Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст
У статті здійснено компаративістичний аналіз величальних мотивів української та білоруської хрестинної поезії, пов’язаних з бабою-повитухою, породіллею та її чоловіком. Структурно-порівняльний метод дослідження дав змогу визначити спільні мотиви величального характеру, поетичні тропи та національні...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72232 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст / О.М. Бриняк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 160-175. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72232 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бриняк, О.М. 2014-12-20T15:20:11Z 2014-12-20T15:20:11Z 2013 Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст / О.М. Бриняк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 160-175. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72232 392.14+784.4(=161.2=161.3) У статті здійснено компаративістичний аналіз величальних мотивів української та білоруської хрестинної поезії, пов’язаних з бабою-повитухою, породіллею та її чоловіком. Структурно-порівняльний метод дослідження дав змогу визначити спільні мотиви величального характеру, поетичні тропи та національні особливості жанру хрестинної пісні. В статье осуществлен компаративистский анализ величальных мотивов украинской и белорусской крестильной поэзии, связанных с повивальной бабкой, роженицей и ее мужем. Структурно-сравнительный метод исследования позволил определить общие мотивы величального характера, поэтические тропы и национальные особенности жанра крестильной песни. In this general paper the comparative analysis of laudatory motives of Ukrainian and Belorussian christening poetry, connected with midwife, woman in labor and her husband, is presented. Conclusions regarding common laudatory motives, poetic tropes and national particular features of christening songs are drawn. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| spellingShingle |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст Бриняк, О.М. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title_short |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| title_full |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| title_fullStr |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| title_full_unstemmed |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| title_sort |
хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст |
| author |
Бриняк, О.М. |
| author_facet |
Бриняк, О.М. |
| topic |
Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet |
Теорія і методологія славістичних досліджень |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слов’янський світ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті здійснено компаративістичний аналіз величальних мотивів української та білоруської хрестинної поезії, пов’язаних з бабою-повитухою, породіллею та її чоловіком. Структурно-порівняльний метод дослідження дав змогу визначити спільні мотиви величального характеру, поетичні тропи та національні особливості жанру хрестинної пісні.
В статье осуществлен компаративистский анализ величальных мотивов украинской и белорусской крестильной поэзии, связанных с повивальной бабкой, роженицей и ее мужем. Структурно-сравнительный метод исследования позволил определить общие мотивы величального характера, поэтические тропы и национальные особенности жанра крестильной песни.
In this general paper the comparative analysis of laudatory motives of Ukrainian and Belorussian christening poetry, connected with midwife, woman in labor and her husband, is presented. Conclusions regarding common laudatory motives, poetic tropes and national particular features of christening songs are drawn.
|
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72232 |
| citation_txt |
Хрестинні пісні: українсько-білоруський контекст / О.М. Бриняк // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 160-175. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT brinâkom hrestinnípísníukraínsʹkobílorusʹkiikontekst |
| first_indexed |
2025-11-26T00:17:38Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:17:38Z |
| _version_ |
1850594116377772032 |
| fulltext |
160
УДК 392.14+784.4(=161.2=161.3)
О. М. Бриняк
ХРЕСТИННІ ПІСНІ:
УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКИЙ КОНТЕКСТ
У статті здійснено компаративістичний аналіз величальних
мотивів української та білоруської хрестинної поезії, пов’язаних
з бабою-повитухою, породіллею та її чоловіком. Структурно-порів-
няльний метод дослідження дав змогу визначити спільні мотиви ве-
личального характеру, поетичні тропи та національні особливості
жанру хрестинної пісні.
Ключові слова: хрестини, хрестинна пісня, величальний мотив,
баба-повитуха, породілля.
В статье осуществлен компаративистский анализ величальных
мотивов украинской и белорусской крестильной поэзии, связанных
с повивальной бабкой, роженицей и ее мужем. Структурно-
сравнительный метод исследования позволил определить об-
щие мотивы величального характера, поэтические тропы и
национальные особенности жанра крестильной песни.
Ключевые слова: крестины, крестильная песня, величальный
мотив, повивальная бабка, роженица.
In this general paper the comparative analysis of laudatory motives of
Ukrainian and Belorussian christening poetry, connected with midwife,
woman in labor and her husband, is presented. Conclusions regarding
common laudatory motives, poetic tropes and national particular fea-
tures of christening songs are drawn.
Keywords: christening, christening song, laudatory motive, midwife,
woman in labor.
У світоглядній парадигмі наших предків народження, по-
ряд з такими переломними етапами життя, як шлюб і смерть,
змінювало статус людини в соціумі. Перехід від одного сус-
http://www.etnolog.org.ua
161
пільного статусу до іншого супроводжував комплекс обрядів
з яскраво вираженими захисною та сугестивною функціями.
Метою родильних обрядодій та їх вербального супроводу –
хрестинних пісень, молитов, побажань, замовлянь – була
успішна адаптація матері та дитини в їх новому статусі.
