Християнський контекст творчості Лесі Українки

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Антофійчук, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2009
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7209
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Християнський контекст творчості Лесі Українки / В. Антофійчук // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 225-229. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859793569100857344
author	Антофійчук, В.
author_facet	Антофійчук, В.
citation_txt	Християнський контекст творчості Лесі Українки / В. Антофійчук // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 225-229. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-02T12:43:49Z
format	Article
fulltext	ВОЛОДИМИР АНТОФIЙЧУК. Християнський контекст... 225 Статтi Володимир АНТОФIЙЧУК ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОНТЕКСТ ТВОРЧОСТI ЛЕСI УКРАЇНКИ Volodymyr ANTOFIYCHUK. On Christian Con- text of Lesya Ukrainka’s Creative Work. У лiтературознавствi минулих десятилiть скла- лася традицiя акцентування атеїстичного пiдтек- сту “християнських” творiв Лесi Українки, побу- дована на факторах об’єктивного та суб’єктив- ного порядку. Сучаснi дослiдники говорять про модернiстську критику християнства в творчостi письменницi, яка, на їх думку, “багато в чому пов’язана з нiцшеанською традицiєю (...). У сво- єму антиклерикалiзмi Леся Українка суголосна з Нiцше, її iдеї близькi й до позицiї М.Бердяєва, iнших чiльних європейських фiлософiв модернiст- ської доби”1. З одного боку, догматичнi стереотипи радян- ської епохи в принципi виключали об’єктивний лiтературознавчий аналiз подiбних творiв i вима- гали послiдовно критичної оцiнки християнських мотивiв; з другого – в окремих випадках сама Ле- ся Українка з рiзних причин давала привiд своїми листами i коментарями до творiв гiперболiзувати антихристиянський характер її свiтогляду. Пись- менниця цiлком однозначно вiдкидала релiгiйний фанатизм, показне лицемiрство та iншi церков- нi догмати, що цiлком виразно вiдобразилося в її драматичних творах. Водночас її постiйно при- ваблювали моральнi аспекти християнства, його вплив на психологiю iндивiдуума i натовпу. Погляди майбутньої поетеси на християнську релiгiю складалися пiд впливом батькiв, якi на- вчали своїх дiтей шанобливого ставлення до релi- гiйних свят i традицiй. Але найбiльшу роль у цьому, очевидно, вiдiграв М.Драгоманов, який зробив надзвичайно багато для самоосвiти i фор- мування свiтогляду своєї племiнницi. Окремi йо- 1Агеєва В.П. Поетеса зламу столiть. Творчiсть Лесi Українки в постмодернiй iнтерпретацiї.– К.: Либiдь, 1999.– С. 218; Антофiйчук В.I. Євангельськi образи в українськiй лiтературi ХХ столiття.– Чернiвцi: Рута, 2001.– С. 56-68. го думки ще й досi трактують як “iдентичнi з поглядами Плеханова, Ленiна та бiльшовикiв”2, тобто як атеїстичнi3. Проте тут треба врахову- вати принаймнi два моменти. По-перше, вчено- го, який говорив про реальнiсть Iсуса Христа, ретельно дослiджував iсторiю перших християн, вiдстоював право кожного на свободу вiроспо- вiдання, неправомiрно зараховувати до перекона- них атеїстiв. По-друге, треба розумiти i позицiю самого М.Драгоманова як антиклерикала з огля- ду на те, що тi клерикали (особливо на терито- рiї України, яка входила до складу Росiї) були причетнi до полiтики денацiоналiзацiї українцiв, вiдзначалися крайньою реакцiйнiстю i зашкаруб- лiстю в ставленнi до наукових праць чи художнiх творiв на християнськi теми. Для Лесi Українки, як свого часу для Т.Шев- ченка та I.