Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження

Стаття присвячена одній із найменш досліджуваних тем українознавства – українському етносу, який мешкає на території колишнього СРСР. Автор наголошує на створенні ґрунтовного дослідження «східнодіаспорної» тематики, яке б могло висвітлити проблеми українців на пострадянському просторі та можливос...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Історичний архів. Наукові студії
Datum:2010
1. Verfasser: Винниченко, І.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2010
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72147
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження / І.І. Винниченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 166-168. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859518962994249728
author Винниченко, І.І.
author_facet Винниченко, І.І.
citation_txt Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження / І.І. Винниченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 166-168. — укр.
collection DSpace DC
container_title Історичний архів. Наукові студії
description Стаття присвячена одній із найменш досліджуваних тем українознавства – українському етносу, який мешкає на території колишнього СРСР. Автор наголошує на створенні ґрунтовного дослідження «східнодіаспорної» тематики, яке б могло висвітлити проблеми українців на пострадянському просторі та можливості їх подолання. Статья посвящена одной из наименее исследованных тем украиноведенья – украинскому этносу, проживающему на территории бывшего СССР. Автор подчёркивает на необходимости создать основательное исследование «восточнодиаспорной» тематики, которое бы могло осветить проблемы украинцев на постсоветском пространстве и возможности их решения. The article is devoted to one of the less researched topics of Ukrainoznavstvo – Ukrainian ethnos on the territory of former Soviet Union. Author emphasized necessity of creation of detailed research of «East Diaspora theme» which could clear up problems of the Ukrainians living on the post-Soviet territories and possibility of their overcoming.
first_indexed 2025-11-25T20:53:14Z
format Article
fulltext 166 УКРАЇНЦІ В ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВАХ: АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Стаття присвячена одній із найменш досліджуваних тем українознавства – українському етносу, який мешкає на території колишнього СРСР. Автор наголошує на створенні ґрунтовного дослідження «східнодіаспорної» тематики, яке б могло висвітлити проблеми українців на пострадянському просторі та можливості їх подолання. Ключові слова: український етнос, діаспора, пострадянські країни, ґрунтовне дослідження, еміграційна політика. Статья посвящена одной из наименее исследованных тем украиноведенья – украинскому этносу, проживающему на территории бывшего СССР. Автор подчёркивает на необходимости создать основательное исследование «восточнодиаспорной» тематики, которое бы могло осветить проблемы украинцев на постсоветском пространстве и возможности их решения. Ключевые слова: украинский этнос, диаспора, постсоветские страны, основательное исследование, эмиграционная политика. The article is devoted to one of the less researched topics of Ukrainoznavstvo – Ukrainian ethnos on the territory of former Soviet Union. Author emphasized necessity of creation of detailed research of «East Diaspora theme» which could clear up problems of the Ukrainians living on the post-Soviet territories and possibility of their overcoming. Key words: Ukrainian ethnos, Diaspora, post-soviet countries, detailed research, emigration policy. Регіони розселення (у тому числі вплив на нього соціально-економічних і ландшафтних умов) та динаміка чисельності українського етносу на теренах пострадянських (окрім України) держав (так зв. Східної діаспори), форми його самоорганізації (у тому числі в історичний ретроспективі) та взаємодії з країнами оселення та матірною країною, політика Української держави щодо своїх закордонних спів- вітчизників та проблеми їхньої самоідентифікації є й до сьогодні одними з найменш досліджених тем вітчизняних та української зарубіжних історії, географії, статистики, демографії, етнографії, соціології, політології, а також історичної географії. Історіографія питання нараховує незначну кількість монографічних праць, у яких висвітлюється еміґрація українського населення, міститься лапідарний опис місцевостей, що їх обрали для поселення вихідці з України, представлені історія та форми їхньої самоорганізації. Водночас майже всі вони характеризують хронологічно обмежені періоди та окремі реґіони (Латвія, Казахстан, Молдова, Далекий Схід, Башкортостан). Намаганням узагальнити та систематизувати названі питання позначені праці Ф. Заставного «Східна українська діаспора» (1992) та І. Винниченка «Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис» (1992). Однак ці роботи лише побіжно торкаються деяких аспектів теми і залишають без відповіді інші важливі, зокрема: особливості формування й розміщення українського етносу протягом різних історичних періодів на певних територіях; динаміка мовної та етнічної асиміляції; вплив політичних та ландшафтних умов на вибір місць оселення пере- селенців та