Назва «хрестинні пісні» походить від найменування вро-
чистого застілля після церковного хрещення новонароджено-
го – хрестин. Оскільки назва жанрово-тематичного підвиду
пов’язана із церковним обрядом, то відповідно вона з’явилася
з приходом християнства. Також зафіксовані так звані пісні
«на похрестини», що їх виконували після святкової гостини.
Однак на території України побутували також більш архаїч-
ні зразки хрестинної поезії – пісні «на родини», що їх співали
під час відвідин породіллі жіноцтвом – родичками, сусідками.
Ці пісні зберегли релікти язичницького світогляду [10, c. 6–7].
Варто зазначити, що хрестинні пісні та пісні «на похрестини»,
попри наявність у них значної кількості християнських обра-
зів і мотивів, уміщують також язичницькі. Міфологічний світо-
гляд язичницького періоду – у загальних рисах спільний для
слов’янських народностей. Тому білоруська й українська хрес-
тинні поезії беруть свої витоки з однієї міфологічно-поетичної
основи. Збирачі українських хрестинних пісень зафіксували по-
бутування цього жанрово-тематичного підвиду родинно-обря-
дового фольклору на Поліссі, Волині, Поділлі, Опіллі, Бойків-
щині, Лемківщині та Підляшші (за сучасним адміністративним
поділом – це Київська, Чернігівська, Житомирська, Сумська,
Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Тер-
нопільська області). Згідно з відомостями білоруського фольк-
лориста А. Федосіка [11, с. 21], хрестинні пісні були пошире-
ні практично на всій етнічній території Білорусі. До того ж
стан збереженості білоруської хрестинної поезії превалює над
станом збереження української. Питання класифікації хрес-
тинної поезії на сьогодні є дискусійним. На нашу думку, най-
http://www.etnolog.org.ua
162
оптимальнішою є класифікація Г. Сокіл, що базується на ідей-
но-тематичному принципі, за яким виділяються хрестинні пісні
з величально-побажальними, гумористичними та застільно-
бесідними мотивами [10, с. 8]. Із цим поділом перегукується
естетично-функціональний принцип класифікації біло русів,
який визначає чотири види хрестинної поезії – ри туально-
заклинальну, величальну, гумористичну та бесідну [11, с. 35].
Хоча, скажімо, Анатолій Іваницький виділяє лише дві групи
хрестинних пісень – заклинально-обрядові та величальні [4,
с. 124–128]. Щодо жанрово-видової систематизації україн ських
хрестинних пісень у збірниках минулого й сучасності, то упо-
рядники зараховували їх і до танцювальних, і жартівливих, і са-
тиричних, і пісень-нісенітниць, інколи виділяючи для них окре-
му рубрику «Про кумів» чи просто – «Куми». Це явище можна
пояснити відірваністю більшості творів від власне родильної
обрядовості. Проте зазвичай збирачі та упорядники народно-
пісенних збірок визначали хрестинну поезію як органічну скла-
дову родинно-обрядового або ширше – обрядового фольклору,
виокремлюючи її в підвид «Хрестинні пісні». Аналізуючи зміс-
тове наповнення пісень, їх можна групувати навколо тих чи ін-
ших дійових осіб родильної обрядовості – ново народженого,
його матері, батька, кумів, баби-повитухи [1, с. 8]. Найчислен-
нішими й найпопулярнішими є хрестинні пісні білорусів та
україн ців, присвячені двом останнім персонажам. Це неваж-
ко пояснити, адже найпочеснішими гостями на хрестинах були
саме повитуха та хрещені батьки, з огляду на їх функціональну
значущість в обрядових діях.
Спільними для білоруської та української хрестинної поезії
є мотиви величання баби-повитухи. Повитуха як один з клю-
чових персонажів хрестинних пісень, основний носій ритуаль-
ного знання й виконавець обрядового дійства, має особливий,
первинно сакральний статус у текстах хрестинних пісень. Про
сакральність образу свідчить, зокрема, кількість волів, які, за
http://www.etnolog.org.ua
163
текстом пісні, перевозили бабу-повитуху, а саме – 12: «Ой і за-
кладайте, ой і запрягайте / Та дванадцять волів, / Та й одвезете
нашу бабусеньку / У саменький двір» [14, с. 71]. На нашу дум-
ку, гіперболізацію кількості тварин використовували як при-
йом виявлення особливої шанобливості до особи повитухи.
В іншому зразку хрестинної поезії в перевезенні баби беруть
участь аж 16 пар волів: «Запрягайте, запрягайте / Да шестнад-
цять пар волів, / Да повезем бабусеньку у пиво» [14, с. 70–71].
