Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених
Статтю присвячено казкознавству, зокрема, у ній розглянуто основні праці українських та зарубіжних учених, починаючи від середини ХІХ ст. і до сьогодні. З’ясовано різні зрізи й аспекти досліджень – філологічний, етнографічний, генетичний, концептуальний, етнолінгвістичний тощо, названо персоналії на...
Saved in:
| Published in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72416 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених / А.Г. Биконя // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 83-93. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860004872181514240 |
|---|---|
| author | Биконя, А.Г. |
| author_facet | Биконя, А.Г. |
| citation_txt | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених / А.Г. Биконя // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 83-93. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | Статтю присвячено казкознавству, зокрема, у ній розглянуто основні праці українських та зарубіжних учених, починаючи від середини ХІХ ст. і до сьогодні. З’ясовано різні зрізи й аспекти досліджень – філологічний, етнографічний, генетичний, концептуальний, етнолінгвістичний тощо, названо персоналії науковців.
Статья посвящена сказковедению, в частности, в ней рассмотрены основные работы украинских и зарубежных ученых, начиная с середины XIX в. и до наших дней. Выяснены различные срезы и аспекты исследований – филологический, этнографический, генетический, концептуальный, этнолингвистический и др., названы персоналии ученых.
The article deals with the folk tale research including the basic study of Ukrainian and foreign scientists from the mid-19th century up to nowadays. Various sections and aspects of research such as philological, ethnographic, genetic, conceptual, ethnolinguistics etc. are discovered, researchers are called.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:38:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
83
УДК 398.2:001.891.3+303.82-057.1
А. Г. Биконя
НАРОДНА КАЗКА В ДОСЛІДЖЕННЯХ
ВІТЧИЗНЯНИХ І ЗАРУБІЖНИХ УЧЕНИХ
Статтю присвячено казкознавству, зокрема, у ній розглянуто
основні праці українських та зарубіжних учених, починаючи від
середини ХІХ ст. і до сьогодні. З’ясовано різні зрізи й аспекти до-
сліджень – філологічний, етнографічний, генетичний, концептуаль-
ний, етнолінгвістичний тощо, названо персоналії науковців.
Ключові слова: народна казка, казкознавство, вивчення, історіо-
графія, персоналії, методи.
Статья посвящена сказковедению, в частности, в ней рассмотре-
ны основные работы украинских и зарубежных ученых, начиная
с середины XIX в. и до наших дней. Выяснены различные срезы и
аспекты исследований – филологический, этнографический, гене-
тический, концептуальный, этнолингвистический и др., названы
персоналии ученых.
Ключевые слова: народная сказка, сказковедение, изучение,
историография, персоналии, методы.
Th e article deals with the folk tale research including the basic study
of Ukrainian and foreign scientists from the mid-19th century up to
nowadays. Various sections and aspects of research such as philological,
ethnographic, genetic, conceptual, ethnolinguistics etc. are discovered,
researchers are called.
Keywords: folk tale, research, study, historiography, personalities,
methods.
Дослідженню народної казки присвячено багато вітчизня-
них і зарубіжних праць як суто фольклорних, так і написаних
на межі різних наук. Вона цікавить літературознавців, мово-
знавців, культурологів, психологів та інших, що є особливо
прикметним для нашого часу.
http://www.etnolog.org.ua
84
Одним із перших, хто звернув увагу на казку, був Микола
Костомаров. Його дослідження «Об историческом значении
русской народной поэзии» (1843), «Славянская мифология»
(1847) тощо відіграли неабияку роль у розвитку української
фольк лористики й народознавства загалом. У праці «Преда-
ния перво начальной русской летописи в соображениях с рус-
скими народными преданиями в песнях, сказках и обычаях»
(1871) дослідник розглянув знайдений у «Початковому літопи-
су» матеріал, узятий безпосередньо з усних народних перека-
зів, оповідань та пісень, і на цій підставі застеріг від генера-
лізації відомостей літопису як достовірної історичної правди.
З іншого боку, М. Костомаров у зразках уснопоетичної твор-
чості вбачав джерело для пізнання народного світогляду дру-
гої половини ХІ – початку ХІІ ст.
