Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва

У статті наведено основні принципи впровадження ресурсозбереження як складової екологізації виробництва, запропоновано напрямки екологізації виробничої діяльності та мотиваційне підґрунтя цього процесу. Розглянуті методичні підходи щодо критеріальної бази оцінки рівня екологізації. The article shows...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Економічні інновації
Дата:2014
Автори: Андрєєва, Н.М., Барун, М.В.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України 2014
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72400
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва / Н.М. Андрєєва, М.В. Барун // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2014. — Вип. 57. — С. 24-31. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860270774594568192
author Андрєєва, Н.М.
Барун, М.В.
author_facet Андрєєва, Н.М.
Барун, М.В.
citation_txt Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва / Н.М. Андрєєва, М.В. Барун // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2014. — Вип. 57. — С. 24-31. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Економічні інновації
description У статті наведено основні принципи впровадження ресурсозбереження як складової екологізації виробництва, запропоновано напрямки екологізації виробничої діяльності та мотиваційне підґрунтя цього процесу. Розглянуті методичні підходи щодо критеріальної бази оцінки рівня екологізації. The article shows the main principles of conservation of the resource as part of cleaner production, we consider the direction of ecologically clean production activity and its motivation. Methodical approaches to evaluation criteria base level of environmentally friendly production.
first_indexed 2025-12-07T19:06:11Z
format Article
fulltext УДК 504.062.2:628.5 РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧА СКЛАДОВА ЯК АСПЕКТ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА Андрєєва Н.М., Барун М.В. У статті наведено основні принципи впровадження ресурсозбереження як складової екологізації виробництва, запропоновано напрямки екологізації виробничої діяльності та мотиваційне підґрунтя цього процесу. Розглянуті методичні підходи щодо критеріальної бази оцінки рівня екологізації Постановка проблеми. Особливості сучасної взаємодії екологічних та економічних систем в Україні розташовуються в площині надзвичайно високого спливу суб’єктів господарської діяльності на навколишнє сере- довище, це стосується і його надмірного забруднення, і нераціонального використання природних ресурсів, і постійно зростаючої кількості проми- слових та побутових відходів. Такі складні взаємовідносини мають певне підґрунтя, в першу чергу недосконалість існуючої системи взаємодії гос- подарюючих суб’єктів та держави, складність суспільних відносин та мала інформованість громадськості, щодо кризової екологічної ситуації та пер- спектив в цьому напрямку на майбутнє. Певні кроки у вирішенні цих питань вже існують і це підтверджуєть- ся стратегічними інтересами нашої держави та обумовлено необхідністю узгодження в національній стратегічній політиці питань реструктуризації, модернізації, впровадження інноваційних новітніх технологій з питаннями раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля на ба- зі ринкових засад економіки. В останні роки спостерігається тенденція зростання уваги до проблем екологічного характеру в господарюванні та поступово відбувається процес екологізації економічного розвитку. Методологічні й теоретико-методичні основи екологізації господар- ської діяльності відображені у працях таких провідних вчених, як: О.Ф. Балацького, О.О. Веклича, Б.М. Данилишина, Б.В. Буркинського, Л.Г. Мельника, В.С. Міщенка, О.М. Теліженка, Є.В. Хлобистова. Разом з тим слід зазначити, що питанням мотивації ресурсозберігаючої діяльності та ресурсозбереженню, як складової частини екологізації виробництва приділено недостатньо уваги. Мета статті полягає в розкритті сутності і виявленні можливих спо- собів мотивації господарюючих суб’єктів, щодо застосування ресурсозбе- 24 Економічні інновації Випуск № 57 2014 реження задля підвищення екологізації виробництва та оцінці рівня еко- логізації продукції і видів діяльності. Виклад основного матеріалу дослідження. Забезпечення розумної рівноваги між економічним зростанням та інтересами екологічної сфери є надзвичайно актуальною справою, тому екологізацію економічної сфери неможливо уявити без розвитку суб’єктів господарювання в напрямку впровадження інноваційних екологічно спрямованих дій [1]. Тому еколо- гічні імперативи повинні стати новою формою взаємовідносин в суспільс- тві, це стосується і економічних, і соціальних, і виробничих відносин. Ре- тельне та всебічне виявлення можливих шляхів екологізації виробничої діяльності допоможе при вирішенні певного ланцюгу проблем. Під екологізацією виробництва розуміється сукупність всіх видів го- сподарської діяльності, яка забезпечує зниження негативного впливу ви- робництва та запобігає порушення екологічної рівноваги в навколишньо- му середовищі [2]. В роботі [3] Н.