Цікаво, що в тій самій пісні ку́ма перевозять 14 пар волів, а
куму́ – 12. Отже, в ієрархії соціальної значущості повиту-
ха отримує першість. Білоруські дослідники зараховують піс-
ні про повитуху до заклинальних (ритуально-заклинальних)
і величальних. Заклинальні елементи яскраво виявляються в
такій хрестинній пісні: «Бяжыць яна боса і без пояса, / Бяжыць
яна скарэсенька, / Просіць Бога шчырэсенька: / – Дай жа, Божа,
маëй унучцы / Лягесенька, дабрэсенька, скарэсенька» [11,
с. 36]. Незвичне, дещо іронічне вбрання баби підкреслює, утім,
її щиру відданість справі, адже вона поспішає приймати поло-
ги, забуваючи про власний зовнішній вигляд. Аналогічні описи
вбрання повитухи наявні також в українських зразках: «А ба-
бусенька готовусенька – / В однім чоботі і без пояса» [12, с. 166];
«А бабусенька вибирається, / Іден чобіт, іден чобіток узуваєть-
ся, / Іден рукавчик удягається» [13, с. 41]. Повитуху велича-
ють за готовність у будь-який час прийняти пологи та опера-
тивність приготувань до них: «Паскарусенька ўбіралася» [11,
с. 36]; «А бабусенька догадалася, / Швидесенько да й убрала-
ся» [12, с. 166]; «Бабуся біжить, аж земля дрижить» [7, с. 246].
Варто звернути особливу увагу на невід’ємні атрибути баби-
повитухи, оскільки вони виразно вказують на зв’язок обрядо-
дій та пісенності, наприклад: «простир», «сповиточок» [12,
с. 166]; «повивач» [7, с. 246] – полотно для сповивання; «по-
душечка», «пелюшечка» [13, с. 41]; «пялëначкі» [11, с. 36] – пе-
люшки. Трепетне ставлення до повитухи відтворюється вжи-
http://www.etnolog.org.ua
164
ванням суфіксів здрібнілості-пестливості: «бабуся» [14, с. 71],
«бабусенька» [14, с. 64], «бабуня» [7, с. 246] – в українській
хрестинній поезії; та «бабусечка» [8, с. 132], «бабуся» [8, с. 153],
«бабачка» [8, с. 191], «бабка», «бабулька», «бабусечка», «бабу-
сенька», «бабушка», «бабка-любка», «бабка-любка вінаградаў
цвет», «бабачка-галубачка», «багданная», «бабусюхна-любу-
сюхна», «бабка – чырвоная рожа» [11, с. 42] – у білоруській.
Хоча в білоруських піснях суфікси можуть створювати й іро-
нічний настрій: «Я б гэту бабку / Ды ў бабкі не ўзяў. / Я б гэтай
бабцы / Чаркі гарэлкі не даў. / Як наша бабка / Таўчэ-меле, –
нядужа. / Як па намëтку, – / Дасужа, дасужа. / Як наша баб-
ка таўчэ-меле, – кох-кох-кох. / Як па намëтку, – / Ох-ох-ох, ох-
ох-ох» [8, с. 335]. Ефекту величання досягають використанням
ряду порівнянь та епітетів, які у свою чергу дають змогу ре-
конструювати народні уявлення про ідеальний образ повиту-
хи. Часто використовують епітет «умненькая», який тексту-
ально стоїть поряд з означенням «старенькая» [12, с. 166].
Епітет «старенькая», на нашу думку, позначає життєвий і про-
фесійний досвід баби. У білоруській хрестинній поезії бабу-
повитуху змальовують теж дуже позитивно: вона «не гор-
дая», «дагадзьліва і пагадзьліва» («здагадная»), «клапатлівая»,
«мудрая» та «ўмелая» [11, с. 42]. Шанобливе ставлення до по-
витухи виявляли тоді, коли садили її на покутті – найпочес-
нішому місці за столом, адже на покутті традиційно висіли об-
рази. Місцезнаходження баби-повитухи поетично обігрується
в такому білоруському виразі: «Бабка на куце, як вінаград на
дварэ» [11, с. 42]. Інформацію про ставлення до повитухи мож-
на зчитати з такого вислову: «Як золат персцень шаруюць, так
бабку шануюць» [11, с. 42]. Повагу до баби-повитухи в біло-
руській хрестинній поезії особливо виразно виявляє слово
«ганараваць» [11, с. 42]: «У нашага Іванькі / Вінаград на дварэ, /
Пасадзіў ён ды сваю бабульку / Ды на самым куце. / Ой, час-
туе, ганаруе / Не для людей, – сам для сябе» [8, с. 286]. Певний
http://www.etnolog.org.ua
165
зв’язок із цим білоруським предикатом простежуємо в тако-
му українському епітеті, як «гордая» [12, с. 167], який, на нашу
думку, позначає високий статус повитухи в соціумі. Отже, по-
витуха – жінка старшого віку з відпрацьованими професій-
ними навиками та непересічним розумом, яка займає вельми
високе положення в соціальній ієрархії. У білоруських хрес-
