Усна колискова пісня: питання жанрової належності
Колискова пісня, залежно від тлумачення функції та значення, належить або до родинних, або до традиційних, тобто – обрядових пісень. Переплетення й поєднання елементів обрядового та окреслення психосоціального статусу дитини в родині є основою поетичної багатозначності усної колискової пісні, а тако...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слов’янський світ |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72229 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Усна колискова пісня: питання жанрової належності / Л. Пешікан-Люштанович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 115-128. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860131440876847104 |
|---|---|
| author | Пешікан-Люштанович, Л. |
| author_facet | Пешікан-Люштанович, Л. |
| citation_txt | Усна колискова пісня: питання жанрової належності / Л. Пешікан-Люштанович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 115-128. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | Колискова пісня, залежно від тлумачення функції та значення, належить або до родинних, або до традиційних, тобто – обрядових пісень. Переплетення й поєднання елементів обрядового та окреслення психосоціального статусу дитини в родині є основою поетичної багатозначності усної колискової пісні, а також її потенційної жанрової невизначеності.
Колыбельная песня, в зависимости от толкования функции и значения, принадлежит или к семейним, или к тридиционным – то есть обрядовым песням. Переплетение и совмещение элементов обрядового и определение психосоциального статуса ребёнка в семье есть основанием поэтической многозначности устной колыбельной песни, а также её потенциальной жанровой неопределённости.
Lullaby song, depending on the interpretation of the function and value, is either family or traditional, that is – ritual songs. Connecting and combining elements of ritual and outline the psychosocial status of the child in the family is the basis of an oral poetic lullaby and its potential genre uncertainty.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:45:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
115
УДК 398.831=163.41
Ліляна Пешікан-Люштанович
(Cербія)
УСНА КОЛИСКОВА ПІСНЯ:
ПИТАННЯ ЖАНРОВОЇ НАЛЕЖНОСТІ *
Колискова пісня, залежно від тлумачення функції та значення,
належить або до родинних, або до традиційних, тобто – обрядових
пісень. Переплетення й поєднання елементів обрядового та окрес-
лення психосоціального статусу дитини в родині є основою поетич-
ної багатозначності усної колискової пісні, а також її потенційної
жанрової невизначеності.
Ключові слова: усна колискова пісня, дитина, обряд переходу,
ініціант, благословення, захист, жанровий синкретизм, ретроспек-
ція, інтроспекція.
Колыбельная песня, в зависимости от толкования функции и
значения, принадлежит или к семейним, или к тридиционным – то
есть обрядовым песням. Переплетение и совмещение элементов об-
рядового и определение психосоциального статуса ребёнка в семье
есть основанием поэтической многозначности устной колыбельной
песни, а также её потенциальной жанровой неопределённости.
Ключевые слова: устная колыбельная песня, ребёнок, обряд пе-
рехода, инициант, благословение, защита, жанровый синкретизм,
ретроспекция, интроспекция.
Lullaby song, depending on the interpretation of the function and
value, is either family or traditional, that is – ritual songs. Connecting
* Дослідження, на якому ґрунтується ця стаття, проведено в рамках
проекту «Аспекти ідентитетів і їхнє формування в сербській літературі»
(№ 178005) за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки Республі-
ки Сербії.
ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ
СЛАВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
http://www.etnolog.org.ua
116
and combining elements of ritual and outline the psychosocial status of
the child in the family is the basis of an oral poetic lullaby and its poten-
tial genre uncertainty.
Keywords: oral lullaby, child, rite of passage, initiant, blessing, protec-
tion, genre syncretism, retrospection, introspection.
Усні колискові належать до тих пісень, які, на перший по-
гляд, чітко й недвозначно виокремлюються своїм основним
призначенням – приспати дитину (немовля). Материнською
любов’ю сповнені слова матері до дитини, коли вона, погоду-
вавши її, кладе в колиску:
Мајка ће т’ сису пружити,
А ти ћеш мајку сисати [9, бр. 278].
У всіх розглянутих дитину прикладах заколисує мама або
сестра. Вони звертаються до неї як по імені 1, так і за родин-
ним статусом.