Ф. Реймерсом надано наступне визначення: екологіза- ція виробництва – це система заходів, спрямованих на запобігання негати- вного впливу виробничих процесів на природне середовище, які здійсню- ються за рахунок маловідхідних технологій. В контексті ресурсозберігаючої складової під екологізацією вироб- ництва слід розуміти заходи зі зниження навантаження на оточуюче сере- довище та людину шляхом застосування у виробничому процесі ресурсо- зберігаючих програм та проектів з упорядкуванням ресурсних циклів на підприємстві. Для вирішення проблеми впровадження процесу ресурсозбереження в якості екологізації виробництва доцільно ґрунтуватися на декількох принципах: І принцип – виконання вимог концепції сталого розвитку, тобто уз- годження екологічної безпеки та соціальної справедливості з економічною ефективністю; ІІ принцип – зосередження уваги не лише на ліквідації наслідків за- бруднення навколишнього природного середовища, а й в першу чергу за- побігання надмірного використання природних ресурсів та утворення від- ходів і шкідливих речовин в технологічному процесі; ІІІ принцип – економічна доцільність для підприємства, регіону, держави. Базуючись на вищезазначених принципах, можна сказати, що на рів- ні підприємства екологізація виробничої діяльності передбачає: по-перше, екологізацію технології виробництва (розробка ресурсозберігаючих, ма- ловідходних чи безвідходних технологій, впровадження ефективного очи- сного обладнання, засобів контрою); по-друге, екологізацію продукції (роз- 2014 Економічні інновації Випуск № 57 25 робка номенклатури виробів, які наносять мінімальну шкоду навколиш- ньому середовищу при виробництві та після закінчення терміну їх експлу- атації); по-третє, знаходження можливих варіантів виробництва продукції з відходів та вторинних ресурсів та максимізація використання в виробни- чому процесі заміни первинних природних ресурсів на відходи. Запропоновані напрямки екологізації виробничої діяльності потре- бують налагодження механізмів мотивації впровадження у виробничий процес засобів ресурсозбереження, які будуть сприяти еколого- орієнтованому інноваційному розвитку як на державному рівні так і на рівні підприємства. В класичному розумінні мотивація (від грец. motif, від латин. moveo – рухаю) – це схильність або потреба, яка спонукає нас діяти з певною ме- тою. Потреба виступає внутрішнім аспектом мотивації, а мета – її зовніш- ній аспект. Мотивація є однією з головних характеристик поведінки інди- віда, групи, організації. В контексті ресурсозберігаючого напрямки розвитку та екологізації виробництва, необхідно розглянути екологічну мотивацію. Під екологіч- ною мотивацією розуміється система сукупності внутрішніх і сформова- них під зовнішнім впливом факторів, які в кінцевому підсумку спонука- ють до екологічно спрямованої та ресурсозберігаючої діяльності. Розглядаючи мотивацію членів організацій до ресурсозбереження та екологізації виробництва, слід підкреслити два основних моменти: - досліджуються загальноуправлінських аспекти мотивації з теоре- тичної точки зору; - здійснюється проекція основних моментів класичних мотивацій- них теорій в площині еколого-економічних відносин в рамках окремої ор- ганізації [4]. Застосовуючи теорію інвестиційної поведінки підприємства, в кон- тексті даного дослідження, і систематизуючи мотиви спонукання, їх мож- на розділити на дві основні групи: економічні та інституційні (зовнішньо- економічні). Економічні мотиви спонукання підприємства до екологізації виробничої діяльності пов’язані з дією загальних економічних законів, і відповідно, носять більш уніфікований характер. Зовнішньоекономічні мотиви носять, як правило, індивідуальний ха- рактер і визначаються місією підприємства, загальною стратегією і спря- мованістю, складом персоналу, характером навколишнього середовища і т.