тинних піснях величання баби-повитухи та інших дійових
осіб відбувається шляхом опису їхнього вбрання («А на бабцы
саян, / Ён шоўкам вышыван» [8, с. 239]) і констатації їх замож-
ності («Бабулька, пахнучая м’ята, / Люблю цябе, што ты вель-
мі багата» [8, с. 241]). Украй промовистим є порівняння по-
витухи з «пахучою м’яточкою» («Ой коли б я знала, коли б я
видала, / Хто в мене бабусею буде, / Посадила б її та в садоч-
ку у себе / Пахучою та м’яточкою» [14, с. 64–65]), що свідчить
про сердечне ставлення породіллі до баби-повитухи, адже
м’ята – одна з найулюбленіших рослин українців. Таке саме по-
рівняння повитухи з м’ятою наявне і в білоруському варіанті
вищенаведеної пісні «Каб я знала, ведала»: «Бабулька, пахну-
чая м’ята». У тексті цієї пісні використано також інші порів-
няння: «чырвоная роза», «красачка, чырвоная нагодачка» [11,
с. 43]. У текстах хрестинних пісень баба постає невибагливою
в питанні плати за пологи, що, очевидно, виявляє скромність
її характеру: «Наша бабусенька, наша голубонька / Та не пиш-
на була, – / Узяла пирожок, ще й наміточку, / Сама й пішки
пішла» [14, с. 71]. Тут повитуха не тільки скромна у виборі по-
дарунків, вона ще й відмовляється від 12 волів, які б мали вро-
чисто везти її додому. Також наявний у цих рядках присвійний
займенник «наша» може вказувати на зараховування повиту-
ху до роду породіллі як вияв глибокої поваги та вдячності за
її зусилля в прийнятті пологів. Водночас у багатьох білорусь-
ких хрестинних піснях повитуху висміюють, однак незлости-
во, доброзичливо, з легким кепкуванням: «Наша бабулька дай
малімонка, / Не п’ець гарэлкі, кажыць, што горка» [8, с. 206];
http://www.etnolog.org.ua
166
«Сядзіць бабка на куце, / Як галубка у гняздзе» [8, с. 252]; «Упі-
лася бабка, упілася, / За столікам звілася…» [8, с. 316].
Вельми різноманітними є заклинальні формули в біло-
руських хрестинних піснях: загальні («А дай жа нам, Божа, /
Хрэсьбіны згуляць / І вяселля даждаць» [8, с. 132]), тобто не
вказується адресант (подібними є українські заклинання-
побажання: «Зробив кумцьо кстины, / Дай, Боже, весьоля!» [13,
с. 86]); ті, які належать чоловікові породіллі й скеровані до баби-
повитухи («Ты, бабусечка, ты, любусечка, / А хадзі ка мне, па-
ратуй мяне, / Ды дзве душачкі, твае ўнучачкі, / Адну – нараджо-
ную, другую – суджоную» [8, с. 154]) та до породіллі («Жана
маладая, / Радасць мая дарагая, / Нарадзі ж ты мне сыночка, /
Як ляснога сакалочка. / Нарадзі ж ты мне дачушку, / Як яс-
ную сакалушку» [9, с. 225]); ті, які належать бабі-повитусі і які
можна трактувати як молитви («Дай жа, Божа, маëй унучцы /
Лягесенька, дабрэсенька, скарэсенька» [11, с. 36]; «Апростай,
Божа, да двух душачак: / Первую – нараждзëную, / А другую –
хрышчоную» [8, с. 153]). Мотив приговорювання повитухою
молитви наявний і в українських хрестинних піснях: «Опро-
стай, Боже, сі дві душечки – / Одну душечку охрещенную, /
Другу душечку нарожденную, / Третю душечку й бабусень-
ку» [12, с. 166]. У цій пісні фігурують три постаті – породілля,
новонароджене дитя та сама повитуха. Існують варіанти мо-
литви з двома персонажами – породіллею і немовлям («Роз-
діли, Боже, дві душечки. / Одну душечку – на подушечку, /
Другу душечку – на пелюшечку» [7, с. 246]) або лише з немов-
лям («Розв’яжи, Боже, тую душечку» [13, с. 41]); ці молитви в
текстах пісень передують прийняттю пологів, адже повитуха
промовляє їх у дорозі до породіллі, таким чином ілюструєть-
ся поетапність обрядодій, що у свою чергу вказує на зв’язок
ритуально-обрядового комплексу з його вербальним супро-
водом. Інші молитви повитухи: «Судзі, Божа, майму дзіцяці
да хросту, / Ад хросту судзі, Божа, да вянца, / Да ад вянца су-
http://www.etnolog.org.ua
167
дзі, Божа, да жыцця» [8, с. 129], «І дай жа, Божа, дзіцяці / До-
брую долю ўбачыць: / І хлебавую, і салявую, / Трэцюю – здаро-
вейкую, / А сілачку – багатырскую, / А волю – свабодную» [8,
с. 128]; побажання баби-повитухи: «Каб ета ды дзіцятка рас-
ло, / Каб яно шчасліва было» [8, с. 191].
