Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект

У статті з’ясовується проблема побутування різних пісенних жанрів болгарського фольклору Північного Приазов’я. Простежується збереження функціонування календарно-обрядової пісенності, народних балад, любовних, історичних, релігійних та старих міських пісень від кінця ХІХ ст. до сьогодні. Пісні мають...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Червенко, О.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2013
Назва видання:	Слов’янський світ
Теми:	Теорія і методологія славістичних досліджень
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72235
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект / О.Б. Червенко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 212-224. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72235
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-722352025-02-23T17:25:02Z Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект Червенко, О.Б. Теорія і методологія славістичних досліджень У статті з’ясовується проблема побутування різних пісенних жанрів болгарського фольклору Північного Приазов’я. Простежується збереження функціонування календарно-обрядової пісенності, народних балад, любовних, історичних, релігійних та старих міських пісень від кінця ХІХ ст. до сьогодні. Пісні мають автентичний характер та досить високий рівень збереження. В статье поднимается проблема бытования различных песенных жанров болгарского фольклора Северного Приазовья; прослеживается сохранение на этой территории функционирования календарно-обрядовой песенности, народных баллад, любовных, исторических, религиозных и старых городских песен с конца XIX в. до сегодняшнего дня. Песни имеют аутентичный характер и достаточно высокий уровень сохранности. The article deals with the problem of existence of different song genres of Bulgarian folklore in Northern Pryazovye. The functioning of calendar singing, folk ballads, love, historical, religious and old town songs from the written records of the XIX-th century up to contemporary ones has been researched. The songs have authentic character and fairy high level of preservation. 2013 Article Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект / О.Б. Червенко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 212-224. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72235 uk Слов’янський світ application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теорія і методологія славістичних досліджень Теорія і методологія славістичних досліджень
spellingShingle	Теорія і методологія славістичних досліджень Теорія і методологія славістичних досліджень Червенко, О.Б. Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект Слов’янський світ
description	У статті з’ясовується проблема побутування різних пісенних жанрів болгарського фольклору Північного Приазов’я. Простежується збереження функціонування календарно-обрядової пісенності, народних балад, любовних, історичних, релігійних та старих міських пісень від кінця ХІХ ст. до сьогодні. Пісні мають автентичний характер та досить високий рівень збереження.
format	Article
author	Червенко, О.Б.
author_facet	Червенко, О.Б.
author_sort	Червенко, О.Б.
title	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект
title_short	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект
title_full	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект
title_fullStr	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект
title_full_unstemmed	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект
title_sort	жанрова специфіка болгарських народних пісень північного приазов’я: зіставний аспект
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Теорія і методологія славістичних досліджень
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72235
citation_txt	Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект / О.Б. Червенко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 212-224. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Слов’янський світ
work_keys_str_mv	AT červenkoob žanrovaspecifíkabolgarsʹkihnarodnihpísenʹpívníčnogopriazovâzístavnijaspekt
