"Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7218 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні / М. Ільницький // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 130-134. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665113410174976 |
|---|---|
| author | Ільницький, М. |
| author_facet | Ільницький, М. |
| citation_txt | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні / М. Ільницький // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 130-134. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-30T10:31:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
130 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Статтi
Микола IЛЬНИЦЬКИЙ
“ГОРIЛА СОСНА...”:
МОДИФIКАЦIЯ СИМВОЛIВ
ВОГНЮ I ВОДИ
В НАРОДНIЙ ПIСНI
Mykola ILNYTSKY. “A Pine-Tree Was in Glow”:
On Modifications in Symbols of Fire and Water at Folk
Song.
Одна з найпоширенiших пiсень сучасного ве-
сiльного репертуару – “Горiла сосна”. Вона зафiк-
сована фольклористами захiдного регiону України
приблизно три десятилiття тому в кiлькох варiан-
тах. Наведу один з них, зроблений у м. Бурш-
тинi на Iвано-Франкiвщинi у 1977 р. (записали
С.Й.Грица та В.Й.Новiйчук вiд слюсарiв Бурш-
тинської ДРЕС):
Горiла сосна, смерека,
Сподобав ми ся здалека.
Горiла сосна ще й явiр,
Сподобав ми ся кавалiр.
Горiла сосна, палала,
Пiд нев дiвчина стояла.
Пiд нев дiвчина стояла,
Русяву косу чесала.
“Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви менi.
Бiльше служить не будете,
Пiд бiлий вельон пiдете,
Пiд бiлий вельон з кiнцями,
Бiльш не пiдете з хлопцями.
Пiд бiлий вельон, пiд хустку,
Бiльш не пiдете за дружку.
Пiд бiлий вельон, пiд вiнок,
Бiльш не пiдете у танок”.
Горiла сосна i той пень,
Музика грала цiлий день1.
У пiснi багато деталей, якi говорять, що дiв-
чину пiсля весiлля чекає новий статус – одруже-
ної жiнки, якiй доведеться прощатися з учораш-
нiм становищем (тепер замiсть дружки вона може
бути “свашкою”, як мовиться в iншому варiантi
цього сюжету). Деякi iз зазначених тут прикмет
не доконечнi, примiром, те, що коси неодмiнно
мусять пiти пiд хустку, мусять бути “покритими”
– колись це було обов’язковим навiть для дiв-
чини, яка народила дитину не в шлюбi – отже,
поетична формула пережила звичаєву традицiю.
Однак бiльше вражає iнша деталь: горiння (па-
лання) сосни, пiд якою стояла дiвчина. неприрод-
нiсть такої ситуацiї наштовхує на думку, що ма-
ємо справу з релiктом мiфологiчного характеру,
значення якого в наведеному сюжетi вже прямо
не прочитується, але колись було, скорiше всього,
визначальним. Ситуацiя прояснюється, коли по-
рiвняємо сучасний запис з давнiшими варiантами
цього сюжету. Один з них я записав вiд своєї
матерi:
Горiла сосна, горiла, горiла,
Пiд нев дiвчина сидiла.
На ню iскорки падали, падали,
А за нев хлопцi плакали.
“Не плачте, хлопцi, не плачте, не плачте,
Зелену сосну загасьте.
В решетi воду носiте, носiте,
Зелену сосну гасiте”.
В решетi воду носили, носили,
Зелену сосну гасили.
Просила матiр та й вiтця та й вiтця:
“Не дайте мене за вдiвця.
Бо вдовець буде нарiкав, нарiкав,
Що першу жону лiпшу мав.
А дiти будуть плакати, плакати,
Що то мачуха, не мати”.
1Весiльнi пiснi”: У 2-х т.– К.: Наук. Думка, 1982.–
Т. 2.– С. 416.
МИКОЛА IЛЬНИЦЬКИЙ. “Горiла сосна...”... 131
Тiлько дiвоцькой подоби, подоби,
Кiлько в решетi той води2.
