Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева
У статті досліджено колискові пісні, які мають прадавню міфологічну природу, що паралельно з родильними обрядами покликані включити новонароджену дитину до соціуму; також подано тлумачення снів, які віщують народження дитини. В статье исследуются имеющие древнюю мифологическую природу колыбельные пе...
Saved in:
| Published in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72231 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева / Т.М. Шевчук // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 144-159. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860119993446825984 |
|---|---|
| author | Шевчук, Т.М. |
| author_facet | Шевчук, Т.М. |
| citation_txt | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева / Т.М. Шевчук // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 144-159. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | У статті досліджено колискові пісні, які мають прадавню міфологічну природу, що паралельно з родильними обрядами покликані включити новонароджену дитину до соціуму; також подано тлумачення снів, які віщують народження дитини.
В статье исследуются имеющие древнюю мифологическую природу колыбельные песни, которые параллельно с родильными обрядами призваны включить новорожденного ребенка в социум; также дается толкование снов, которые предвещают рождение ребенка.
The article investigates the lullabies, which have mythological nature, which along with natal rites being called on to adapt a newborn child to society. There is also an interpretation of dreams which foretell childbirth.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:38:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
144
УДК 398.831
Т. М. Шевчук
КОЛИСКОВІ ПІСНІ:
КОНЦЕПТ СВІТЛА ТА ОБРАЗ-СИМВОЛ ДЕРЕВА
У статті досліджено колискові пісні, які мають прадавню міфо-
логічну природу, що паралельно з родильними обрядами покли кані
включити новонароджену дитину до соціуму; також подано тлума-
чення снів, які віщують народження дитини.
Ключові слова: колискові пісні, колядки, щедрівки, сновидіння,
міфологічна структура, дерево, світло.
В статье исследуются имеющие древнюю мифологическую при-
роду колыбельные песни, которые параллельно с родильными обря-
дами призваны включить новорожденного ребенка в социум; также
дается толкование снов, которые предвещают рождение ребенка.
Ключевые слова: колыбельные песни, колядки, щедровки, сно-
видения, мифологическая структура, дерево, свет.
The article investigates the lullabies, which have mythological nature,
which along with natal rites being called on to adapt a newborn child to
society. There is also an interpretation of dreams which foretell childbirth.
Keywords: lullabies, carols, ritual songs, dreams, mythological struc-
ture, tree, light.
Новонароджену дитину приспівують 1 (на противагу про-
цесу відспівування людини, яка покидає «білий світ»). Саме
для такого приспівування й призначені колискові пісні. Їх
вико навцями були не тільки жінки, але й старші діти та чо-
ловіки [3, с. 117]. Саме чоловік, за спостереженням сучасних
російських етнологів, наспівував колискову під час весільного
обряду (нам не відомо, чи було щось подібне в Україні, оскіль-
ки такими матеріалами ще ніхто не цікавився): на другий день
весілля молодих вели в баню, у кутку якої сидів чоловік, гой-
дав ляльку (чи поліно) і співав колискову [13, с. 176]. У казці
http://www.etnolog.org.ua
145
«Івашечко» баба кладе в колиску дерев’яний «чурбак» і співає
колискову. Починається казка так: «Як був собі дід та баба, у
них зроду не було дітей. Баба і просить діда:
– Затеши та й затеши мені чурбак, а я положу в колисочку
та й буду колихати. Дід затесав чурбачок. Вона поклала його в
колиску, колише і приспівує:
Кипи, кипи, кулешику,
Зварю кашки Тилешику
Із ручками, із ніжками,
З каренькими очичками!
Проказала три рази – стала ручка одна, проспівала іще три
рази – стала друга ручка; а дальше як проспівала – стала ніжка
одна, а за нею і друга, за ними очиці, ротик, носик... І зробився
справжній живенький хлопчик» 2. Про колискові як про піс-
ні, що «творять» людину, розмірковують і сучасні дослідники
дитячого фольклору: колискові пісні, «...паралельно з обряда-
ми “доформування дитини”, включають її в селянський соці-
ум» [1, с. 220]. У радянській фольклористиці колискові пісні
здебільшого називали родинно-побутовими, хоч і відзнача-
ли їх давнє походження, міфологічну природу образності та
зв’язок із замовляннями. Оскільки колискові пісні органіч-
но пов’язані з темою народження, ідеєю Початку, вони, як і
родильна обрядовість загалом, є визначальними в житті ма-
ленької людини. У них простежуються універсальні міфоло-
гічні ідеї Світла й Дерева.
