Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7208 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм / В. Качкан // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 197-209. — Бібліогр.: 56 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859732384834912256 |
|---|---|
| author | Качкан, В. |
| author_facet | Качкан, В. |
| citation_txt | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм / В. Качкан // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 197-209. — Бібліогр.: 56 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T14:11:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 197
Статтi
Володимир КАЧКАН
ФРАНКОЗНАВСТВО
IВАНА БIЛИНКЕВИЧА:
цiхи – за епiстолярiєм
Volodymyr KACHKAN. Ivan Bilinkevych’ Studi-
es on Franko: Some Features According to Epistolary
Source.
Франкознавство Iвана Бiлинкевича (1905–96)
рiзнобiчне й багатоаспектне. Рiч у тому, що вiн,
по сутi, до останнього подиху, читав-перечитував
тексти творiв письменника, зiставляв їх, аналi-
зував рiзнi редакцiї, осмислював значний кiлькiс-
но масив дотичних джерел, лiтератури, публiкацiй
перiодики. Словом, залишив дослiдникам неоцi-
ненний архiвний доробок, який чекає сумлiнного
й неупередженого iсторика лiтератури.
Ось перед нами зошит на 190 с., у якому
вмiстилася дослiвно переписана книга-епiстолярiй
М.Драгоманiва “Листи до їв.Франка i iнших
(1881–1886) (Львiв, 1906). Iнше джерело – за-
гальний зошит в клiтинку на 194 с., у який
I.Бiлинкевич скрупульозно позаписував синiм
чорнилом численнi листи з найрiзноманiтнiших
видань i якi несуть в собi факти до теми: “Гро-
мадськiсть про мiжнародний ювiлей (1956 р.)
Iвана Франка – класика свiтової лiтератури”. Ще
бiльше iнформацiї приховують два лiнiйованi зо-
шити, за якими легко простежити, як том за
томом перечитував I.Бiлинкевич першi 30 томiв
академiчного зiбрання творiв I.Франка, роблячи
рiзного характеру помiтки як до текстiв, так i до
коментарiв та примiток, редакцiйних супровiдних
передмов до кожної книжки.
Про неабияке знання I.Бiлинкевичем творчос-
тi Каменяра промовляють чорновi помiтки статей,
своєрiднi резюме, помiтки, зiбранi у лiнiйованому
учнiвському зошитi (“Зауваження до Франкової
примiтки у поезiї “Схiд сонця”, “Коли написав
Iван Франко “Гiмн” або “Вiчний революцiонер”?,
“Хто скривається за криптонiмом: “Ользi С.”,
“Хто ж автор поезiї “Грошi”?”.
Прочитання у Львiвськiй обласнiй газетi “Ле-
нiнська молодь”1 повiстi-дослiдження Романа Го-
рака “Я є мужик...” спонукає I.Бiлинкевича зро-
бити дев’ять посутнiх уточнень, спростувань, по-
милково чи довiльно трактованих фактiв, дат чи
то перекручень.
Величезний фактологiчний капiтал сконцентро-
вано у зошитах “До бiографiї Iвана Франка”,
“Доповнення до бiблiографiї критичної лiтератури
про Iвана Франка”2, “Деякi уточнення до бiогра-
фiї Iвана Франка” 3.
Глибоке знання того, що друкувалося з Фран-
кового доробку у прижиттєвих збiрках, газетно-
журнальнiй перiодицi та у посмертних видан-
нях, привело I.Бiлинкевича до думки зафiксува-
ти в окремому зошитi “Статтi i художнi твори,
що не увiйшли до 50-томника” (тут дослiдни-
ком з-посеред iнших повнiстю наводяться текс-
ти вiршiв “Хрест”, “Сiчовий марш”, “Пiсланцi
пiвночи...”, “Похорон”, статей i розвiдок “Уiл-
лям Еверт Глядстон, його письменницька i науко-
ва дiяльнiсть”, “До iсторiї соцiалiстичного руху”,
iншi).
На орбiтi пiзнання життя i дiяльностi I.Фран-
ка для I.Бiлинкевича як iсторика лiтератури, кра-
єзнавця не було дрiбних тем, малозначних фак-
тiв, його зацiкавлювало буквально все. Запитай-
мо унiверситетського професора, де i що можна
прочитати, примiром, про захворювання Фран-
ка. А мiж iншим ця проблема при глибокому
її пропрацюваннi прояснила б чимало фактiв з
останнiх лiт Франка, взагалi, з його життєпису.
I.Бiлинкевич залишив своїм наступникам три зо-
шити розвiдки “Хвороби Iвана Франка”4.
11984.– № 102–107, 109–112 за 25 серпня –
18 вересня.
2У зошитi № 1 – 137 поз., у зошитi № 2 – 150 поз.,
якi охоплюють 1905–59 pp.
347 с., остаточний варiант, якому передують два зошити
чернеток по 39 с. Тут автор полемiзує з публiкацiєю Воло-
димира Полєка про вiдвiдини I.Франком 20 сiчня 1875 р.
м. Галича, а також спростовує неточнi факти з брошури
Миколи Кубика “I.Я.Франко на Станiславщинi” (Станiс-
лав, 1956).
4Зошит перший: учнiвський, лiнiйований, мiстить чер-
воним написаний вступ до теми, а також деякi вiдомостi
про такi захворювання, як кровотеча, тиф, болi грудей та
голови, про хворобу очей, зубiв, прогресуючий паралiч; зо-
шит третiй: на 35 с. – викiнчена розвiдка, яка лишень ви-
рiвнює стилiстику зошита другого такого ж обсягу. Вкiнцi
є примiтка: Коломия, 17.IХ.1992 p.
198 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Чимало бiографiчного можна почерпнути з
двох зошитiв-варiантiв “Коломийськi епiзоди в
бiографiї Iвана Франка”5. Також кiлька учнiв-
ських зошитiв пiд умовною назвою “Нескоре-
ний дух” мiстять незаперечнi факти про тво-
ри Франка, написанi у Коломиї i Коломий-
ськiй тюрмi6, рапортом Коломийської в’язницi
(вiд 05.03.1880 p.), матерiалами слiдчого (вiд
07.03.1880 p.), донесенням Коломийського старо-
сти Намiсництву (вiд 27.07.1880 p.), iн. джере-
лами, I.Бiлинкевич встановлює, що у Коломийсь-
кiй тюрмi Франка протримали 98 днiв (вiд 5 бе-
резня до 10 червня 1880 p.). Коли б пiдняти тво-
ри Франка з попереднього 20-томного зiбрання,
перечитати примiтки й коментарi до тих вiршiв,
що написанi в Коломиї, то обов’язково зверне-
мо увагу на вислiв Франка: “...висока школа дна
суспiльства”, у якiй вiн “спiзнав страшнi ями”.
I.Бiлинкевич документально пiдтверджує, що
в час цього ув’язнення I.Франко написав сорок
шiсть вiршiв, з яких шiсть увiйшли до циклу
“Скорбнi пiснi”, три – до “Нiчних дум”, дев’ять
– до циклу “Веснянки”, сiм – до “Дум проле-
тарiя”, п’ять – до “Картки любовi”, три – до
“Знайомим i незнайомим”, шiсть – до “Вольних
сонетiв”, шiсть публiкувалися уже по смертi по-
ета7. Зазначу, що бiльшiсть поетичних творiв не
надто поширенi й практично малознанi широкою
читацькою публiкою: “Вiй, вiтре, горою над цею
тюрмою”, “Чи олово важке пливе у моїх жилах”,
“Розвивайся, лозо, борзо”, “Не довго жив я i в
свiтi ще”, “До моря слiз, пiд тиском пересудiв”,
“Тетяна Ребенщукова”, “Я буду жити, бо я хочу
жити”, iншi.
5Практично iдентичний матерiал продатовано: 20.VI-
II.1981 p.; 21.VIII.1981 p.
6Зошит перший – 32 с., учнiвський, у клiтинку, писано
кульковою ручкою. Це “пiдготовчi матерiали”, тут чима-
ло закреслень, виправлень рiзними чорнилами й олiвцем.
Зошит другий – 24 с., так само учнiвський, у клiтинку,
з позначкою: “Перша редакцiя”. I, нарештi, зошит третiй:
48 с., учнiвський, у клiтинку. На обгортцi є дата: 7–10.VI-
II.1976 i примiтка: “Послiдня редакцiя”. Вкiнцi розвiдки,
яка має бiльш-менш викiнчений вигляд, є позначка: “Ко-
ломия, 10.VIII.76.”. Переглядаючи третiй зошит, бачимо,
який великий кiлькiсно та рiзноджерельний матерiал оп-
рацював дослiдник, щоб не тiльки зафiксувати хронологiю
появи того чи iншого твору, а й розкрити, так би мовити,
його бiографiю. Аналiзуючи тонкощi бiографiчного характе-
ру за спогадом Франка “Як це сталося”, документальними
доносами Коломийського староства (вiд 05.03.1880 p.).
7Зошит третiй.– С. 6.
У родинному архiвi Бiлинкевичiв було чима-
ло унiкальних матерiалiв, зокрема, таких, що до-
помагають збагнути стосунки Франка з визнач-
ними письменниками, суспiльно-громадськими
дiячами.
Зошит-чорновик “Iван Франко i Андрiй Чай-
кiвський” має 18 с. Матерiал викладено у хро-
нологiчнiй послiдовностi, писано нашвидкоруч
олiвцем, правки i доповнення зроблено чорним
чорнилом.