Цей варiант теж зазнав певної деформацiї: про-
хання дiвчини не вiддавати її за вдiвця – яв-
но пiзнiший додаток, хоч генетично пов’язаний з
первинним сюжетом, про що докладнiше скажемо
згодом.
Основнi мотиви тут – “горiння” сосни i “га-
сiння” її водою з решета, символiка яких сягає
глибин мiфологiчного свiтогляду народу. На цi
символи звернув увагу Олександр Потебня у 1-
й книзi свого монументального дослiдження “По-
яснення українських i спорiднених народних пi-
сень”. Учений виходить iз формули “вогонь – лю-
бов”, полемiзуючи з твердженням Миколи Кос-
томарова, що в українськiй народнiй поезiї немає
порiвняння любовного почуття з полум’ям, як у
пiсенному фольклорi iнших народiв. О.Потебня
переконаний: українська народна поезiя не є тут
винятком3, що вiн обґрунтовує у пiдроздiлах
“Дiброва горить” та “Гасити – втiшати” названої
монографiї.
Загалом треба зазначити, що М.Костомаров
символам вогню i води у мiфологiчнiй свiдомостi
слов’ян на основi народної пiсенностi присвятив
багато уваги. Трактуючи поєднання вогню i води
(шлюб свiтла з водою) як “прообраз творення”,
вiн вважав цi “першообрази” “уламками давними”
обрядово-календарного циклу, наприклад, “воло-
чiння” ляльки, яку лелiяли, а потiм топили, що
символiзує смерть зими i повернення лiта, або ж
образу дiвчини, в якої така вогненна одежа, що
вiд неї спалахують дiброви, i хлопцi та дiвчата бi-
жать гасити пожежу; це, певно, образ спекотної
сили лiта”4. Ця лялька, на думку дослiдникiв, бу-
2Ой зацвiла черемшина: Народнi пiснi з голосу Ганни
Iльницької.– К.: Музична Україна, 1981.– С. 23-24.
3Потебня А. Объяснения малорусских и сродных
песен.– Варшава, 1883.– T. I.– С. 172.
4Костомаров М. Несколько слов о славянско-русской
мифологии в языческом периоде, преимущественно в
связи с народною поэзиею // Костомаров М. Сло-
в’янська мiфологiя. Вибранi працi з фольклористики й
лiтературознавства.– К.: Либiдь, 1994.– С. 267.
ла вiдгомоном колишнього принесення у жертву
молодої дiвчини5.
У iсторичному процесi мотив потопiльницi роз-
вивається двома основними напрямами. З одного
боку, “iз зникненням кривавих обрядiв забуває-
ться первiсне значення сюжетних елементiв. Вна-
слiдок переосмислення вони сприймаються не як
вiдбитки ритуальної дiйсностi, а як життєвi тра-
гiчнi випадки”6. Зразки такої трансформацiї ри-
туального мотиву знаходимо в багатьох пiснях,
якi з обрядових перейшли вже у категорiю балад
чи пiсень про кохання, примiром:
Ой вийшла дiвчина до броду по воду,
Хвиля пiдпихнула – дiвчина втонула.
Один козак каже: “Риба в водi б’ється”,
Другий козак каже: “Дiвчина топиться!”
Третiй козак каже: “Що буде, то буде –
Молоду дiвчину рятувати будем”.
...Їхали козаки догори водою,
I знайшли дiвчину, а вже неживую.
Плаває дiвчина, плаває хороша,
Тiльки пiдпливає єї жовта коса7.
Побутовий характер пiснi зраджує деталь: ко-
заки йшли рятувати дiвчину вгору, а не вниз по
течiї рiки, що явнно вказує на умовнiсть ситуацiї.