Оригінальним християнським мотивом, пов’язаним з по-
статтю баби-повитухи, є мотив її зустрічі та розмови з Бо-
жою Матір’ю: «Ой попід терен та й доріжечка, / Ой туди ішла
та й бабусенька, / І без пояса, і босюсинька, / Здибала її Бо-
жая Мати: / – Куди ідеш, бабусенька, / Без пояса, босюсинь-
ка? / – Ой іду, іду та, Божа Мати, / Аж дві душечки ратува-
ти: / Одну душечку, що в подушечці, / А другу душу, що в
пелюшечці. / Я – в подушечки, підведи, Боже, / А в пелю-
шечки – ти, Христи Боже» [1, арк. 47–47 зв.]. Зацікавленість
Бого родиці діяльністю повитухи є запорукою Божого бла-
гословення на вдалий перебіг пологів. Варто зазначити, що
функціональне навантаження подібних молитовних формул,
які супроводжують передпологові обрядові дії, – це не що
інше, як намагання заручитися Божою допомогою при поло-
гах. Наявність цих молитов у хрестинній поезії можна пояс-
нити бажанням відобразити елементи професійної діяльнос-
ті баби-повитухи в піснях, тобто вже де-факто – на гостині
після церковного хрещення новонародженого «пригадати»
приготування до пологів.
В українських хрестинних піснях трапляється мотив само-
величання баби-повитухи: «Ой я собі баба на цілу країну, /
Роблять на ня люди (2) пуд теплов перинов». Жартівливе ви-
значення свого статусу повитухою підкреслює значимість та
врочистість події – народження нової людини. Крім того, ця
пісня містить ефектні побажання: «Бодай здраві були людські
коріночки, / Вби я пила з ними (2) усе пеленочки. / Та я собі
уп’ю, хоч я й не п’яниця, / Аби наша дівка (2) – файна уддани-
ця» [13, с. 47].
http://www.etnolog.org.ua
168
Безсумнівно, важливим аспектом хрестинної поезії є ви-
світлення стосунків породіллі та баби-повитухи, позначених
глибокою приязню та теплотою: «Ой що вишенька, що чере-
шенька / Білим цвітом цвила; / Наша Марусенька із бабусею /
Хорошенько жила» [13, с. 37]. Хрестинна поезія з мотивом ве-
личання повитухи породіллею оперує рядом зворушливих
звертань: «Бабусю ж моя милая, / Матюнко моя рідная» [14,
с. 68]. Порівняння баби-повитухи з матір’ю свідчить про зна-
чущість ролі повитухи в житті жінки, а епітет «милая» під-
креслює ніжність їхніх відносин. Безпосередньою щиріс-
тю прой нята подяка породіллі: «Спасибі вам, бабко, за вашії
руки, / Що визволили мене від більшої муки» [2, арк. 4]. Зага-
лом усі ці поетичні засоби функціонально спрямовані на ство-
рення величального настрою пісні.
Традиційною платою, яку породілля обіцяла бабі-повиту-
сі, були насамперед натуральні продукти: «коробочка сім’я»,
«коробочка бобу» [12, с. 167]; «коробочка проса», «коробоч-
ка гречки», «коробочка жита» [13, с. 43]; «грецька мука», а
також «кубочок», «сива свинка» [14, с. 68] тощо. Цікаво, що
в одній пісні з мотивом обіцяння винагороди бабі-повиту-
сі наявні рядки, які, на нашу думку, містять ознаки сугестії,
тобто самонавіювання, спрямованого на вдалий перебіг по-
логів. Елементом сугестії ці тексти зближуються із замовлян-
нями: «Да бабуся моя старая, / Пороження моє легкоє» [12,
с. 167]. Окрім того, ці рядки повторюються тричі, підсилюю-
чи сугестивний ефект. Але в іншому зразку хрестинної пое-
зії наявне вже песимістичне передбачення перебігу пологів:
«Да бабуся моя гордая, / Породіллє моє трудноє» [13, с. 43].
У біло руській хрестинній поезії трапляються тексти, у яких
плату за пологи обіцяє чоловік породіллі: «А Кірылечка да
бабусю прося: /– Дам табе, мая Іванаўна, / Чвертачку проса, /
Дзяржы маю Хрысціначку / За белыя ручачкі, / Не задавай
ëй, бабусечка, / Вялікія мучачкі. / Дам табе, (мая Іванаўна), /
http://www.etnolog.org.ua
169
Чвертку грэчкі, / Падзяржі (маю) Хрысціначку / Пад белыя
плечі» [8, с. 153].
Поширеним у хрестинних піснях є мотив обдаровуван-
ня баби-повитухи батьком новонародженого. Традиційно за
пологи розплачувався чоловік породіллі горілкою та грішми,
що й проілюстровано в текстах хрестинної поезії: «Ой взяв
Василько пляшку горілки: / – Ой то, бабуню, від меї жінки. /
Пляшку горілки, сто злотих грошей, / Щоб мій синочок та й
був хороший» [7, с. 246]. В іншій хрестинній пісні з величаль-
ним мотивом, про яку мовилося раніше, повитуха обирає як
винагороду «пирожок, ще й наміточку» [14, с. 71], відмовив-
шись від 12 волів, які б доставили її додому. Таким чином ви-
являє скромність своєї вдачі.