Франка, Бiблiя була не тiльки основ- ною християнською книгою, загальнолюдським культурним зразком, але й джерелом сюжетiв, об- разiв та мотивiв. Вiдомо, що в юнацькi роки вона iз захопленням читала Бiблiю, прагнула якомога досконалiше її вивчити. У листi до М.Драгома- нова вiд 2 сiчня 1892 р. вона писала: “Порадьте менi: оце хочу собi купити Бiблiю, та не знаю яку краще: чи грецьку, чи слов’янську, – думаю, грецьку краще. Звiсно, жидiвська була б найкра- ща, та що ж, коли не знаю по-жидiвськи”4. Да- лi в цьому ж листi письменниця вказує на одну iз причин такого пiдвищеного iнтересу до Книги книг: “В Бiблiї, окрiм всього iншого маса дикої [тобто предвiчної. – В.А.] грандiозної поезiї, i менi скучно, коли я довго її не читаю”5. Ґрунтовне знання Бiблiї надихнуло Лесю Укра- їнку на переклади українською мовою окремих її роздiлiв. У 1891 р. на прохання М.Драгоманова вона переклала уривок з ХХХVII роздiлу кни- ги Єзекiїля, а згодом – i з Iсайї. Зауважу, що переклади з Бiблiї здiйснено Лесею Українкою в той час, коли наукової iнтерпретацiї Святого Пи- сьма українською мовою ще не було, i ця праця поетеси має бути належно оцiнена. 2Качуровський I. Завуальована молитва?.. // Слово i Час.– 1993.– № 12.– С. 49. 3Заїка О. Творче переосмислення бiблiйних сюжетiв, образiв як особливiсть поетики Лесi Українки // Роль хри- стиянства в утвердженнi освiти, науки та мистецтва: iсто- рiя, уроки, перспективи: Наук. зб.– Рiвне, 2000.– С. 194. 4Українка Леся. До М.П.Драгоманова. 2 сiчня 1892 р. // Українка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т.– Т. 10.– К.: Наук. Думка, 1978.– C. 125. 5Там само.– C. 125. 226 1-2’2009 Народознавчi Зошити Значне мiсце в лектурi Лесi Українки посi- дали книги з iсторiї та фiлософiї християнства. За рекомендацiєю М.Драгоманова вона перекла- ла українською мовою працi французького вчено- го Морiса Верна “Бiблiя”, “Євангелiє”, “Євреї”, “Священна iсторiя”, якi не тiльки поглибили її знання про Бiблiю, але й дали можливiсть дета- льнiше познайомитися з iсторiєю християнства. У задумах Лесi Українки була трансформацiя книги М.Верна “Священна iсторiя”, яка призначалася б для селян i дiтей. Отже, поетеса, окрiм усього, вбачала в Бiблiї i потужний фактор формування морально-етичних норм людини. Леся Українка створила понад п’ятдесят ху- дожнiх обробок з Бiблiї, в яких абстрактнi по- зачасовi домiнанти традицiйних структур набува- ли гостро сучасного звучання, а їх унiверсальнi характеристики активно орiєнтувалися на створе- ння конкретно-iсторичного нацiонального образу свiту, який легко реконструювався в свiдомос- тi реципiєнта. Поема “Самсон” (1888) – перша спроба Лесi Українки в трансформацiї бiблiйної оповiдi. Твiр сiмнадцятирiчної авторки, яка, на думку I.Франка, повелася “з бiблiйним текстом дуже вiльно”6, виявився досить своєрiдним пе- реосмисленням першоджерела. Зрештою, бiблiй- нi образи тим i приваблювали поетесу, що дава- ли величезнi можливостi для художнього втiлення iдей свого часу. Слiд пiдкреслити, що соцiально- iдеологiчнi аспекти iнтерпретацiї бiблiйного мате- рiалу в творчостi Лесi Українки завжди пiдпо- рядковувалися дослiдженню корiнних морально- психологiчних тенденцiй духовної еволюцiї суспiльства. Задумуючи твiр на християнську тематику, Леся Українка ретельно пiдбирала матерiал, роби- ла виписки з Бiблiї i наукових праць. Наприклад, А.Кримський захоплено згадував, як вона, пра- цюючи над драматичною поемою “В катакомбах”, проштудiювала цiлу бiблiотеку про перiод первiс- ного християнства i розвиток влади митрополитiв за часiв християнського пiдпiлля. При цьому вiн вiдзначав: “Я не наважусь назвати iншого пись- менника, який би з такою вiдповiдальнiстю ста- вився до своєї працi, як Леся Українка... (...). Без перебiльшення можу сказати, що Леся Українка була справжнiм ученим, дослiдником”7. В архi- 6Франко I. Леся Українка // Зiбр. творiв: У 50 т.