і. Щодо економічних мотивів, то вони носять підлеглий характер (хоча на окремих етапах розвитку підприємства можуть носити пріоритетний характер і значення). Тому сучасні умови господарювання визначають не- обхідність моделювання поведінки підприємства з врахуванням економіч- ної та зовнішньоекономічної мотивації. 26 Економічні інновації Випуск № 57 2014 Механізми економічної мотивації екологізації виробництва можуть бути поділені на: механізми прямого і непрямого впливу. Механізми пря- мого впливу безпосередньо стимулюють процес залучення інвестиційних ресурсів для впровадження такого роду діяльності. Механізми непрямого впливу створюють умови для підвищення інвестиційної привабливості. При цьому слід виходити з декількох передумов: 1. Громадська корисність відповідної інвестиційної дії з екологізації повинна переважати над індивідуальною корисністю; 2. Мотиваційні детермінанти, які задаються ззовні, повинні повною мірою трансформуватися у внутрішні. Тобто вони повинні ототожнювати- ся з суб’єктом, який ініціює процес екологізації, з отриманням вигоди, яка порівняна з понесеними інвестиційними витратами. Також, слід зазначити, що одним з проблемних елементів питання, яке розглядається в статті є оцінка рівня екологізації. Як визначає Л.Г. Мельник [5] вибір критеріальної основи кількісної оцінки рівня еко- логізації виробничо-споживчого циклу надзвичайно складний. Жоден з підходів не може повною мірою вирішити завдання комплексної кількіс- ної оцінки, але може сприяти вирішенню окремих народногосподарських завдань, що ведуть до екологізації. Але при формуванні механізму комплексної кількісної оцінки рівня екологізації виникають певні проблеми, а саме: – складність порівняльної оцінки параметрів, це пов’язано з разно- віддаленістю наслідків у часовому проміжку. В деяких випадках проблеми можуть виникнути вже на етапі прогнозних оцінок, тобто неможливість оцінки збитків, що завдаються майбутнім поколінням. Також, труднощі можуть виникати внаслідок змішування оцінок, тобто оцінки належать до різних періодів у часі та торкаються інтересів різних поколінь. – труднощі в оцінці наслідків, особливо це стосується соціальних або екологічних наслідків, які в деяких випадках кількісно взагалі не мо- жуть бути оцінені; – ускладнення методичного характеру в порівнянні результатів на- слідків, які належать до різних стадій і виробничих сфер життєвого циклу продукції. Щодо оцінки рівня екологізації виробництва існують декілька підхо- дів, які базуються на економічних показниках, енергетичних показниках та на показниках екологічного навантаження. Методичний підхід який базується на економічних показниках. В загальному вигляді принципова формула оцінки екологічного рівня виро- бництва продукції для окремо взятої сфери господарювання може бути виражена таким чином [5]: 2014 Економічні інновації Випуск № 57 27 Q DDDDD p 1d l 1q k 1z m 1j j n 1i ∑∑∑∑∑ ===== ⋅+⋅+⋅+⋅+⋅ = бdбdnqnqozozллjзізі в ууууу у , де ву – показник оцінки екологічного рівня через вартісні оцінки; зі D – кількісний показник і -го виду забруднення компонентів при- родного середовища, яким супроводжується даний вид економічного про- цесу виробництва продукції; зіу – питомий показник економічних витрат, обумовлених одиницею і -го виду забруднення; лjD – кількісний показник j -го виду екодеструктивного впливу ; лjу – питомий показник економічних витрат, обумовлених одини- цею j -го виду екодеструктивного впливу; oz D – кількісний показник z -го екодеструктивного впливу безпосе- редньо на організм людини; oz у – питомий показник економічних витрат, обумовлених одинич- ним показником z -го екодеструктивного впливу на організм людини; nq D – кількісний показник q -го виду психологічного дискомфорту, пов’язаного з процесами виробництва продукції; nq у – питомий показник можливих економічних витрат працюючих, обумовлених q -м видом психологічного дискомфорту; бd D – кількісний показних d -го виду екологічного впливу на біоло- гічні об’єкти; бd у – питомий показник економічних витрат, обумовлених даним видом екодеструкції; Q – вартісний вираз товарів та послуг, виробництво та споживання яких обумовило коло процесів екодеструкції, що розглядається. Перевагою економічних показників є те, що вони безпосередньо або побічно відображають соціальні та економічні інтереси людини, також вони носять універсальний характер і можуть використовуватися як