Одним з найархаїчніших мотивів хрестинної поезії, який ся-
гає своїм корінням язичницьких часів, є мотив величання бать-
ка новонародженого в образі міфологічного коваля-деміур-
га – первинно культурного героя, який створював різноманітні
атрибути людського життя [10, с. 9]. Величання в піснях такого
типу здійснюється засобом подяки: «Ой спасибі тому ковалю, /
Що сковав дитину / Під сюю годину» [14, с. 72]. У білоруських
піснях просять Бога привітати коваля-батька: «Паздароў, Божа,
каваля, / А што скаваў нам дзіця» [8, с. 111]. У ці величальні тек-
сти, як правило, уплітаються еротично-жартівливі нотки, на-
даючи їм особливого колориту: «І в рученьки не хукав, / І ніж-
кою не тупав: / І тепло, і добро / Кувати було» [12, с. 164]; «А ні ў
ручкі не хукаў, / А ні молатам не стукаў, /А ў мяккіх падушках, /
А пад цëплай дзяружкай, / Без молата, без кувадла, / А пагля-
дзіш – дзіця ладна» [8, с. 111]. Вдало використана тут ампліфі-
кація зміцнює враження про важливість здійсненої «ковалем»
«роботи» [11, с. 39]. Окрім десакралізації язичницьких текстів
про коваля-деміурга, основним призначенням хрестинних пі-
сень з похідним образом коваля-батька було створення пози-
тивної веселої атмосфери на гостині після хрещення, оскільки
http://www.etnolog.org.ua
170
сміх на хрестинах був ритуальним і мав забезпечити веселе й
щасливе майбутнє новонародженому.
У текстах хрестинної поезії на чоловіка породіллі накла-
далася вельми відповідальна функція запрошення баби-
повитухи приймати пологи: «Ходить (Наталка) по валу. / По-
силає (Миколу) по бабу» [2, арк. 2]. Як правило, у піснях цей
«похід по бабу» відбувається в неділю (сакральний для україн-
ців день) зранку (вільний від впливу негативних потойбіч-
них сил час доби): «Ой у неділю дуже раненько / Біжить Ва-
силько по бабусеньку» [7, с. 246]. Предикат «біжить» указує на
максимальне докладання зусиль майбутнім батьком для ство-
рення оптимальних умов удалого перебігу пологів. Не лякає
його навіть відстань: «Пішов, пішов мій миленький / Сім миль
до гаю. / Сім миль до гаю, / Привів же він бабку» [2, арк. 3].
У дусі традиційної народної лірики сформульовані звертан-
ня дружини до чоловіка: «мій миленький» [2, арк. 3]; «чоло-
віче мій, дружино моя» [12, с. 166]. І в білоруських хрестин-
них піснях посланцем до баби-повитухи є чоловік породіллі.
Йому належить звертання-прохання заклинального типу, про
яке йшлося вище: «Ты, бабусечка, ты, любусечка, / А хадзі ка
мне, паратуй мяне, / Ды дзве душачкі, твае ўнучачкі, / Адну –
нараджоную, другую – суджоную» [8, с. 154]. Традиційно в
текстах української хрестинної поезії жінка відправляє за по-
витухою чоловіка, але трапляється і мотив відсилання поро-
діллею листів до баби, очевидно, із проханням про допомогу:
«Ой як шле, да шле части листоньки, / Части листоньки до ба-
бусеньки» [14, с. 64].
У білоруській хрестинній поезії однією з основних підстав
для величання чоловіка породіллі є його господарські якості.
Наприклад, у пісні «Ой дымна, дымна ў садзе» батько новона-
родженого славиться, бо в нього троє воріт у дворі, є «чаля-
дачка». Пісня вирізняється також незвичністю змісту: «Іва-
нічка» не хоче повертатися додому, коли йому повідомляють,
http://www.etnolog.org.ua
171
що жінка народила сина: «Сын у мяне хазяїн у дварэ», але по-
годжується вернутися, коли довідується, що дружина наро-
дила дочку: «Дачка ў мяне госцейка ў дварэ» [11, с. 40]. На
перший погляд, зміст пісні не відповідає дійсним реаліям па-
тріархального суспільства, коли хлопчик був бажаною дити-
ною, оскільки згодом разом з іншими представниками чоло-
вічої статі в родині виконував основну господарську роботу.
Проте, з іншого боку, при вступі в шлюб син залишався в бать-
ківській хаті, поле переходило в його власність, тоді як дочка
йшла «в невістки» в дім чоловіка. Відповідно, коли син ство-
рював свою сім’ю, роль батька як глави роду дещо потьмарю-
валася. Однак у більшості зразків хрестинної поезії білорусів
син є очікуванішою дитиною, ніж дочка: «Калі сынок – зала-
тая калыбелька, / А калі дачка, дык луб’яначка» [8, с. 80]. В ін-
шій пісні на прохання породіллі дати їй соку чоловік відпо-
відає так: «Калі сына, я мёду дабуду, / А калі дачушка, я й так
абайдуся; / Калі сына, я й горад пастаўлю, / Калі дачушка, з
кажушкамі адпраўлю» [8, с. 64]. Таке різне ставлення до на-
родження сина й дочки зумовлене насамперед нерівноправ-
ним соціальним становищем чоловіка та жінки, яке існувало
до початку XX ст.
