Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса
У статті проаналізовано становлення наукової дисципліни наратології, що вивчає закономірності оповіді, як результату розвитку ідей структуралізму К. Леві-Строса. Дослідники А.-Ж. Греймас, Ж. Курте, К. Бремон, Р. Барт та П. Ларівай застосовують принцип бінаризму, прийом трансформації, звертаються до...
Saved in:
| Published in: | Слов’янський світ |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72418 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 114-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859857356146343936 |
|---|---|
| author | Маршева, Н.П. |
| author_facet | Маршева, Н.П. |
| citation_txt | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 114-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | У статті проаналізовано становлення наукової дисципліни наратології, що вивчає закономірності оповіді, як результату розвитку ідей структуралізму К. Леві-Строса. Дослідники А.-Ж. Греймас, Ж. Курте, К. Бремон, Р. Барт та П. Ларівай застосовують принцип бінаризму, прийом трансформації, звертаються до логіки як магістрального інструментарію аналізу, збагачують значення конститутивної одиниці, що отримала сталу назву «послідовність» (фр. séquence), і відповідно розглядають парадигматичний вимір оповіді.
В статье анализируется становление научной дисциплины наратологии, которая изучает закономерности повествования, как результат развития идей структурализма К. Леви-Стросса. Исследователи А.-Ж. Греймас, Ж. Куртэ, К. Бремон, Р. Барт и П. Ларивай применяют принцип бинаризма, прием трансформации, обращаются к логике как магистральному инструментарию анализа, обогащают значение конститутивной единицы, которая получила устоявшееся название «последовательность» (фр. séquence), и соответственно рассматривают парадигматическое измерение повествования.
The article analyses the formation of scientifi c discipline of narratology, which studies the narrative patterns, as the result of the development of C. Levi-Strauss structuralism ideas. Th e researchers A.-J. Greimas, J. Courtes, C. Bremond, R. Barthes and P. Larivaille apply to binaries principles, transformation, refer to logic as main analyses tool, enrich the meaning of constitutive unit, which have obtained term “sequence” and discover the paradigmatic narration aspect.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:43:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
114
УДК 81-116:801.8]+165.75(44)
Н. П. Маршева
СТРУКТУРНА НАРАТОЛОГІЯ У ФРАНЦІЇ:
РОЗВИТОК ІДЕЙ КЛОДА ЛЕВІ-СТРОСА
У статті проаналізовано становлення наукової дисципліни нарато-
логії, що вивчає закономірності оповіді, як результату розвитку ідей
структуралізму К. Леві-Строса. Дослідники А.-Ж. Греймас, Ж. Курте,
К. Бремон, Р. Барт та П. Ларівай застосовують принцип бінаризму,
прийом трансформації, звертаються до логіки як магістрального ін-
струментарію аналізу, збагачують значення конститутивної одиниці,
що отримала сталу назву «послідовність» (фр. séquence), і відповідно
розглядають парадигматичний вимір оповіді.
Ключові слова: структуралізм, наратологія, бінаризм, транс-
формація, конститутивна одиниця.
В статье анализируется становление научной дисциплины на-
ратологии, которая изучает закономерности повествования, как ре-
зультат развития идей структурализма К. Леви-Стросса. Исследова-
тели А.-Ж. Греймас, Ж. Куртэ, К. Бремон, Р. Барт и П. Ларивай при-
меняют принцип бинаризма, прием трансформации, обращаются к
логике как магистральному инструментарию анализа, обогащают
значение конститутивной единицы, которая получила устоявшее-
ся название «последовательность» (фр. séquence), и соответственно
рассматривают парадигматическое измерение повествования.
Ключевые слова: структурализм, наратология, бинаризм,
трансформация, конститутивная единица.
Th e article analyses the formation of scientifi c discipline of narratol-
ogy, which studies the narrative patterns, as the result of the develop-
ment of C. Levi-Strauss structuralism ideas. Th e researchers A.-J. Grei-
mas, J. Courtes, C. Bremond, R. Barthes and P. Larivaille apply to binaries
principles, transformation, refer to logic as main analyses tool, enrich the
meaning of constitutive unit, which have obtained term “sequence” and
discover the paradigmatic narration aspect.