між- галузевий інструмент та можуть бути базисом для управлінських рішень. До недоліків економічних показників можна віднести, насамперед, обме- женість їх використання. Методичний підхід який базується на показниках екологічного на- вантаження. Мова йде про один з видів універсальних показників – кіль- кість площі землі, необхідної для забезпечення життя і діяльності однієї людини. Чим вища ефективність рівня виробництва, з врахуванням еколо- 28 Економічні інновації Випуск № 57 2014 гічних та економічних факторів, тим нижчий питомий земельний показ- ник при порівнюваному обсязі споживання [6]. Також можливий для ви- користання показник умовної щільності населення, який є зворотнім до питомої земельної потреби. Він визначається кількістю людей у розрахун- ку на пересічний квадратний кілометр, які можуть прогодуватися винят- ково своєю працею на даній території [7]. Також до цих показників можна віднести показники навантаження на навколишнє середовища, а саме: - обсяг зменшення викидів, у тому числі по окремих речовинах (тис. тонн на рік, кг на рік); - частка скорочення обсягів викидів від загального обсягу, в тому числі по окремих речовинах (%); - зменшення щільності викидів в атмосферне повітря по відношен- ню до певної території (кг на км2); - зменшення кількості викидів в атмосферне повітря на одну особу, що проживає на певній території (кг); - зменшення відношення обсягу промислових викидів в атмосферне повітря до ВВП (для Україні в цілому), ВРП (для області/міста/району), обсягу промислового товарного виробництва (по окремих видах економі- чної діяльності) (кг на млн. грн.) [8]. Методичний підхід який базується на порівняльних показниках. Цей підхід може бути реалізований на основі як якісних так і кількісних оцінок. Кількісний показник оцінки рівня екологізації може бути вираже- ний формулою: ai ci а D D у = , де ау – показник оцінки рівня екологізації через порівняння кількіс- них показників, які є в дані економічній сфері виробництва i -го виду про- дукції; ciD – кількісний питомий показник екодеструктивної діяльності (ви- киди забруднюючих речовин на одиницю i -го виду продукції або кіль- кість відходів та т.і.) в даній економічній сфері; aiD – аналогічний показник у кращих вітчизняних чи закордонних зразках. Також, в межах цього підходу можуть використовуватися експертні оцінки, задля визначення комплексної оцінки різних факторів: ai n i i ci n i i а B B у ⋅ ⋅ = ∑ ∑ = = 1 1 α α , 2014 Економічні інновації Випуск № 57 29 де ау – комплексний якісний показник оцінки рівня екологізації за ме- тодом порівняння з аналогом; ciB – показник якісної оцінки i -го виду екодеструктивного впливу в зразку який оцінюється; aiB – те саме для аналога; iα – ступінь значущості i -го виду впливу стосовно інших видів еко- деструкції (оцінюється експертним шляхом). Методичний підхід який базується на енергетичних показниках. В межах цього підходу передбачається оцінка рівня екологізації на основі інтегрального показника енергоємності виробництва чи продукції: Q К у іеі е ∑ ⋅ = γ , де eу – показник оцінки рівня екологізації через оцінку енергоємності; eiK – обсяг i -го ресурсу чи компоненту, який використано для виро- бництва даного виду продукції; iγ – енергоємність i -го ресурсу чи компоненту в енергетичних оди- ницях на кількісну одиницю даного ресурсу чи компоненту; Q – вартісний вираз товарів та послуг, виробництво та споживання яких обумовило коло процесів екодеструкції, що розглядається. Слід зазначити, що існує об’єктивний взаємозв’язок між енергетич- ною ємністю виробничих процесів і мірою впливу цих процесів на оточу- юче природне середовище. Використання цього підходу можливо для орі- єнтовних розрахунків. Таки чином, проведений аналіз свідчить про наступне: - існують об’єктивні передумови інтегральної оцінки рівня еколо- гізації промислового виробництва; - в сучасних економічних умовах нажаль не всі вищезазначені методичні підходи можуть бути реалізовані через обмежений доступ до інформаційних ресурсів та статистичної документації діяльності підприємства; - для різних господарських сфер неможливе одночасне викори- стання всіх методичних підходів, але можуть бути обрані ті форми ро- зрахунків, які можливі для інтерпретації в різних галузях господарю- вання. Висновки. Відповідно до завдання дослідження в статті запропоно- вані напрямки екологізації виробництва на базі впровадження ресурсозбе- рігаючої діяльності та мотиваційне підґрунтя зазначеного процесу, а та- кож розглянуті методичні підходи щодо оцінки рівня екологізації вироб- 30 Економічні інновації Випуск № 57 2014 ництва. Система кількісних та якісних показників дає змогу об’єктивно визначити рівень екологізації, обґрунтовано підходити до планування ре- сурсозберігаючих заходів на підприємстві та створення оціночної бази механізмів екологізації виробництва. Література: 1. Буркинський Б.