Друге вiдгалуження – перекодування ритуаль-
но-мiфологiчної системи семiозису в мiфо-симво-
лiчну, у якiй мiф здобуває ознаки трансцендент-
ностi. Мiфологiчне сприйняття настiльки ущiль-
нило образи й унiверсалiзувало iх, що вони втра-
чають реальне значення i творять свiт, замкнутий
у собi, у своїй символiчнiй самодостатностi.
О.Потебня оминає як ритуальну основу, так
i модифiкацiю у сферу соцiально-побутових вiд-
носин пiсенних сюжетiв, заснованих на символах
вогню i води, хоч у текстах, якi вiн цитує, натяки
на жертовно-ритуальне їх джерело прочитується
доволi виразно:
5Там само.
6Гримич М. Слiдами доархаїчного ритуалу в пiсенних
сюжетах про перевтiлення топiльниць // Народна Твор-
чiсть та Етнографiя.– 1990.– № 5.– С. 42.
7Балади: Кохання та дошлюбнi взаємини.– 1987.–
С. 122-123.
132 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Ганнина мати громаду збирала,
Громаду збирала, усiм заказала:
“Не берiте, люде, у броду води,
Що у брода вода – то Ганнина врода,
Не ловiте, люде, у Дунаю риби,
Що в Дунаї риба – то Ганнине тiло,
Не косiте, люде, по луках трави,
Бо на луках трава – то Ганнина коса8.
О.Потебня розглядає символи палання i га-
сiння у системi символiв слов’янської мiфологiї,
яка вiдображає свiтогляд хлiборобської культури,
в якiй весiльно-календарний цикл був пiдпоряд-
кований календарному циклу природи.
Початки цього комплексу уявлень ведуть до
космiчних символiв вогню i води як першооснов
буття. Один iз представникiв “тематичної кри-
тики ХХ ст. Ґастон Башляр вважає, що корiн-
нi образи рiзних поетiв, якi виражають духовний
досвiд людства, лежать у колi чотирьох природ-
них стихiй – вогню, води, повiтря та землi. “Без
сумнiву, – стверджує вiн, – конкретнi образи мо-
жуть бути багатоелементними, можуть бути обра-
зи складенi, однак життя образiв пiдпорядковане
важковиявлюванiй чистотi спадкоємностi. Й ко-
ли вже образи вишиковуються у ряди, вони вiд-
силають до якоїсь першоматерiї, до першостихiї.
Фiзiологiя уявлень ще бiльшою мiрою, анiж його
анатомiя, пiдлягає законовi чотирьох стихiй”9.
Горiння (палання) сосни (липи, дiброви) у на-
веденому на початку статтi українському пiсен-
ному сюжетi i є вiдсиланням до “першоматерїї”,
“першостихiї”. Це пiдтверджує майже iдентичний
текст про палання липи у польському, чеському,
хорватському варiантах, що найiмовiрнiше вiдси-
лає до первинного спiльного слов’янського дже-
рела. Наведу кiлька з них.
Хорватський:
Зелена липа горила,
Пiд ном jе мила сидила,
8Балади: Кохання та дошлюбнi взаємини.– 1987.–
С. 122-123.
9Башляр Г. Грезы о воздухе. Опыт о воображении
движения.– Москва: Изд-во гуманистической литературы,
1999.– С. 22.
Искре се на ну падале,
Да су все птице плакале10.
Чеський:
Hořela lipa, hořela,
Panenka pod ňo seděla,
Ješkerke na nũ padaly,
Mladenci o nu plakaly11.
Польський:
GorzaÃla lipka, gorzaÃla,
Dziewczyna pod niȩ leżaÃla,
Iskierke na nie padaÃly,
Bez koszulre je parzaÃly12.
Кожен iз зацитованих нацiональних варiантiв
пiдпадає пiд формулу “огонь – кохання”. Роз-
в’язка ситуацiї y кожному з наведених варiантiв
рiзна: у хорватському дiвчина плаче, бо її хочуть
видати замiж далеко вiд рiднi, в чеському – пла-
кали хлопцi, лише один – наречений – не плакав,
а втiшав, а в польському один з хлопцiв прикрив
дiвчину, на якiй, очевидно, сорочка пропалила-
ся вiд iскор, хусткою. У всiх наведених варiа-
нтах бачимо поступову демiфологiзацiю сюжету.