Проте вже з перших записів стає очевидним те, що всі
«пісні, які співають дітям, коли заколисують» 2, – різні, і тому
Караджич до колискової «Цуцу, цуцу кобиле» [8, бр. 283] до-
дає ілюстративне зауваження: «Правда в тому, що ця пісень-
ка, яку й мені колись, ще як малій дитині, співали, не впи-
сується в наведені вище [«О соколе мој соколе!» [8, бр. 281]
та «Шикала се барка» [8, бр. 282]. – Л. П.-Л.], але мені знову
тепер здається, що вона з-поміж них на найпристойнішому
місці» [8, с. 207]. Важливо, як засвідчує практика, що пісня
«Цуцу, цуцу кобиле», яка, усупереч останньому рядку «Јова
мога будиле», ближча до «цупальок» (підкидання), яких спі-
вають, «коли дитину, підкидаючи на колінах, розважають».
Це стосується також пісні «Шикала се барка» [8, бр. 282], що
наближається до колискових завдяки люлянню, але за зміс-
том вона ближча до приспівок, які виконують під час гой-
дання 3. Можна помітити, що пісня «О соколе, мој соколе!» [8,
бр. 281] 4 лише умовно (темою про захист сну втомленого)
http://www.etnolog.org.ua
117
подібна до колискової, а за змістом може належати до родин-
них або любовних пісень.
Власне цей приклад чітко вказує на те, як обставини мо-
жуть змінити смисл пісні. Якби пісня, у якій жінка просить
сокола не ламати квіток і не будити воїна, була зарахована
до тем кохання чи родини, вона б, зрештою, долучилася до
опосередкованого дослідження кохання, неспокою перед
завтрашнім днем, і, звичайно, стриманої еротичної напру-
ги, уявлення картини весняних квітів під вікном та спіль-
ного ліжка, де жінка дивиться на сплячого коханого. Отже,
зарахована до колискових, вона може бути ще одним з опо-
середкованих благословінь, уміщених у картину бажаного
ідеалізованого завтрашнього дня, коли немовля стане ман-
дрівником і воїном.
Колисковою може стати будь-яка лірична пісня. Про це
наголошується в п’ятій книзі «Српских народних пјесама»:
«… Співачка Сімана, яка ці пісні промовляла і так записала,
каже, що зазвичай жінки співають дітям, коли їх заколисують,
і таку пісню, яка їм подобається» [9, с. 213] [курсив автора. –
Л. П.-Л.]. Можемо лише здогадуватися, чи це тому, що вже
за доби Вука «таких пісень було мало в сербського народу»
[9, с. 213], чи, можливо, і тому, що в мить заколисування ди-
тини як для матері, так і для сестри була нагода виявити свої
особисті почуття. Тут передусім маємо справу з особливим
жанровим синкретизмом усного співу.
Загалом, такі елементи змісту, як сон, гумор, чудесні та
казкові складові, а також дії, що їх супроводжують, – підки-
дання, гойдання, люляння, а крім того, талант та смак вико-
навця, – відбилися на колискових, що записувалися як пісні,
котрі, за строгою оцінкою, могли належати як за змістом, так
і за значенням до інших ліричних жанрів (обрядових, любов-
них, родинних, жартівливих, ігрових пісень) і навіть до ін-
ших родів: романсу, епічної пісні, насамперед благословення
http://www.etnolog.org.ua
118
та заклинання. Тому дослідник мусить зважати на інформа-
цію записувача, і якщо окремі пісні «не відповідають решті»
колискових, не можна нехтувати тим, що вони записані як
такі. Саме з аналізу конкретної пісні дізнаємося про цілий
традиційний ритуал заколисування, а також про складність
уявлень про дитину в усній народній творчості й традицій-
ній культурі.