Маємо три учнiвського формату зошити, за
якими простежується, як опрацьовував франко-
знавець непросту тему: “Iван Франко про Нау-
мовича”. Якщо у зошитi першому – на ознайом-
чий погляд, безсистемнi виписки олiвцем рiзних
вiдомостей, якi стосуються життя та дiяльностi
Iвана Наумовича (1826–1896), у другому – олiв-
цем викладений матерiал у виглядi статтi, то у
третьому зошитi – стаття, яку при незначному
редагуваннi можна б опублiкувати. Проникнен-
ня у цi матерiали, як i, до речi, у багато iнших,
коли йшлося про оцiнки дiяльностi тiєї чи iншої
особи, незалежно вiд її регалiй, потверджує дум-
ку, що I.Бiлинкевич як дослiдник завжди обстою-
вав безкомпромiснiсть, коли йшлося про iсторизм
яко принцип. Очевидно, не вмiючи пригладжу-
вати аналiзоване, пiдлаштовувати власнi виснов-
ки пiд заготовленi iдеологiчнi концепцiї та пос-
тулати, коломийський вчений Бiлинкевич нiяк не
мiг за життя пробитися у “велику пресу”, тим
бiльше – видати бодай дещицю зi своїх дослi-
джень. Його думки, зауваги, уточнення, примiт-
ки та певнi коментарi присвоювали собi малоосвi-
ченi та низькоерудованi “вченi-лiтературознавцi”,
за плечима яких на сторожi стояли таблицi унi-
верситетiв та академiчних iнститутiв. Вони щедро
писали I.Бiлинкевичу листи, нiби дискутували з
ним, а насправдi виуджували з його голови мiнi-
дослiдження, якi вiдтак без особливих на те зу-
силь користали у власних публiкацiях...
Розвiдка до теми: “Франко i Наумович” має,
на перший погляд, дуже просту iсторiю: коломий-
ський вчитель Я.Мельник опублiкував у мiсцевiй
газетi “Червоний прапор” (1965.– 24 лют.) стат-
тю про Iвана Наумовича пiд заголовком “Сторiн-
ка життя”, де необ’єктивно, хибно трактовано мi-
сце i роль I.Наумовича у культурно-полiтичному
життi Галичини. Так, автор подав Наумовича
справжнiм борцем за українську культуру, за
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 199
зближення “з великою культурою Росiї” i т. п.
Залучення широкого матерiалу I.Франка8 дало
пiдстави I.Бiлинкевичу фактично спростувати по-
зицiю коломийського вчителя, i, навпаки, ствер-
дити, що I.Наумович був адептом москвофiльства
в Галичинi i у своїй дiяльностi аж нiяк не бiдка-
вся за народ, а борше “обстоював монархiстськi
позицiї, орiєнтувався на велику нацiю”.
Цiкавi моменти проблеми вбачаєм у неопублi-
кованих статтях “Громадська дiяльнiсть Велико-
го Каменяра”9, “Дорогами Великого Каменяра по
Iвано-Франкiвщинi”10, у рефератi “Виступ на ве-
чорi 23.VIII.1981 р. у Коломиї, в парку”11.
Серед рукописного краєзнавчого масиву неаби-
яку вартiсть мають такi матерiали: “Слiдами ве-
ликого Каменяра по Iвано-Франкiвщинi”12, “Iван
Франко i Коломия”13, “Iван Франко i Коло-
мия”14, “Iван Франко перебував в Коломиї”15.
8Чи вертатись нам назад до народу // Свiт.– 1881.–
Ч. 6; Дума про Наума Безумовича // Молот.– 1878).
9Рукопис, 14 с. стандартного паперу. Вкiнцi є примiтка:
“Коломия, 16.VIII.1978”.
10Рукопис, 18 с. стандартного паперу. Вкiнцi є примiтка:
“Коломия, 2.VII.1981”.
11Це лiнiйований учнiвський зошит на 8 с., що мiстить
фрагментарнi записи з 5 пунктiв, якi, зрозумiло, мовець
розвивав уже без тексту.
12Звичайний зошит лiнiйований, 27 с. рукопису кулько-
вою ручкою, фiолетовий колiр. Почерк доступний до чи-
тання. Автор, базуючись на документах, стверджує, що
I.Франко переїжджав у рiзнi мiсця теперiшньої областi п’я-
тдесят сiм разiв. I весь матерiал групує з пiдзаголовками:
“Перша любов”, “В пошуках притулку”, “Друга любов”,
“Студентська мандрiвка”, “Допомога в органiзацiї жiноц-
тва”, “Живе слово (участь в урочистих вечорах i вiчах)”,
“Виїзди на вiдпочинок”, “Читання поеми “Мойсей”).
13Зошит перший: звичайний лiнiйований, 10 с. рукопису
кульковою ручкою, фiолетовий колiр. На обкладинцi дата:
21.VIII.1986. З цього джерела випливає, що I.Франко по-
бував у Коломиї 15 разiв. Тут наводяться не тiльки дати,
до речi, кожен факт звiрено автором за кiлькома джерелами,
особливий акцент робить дослiдник на “живий фермент”,
тобто, на листуваннi, фрагментах спогадiв та мемуарiв; зо-
шит другий: 17 с. Продовжено нумерацiю сторiнок: 11–38;
вкiнцi тексту у лiвiй пагiнацiї є примiтка: Коломия, 15.VI-
II.1986. Бiлинкевич I.О.
14Це, по сутi, розширенi варiанти, доповненi новими фа-
ктами; тут повнiше автор залучає в опис загальний фон;
зошит перший: 18 с. почато зi вступу” (тут розкрито при-
чину, що змусила I.Франка покинути Львiв); зошит дру-
гий: нумерацiя продовжена: 11–37; зошит третiй: нумера-
цiя: 38–66. На останнiй сторiнцi внизу справа пiдпис: Бi-
линкевич Iван Омелянович.
15Зошит перший: звичайний зошит у клiтинку, писано
синiм чорнилом, 10 с.; зошит другий продовжує загальну
Значний iнтерес для дослiдникiв франкознав-
чої теми, i, зокрема, бiографiв Каменяра, має зо-
шит пiдготовчих матерiалiв “Iван Франко бував в
Коломиї”16.
Сьогоднi iсториковi лiтератури, а тим бiльше
краєзнавцевi цiкаво знати, як, власне, матерiа-
лiзувалися задуми I.Бiлинкевича, i чи бодай у
якiйсь мiрi вiн змiг зреалiзувати плановане. Зви-
чайно, значна кiлькiсть окремих статей, студiй-
пошукiв i навiть невеликих шкiцiв свого часу
прийшли до читачiв через газетно-журнальну пе-
рiодику. Згадаю бодай такi надрукування авто-
ра: “Нескорений дух17, “Ув’язнення Iвана Фран-
ка в Коломиї”18, “Я радо йду на чесне праве дi-
ло! (полiтичний процес Iвана Франка i товари-
шiв у Коломиї 1880 р.”19, “Iван Франко i Коло-
мия”20, “Iван Франко i Коломия”21, “Два ювiлеї
Iвана Франка”22. Дещо до франкознавчої бiблiог-
рафiї I.Бiлинкевича (24 поз.) подає М.Васильчук
у своїй книжцi “П’ять iмен” (С. 29–30).
На перший погляд, може здатися, що I.Бiлин-
кевич, хоч i копав глибоко на полi пошуковому,
зате мав пiд обсервацiйним оком вузький лан,
тобто, Коломийщину. Ця пiдозра знiмається вiд-
разу, коли поглиблено увiходити у рукописний
масив дослiдника. Уважно переглядаючи зошит-
схему “Перебування Iвана Франка на Станiслав-
щинi, 1874–1914”, збагнемо, як ретельно i до-
кументалiзовано добувався вчений до найменшо-
нумерацiю: 11–17; зошит третiй теж iде як продовження:
18–25; зошит четвертий завершується нумерацiєю сторiнок
26–33. Характер письма, а також доповнення олiвцем на
с. 32 зв. дають пiдставу припустити, що саме цi чотири зо-
шити – то був перший варiант опрацювання осяжної теми.
16Учнiвський у клiтинку зошит на 34 с., з доповненням
на 18 с. олiвцем та синiм чорнилом, а також iз заувагами на
обкладинцi з семи пунктiв, як: “Доцiльно було б долучити
до цiєї статтi фотографiї мiсць, зв’язаних з перебуванням
Франка: 1) ратушi з подвiр’я, де була камера; 2) ратушi –
вмуровану стiну; 3) готель (додаю); 4) К.Лiбкнехта – под-
вiр’я гарнiзонного штабу; 5) вул. Перемоги № 8; 6) музей
Гуцульщини; 7) гарнiзонний дiм офiцерiв”. Вкiнцi на об-
кладинцi є примiтка: “Можу пiти разом з фотографом i
показати точно, що саме треба фотографувати”.
17До перебування I.Я.Франка в Коломиї” (Червоний
прапор.– 1976.– 27–30 серп.
18Там само.– 1980.– 4 трав.
19Жовтень.– 1981.– № 9.– С. 129–131.
20Червоний прапор.– 1986.– № 138–142 (серпень); до
речi, саме до цього матерiалу подано кiлька фотознiмкiв).
21Iвано-Франкiвськ: Галичина, 1991.– 22 с.
22Новий Час.– 1996.– 24 серп.– С. 6 та iн.
200 1-2’2009 Народознавчi Зошити
го факту, дати або й згадки: його цiкавить мiс-
цевiсть, мотиви вiдвiдин (особисте кохання, по-
шук притулку, студентська мандрiвка, допомога
в органiзацiї жiночого руху, пропагандистсько-
просвiтницька дiяльнiсть, родинно-сiмейнi обо-
в’язки, читання поеми “Мойсей”), вiн точно, за
алфавiтом визбирує назви населених пунктiв, де
бував I.Франко, фiксує їх, проставляючи день,
мiсяць, рiк.