first_indexed	2025-11-24T03:41:13Z
last_indexed	2025-11-24T03:41:13Z
_version_	1849641583952003072
fulltext	212 УДК 398.8(477.7=163.2) О. Б. Червенко ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА БОЛГАРСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я: ЗІСТАВНИЙ АСПЕКТ У статті з’ясовується проблема побутування різних пісенних жанрів болгарського фольклору Північного Приазов’я. Простежу- ється збереження функціонування календарно-обрядової пісен- ності, народних балад, любовних, історичних, релігійних та старих міських пісень від кінця ХІХ ст. до сьогодні. Пісні мають автентич- ний характер та досить високий рівень збереження. Ключові слова: болгарський фольклор, жанр, пісня, Північне Приазов’я. В статье поднимается проблема бытования различных песенных жанров болгарского фольклора Северного Приазовья; прослежива- ется сохранение на этой территории функционирования календар- но-обрядовой песенности, народных баллад, любовных, историче- ских, религиозных и старых городских песен с конца XIX в. до се- годняшнего дня. Песни имеют аутентичный характер и достаточно высокий уровень сохранности. Ключевые слова: болгарский фольклор, жанр, песня, Северное Приазовье. The article deals with the problem of existence of different song genres of Bulgarian folklore in Northern Pryazovye. The functioning of calendar singing, folk ballads, love, historical, religious and old town songs from the written records of the XIX-th century up to contemporary ones has been researched. The songs have authentic character and fairy high level of preservation. Keywords: Bulgarian folklore, genre, song, Northern Pryazovye. На території України одним з компактних регіонів прожи- вання етнічних болгар сьогодні є Північне Приазов’я, зокрема http://www.etnolog.org.ua 213 Бердянський, Приазовський та Приморський райони Запо- різької області. Болгари, котрі в ХІХ ст. (1860–1862 рр.) пере- селилися сюди, незважаючи на їхню ізольованість, зуміли збе- регти свою самобутню культуру, яка передається прийдешнім поколінням. Народні пісні та звичаї в багатьох селах регіону зберігають- ся й дотепер, що становить актуальність цього дослідження. Записи болгарських фольклорних текстів, зроблені наприкін- ці ХІХ – на початку ХХІ ст. (А. Варбанський, В. Добрев, Н. Ка- уфман, І. Тодоров та ін.), фіксують стан народної культури болгар згаданої місцевості. Метою дослідження є характеристика сучасного стану народної пісенності болгар, особливостей її збереження та функціонування, визначення особливостей її жанрово-зміс- тової специфіки. Джерелами фактичного матеріалу наукової розвідки стали власні польові записи авторки та збірники болгарських фольк- лорних творів, записаних на території названих районів За- порізької області. Аналіз записів указує на те, що в активному побутуванні приазовських болгар найкраще збереглися лю- бовні та родинно-побутові пісні, календарна пісенна обрядо- вість, зокрема, зимового та весняного циклів, народні балади та пісні з міфологічними й легендарними сюжетами, а з ро- динно-обрядового циклу – весільні пісні. Менше збереглося історичних, юнацьких та гайдуцьких пісень, зовсім небагато – трудових та релігійних. У репертуарі сучасних виконавців доб- ре представлені старі міські пісні. Балади, як зазначає Ц. Романська, «є одним із найцінніших поетичних зразків болгарської народнопоетичної творчос- ті. Ці твори сповнені переживань, пов’язаних з давнім світо- глядом народу, його минулим. Вони не мають перспектив роз- витку. Але вони завжди зберігатимуть свою велику поетичну цінність» [10, с. 60]. http://www.etnolog.org.ua 214 У регіоні дослідження поширені народні балади й пісні з міфологічними та легендарними сюжетами, наприклад піс- ня «Син баща на суд кара» [4, с. 96], зафіксована В. Добревим від Варвари Федорівни Мануїлової (Дукової). Варіант цієї піс- ні ми записали в с. Лозуватка Приморського району від Надії Іванівни Ангелової [13, № 1]. Відмінність цих записів полягає в іменах головних героїв: у варіанті В. Добрева ім’я сина Ні- кольчу, а батька – Стуян, у наших записах – син Стуян, а ім’я батька не вказується. Фіксуються деякі відмінності й у тексті, скажімо, в описі