ін. Відсутні також праці, які б наочно – передовсім, за допомогою карт та світлин – ілюстрували процеси добровільного та примусового переселення, демон- стрували час створення українцями населених пунктів, а також характеризували їхню частку в загальній людності окремих територій, у складі континґентів пенітенціарної системи (за підрадянської доби), давали уявлення про реґіоналізацію стану збереження зарубіжними українцями національної самосвідомості та ступінь їхньої інтеґрації в іноетнічне середовище, як також характеризували часовий аспект цих явищ. Виданий 1992 р. атлас «Українці. Східна діаспора» є першою спробою дати відповіді на деякі з означених питань. Причин такого стану проблеми декілька. Так, проіснувавши кілька років, припинили свою діяльність (не через небажання працівників) відділ дослідження УДК 94(477)-054.72(=161.2) Винниченко І. І. 167 української діаспори Інституту соціології НАН України, Інститут українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, інші подібні структурні підрозділи, зокрема, відпо- відний відділ Інституту Росії та країн СНД НАН України (як і сам Інститут). Значну увагу керівники наукових інституцій приділяли студіюванню історії та сьогодення Західної діаспори. Завважимо, що діаспора не відчувала браку уваги до себе з боку вчених та дослідників західного українського зарубіжжя. НТШ у США, Канаді та Західній Європі, Українська Вільна Академія Наук у США та Канаді, Український інститут Гар- вардського університету (США), Канадський Інститут Українських Студій, Український Вільний Універ- ситет (ФРН), українознавчі катедри в університетах Канади, США, Австралії, інших країн мають вагомі досягнення в цій царині. 1998 р. українськими нау- ковцями США та Канади започатковано діяльність Інституту дослідів української діаспори, метою якого «є дослідити сучасний стан усіх аспектів української діаспори у Сполучених Штатах Америки й Канади, її потреби та спроможності». Іншим аспектом предмета дослідження, який «заявив про себе» лише після зруйнування СРСР, є політичний. Очевидно, що потенціал українського електорату в пострадянських країнах, з яким так чи інакше матимуть справу й рахуватимуться провід- ні політичні сили цих держав, повинен активно використовуватися з метою врахування політичних та інших інтересів України в процесі реформування зовнішньої політики країн СНД та Балтії. Очевидно також, що інтересам України відповідає збереження впливу Києва на східне українство, а це вимагає виключно узгодженої діяльності не лише українських зарубіжних інституцій в цьому напрямку. Отже, і з точки зору політичної, проблематика сучасної східної української діаспори також потребує серйозного вивчення, орієнтованого на практичне застосування з урахуванням можливостей зарубіжного українства в забезпеченні підтримки Української держави, зміцненні економічних зв’язків, позитивного впливу на релігійну ситуацію в Україні, поверненні з-за кордону культурних цінностей тощо. Щодо навчально-освітнього аспекту «діаспорної» тематики. Нині в освітніх закладах (як середніх, так і вищих) вона, попри очевидну важливість, «тримається» лише на ініціативі незначного числа національно свідомих педагогів. Курс «Українське зарубіжжя» («зарубіжне/закордонне українство», «українська діаспора») відсутній на титульному листі навчальних планів. Вислід цього – небажання вже згаданих патріотично налаштованих освітян братись до написання спеціалізованих підручників та на- вчальних посібників. Чи є українці в пострадянських державах політич- ним, історико-географічним та соціально-економічним явищем? Відповідь на це запитання має дати, на наше думку, ґрунтовне дослідження східнодіаспорної тематики за таким планом: І. Економічні та політичні чинники еміґрації з України на схід у ХІІІ – ХХІ століттях На цьому етапі вивчається український етнічний простір та державні кордони від часів Київської Русі до кінця ХХ ст., аналізуються джерела станов- лення еміґраційного потенціалу на території України: стан та зміни в сільському господарстві та промис- ловості, заробітки, система податків та землекорис- тування, інші чинники економічної (заробітчанської) еміґрації. Досліджуються політичні причини: пере- селення з районів бойових дій та загарбницьких нападів; репресії правлячих режимів проти своїх «противників», яких було заслано (учасники визво- льних змагань та їхні симпатики, представники національно свідомої інтеліґенції, заможне селянство, духовенство та віруючі, репатріанти); евакуація цивільного населення під час Першої та Другої світових війн; переселення на землі «колонізаційного фонду» (1920-1940-ті рр.); наслідки кампаній «освоєння» цілинних земель (1950-1970-ті рр.), «всесоюзних», «комсомольських» та подібних «новобудов» тощо. Пильної уваги потребує вивчення культурної еміґрації – переїзд на тимчасове або постійне місце проживання до центрів освіти, науки, культури. ІІ. Реґіони української колонізації та українські етнічні землі Цей етап має розпочатись характеристикою автохтонного українського населення в Білорусі, Росії, Молдові. Досліджується також вплив ланд- шафтних умов на вибір місць оселення українців. Аналізується еміґраційна політика держави як визначник місць розселення. Визначається час за- снування осель