Є серед надбання Бiлинкевича три зошити до
теми: “Iван Франко на Гуцульщинi”23. Одразу ж
виникає запитання, чи публiкував I.Бiлинкевич
бодай фрагменти з опрацьованої теми. Так, але
тiльки дещо, оскiльки, як то мовиться, не дуже
щастило йому, усе хтось нiби перебiгав дорогу.
Ось, наприклад, ще 14 серпня 1976 р. вiн ли-
стом звертається до Косiвської районної газети
з проханням надрукувати його статтю до 120-
рiччя з дня народження Франка, i зазначає, що
“старався згадати тiльки про тi факти, якi мають
документальне пiдтвердження. Дещо iз згаданих
мною фактiв є новими, досi нiким не згадува-
ними. “Редактор Олександр Бартош вiдповiдав,
що “на жаль, не можемо...”24. Подiбнi вiдмови iз
традицiйним “на жаль” надходили I.Бiлинкевичу
i з Верховинської районної газети “Свiтанок”25. I
може, найбiльшою є публiкацiя “Гуцульщина ма-
нила його”26.
Є у Бiлинкевича i кiлька чорнових варiантiв27
до теми: “Iван Франко бував на Снятинщинi”.
Переглянувши намiтки I.Бiлинкевича, а також
23Зошит перший: учнiвський, у клiтинку, 10 с., пiд на-
звою “Iван Франко на Косiвщинi”. Вкiнцi, у лiвому кутку
нижньої пагiнацiї є позначка: Коломия, 14.VIII.1976; зо-
шит другий: учнiвський, лiнiйований, без нумерацiї сторi-
нок, третiй зошит: учнiвський, лiнiйований, 21 с. Рукопис
засвiдчує, що це, написана фiолетового кольору кульковою
ручкою, стаття має викiнчений характер i, по сутi, ском-
понована з фактичного матерiалу перших двох зошитiв. I
дата вкiнцi рукопису теж пiдтверджує це: Коломия, 30.VI-
II.1976.
24Тут i далi наводимо рядки з листiв, що їх люб’язно
передала вдова М.Бiлинкевич для опрацювання.
25Листи за № 183, 186 вiд 30 серпня, 3 вересня 1976 p.
26Жовтень.– 1986.– № 8.– С. 95–101.
27Перший: на окремих картках у клiтинку, чорним чор-
нилом писано i на зворотi; другий зошит учнiвський у
клiтинку; писано, видно, поспiшно, iз скороченнями слiв,
фраз. Зверху на обкладинцi є помiтка: “Вислав у Городен-
ку З.Х.64”; третiй – має бiльш-менш викiнчений вигляд
статтi, написаної синiм чорнилом на 11 с. учнiвського зо-
шита у клiтинку.
низку завершених студiй, пiдходжу до не чисто
риторичного запитання: як могло так статися, що
велика дослiдницька праця I.Бiлинкевича “Доро-
гами великого Каменяра по Iвано-Франкiвщинi:
Бiографiчно-краєзнавчi нариси”28 так довго не
пробивалася до читачiв? Може, фахiвцi не по-
мiтили у нiй наукової вартостi, а чи видавцi не
чували про такий рукопис? Нi, i рецензенти наче
б то схвалювали, й зацiкавлення мовби не зга-
сало, та... автор допрацьовував: на вимогу одних
скорочував, на потребу других – доповнював, аби
задовольнити третiх – ще консультувався, i не
опускав рук на цьому шляху принизливого вiд-
пихання автора вiд конче потрiбної книжки, яка
могла б i повинна би не один факт з усталеної
академiчної бiографiї I.Франка поставити, розу-
мiймо однозначно, з голови на ноги. Нинi, на
вiдстанi двох десяткiв лiт, можемо напевно не
те, цю припустити, як борше всього, пiдтверди-
ти факт, що праця I.Бiлинкевича направду бiльше
була не бажаним фактом з’яви у франкознавствi,
бо як же там мали б почуватися мужi-академiсти
iз столичних науково-дослiдних iнститутiв, коли
тут, у провiнцiйнiй Коломиї, такий собi звичай-
ний краєзнавець, не обвiшаний титулами чи по-
садами, кладе не одну цеглину вiдкриттiв у фун-
дамент франкознавства як науки.
Але ж погляньмо, як вимощувалася дорога
I.Бiлинкевичу фальшивослiв’ям та лиходiйством
не так уже й далекої iсторичної реальностi, яку
кожен з нинi сущих у той чи iнший спосiб витво-
рював. Мовлю тут про прикрощi дня минулого не
для того, аби комусь завдати болю чи сприкрення,
лишень для того, аби ми всi разом та поодинчо
робили мудрi витяги з вчорашньої книги досвiду,
щоб не ковзалися знову на слизьких стежках, а
обходили їх i йшли гостинцями – навпростець, де
направду ходить iстина...
I.Бiлинкевич, маючи готовий рукопис, звертає-
ться в Ужгород до видавництва “Карпати” (лист
вiд 2 сiчня 1979 p.), а через сiмнадцять днiв за
пiдписом головного редактора Володимира Дан-
канича одержує листа iз викладеними вимогами
до авторського оригiналу та iз висновком: “Отже,
рукопис надсилайте”. Автор не забарився. 4 ве-
ресня 1979 р. вiн повiдомляв видавництво, що
рукопис готовий i вiдправлений до розгляду (це
28Коломия, 1979.– 221 с. машинопису, фотографiї, схеми
першої i другої мандрiвок Франка по Станiславщинi.
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 201
пiдтверджують i двi квитанцiї, дата на штемпе-
лi: 04.09.1979): “Старався я в цiй роботi, – пи-
сав автор, – подати матерiали з документальним
пiдтвердженням... Деякi данi вдалося менi зiбра-
ти вперше, iншi вже публiкувались, але без до-
кументального пiдтвердження i не так детально.
Якщо матерiал цей пригодиться для публiкацiї,
то, думаю, було б доцiльно доповнити його фото-
графiями мiсць, пов’язаних з перебуванням пись-
менника” (особистий архiв автора).
У листопадi 1979 й сiчнi 1980 pp. I.Бiлинкевич
вже мав на руках рецензiї фахiвцiв – уже добре
вiдомих на той час франкознавцiв, кандидатiв фi-
лологiчних наук: Федора Погребенника з Iнсти-
туту лiтератури АН УРСР (м. Київ) та Мирос-
лава Мороза з Музею етнографiї та художнього
промислу АН УРСР (м. Львiв). Зразу тьохнула
в душi блискавка перестороги: а чи не “зарубали”
вченi мужi? Нi, не вiдкинули. Ось Ф.Погребен-
ник на 7 с. машинопису як позитивне вiдзначив
“широку документальну базу”, прагнення авто-
ра рукопису пiдтвердити кожну думку спостере-
ження “достовiрними фактичними матерiалами”.
Ф.Погребенник уже на самому початку наголо-
шує, що це – цiнна i важлива краєзнавчо-iсто-
рико-лiтературознавча праця своєю темою, ком-
позицiєю “принципових зауважень не викликає”.
Висловивши авторовi низку конкретних порад29,
вчений, по сутi, порадив, як i в якому аспектi
вести “дотягнення рукопису, аби його згодом пе-
ревести у книжку, що викличе широке зацiкавле-
ння читачiв багатством матерiалу своєю докумен-
тальнiстю, розкриттям багатьох важливих сторi-
нок життя i творчостi Франка...”.
М.Мороз теж, щиро бажаючи, “щоб праця бу-
ла надрукована”, вважаючи, що вона обов’язко-
во “заслуговує на публiкацiю”, на п’яти сторiн-
ках машинопису розгортає схему подальшої пра-
цi, яку врештi-решт готовий на “громадських за-
садах” (себто, без гонорару) знову прочитати пе-
ред тим, як її видавництво запустить у реда-
кцiйну роботу. Нинi надто важливо збагнути,
що один з найавторитетнiших бiблiографiв-бiо-
графiв Франка М.Мороз читав рукопис I.Бiлин-
кевича, тримаючи поруч власну обсягову працю
29Oкрiм деяких чисто кон’юнктурних, як от: дати об’-
єктивнi оцiнки виступiв проти I.Франка польських реда-
кцiйних шовiнiстичних кiл, українських нацiоналiстичних,
як Ю.Романчука та клерикальних елементiв.– С. 4.
“Лiтопис життя i творчостi Iвана Франка”, над
якою продовжував i далi працювати, доповнюю-
чи новими й новими фактами. Рецензент, напри-
клад, радив докорiнно переробити те мiсце, де
йшлося про вшанування пам’ятi Каменяра у 20–
30-их рр., вимагав розширеного коментування i
пояснення назв багатьох мiсцевих товариств. От-
же, i М.Мороз бачив, що ось-ось мала би прийти
до читачiв “праця оригiнальна”, яка “не повторює
вже iснуючої лiтератури предмету”.
I ось видавництво “Карпати” iз супровiд-
ним листом В.Данканича (№ 196 вiд 1 лютого
1980 р.) повертає рукопис iз рецензiями, запев-
няючи автора, що рукопис “вивчили i всебiчно
апробували”, i що вiн, на думку видавцiв, не-
вдовзi стане “цiкавим виданням”.