Для всіх цих пісень спільним залишається основне призна-
чення – заколисувати дитину, чим зумовлено зміст, інтонацію
та емоційну складову. У більшості записаних пісень ідеться
про дитину-хлопчика. У розглянутому матеріалі зафіксовано
лише чотири приклади [2, бр. 190; 6, бр. 192; 1, бр. 308; 5, с. 16],
в основному з новіших збірок, які призначені для заколису-
вання дівчаток. До наведених прикладів можемо, напевно, до-
дати й пісні, які співають як хлопчикам, так і дівчаткам [5, с. 9;
8, бр. 274; варіант 5, с. 9; 1, бр. 320]. Якщо й існують колискові,
які співають дівчаткам, все одно головним персонажем колис-
кових з побажаннями теплоти і захисту залишаються хлоп-
ці, майбутні чоловіки-воїни, захисники. Це, зрештою, зумов-
лено типом культури, у якому перевага надається хлопчикам,
хоча й окреслено статус жінки в родині для народження / не-
народження хлопчиків. Про це свідчить низка етнографічних
записів. Так, І. Ястребов надав інформацію про відмінності
щодо догляду за породіллями, які народили хлопчиків і які –
дівчаток. Жінка, котра народить дівчинку, мала відразу ста-
ти до роботи, щоб дівчинка «у дівах не зисиділася» [17, с. 455–
456], тоді як та, котра народить хлопчика, залишалася кілька
днів у ліжку, щоб «майбутній чоловік не покидав дому та ро-
дини» [17, с. 455–456]. Тих. Джорджевич зазначає, що «інколи,
хоча й рідко, хотіли мати дівчаток» [28, с. 80], але лише тоді,
коли вже народилися 5 хлопчики.
Спільним для усної колискової як жанру є те, що дитина
в ній оточена передусім материнською ніжністю. Коли її за-
http://www.etnolog.org.ua
119
колисує сестра, то вона це робить ніби мама, «доки мама не
принесе молока» [5, с. 10], і повторює благословення та спо-
дівання на ідеальне майбутнє [1, бр. 320]. Саме ця наголо-
шена неритуальна теплота наближає усну колискову до духу
родинної пісні й навіть до сучасних пісень для дітей. Хоча,
безсумнівно, мають рацію й ті дослідники усної лірики, які,
слідом за твердженням Недича, уважають, що колискова
приховує «материнську любов між рядками пісні-заклинан-
ня» [14, с. 24], і тому зарахували усну колискову до обрядо-
вих пісень, наголосивши таким чином на її магічному, захис-
ному характері 6. Ще й сьогодні колискові народжуються на
постійному переплетенні цього обрядово-ритуального ас-
пекту зі споконвічною ніжністю й теплотою, з якою зверта-
ються до дитини 7.
Обрядовий підтекст часто відображений в усних колиско-
вих – у магічних формулах, які захищають дитину, у захисних
вчинках, які описуються, у постійному русі між ретроспекці-
єю та інтроспекцією: картинами бажаного та благословенного
народження й бажаного та благословенного майбутнього. Ко-
лискова може зберігати лише архаїчну захисну формулу і не
«тлумачити» її майбутніми бажаними особливостями дити-
ни. Так, наприклад, колискова зі збірки Василєвича [3, бр. 78]
зведена до образу дитини в позолоченій колисці – «шикали
беши», що, як предмет культури, протиставляється погранич-
ному простору народження – вовчому лісу, де вовчиця – по-
витуха, а віла – годувальниця. Алітерації приголосних с і ш
(«Љуљу синe, сaн тe прeвaриo, / Љуљу синe, у шикaли бeши»)
безпосередньо асоціюються із заспокоєнням дитини, яка не
хоче засинати, темна й загадкова картина лісу виділяє дитину
і матір з-поміж повсякденного життя й переносить їх до уяв-
ного захищеного та благословенного потойбічного простору.
Колискова завжди навіює, що народження є диво, що воно –
найвинятковіше явище і що дитину, принаймні в материн-
http://www.etnolog.org.ua
120
ській уяві, захищають та заступаються за неї потужні сили.
У варіанті тієї самої пісні ставлення до потойбічного поглиб-
люється з уточненням ролі міфологічних повитух: «Вучица
му пупак одрезала», «Б’јела вила на бабиње била, / Од купине
повој начинила, / Те повила мога малог сина» [3, бр. 296, варі-
анти тексту]. Народження в цих картинах відтіняється поєд-
нанням дійсності з потойбічним. Йому допомагають і його ж
уможливлюють не лише міфічні істоти – медіатори, але й ма-
тір, яка бере дитя під особистий захист. Магія не відкидає лю-
бові, вона постійно є нею.
Колискова може «відгадати» майбутні наслідки минулих
подій, передбачаючи в майбутньому дитини благотворне ви-
конання давньої магічної формули й нагромаджуючи поба-
жання, які походять і зі вчиненого, і зі сказаного. У кінці пісні
побажання та магічний захист дитини переростає в співан-
ня, яке само по собі виділяє, об’єднує та благословляє матір і
дитину:
Пјесму пјева твоја сретна мајка,
Да си сретан и весео мајци!