Світло
Про новонароджену людину кажуть: «З’явилася на світ».
Серед снів, які віщують народження дитини, є й такі, що їх
інформатори не можуть точно вербалізувати, а відзначають:
«Сон був світлий» («світло в жіночих сновидіннях означає ва-
гітність – інколи їм [вагітним жінкам. – Т. Ш.] сниться “люди-
http://www.etnolog.org.ua
146
на, що світиться”») [10, с. 298]. У текстах колискових пісень
світло пов’язане із самою дитиною (в ав торських колискових
вона порівнюється з промінчиком чи навіть з ліхтариком); це
і вікно в традиційних колискових піс нях, коло якого «ходить
сон». Він теж світлий – у тонкій білій «кошулоньці»:
Ой ходив сон по улиці
В тонейкій білій кошулиці [2, с. 52].
Ой ходить сон по улонці
В білесенькій кошулонці [2, с. 52].
У цьому зв’язку зазначимо, що російська дослідниця Анна
Плотнікова звернула увагу на семантику білого кольору, про-
тлумачивши традиційне поняття «сорочечка» новонародже-
ного: «Білий колір у прикметах служить свідченням того, що
немовля чекає доля героя, здатного боротися з небезпечними
демонологічними персонажами (відьмою, чаклуном). В Істрії
(північна Адріатика, Хорватія) вважають, що народжена в
“сорочечці” білого кольору дитина наділена надзвичайною
силою, її називають krsnik, вона бореться з відьмами, шмато-
чок “сорочки” зашивають їй під шкіру під пахвою, щоб відьми
її не перемогли. За іншими даними з п-ва Істрія, білого кольо-
ру “сорочечку” зберігають до повноліття майбутнього героя
“крсніка”: коли він подорослішає, її віддають йому як таліс-
ман, щоб героя не змогли перемогти відьми» [8, с. 77].
Отже, спочатку світлий сон приходить до вагітної жінки, а
згодом – до новонародженої дитини. Універсальний, за твер-
дженням Мірчі Еліаде, досвід світла є духовний по суті, бо від-
криває перед суб’єктом світ Духа: «...зустріч із світлом спри-
чинює прорив в існуванні суб’єкта, відкриваючи йому (або
проясняючи) світ Духа, праведності і свободи; коротше кажу-
чи, існування як божественного творення, або Світ, освяче-
ний присутністю Бога» [4, с. 549]. Колисання в колисці є крос-
http://www.etnolog.org.ua
147
жанровим мотивом усієї обрядової системи, виокремлює
світлу подію народження дитини, народження пари, заколи-
сування щастя-долі. Серед колядок і щедрівок, опублікованих
Володимиром Гнатюком, нараховуємо кілька десятків текстів,
у яких згадується колиска й колисання, до того ж колишуть
не тільки руки, але й голосочки (колискові пісні – це і є коли-
сання голосом). Тісний зв’язок зберігають колискові також із
хрестильними піснями – в обох групах текстів дитину колише
сама Мати Божа:
1. Ой де ж бо ти, Мати Божа, ой де ж ти була?
– В Іванихи породіллі дитятко купала.
2. Ой де ж бо ти, Мати Божа, ой де ж ти була?
– В Іванихи породіллі дитя колихала 3.
Відомі болгарські вірування, згідно з якими Богородиця
присутня при пологах [9, с. 157].
Дерево
Колисання на дереві – домінуючий міфологічний мотив ко-
лискових пісень (колиску чіпляють на дубі, яблуньці, кали-
ні тощо). Авторка цих рядків записала 1984 року в с. Корчин
Сколівського району Львівської області таку колискову в са-
дибі місцевого вчителя Мирона Захарчина:
Ой повішу колисоньку
Та й на ябліноньку [курсив наш. – Т. Ш.],
Ой хто ж буде колисати
Мою дітиноньку.
Буде вітер повівати,
Колиску гойдати,
Буде моя дітинонька,
Як мак процвітати.