З тих документiв, якi зберiгалися в сiмейному
архiвi Бiлинкевичiв, випливає, що автор, реалiзо-
вуючи зауваження рецензентiв, скоротив рукопис,
довiвши його до 190 с. У редакцiйному виснов-
ку, який 12 листопада 1980 р. пiдписали редак-
тор В.П.Густi, завiдувач редакцiї Д.М.Федака та
головний редактор В.I.Данканич, йде мова про
внесення назви книги до плану “редакцiйної пiд-
готовки”. Та листи показують довгорiчнi митар-
ства автора: то на листи-нагадування I.Бiлинке-
вичу просто не вiдповiдають, то запевняють, що
визнали вартiсть допрацьованого варiанта руко-
пису i його “будуть пропонувати до включення
у перспективний план” (№ 1103 вiд 11 серпня
1981 p.), або ще конкретнiше: “...рукопис пла-
нуємо видати” (№ 8 вiд 4 сiчня 1982 p.). I
ось, нарештi, видавництво готує дослiднику но-
ворiчний “дарунок”: хоча рукопис, мовляв i має
“певне iсторико-пiзнавальне значення, проте на
даному етапi включити його у видавничi плани
не маємо можливостi. Отже, рукопис повертає-
мо” (№ 1570 вiд 22 грудня 1982 p.). I ось ве-
рвечка надiй потяглася аж до Києва. Заручив-
шись пiдтримкою Степана Пушика, I.Бiлинкевич
надсилає на руки Анатолiя Михайленка уже до
видавництва “Молодь” рукопис у двох примiрни-
ках, рецензiї Ф.Погребенника й М.Мороза, де-
якi листи-вiдповiдi з “Карпат” i, звичайно, свого
листа вiд 6 квiтня 1983 p., з якого видно, на-
скiльки ображено автора (“Насувається питання:
навiщо ж було обiцяти i морочити собi та менi
голову ?..”). Як iшла справа у видавництвi “Мо-
лодь”, де наче б то планували книжку I.Бiлинке-
202 1-2’2009 Народознавчi Зошити
вича у серiї “Уславленi iмена”, судити непросто,
бо немає в архiвi листiв. Але один важливий до-
кумент, що зберiгся помiж розсипаним i нiяк не
упорядкованим листуванням, – квитанцiя про на-
дану телеграму на iм’я А.Михайленка (на жаль,
за штемпелем важко встановити дату) запевняє
нас, що i в цьому видавництвi автор зустрiв до
себе “прихильнiсть”, книжка так i не вийшла.
Як iсторик лiтератури, культуролог I.Бiлинке-
вич демонстрував енциклопедизм з рiзних галузей
духовного життя. Т.Шевченко, Леся Українка,
М.Павлик, В.Стефаник, О.Терлецький, Л.Гри-
нюк, брати Бiлоуси... – далеко не повний реєстр
визначних, вiдомих i малознаних iмен, якi скру-
пульозно роками-десятилiттями дослiджував цей
скромний, високої ерудицiї вчений. Показово, що
I.Бiлинкевич намагався будь-яку постать, а чи на-
вiть окрему грань її вияву поставити у контекст
часу, iсторичної доби, суспiльно-культурних вiд-
носин. Вiн муравлино переглядав стоси газетних
пiдшивок, перелопачував томи таких поважних i
авторитетних видань, як “Лiтературно-науковий
вiсник” та “Записки Наукового Товариства iме-
нi Шевченка”30 передувала значна пошукова ро-
бота, про що свiдчать десятки рiзних виписок-
фрагментiв, статистичних вiдомостей (окремий лi-
нiйований зошит, без нумерацiї).
Шевченкiана I.Бiлинкевича обiймає значну
бiблiографiю (513 поз.), ряд рукописних статей.
Чимало нового внiс цей ратай українознавчої
ниви i в розробку теми про О.Терлецького. До
ювiлею громадсько-культурного дiяча “Червоний
прапор” опублiкував розвiдку I.Бiлинкевича “Вiн
жив для народу” (1971.– 5 лют.). Та коли зi-
ставити опублiковане з трьома зошитами (зо-
шит перший – олiвцем писано; чорновий план-
схема статтi; зошит другий – 10 с., стаття у
першому варiантi; зошит третiй – 18 с. лiнi-
йованого зошита; списана сторiнка з обох бо-
кiв синiм чорнилом. Це остаточний варiант), то
побачимо, що найсуттєвiшi факти та моменти
iз бiографiї О.Терлецького опущено, а залише-
30B архiвi Бiлинкевичiв зберiгався зошит-опис 36-ти то-
мiв ЛНВ з 1899 до 1906 pp.; загальний зошит на 63 с.
мiстить матерiали, розбитi за проблемно-тематичним та жа-
нровим принципом), фiксував у окремих зошитах найдрiб-
нiшi факти, малознанi iмена, назви – все згодом ставало у
ряд аналiзу. Так, пiдготовленiй статтi “Михайло Iванович
Павлик” (учнiвський зошит на 19 с. у клiтинку, писано
олiвцем, розбiрливо).
но тiльки тi мiсця, якi наче б то пiдводили чи-
тача до того, що О.Терлецький “...наблизився
до революцiйно-демократичних позицiй”, що вiн
твердив про розв’язання аграрного питання тi-
льки замiною приватної власностi на громадсь-
ку, а капiталiстичного ладу – на соцiалiстичний.
Не думається, що людина такої вдачi й свiтог-
ляду, якими володiв I.Бiлинкевич, мала аж над-
то велике задоволення вiд таких публiкацiй. Але
що ж вдiяти, iнакшого годi було сподiватися, а
потреба в публiкацiях, у самовираженнi не зга-
сала, отже, писав, переписував, заносив до єди-
ної мiсцевої газети i бодай частково вдовольнявся
опублiкованим.
Серед нерозiбраних стосiв – зошит “Лесь Гри-
нюк про Василя Стефаника”31, у якому зафiксо-
вано виписки зi статтi Л.Гринюка “Про Василя
Стефаника”32.
Маємо також два зошити-варiанти студiй-
життєпису братiв Бiлоусiв (на зошитi другому,
не нумерованому, лiнiйованому, на зворотi обк-
ладинки виведено рукою автора: “25.VI.71. Два
несправедливо забутi дiячi (Покуття) Коломий-
щини”). На жаль, мало хто брався за цю тему.
I.Бiлинкевич, правда, ще в 70-их рp. опублiкував
статтi “Теодор Бiлоус”33 та “Михайло Бiлоус”34.
Наприкiнцi 80-их, у 90-их рр. з’являються публi-
кацiї Миколи Савчука, Миколи Васильчука, Лю-
бомира Кречковського, iн. Нарештi, Микола Ва-
сильчук публiкує брошуру-студiю “Брати Бiлоуси
та їх внесок в українську культуру”35.
На культурологiчнiй нивi I.Бiлинкевича значне
мiсце займає рiзноаспектна тема: “Коломия наша
славна, Коломия мiсто... (дещо з минулого та су-
часного)”. I хоча дещо прийшло з цiєї теми до
читачiв у виглядi першопублiкацiй36, усе ж бi-
31Зошит на 7 с., учнiвський лiнiйований.
32Поступ.– 1904.– № 15–24 / Див. Першопублiка-
цiї I. Бiлинкевича: Забуте iм’я // Комсом. прапор.– 1967.–
26 листоп.; Л.Гринюк про В.Стефаника // Червоний
Прапор.– 1971.– 10 трав.
33Червоний Прапор.– 1971.– 2 лип.
34Там само.– 1971. – 14 серп.
35Коломия: Плин, 1995.– 42 с.
36Див.: Культурнi традицiї Коломиї // Червоний
Прапор.– 1970.– 6 жовт.; Книгу – в маси! // Там само.–
1971. – 29 груд.; Коломия наша славна, Коломия мiсто...
// Там само.– 1975.– 6, 8, 12 серп.; Коломийськi некропо-
лi з давнiх часiв до наших днiв // Комс. Прапор.– 1990.–
16, 19 черв.; Чи є ще церква: трохи iсторiї // Червоний
Прапор.– 1991.– 9 серп.
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 203
льшiсть намiток розгорнутих спостережень у виг-
лядi етюдiв, iсторико-лiтературних, етнографiчних
нарисiв, навiть окремих шкiцiв досi залишають-
ся непрочитаними й тим бiльше не проаналiзо-
ваними. Перед нами окремi зошити: “Дещо про
культурнi пам’ятки Коломиї”37, “Як зберiгаються
у нас пам’ятники минулого”38, “Найдавнiший па-
м’ятник минулого Коломиї”39. Цьому передував
варiант-чернетка на 13 с. половини бiлого стан-
дартного аркуша з численними вставками, викре-
сленнями та виправленнями. Принагiдно зазначу,
що йшлося у статтi про чи не найдавнiшу в об-
ластi дерев’яну будiвлю – саме про церкву свя-
того Благовiщення, зведену 1587 р. Невеличкий
епiзод iз пiдготовленої статтi пiд назвою “Пiсня
в деревi” опублiкувала обласна молодiжна газе-
та “Комсомольський Прапор”40, “Iсторична топо-
графiя стародавньої Коломиї”41, “Вигляд нашого
мiста на початку 19 ст.”42, “Забутi пам’ятники
нашого мiста”43, “Книгу – в маси”, “Рацiональне
збирання книг до особистої бiблiотеки” та iн.
Iван Бiлинкевич добре знав творчiсть Марка
Черемшини, Лесi Українки, Степана Рудансько-
го, Миколи Бажана, Василя Сухомлинського, То-
маса Манна та ще багатьох вiтчизняних та зару-
бiжних авторiв. Постiйно на шпальтах мiської га-
зети вiн популяризував новi та ювiлейнi видання,
чим заохочував читачiв i до поповнення книгами
власних бiблiотек44.
37Лiнiйований зошит на 12 с., стаття написана зеленим
чорнилом.
38Лiнiйований зошит на 12 с., стаття-фрагмент, писана
чорним чорнилом. З неї випливає, що у Коломиї налiчуєть-
ся 15 пам’ятникiв та меморiальних таблиць. На обкладинцi
зверху є дата: 23.VI.71 p.