[3, бр. 296].
Навіть там, де в колискову вплітається розповідь про змі-
їного героя, втілена в картині рухомих знаків («Вучја капа и
од орла крило»), які дитя отримує при народженні як дар «бі-
лої віли», як запоруку майбутнього чарівного геройства, пе-
редбачається водночас гордість породіллі, котра, співаючи,
благословляє своє дитя. Шовкові пелюшки та пояс героя, рі-
зання пупа та весілля пов’язуються з надією, що те «як потріб-
но» зробиться в минулому, щоб у результаті мати щасливе та
безпечне майбутнє: «Кад ми будеш момак на женидбу, / Да те
нико не може урећи» [16, бр. 117; див. також: 5, с. 14].
Таке скорочення минулого, теперішнього та майбутнього з
позиції сучасного читача може мати майже комічний ефект.
http://www.etnolog.org.ua
121
Так, у пісні «Нинај ми, нинај, Јоване» дитя відкидає груди, щоб
женитися: «Нећу те више сисати, / Већ ћу се јунак женити»
[9, бр. 278]. Мати в пісні магічно прискорює час, указуючи на
те, що добре, бажане, благословенне вже є, і малює дотепну
картину, у якій відображається світ усної казки. Немовля весе-
литься щоранку й щовечора, біля двору крутиться тонка, біла
та рум’яна дівчина, яку мати відганяє словами:
За Јова је шћер у цара
Јову слична и прилична
[9, бр. 276].
Так буває і в колискових, у яких зображається уявний сон –
не лише як надприродна істота, а як і така, що покликана захис-
тити сплячого в потенційно небезпечну пору ночі 8, а також як
метафора ніжності й турботи матері. У двох колискових із пер-
шої книги Вука дитину один раз цілує мати («Санак ће га уми-
рити, / А мајка ће пољубити» – [8, бр. 275]) 9, а другий раз – сон
(«Сан те љуби и говори: /‘Ушикај се, драго моје’» – [8, бр. 274],
який до нього звертається з материнською теплотою. Одухотво-
ренням сну міг би бути й той іноземець, що приходить під при-
крашеним капелюхом, в пісні «Љуља мајка Радивоја» [5, с. 17] і
якому мати пропонує погойдати дитину:
Отуд момче јабанлија,
На њем капка кариклија,
Утім, основним навіюванням цієї пісні залишається почут-
тя любові, виражене нанизуванням метафор стосовно дитини:
«сила моя», «сонце моє», «горло, душа», «золото, благо», «сокіл
сизий». Паралельно зі сформульованими метафорами тут і не-
звичайна, дивна метафора «горло», яка наче вказує, що здат-
ність матері співати вміщена в тому, для кого це призначено.
Справді, ця сильна, емоційна, абсолютна посвята тому, для
кого призначена пісня, чітко вирізняє колискову, попри її без-
http://www.etnolog.org.ua
122
сумнівну захисну функцію й безпосередньо перейняті магіч-
ні формули 10, від заклинання, у якому хворий, зурочений стає
предметом захисної або любовної магії, зверненої до таємни-
чих потойбічних істот, що приносять добро або зло. Утілений
сон (як і його невід’ємна протилежність – безсоння 11), що, згід-
но із замовлянням, відсилається у ліс та воду, яскраво свідчить
про давній шар вірування. Натомість демінутивне звертання
сонче, яке свідчить про близькість із дитиною та материнське
тепло, існує й сьогодні, щоправда, скоріше як магія любові та
ніжності, яка у всі часи цілий світ зводить до дитини.