Ой колишся, колисонько,
http://www.etnolog.org.ua
148
Од кута до кута,
Ой спи, моя дітинонька,
Солодка покута.
Ой колишся, колисонько,
Я тебе колишу,
Доки не вснеш, моя пташко,
Я тебе не лишу.
Колиску в колискових піснях нерідко чіпляють саме на пло-
дових деревах – яблуні, груші тощо, які наявні у віруваннях та
обрядах, пов’язаних із народженням дитини 4.
Чимало таких прикладів знаходимо у виданні «Дитячий
фольклор. Колискові пісні та забавлянки», упорядкованому
Галиною Довженок і Катериною Луганською:
Люляй, люляй, муй синочку,
Справлю тобі колисочку.
Справлю тобі колисочку
Та й повішу на дубочку
[тут і далі курсив наш. – Т. Ш.].
Ей сонце зійде, обогріє,
Листок опаде та й накриє.
Будут пташки прилітати та й будут співати,
Дитиночку малесеньку будут присипляти
[2, № 142, с. 186].
Ой повішу колисочку
Та й на калиночку,
Буде вітрец колисати
Любу дитиночку.
Буде вітрец повівати,
Колисков хитати.
Дрібний дощик буде іти,
Дитя напувати [2, № 149, с. 88].
http://www.etnolog.org.ua
149
Повішу я колисочку
В темнім лісі
На липочку,
В темнім лісі
На липочку.
Буде вітрець повівати,
Мале дитя колисати.
Будут пташки прилітати
Та будут співати... [2, № 143, с. 87].
У піснях колисочку чіпляють також на вербу, явір.
Таке колисання є суто духовним актом, адже ми не має-
мо відомостей про чіпляння колиски на дереві в реально-
му житті. М. Еліаде, звертаючи увагу на образ дерева у сві-
ті несвідо мого, відзначив, що він вельми часто трапляється в
сновидін нях. Символізм дерева в міфологіях та релігіях сві-
ту досить складний, пов’язаний з ідеєю оновлення, відро-
дження, «джерела життя і молодості» [4, с. 142]. Поява де-
рева в сні може ві щувати народження: авторці цих рядків
перед народженням дитини приснився кущ, на якому роз-
квітали троянди (рожі). З кущем троянди пов’язані риту-
альні дії та вірування болгар: у Фракії «послід» («дитяче
місце») закопують під трояндовий кущ [9, с. 168]. За маке-
донськими уявленнями, у кущах шип шини (дикої рожі) са-
мовіли чіпляли колиски для своїх дітей. Але у випадку
хвороби дитини на шипшину чіпляли її одежу, чекаючи до-
помоги надприродних сил [9, с. 630, № 39, № 41]. У білорусь-
ких замовляннях, зафіксованих у Гомельській і Ві тебській
областях, Пречиста Мати несе три троянди, третьою виганяє
хворобу [5, с. 338].
Серед текстів колядок та щедрівок про первовічну людину,
що їх наводить Ксенофонт Сосенко 5 у своїй монографії «Куль-
турно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щед-
рого Вечера», є й такі, де згадується про розквітання рожі:
http://www.etnolog.org.ua
150
Над Марією рожа процвітає,
А з тії рожі та вилетів птах,
Та полетів птах попід небеса;
Усі небеса розтворилися,
Усі святі поклонилися.
А це ж не птах, це син божий,
Це син божий людий намножив.
(Вол[одимир] Гнат[юк]. ор. с., 106, 2, В.).
А в тій церковці три гроби стоїть,
А в першому гробі Сус Христос лежить,
А в другому гробі святий Ілія,
А в третьому гробі свята Марія,
Над Сусом Христом свічі палають,
Над Илійою свічі палають,
Над Марією рожа процвіла,
А з тої рожі вилетів пташок.
Не є то пташок, то Божая сила,
Що по всьому світі
Людий розмножила.
(Труды П. Чубинського, т. ІІІ, с. 447 і
10 А) [12, с. 236].