39Cтаття написана чорним чорнилом на 9 с. учнiвського,
у клiтинку зошита. Вкiнцi є пiдпис: “Бiлинкевич Iван”.
401968.– 18 трав.
4114 с. на стандартному паперi. Внизу рукопису є да-
та: 25.VIII.1974 p.; ця тема має продовження i розвиток
у багатьох чорнових варiантах, як “Пам’ятники старовини
не в пошанi”, “До iсторичної топографiї”, рiзних висловлю-
ваннях, що виписанi автором з друкованих та рукописних
джерел, якi й заповнили два лiнiйованi зошити на 29 та
16 с.
42Зошит перший: лiнiйований. Синiм чорнилом написа-
но статтю як реалiзацiю задуму в першому варiантi; зошит
другий має 24 с. Ймовiрно, що автор вважав цей варiант
викiнченим, бо олiвцем обведено окремi абзаци з познач-
кою, аби при першому передруку цi мiсця опустити.
43Це теж невеликий за обсягом нарис – на 8 с. лiнiйо-
ваного зошита.
44Див., напр.: Три найновiшi видання // Червоний
* * *
Кажуть тi, хто добре знався з Iваном Омеляно-
вичем, що був вiн людиною не надто балакучою,
радше спокiйною, зваженою у словi, оцiнцi й цей
стан не завжди так скоро виявляв його високу
ерудицiю та освiченiсть. Збагнути параметри ду-
шi, гранi знань Iвана Бiлинкевича допомагає ве-
личезний масив листiв, що ще чекає предметного
розгляду спецiалiстами. Усе листування – над-
то наукового, професiйного характеру, позбавле-
не будь-якого нальоту побутовiзму. Воно за всi-
ма наявними ознаками так чи iнакше працює на
поглиблене пiзнання “двох крил” вченого – його
франкознавчої та культурологiчної тем.
Серед тих, з ким мав тривале листування, – i
предметом, й у цей спосiб поглиблення знань з
франкознавства були невеличкi листки з учнiвсь-
ких зошитiв або ж цiлi трактати та ще й з яких
робив собi через кальку копiю, – то були пись-
менники, вченi, спiвробiтники музеїв, колекцiоне-
ри тощо. В ряду постiйних адресатiв – Роман Го-
рак, Роман Головин, Олексiй Дей, Роман Дiду-
ла, Володимир Iваненко, Роман Iваничук, Євген
Кирилюк, Петро Медведик, Мирослав Мороз,
Теоктист Пачовський, Федiр Погребенник, Во-
лодимир Полєк, Григорiй Салевич, Богдан Яки-
мович, а ще офiцiйнi особи, якi репрезентували
видавництва, музеї, друкованi органи, установи,
товариства.
Iван Бiлинкевич вiв багаторiчне листування з
письменником Романом Гораком зi Львова. Пе-
речитуємо нинi цi листи – i перед нами постають
не те, що рядки, а цiлi невiдомi сторiнки до жит-
тєписiв I.франка, Леся Мартовича, Василя Сте-
фаника та багатьох людей, що їх оточували. Ось,
наприклад, з листа Романа Горака вiд 16 квiт-
ня 1984 р. довiдуємося, що саме вiн через листи
зi Словаччини вiд вiдомого iсторика лiтератури
та фольклориста Мiкули Неврлi дiстав фотознiм-
Прапор.– 1970.– 31 трав.; Твори Степана Руданського –
читачевi // Там само.– 1972.– 11 лют.; Повне видання
творiв Г.С.Сковороди // Там само.– 1972.– 18 лют.; Се-
митомник Василя Сухомлинського // Там само.– 1972.–
30 верес.; Тритомник творiв С.Руданського // Там само.–
1973.– 27 черв.; Нове видання творiв Г.С.Сковороди //
Там само.– 1973.– 10 лип.; Вибранi твори Б.Брехта //
Там само.– 1973.– 27 лип.; Зачинатель українського гумо-
ру // Там само.– 1975.– 7 берез.; Нове видання творiв Ле-
сi Українки // Там само.– 1975.– 25 лип.; Анатоль Франс
українською мовою // Там само.– 1975.– 20 груд.
204 1-2’2009 Народознавчi Зошити
ки Михайлини Рошкевич, а також цiнний спо-
гадовий матерiал про Рошкевичiв та Паращукiв.
А далi, повiдомляючи I.Бiлинкевича про те, що
збирає документи про Леся Мартовича, просить:
“Менi би дуже пригодилось знати про Коломий-
ську нiмецьку гiмназiю, в якiй Лесь вчився: як
виглядала, де була, що за будинок, що там за-
раз, що було поблизу, як виглядало навколо неї,
вчителi, мода i т. д. Чи не помогли б Ви менi?..
Може, якiсь документи навчання Мартовича є
у Коломиї? Чи у Коломийському ЗАГСI нема
книг хрещень, весiль, смертi з Торговицi-Пiльної
з р. 1830?”.
Видно, Р.Горак одержав вiд I.Бiлинкевича зна-
чну пiдтримку (це бачимо з листа-вiдповiдi вiд
19 червня 1982 p.). З цього листа випли-
ває, що Р.Горак, простудiювавши монографiю
Ф.Погребенника “Лесь Мартович” (К., 1971),
просить в I.Бiлинкевича поглиблених вiдомостей
про письменника: “Хто вчив якi предмети. Якi
оцiнки Леся Мартовича. Чи є в каталогу45 Сте-
фаник. Якi твори писали. Хто вчив руську лiтера-
туру... Може, десь люди мають “Справоздання”
за рiк 89, 90, 91?.. Ага, що це за вулиця Ста-
ромiйська i чи є будинок 224. Там мешкав Лесь
Мартович у столяра Рубича...”. А вже 3 липня
того ж року Р.Горак дякує за вартiснi повiдомле-
ння, якi небавом таки розшукав та надiслав йому
I.Бiлинкевич. “Щодо “Звiтiв...”, – пише Р.Горак,
– то є звiти української гiмназiї вiд 1900 р. Як
вам вiдомо, тiльки у 1891 р. в Коломиї вiдкрили
“паралельну”, а до цього повнiстю гiмназiя була
польська. Звiтiв польської гiмназiї десь нема. У
каталогах значиться, а де факто – нема. Покрали.
Я знайшов декiлька, з котрих довiдався, що Ма-
ртович був лайдак i, наприклад, у п’ятому класi
сидiв два роки. Тодi то й догнали його Стефаник
i Бачинський, якi вчились роком нижче...”.
Перечитуючи листи, якi стосуються життя i
творчостi I.Франка, подивуємося тiєю фаховiстю,
яку демонстрував I.Бiлинкевич. Для нього не бу-
ло дрiб’язковостi, а чи малозначущостi у будь-
якому фактi, свiдченнi, тим бiльше – у доку-
ментi, до якого приторкався власним поглядом.
Ось Р.Горак публiкує книгу “Тричi менi являла-
ся любов”. I.Бiлинкевич оперативно перечитує її
45Йдеться про каталог коломийської гiмназiї за
1889/90 рiк пiд № 131 у колишньому музеї “Гуцульщина”.
– В.К.
i, не гаючись, 21 сiчня 1984 р. на восьми сто-
рiнках стандартного паперу надсилає авторовi ко-
нкретнi зауваження щодо неточностей, довiльно-
стей, перекручень i т. п. Оцiнивши художньо-
документальну повiсть як “написану iнтересно”,
де є чимало “нового матерiалу”, критик форму-
лює понад 30 посторiночних зауважень-порад, як
от: викликає сумнiв, чи була О.Рошкевич при-
четна до закладання у Станiславi жiночої гiм-
назiї; певно, категоризм у тому, нiби професор
Шараневич “старався шкодити Франковi”, пот-
ребує документальних доказiв; заперечуючи тезу
лiтератора, нiби О.Рошкевич була сильною нату-
рою, I.Бiлинкевич, як на мене, має рацiю, при-
пускаючи: “У неї не було сильного характеру i
не було вiдваги пiти на конфлiкт з батьками (го-
ловно з батьком). Трагедiя їхня [I.Франка та
О.Рошкевич. – В.К.] в тому якраз, що вона [Оль-
га. – В.К.] покорилася їхнiй волi”. Спираючись на
численнi документи i, зокрема, на спогад сестри
Михайлини, Бiлинкевич буквально прискiпливо
прочитує кожну фразу, речення з повiстi Гора-
ка i не залишає жодного сумнiвного мiсця поза
увагою. Фразу письменника “До Ольги пiшли
холоднi листи. Вона не вiрить... Вона у розпачi”
I.Бiлинкевич логiчно виправляє:” Вiн [I.Франко.
– В.К.] уже знав, що Ольга вибрала вигоду, а
вiн їй того не може дати. I нiякого холоду в його
листах я не бачу, а скорiше резиґнацiю. Виною
трагiчного закiнчення їхньої любовi були обста-
вини, якi склалися”. Далi йдуть уточнення дат,
мiсцевостей i т. iн.
З листа вiд 15 лютого 1984 p. P.Горака до
I.Бiлинкевича можна зрозумiти, що вiн озна-
йомив його зi своєю неопублiкованою статтею
“Глум” (в архiвi Бiлинкевичiв зберiгся зошит у
клiтинку на 28 с., у якому – рiзнi виписки, пи-
тати з джерел Зошит має назву: “Р.Горак (новi
матерiали до бiографiї їв.Франка (машинопис)”.
Другий лiнiйований зошит без обкладинок на
13 с. має назву “Зауваження до статтi Р.Горака
“Глум” (тут 28 поз. до 30-ти ст.).