Усi пiзнiшi вставки (“добавления”, як їх називає
О.Потебня) кардинально змiнюють ситуацiю: у
них зникає друга частина двочлена “вогонь – во-
да”, а саме мотив гасiння липи (сосни, дiброви).
Звернемо увагу, що в українських варiантах
цього фольклорного сюжету сосну чи дiброву па-
рубки гасять решетом, i це решето виступає мiри-
лом “дiвоцької подоби”, “правдицi”. У хорватсь-
кому, чеському та польському варiантах, принай-
мнi тих, що їх наводить О.Потебня, нi решета,
нi паралелi “вода – правда” немає. Український
учений так коментує значення образу решета: “У
цьому виглядi пiсня виражає той сенс, що до го-
ря дiвчат (а, можливо, кохання) лише вони самi
ставляться щиро, а парубки – байдуже. Я гадаю,
що таким протиставленням вичерпується давнiша
10Потебня А. Объяснения малорусских и сродных наро-
дных песен...– С. 181.
11Там само.
12Там само.
МИКОЛА IЛЬНИЦЬКИЙ. “Горiла сосна...”... 133
пiсня i що за пiзнiшу iмплiфiкацiю, яка перед-
бачає забуття основного значення образу, треба
вважати те, що [...] старi баби гасять дiброву чiп-
цями”, а в одному з варiантiв “дано поєднання
“палаюча дiброва – вiнок”, “роса – правда”13.
Отже, учений пiдводить нас до висновку (хоч
i не формулює його прямо), що гасiння палаю-
чої сосни чи дiброви пов’язане iз втратою “вiнка”
дiвочостi, повернути втрачене – все одно, що по-
гасити вогонь водою, принесеною у решетi. Пара-
лель “роса – правда”, “роса – вiнок” прямо роз-
крита в народнiй пiснi “Пiшло дiвча по гриби
бiлийкi”:
Ой дав вiн їй коника тримати, коника тримати,
А сам пiшов дороги шукати, дороги шукати.
Шукат, шукат до темної ночi, до темної ночi,
Впала роса на мой чорнi очi.
Не на очi, на жовтую косу, на жовтую косу,
Тепер же я вiнок не доношу14.
Отже, коса, яка в популярнiй сьогоднi весiль-
нiй пiснi виступає як елемент вiнчального обряду,
у цитованих щойно рядках зберiгає свiй символiч-
ний змiст – ознаку переходу зi статусу дiвчини
до статусу молодицi, яка мала носити на головi
хустку або очiпок.
Пресвятая покровонько,
Покрий менi головоньку,
Бо вже той кiсник
Менi голову обсмик,
Бо вже того чепця
Давно хочеться15.
Але характерно, що поряд з утриманням релiк-
тiв давнiх мiфологiчних уявлень у пiсенних сю-
жетах, позначених демiфологiзацiєю, спостерiгає-
мо i протилежну тенденцiю: появу у текстах, якi
зберегли символiчну основу, вставок соцiально-
побутового та психологiчного характеру. Часту
13Там само.– С. 184.
14Ой зацвiла черемшина: Народнi пiснi з голосу Ганни
Iльницької...– С. 16.
15Весiльнi пiснi.– Т. 1.– С. 7-8.