Keywords: structuralism, narratology, binaries, transformation, se-
quence.
http://www.etnolog.org.ua
115
Пошук єдиних законів, універсалій, що втілюються в різно-
манітних формах, належить до головних постулатів структу-
ралізму. К. Леві-Строс, один з найвідоміших представників
цього напряму, писав: «...щось схоже на порядок, проступає
крізь хаос» [4, с. 13] *. З огляду на успіх досліджень чарівної
казки В. Проппом та логіки міфів К. Леві-Стросом ідея поряд-
ку, пошук і розкриття закономірностей стали актуальними у
вивченні оповіді. Цей напрям розвідок сформувався, голов-
ним чином, у Франції в 60–70 роках ХХ ст. в окрему галузь –
наратологію. Наратологічні студії мали загальнотеоретич-
ний характер, але варто зазначити, що вони були інспіровані
досягненнями структурного вивчення казки й у подальшо-
му зверталися до цього жанру як до ілюстративного матері-
алу (праці А.-Ж. Греймаса, Ж. Курте, К. Бремона, Р. Барта та
П. Ларівая). В історії наратології дослідники розрізняють пев-
ні періоди, але один з них, коли ця галузь розвивалася «під
егідою структуралізму і його [...] попередника» [6] (ідеться
про В. Проппа), прийнято називати структурною, класичною
наратологією.
Термін «наратологія» було введено до наукового обігу відо-
мим французьким літературознавцем Цветаном Тодоровим у
праці «Граматика Декамерона». Він утворений із двох слів –
«narration» і «logie». З французької мови «narration» перекла-
дається як «оповідь», а «logie», тобто «логос», як відомо, похо-
дить з давньогрецької мови і означає «вчення», «наука». Отже,
наратологія є вченням про оповідь. Спеціаліст із філософської
антропології О. Трубіна в монографії «Наратологія: основи,
проблеми і перспективи» дає детальне й вичерпне визначення
цьому поняттю: «Наратологія, теорія наративу – дисципліна,
що вивчає оповідні тексти, природу, форми та функціонуван-
ня наративу, загальні ознаки, властиві всім можливим типам
* Тут і далі зірочкою (*) позначено переклади автора статті.
http://www.etnolog.org.ua
116
наративу, і критерії, що дозволяють розрізняти останні між
собою, а також систему правил, відповідно до яких наративи
створюються і розвиваються» [9] *.
Предметом вивчення були закономірності, спільні для
всіх оповідальних жанрів. Тому наратологічні розвідки здій-
снювали також у царині літературознавства: найвидатніші
представники – Р. Барт, Ц. Тодоров, Ж. Женетт та Ф. Амон.
Болгарський дослідник Ц. Тодоров, який згодом отримав
французьке громадянство, перекладав праці російських фор-
малістів французькою мовою та пропагував їх у своїх розвід-
ках. Отже, попередниками структуралістських студій були
досягнення не тільки у фольклористиці (дослідження чарівної
казки В. Проппом), але й у літературознавстві (здобутки фор-
мальної школи). Маніфестом структурної наратології вважа-
ється № 8 наукового видання «Communications» 1966 року, де
було опубліковано статті А.-Ж. Греймаса, К. Бремона, Р. Бар-
та, Ц. Тодорова та Ж. Женетта. Метою пропонованого дослі-
дження є вивчення розвитку ідей К. Леві-Строса в структур-
них наратологічних розвідках, які мають неоцінене значення
для казкознавства.
Відомий французький структураліст литовського похо-
дження, засновник Паризької семіотичної школи А.-Ж. Грей-
мас уважав, що форма дискурсивного компаративізму, «роз-
роблена К. Леві-Стросом для аналізу міфологічного дискурсу
<...> може бути розповсюджена на інші типи дискурсу» [17,
p. 154] *. Цю думку він упровадив у життя, застосувавши
структурний метод К. Леві-Строса для перетворення схеми
чарівної казки, запропонованої В. Проппом. Він продовжив
дослідження в площині розкриття закономірностей опові-
ді, які стали початком наратологічних студій. Семіотичне на-
правлення розвідок французького дослідника зумовило його
зацікавленість оповіддю, яку він пов’язував зі значенням:
«Оповідь, насправді, є основною і водночас найприроднішою
http://www.etnolog.org.ua
117
формою вираження людини: вона дозволяє людині осмислю-
вати себе та світ, збагачуючи численними й нескінченими ме-
тафорами, які він розвиває завдяки наративності, власний
світ значень» [19, p. 205] *. У своїх дослідженнях А.-Ж. Грей-
мас виходив з постулату, що «будь-яка розповідь <...> підпо-
рядковується правилам наративної граматики» [19, p. 211] *.
Французький фольклорист К. Бремон відзначив вагомий
внесок А.-Ж. Греймаса в наратологічні студії, оскільки він дав
імпульс «дослідженням загальної матриці <...> розповіді чи
більш загальних законів універсальної наративної грамати-
ки» [12, p. 102] *. Поняття «наративна граматика» викорис-
товували для позначення загальних закономірностей оповіді.