– Т. 31.– К.: Наук. Думка, 1980.– С. 257. 7Кримський А. Iз спогадiв щирого друга // Кримсь- кий А. Твори: У 5 т.– Т. 2.– К.: Наук. Думка, 1972.– вi Лесi Українки зберiгається чимало виписок з Бiблiї, зроблених у процесi роботи над драмою “У пущi”. Деякi з них цiлком або в перефра- зованому виглядi уведено в текст твору. Праця М.Драгоманова “Про волю вiри” (1895) викли- кала чимало думок Лесi Українки про християнс- тво як релiгiю, якi згодом вiдбилися в багатьох її драматичних творах. Над християнською тематикою Леся Україн- ка найактивнiше працювала вiд поч. 900-их рр. i до кiнця своєї творчостi. За цей час були на- писанi “Одержима” (1901), “Що дасть нам си- лу?” (1903), “Мгновение” (1905), “В катаком- бах” (1905), “Руфiн i Прiсцiлла” (1908), “На полi кровi” (1909), “Йоганна, жiнка Хусова” (1909), “Адвокат Мартiан” (1911) та iн. Показо- во, що про особливе зацiкавлення Лесi Українки християнською тематикою свiдчить не тiльки до- сить велика кiлькiсть творiв, але i сам пiдхiд до її художньої реалiзацiї. Якщо до кiнця 90-их рp. взаємини творчостi поетеси iз християнством виз- началися здебiльшого зверненням до обробок бiб- лiйного сюжетно-образного матерiалу, перекладом на українську мову рiзного роду християнської лi- тератури, то вiдтак авторка заглиблюється у саму суть християнського вчення, створюючи на основi цього багатопроблемнi зразки художнiх моделей, у яких превалює мотив сприйняття християнсь- ких iдей конкретними людьми зокрема та суспi- льством взагалi. У цей перiод склалися i певнi теоретичнi мiркування Лесi Українки щодо хрис- тиянства, якi найповнiше розкриваються у “Замi- тках з приводу статтi “Полiтика i етика” (1903) та у листi до А.Кримського вiд 9 лютого 1906 р. I.Качуровський вважає, що переломним моментом у свiтоглядi Лесi Українки стала її любов до Сер- гiя Мержинського, який був релiгiйною людиною. “Не буде перебiльшенням ствердити, – пише вче- ний, – що вiд часу знайомства з Мержинським, а особливо пiсля його смертi, християнська темати- ка стає домiнантною в творчостi Лесi Українки”8. Використання загальновiдомого для реципiєнта християнського матерiалу допомагало письменни- цi осмислювати не тiльки загальнолюдськi проб- леми, але й, головне, дослiджувати актуальнi для свого часу тенденцiї i процеси. Саме тому в її християнських версiях так багатопланово розг- лядаються проблеми мiжособистiсних взаємосто- C. 689. 8Качуровський I. Завуальована молитва?.. // Слово i Час.– 1993.– № 12.– C. 52. ВОЛОДИМИР АНТОФIЙЧУК. Християнський контекст... 227 сункiв та iндивiдуальної психологiї в екзистенцiй- них ситуацiях i станах: “вiра i невiра”, “щире слу- жiння Боговi й фанатизм”, “особистiсть i натовп”, “моральне вчення i його соцiально-iдеологiчна ре- алiзацiя”, “етичний релятивiзм i його переростан- ня в онтологiчний нiгiлiзм”. “Християнськi” версiї Лесi Українки можна розмежувати на кiлька груп. У першiй письмен- ниця, використовуючи канонiчнi ситуацiї й обра- зи, осмислює дiяння Христа й етапи його трагi- чного шляху (“Одержима”, “Йоганна, жiнка Ху- сова”, “Що дасть нам силу?” та iн.); друга при- свячена дослiдженню еволюцiї чи доль учасникiв євангельської трагедiї та людей, якi знали Iсуса (“На полi кровi” та iн.); нарештi, в третiй групi дослiджується сприйняття власне християнських iдей (“Мгновение”, “Адвокат Мартiан”, “Руфiн i Прiсцiлла”, “В катакомбах” та iн.). Звичайно, ця класифiкацiя досить умовна, оскiльки в одно- му й тому ж творi часто переплiтаються декiлька аспектiв i проблем, якi в сукупностi створюють драматичну картину загальновiдомих подiй. Християнська