Аналізуючи три приклади українських колядок про похо-
дження людей (VII, VIII і ІХ), К. Сосенко відзначив їхню схо-
жість з «уралалтайськими» 6 переказами, що стосуються теми
розмноження людей Сином Божим. Він згадав також індоіран-
ський міф, у якому розповідається про народження чоловіка з
андрогінної рослини, двох дерев-близнят, що ростуть з од ного
кореня. В «уралалтайськім міті» син божий Нумі Торум 7 сотво-
рив людей з верболозу і глини [12, с. 317]. У схристияні зованих
українських колядках про розквітання рожі (проци тованих
вище) сказано, що в міфічній церкві стоять три гроби (Ісуса
Христа, Марії, одного зі святих), а над Марією розквітає рожа.
Із цієї рожі вилітає птах (навіть у сучасних тлумачен нях снів
поява вилітаючого птаха віщує народження дитини). Птах ле-
http://www.etnolog.org.ua
151
тить у піднебесся, небеса відкриваються, і всі святі вклоняють-
ся цьому птаху (це – Син Божий). Цей приклад, на думку К. Со-
сенка, дуже нагадує єзидський 8 міф про Сина Божого в кущі
рожі, що ріс посеред первісного моря. У цьо му єзидському при-
кладі, як і в українських щедрівках, рожа є символом Прадерева.
Оскільки вітчизною рожі вважається Мала Азія, вона є улюбле-
ницею Півдня, символом невиннос ті, цнотливості. Саме тому
К. Сосенко вважав, що мотив рожі як райського дерева україн-
ці запозичили «з Півдня». Як сим вол невинності рожа була гід-
ним деревом для Сина Божого в єзидському міфі та колядках
про Діву Марію. Розглядаючи колядковий міф про рожу й Сина
Божого, К. Сосенко припускав наявність у ньому оригінальної
української концепції. Він на вів приклад, уміщений у першому
томі «Трудов...» П. Чубин ського: «Бог сотворив первісно Еву з
рожі і поставив її перед пробудженим зі сну Адамом, питаю-
чи його, чи вона йому по добається. Але Адам був невдоволе-
ний, що Ева не такого по ходження, як він, і зажадав іншої. Тоді
Бог сотворив йому нову Еву з глини, а тоту з рожі взяв до неба.
З тої першої Еви народи лася Марія» [12, с. 318]. «Прадерево –
дерево життя – райське дерево» – так назвав один з підрозділів
своєї книги К. Сосен ко. Він звернув увагу на те, що мотив Пра-
дерева в почині сві ту не є загальноприйнятим у світових космо-
гонічних «пере казах», але як міфологічна ідея Прадерево попу-
лярне в усьому світі й подекуди ясно проявляє свій «світляний»
символізм: «Його фіґурою є молочна дорога на небі, яку нази-
вають мно гі народи деревом світа. Прадерево або світове дере-
во призна не найвизначнійшими мітольоґами за символ люнар-
ний. Paul Ehrenreich 9 видить в молочній дорозі образ мітичного
дерева в такім розумінні, що сонце, місяць і зорі, це овочі того
дерева. Ми увидимо понизше з розгляду колядок про райське
дерево, як дуже влучною є отся замітка цего досвідченого уче-
ного мі тольоґа: як раз колядкові перекази співають що перво-
вічними ріками сплинула на світ на райськім дереві астраль-
http://www.etnolog.org.ua
152
на тріяда: місяць, сонце і зоря» [12, с. 250]. У цьому контексті
К. Сосен ко згадав і про різдвяну ялинку та її «напівкульт» у Пів-
нічно-Західній Європі. Продовжуючи його міркування, додам,
що прикрашена різдвяна ялинка, з її сріблястими й золотавими
кульками та «зірками», є своєрідним модифікованим образом
Прадерева, з його «світляними овочами» – зорями, місяцем і
сонцем. Мотив Прадерева (або райського дерева), за виснов-
ком К. Сосенка, поширений між народами індоєвропейської
сім’ї (мовиться про іранське Прадерево серед первісного моря).
В українських колядках і щедрівках це Прадерево є де ревом
життя, містичним чинником розмноження людського роду.
Воно з’являється на людських подвір’ях у свято Різдва, прино-
сячи благословення небесне, пробуджуючи нове життя. У ко-
лядках про початок світу на Прадереві (або під ним) з’являється
символічно місяць у подобі хлопчика в золотій ко лисці. На під-
твердження своїх висновків К. Сосенко навів тек сти колядок і
щедрівок про первовічну людину з подвійною темою – космо-
гонічною та «люнароно-мітольоґійною»:
Ой у поли, в поли, в широкім поли,
У широкім поли близько дороги
Й стоя ж там є два явори.
