Laterna magica і системи літературного кровообігу
Рецензія на книгу: Корбич Г. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дискурсі раннього українського модернізму. Вибрані аспекти рецепції. – Познань, 2010. – 334 с....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72244 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Laterna magica і системи літературного кровообігу / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 315-321. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72244 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зарівна, Т.П. 2014-12-20T15:46:25Z 2014-12-20T15:46:25Z 2013 Laterna magica і системи літературного кровообігу / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 315-321. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72244 Рецензія на книгу: Корбич Г. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дискурсі раннього українського модернізму. Вибрані аспекти рецепції. – Познань, 2010. – 334 с. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Рецензії та огляди Laterna magica і системи літературного кровообігу Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Laterna magica і системи літературного кровообігу |
| spellingShingle |
Laterna magica і системи літературного кровообігу Зарівна, Т.П. Рецензії та огляди |
| title_short |
Laterna magica і системи літературного кровообігу |
| title_full |
Laterna magica і системи літературного кровообігу |
| title_fullStr |
Laterna magica і системи літературного кровообігу |
| title_full_unstemmed |
Laterna magica і системи літературного кровообігу |
| title_sort |
laterna magica і системи літературного кровообігу |
| author |
Зарівна, Т.П. |
| author_facet |
Зарівна, Т.П. |
| topic |
Рецензії та огляди |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слов’янський світ |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на книгу: Корбич Г. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дискурсі раннього українського модернізму. Вибрані аспекти рецепції. – Познань, 2010. – 334 с.
|
| issn |
XXXX-0051 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72244 |
| citation_txt |
Laterna magica і системи літературного кровообігу / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 315-321. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zarívnatp laternamagicaísistemilíteraturnogokrovoobígu |
| first_indexed |
2025-11-27T08:18:34Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:18:34Z |
| _version_ |
1850805500101263360 |
| fulltext |
315
Т. П. Зарівна
LATERNA MAGICA І СИСТЕМИ
ЛІТЕРАТУРНОГО КРОВООБІГУ
Корбич Г. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дис-
курсі раннього українського модернізму. Вибрані аспекти рецеп-
ції. – Познань, 2010. – 334 с.
Книга Галини Корбич «За-
хід, Польща, Росія в літера-
турно-критичному дискурсі
раннього українського мо-
дернізму. Вибрані аспекти
рецепції» є дуже важливою
для української культури з
кількох причин. Авторка по-
стійно перебуває на перети-
ні польських, українських та
російських мовних стихій,
наукових потоків, літератур-
них подій, вивчилась у Київ-
ському університеті, викла-
дає україністику на кафедрі
Познанського університету,
чимало часу віддала дослі-
дженню феномену «Львівського наукового вісника», вивчен-
ню окремих аспектів творчості Івана Франка, Лесі Українки,
Михайла Грушевського, Сергія Єфремова, Миколи Євшана,
Дмитра Донцова, а також висвітленню польської культури на
сторінках української періодики, ґрунтовно знає українську
літературу періоду зламу ХІХ і ХХ ст., тому цілком природно,
що вона написала таку книгу.
http://www.etnolog.org.ua
316
По-перше, ознайомлюючись із величезною кількістю мате-
ріалу, який зібрала й проаналізувала Г. Корбич, вільно оперу-
ючи джерелами польськими, російськими та українськими, і
сучасними, і тогочасними (окремий цікавий бік праці – біб-
ліографія), майже фізично відчуваєш, як відхиляється не-
проникність минулого, і ти починаєш бачити на якомусь уні-
версальному всезагальному рівні і літературну ситуацію, і
персоналії – увесь цей великий літературний театр з його геро-
ями і декораціями, з його книгами і фанатами, з його бороть-
бою ідей, засиллям масової літератури, постійним відставан-
ням читацького розуміння, з феноменом жіночого письма, із
жорстким протистоянням між модерном і реалізмом, – увесь
цей далекий і таємничий fin de siẻcle – і раптом забуваєш, що
йдеться про позаминуле століття – попри всі більш відомі і
менш відомі прізвища, назви, поняття, стилі і течії, невловно
починаєш думати, що все це про сучасний процес, настільки
його головні тенденції нагадують тенденції столітньої давнос-
ті. І в цьому – одна з причин інтересу до книги.