того, у якому становищі перебуває син порів- няно з батьком, у зображенні шляху, яким вони рухалися батько і син. Прокляття батька починаються однаково, але у варіанті В. Добрева детальніше змальовано те, що станеться із сином. У варіанті В. Добрева також звучать фінальні слова сина Нікольчу (відсутні в нашому записі) про те, що проклят- тя батька – найтяжче. Серед пісень, опублікованих А. Варбанським, у розділі XII «Пісні весільні й трапезні» представлена балада «Майчина- та клятва и Лазаровата молитва» [9, № 280]. Цю баладу запи- сали й ми (однак у значно коротшому варіанті) у 2009 році в с. Петрівка Приморського району від Ганни Олександрівни Тафрової [13, № 2], яка перейняла пісню від матері. На почат- ку балади йдеться про те, що в жінки було дев’ять синів і доч- ка. Синів мати оженила, а доньку не хотіла віддавати заміж далеко, «приз девят сила в дисету», проте старший Лазар по- обіцяв, що кожний із синів по одному разу відведе матір у гості до доньки Пе(и)ткани. У нашому варіанті мовиться, що один раз і Питкана прийде до матері: «веднъж Питкана ж да доди». Але сталося так: коли Пе(и)ткана пішла з дому, то чума ввійшла в їхню домівку й виморила всіх братів. Щосу- боти мати ходила на кладовище, поливала могили своїх си- нів, окрім Лазаря. Його проклинала за те, що він наполіг віддати доньку так далеко заміж, і тепер вони не можуть ба- http://www.etnolog.org.ua 215 читися. На цьому наш варіант пісні закінчується. У варіанті А. Варбанського пісня має продовження: Лазар звернувся в молитві до Бога. Піднявшись із труни, він прийшов до Пет- кани, але не сказав їй, що всі брати померли. Дівчина питала, чому в брата такий одяг, чому від нього пахне сирістю. Дів- чина ставила йому багато запитань, і він на всі відповідав. По дорозі додому вона дослухалася до природи і птахів. Ла- зар звернувся до сестри, щоб на питання матері, хто її при- вів, вона відповіла: «Бати ма Лазар доведе» і дав свою сріб- ну каблучку як доказ. Зустрівшись, мати і донька плакали, а невдовзі померли. У приазовських болгар з календарно-обрядових пісень збереглися й активно побутують пісні зимового циклу. Зо- крема сурвакарські та коледні пісні, які співають дівчині, хлопцеві та ін. У наших записах є тільки початок однієї з ко- ледних пісень, записаної в с. Лозуватка Приморського райо- ну. У збірнику А. Варбанського [9, № 35] записано повний ва- ріант цієї пісні. Нині досить активно побутують найчисленніше представ- лені лазарські пісні. Вони є майже в усіх пісенних збірниках та архівних записах Північного Приазов’я. Пісень, які супроводжують обряди Еньовдень і Пеперу- да, збереглося небагато. У 2011 році нам вдалося записати дві еньовденські приспівки в с. Преслав Приморського ра- йону від Любові Павлівни Ардилянової. Наведені в збір- нику Н. Кауфмана варіанти він записав у 1971 році в селах В’ячеславка, Гюнівка та Радолівка Приморського району [5, № 1199, 1201, 1202]. Л. Ардилянова заспівала тільки початок однієї з приспі- вок : «Ой, Еньо, Еньо, Еньова китка / извади, Еньо, стой над уда, / стой над уда, той е на щастя» [13, № 26]. У збірнику Н. Кауфмана представлено варіанти цієї приспівки з пояс- неннями. Записано її в с. В’ячеславка Приморського райо- http://www.etnolog.org.ua 216 ну: «Ой Еньо, Еньо, Еньова китка, / извади, Еньо, що е над вода, / що е над вода, то е на щастие. / Альъно цвети на ди- ван цъфти» [5, № 1199]. З родинно-побутових творів зафіксовано багато варіан- тів таких пісень, як «Закули ми черна кукошка» [13, № 47–51], «Булка върви, булка върви, през гура зелена» [13, № 36–38]; [4, c. 120]; [8, 27]. Дещо менше – «Де има вину чървену, Раду льо?» [13, № 41, 42], «Дони пере на реката, Дони, бялу Дони» [13, № 43, 44]. Приазовські болгари не тільки зберігають у своїй пам’яті історичні пісні, перенесені їхніми предками з Болгарії, а й від- гукуються на драматичні події першої чверті ХХ ст. Перша світова та громадянська війни знаходять своє зображення у фольклорі приазовських болгар. Подіям Першої світової війни присвячені пісні «Помниш ли, мамо, помниш ли» [13, № 116] та «Що си кахарна, мила душице» [13, № 120, 121]. У них зобра- жено війну як джерело особистих