появу таких вставок вiдзначав О.Потебня. У пiс-
нi “Горiла, сосна, горiла”, записаної вiд Ганни
Iльницької, це засвiдчує прохання дочки, аби ба-
тьки не вiддавали її за вдiвця, бо вiн нарiкатиме,
що перша жiнка була лiпшою, а дiти плакати-
муть за рiдною матiр’ю. Цю вставку не може-
мо трактувати як механiчне включення у текст
чужорiдних рядкiв. Вона має логiчний зв’яок з
символiчним сюжетом, переводить його, сказати
б, у реальне русло: дiвчину, як втратила вiнок,
не раз чекала перспектива не дуже бажана – бу-
ти вiдданою за вдiвця. Два рiвнi сюжету – сим-
волiчний i побутово-психологiчний – переважно
об’єднує мiфологiчна пам’ять води, найчастiше в
образi Дунаю, який в українськiй пiсенностi на-
був багатозначностi.
Що вода зберiгає глибинний енергетичний код
пам’ятi стверджує i сучасна фiзика, дослiджую-
чи це явище на рiвнi лабораторних експеримен-
тiв. Встановлено, зокрема, що характер водневих
зв’язкiв у структурi води має стосунок до її па-
м’ятi: японський учений Масару Емото у книгах
“Вiдомостi, отриманi вiд води” (“Messages from
Water”) та “Вода знає вiдповiдь” (“Water knows”)
виявив не тiльки здатнiсть води зберiгати iнфор-
мацiю, а й її реакцiю на позитивнi й негативнi
емоцiї. Дослiджуючи кристалiчну структуру во-
ди, яку складають групи молекул – кластерiв, вiн
спостерiг, слова i вирази негативного змiсту, на-
клеєнi на колби з водою, створюють спотворенi
кластери або взагалi не створюють їх, а пози-
тивного – правильної симетричної форми. Такий
результат дали численнi експерименти, проведенi
в рiзних країнах, на нього не вплинули нi релi-
гiйнi, нi мовнi фактори. Звiдси дослiдник робить
висновок: вода “чує” i добро має на структуру
води творчий, а зло – руйнiвний вплив16. А нi-
мецький учений Петер Ґрос стверджує, що вода
може зберiгати iнформацiю на рiзних частотах i
передавати її бiологiчним iстотам; вiн вважає во-
ду розумною iстотою вищого рiвня17.
16Masaru Emoto. The Hidden Messages in Water.– Atria,
2005.
17http: // www.vox.com.ua /data/2008/01/18/tayemnytsi-
vody.phtml.
134 1-2’2009 Народознавчi Зошити
Таким чином, те, що вiдкриває сьогоднi наука,
було вже зафiксоване в мiфологiчнiй свiдомостi
предкiв, зокрема у формулах “вода – шлюб”. Во-
да, стверджує Мiрча Iлiаде у працi “Священне
i мирське”, “резервуар усiх можливостей iснува-
ння; вона передує будь-якiй формi i пiдтримує
будь-яке творiння [...] Контакт з водою завжди
дає можливiсть вiдродитися: за розпадом iде “но-
ве народження”, а занурення заплiднює i збiль-
шує потенцiал життя”18. Тому “будь-який шлюб
пов’язаний з напругою i небезпекою, провокує
кризу, тому вiн i здiйснюється через ритуал пе-
реходу. Греки називали шлюб telos – посвячення,
а весiльний ритуал у них був схожий на ритуал
втаємничення”19. Сучасний афоризм, що шлюби
укладаються на небi, сприймався як реальнiсть,
це мiф, у якому образ i значення збiгаються.
Не випадково О.Потебня перевезення через рiку
(Дунай) трактував як символ весiльного обряду.
“Наречений та наречена, – писав учений у стат-
тi “Переправа через воду як укладання шлюбу”,
– залишають свої небеснi житла, щоби втiлитися
на землi. Шлях на землю лежить їм по небу, але
небо – це небо або рiка з перекинутим через неї
мостом aбо без нього, тому наречений i наречена
переїжджають через рiку, переходять через мiст i
т. п.”20.
Iдея iнформативностi води i в сучаснiй поезiї
є художнiм прийомом побудови сюжетiв та ме-
тафор, що вiдображають реалiї сучасного життя.