У модернізмі критика відіграє одну із визначальних ролей.
Вона тлумачить принципи нового мистецтва, організовую-
чи надовкола нього реципієнта, окрім таких комунікативних
функцій, ставить собі ще й метакритичні (як от вироблення
нової мови) та естетичні завдання, трактуючи себе як творчий
процес, у якому теорія вчування у літературний твір, співпе-
реживання, духовна спорідненість критика й автора мають ве-
лике значення. Тому від рівня критики дуже багато залежало
в процесі розвитку нової культури, покликаної новим часом.
Українська критика вбачала велику силу оновлення власної
літератури в тих джерелах, які били на Заході. Звідси таку вагу
надавали знайомству з найцікавішими мистецькими явища-
ми світового рівня. Тож ту частину європейської літератури,
яка цікавила українських письменників (вони ж, здебільшо-
го, і перекладачі) і критиків, котра волею випадку чи законо-
http://www.etnolog.org.ua
317
мірності ставала доступною в Україні, спокійно і зацікавлено
реставрує в часі й у взаємодії з українським ґрунтом Г. Кор-
бич, дошукуючись часом по крихтах спільних взаємозв’язків,
взаємо збагачень, взаємонаповнень.
Розмисли про вплив, про видиму й невидиму рецепцію є
дуже важливими для літературного процесу. «Зміни, зазви-
чай, рідко залишають видимі сліди», – перефразовує авторка
Яна Корстіуса. І це невидиме може розшифрувати лише до-
слідник, котрий володіє не тільки ерудицією чи аналітичним
мисленням, але й (а може, і спершу) інтуїцією.
Книга дає цілу панораму зв’язків української літератури
зламу ХІХ–ХХ ст. із літературою європейською, а також лі-
тературою сусідів – візантійської Росії і католицької Поль-
щі, а також аналізує цю одвічну дихотомію, у якій існувала
українська культура, котра, природно, була толерантною до
літературного Заходу бодай уже через своє географічне роз-
ташування. Галина Корбич, врахувавши здобутки більшості
вітчизняних дослідників, які успішно вивчали період ранньо-
го українського модернізму, дає визначальні риси цього явища
як руху з національним забарвленням, котрий пориває з реа-
лістичними традиціями народництва, відкидаючи міщанство
як світогляд і селянство як реципієнта, котрий може усвідоми-
ти своє неповторне обличчя, тільки осягнувши світову куль-
туру і порівнявши себе з нею. Тому таким важливими стануть
переклади з інших літератур, знайомство з філософією Фрідріха
Ніцше, Анрі Бергсона, Вільгельма Дільтея. Тому так часто
українських митців надихатиме «Молода Польща» чи твор-
чість Миколи Гоголя, Льва Толстого, Федора Достоєвського,
Антона Чехова.
Перефразовуючи Д. Чижевського, авторка стверджує, що
впливу зазнають за певних умов – коли є попередній влас-
ний розвиток і духовна спорідненість із провідними літерату-
рами. Г. Корбич доводить, що українське письменство, дедалі
http://www.etnolog.org.ua
318
чіткіше розкриваючи своє національне непровінційне минуле
і майбутнє, розуміло впливи як регулятивний чинник, скеро-
ваний на «різноманітність і нову життєвість».
І ще один зріз праці – груповий портрет української кри-
тики як великої і повноправної частини культурного процесу.
Багато хто пригадує, як з часів першого недитячого вчиту-
вання у «Кобзар» одразу врізається у пам’ять: «Либонь, уже
десяте літо, / Як людям дав я “Кобзаря”, / А їм неначе рот за-
шито, / Ніхто й не гавкне, не лайне, / Неначе й не було мене».