В. Екологічно чисте виробництво. Наукові засади впровадження та розвитку // Вісник національної академії наук України. – 2006. – № 5. – С. 11-17. 2. Мишенин Е.В. Экономический механизм экологизации произ- водства / Мишенин Е.В., Семененко Б.А., Мишенина Н.В. – Сумы: ИПП «Мрія-1» ЛТД, 1996. – 140 с. 3. Реймерс Н. Ф. Природокористування. Словник-довідник / Н.Ф. Реймерс. – М.: «Думка», 1990. – 640 с. 4. Андреева Н.Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление : монография. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006. – 536 с. 5. Мельник Л.Г. Екологічна економіка : підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / Л.Г. Мельник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 384с. 6. Eco Taxation / edited by T. O’Riordan. – London, UK: Earth can Publications, 1997. – 338 p. 7. La Rouche L.H. You Wish to Learn all about Economics. – NY: New Benjamin Franklin House, 1984. – 208 p. 8. Методика оцінки ефективності реалізації регіональних природо- охоронних та державних (загальнодержавних) цільових екологічних про- грам [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua Abstracts Andrуeуeva N., Barun M. Conserving resources as an integral part of cleaner production. The article shows the main principles of conservation of the resource as part of cleaner production, we consider the direction of ecologically clean production activity and its motivation. Methodical approaches to evaluation criteria base level of environmentally friendly production. 2014 Економічні інновації Випуск № 57 31 http://www.economy.nayka.com.ua/
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72400
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0066
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T19:06:11Z
publishDate 2014
publisher Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
record_format dspace
spelling Андрєєва, Н.М.
Барун, М.В.
2014-12-22T17:21:22Z
2014-12-22T17:21:22Z
2014
Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва / Н.М. Андрєєва, М.В. Барун // Економічні інновації: Зб. наук. пр. — Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2014. — Вип. 57. — С. 24-31. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
XXXX-0066
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72400
504.062.2:628.5
У статті наведено основні принципи впровадження ресурсозбереження як складової екологізації виробництва, запропоновано напрямки екологізації виробничої діяльності та мотиваційне підґрунтя цього процесу. Розглянуті методичні підходи щодо критеріальної бази оцінки рівня екологізації.
The article shows the main principles of conservation of the resource as part of cleaner production, we consider the direction of ecologically clean production activity and its motivation. Methodical approaches to evaluation criteria base level of environmentally friendly production.
uk
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
Економічні інновації
Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
Conserving resources as an integral part of cleaner production
Article
published earlier
spellingShingle Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
Андрєєва, Н.М.
Барун, М.В.
title Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
title_alt Conserving resources as an integral part of cleaner production
title_full Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
title_fullStr Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
title_full_unstemmed Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
title_short Ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
title_sort ресурсозберігаюча складова як аспект екологізації виробництва
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72400
work_keys_str_mv AT andrêêvanm resursozberígaûčaskladovaâkaspektekologízacíívirobnictva
AT barunmv resursozberígaûčaskladovaâkaspektekologízacíívirobnictva
AT andrêêvanm conservingresourcesasanintegralpartofcleanerproduction
AT barunmv conservingresourcesasanintegralpartofcleanerproduction