Я тих яворах по конареви,
А тих конарах жовта колиска,
А ті колисці біла перина,
На тій перині білий молодчик...
(Далі співається про зріст цего
молодчика, все в люнарних символах)
(Гл. Кол. і Щедр. Вол. Гнатюка ст. 78, ч. 203, Д.).
Ой там у поли там два явори,
А міжи ним чом колисочка (чомусь то колисочка),
А у тій колисці гайноє паня.
Колишеж його старая ненька.
http://www.etnolog.org.ua
153
Старая ненька його матінка:
– Ой люлю, люлю, гайноє паня...
(Ор. с. ст. 369. ч. 60 з села Ліктя ад Дрогобич).
На оней горі, оней високій
В раю, в раю, ангели грают!
Там же ми стоят два явороньки,
На явороньках чуть регіжоньки,
На регіжоньках колисонька.
В колисонці Біжеє дитя.
Колисала го Біжая мати...
(Ор. с. щедр. ч. 36) [12, с. 235].
К. Сосенко вбачав аналогію між колядками й «уралалтай-
ськими» та австронезійськими 10 міфами, у яких виразно ска-
зано про народження людей з першого у світі дерева: «...але в
колядках нігде про це не говориться, хоч космогонійні коляд-
ки співають про появу перших людей в подобі астральних сві-
тил на райськім дереві або у містичних небесних святинях (з
райського дерева)» [12, с. 316]. Розмірковуючи над змістом ко-
лядок про появу первовічного хлопчика, К. Сосенко зауважив,
що світогляд народу в питанні походження людей є насправ-
ді неясний, повен міфологічних символів і відірваний не лише
від реального світу, але й від своїх первісних міфічних основ.
Проте для їхнього пояснення можуть слугувати міфи жителів
острова Ніас (Індонезія) про першого чоловіка: «Цікаві вони
тим, що криється в них ядро переказів про місячного пра-
чоловіка, проширених в східно-полудневих областях і Океанії
і аж по східну Австралію» [12, с. 319]. Але є й інший міф, що
суголосний з багатьма ідеями українських колядок: Найвище
Єство, купаючись у чистій, як скло, криниці, бере в кулак зем-
лю завбільшки з яйце, робить з неї фігурку предка, прикладає
до своїх уст. Тоді той починає говорити, як дитина. Цей пер-
ший чоловік був бездітний, але з його правого ока утворилося
сонце, а з лівого – місяць. У цьому міфі є пояснення колядко-
http://www.etnolog.org.ua
154
вої мітичної купелі Господа. На райському дереві з’являється
перша людська рідня. Також у цьому міфі є пояснення україн-
ського міфологічного образу Христа з астральною тріадою
(аналогія – єгипетський Гор із сонцем та місяцем в очах 11).
«Але надівсе дає нам цей австронезський міт розвязку коляд-
кових образців про появу перших людей на землі: чи поява
малого дитяти між двома райськими деревами, або під рай-
ським деревом, що нагадує появу австронезського першого
предка – дитяти в руках творця; чи появу дівчини або парубка
в човні на первовічних водах; або першої рідні на райськім де-
реві ще й до того в астральній подобі, яка нагадує австронез-
ські золоті овочі на первовічнім дереві» [12, с. 320]. К. Сосен-
ко окремо подав приклади колядок про первовічне дівчатко,
перво вічну дівчину-відданицю та про дівчину-матір:
І. На горі сосна золоторясна,
Під тов сосною срібна колиска,
Колише ся в ній гречная панна...
(Дальше спеціяльні люнарні образці про три фази
місяця:
Колишуть єї три молодчики і т. д.)
(ор. с. т. ІІ. ч. 288, з Івановець біля Коломиї).
ІІ. Й а в чистім поли стоїть яблінка,
На тій яблонці золота гільця,
На тій гільци гей колисочка (буцім колисочка),
На тій колисочці гей подушечка, –
Надійшла в нею гречна панянка,
Заносили ї три голосочки і пр.
(ор. с. ч. 288. Б.) [12, с. 237].
