других – на фронт
брали,
А молодих у криївках гранати порвали.
Гранати порвали, в селi поскладали,
Дiтей з школи виводили, щоби пiзнавали.
– Пiзнавайте, признавайтесь, буде вам
вiдплата.
А ми, малi школярики, плечi постискали,
Та за тими побитими тяжко сумували39.
Цей та подiбнi факти вiдображено у пiснях-
36Дем’ян Г. Степанiя Вiтрук-“Мирославна” // Шлях
перемоги.– 1993.– 25 верес.– Ч. 39 (2059).– С. 3.
37Пiснi УПА / Зiбрав i зредагував З.Лавришин // Лi-
топис Української Повстанської Армiї...– Т. 25.– C. 204.
38Дем’ян Г. Степанiя Вiтрук-“Мирославна” // Шлях
перемоги.– 1993.– 25 верес.– Ч. 39 (2059).– С. 3.
39Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
190 1-2’2009 Народознавчi Зошити
хронiках, зафiксованих у рiзних мiсцевостях, зок-
рема у с. Дзвинячi Богородчанського р-ну на
Iвано-Франкiвщинi:
А москаль проклятий до бунькру влiзає,
Неживих повстанцiв з бунькру витягає.
З бунькру витягають, на сани складають,
Перед ґарнiзоном фiри зупиняють.
Фiри встановили i людей ловили,
Щоби пiзнавали, кого вони вбили40.
Виникнення цих зразкiв зумовлене важким
емоцiйним потрясiнням, якого зазнали українцi
внаслiдок таких демонстрацiй, що часто вiдбува-
лися з метою залякування (“Пiзнавайте, призна-
вайтесь, буде вам вiдплата”) та виявлення людей,
пов’язаних з пiдпiллям. Саме психологiчний чин-
ник, домiнування якого пiдтверджує епiтет “тяж-
кий сум”, спричинився до їхньої появи.
Цiлком новаторським у лiро-епосi ХХ ст. є
епiзод поховання повстанцiв. Вiн виник, як за-
значає Г.Дем’ян, у контекстi “благородного ку-
льту могил”41, що поширився ще з часiв Пер-
шої свiтової вiйни. Однак, на вiдмiну вiд пiсень
нацiонально-визвольної тематики, у яких моги-
ли героїв є символом нескореностi, хронiкальний
мотив подає їх пiд iншим кутом зору. У ньому
вiдтворено брутальне нищення повстанських по-
ховань з метою лiквiдацiї незаперечних свiдчень
жертовної боротьби українцiв за волю. Поетична
новина вiддзеркалює страх ворога перед проли-
тою кров’ю, адже, як зазначав Симон Петлюра:
“Я не знаю бiльш тривкого цементу, що зв’я-
зує розпорошенi сили нацiї, як кров, пролита нею
для своєї нацiональної iдеї. Я не знаю нiчого си-
льнiшого, нiчого бiльш творчого для постання ле-
генди i традицiї – цих iррацiональних елементiв
будування держави – як знову ж таки кров, але
кров пролита свiдомо...”42.
Зазначений епiзод вiдомий у двох варiантах:
“ворог закопує тiла повстанцiв, щоб нiхто не знав
про мiсце поховання героїв” та “народ таємно хо-
ває повстанцiв, щоб не дiзнався ворог”. Перший з
них зафiксував Г.Дем’ян на Iвано-Франкiвщинi:
Забрали повстанцiв та й скрутили тросом,
У темную нiчку закопали в фосу.
40Особистий архiв Г.Дем’яна.
41Дем’ян Г. Українськi повстанськi пiснi 1940-2000 ро-
кiв...– C. 307.
42Нагаєвський I. Iсторiя Української держави двадцятого
столiття.– К.: Український письменник, 1993.– C. 410.
Боялися слави “Марка Боєслава”,
Тому так ховали, вби люди не знали43.
Про те, що енкаведисти вдавалися до розко-
пування могил з метою знеславлення полеглих,
засвiдчує варiант зi Сколiвщини:
Тихесенько поховали в селi, а не в гаю,
Щоби рiднi пам’ятали, де вiн спочиває,
Коло церкви поховали i хреста поклали,
Коби ж ворог не дiзнався, щоб не розкопали44.
Варто зауважити, що, на вiдмiну вiд балад, якi
змальовують незвичайнi подiї узагальнено, пiснi-
хронiки локалiзованi, зокрема, часто вказуються
мiсця поховань героїв. Так, у коментарях до пiс-
нi про загибель воякiв УПА “Мухи” та “Гонти”
виконавиця Марiя Пучкевич (сестра одного iз за-
гиблих) зазначила, що “хлопцi похованi коло цер-
кви” у с. Кам’янка. У цьому випадку iнформацiя,
зафiксована у пiснi, збiгається зi свiдченнями ре-
спондентки. Дiйсно, неподалiк храму розташованi
двi могили повстанцiв-односельчан, що є “свiдка-
ми” подiй, вiдображених у фольклорному творi.
Отже, нацiонально-визвольна боротьба україн-
ського народу ХХ ст. залишила свiй вiдбиток в
українських пiснях-хронiках. Цi твори увiбрали в
себе як традицiйнi, так i специфiчнi, характернi
для того часу риси. Iдейно-тематичне наповнення
цього фольклорного фонду новаторське, адже, у
ньому вiдображено процес становлення та утвер-
дження державної незалежностi. Дослiджуваний
фольклорний пласт зафiксував конкретнi iсторич-
нi подiї як локального значення, так i тi, що ма-
ли значний резонанас у суспiльному життi. Вони
вiдображенi крiзь призму трагiчних доль народ-
них героїв, якi зазнали переслiдувань, були ув’яз-
ненi, закатованi тощо. Мотиви свiдомої самопо-
жертви як найвищого ступеня вiдданостi своє-
му народовi характернi саме для цього фольклор-
ного матерiалу. Реалiї, притаманнi нацiонально-
визвольним змаганням, вiдтворено за допомогою
характерних для пiсенностi воєнної тематики по-
етичних засобiв. Вони вказують на генетичну по-
в’язанiсть цих творiв з козацькими пiснями та
думами.
43Особистий архiв Г.Дем’яна
44Фольклорнi записи О.Чiкало зi Сколiвщини...
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7207 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T02:04:59Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чікало, О. 2010-03-25T15:02:54Z 2010-03-25T15:02:54Z 2009 Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту / О. Чікало // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 184-190. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7207 uk Інститут народознавства НАН України Статті Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту On Historical Songs - Chronicles of XX c.: Traditionalism of Subject Tunes and Novelty of Ideo-Thematical Contents Article published earlier |
| spellingShingle | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту Чікало, О. Статті |
| title | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| title_alt | On Historical Songs - Chronicles of XX c.: Traditionalism of Subject Tunes and Novelty of Ideo-Thematical Contents |
| title_full | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| title_fullStr | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| title_full_unstemmed | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| title_short | Історичні пісні-хроніки ХХ ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| title_sort | історичні пісні-хроніки хх ст.: традиційність сюжетики та інноваційність ідейно-тематичного змісту |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7207 |
| work_keys_str_mv | AT číkaloo ístoričnípísníhroníkihhsttradicíinístʹsûžetikitaínnovacíinístʹídeinotematičnogozmístu AT číkaloo onhistoricalsongschroniclesofxxctraditionalismofsubjecttunesandnoveltyofideothematicalcontents |