Метою наратологічних розвідок було виявлення цих законо-
мірностей з метою створення абстрактної моделі оповіді. Ві-
домий філолог Г. Косіков у статті «Структурна поетика сю-
жетоскладання у Франції» пояснив звернення французьких
дослідників до терміна «граматика»: «Кількість речень, мож-
ливих у кожній мові, безмежна, безкінечно варіюється їх-
ній семантичний, психологічний, ідеологічний зміст, без-
межні ситуативні та комунікативні контексти, у яких можуть
з’являтися ці речення, але теоретична граматика навіть не на-
магається охопити це різноманіття в його конкретності <...>
граматика вивчає не окремі речення, а створює абстрактну
(у цьому випадку сторонню від семантичного матеріалу) мо-
дель, яка породжує будь-яке правильне речення в цій мові»
[3, с. 85–86] *.
Прагнення до узагальнення лежить в основі «спроби син-
тезувати “парадигматику” К. Леві-Строса та “синтагматику”
В. Проппа» [5, с. 94] * французького дослідника А.-Ж. Грейма-
са. Він стверджував, що структурне дослідження полягає не
тільки у вивченні лінійного ходу оповіді, але й у виявленні па-
радигматичних зв’язків. Зважаючи на пораду К. Леві-Строса,
він зменшив кількість виокремлених В. Проппом функцій ча-
http://www.etnolog.org.ua
118
рівної казки, за допомогою прийому трансформації структур-
ного методу, з 31 до 20 та об’єднав більшість із них у бінарні
блоки, наприклад: заборона / порушення, переслідування / спа-
сіння тощо. Таким чином, скорочена проппівська схема не ста-
ла дієвішою, тому дослідник узагальнив її ще більше і предста-
вив у такому вигляді:
Схема 1 *
Розірвання
договору
Позбавлення
Головне
випробування
Відновлення
договору
Відшкодування
) d
( ) d ( + )
Кваліфікування Пошук Вимога
А = договір (припис vs згода )
F = боротьба (реакція vs перемога)
C = комунікація (передача vs отримання)
р = присутність
a = швидке переміщення
Джерело: Греймас А.-Ж. В поисках трансформационных моделей / А.-Ж. Грей-
мас // Зарубежные исследования по семиотике фольклора. – М. : Наука, 1985. –
С. 99.
http://www.etnolog.org.ua
119
У центрі цієї схеми розміщено функції, поєднані бінар-
ними відношеннями: позбавлення / відшкодування ціннос-
тей та розірвання договору / відновлення договору. Також
А.-Ж. Греймас зосереджує увагу на тому, що початкова си-
туація (розірвання договору та позбавлення цінностей) є
негативною трансформацією фінальної ситуації (відшко-
дування цінностей та відновлення договору). Таким чи-
ном, ця схема відображає парадигматику казки за допомо-
гою встановлення бінарних опозицій і трансформаційних
відношень. Принцип бінаризму і прийом трансформації є
основними елементами структурного методу, які отримали
найбільший розвиток у науковому доробку К. Леві-Стро-
са. У цій схемі А.-Ж. Греймас застосовує математичні мето-
ди, і в цьому він також наслідує французького антрополо-
га в прагненні до об’єктивності. Парадигматичний аспект
має на меті виявити значення оповіді. Бінарна опозиція по-
збавлення / відшкодування цінностей належить до сфери
особистої долі людини, а бінарна опозиція розірвання до-
говору / відновлення договору – до соціальної сфери. За до-
помогою цього аналізу «розкривається справжній зміст
казки, який (як добре відчув і довів К. Леві-Строс), подіб-
но до міфу, актуалізує суперечності» [1, c. 191] *. Договір
пов’язаний з порядком, отже, «оповідь утверджує стабіль-
ність і водночас можливість змін, необхідність порядку й
разом з тим свободи, що руйнує і відновлює цей порядок»
[1, c. 194] *. Незважаючи на ці суперечності на глибинно-
му рівні, А.-Ж. Греймас зазначає, що казка нейтралізує їх
і відіграє медіаційну роль: «І можна сказати, що ця медіа-
тивність різноманітна: це медіація між структурою та дією,
між стабільними ситуаціями та історією, між суспільством
та особистістю» [1, c. 194] *. Він розрізняє два види казок:
казки про усталений порядок та казки про порядок, що від-
кидається. Перший вид обґрунтовує наявність соціально-
http://www.etnolog.org.ua
120
го й природного порядку (існування дня і ночі, літа й зими,
чоловіків та жінок тощо), герой відновлює цей порядок,
успішно пройшовши випробування. Таким чином, медіація
полягає в наданні особистісного виміру усталеному поряд-
ку, «гуманізації» світу: «Світ виправданий людиною, а лю-
дина включена в світ» [1, c. 195] *. Інший вид казок опи-
сує недосконалий порядок, коли герой зазнає поневірянь.
Медіація відбувається за допомогою схеми оповіді – люди-
на повинна взяти відповідальність за долю світу, вона має
трансформувати його, змінити, пройшовши через бороть-
бу та випробування.