Колядки й щедрівки – ключ до тлумачення традиційно-
го світогляду, а міфічний світ Різдва є, по суті, світом ди-
тинства. Святий Вечір – первовічна містерія появи життя,
народження світу; Різдво, таким чином, несподівано про-
http://www.etnolog.org.ua
155
являється як космологічний символ Дитинства. У колядках
про первовічну людину / дитину та про купіль Бога є зраз-
ки колихання / приспівування й купелі дитини (дитина зану-
рюється в сакральний простір / час, потрапляючи в колиску,
що розміщується на астральному Прадереві). За колядними
зразками структуровані також власне колискові пісні, при-
значені для виколисування новонароджених дітей. Однак у
звичну для фольклористичної літератури схему «дитячий
фольклор» і «фольклор для дітей» колядки, як правило, не
потрапляють, хоча в традиційному репертуарі є колядки но-
вонародженим та малолітнім дітям (це засвідчено в рукопис-
них зшитках, які зберігаються в нашому архіві, де є тексти
колядок новонародженим, що побутують у Житомирській та
Івано-Франківській областях).
ПРИМІТКИ
1 Про приспівування дитини мовиться, зокрема, у тексті колискової
«Шкода ліса Лебедина»:
Шкода ліса Лебедина,
Же в нім нема соловію:
Нема кому рано встати,
Дітятойку приспівати [2, № 37, с. 57].
2 Записала М. Ягниченкова в с. Новоєкатеринославка від І. Рудича [6,
с. 113–114].
3 Записав Климент Квітка на початку ХХ ст. від Лесі Українки. Пісня
із с. Миропілля Звягильського повіту Волинської губернії [7, с. 158–159].
4 У Македонії «послід» при народженні хлопчика закопували в садку
під сливою чи яблунею, щоб забезпечити народження наступних дітей.
Коли ж народжувалася дівчинка, «послід» закопували під горіхом чи гру-
шею. «У сербських селах, щоб і далі народжувалися дівчатка, закопують
“постельку” під сливою (“жіноче дерево”), щоб народжувалися хлопчи-
ки – під горіх (“чоловіче дерево”). Жінки, які не бажають більше мати ді-
тей, закопують “постельку” під тополю і кажуть: “Кад топола род имала,
тад и ја дете родила” (коли тополя вродить, тоді й я народжу) або ж зако-
http://www.etnolog.org.ua
156
пують її частини по боках висохлого річища... “Постельку” закопують під
дерево, яке родить, коли хочуть, щоб і далі народжувалися діти, під дерево,
що не родить, під сухе дерево, під камінь.., коли не хочуть більше мати ді-
тей» [9, с. 168].
5 Праці К. Сосенка досі не отримали належної оцінки, що об’єктивно
випливає з наведеного ним величезного порівняльного історико-релігіє-
знавчого та етнологічного матеріалу, а також культурогенетичного синте-
зу, до сприйняття яких часто виявляються не готовими навіть спеціалісти.
К. Сосенко пройшов вишкіл науковця в австрійських етнологів, очолюва-
них В. Шмідтом, якого вважають засновником так званої школи культур-
них округів, що була одним з напрямів дифузіонізму. Водночас К. Сосенка
не маємо права вважати епігоном В. Шмідта, яким його зображав дехто з
ідейних опонентів. Не можна його визнати і власне дифузіоністом у стро-
гому розумінні цього слова, оскільки він, досліджуючи витоки українських
свят та обрядів зимового циклу, а також пов’язаний з ними фольклор, на-
магався встановити не лише запозичені елементи, але й питомо автохтонні.
6 У наш час об’єднання народів уральської та алтайської мовних сімей
в одну «уралалтайську» вважається застарілим. Сьогодні при класифіка-
ції народів ці мовні сім’ї, як правило, розглядають окремо. До уральської
мовної сім’ї належать фінська (фіни, естонці, карели, комі, мордва, марій-
ці, удмурти, вепси, саами), угорська (угорці, ханти, мансі) та самодійська
(ненці, нганасани, селькупи) групи народів. Алтайська мовна сім’я вклю-
чає тюркську (турки, азербайджанці, узбеки, туркмени, казахи, киргизи,
татари, уйгури та ін.), монгольську (халха, буряти, калмики, ойрати, даху-
ри й інші) і тунгусо-маньчжурську (евенки, евени, нивхи, удегейці та ін.)