у реґіонах компактного розселення українців (Північні Слобожанщина та Кавказ, Сибір, Казахстан, Далекий Схід, Урал). Досліджується територіальний аспект національно-культурного самовиявлення. Характеризуються форми самоор- ганізації у ХІХ – на початку ХХ ст. (Товариства, братства, громади, фольклорно-мистецькі колективи тощо). Обов’язковим є висвітлення здобутків доби «українізації» (1920-1930-ті рр.) на Північному Кавказі, Північній Слобожанщині, Далекому Сході, у Казах- стані, Сибіру, Москві, Ленінграді, як також ліквідація всіх форм національного самовиявлення на початку 1930-х рр. та її наслідки. Характеризуються націона- льна політика царської Росії, СРСР та пострадянських держав. Висвітлюється політика незалежної України щодо зарубіжних українців, зокрема, Державна програма «Українська діаспора на період до 2000 ро- ку» (її завдання та стан виконання), Державна про- грама співпраці з закордонними українцями на період до 2010 р. та ін. ІІІ. Соціально-демографічний аналіз українського етнокомпоненту Складовими цього етапу дослідження є аналіз матеріалів переписів населення, ревізій (XVI – половина ХІХ ст.) та поточного обліку етнічного складу населення в царській Росії та СРСР, як джерел інформації про українців у ХІХ – ХХ ст., зокрема, в районах компактного проживання та дисперсного розселення. Важливою є ілюстрація, зокрема, кар- тографічна, реґіональних особливостей активізації національно-культурної діяльності українських громад наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр., а також сучасних форм самоорганізації українського етно- компоненту. Обов’язковою є характеристика причин повернення українців на історичну батьківщину 168 від середини 1980-х років та реґіональних особливос- тей цього процесу. Очевидно важливим є й прогноз розвитку українського закордонного етнокомпоненту (етнічна ідентичність, чисельність) та його взаємодії з Україною. Очевидно, що результати цього дослідження матимуть як пізнавальне значення (зокрема, мають увійти до відповідних курсів середніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, стати в нагоді культурно-просвітницьким інституціям при підготовці ними відповідних заходів), так і важливе практичне. Зокрема, вони заслуговуватимуть на врахування при створенні загальнодержавних та реґіональних програм підтримки закордонних укра- їнців, програм та проєктів міжнародної співпраці на регіональному рівні, у міждержавних переговорних процесах тощо. Рецензенти: Багмет М. О., д.і.н., професор, проректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили; Колісниченко А. І., д.і.н., професор, завідувач кафедри Чорноморського державного університету імені Петра Могили. © Винниченко І. І., 2010 Стаття надійшла до редакції 19.02.2010 р.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72147
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1609-7742
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-25T20:53:14Z
publishDate 2010
publisher Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Винниченко, І.І.
2014-12-19T19:13:49Z
2014-12-19T19:13:49Z
2010
Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження / І.І. Винниченко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — С. 166-168. — укр.
1609-7742
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72147
94(477)-054.72(=161.2)
Стаття присвячена одній із найменш досліджуваних тем українознавства – українському етносу, який мешкає на території колишнього СРСР. Автор наголошує на створенні ґрунтовного дослідження «східнодіаспорної» тематики, яке б могло висвітлити проблеми українців на пострадянському просторі та можливості їх подолання.
Статья посвящена одной из наименее исследованных тем украиноведенья – украинскому этносу, проживающему на территории бывшего СССР. Автор подчёркивает на необходимости создать основательное исследование «восточнодиаспорной» тематики, которое бы могло осветить проблемы украинцев на постсоветском пространстве и возможности их решения.
The article is devoted to one of the less researched topics of Ukrainoznavstvo – Ukrainian ethnos on the territory of former Soviet Union. Author emphasized necessity of creation of detailed research of «East Diaspora theme» which could clear up problems of the Ukrainians living on the post-Soviet territories and possibility of their overcoming.
uk
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
Історичний архів. Наукові студії
Огляди та повідомлення
Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
Article
published earlier
spellingShingle Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
Винниченко, І.І.
Огляди та повідомлення
title Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
title_full Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
title_fullStr Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
title_full_unstemmed Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
title_short Українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
title_sort українці в пострадянських державах: аспекти дослідження
topic Огляди та повідомлення
topic_facet Огляди та повідомлення
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72147
work_keys_str_mv AT vinničenkoíí ukraíncívpostradânsʹkihderžavahaspektidoslídžennâ