Або ж відомі слова Лесі Українки про себе, «почитаему», але
«не читому», зрештою, паралель можна провести аж до сьо-
годнішнього дня із його постійним ствердженням, що крити-
ки нема, із постійною тугою письменника за увагою читача,
що означає також і рецензента.
Хоча тисячні процесії, листи зі співчуттям і телеграми
під час прощання з Тарасом Шевченком, Лесею Українкою і
Михайлом Коцюбинським могли б засвідчити зворотне. (До речі,
авторка зазначає, що аналіз читацької рецепції зламу ХІХ–
ХХ ст. у Польщі зроблено Анною Зданович у праці «Між свя-
тинею і смітником», і коли б ми мали подібне дослідження
українських реалій, можливо, усталена в історії літератури ін-
формація, почерпнута з особистого листування, дещо зміни-
лася б. До речі, у монографії Г. Корбич «Журнал “Літературно-
науковий вісник” львівського періоду (1898–1906)» є згадка,
що такої роботи не цурався також І. Франко: «Опрацьовані й
відповідно прокоментовані Франком статистичні дані про пе-
редплатників і поширення часопису значною мірою вимальо-
вують картину освіченості українського суспільства у Схід-
ній Галичині на зламі ХІХ–ХХ віків, ступінь його національної
свідомості». Очевидно, статистика також могла би бути лак-
смусом ролі критики в суспільстві).
І хоч Ролан Барт скаже, що європейська критика навіть пе-
ревершувала письменство на зламі століть, але це було і в ін-
http://www.etnolog.org.ua
319
ших. Г. Корбич відтворює картину критичної рецепції цих «ін-
ших» у нашій літературі, відновлюючи рівновагу і подаючи
українську критику як впливову і значну частину об’єктивного
процесу літератури, яка спілкується зі світом і є того світу
повно правною частиною. А також є складовою і дуже важли-
вою частиною для рідної літератури і культури. Зрозуміло, що
література і критика є речі взаємопов’язані і взаємонадихаю-
чі, якщо тільки сама критика має достатньо вироблений ін-
струментарій, аби осягнути знакові твори свого часу. А маючи
таку могутню літературу і виходячи зі слушного ствердження
польського літературознавця Міхала Гловінського, котре ціл-
ковито стосується і сьогоднішнього дня («Переконання у зна-
чимості літератури, в її вартості, яким безустанно належить
віддавати справедливість, було натуральним стимулом для
розвою критики а також, поза сумнівами, мотивацією її функ-
ціонування»), обрій очікувань відповідної критики завжди
був теж великим.
У книзі присутня ціла поліфонія критичних голосів, зокре-
ма й найвідоміших наших письменників. Вона впевнена, інте-
лектуально насичена, вражає блиском і масштабом. Можна
провести паралель між ствердженням французького симво-
лізму, де есеїстика Едгара По, Стефана Маларме, Шарля Бод-
лера свого часу зіграла важливу роль у його розвитку. Критич-
ні праці Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського,
Микити Шаповала, Андрія Товкачевського, Гната Хоткевича,
Сергія Єфремова, Дмитра Донцова, Василя Панейка, Симона
Петлюри, Володимира Винниченка та інших стосовно літера-
тури нового часу стають предметом уваги Г. Корбич.
Авторка дає часом лишень якісь точні штрихи чи рисоч-
ки до відомих портретів: наприклад, замість суперлативів на
адресу титанів, у книзі, де на кожній сторінці вагомі світові
імена, є промовиста цитата зі статті Лесі Українки про поль-
ську поезію: «Все пессимистические течения мировой поэзии
http://www.etnolog.org.ua
320
находят в ней себе отголосок: демонизм Байрона, стремящий-
ся к нирване, пантеизм Шелли, холодный космический пес-
симизм Леконт де Лиля и [Жозе]-Мария Эредия, сатанизм
Бодлера, сверхчеловеческая презрительность Ницше, тоска
пресыщенья и набожность отчаянья Верлена, нравственный
нигилизм Рембо, вечно страдающий эстетизм д’Аннунцио,
безумный лунатизм Сар Пеладана – все это отражается, как
в зеркале, в созданиях краковской школы поэтов...», великий
обшир книг світових імен, засвоєний до місткості блискучої
формули. І це одне зі свідчень масштабу таланту Лесі Україн-
ки. Або примітка до розмови про Франка: «...із 2800 опублі-
кованих у різних галузях праць 1100 написані польською мо-
вою». Поштива німа сцена.