Те саме стосується й інших форм магічного захисту, разом
із надзвичайними колисками, що були зроблені багатьма май-
страми та помічниками, викувані із золота або позолочені,
прикрашені бісером, розмальовані тощо. Народжене в лісі не-
мовля («Majкa синa у гoри рoдилa») кладуть у розкішну колис-
ку, викувану на морі, на межі цього й того світів 12 [3, бр. 296,
варіант тексту] 13. Водночас ця колиска, окутана різними ви-
дами магічного захисту, є власне колискою, прикрашеною бі-
сером, яким дитя бавиться 14, або із дзеркальним склепінням,
у якому відображується мама [9, бр. 274]. Дзеркало як потуж-
ний магічний предмет [26, с. 399] поєднується тут із навію-
ванням особливого емоційного виокремлення та поєднанням
матері й дитини в цьому короткому періоді зростання, коли
вони є одним цілим:
Да с’ огледа Јованова мајка,
Када шика у бешици Jова…
Захисна магія в цих піснях переплітається з магією пое-
тичної мови й часто повністю в ній розчиняється. Нам не по-
трібно, скажімо, знати, що амулет, який гарантує своєчасне
пробудження, був «особливою кісточкою з крила півня» [19,
с. 480] і стосується вірування, які пов’язані з півнем як пта-
хом сонця, що відганяє демонів ночі [див.: 25; 19], щоб ми
http://www.etnolog.org.ua
123
насолоджувалися піснею, у якій мати одночасно і проганяє,
і хвалить півня:
Иш, кокоте, шарено ти перо,
Шарено ти перо ко пауну,
А бело ти крило ко лабуду.
немој будит злато у колевци!..
[5, с. 11].
Світ навколо дитини є новим, блискучим, дивним, наси-
ченим звуками та фарбами. У центрі цього розкішного сві-
ту – колиска і дитя, що спить у ній. Мати одночасно проганяє
і кличе павича «шаропера», створюючи багате, майже звуко-
наслідувальне відтворення його урочистого прогулювання та
навіювання розкішного, тремтливого калейдоскопу кольорів:
Не шетукај, не бабукај,
Не шобоћи, не клобоћи,
Спусти своје златно перје.
И не шири шарен-репа,
Уђи тако у одају,
Крилим Јови хлада чини:
Да ми Јово санак сања,
У бешици, у хладини.
[5, с. 10; види 9, бр. 277].
До магії поетичної мови долучається й картина ягнятка, яке
«скаче та бекає» біля матері та сплячої дитини [9, бр. 275], по-
єднуючи рефлекс давньої магічної дії, що вимагала заплака-
не дитя віднести до отари овець, аби йому «відбекали плач»
[19, с. 481], з універсальною, живою ніжністю, яка спрямова-
на на «все, що мале».
Розповідаючи про сучасну рецепцію усної колискової, Майя
Бошкович-Стулі наголошує на тому, що «думка… колиско-
вої збагачується саме насолодою від певного контексту» [31,
http://www.etnolog.org.ua
124
с. 171]. Можна сказати, що цей процес є двоспрямованим –
давній релігійно-магічний та обрядовий контекст може, з по-
зиції сучасного читача, додатково збагатитися естетичною уя-
вою, яка здійснюється навіть тоді, коли вона для нього не була
первинною. Магія слова з легкістю перетікає в магію поезії й
навпаки, а уявлення про дитину в усній колисковій постійно
коливається між ініціацією в обряді переходу, від належного
здійснення чого залежатиме все його майбутнє життя, і ма-
лою дитиною (предметом безмежної материнської любові),
якій для забавки надається цілий світ.
ПРИМІТКИ
1 Тут здебільшого усталені імена Йово / Йова, Радован, Радивоє або
Душко, що може також бути метафорою. Це залежить від ситуації вико-
нання: Вук Караджич до вірша «Води Јова за ручицу» [8, бр. 273] додає
зауваження: «...або яке ім’я буде в дитини» [8, с. 205]. З жіночих імен тра-
пляється Мара (три рази) [1, бр. 308; 2, бр. 190; 5, с. 16] та Ружа (раз)
[6, бр. 192], що також могло бути комбінацією усталеного імені та імені,
яке благословляє (троянда як рослина часто пов’язана з народженням, а
щодо дівчини метафора є досить частотною).
2 Вук С. Караджич у першій книзі «Српских народних пјесама» віден-
ського видання додає й це визначення до своєї детальної класифікації «жі-
ночих пісень».
3 Цупальки та пісні, які виконують під час гойдання, можна розгляда-
ти і як окрему частину ігрових пісень, тих, що виконуються під час «гри
ритмічним люлянням дитини», або навіть як «окрему групу ігор інтересу
ilinx [див: 33], разом із люлянням дорослих і пісень, якими воно супрово-
джується» [23, с. 73].
4 О соколе, мој соколе!