Також батька новонародженого величають через опис його
багатих маєтків («У нашага Якімкі стаіць святліца брусава-
ная» [11, с. 42]; «Пасярод двара дый Іванавага / А стаіць цяром
ды падрублены» [15, с. 19]) або вродливу зовнішність. Остан-
ній прийом величання яскраво проілюстрований у пісні «Не
цясовы церам стаіць»: хоч і не «пышан» «Кузёмка», але настіль-
ки красивий, що тут не обійшлося без впливу могутніх природ-
них сил: «Ці не сонца яго раділа? / Ці не месяц яго ўзгадаваў? /
Ці не зоры яго калыхалі? / Ці не звёзды яго трымалі?». Проте
головну роль у його величній красі відіграли дбайливі батьки,
брати та сестри. Риторичні запитання в цьому тексті емоційно
зміцнюють сприйняття величі головного героя [11, с. 42].
http://www.etnolog.org.ua
172
Мотив величання породіллі базується передусім на оспіву-
ванні її пологових страждань: «Кому ніч мала, кому ніч мала, /
Наший Маруси да за год стала» [14, с. 64]; «Лежить кумойка в
лелії, / Єй крыжейки зболіли» [6, с. 133]. Варто звернути ува-
гу на локалізацію пологів у хрестинних піснях – це може бути
«лелія», тобто ложе, а також народження дитини могло відбу-
ватися під плодовим деревом, що вкрай символічно – аналогія
між плодоносністю природи та жінки: «Ой під вишнею, під че-
решнею – / Там Палажка сина вродила» [12, с. 166]. Окрім того,
вишня (черешня), за народними уявленнями, – символ пло-
дючості, продовження роду, краси молодої жінки. Ефект вели-
чання породіллі підсилюється мотивом підтвердження своєї
вірності та любові чоловіком: «Не покину, моя мила, / Не по-
кину, / Візьму тебе на рученьки, / Як дитину. / Візьму тебе на
рученьки / Ще й маленьке / І пригорну до серденька, / Бо ми-
ленькі» [7, с. 247]. Таку відповідь отримує дружина, подаючи
чоловікові «чашу меду аж до стелі» та просячи не покинути її
«молодої». У цій пісні породілля – «на постелі», а в іншому ва-
ріанті – «за скалою», тримає «чашу вина за собою» [5, с. 73–74].
На нашу думку, «скала» – це метафора традиційної завіси чи
перегородки, якою закривали ліжко породіллі, щоб убезпечи-
ти її та немовля від «уречення». У хрестинних піснях білорусів
наявний мотив величання чоловіком своїх дружини та дітей:
«Жонка – пакраса мая, / Дзеткі – пацеха мая. / Жонка пакрасіць
у піру, / А дзеткі пацешуць у даму» [8, с. 84]. Білоруська хрес-
тинна поезія оперує також традиційним атрибутом величі,
яким є багатий одяг – «бабры і чорныя сабалі» [8, с. 86]. Наяв-
ність елементів пишного вбрання в тексті пісні підвищує соці-
альний статус породіллі. Але в цьому самому зразку хрестинної
поезії ідеалізований образ породіллі потьмарюється розкрит-
тям її реального суспільного становища: вона, коли пані зага-
дала «пабіць кручкі» та повісити «бабры і чорныя сабалі», була
розчарована, бо їй сказали, що вона «не вяліка гаспажа», «паб’е
http://www.etnolog.org.ua
173
кручкі» сама й повісить свої «бабры, сабалі» [11, с. 40]. Проте
виявлення реального становища селянки не позбавляє поро-
діллю величі в останніх рядках пісні [11, с. 40]: «Не вяліка гас-
пажа, – / Без баброў хараша» [8, с. 86]. Суфікси здрібнілості-
пестливості додають тону ніжності та трепетності до образу
молодої матері: «кумочка» [6, с. 136], «кумуненька» [3, арк. 73],
«кумасенька» [5, с. 73–74], «мамусенька» [7, с. 247], «Марусень-
ка» [14, с. 71], «Аўгінька, сэрца мае» [8, с. 87]. Білоруські хрес-
тинні пісні, головним персонажем яких є породілля, містять не
лише величальний мотив, але й відомості про її взаємовідно-
сини із чоловіком, родиною та інші господарсько-побутові реа-
лії. Ці твори мають оповідний характер, і нерідко вельми тяж-
ко визначити, чого є найбільше в пісні – величання, виявлення
почуттів чи простого повідомлення про персонаж, його зов-
нішність, вчинки тощо [11, с. 40]. Існують також зразки хрес-
тинної поезії білорусів з мотивом смерті породіллі під час не-
вдалих пологів. Тужливий настрій таких пісень підсилюється
образом дітей-сиріт: «Гараць свечачкі, усхліпаючы, / Плачуць
дзетачкі, уздыхаючы. / – А вам, дзетачкі, мамкі не будзець, /
Мне, маладому, другая будзець» [11, с. 42]. Оригінальним є мо-
тив хрестинної поезії українців, пов’язаний з недовірою чоло-
віка породіллі: «А наша кумойка в лелії, / А єй кумочко все не
вірив. / Аж втоды єй кумочко звірив, / Аж му сокола на руки
повила» [6, с. 136]. Очевидно, цей мотив базується на певних
архетипних схемах мислення – батько признає дитину, беручи
її на руки. Трапляються українські хрестинні пісні з мотивом
прохання породіллею грошей у чоловіка на «вивід» (церковне
очищення жінки на 40-й день після пологів): «Ой мій милий,
милесечкий! / Дай золотий, золотесечкий. / Дай мені золото-
чок / Та на виводочок. / Нехай же я виведуся, / З бабусею про-
ходюся» [2, арк. 12].