групи народів.
7 Нумі Торум – верховне божество в міфології обських угрів (хантів і
мансі).
8 Єзиди, йазиди – послідовники релігійної секти, близької до зоро-
астризму (вогнешанувальництва). У віровченні єзидів є елементи християн-
ства, юдаїзму та ісламу. Єзиди дотримуються обрядів хрещення, обрізан-
ня, шанують єдиного бога Йаздана, визнають своїми священними книгами
і Біблію, і Коран. Єзидів багато серед курдів Туреччини, Іраку, Ірану, За-
кавказзя.
9 Пауль Еренрайх – німецький дослідник міфології початку ХХ ст.,
книгою якого «Загальна міфологія», що вийшла в Лейпцигу 1910 року, ко-
ристувався К. Сосенко. Нагадаю, що наприкінці ХІХ – у першій половині
ХХ ст. німецькі й австрійські науковці лідирували у світовій науці, а ні-
мецька мова тоді була міжнародною мовою науки.
http://www.etnolog.org.ua
157
10 Австронезійська (малайсько-полінезійська) мовна сім’я – велика
сім’я народів, які населяють неозорі простори півдня Південно-Східної
Азії та Океанію. До неї входять народи Індонезії, Малайзії, Філіппін, а
також полінезійці, мікронезійці та меланезійці. Через таке величезне роз-
маїття належних до цієї сім’ї народів, які стоять на зовсім різних щаблях
суспільного розвитку та мають різні культури, назва «австронезійці» щодо
міфології значною мірою втрачає конкретику. Водночас К. Сосенко згадав
ніасців – жителів індонезійського острова Ніас («Ніяс»); він назвав також
величезну за територією та культурно своєрідну Океанію, де проживають
полінезійці, меланезійці та мікронезійці.
11 Мається на увазі іпостась Гора Бехдетського, культ якого виник у міс-
ті Бехдет в дельті Нілу [11, с. 158–159].
ЛІТЕРАТУРА
1. Белоусов А. С., Головин В. В., Кулешов Е. В., Лурье М. Л. Детский
фольклор: итоги и перспективы изучения // Первый Всероссийский кон-
гресс фольклористов : сб. докладов. – М., 2005. – Т. І.
2. Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки / упорядкув., прим.
Г. В. Довженок, нотний матеріал К. М. Луганської. – К. : Наукова думка,
1984.
3. Довженок Г. Діти і пісенний фольклор // Народна культура українців:
життєвий цикл людини. Історико-етнологічне дослідження : у 5 т. / наук.
ред. М. Гримич. – К. : Дуліби, 2008. – Т. 1 : Діти. Дитинство. Дитяча суб-
культура. – С. 117–136.
4. Еліаде М. Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання //
Еліаде М. Мефістофель і андрогін. – К. : Видавництво Соломії Павличко
«Основи», 2001.
5. Кляус В. Л. Указатель сюжетов и сюжетных ситуаций заговорных
текстов восточных и южных славян. – М. : Наследие, 1997. – 464 с.
6. Народні казки, зібрані Петром Івановим / упорядкув., підготов. тек-
стів, вступ. ст., прим., словник І. В. Неїло. – К. : ЕксОб, 2003. – 506 с.
7. Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу. Записи з голосу
Лесі Українки М. Лисенка та К. Квітки / упоряд. : О. І. Дей, С. Й. Грица. –
К., 1971.
8. Плотникова А. А. Цветовой спектр при определении судьбы ребенка
у славян на Балканах: «рубашечка» новорожденного // Балканский спектр:
от света к цвету. – М. : ПРОБЕЛ – 2000, 2011. – С. 77–80. – (Балканские
чтения ІІ. Тезисы и материалы).
http://www.etnolog.org.ua
158
9. Плотникова А. А. Этнолингвистическая география Южной Славии. –
М. : Индрик, 2004. – 767 с.
10. Разумова И. А. Ониромантическая символика брака, рождения, смер-
ти в современных устных рассказах // Сны и видения в народной культуре.
Мифологический, религиозно-мистический и культурно-психологический
аспекты / сост. О. Б. Христофорова. – М. : Российский государственный
гуманитарный университет, 2001.