Не лети ми уз прозоре
Не ломи ми гарофане,
Не буди ми Јова мога;
Јер је трудан и уморан:
синоћ ми је с пута доша’,
А сјутра се на бој справља.
http://www.etnolog.org.ua
125
5 «На сина, отже, чекали, син був потрібен; цього вимагали родина,
предки та домашнє вогнище» [28, с. 64]. Про це безпосередньо мовиться і
в колисковій пісні: «Твоја браћа много живо вала / И од тебе добро дочека-
ла» [13, бр. 10]. Така наголошена нерівноправність у роду простежується і в
колисковій. Причини могли бути пов’язані із соціокультурними особливос-
тями традиційної спільноти, але, можливо, і з уявленням про те, що жінка,
як істота маргінальна, менше підвладна потенційним заклинанням та діям
демонів, ніж чоловік, який через культурні впливи більш підвладний будь-
якому контакту з чужорідним [див.: 35, s. 152–183; 36, s. 6–42; 24, с. 99–129].
6 Обрядовий характер колискової як пісні, яка «містить побажання
здоров’я та щастя на майбутнє, сповнене віри в благотворну та самостійну дію
слів» [32, s. 856], підтримує більшість авторів [див.: 37, s. 257; 30, с. 105–116;
38, s. 763]. До родинних пісень зараховують переважно давні колискові. Так і
сам Владан Недич, хоча й каже про пісню-заклинання, розглядає колискову в
передмові до своєї «Антологији…» з погляду родинних пісень. До родинних
пісень уміщує колискові і Міодраг А. Василєвич у своїх музикологічних збір-
ках. Родинною піснею вважає колискову також Відо Латкович, тому що вона
належить до пісень, «які співаються тільки в родинному колі» [22, с. 186].
Зоя Каранович у книзі «Народне песме у Даници» [6] зараховує колискову до
дитячих та родинних пісень, але згодом змінює ставлення до колискової і від-
носить її до обрядових та звичаєвих пісень [7; 21, с. 251–309].
7 «Вияви любові, ніжності та щирості збереглися до сьогодні, хоча віра
в чудодійні словесні формули давно зникла» [30, с. 856].
8 Про сон у слов’янських віруваннях та уявленнях див.: [18, с. 479–481].
9 Про те, що тут нерозривно переплітаються біла магія та любов, свідчить
і те, що, за широко розповсюдженими загальнослов’янськими віруваннями,
не потрібно цілувати сплячого, «особливо дитину, тому що може захворіти й
померти» [18, с. 480]. Табу цілування сплячого могло бути мотивоване подіб-
ністю сну та смерті, через яку цілування того, хто спить, нагадує цілування
покійника. Особливе питання в тому – чому колискова, і це в одному з най-
давніших записів порушує цю захисну норму. Можливо, тому, що для матері
поцілунки не мають характеру ритуальної поведінки або мають лише пози-
тивну конотацію («цілування стосується цілого, цілісного, недоторканного.
Цілування могло супроводжуватися виказуванням побажання здоров’я, хоча
само (у викривленому вигляді) містило таке побажання» [29, с. 572].
10 Наприклад: «Отуд иде Јока бајалица, / Она носи троја кола санка» [5,
с. 12]; «Уроци ти под ногама били, / Као коњу плоче све четири!» [5, с. 12].
11 «Несан вуци у гору однели» – [2, бр. 189; також, 1, бр. 307]; «Сан у
бешу, а несан под бешу» [5, с. 12]; «Уроци ти по гори ходили / Моме сину
http://www.etnolog.org.ua
126
ништа не удили / Но удили дрвљу и камењу» [5, с. 14] «Уроке ти вода
однијела, / Мимо твоју љуљу пронијела» [5, с. 17].
12 «Шлях до іншого царства проходить крізь зміїну морду та крізь воду
й пізніше – по воді» [39, с. 400]. Як місце дотику та роздвоєння світу живих
і мертвих, море є виразно амбівалентним, як і всі водні межі, які перейма-
ють властивості обох світів [34, с. 123]), стаючи «парадоксальним місцем,
де вони об’єднані між собою» [20, с. 63].
13 Див. також інщі дослідження [9, бр. 274; 5, с. 12; 5, с. 13; 5, с. 14].
14 Трећи кити бисер по бешици
Чим ће нам се Јово забавити.
[5, с. 12].
ДЖЕРЕЛА
1. Бован В. Лирске и епске песме Косова и Метохије. – Приштина ; Бе-
оград, 2001.