Пантелеймон Куліш, надихнувшись збірками і працями
своїх сучасників, у 1844 році розробив проспект багатотом-
ного серійного видання фольклору з комплексною назвою
«Життя українського народу». До восьми запланованих томів
мали ввійти різножанрові фольклорні матеріали: пісні, думи,
казки, легенди, перекази, прислів’я, загадки тощо. На жаль,
реалізувати задумане повністю не вдалося. Світ побачив лише
двотомник «Записки о Южной Руси» (1 том –1856 р., 2 том –
1857 р.). У другому томі один з дев’яти розділів було присвя-
чено казкам і казкарям [7]. Слід зазначити, що П. Куліш один
з перших систематизував тексти за оповідачами та співаками.
Окрім того, він досліджував їхній побут, спосіб виконання
фольклорних творів. Також до здобутків дослідника слід за-
рахувати його комплексний підхід до збирання й вивчення
явищ фольклору.
У 1855–1863 роках у восьми випусках вийшли «Народные
русские сказки» Олександра Афанасьєва – велика збірка казок
(загалом з варіантами – близько 640), складена з текстів ори-
гінальних записів, що зберігалися в архіві Російського геогра-
http://www.etnolog.org.ua
85
фічного товариства. Книга вміщує значну кількість матеріа-
лів з багатьох губерній, автентичні народні тексти, коментарі
видавця із зазначенням іноземних аналогів російських казок.
Головна мета видання – пояснити схожість казок і легенд у
різних народів, указати на їх наукове й поетичне значення та
подати зразки російських народних казок.
З 1872 по 1879 роки в Петербурзі виходили друком капі-
тальні семитомні «Труды этнографическо-статистической
экспедиции в Западно-Русский край» Павла Чубинського [12].
Другий том «Малорусскія сказки» (1878) містив систематизо-
вані дослідником міфічні (146 одиниць) та побутові (146 оди-
ниць) народні казки, повчальні й гумористичні оповідання.
Серед казок, зібраних П. Чубинським, було 16 про тварин.
На думку вчених, вони є автентичними.
Паралельно з П. Кулішем та П. Чубинським власні фольк-
лористичні розвідки здійснював відомий громадський діяч
та історик Михайло Драгоманов. У дослідженнях він уда-
вався до компаративістських та історико-генетичних мето-
дів, про що свідчить його величезний доробок у вивченні на-
родної прози та пісенності. Серед фольклорних праць слід
відзначити «Малорусские народныя предания и рассказы»
(1876) [4]. Для цього збірника характерне розмежування не
жанрів, а проблематики. Як засвідчують статті М. Драгома-
нова, подібний підхід – сюжетно-тематичний – притаманний
і його дослідницьким працям. Учений вивчав не художні
особливості жанрів, а психологію та причини першовитоків,
зародження образів і мотивів. Предметно-тематичний прин-
цип був застосований у ХІХ ст. в покажчику Аарне – Томпсо-
на, в українській фольклористиці ініціатива впровадження
цього принципу в наукову методику подання фольклорного,
зокрема прозового, матеріалу належить саме М. Драгомано-
ву. На думку вченого, «в народній словесності, котру так ба-
гато людей схильні брати в її цілому складі за продукт місце-
http://www.etnolog.org.ua
86
вого національного витвору, міститься бодай певна кількість
елемента заграничного та інтернаціо нального» [3, с. 23].
Наприкінці ХІХ ст. на західноукраїнських землях плідно
працював Володимир Гнатюк. Саме йому належить перший
окремий збірник казок про тварин «Українські народні бай-
ки». Через аналіз та аналогії В. Гнатюк знайшов у казках від-
биття анімістичних вірувань первісної людини, на основі чого
зараховував їх появу до глибокої давнини. Автор дійшов ви-
сновку, що з найдавніших часів казки були тісно пов’язані із
суспільним побутом, життєвим досвідом людей, їхніми праг-
неннями й ідеалами. Заслугою В. Гнатюка є те, що він звернув
увагу на особистості казкарів. Так, у першому томі «Етногра-
фічних матеріалів» він виділив двох кращих казкарів – Ми-
хайла Пустая із с. Збуй та Михайла Фотула із с. Стройне – і по-
дав їхні біографії. Значну кількість текстів В. Гнатюк умістив у
другому, четвертому, п’ятому та шостому томах «Етнографіч-
них матеріалів з Угорської Русі».