трагедій, і сюжети їхні подіб- ні. Син каже матері про смерть брата, дівчина оплакує перед своєю матір’ю загиблого коханого. Специфіка в тому, що осо- биста трагедія переживається як частина колективної траге- дії. Показовими є слова вмираючого «бати» (старший брат) з пісні «Помниш ли, мамо, помниш ли» [13, № 116], записаної 2009 року в с. Мануйлівка Приморського району від Д. С. Ди- митрова: «Брайне, Стуене, Стуене, / Повдигни ми лека й ми снага, / Привърджи ми тежка ми рана, / Да идиш на мама да кажиш, / Колко дувици йустана, / Колко сираци-сюрмаци, бед- ни сирумаци» [13, № 116]. Варіант цієї пісні опубліковано в статті Д. Димитрова. За- фіксований він зі слів Л. Димитрової в 1932 році в с. Деяново (тепер – Лозуватка). У збірнику «Български народни песни» [1] (1938 року видання) означена пісня представлена в чо- тирьох варіантах під назвою «Спомен». Перший варіант за- писано в с. Першо-Миколаївка (нині – с. Миколаївка), тре- http://www.etnolog.org.ua 217 тій – с. Райнівка, четвертий – Мариїно (нині – с. Маринівка), а щодо другого, то місце запису не зазначено. У першому ва- ріанті пісні «Спомен» та в записах Д. Димитрова ім’я співака (першої особи), до якого звертається поранений брат, – Іван- чо, у другому варіанті – Тодор, а в нашому варіанті – Стуен. Перша світова війна також знайшла відображення в тек- стах пісень: «четиринайсета гудина», «германската граница», «австрийска сабя». У першому, третьому та четвертому варі- антах пісні «Спомен» війна починається «Сред лято, сред хар- маня», у другому – «Сред лято по Илиев ден» і третьому – «На личин ден, на Илинден», а в сучасному варіанті – «Сред ляту, мамо, по Илин». Мінімальний історичний контекст генерує узагальнення і перетворює війну на масове та нез’ясовне лю- диновбивство, закарбоване в народній свідомості через номі- націю «страшната война». Темі громадянської війни присвячена пісня «Какво и чуду станалу» [13, № 115], записана нами в 2010 році в с. Гюнівка Приморського району від Є. Г. Карастоянової. Варіант піс- ні, записаний від того ж інформатора, опубліковано в газе- ті «Роден край» у статті Л. Куртева [7, с. 4]. Через натураліс- тичні деталі твір актуалізує архаїчну зображальну поетику. Ворогів та мучителів прямо не названо, але вказуються села, які стали їх жертвою: «…в гуляму й селу Плънковкъ, (2) / Плънковка, ем в Зеленовкъ…» [13, № 115]. Повніший варіант подано у статті В. Христова. У ній зазначається, що цю піс- ню склала літня жінка із с. Петрівка [11, с. 6]. У трьох варі- антах по-різному описано муки батька Георгія та його сина Іванчо. Варто наголосити на тому, що історичні пісні приазов- ських болгар є досить важливим джерелом сутності їхньої історичної пам’яті. Вони ілюструють спроможність націо- нальної психології поєднати в одному фольклорному тексті події далекого минулого й недавні переживання. http://www.etnolog.org.ua 218 Щодо гайдуцьких пісень слід зауважити, що вони достатньо присутні в активному репертуарі приазовських болгар, зокре- ма, у с. Мануйлівка від літніх людей ми записали гайдуцьку пісню «Еей, събрали ми съ, събрали» [13, № 122], у с. Гюнівка – «Удила ми е Буяна девят години с хайдутин» [13, № 123] і два варіанти пісні «Янка низ гора вървеше» [13, № 124; особистий архів автора]. Вони певною мірою відображають специфіку й багатство болгарського фольклору ХIX ст., коли ці пісні були актуальними. Яскравим прикладом мотиву подолання закоханими пе- репони їхньому коханню є пісня «Караджа и Рада» [9, № 312] в записах А. Варбанського та «Караджу Радки думаши» [13, № 90], записана нами в 2009 році в с. Петрівка Примор- ського району від Ганни Олександрівни Тафрової. На пере- шкоді закоханим стоять батьки. У сучасному варіанті батько Радки заручає її, не звертаючи уваги на почуття дочки. Рада відповідає на питання коханого, що ж сталося вчора у її домі: «Ми най ма тейну пусгуди, / пусгуди, далек ма дава. (2) / Яз нища, той ма гудява» [13, № 90]. У варіанті А. Варбанського Караджа знає, що відбули- ся заручини. Пісня починається з питання до Ради, що їй подарували: «Радо-льо, либе лъжовно, / Като та снощи го- дия, / Какъв ти кибень дадая?» [9, № 312]. У цій пісні – ти- пова драматична ситуація патріархальної соціокультурної традиції. У варіантах приазовських болгар пісня має щасливу кін- цівку. Молоді протистоять волі старших, але опосередковано, що є неприпустимо згідно з нормами патріархальної моралі. Не роблять це й жертовно, закінчуючи життя самогубством. Вони вдаються до хитрощів. Караджа радить Радці вдавати із себе хвору й попросити щось таке, чого немає на світі. У варі- анті А. Варбанського і в сучасних записах Радка просить різ- ні речі: http://www.etnolog.org.ua 219 «Девят-годишна ябалка, «Уд ербичката крилцету, Въ момски джобови носяна, и ут гълъбчиту сърцету, Носяна, не изгноена» и ут дива куза сирини» [9, № 312]. [13, № 90]. Того, що просила Радка, ніхто не зміг знайти, крім Караджу. Як нагороду він отримав дозвіл одружитися з Радкою. При- кметно, що не показується, як саме Караджу виконує бажан- ня коханої. Твір ігнорує сюжетні ходи за рахунок деталей, че- рез які передається душевний стан героїв. Типовий варіант мотиву залишеної дівчини маємо в піс- ні «Ой лозе, лозе, чи черну грозди» [13, № 96]. Пісня – це ри- торичне звертання до виноградної лози. Запитання створю- ють уявлення про сирітство й самотність за допомогою образу лози, за якою нема кому дивитися. Єдина «власність» і одно- часно найбільша нестача – коханий, якого немає. Його від- сутність ідентифікує дівчину як залишену і вселяє втрачену любов як трагічну долю, самотність, крає душу спогадом про колишню взаємність: «Саде си имах едно либе, / саде си имах идно първо либе / и той отиди в града му град София» [13]. Мотив бідності, яка не є перепоною для кохання, вираже- но в пісні «Мър Тудоро, Тудоро» [13, № 94]. Коханий Тодори має тільки багатство природного світу «гура зилена», де спів птахів символізує романтичну піднесеність справжнього кохання. Мотив нерозлучності в любові і смерті присутній у пісні «Двамка се любили, мамо» [13, № 75], записаній у 2007 році в м. Бердянську від Ганни Костянтинівни Рунчевої. Пісня є в збірнику Л. Ноздріної [8, с. 28]. У ній відсутня пряма вказів- ка на батьків як на чинник нездійсненої любові. Твір з таким мотивом є у збірнику А. Варбанського в розділі VIII «Весіль- ні пісні (сватання)»: пісня «Либия са двама млади», записа- на в с. Преслав від Стефани Варбанської [9, № 203]. Ще на дві пісні натрапляємо серед седенкарських пісень у збірни- http://www.etnolog.org.ua 220 ку Н. Кауфмана: «Либия са двама млади лифтеря, мари», за- фіксовану в с. Преслав [5, № 361], та «Либили са двама млади лефтери, мари», записану в с. Лозуватка Приморського райо- ну [5, № 362]. Смерть роз’єднала закоханих на певний час, щоб вони з’єдналися назавжди у вічності. Метаморфоза, яка образно втілює мотив нерозлучності в любові і смерті, уособлює обра- зи лози і тополі: «На мума на гроба, мамо, топола израсна, / А на ергеня луза изникна» (2) чи двох тополь: «Израсли са два то- пола високи» [5, № 361], що пояснюється специфікою флори Північного Приазов’я та особливостями землеробського по- буту приазовських болгар. Пісню «Разбуляла са й, Калина» [13, № 99] співають на су- бат у с. Трояни Бердянського району. Варіант цієї пісні, із за- уваженням, що вона виконується під час хоро, є в збірнику І. Тодорова «Тудорка» [2, с. 31], щоправда, головна героїня тут має інше ім’я. У варіанті І. Тодорова мати запитує доньку, чому вона сумна: «Та што си тяжна кахърна?». Дівчина відпо- відає: «Сега ма мамо паряса». У сучасному варіанті головна ге- роїня Калина вже дев’ять років важко хворіє через те, що вона кохала вівчаря, а він її покинув. Тоді Тодорка-Калина підпали- ла кошару для овець. Отже, любовні мотиви в піснях приазовських болгар мають соціальний характер. Взаємовідносини між молодими людь- ми реалізуються в різний спосіб, проте залежать від мораль- них і етичних норм, що склалися в суспільстві. Класова ди- ференціація, патріархальні сімейні закони і моральний вибір створюють перепони для закоханих. У більшості пісень мотив любові має трагічний характер. Релігійна пісня «Никольчу Войвода болян» зафіксована в записах А. Варбанського у [9, № 304] та в збірнику Н. Кауф- мана «Разболял ми са й Николчо» [5, № 1250]. Варіант цієї пісні «Девойка в сандък лежи», у виконанні Григорія Федо- http://www.etnolog.org.ua 221 ровича Янева, наведено серед міфологічних пісень у кни- зі В. Добрева «Чушлемій» [4, с. 109]. Ми також записали цю пісню «Е-хей, помниш ли, мамо, знаиш ли» [13, № 125] в 2009 році в с. Богданівка Приазовського району від Ганни Михайлівни Славової. На відміну від традиційних болгарських народних пісень, автор яких невідомий, так звані «старі міські пісні» є автор- ськими. Як зазначив С. Цанов у рецензії на збірник Л. Ноздрі- ної [8], «вторична фольклоризація – перетворення літератур- них текстів у народні – явище дуже цікаве та специфічне саме для болгар України» [12, с. 10]. У збірнику А. Варбанського «Песните на бердянски- те българи» в розділі «Додатки» є пісня «Хаджи Димитр» [9, № 530] з приміткою, що автор – Хр. Ботев. Серед наших за- писів баладу «Хаджи Димитр» виконують Р. Жежулова, Р. Же- лязкова, А. Статева та А. Стоянова із с. Лозуватка Примор- ського району. Усі вони сприймають її як народну пісню «Жив е той, жив е! Там на Балкана» [особистий архів автора]. Вико- навиці стверджують, що пісня народна, і вони знають її від своїх батьків. Можна припустити, що якби вони мали достат- ню освіту, то були б ознайомлені з творчістю Хр. Ботева. Їхній варіант набагато коротший, ніж оригінал. У збірнику Л. Ноздріної [8, с. 28] також є ця пісня. Там зазначається, що вірш узято з навчальної програми (1936 р.) болгарської школи с. Софіївка Бердянського району. Але не- залежно від того, що вірш Хр. Ботева «Хаджи Димитр» ви- вчали в школі, він побутував і як народна пісня. У збір- нику є також запис вірша Хр. Ботева «На прощаване» [8, с. 26], з приміткою, що ця пісня передавалася з вуст у вус- та як народна. Отже, пісенний фольклор болгар Північного Приазов’я, незважаючи на певні деформації, є доказом збереженої етно- культурної пам’яті болгар, що понад півтора століття живуть http://www.etnolog.org.ua 222 в умовах культурної ізоляції. Аналізуючи болгарські пісенні тексти, поширені в цьому регіоні, можемо говорити про їх ав- тентичний, а подекуди й архаїчний характер, живе побуту- вання та досить високий рівень збереження. Слід зазначити, що пісні деяких жанрів, зокрема любовні та релігійні твори, представлені у записах як кінця ХІХ, так і початку ХХІ ст.; по- над сто років вони зберігалися в пам’яті людей та передавали- ся прийдешнім поколінням. ЛІТЕРАТУРА 1. Български народни песни / отгов. ред. А. Кетков. – К. : Държавно изд- во на нац. малцинства в УССР, 1938. – 120 с. 2. Български народни песни, събрани в с. Преслав и с Строгановка, Ру- сия, Бердянски уезд / събр. И. С. Тодоров. – Ловеч : Труд, 1903. – 48 с. 3. Димитров Д. Война и революция в современном песнотворчестве болгар Приазовья / Д. Димитров // Труды института славяноведения акаде- мии наук СССР. – Ленинград : АН СССР, 1934. – Т. 2. – С. 127–148. 4. Добрев В. Д. Чушмелій / В. Д. Добрев. – Мелітополь : МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2009. – 297 с. 5. Кауфман Н. Я. Народни песни на българите от Украинска и Молдав- ска ССР : [в 2 т.] / Н. Я. Кауфман. – София : БАН, 1982. – Т. 1. – 720 с. 6. Кауфман Н. Я. Народни песни на българите от Украинска и Молдав- ска ССР : [в 2 т.] / Н. Я. Кауфман. – София : БАН, 1982. – Т. 2. – 944 с. 7. Куртев Л. За сурва и песните в живота на Евдокия Карастоянова / Л. Куртев // Роден край. – 2012. – 14 януари. – № 2 (1072). – С. 4. 8. Ноздрина Л. Ф. Фольклор болгарских сел Бердянского района Запо- рожской области (к 150-летию переселения болгар из Бессарабии в Тав- рию) / Л. Ф. Ноздрина. – Запорожье ; Дикое Поле ; Бердянск, 2010. – 88 с. 9. Песните на бердянските българи / събрал и наредил А. В. Върбански. – София : Проф. Марин Дринов, 2002. – 626 с. 10. Романска Ц. Българската народна песен / Цветана Романска. – Со- фия : Наука и изкуство, 1965. – 175 с. 11. Христов В. Песня – душа народа / В. Христов // Роден край. – 2003. – №18. – С. 6. 