Цiкавим зразком такого прийому може служити
вiрш I.Драча “В мiкрофон криницi”: стара жiнка,
опустивши в криницю вiдро, через нього, наче че-
рез мiкрофон, звертається до сина, який служить
капiтаном на атомному човнi, розповiдає йому сi-
льськi новини, дає свої материнськi поради. Вона
нiяк не може збагнути, чому її грамотнi онуки не
знають, що “криницi спарованi з океаном”. А з
вiдра материн голос розповiдає синовi,
що так що не так
18Iлiаде М. Мефiстофель i андрогiн.– К.: Вид-во Соломiї
Павличко, 2001.– С. 69.
19Там само.– С. 98.
20Потебня А. Слово и миф.– Москва, 1989.– С. 553.
Говорящим письмом розтолковує
Правду всю розчовпує...21.
“Говоряще письмо” з мiкрофону-вiдра баби
Параски зафiксоване на тих самих кодах iнфор-
мацiйного поля води, що “листи”, якi дiвчина шле
милому “рибою на хвостi” чи дочка батьковi на
той свiт “селезнем по бистрiй водi”. До Дунаю
звертається дiвчина з проханням дiзнатися про
свою майбутню долю:
Ой Дунаю, Дунаєчку, тиха вода,
Кому ж я сi ой удаду, така млода?
Ци поповi, ци дяковi – дай же, Боже,
Як якому пияковi, зжалься, Боже!
А далi прохання переадресовується вже безпо-
середньо матерi:
Не дай мене, моя мамцю, за пияка,
Бо пропаде фортуниця, хоч би яка.
А дай мене, моя мамцю, за такого,
Що вiн мене вiрно любить, а я його22.
У варiантi ж цiєї пiснi, який я записав у
1982 р. у своєму с. Iльник Туркiвського р-ну
на Львiвщинi, Дунаю вже немає, дiвчина вiдра-
зу звертається безпосередньо до матерi: зв’язок з
мiфологiчною свiдомiстю втрачений, сюжет пере-
ходить у сферу соцiальних вiдносин.
Отже, наведенi у цiй статтi два варiанти сю-
жету пiснi весiльного циклу дають можливiсть
простежити процес демiфологiзацiї фольклору вiд
жертовної ритуальностi через символ перевiзни-
цтва до варiанту, де первiсне начало зберiгаєть-
ся як релiкт мiфологiчної пам’ятi, ядром якого
залишається мiф первiсних стихiй вогню i води.
Водночас релiкт цей є вiконцем у свiт космоло-
гiчної свiдомостi, завдяки якому сучасна людина
не втрачає свого мiстичного зв’язку iз всесвiтом,
зберiгається єднiсть мiкро- i макрокосмосу.
21Драч I. Лист до калини.– К.: Веселка, 1990.– С. 42.
22Народнi пiснi в записах Iвана Франка.– Львiв: Каме-
няр, 1966.– С. 145.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7218 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1028-5091 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:31:11Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ільницький, М. 2010-03-25T15:12:06Z 2010-03-25T15:12:06Z 2009 "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні / М. Ільницький // Народознавчі Зошити. — 2009. — № 1-2. — С. 130-134. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7218 uk Інститут народознавства НАН України Статті "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні “A Pine-Tree Was in Glow”: On Modifications in Symbols of Fire and Water at Folk Song Article published earlier |
| spellingShingle | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні Ільницький, М. Статті |
| title | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| title_alt | “A Pine-Tree Was in Glow”: On Modifications in Symbols of Fire and Water at Folk Song |
| title_full | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| title_fullStr | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| title_full_unstemmed | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| title_short | "Горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| title_sort | "горіла сосна...": модифікація символів вогню і води в народній пісні |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7218 |
| work_keys_str_mv | AT ílʹnicʹkiim gorílasosnamodifíkacíâsimvolívvognûívodivnarodníipísní AT ílʹnicʹkiim apinetreewasinglowonmodificationsinsymbolsoffireandwateratfolksong |