Олександра Веселовського надзвичайно цікавило питання
поетичних форм, зокрема форм казки. У своїй незавершеній
праці «Поетика сюжетів» він створив учення про відокрем-
лення мотивів та сюжетів. Воно хоча й проілюстроване при-
кладами з казки, однак має широке значення й може засто-
совуватися щодо всіх жанрів епічної творчості. Мотив є
найпростішою, неподільною оповідальною одиницею, а сю-
жет – комбінація мотивів. У його лекціях з історії епосу є роз-
діл під назвою «Казкові схеми».
Не можна не відзначити також дослідження Івана Франка
на ниві казкової прози. Варто зауважити, що вчені виокрем-
люють кілька рівнів творчого інтересу І. Франка до казки:
1) збирання, записування, систематизування, публікування,
вивчення народних казок; 2) переробка, осмислення запо-
зичених традиційних казкових сюжетів; 3) створення оригі-
нальних літературних казок [9, с. 47]. Спадщина дослідника в
http://www.etnolog.org.ua
87
жанрах казки і байки (або «казки про звірів», за визначенням
письменника) дуже багата й різноманітна. І. Франко був не-
задоволений нечітким окресленням жанрів народної словес-
ності лише за тематично-змістовими ознаками. На його дум-
ку, доцільніше було б виділяти в кожному з оповідних жанрів
структурно-композиційні елементи. Власне народну казку
І. Франко досить чітко розмежовував з новелою, анекдотом,
байкою, різними видами оповідань, наголошуючи, що казка –
самодостатній естетичний феномен.
На ниві фольклористики вагомим був науковий доробок
Миколи Сумцова. Учений акцентував увагу на історичному
характері витоків казок, міфів, легенд, оповідей, указував на
античну генезу певних сюжетів в епосі народів світу, виявляв
зміни, яких вони зазнавали в різних етнічних середовищах. На
думку дослідника, близькими до фольклорної традиції є апо-
крифи – оповідання літературного походження легендарного
змісту, побудовані на канонічних старозавітних, ново завітних
сюжетах і житіях святих, які у свою чергу містять елементи на-
родних казок та оповідок. М. Сумцов був переконаний, що каз-
ки – це органічне явище «народної психіки», і розповсюджені
вони серед усіх народів землі. «Накопичення нових етногра-
фічних матеріалів, краще знайомство з давніми літературами,
ознайомлення з казками народів Африки, Америки і Австра-
лії відкрило б подібність там, де про неї раніше не підозрюва-
ли, виявило багато зв’язків між пам’ятками усної словеснос-
ті» [11, с. 162]. Окрім того, М. Сумцов опублікував серію статей
із проблеми українського «звіриного епосу»: «Тур в народной
словесности» (1887), «Ворон в народной словесности» (1890),
«Мышь в народной словесности» (1891) тощо, а також видав
окрему працю «Культурные переживания» (1890), де порушив
ряд питань генезису образів звірів у народній поезії. Не можна
оминути увагою вступне слово до книги «Анекдоты о глупцах»
(1898), де дослідник описав мотиви про дурнів у казці.
http://www.etnolog.org.ua
88
У 1914 році вийшла друком книга Степана Савченка
«Русская народная сказка: история собирания и изучения»
[10], у якій зафіксовано основні віхи дослідження казки та
історіографію.
Видатний історик, дослідник Михайло Грушевський до
першого тому дев’ятитомної «Історії української літератури»
включив розділ, присвячений казці. Він поділяв визначення
казки за І. Франком (казка – це фантастичне оповідання без
виразної моралізуючої цілі), відзначав відмінність казки від
легенди й новели. М. Грушевський систематизував основ-
ні казкові мотиви української фантастичної казки, космічні
сили (сонце, місяць, вітер, мороз, град), особливо популярні
в Україні фантастичні надприродні єства (дух Землі, лісовик),
наголосив на поширених у слов’янському фольклорі демоно-
логічних образах (баба-людоїдка, Баба Яга Костяна Нога, змій,
Кощій), зосередив увагу на казкових мотивах змієборства,
фантастичного народження, метаморфоз.
У радянські часи вчені досліджували казку переважно із
соціального боку, відкидали її міфологічну основу, неабияку
увагу приділяли побутовій казці, а особливо опозиції бідний /
багатий.