2. Васиљевић М. А. Југословенски музички фолклор I. Народне мелодије
које се певају на Космету. – Београд, 1950.
3. Васиљевић М. А. Народне мелодије из Санџака. – Београд, 1953.
4. Васиљевић М. А. Народне мелодије Црне Горе. – Бeoгрaд, 1965.
5. Вујчић Н. Српска народна књижевност за децу. – Бeoгрaд, 2006.
6. Карановић З. Народне песме у Даници. – Нови Сад ; Бeoгрaд, 1990.
7. Карановић З. Народне песме у Матици. – Нови Сад ; Бeoгрaд, 1999.
8. Караџић В. С. Српске народне пјесме I. Приредио В. Недић. –
Бeoгрaд, 1975.
9. Караџић В. С. Српске народне пјесме V. Приредио Љ. Стојановић. –
Београд, 1898.
10. Караџић В. С. Српске народне пјесме из необјављених рукописа
Вука Стеф. Караџића I. За штампу приредили Живомир Младеновић и
Владан Недић. – Бeoгрaд, 1973.
11. Матицки М. Народне песме у Вили. – Нови Сад ; Бeoгрaд, 1985.
12. Матицки М., Радевић М. Народне песме у српској периодици до
1864. – Нови Сад ; Бeoгрaд, 2007.
13. Матицки М., Радевић М. Народне песме у Српско-Далматинском
магазину. – Нови Сад ; Бeoгрaд, 2010.
14. Недић В. Антологија народних лирских песама. – Београд, 1977.
15. Рaдeнкoвић Љ. Нaрoднe бaсмe и бaјaњa. – Ниш ; Приштинa ;
Kрaгујeвaц, 1982.
http://www.etnolog.org.ua
127
16. Шаулић Ј. Лирска народна поезија Црне Горе. – Титоград, 1965.
17. Ястребов И. С. Обычаи и песни турецких Сербов (в Призрене. Ипе-
ке. Мораве и Дибре). – С.Пб., 1886.
ЛІТЕРАТУРА
18. Гура А. В. Сан // Словенска митологија. Енциклопедијски речник.
Редактори С. М. Толстој и Љ. Раденковић. – Београд, 2001. – С. 479–481.
19. Гура А. В. Симболика животиња у словенској народној традицији. –
Београд, 2005.
20. Eлиjaдe М. [M Eliade] Свето и профано / С француског превео
З. Стојановић. Предговор написао С. Марић. – Нови Сад, 1986.
21. Карановић З. Архајски корени српске усмене лирске поезије //
Антологија српске лирске усмене поезије. – Нови Сад, 1996. – С. 251–309.
22. Латковић В. Народна књижевност I. Припремиле за штампу
Р. Пешић и Н. Милошевић. – Београд, 1975.
23. Пешикан-Љуштановић Љ. Играчке песме // Станаја село запали.
Огледи о усменој књижевности. – Нови Сад, 2007. – С. 60–76.
24. Пешикан-Љуштановић Љ. Свете и проклете – жене из породице
Бранковић у историји и усменој традицији // Станаја село запали. Огледи о
усменој књижевности. – Нови Сад, 2007. – С. 99–129.
25. Раденковић Љ. Симболика света у народној магији Јужних
Словена. – Ниш ; Београд, 1996.
26. Толстој С. М. [С. М. Толстой] Огледало // Словенска митологија.
Енциклопедијски речник / ред. С. М. Толстој и Љ. Раденковић. – Београд,
2001. – С. 399–400.
27. Ђорђевић Т. Р. Вештица и вила у нашем народном веровању и
предању / приредила и написала поговор Н. П. Перишић. – Београд ; Горњи
Милановац, 1989.
28. Ђорђевић Т. Р. Деца у веровањима и обичајима нашег народа. – Бе-
оград ; Ниш, 1990.
29. Топорков А. Л. Целивање. Љубљење // Словенска митологија.
Енциклопедијски речник. – Београд, 2001. – С. 572.
30. Шаранчић-Чутура С. Могућности тумачења усмене лирске
поезије // Норма. XII. – 2–3/2007. – С. 105–116.
31. Bošković-Stulli М. O usmenoj književnosti izvan izvornoga konteksta //
Usmena književnost nekad i danas. – Beograd, 1983. – S. 151–178.