11. Рубинштейн Р. И. Гор // Мифологический словарь / гл. ред. Е. М. Ме-
летинский. – М. : Советская энциклопедия, 1991. – С. 158–159.
12. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят
Різдва і Щедрого Вечера. – Л., 1928. – 349 с.
13. Шумов К. Э., Черных А. В. Беременность и роды в традиционной
культуре русского населения Прикамья // Секс и эротика в русской тради-
ционной культуре / сост. А. Л. Топорков. – М. : Научно-издательский центр
«Ладомир», 2005.
SUMMARY
The article investigates the lullabies which along with natal rites are
called on to adapt a newborn child to society, specifically to the peasant
one. Even the Soviet folkloristics which has interpreted these songs as
relating to family and everyday life, has noted the mythological charac-
ter of their figurativeness and functional connection with charms. There
are the traces of universal mythological concepts of the Light and Tree
in the lullabies. Therefore, there have been added the interpretations of
dreams foretelling childbirth to the examination of texts: initially, a light
dream comes to an expectant mother, later on – to a newborn child. The
author pays attention to the meaning of white colour (a white nightgown
of a newborn child and a dream in a white nightgown). There have been
submitted the Croatian parallels to the interpretation of Ukrainian tradi-
tional beliefs connected with childbirth in white nightgown.
The lulling in a cradle is a cross-genre motif of the whole folk ritual
system (the thing is specifically Christmas carols and ritual songs on
Generous Eve with their dandling of a boy and a girl, Springtime songs,
Midsummer Day songs, Peter’s Day songs with dandling of a couple).
The prevailing mythological motif of the Ukrainian lullabies is lulling
on trees: oak, lime tree, willow, maple, apple tree, pear tree, arrow-wood,
etc. A special attention is concentrated on the fruit trees which were as-
http://www.etnolog.org.ua
159
sociated with a lot of folk beliefs and rites attending the childbirth (the
examples of Macedonian ritual actions of burying afterbirth under plum
or apple tree are given). The tree symbolism in the world mythologies
and religions is associated with the concept of renovation, revival. The
appearance of the tree in a dream can foretell childbirth (our article
points out the Bulgarian ritual actions with a rose bush, Macedonian be-
liefs about the villen’s lulling of their children on a hedge of the rose and
a medicinal importance of mallow in the Byelorussian charms). There
has been carried out an in-depth analysis of the texts of Christmas car-
ols and ritual songs on Generous Eve with a motif of blooming mallow
foretelling the Nativity. There are three examples of the Christmas carols
about the descent of the primogenitors and the interpretation of them
by ethnologist K. Sosenko with the attraction of the Uralian and Altai
folkloristic materials. K. Sosenko considers the Christianized Ukrainian
carols about blooming mallow in the capacity of the Heavenly Tree as
an original myth about a mallow and the Son of God. Also there has
been paid an attention to the light symbolism of Universal Tree concept
realized in the legends about Milky Way, a mythological tree with Sun,
Moon and Stars as its fruits.
Keywords: lullabies, carols, ritual songs, dreams, mythological struc-
ture, tree, light.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72231 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:38:25Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шевчук, Т.М. 2014-12-20T15:18:46Z 2014-12-20T15:18:46Z 2013 Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева / Т.М. Шевчук // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 144-159. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72231 398.831 У статті досліджено колискові пісні, які мають прадавню міфологічну природу, що паралельно з родильними обрядами покликані включити новонароджену дитину до соціуму; також подано тлумачення снів, які віщують народження дитини. В статье исследуются имеющие древнюю мифологическую природу колыбельные песни, которые параллельно с родильными обрядами призваны включить новорожденного ребенка в социум; также дается толкование снов, которые предвещают рождение ребенка. The article investigates the lullabies, which have mythological nature, which along with natal rites being called on to adapt a newborn child to society. There is also an interpretation of dreams which foretell childbirth. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева Article published earlier |
| spellingShingle | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева Шевчук, Т.М. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| title_full | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| title_fullStr | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| title_full_unstemmed | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| title_short | Колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| title_sort | колискові пісні: концепт світла та образ-символ дерева |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72231 |
| work_keys_str_mv | AT ševčuktm koliskovípísníkonceptsvítlataobrazsimvoldereva |