Варто згадати також праці Івана Березовського. До його
збірки «Мудрий оповідач» (К., 1969) ввійшли казки (здебіль-
шого побутові та про тварин), притчі, байки, анекдоти; до них
додано посилання на джерела й передмову. У 1976 році в шіст-
надцятій книзі серії «Українська народна творчість» І. Бере-
зовський оприлюднив науково оформлене й паспортизоване
видання «Казки про тварин» (загалом – 506 казок). Осно-
ву книги становлять твори зі збірки В. Гнатюка. В іншій се-
рії народної творчості, яку свого часу публікувало видавни-
цтво «Дніпро», І. Березовському належить упорядкування
популяр ного тому «Героїко-фантастичні казки» (1984) з перед-
мовою та примітками, словником маловживаних слів.
http://www.etnolog.org.ua
89
Окрім того, розділи про казку можна знайти в підручни-
ках: «Українська народна поетична творчість» (1958 р., авто-
ри – В. Бобкова, П. Попов, Г. Сухобрус), «Українська народно-
поетична творчість» (1983 р., книга підготовлена викладачами
Київського національного університету імені Тараса Шевчен-
ка М. Грицаєм, В. Бойком та Л. Дунаєвською), «Українська усна
народна творчість» (2005 р., М. та З. Лановиків), «Український
фольклор у теоретичному висвітленні» (2008 р., підручник ви-
кладача Київського національного університету імені Тараса
Шевченка С. Росовецького).
Слід зазначити, що казку вивчають з різних аспектів, до-
сліджують її мотиви, форму, стиль, мову. Серед праць, у яких
розглянуто міфологічні корені наративів, варто назвати до-
слідження І. Разумової («Сказка и быличка: мифологический
персонаж в системе жанра») та Л. Дунаєвської («Українська
народна проза (легенда, казка): еволюція епічних традицій»).
Народнопоетичне відображення архаїчних космогонічних
уявлень в українській фольклористиці досліджували В. Дави-
дюк («Первісна міфологія українського фольклору»), В. Ятчен-
ко («Метафізичні виміри переходу від міфу до казки», «Мотив
утрати Бога в українських казках»), М. Чумарна («Мандрівка в
українську казку»); В. Балушок («Обряди ініціа цій українців та
давніх слов’ян») через обряд ініціацій пояснював трансфор-
мації народного епосу, що збереглися донині. Ґрунтуючись на
первісному міфологічному світогляді, зміст історичних релі-
гійних змін як світоглядний перехід у народних уявленнях по-
яснили митрополит Іларіон («Дохристиянські вірування укра-
їнського народу») та М. Попович («Світогляд давніх слов’ян»).
Казку також вивчають крізь призму структуралізму. У цьо-
му напрямі слід відзначити праці таких учених, як В. Пропп
(«Исторические корни волшебной сказки», «Морфология
сказки»), Є. Мелетинський («Поэтика мифа»), Б. Кербеліте
(«Историческое развитие структур и семиотики сказок: на ма-
http://www.etnolog.org.ua
90
териале литовских волшебных сказок»), О. Собецька (дисер-
тація «Індійська “Панчатантра” та українська народна казка
про тварин: порівняльний аналіз поетичних моделей»).
З’явилося багато праць, присвячених мовознавчим дослі-
дженням казки, зокрема дисертації «Семантико-функціональ-
на система особових найменувань в українських народних
чарівних казках: у записах ХІХ ст.» (М. Редьква), «Ономастич-
ний простір українських народних казок: у зіставленні з ро-
сійськими казками» (О. Порпуліт), «Семантичні опозиції в
українському ономастиконі» (М. Курушина).
Популярними нині є також культурологічні підходи до ви-
вчення народної казки, зокрема української. Це дослідження
О. Кирилюка («Універсалії культури і семіотика дискурсу:
казка та обряд»), В. Ятченка («Боги і люди в українській каз-
ці»). Давні й нові смисли міфів та казок розкриває В. Шинка-
ренко («Смысловая структура социокультурного простран-
ства: миф и сказка»). Цікавими є праці з компаративістики
Л. Мушкетик («Людина в народній казці Українських Кар-
пат: на матеріалі української та угорської оповідальної тра-
диції»), В. Шабліовського («Казковий дискурс як об’єкт нау-
кових досліджень: на матеріалі слов’янських, англійських,
німецьких, французьких, іспанських, новогрецьких народ-
них казок»).