32. H. K. [H. Krnjević]. Uspavanka // Rečnik književnih termina. Glavni i
odgovorni urednik D. Živković. – Beograd, 1985. – S. 856.
http://www.etnolog.org.ua
128
33. Кајоа R. [R. Cailois]. Igre i ljudi. – Beograd, 1965.
34. Lič E. Kultura i komunikacija / preveo s engleskog B. Hlebc. – Beograd,
1983.
35. Ortner Š. Žena spram muškarca kao priroda spram kulture // Antropo-
logija žene. Zbornik / priredile i predgovor napisale Ž. Papić i L. Sklevicky.
Preveo B. Vučićević. – Beograd, 1983. – S. 152–183.
36. Papić Ž., Sklevicky L. Antropologija žene – novi horizonti analize polno-
sti u društvu // Antropologija žene. – S. 7–42.
37. Pešić R., Milošević-Đorđević N. Uspavanke // Narodna književnost. –
Beograd, 1984. – S. 257.
38. Popović T. Uspavanka // Rečnik književnih termina. – Beograd, 2007. –
S. 763.
39. Prop V. J. Historijski korijeni bajke. Prevela V. Flaker. – Sarajevo, 1990.
Переклад із сербської Ірини Маркович
SUMMARY
Oral lullaby, depending on the apprehension of its function and
meaning, is classified either as a family or as a traditional, i.e. a ritual
song. The interweaving and blending of ritual elements and outlining the
psycho-social status of a child in a family present the basis of poetic sug-
gestiveness of an oral lullaby. The common thread to all these songs is
their main purpose – to help a child falling asleep – as well as the content,
intonation and emotional arrangement stipulated by that purpose.
The research on a Serbian material, from the collections of Vuk
Karadzic to the material collected in the mid-20th century, reveals that
songs recorded as lullabies also include songs that, strictly observing,
could belong with their content and meaning to other lyric genres as
well (ritual, love, family, comic, dance songs), and even to other genres
of literature: romance, epic poem, and primarily, blessing and verse fable.
Hence, the only possible research standpoint has to be established on the
writer’s record data, that is, on the fact that the songs have been writ-
ten as such. Furthermore, it can be a motive for a deeper insight of both
the concrete song and the overall traditional sleeping ritual, and even the
complexity on the presentation of a child in oral traditional opus and
traditional culture.
Keywords: oral lullaby, child, rite of passage, initiant, blessing, protec-
tion, genre syncretism, retrospection, introspection.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72229 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:45:07Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пешікан-Люштанович, Л. 2014-12-20T15:15:14Z 2014-12-20T15:15:14Z 2013 Усна колискова пісня: питання жанрової належності / Л. Пешікан-Люштанович // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 115-128. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72229 398.831=163.41 Колискова пісня, залежно від тлумачення функції та значення, належить або до родинних, або до традиційних, тобто – обрядових пісень. Переплетення й поєднання елементів обрядового та окреслення психосоціального статусу дитини в родині є основою поетичної багатозначності усної колискової пісні, а також її потенційної жанрової невизначеності. Колыбельная песня, в зависимости от толкования функции и значения, принадлежит или к семейним, или к тридиционным – то есть обрядовым песням. Переплетение и совмещение элементов обрядового и определение психосоциального статуса ребёнка в семье есть основанием поэтической многозначности устной колыбельной песни, а также её потенциальной жанровой неопределённости. Lullaby song, depending on the interpretation of the function and value, is either family or traditional, that is – ritual songs. Connecting and combining elements of ritual and outline the psychosocial status of the child in the family is the basis of an oral poetic lullaby and its potential genre uncertainty. Дослідження, на якому ґрунтується ця стаття, проведено в рамках проекту «Аспекти ідентитетів і їхнє формування в сербській літературі» (№ 178005) за фінансової підтримки Міністерства освіти і науки Республіки Сербії. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Усна колискова пісня: питання жанрової належності Article published earlier |
| spellingShingle | Усна колискова пісня: питання жанрової належності Пешікан-Люштанович, Л. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| title_full | Усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| title_fullStr | Усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| title_full_unstemmed | Усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| title_short | Усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| title_sort | усна колискова пісня: питання жанрової належності |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72229 |
| work_keys_str_mv | AT pešíkanlûštanovičl usnakoliskovapísnâpitannâžanrovoínaležností |