тематика стала однiєю з домi- нант мистецького свiту Лесi Українки, про що свiдчить порiвняно велика кiлькiсть творiв, в яких порушуються проблеми вiри i свободи вибо- ру, морально-етичних i свiтоглядних основ релiгiї тощо. Для художнiх версiй, якi розробляла пое- теса, характерне активне звернення до тих обра- зiв, iдей i колiзiй, якi визначають трагiчний пiд- текст бiблiйно-християнських оповiдей. Це перед- усiм комплекс iдей, пов’язаних з образами Iсуса Христа i його оточення, Iуди Iскарiота та iнших бiблiйних персонажiв. У цих випадках авторку цi- кавлять здебiльшого тi поведiнковi та морально- психологiчнi домiнанти, якi визначають сюжетний розвиток творiв, а також своєрiднiсть морально- психологiчних мотивувань того, що вiдбувається. Серед творiв Лесi Українки помiтно вирiзня- ються тi, в яких моделюються складнi процеси зiткнення язичницької та християнської iдеологiй. У таких версiях розкриваються особливостi релi- гiйного свiтобачення, його перспектива в духов- ному розвитку людини. Цi надзвичайно супереч- ливi i трагiчнi за своєю суттю процеси призводять до радикальних перемiн у свiдомостi персонажiв, стають основою їх духовного вiдродження. При цьому письменниця, як правило, чiтко розрiзняє такi поняття, як вiра в Бога i церква як iнсти- тут влади, акцентуючи моральну перспективнiсть першого i суперечливiсть другого. В таких ви- падках герої Лесi Українки змушенi радикально змiнювати своє життя, погляди на людей, кот- рi їх оточують, на власнi уявлення про природу людини i суспiльства. Саме це зумовлює моти- ви жертовностi i спокути, якi посiдають одне з центральних мiсць у подiбних трактуваннях. Попри це, ставлення Лесi Українки до хрис- тиянства не завжди було однозначним, не по- збавлене воно протирiч i сумнiвiв, але сповнене постiйних пошукiв iстини, котра народжувалася у гарячих дискусiях i гострiй полемiцi митця iз власним “Я” аналiтика, а iнколи й у неприйнят- тi уже готових висновкiв. Невипадково у творах Лесi Українки, де порушуються проблеми христи- янства, домiнує дискусiйне начало, боротьба по- лярних свiтоглядiв, одверте декларування позицiй персонажiв. Вiдтворюючи сам факт сприйняття християн- ства з боку соцiуму, Леся Українка розробляє художнi типи iндивiдiв, якi сприймають цi iдеї одержимо, саможертовно, окремi з них вiдкида- ють деякi його доктрини, а то й не погоджуються з ними взагалi. При цьому мотивацiя такої пове- дiнки зазнає конкретних i виразних характерис- тик. У працi Лесi Українки “Замiтки з приводу статтi “Полiтика i етика”, основнi положення якої явно перегукуються з iдеями її художнiх творiв, вiдзначається: “Психологiя християн i перших, i середньовiчних, i новiтнiх завжди основувалась на двох супротилежних принципах: етичному i теологiчному, бо християнство ж не було нiко- ли тiльки фiлософiєю, але i релiгiєю, теологiчною догмою, що, як звичайне, переходила в фанатичну ортодоксальнiсть. Отже, один принцип, етично- гуманiстичний, казав: “Не убивай, людська кров- ця не водиця, i кожний має таке саме право на життя, як i ти, i нема нiкого без грiха, i нiхто не знає всiєї правди”; другий же, догматично- фанатичний принцип наказував: “Убий єретика, бо iнакше твоя правда i розум не будуть фактич- но єдиними в свiтi, i свiт не буде безгрiшним, i царство правди не запанує”. Боротьба сих двох принципiв, одного, що рятував духом свободи, i другого, що хтiв, хоч i силомiць, вводити людей в царство небесне, була завжди трагiчною в душi окремої людини або в життi якої партiї, коли була щира, лицемiрство робило її трагiкомiчною, а за- ячесердя просто комiчною. Так i до нашого часу. Хто визволяється з тої трагедiї, той виходить з догматичної релiгiї i вступає