Чимало досліджень присвячено розгляду хронотопу у
фольклорі, зокрема в народній прозі. Це праці російських уче-
них С. Неклюдова («Статистические и динамические начала
пространственно-временной организации повествовательно-
го фольклора»), С. Адоньєвої («Сказочный текст и традицион-
ная культура»), М. Бахтіна («Формы времени и хронотопа в
романе. Очерки по исторической поэтике», де присвячено
розділ фольклорному хронотопу), статті В. Бахтіної («Время
в волшебной сказке», «Пространственные представления в
волшебной сказке»).
http://www.etnolog.org.ua
91
Розвідки з міфологічного хронотопу здійснила Н. Лисюк
(«Міфологічний хронотоп»), зони художнього простору у
фольклорі виокремив С. Росовецький, у контексті «свого» та
«чужого» часопростір казки вивчав О. Олійник (дисертація
«Антиномія категорій “свій” / “чужий” у просторі української
чарівної казки»). Гендерні аспекти фольклорних творів роз-
глядали З. Фрейд та його учні Е. Фромм, Ш. Браун, особливо
плідними були дослідження стосовно архетипів К. Юнга та ін.
У наш час ними цікавляться А. Дандес, М. Л. фон Франц, до-
слідниця із Закарпаття О. Тиховська.
Казкові персонажі-образи розглянуто в різних моногра-
фіях, присвячених вивченню казки, також в окремих дослі-
дженнях подано описи основних рис героїв та їхніх антиподів,
відзначено їх роль у сюжетах і мотивах тощо. Тут слід назвати
таких авторів, як О. Бріцина, Л. Дунаєвська, В. Шабліовський,
Л. Мушкетик, А. Ведерникова, О. Новик. Серед досліджень з
поетики народної казки, художніх засобів опису дійових осіб
можна виділити праці І. Крука («Восточнославянские сказки
о животных: образы, композиция»), В. Юзвенко, Д. Адлейби,
І. Разумової, Т. Краюшкіної та ін.
Окрім того, членом-кореспондентом РАН Сергієм Старо-
стіним була розроблена спеціальна система «Казка» для робо-
ти із сюжетами чарівних казок, репрезентованих у текстовій
формі. Метою було:
а) створення інструменту для роботи з текстом казки (нині –
із покажчиком Аарне – Томпсона, але деякі методи можуть бути
використані також для роботи з іншими джерелами);
б) одержання результатів завдяки комп’ютерній обробці,
у тому числі і з застосуванням лінгвістичних методів роботи
з текстом;
в) визначення методів поповнення описів типу в покажчику
ATU більш суворим описом за допомогою метамови таким чи-
ном, щоб виключити властиву природній мові багатозначність;
http://www.etnolog.org.ua
92
г) знаходження способів напівавтоматичного переходу від
опису за допомогою метамови до опису за допомогою системи
казкових мотивів;
ґ) перевірка теоретичних припущень з використанням
вище описаних можливостей.
Отже, народна казка і донині залишається об’єктом
вивчення багатьох учених. Це невичерпне джерело для дослі-
дження, адже вона не тільки відбиває уявлення наших пред-
ків, але й залишається цінним морально-етичним каноном
для майбутніх поколінь.
ЛІТЕРАТУРА
1. Адоньева С. Б. Сказочный текст и традиционная культура / С. Б. Адо-
ньева. – С.Пб. : Издание Санкт-Петербургского университета, 2000. – 182 с.
2. Бріцина О. Ю. Українська усна традиційна проза: питання тексто-
логії та виконавства / О. Ю. Бріцина. – К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
2006. – 397 с.
3. Драгоманов М. Казка Богдана Хмельницького // Вибрані твори укра-
їнських письменників. – Л., 1912. – С. 3–31.
4. Драгоманов М. П. Малорусские народные предания и рассказы /
М. П. Драгоманов. – К. : Издание Юго-Западного отдела Императорского
географического общества, 1876. – 436 с.
5. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна проза (легенда, казка): еволю-
ція епічних традицій / Л. Ф. Дунаєвська. – К. : КНУ, 1997. – 382 с.