Р.Горак, крiм того, що дякував за фотознiмки
Климентини Попович, одержанi вiд коломияни-
на, утверджував i тут свою позицiю на право са-
ме так трактувати проблему хвороби Франка, як
це вiн зробив, з чим не погодився I.Бiлинкевич.
А ще, як на мене, Р.Горак має цiлковиту ра-
цiю у тому, що пише про тодiшнє рутенство, про
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 205
запроданство i безпринципнiсть значної частини
галицької iнтелiгенцiї, що творила ауру Франка.
З листа, датованого 8 грудня 1984 p., дiзнає-
мося, що Р.Горак разом iз Ярославом Гнатiвим
працює над документальним романом про Мико-
лу Устияновича.
Чимало цiкавого до стосункiв двох вчених про-
яснює лист Р.Горака вiд 20 сiчня 1996 р. зi
Львова. Вдумаймося у цi рядки: “Христос рож-
дається! Коли б Ви знали, як чекав я на Ваш
лист! Скiльки разiв бував у Коломиї, псом блу-
кав коло Вашої хати, а зайти не вiдважувався.
Може, “Таємницi Iрини Вiльде”, якi Ви прочи-
тали, будуть, нарештi, якоюсь презентою на мою
реабiлiтацiю у Ваших очах.
Маю намiр видати “Метелики...”, “Б’є восьма”
та “Повнолiтнi дiти” окремою книжкою, можли-
во, у двох томах, долучивши сюди прекрасне до-
слiдження недавного заступника мера Чернiвцiв
Володимира Старика (вiн вiднайшов прототипiв
цього циклу i написав просто знамените дослi-
дження), а також свiй ще нiде не друкований
роман-есе про Iрину Вiльде, який назвав “Ота
одвiчна загадка любовi”46.
Всiм тим, що кричали про радянськiсть Вiльде,
я мав нагоду по радiо, у виступах, у пресi сказати
про їх квалiфiкацiю. Змовчали...
Зараз роблю цикл чергових передач про Фран-
ка. От нещодавно був у Чернiвцях, дивився мiс-
ця, де був Франко. Тепер буду писати сценарiй.
Дуже хочу приїхати до Коломиї, Яблунова, Бере-
зова – для передачi про Франка.
Впав би до Вашої хати, коли впустите...”47.
Значну iсторико-лiтературознавчу базу має
листування I.Бiлинкевича з тодiшнiм за-
вiдувачем вiддiлу фольклористики Iнституту
мистецтвознавства, фольклору та етнографiї
iм. М.Т.Рильського АН України професором
Олексiєм Деєм. Лист О.Дея вiд 20 серпня
1979 р. несе в собi таку iнформацiю: очевид-
но I.Бiлинкевич писав Деєвi у попередньому ли-
стi про помiченi ним недогляди i неточностi у
книжцi спогадiв про I.Франка. Дей же запропо-
нував звернутися з цими питаннями до вiдомого
Львiвського бiблiографа Мирослава Мороза, що,
власне, займався пiдготовкою до видання лiтопи-
46Першопублiкацiю див.: Перевал.– 1997.– № 2.–
С. 23–101; № З.– С. 120–167.
47Oсобистий архiв.
су життя i творчостi I.Франка. Тут же запитує
про думку Бiлинкевича щодо краєзнавчої брошу-
ри Миколи Кубика “Iван Франко на Станiслав-
щинi” (Станiслав, 1956).
У наступному листi (вiд 31.08.1979 р.) О.Дей
поспiшає подати I.Бiлинкевичу 4 бiблiографiчнi
позицiї О.Луна, I.Филипчака, Д.Семенова у га-
зетнiй перiодицi за 1940–57 pp., де наводилися
факти з життєпису Франка.
П’ятого вересня I.Бiлинкевич вiдповiдав про-
фесоровi, що йому знадобилися тi посилання на
джерела, i вiн побував у Львiвськiй науковiй бiб-
лiотецi iм. В.Стефаника, де розшукав ще чимало
нового. Вiд М.Мороза передав думку про видан-
ня М.Кубика48.
Цiкавий i вельмисерйозний лист-рецензiя (вiд
31.03.1982 р.) I.Бiлинкевича на прочитану мо-
нографiю О.Дея “Iван Франко: Життя i дiяль-
нiсть”49. Оцiнюючи загалом працю Дея як пер-
шу найповнiшу й найсумлiннiшу спробу подан-
ня бiографiї письменника, у якiй iмпонує “ук-
лад матерiалу” i вдалий випадок “удокументува-
ти свої твердження”, критик буквально сторiнка
за сторiнкою нiби перечитує заново книгу й зу-
пиняє читацьку увагу на неточностях та явних
помилках (кожен факт, припущення, навiть здо-
гад I.Бiлинкевич пiдпирає джерелами: матерiали
вiддiлiв рукописiв академiчних бiблiотек; матерi-
али ювiлейних збiрникiв; листування; прижиттєвi
та першi посмертнi першопублiкацiї та передруки;
мемуарнi матерiали, тощо). Загалом, маємо цiн-
нi поправки, якi стосуються арешту Франка та
його ув’язнення у Коломиї; спростування знач-
ної кiлькостi документальних свiдчень за книгою
В.I.Калиновича “Полiтичнi процеси Iвана Фран-
ка та його товаришiв”50 (“...на мою думку, iсну-
ючi в архiвах документи, треба трактувати сер-
йозно i коректно!”); чимало уточнень щодо осiб
Франкового оточення i т. п.
Восьмого квiтня того ж року О.Дей дякував за
добре слово та поради. Водночас висловлювався,
що без лiтопису життя i творчостi Франка прак-
тично не можливо вивiрити кожну деталь, факт,
адже навiть в листах та iнших документальних
матерiалах є неточностi.
48“Книжечка дуже побiжна та грiшить численними по-
милками i вигадками. Вартостi вона не має нiякої...”.
49К: Днiпро, 1981.– 355 с.
50Львiв: Вид-во Львiв, ун-ту, 1967.– 155 с.
206 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Дещо нового привносять як до творчої ла-
бораторiї I.Бiлинкевича, так i до обширiв його
франкознавства листи до нього київського до-
цента Володимира Iваненка. Так, його листи вiд
03.10.1981 p., 01.11.1981 р. утверджують думку,
що писав вiн до Коломиї з виключно конкретною
метою: одержати авторитетно пiдтвердженi факти
або й документальнi матерiали, що могли б бути
ним використанi при пiдготовцi книги про пере-
бування Лесi Українки у Карпатах.
До речi, як i в бiльшостi випадкiв I.Бiлинкевич
не вiдмахувався посиланнями на зайнятiсть, а, по
сутi, проводив нерiдко цiлi дослiдження, писав
розлогi листи-студiї на означену тему, а вiдтак i
не згадувався деякими горедослiдниками бодай у
примiткових виносках. Таким чином, часто-густо
думки I.Бiлинкевича попросту використовувалися
кимось як власнi.
Ось у листi вiд 1 листопада 1981 р. В.Iваненко
просить I.Бiлинкевича висловитися про публiка-
цiю Степана Пушика у “Комсомольському пра-
порi”, оскiльки вiн на неї теж покликається
(див. Повiсть-есе С.Пушика “Карпатське лiто”
у його книзi “Дараби пливуть у легенду”51.
На основi вивiрених джерел I.Бiлинкевич по-
дає В.Iваненковi факти до взаємин I.Франка
з Й.Кобринським, а також на трьох сторiн-
ках фiксує неточностi, якi пройшли у публiкацiї
С.Пушика.
З кiлькох листiв I.Бiлинкевича до Євгена Ки-
рилюка за 1980 р. можна переконатися, як вiн
направду воював з мiсцевою компартiйною вла-
дою, аби домогтися виправлень на меморiальних
дошках у Коломиї, щоб не тиражувати надалi у
путiвниках неточностей бiографiї I.Франка.
Великий масив листiв, що датується чи не
двадцятирiччям, належить одному з франкознав-
цiв – Мирославу Морозовi. Кожен лист – то
своєрiдний путiвник до розгортання тiєї чи iншої
теми, проблеми, напряму або ж конспект-схема
очiкуваних студiй. Ось, примiром, 11 вересня
1977 р. М.Мороз, висловлюючи не оптимiстичну
думку про запропоновану I.Бiлинкевичем пропо-
зицiю взятися за створення “Енциклопедiї Фран-
ка”, заохочує коломиянина до роботи над слов-
ником енциклопедичного характеру “Iван Фран-
ко й Iвано-Франкiвська область”. М.Мороз ба-
чив приблизну структуру цього видання: “а) до-
51К.: Рад. письменник, 1990.– С. 229–316.
вiдка про всi мiсцевостi, де I.Франко був з то-
чною вказiвкою, коли саме, на яких вулицях, у
яких домах; б) коло людей; в) твори, написанi в
Iвано-Франкiвськiй обл.; г) вшанування пам’ятi:
пам’ятники, музеї, вистави у театрах, у творах об-
разотворчого мистецтва, у поезiї та прозi Ваших
авторiв... Почати треба з визначення кола матерi-
алу, скласти словник iмен та назв у предметному
порядку”.
Певно, цьому листу-вiдповiдi передували iншi,
однак саме з цього випливає, що I.Бiлинкевич iн-
тенсивно розгорнув роботу над працею пiд умо-
вною назвою “Шляхами Iвана Франка по Iвано-
Франкiвщинi”, i просив М.Мороза пiдтвердити
документально окремi факти, зокрема, точнi да-
ти написання Франком статтi “Слiди скитської
традицiї...” та прочитання поеми “Мойсей” у Ко-
ломиї (17.03.1978).