в науковий або прак- тичний релятивiзм. Чи може релятивiст запевня- 228 1-2’2009 Народознавчi Зошити ти себе i других, що вся правда i розум може бути в чомусь, та ще й в комусь одному? Ко- ли вiн справдi консеквентний, то не може, iнак- ше мусить зректись свого релятивiзму i признати “абсолют” своїм iдеалом або – винайти якусь “зо- лоту середину”, щоб погодити два супротилежнi свiтогляди”9. Ставлення Лесi Українки до християнства як релiгiї найвиразнiше, мабуть, виявилося в драма- тичних поемах “В катакомбах”, “Руфiн i Прiсцiл- ла” та “Адвокат Мартiан”. У листi до А.Крим- ського вiд 9 лютого 1906 р. Леся Українка так пояснила концептуальний задум “В катакомбах”: “...Я давно вже думала, що теперiшня форма хри- стиянства є логiчним i фатальним наслiдком його н а й п е р в i с н i ш о ї форми (...). В най- давнiших пам’ятниках, в “подiях апостольських”, в листах апостола Павла, в автентичних фраг- ментах первiсної галiлейської пропаганди я бачу зерно сього рабського духу, сього вузькосердого квiєтизму полiтичного, що так розбуявся дедалi в християнствi (...). Комунiзм першого христия- нства – се фiкцiя, його нiколи не було, або се було комунiзмом жебрака, що все одно не мав нiякого маєтку, або ще “комунiзмом” добродiй- ного багача (...). Чи ж не проти сього повстає мiй раб-прометеїст? (...). Моя поема вiдносить- ся до середини II вiку християнської ери (або до другої половини його), а тодi вже досить духовна тиранiя усяких пiдпаскiв б о ж и х – зостава- лось тiльки будувати далi на прекрасно заложе- ному пiдмурiвку духовної темницi”10. У наведе- ному фрагментi об’ємно викладенi найважливiшi аспекти змiстового плану поеми, одночасно вiн до певної мiри виражає загальне ставлення пи- сьменницi до християнства як релiгiї, передусiм до його церковної iпостасi. А.Бичко, коментую- чи наведенi вище рядки з листа Лесi Українки, беззастережно заявляє, що поетеса “багаторазо- во висловлювала негативне ставлення до рабської iдеологiї, виразником якої, на її думку, завжди було християнство (...). Таких висловлювань Ле- сi можна зiбрати немало i всi вони свiдчать про те, що її антихристиянськi мотиви значною мiрою збiгаються з нiцшеансько-європейськими i вiдоб- ражають центральну iдею романтизму – необхiд- 9Українка Леся. Замiтки з приводу статтi “Полiтика i етика” // Українка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т.– Т. 8.– К.: Наук. Думка, 1977.– C. 259. 10Українка Леся. До А.Ю.Кримського. 9 лютого 1906 р. // Українка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т.– Т. 12.– К.: Наук. Думка, 1979.– C. 154-156. нiсть боротьби за визволення людини з духовного рабства”11. Справдi, подiбнi думки, висловленi у листi до А.Кримського, дали привiд дослiдникам творчо- стi Лесi Українки акцентувати антирелiгiйний ха- рактер її багатьох драматичних творiв. Сенс цьо- го дослiдження аж нiяк не полягає в тому, що- би “робити” Лесю Українку християнкою (хоч загалом вона наближалася до цього), однак, ще раз пiдкреслю, що подiбнi автокоментарi зумов- ленi насамперед глибоким усвiдомленням негати- вної соцiальної функцiї церкви, яка в реальному життi часто суперечила духовнiй сутi проповiдей Iсуса Христа, а то й вiдверто перекручувала їх iстинну суть, даючи їм абсолютно прагматичне трактування. Тому цiлком слушно зауважила Л.