Або ж іще одна деталь, ця плоть і кров історії. У розмо-
ві про критика Миколу Євшана перед нами постає неорди-
нарний, наділений талантом та інтуїцією солідний чоловік із
його окремими проривами крізь час (як от у тексті, де він за-
говорить про дихотомію Л. Толстого – роздвоєння між інте-
лектом та інтуїцією, що набере розвитку у філософській дум-
ці вже у двадцятому столітті...). Таким він постає і в інших
публікаціях та монографіях. І раптом уточнення стосовно
«критичного дискурсу 20-річного українського автора» (одра-
зу розумієш причину певних суперечностей у твердженнях, і
потенціал молодого автора, а також мимоволі думаєш, яка би
з них усіх виросла культура, якби її не викосило на вій нах та
в таборах).
І як миттєве висвітлення молодої критики зламу століть,
вирване з мороку часу: позаду височіє могутня сила та авто-
ритет класиків – попередників і ще живих титанів сучасності.
Попереду вже зловісно темніє на обрії перша світова, фатум
тридцятих і трагедія сорокових, а цей короткий і світлий пе-
ріод, коли все ще сповнене надій на грядущі успіхи неодмінно
на світовому рівні, і тим світовим переймаються усі, старанно
http://www.etnolog.org.ua
321
і натхненно працюючи, захоплюючись і сперечаючись, а зага-
лом доводячи своїми маніфестами і творами – ми є.
Цілковито погоджуючись з авторкою і з Дмитром Затон-
ським, що насправді усіляке модерне мистецтво зумовлене
циклічним рухом одвічного протистояння «старого» і «но-
вого» і що старе повертається у новій іпостасі, мимоволі ду-
маєш, що саме розуміння цього закону, а також добре знання
своєї історії літератури завжди мало би впливати на суджен-
ня та аналіз сучасної критики, озброювати її не тільки подвій-
ною глибиною, як славнозвісних дев’ять десятих айсберга, а й
подвійною оптикою (через призму того, що вже було), аби за-
лишатися тим орієнтиром у глибоких водах світової і своєї лі-
тератури, які б дозволяли рухатися до успіху.
Ми маємо дуже добре написаний науковий текст, позбав-
лений епатажу і зайвої провокативності, позначений легкістю
та прозорістю стилю і думки, котрий читається з інтересом та
без зусиль, наче художня книга, у якій ніби бачиш давніх зна-
йомих з університетського курсу української філології у тро-
хи іншому світлі.
Ця розмова рівних з рівними і вільних з вільними на сто-
рінках книги Г. Корбич, це виполювання комплексу меншо-
вартості, котрий назбирувався впродовж історії культури ко-
лоніальної і мовби випаровувався поруч з гідністю аналізу
маніфестів, критичних оглядів, рецензій та наукових праць,
поряд з осмисленням значення цього всього творчого набут-
ку, і ця точність, і ця майже шляхетська гідність, з якою автор-
ка говорить про українське, прописуючи його в європейсько-
му контексті, одразу впадає у вічі.
Це і є та найважливіша метафора книги Г. Корбич, її вну-
трішній пейзаж, її прихований, може, і несвідомий зміст. Оте
світло магічної лампи, котре з’являється у творі, у якому склад-
на хімія таланту, знань, вимог часу і авторського тактовного
ставлення до героїв спрацювала.
http://www.etnolog.org.ua
|