Iз листа М.Мороза вiд 20 березня 1978 р. по-
черпнемо чимало важливих фактiв, а також бодай
частково зрозумiємо, як iшла пiдготовка “Лiто-
пису життя i творчостi Iвана Франка”: “У сiчнi
цього року передрукував я першу частину “Лiто-
пису...”, рp. 1856–1880, усього вийшло 280 ма-
шинописних сторiнок. Один примiрник послав до
Києва в архiв Франка в Iнститутi лiтератури АН
УРСР. Другий примiрник даю до Львiвського
музею I.Франка. Як будете у Львовi, будь ласка,
зайдiть до музею, де собi переглянете.
...Маю вже зовсiм пiдготовленi до друку
1881–1886 pр., це знову буде 250–280 маши-
нописних сторiнок. Уже з 1 квiтня беруся за
передрук.
Рахую, що для всього “Лiтопису...” матерiал
увесь зiбраний, але це ще далеко не так. Коли
приступаєш до остаточного оформлення, ой, як
ще далеко до того, як це потрiбно. Працю ве-
ду “етапами”, окремими роздiлами. Ближчим ча-
сом вiзьму 1887–93 pp. i буду готувати машино-
пис... При бажаннi Ви уже б могли переглянути
рp. 1881–86 – вони вже готовi, зокрема внесе-
нi мною уточнення щодо мандрiвки на Подiлля
в серпнi 1885 р. й участi I.Франка – це вже є
точно...”.
П’ятого травня 1979 p. M.Мороз, iнформу-
ючи I.Бiлинкевича про те, що “завершив роки
до 1886 включно, а до липня повинен би за-
вершити до 1893 р. включно”, побоюється, що
рукопис розростається обсягом, адже лiтопис тi-
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 207
льки 1881–86 pp. охопив 400 ст. машинопису.
Надiючись на канiкулярнi можливостi побувати у
Коломиї, Яблуновi та Березовi, вчений просить
у I.Бiлинкевича уточнень фактiв, що стосуються
Ольги та Михайлини Рошкевич, сина Михайли-
ни Степана Iванця.
Буквально через кiлька днiв з Коломиї надхо-
дить лист, у якому Бiлинкевич повiдомляє, що
особисто знав С.Iванця, який мешкав у Коломиї
до 1944 р. Далi ж подає цiкавi повiдомлення про
Михайлину Рошкевич, Климентину Попович.
Тридцятого серпня 1979 p. M.Мороз iнфор-
мує свого приятеля, що мандрував Тернопiльщи-
ною, побував також в Уричi, Корчинi, Круше-
льницi, Славську. Подає цiкавий фрагмент про
дочку К.Попович Ольгу, тодiшню бiблiотекарку
унiверситетської бiблiотеки.
Шостого вересня, вiдповiдаючи на листа,
I.Бiлинкевич розкриває М.Морозовi деякi штри-
хи свого знайомства з дочкою Климентини По-
пович. Повiдомивши колезi про те, що свою ро-
боту (“Дорогами Великого Каменяра по Iвано-
Франкiвщинi”. – В. К.) вислав вже у “Карпати”,
Бiлинкевич пише, що продовжує збирати матерi-
али до словника.
Далi ж висловлюється про нарис Романа Го-
рака про Ольгу Рошкевич52 як про вдалий лi-
тературний повiд. Але, якщо дивитися на публi-
кацiю як на нарис документальний, то, на дум-
ку I.Бiлинкевича, вiн “грiшить неточностями, пе-
рекрученнями i деякими несправедливими харак-
теристиками”. Беручи до уваги загальну оцiнку
М.Мороза, що рiч написана загалом “досить доб-
ре i зi знанням, є, правда дрiбнi помилки, але
другоряднi”. I.Бiлинкевич заперечує таку пози-
цiю, бо, на його переконання, слiд насамперед
визначити, де “кiнчається дрiбна i другорядна по-
милка, а де починається помилка. Думаю, що не-
залежно вiд того, до якої категорiї зачислимо да-
ну помилку, все одно вона залишиться тим, з чим
треба боротись”.
З листа М.Мороза вiд 15 лютого 1980 р. вихо-
дить, що вiн зовсiм iгнорував як iсторичне джере-
ло багатотомну iсторiю мiст i сiл, за яку дехто ви-
скочив у академiки. Тут же наполягає на пошвид-
шому доопрацюваннi пiсля рецензiї рукопису для
видавництва “Карпати” i просить I.Бiлинкевича
дещо пiдготувати для чергового збiрника “Укра-
52Жовтень.– 1979.– № 8.
їнське лiтературознавство”. Смiливо розмiрковує
над деякими недолугими публiкацiями у ювiлей-
ному збiрнику, а також над загальним станом
франкознавства (“зовсiм нема прiзвищ вiдомих
дослiдникiв, зараз якийсь перехiдний перiод – од-
нi зiйшли зi сцени, постарiлись, а нового попов-
нення нема”).
Франкознавством заповненi й наступнi листи.
Четвертого сiчня 1981 р. М.Мороз, наприклад,
повiдомляє, що останнi два роки переглядав пiд-
шивки газети “Kurjer Lwowski”, де виявив 13 ста-
тей, пiдписаних I.Франком, а також 235 дописiв,
що, за всiма ознаками розробки тем i стилiстики,
певно, належали теж Франковi.
Тут же поглиблює свої попереднi судження що-
до публiкацiї Р.Горака: “Є цiкавi думки й образи,
а дещо спiрне. Взагалi в авторi я бачу доброго
трудiвника на полi франкознавства, хоча пiдхо-
дить вiн i має на цiлi одне: художнє осмислення,
а не наукове дослiдження”.
Перечитавши путiвник “Шляхами Iвана Фран-
ка на Українi / Упоряд. М.О.Мороз”53, I.Бi-
линкевич поспiшає надiслати до Львова (лист-
рецензiя на 11 с. рукопису вiд 20 листопада
1982 р.) посторiночнi зауваження i пропозицiї:
спростовує твердження В.Боня (I роздiл: “У до-
линi село лежить”), не сприймає категоризму
Р.Горака, який наче б намагався “понизити рi-
вень освiти Ольги Рошкевич”. Критик вносить
чимало досить невiдомого до взаємин I.Франка з
Ольгою Рошкевич, заперечуючи документально
чистi вигадки чи здогади лiтераторiв, краєзнав-
цiв, як от Петра Арсенича.
Двадцять п’ятого сiчня 1983 p. M.Мороз вже
вкотре наполягає, аби I.Бiлинкевич рятував ситу-
ацiю з виданням власної книжки, – шукав “пiдт-
римки когось впливового”. Далi ж радиться автор
листа про структуру майбутнього збiрника “Вша-
нування Iвана Франка”, запрошує до участi. Сер-
дечно дякував за посутнi зауваження, висловленi
на путiвник (“...Я їх всi використаю у працi над
“Лiтописом життя i творчостi I.Франка”).
Листом вiд 15 жовтня 1984 р. М.Мороз запро-
шує I.Бiлинкевича подати йому пропозицiї, якi в
перспективнi термiни вiн хотiв би опрацювати до
“Словника Франка”.
З наступних листiв маємо iнформацiю про
те, що I.Бiлинкевич загалом високо оцiнює пра-
53Львiв: Каменяр, 1982.– 27 с., iл.
208 1-2’2009 Народознавчi Зошити
цi Р.Горака, особливо ж тi, що привносять
у франкознавство елемент новизни, повiдомляє
про нагромадження матерiалiв до словника, їх
осмислення.
Значну iнформацiю несуть листи багатьох iн-
ших iсторикiв лiтератури, пресо-i краєзнавцiв,
як Федора Погребенника, Володимира Полє-
ка, Богдана Якимовича, Романа Головина, Ва-
лерiя Гадебури та iн. Так, наприклад, листи
Ф.Погребенника вiд 14 жовтня 1981 p., 28 ли-
стопада 1981 p., 4 грудня 1983 р., 26 березня
1988 p., 31 липня 1995 р. – то цiкава амплi-
туда думок, оцiнок того, що робив на той час
на нивi франкознавства Iван Бiлинкевич. То вче-
ний пiдтримує публiкацiю у журналi “Жовтень”
(“цiкава, змiстовна, з новими штрихами й дета-
лями” (14.10.1981), то бiдкається над затрим-
кою чергових томiв Франка (“...цього року теж
не вийдуть 35–37. Буду готувати листа до вищих
iнстанцiй. А з боку Вашого була б дуже бажа-
на вiдповiдна “акцiя”: лист до Комiтету у спра-
вах преси... – запит, чому порушуються строки
виходу томiв. Зрештою, можна було б надiсла-
ти вiдповiдного листа й до “Лiтературної Украї-
ни”. Прикро, що у франкiвський рiк вийшло так
мало томiв” (28.11.1981), то просить в I.Бiлин-
кевича допомоги – подати йому адресу родини
Петра Побiгуцького, який свого часу “iнсценi-
зував твiр О.Кобилянської “В недiлю рано зiл-
ля копала” (04.12.1983), або ж пiдкласти плече
у пошуках фактiв до життєпису В.Павлусевича,
бо “на дещо натрапив в архiвах”, та цього зама-
ло. “Трохи невпевнено визначив проблематику й
характер п’єс В.Павлусевича, але тут їх зi свiч-
кою не знайти”. А ще iнформує Ф.Погребенник
про здану до видавництва “Каменяр” антологiю
творiв I.Франка мовами народiв свiту – “30 пе-
рекладiв 30 мовами” (26.03.1988 p.). Вiн вис-
ловлюється про I.Бiлинкевича як про “скромного
за своїм характером, багатого знаннями в галузi
української культури, зокрема Покутського регiо-
ну, краєзнавця-патрiота”. Саме з цього своєрiд-
ного листа-рецензiї можемо зрозумiти, чому, по
сутi, нi одна з серйозних франкознавчих статей
I.Бiлинкевича так i не появилася в тодiшнi часи.