Мороз, що, “дослiджуючи спадщину Лесi Українки, слiд роз- рiзняти її ставлення до вiри – й до ритуалу, до релiгiї – й до земної iєрархiї служителiв церкви. Вiднаходження iстини в усiй повнотi неможли- ве на шляхах утилiтарно-класового трактування творiв письменницi, пристосованого лише до по- треб певного полiтичного моменту. З’ясувати ж загальнолюдський змiст їх можливо, лише вра- ховуючи притаманнi рiзним епохам i соцiальним станам особистостi сприймання й специфiчного витлумачення духовностi, вищого знання про сут- нiсть людини й сенс її земного буття”12. У зв’язку з цим слiд наголосити на та- ких моментах. По-перше, Леся Українка у сво- їх “християнських” творах вiдтворює рiзнi перiо- ди вчення та утвердження постулатiв Iсуса Хри- ста. По-друге, для свiтобачення письменницi в цьому планi характерне принципово суперечли- ве ставлення до феномену вiри та її соцiально- iдеологiчного втiлення – церкви. По-третє, не мо- жна погодитися з твердженням деяких дослiдни- кiв стосовно “атеїзму” Лесi Українки, тому що вона рiзко негативно характеризує саме церкву, яка претендувала на абсолютну iстину. Таку по- зицiю письменницi треба зрозумiти, оскiльки са- ме церква внесла багато перекручень та форма- льних моментiв у тлумачення канонiчних текс- тiв. Що ж стосується вiри в Бога, то тут Леся Українка була набагато обережнiшою. Вона нi в 11Бичко А. Леся Українка: Свiтоглядно-фiлософський погляд.– К.: Український центр духовної культури, 2000.– C. 59-60. 12Мороз Л. Леся Українка i християнство // Дивослово.– 1995.– № 2.– C. 4. ВОЛОДИМИР АНТОФIЙЧУК. Християнський контекст... 229 якому разi не вiдкидала такi християнськi поня- ття, як добро, милосердя, любов до ближнього. Водночас вона бачила, що саме церква намагає- ться пристосувати цi загальнолюдськi поняття до своїх егоїстичних та користолюбних намiрiв. По- четверте, будь-яке звернення письменницi до цих проблем має пiдкреслено драматичний характер, її цiкавлять, передусiм, тi емоцiйнi та морально- психологiчнi реакцiї, якi демонструє окрема лю- дина, котра змушена захищати своє свiтобачення, боротися за його утвердження. Так, наприклад, уже на самому початку розпо- вiдi герой оповiдання Лесi Українки “Мгновение” (1905) заявляє: “Я человек трезвый и положите- льный до мозга костей, не помню даже, чтобы в детстве или в юности меня особенно занимали религиозные или мистические вопросы”13, тобто, демонструє вiдверто iронiчне позитивiстське став- лення до вiри. Однак його розповiдь про сцену, свiдком якої вiн мимоволi став, принципово мi- няє на деякий час цю позицiю. Якщо спочатку вiн говорить: “Странная манера у этих католиков (...) везде вводить театральность какую-то, ведь здесь все рассчитано на эффект, эти цветы, осве- щение и даже этот реализм в изображении крест- ных страданий – все это как-то странно действует на воображение”14, то, попостерiгавши за дiвчин- кою, яка прийшла до костьолу помолитися, вiдчув невiдомий ранiше йому стан: “В моей груди ко- лыхнулось что-то горячей волной, и мне захоте- лось броситься на колени рядом с этой девушкой, обвить руками пьедестал мадонны и запеть, или зарыдать, или умереть в каком-то непонятном восторге”15. У цьому невеликому за обсягом текстi пись- менниця порушує надзвичайно важливу проб- лему, яка стосується духовного начала людини, впливу обряду, ритуалу на емоцiйний стан осо- бистостi. Визначаючи ефективнiсть дiї останньо- го на людську душу, Леся Українка водночас ак- центує на несумiсностi офiцiйного й iнтимного ставлення до проблеми вiри. Це пiдтверджується мiсткою i водночас жорсткою реплiкою в фiналi оповiдання: “Это продолжалось всего лишь мгно- вение, а там звонок костельного служки тотчас разбил очарование”16. 13Українка Леся. Мгновение // Українка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т.– Т. 7.– К.: Наук. Думка, 1976.– C. 191. 14Там само.– C. 192. 15Там само.– С. 194. 16Там само.