Отже, компаративістичний аналіз величальних мотивів укра-
їнської та білоруської хрестинної поезії, пов’язаних із бабою-по-
http://www.etnolog.org.ua
174
витухою, породіллею та її чоловіком, дав змогу визначити ряд
тотожних мотивів, а також виявити національні особливості
хрестинних пісень білорусів та українців. Можна дійти висно-
вку, що схожість мотивного фонду й елементів поетики пояс-
нюється спільним праслов’янським міфологічним світоглядом і
архетипним мисленням, що становить підґрунтя художньо-об-
разної системи української та білоруської народної словесності,
а також пізнішими культурними міжетнічними впливами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України. – Ф. 28-3, од. зб. 313, 55 арк.
2. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України. – Ф. 31-2, од. зб. 24, 12 арк.
3. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України. – Ф. 40-1, од. зб. 15.
4. Іваницький А. І. Українська народна музична творчість. – К. : Музич-
на Україна, 1990.
5. Народні пісні з села Соломії Крушельницької, записані в с. Біла Терно-
пільського р-ну Тернопільської обл. / [упоряд. : П. Медведик, О. Смоляк]. –
Тернопіль, 1993.
6. Народные песни Галицкой и Угорской Руси / собранные Я. Головац-
ким. – М., 1878. – Ч. II.
7. Пісні Тернопільщини: пісенник / [упоряд. : С. Стельмащук, П. Медве-
дик]. – К. : Музична Україна, 1989. – 356 с.
8. Радзінная паэзія / [склад. : М. Я. Грынблат, В. І. Ялатаў]. – Мінск, 1971.
9. Радзіны: Абрад. Песні / [уклад. : Г. А. Пятроўская, Т. І. Кухаронак]. –
Мінск, 1998.
10. Сокіл Г. Хрестинні пісні в системі обрядової поезії українців // Хрес-
тинні пісні / [зібрала та упорядкув. Г. Сокіл]. – Л. : Видавничий центр ЛНУ
ім. І. Франка, 2007. – 202, [5] c. : іл.
11. Сямейна-абрадавая паэзія. Народны тэатр / [А. С. Фядо-
сік, А. С. Емяльянаў, У. М. Сысоў, М. А. Каладзінскі ; навук. ред.
http://www.etnolog.org.ua
175
К. П. Кабашнікаў]. – Мінск : Бел. навука, 2001. – 422 с. – (Беларускі фольк-
лор: жанры, віды, паэтыка; кн. 2).
12. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича / АН УРСР,
Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського ;
[атрибуція автографів, упорядкув., передм. і прим. О. І. Дея]. – К. : Наукова
думка, 1983. – 527 с. : іл., ноти.
13. Хрестинні пісні / [зібрала та упорядкув. Г. Сокіл]. – Л. : Видавничий
центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – 202, [5] c. : іл.
14. Чубинський П. П. Мудрість віків. – К. : Мистецтво, 1995.
15. Шейн П. В. Материалы для изучения быта и языка русского населе-
ния Северо-Западного края. – С.Пб., 1902. – Т. 1. – Ч. 1.
SUMMARY
Family ceremonies along with christening songs, prays, wishes and
spells were all aimed at making sure the new mother and new child adapt
well to the their new state. The name «christening songs» comes from the
name of a festive dinner after the newborn child’s christening. This kind
of family folklore which was popular in Polyssya, Volyn, Podilla, Opilla,
Boykivshina, Lemkivshyna, Pidlyashshya and almost all over Belarus
have the same mythical and poetical ground.
Still belarusian christening poetry is more preserved than ukrainian.
The classification of ukrainian christening songs is still questionable.
According to the content they can be categorized as a newborn songs,
mother, dad, godparents and midwife songs. The most numerous and
popular ukrainian and belarusian songs are songs for godparents and the
midwife, who were the honory guests at the christening ceremony. The
midwife being one of the key characters in christening songs, is the main
keeper of traditions and the rituals and holds a special sacred status in the
texts of all the christening songs.
It is common for the christening poetry of both ethnic grouops
to name the midwife and to give the midwife gifts from the father of
the newborn, to name the father and the mother of the newborn and
to explain the connection between the midwife and the mother. The
comparative analysis of Ukrainian and Belarus christening poetry on the
midwife, mother and her husband revealed a series of common features
and national differences.
Keywords: christening, christening song, laudatory motive, midwife,
woman in labor.
http://www.etnolog.org.ua
|