Очевидно, тому, i на цьому акцентує професор,
що його дослiдження були позбавленi казенно-
офiцiйного духу, не “прославляли “великi соцi-
алiстичнi перетворення” на Прикарпаттi”. Тому
друкування його головної працi життя – iсторико-
лiтературної та краєзнавчої книги “Стежками ве-
ликого Каменяра по Iвано-Франкiвщинi” [варi-
ант книги-рукопису “Дорогами Великого Каме-
няра по Прикарпаттю”. – В.К.] так довго вiд-
кладали, а “згодом загалом вiн випав iз планiв
видавництва” (31.07.1995 p.).
Цiкавi за змiстом листи Григорiя Салевича. З
повiдомлення М.Ю.Бiлинкевич зрозумiємо, що
це – “шкiльний товариш покiйного [I.Бiлинке-
вича. – В.К.], допомагав українськiй дiаспорi у
Польщi, доставляючи українськi газети i книж-
ки. Його вже немає в живих... Бiлинкевич до-
помагав укомплектовувати такi посилки...” (лист
вiд 14 сiчня 1990 p. – особистий архiв). Ось,
наприклад, Г.Салевич бiдкається, що не встиг
придбати “Iсторiю України” М.Аркаса, повiдом-
ляє I.Бiлинкевича, що побував у Польщi i “при-
вiз собi трохи книжок, виданих в Америцi”. Да-
лi йдуть оцiнки суспiльно-культурного журналу
“Зустрiчi”, що виходив чотири-шiсть разiв на рiк
як орган українського студентства та молодої iн-
телiгенцiї. З-помiж iнших повiдомлень звертає на
себе увагу ось це: “При церквах УКЦ почали ор-
ганiзовуватися “Братства св. Володимира”. Є не-
малий прошарок мiщанства, якого до УСКТ не
затягнеш, передусiм жiнок трохи старших. Нi за-
бави, нi якiсь лекцiї їх не цiкавлять, а до цер-
кви ходять. Якщо цi братства зумiють вiдiграти
ту роль, що колишнi в 16–17 ст., – то це бу-
де цiнний союзник проти полонiзацiї... Як з па-
м’ятником Шевченковi? Чи вже усе узгiднено з
начальством, чи вибрали вже мiсце, як поступає
особистий збiр коштiв?..”. 14 лютого Г.Салевич
висловлює втiху, що ось-ось побачить свiт “Бог-
дан Хмельницький” Iвана Крип’якевича, повiдо-
мляє, що “чудо з ним станеться” – видiлили пу-
тiвку на санаторне лiкування. На тi подiї, якi пе-
реживав український народ на той час, Г.Салевич
подивився як на “весну народiв 1848-го”, не ка-
жучи вже про тi “несподiванi, глибокi i сим-
патичнi змiни”, якi вiдбувалися тодi у Польщi,
Чехословаччинi...”54.
Оптимiстичнi слова ряснiють у листi вiд
4 квiтня: “Зняли з роботи ректора... У назвi
унiверситету вилучили слова “ордена В.I.Ленiна”,
закрiпили настало синьо-жовтий прапор. А вчора
замайорiв наш прапор на Львiвськiй ратушi. Чи
54Oсобистий архiв.
ВОЛОДИМИР КАЧКАН. Франкознавство Iвана Бiлинкевича... 209
ми сподiвалися такої Нiагари? Дуже боюся, щоби
у нас не наступило “головокружение от успехов”,
бо це може вiдкинути нас знову далеко назад”55.
Вересневий лист (без числа) за 1991 р.
прояснює перебiг подiй, пов’язаних з життям
Г.Салевича: вiн далi збирає книжки i пакунками
передає для української громади у Польщi (“в
цьому роцi я вже вислав їм 213 поштових по-
силок”); тiшиться, що утворюються поза межами
України суспiльно-культурнi товариства, земляц-
тва, що “йде недiльне навчання дiтей рiдної мо-
ви”56. А лист вiд 26 квiтня 1992 р. – останнiй у
сiмейному архiвi Бiлинкевичiв – зафiксував: львi-
в’яни вiдроджують пластовий рух; Г.Салевич усi
зiбранi кошти повертає на придбання книг для
українцiв у Польщi.
I.Бiлинкевич не раз звертався з листами до ви-
давництв, редакцiй, наукових бiблiотек, музеїв,
товариств, установ тощо. У кожному листi вчений
нiчого не просив для себе, для власної вигоди чи
користi. На першому мiсцi були суспiльнi, гро-
мадськi iнтереси: не знаходячи нiяких вiдомостей
про Леонiда Красовського в тодiшнiх нiбиенци-
клопедiях, I.Бiлинкевич 02.10.1977 р. пише до
дирекцiї ЛНБ iм. В.Стефаника дозволити йому
“зробити фотокопiю автобiографiї” або ж випи-
сати “деякi суттєвi бiографiчнi данi”, конче по-
трiбнi для розкриття теми: “Iван Франко i його
сучасники”.
Звертаються працiвники державного лiтерату-
рного меморiального музею Iвана Франка (лист
за № 58 вiд 07.06.1977 р.) до I.Бiлинкевича i
просять допомогти. Зокрема, читаємо: “Шанов-
ний Iване Омеляновичу! Вибачте, що дещо запi-
знилися з надiсланням Вам фотокопiї картини з
кабiнету I.Франка – “Дiвчина з маком у волоссi”.
Фотограф зробив нам фотокопiю i ми надсилаємо
її Вам.
Ми пам’ятаємо i шануємо Вас, щиро вдячнi за
тi матерiали, пов’язанi з Франком, якi Ви нам
надсилали. Маємо ми i Вашу рецензiю на путiв-
ник по музею в Криворiвнi. Вашi слушнi заува-
ження будуть використанi при перевиданнi путiв-
ника. Ми постiйно збираємо старi франкознав-
чi видання, збираємо все, що пов’язане з iменем
великого Каменяра сьогоднi. Музей має можли-
вiсть оплатити по закупiвельнiй комiсiї за книги,
55Tам само.
56Tам само.
речi, документи, що стосуються чи Франка чи
його епохи. У нас буде до Вас велике прохання.
Можливо, Ви знаєте людей села, де б ми могли
закупити старi речi побуту гуцульського, або кни-
ги. Напишiть нам. Ми плануємо у будинку Iвана
Франка зняти лiтературну експозицiю i повнiстю
вiдтворити меморiальний комплекс. Донька пись-
менника Ганна залишила нам опис того, що було
у кiмнатах. Вона згадує, що в кiмнатi було багато
гуцульських речей: обруси, лiжники, писанки, рi-
зьба, килимки тощо. Зрозумiло, що меморiальних
речей цього плану ми маємо дуже мало. Але при-
дбати старi речi (одяг, речi побуту, i навiть хат-
нього вжитку) у селах i мiстах, де Франко бував,
ми вважаємо доцiльним. Нехай такi речi зберiга-
ються у фондах нашого музею, можливо ми ними
пiдсилимо етнографiчну рису теми: “Перебування
I.Франка на Гуцульщинi”.
Лiтературну частину нашого музею плануємо
розмiстити у другому будинку. Отже, звертаємо-
ся до Ваших великих знань теми: “I.Франко на
Гуцульщинi” i просимо допомогти нам у придбан-
нi експонатiв”.
I.Бiлинкевич 21 червня того ж року вiдповiдає
на цитований лист, пiдтверджує свою готовнiсть
допомагати музеєвi.
Вiд редколегiї “Української лiтературної енцик-
лопедiї” пишуть, дякуючи за пропозицiї, заува-
ження, просять конкретизацiї пропозицiй “щодо
польських, нiмецьких та iн. iншомовних видань”,
запевняють, що “замовлення на окремi статтi бу-
дуть надiсланi у найближчий час” (№ 123 вiд
20.03.1987 р.).
Ще, певно, не один лист десь спокiйно лежить
у чиїхсь теках, а чи у стосах на стелажних по-
лицях. Ще, напевно, сотнi i тисячi сторiнок, та
ще бiльше рядкiв листiв Iвана Бiлинкевича бу-
дуть довго примовчувати малознанi факти його
великої досi малознаної бiографiї. Ще, на жаль,
через це не одна iсторико-лiтературознавча тема
або й проблема трактуватиметься приблизно чи
не уточнено. Та вiрю, що невдовзi прийде та но-
ва хвиля дослiдникiв, якi перш за все розберуть
рукописний архiв Бiлинкевичiв, опрацюють при-
ватнi колекцiї – i явиться українознавству нова
сторiнка його iсторiї i майбутнього.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7208 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T14:11:08Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Качкан, В. 2010-03-25T15:03:45Z 2010-03-25T15:03:45Z 2009 Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм / В. Качкан // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 197-209. — Бібліогр.: 56 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7208 uk Інститут народознавства НАН України Статті Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм Ivan Bilinkevych’ Studies on Franko: Some Features According to Epistolary Source Article published earlier |
| spellingShingle | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм Качкан, В. Статті |
| title | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| title_alt | Ivan Bilinkevych’ Studies on Franko: Some Features According to Epistolary Source |
| title_full | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| title_fullStr | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| title_full_unstemmed | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| title_short | Франкознавство Івана Білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| title_sort | франкознавство івана білинкевича: ціхи - за епістолярієм |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7208 |
| work_keys_str_mv | AT kačkanv frankoznavstvoívanabílinkevičacíhizaepístolâríêm AT kačkanv ivanbilinkevychstudiesonfrankosomefeaturesaccordingtoepistolarysource |