– C. 194. Слiд вiдзначити також, що мотив дзвiнка в оповiданнi – домiнуючий, тому що на самому по- чатку своєї оповiдi герой звертає увагу на фор- малiзовану ритуальнiсть молитви в костьолi. Полемiка з окремими християнськими поло- женнями, що стало основою багатьох художнiх концепцiй Лесi Українки, трактується лiтерату- рознавцями неоднозначно: як атеїзм, богоборст- во, нiцшеанство. Стосовно останнього доречною видається думка Т.Гундорової: “Хоча Леся Укра- їнка наголошує, що Нiцше “нiколи не iмпонував менi яко фiлософ: його iдеал Ubermensch’a, тiєї “Blonde Bestie”, якось не чарує мене”, однак слi- ди впливу естетико-iндивiдуалiстичного пориван- ня останнього вiдчутнi в теорiї Лесиного “новоро- мантизму”, в антихристиянськiй критицi (“Одер- жима”, “В катакомбах”)”17. Водночас необхiдно мати на увазi, що критич- нi висловлювання Лесi Українки на адресу хрис- тиянства зумовлювалися не тiльки впливом iдей Нiцше. Тут, безперечно, слiд враховувати й iде- ологiчнi роздорiжжя, i складнiсть лiтературного процесу тiєї епохи. “Треба нам ясно усвiдомити, – пише Є.Сверстюк, – що кiнець ХIХ ст. – вiк соцiалiстичних i атеїстичних iдей, вiк шукань но- вої iстини. I дуже мало хто тодi шукав у старих рiчищах. I особливо мало хто шукав у дiлянцi ре- лiгiї з-посеред поетiв нацiї поневоленої. Тому що шукали нової дороги i активної працi, активної боротьби. А дорога, яка веде вiд релiгiї, була цiл- ком заповнена казенними фiгурками вiд офiцiй- ної православної церкви. I численна армiя казен- них служителiв переконала народ, що все гаразд, шукати нiчого i всякi дороги i шукання виходу неактуальнi й неможливi – “опасные мечтания”. Так от, Леся Українка жила дуже великою мiрою в тiй же давнiй духовiй традицiї i, я б сказав, у своїй духовiй одержимостi вона ще бiльш духо- ва, нiж її сучасники. Але у своїх шуканнях дорiг вона далека вiд культивування релiгiї”18. Таким чином, зробленi тут узагальнення аж нi- як не претендують на вичерпнiсть. Глибше, а от- же, й грунтовнiше дослiдження про своєрiднiсть функцiонування християнських iдей i образiв у творчостi Лесi Українки, про особливостi її релi- гiйних поглядiв належить ще створити. 17Гундорова Т. Фрiдрiх Нiцше й український модернiзм // Слово i Час.– 1997.– № 4.– C. 32. 18Сверстюк Є. На святi надiй: Вибране.– К.: Наша Biра, 1999.– C. 224-225.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7209
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1028-5091
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T12:43:49Z
publishDate	2009
publisher	Інститут народознавства НАН України
record_format	dspace
spelling	Антофійчук, В. 2010-03-25T15:04:33Z 2010-03-25T15:04:33Z 2009 Християнський контекст творчості Лесі Українки / В. Антофійчук // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 225-229. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7209 uk Інститут народознавства НАН України Статті Християнський контекст творчості Лесі Українки On Christian Context of Lesya Ukrainka’s Creative Work Article published earlier
spellingShingle	Християнський контекст творчості Лесі Українки Антофійчук, В. Статті
title	Християнський контекст творчості Лесі Українки
title_alt	On Christian Context of Lesya Ukrainka’s Creative Work
title_full	Християнський контекст творчості Лесі Українки
title_fullStr	Християнський контекст творчості Лесі Українки
title_full_unstemmed	Християнський контекст творчості Лесі Українки
title_short	Християнський контекст творчості Лесі Українки
title_sort	християнський контекст творчості лесі українки
topic	Статті
topic_facet	Статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7209
work_keys_str_mv	AT antofíičukv hristiânsʹkiikonteksttvorčostílesíukraínki AT antofíičukv onchristiancontextoflesyaukrainkascreativework

Християнський контекст творчості Лесі Українки

Репозитарії

Схожі ресурси