12. Цанов С. М. Ценна книга с български фолклорни творби от Таврия / С. М. Цанов // Роден край. – 2011. – № 12. – С. 10. http://www.etnolog.org.ua 223 13. Червенко О. Б. Болгарський фольклор Північного Приазов’я / зби- рач та упорядник О. Б. Червенко. – Бердянськ : БДПУ, 2012. – 126 с. SUMMARY The article is focused on genre peculiarities of Bulgarian folk songs in Northern Pryazovye such as folk ballads, calendar, love, historical, reli- gious and old town songs. It has been determined the basic structural and semantic transformations of song contexts both in temporal and space aspects which have been compared the previous recordings with the ones made in the end of the XIX-th – and the beginnings of the XXI- st century. The research has analysed the present state of Bulgarian folk song traditions, the peculiarities of their saving and functioning. It has been highlighted the peculiarities of genre and semantic specificity based both on the author’s own records made in the villages of the region and the recordings and collections of Bulgarian folk works fixed in the terri- tory of Berdyansk, Pryazovsk and Prymorsk areas in Zaporozhye region. The analysis of the written records has shown that love lyric and fam- ily ritual songs, calendar singing traditions of winter and spring folk holi- days, folk ballads and songs with mythological and heroic plot as well as wedding songs have been still often performed by the Bulgarians during traditional festivals and family holidays. The historical, youth and Gaiduk songs have been few in number and work and religious songs are the least of all. The contemporary singers have quite a lot of old town songs in their repertoire. The researched region is famous for numerous folk ballads and songs with mythological and heroic plot. The largest group of songs that is still often performed is Lazar songs. They have been presented practically in all collections and archive re- cordings of Northern Pryazovye. The historical songs of the Bulgarians in Pryazovey are considered to be very important background of their historical memory. They illustrate the power of national psychology to combine the events of the ancient times and current feelings in one folk text. The songs about the sufferings during the Ottoman Yoke are the most numerous among the modern written records which are presented in Northern Pryazovye. Gaiduk songs are quite representative in the active repertoire of the Bulgarians in Northern Pryazovye. They are the brightest samples of great variety in the Bulgarian folklore in the XIX-th century and reflect http://www.etnolog.org.ua 224 its main characteristic features in the time when they were actual. Love lyrics in the Northern Pryazovye Bulgarians’ songs has a social aspect. There are different types of relations between young people but they depend on moral and ethical standards that have been established in the society. Class differentiation, patriarchic family laws and moral choice create barriers for sweethearts. So, the motive of love is tragic in most songs. Song folklore of the Bulgarians in Northern Pryazovye, despite the particular deformations, is the proof of preservation of ethnic and cultur- al memory of the Bulgarians who have lived in terms of cultural isolation for more than one hundred and fifty years. Having analyzed the Bulgarian song texts of this area the author has come to a conclusion that it is possible to speak about their authentic and even archaic character, living existence and fairy high level of preserva- tion. It should be emphasized that songs of some genres such as love and religious works have been presented in written records both in the end of the XIX-th and the beginning of the XXI-st century. So, they have been kept in the people’s memory for more than hundred years and passed from one generation to the others. Song folklore of the Bulgarians in Northern Pryazovye as a compact ethnic group which has been located within the foreign language envi- ronment has autonomous nature and obeys specific internal laws of de- velopment, and at the same time interacts with other national folklore systems. Keywords: Bulgarian folklore, genre, song, Northern Pryazovye. http://www.etnolog.org.ua

Жанрова специфіка болгарських народних пісень Північного Приазов’я: зіставний аспект

Репозитарії

Схожі ресурси