6. Кербелите Б. Типы народных сказок: структурно-семантическая
классификация литовских народных сказок : в 2 кн. / Б. Кербелите. – М. :
Изд-во РГГУ, 2005. – 724 с.
7. Кулиш П. Сказки и сказочники // Записки о Южной Руси. – С.Пб.,
1857. – Т. 2. – С. 1–103.
8. Мушкетик Л. Г. Людина в народній казці Українських Карпат: на ма-
теріалі української та угорської оповідальної традиції / Л. Г. Мушкетик. –
К. : ДСГ, 2010. – 320 с.
9. Сабат Г. Казки Івана Франка: особливості поетики. «Коли ще звірі
говорили» / Галина Сабат. – Дрогобич : Коло, 2006. – 364 с.
http://www.etnolog.org.ua
93
10. Савченко С. В. Русская народная сказка: история собирания и изуче-
ния / С. В. Савченко. – К., 1914. – 543 с.
11. Сумцов Н. Сказки // Словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. – С.Пб.,
1900. – Т. 59. – С. 62–165.
12. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-
Русский край, снаряженной Императорским русским географическим об-
ществом. Юго-Западный отдел / материалы и исследования, собранные
д.-чл. П. П. Чубинским. – С.Пб. : Императорское географическое обще-
ство, 1878. – Т. 2. – 689 с.
SUMMARY
Th e article deals with the folk tale (fairy tale and animal tail) research-
es including the basic study of Ukrainian and foreign scientists, from the
mid-19th century up to nowadays. Th e main studies and works devoted
to the folk tale, its motives, style, and language are discovered. Th e main
works of researches in this fi eld are mentioned: M. Kostomarov, P. Kulish,
O. Afanasev, P. Chubynskyi, M. Dragomanov, V. Gnatyuk, O. Veselovskyi,
I. Franko, M. Sumtsov, M. Hrushevskyi etc.
Th e main fundamental works, textbooks devoted to the folk tale are
analyzed in the article. Th ere are many works about folk tale itself as well
as its diff erent aspects such as mythological roots of folk tale, archaic cos-
mogony beliefs, also it can be found studies where folk tale in structural-
ism, besides there are many works about peculiarities of language usage
in folk tales. Cultural, comparative approach of the study of folk tales is
popular among the Ukrainian scientists nowadays.
Th ere are many works, which are devoted to the time-space in folk-
lore, particularly in the traditional prose. It is also mentioned about stud-
ies dedicated to the hero of folk tale. Fairy-tale characters-images, their
antipodes and their role in the plot are presented in the diff erent books of
the folk tale research.
Folk tale is an inexhaustible source for research, because it is not only
refl ects the understanding of our ancestors, but also remains a valuable
moral and ethical canon for future generations.
Keywords: folk tale, research, study, historiography, personalities,
methods.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72416 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:38:22Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Биконя, А.Г. 2014-12-22T18:20:55Z 2014-12-22T18:20:55Z 2014 Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених / А.Г. Биконя // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 83-93. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72416 398.2:001.891.3+303.82-057.1 Статтю присвячено казкознавству, зокрема, у ній розглянуто основні праці українських та зарубіжних учених, починаючи від середини ХІХ ст. і до сьогодні. З’ясовано різні зрізи й аспекти досліджень – філологічний, етнографічний, генетичний, концептуальний, етнолінгвістичний тощо, названо персоналії науковців. Статья посвящена сказковедению, в частности, в ней рассмотрены основные работы украинских и зарубежных ученых, начиная с середины XIX в. и до наших дней. Выяснены различные срезы и аспекты исследований – филологический, этнографический, генетический, концептуальный, этнолингвистический и др., названы персоналии ученых. The article deals with the folk tale research including the basic study of Ukrainian and foreign scientists from the mid-19th century up to nowadays. Various sections and aspects of research such as philological, ethnographic, genetic, conceptual, ethnolinguistics etc. are discovered, researchers are called. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених Article published earlier |
| spellingShingle | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених Биконя, А.Г. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| title_full | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| title_fullStr | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| title_full_unstemmed | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| title_short | Народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| title_sort | народна казка в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72416 |
| work_keys_str_mv | AT bikonâag narodnakazkavdoslídžennâhvítčiznânihízarubížnihučenih |