Розкриваючи бінарні відношення та демонструючи вирі-
шення протиріч шляхом медіації, французький лінгвіст до-
повнює аналіз чарівної казки В. Проппа структурним під-
ходом К. Леві-Строса. Здійснивши парадигматичний аналіз,
він виявив значення казки у ствердженні порядку – віднов-
лення існуючого порядку чи встановлення досконалого по-
рядку. У науковому доробку відомого російського фольк-
лориста Є. Мелетинського проблематика порядку також
має концептуальне значення. Бінарна міфологічна опози-
ція космос / хаос, де космос уособлює усталений порядок,
проходить червоною ниткою у фольклористичних студіях
ученого. Глибинний зміст оповіді полягає у відновленні кос-
мосу й подоланні хаосу, який виникає внаслідок існування
протиріч.
Відштовхуюсь від 31 функції та набору ролей у схемах
В. Проппа, А.-Ж. Греймас шляхом їх узагальнення створив
структурну модель діючих осіб – так звану актантну схему.
Поняття «актантна» походить від слова «актант» (фр. actant
від action – дія), і в термінології французького вченого спів-
відноситься з поняттям «дійова особа» В. Проппа. Ця схема
описує шість актантів, які діють у будь-якій оповіді, зокре-
ма в казці.
http://www.etnolog.org.ua
121
Схема 2 *
Відправник
Помічник
Отримувач
Супротивник
Об’єкт
Суб’єкт
���р��о��Греймас А.-Ж���а�м����ни��об�актантн���мод��������������р���
ма������ран�у��ка����миотика��от��труктура�и�ма�к�по�т�труктура�и�му���������
���Про�р�����2�������С��1���
Відправник – актант, який спричиняє дію оповіді, відправляє
героя виконувати завдання. Отримувач – актант, який отримує
від цього зиск. Суб’єкт – актант, герой, який виконує завдання,
а об’єкт – його ціль. Також розрізняють два інші види актантів:
помічник, який допомагає герою, та супротивник, котрий зава-
жає йому. Розглянемо типовий приклад застосування цієї схе-
ми для опису казки з французького журналу для вчителів «Тек-
сти і документи для школи»: «Король (Відправник – мотиватор
завдання) дарує свою доньку (Об’єкт пошуків) тому (Отриму-
вачу – отримує винагороду після завершення завдання), хто
зможе її звільнити з полону дракона (Супротивника). У цьому
зав данні лицарю (Суб’єкту – головному герою) допомагає його
хоробрість і ті, кого він зустрів дорогою і зробив їм послугу (По-
мічники)» [23] *. Існують інші варіанти читання актантних ро-
лей, коли герой сам зумовлює дію оповіді та збігається з отри-
мувачем, бо йому дістається винагорода: «...суб’єкт (наприклад,
герой) прагне заволодіти об’єктом (здобути багатство, дружину,
знання тощо), що призводить до початку дії. У цьому прикла-
ді суб’єкт є одночасно і отримувачем об’єкта, оскільки він праг-
не заволодіти ним для себе, але отримувачем може бути й інша
http://www.etnolog.org.ua
122
особа чи колектив людей, на користь яких діє суб’єкт. Далі має
існувати подавач [мається на увазі відправник. – Н. М.] (напри-
клад, батько дівчини), який володіє об’єктом і передає його вна-
слідок різних причин у розпорядження суб’єкта. Зрештою, на
шляху до оволодіння об’єктом герой неминуче зіштовхується із
супротивником (особа, група осіб, об’єктивні обставини, власна
слабкість тощо), які перешкоджають йому в досягненні мети, і з
помічником, який сприяє її досягненню» [3, с. 98–99] *.
Ця схема є глибинною структурою будь-якої оповіді, у якій
актанти об’єднані в три пари бінарних опозицій: Відправ-
ник / Отримувач, Суб’єкт / Об’єкт та Помічник / Супротив-
ник. У такій схемі не прослідковується лінійне розгортання
оповіді в часі, а за допомогою бінарних відношень актантів
розкривається її парадигматика. У цьому аспекті А.-Ж. Грей-
мас продовжив ідеї К. Леві-Строса, створивши абстрактну мо-
дель, яка спирається на парадигматичні відношення. Ціка-
во, що А.-Ж. Греймас застосував цю схему не тільки стосовно
звичної оповіді, але й щодо інших систем, яким притаманна
наративність, логічна зв’язність. Наприклад, французький до-
слідник звертається до драми пізнання вченого-філософа кла-
сичної епохи і розкриває її за допомогою актантної моделі:
Суб’єкт – Філософ
Об’єкт – Світ
Адресант – Бог
Адресат – Людство
Супротивник – Матерія
Помічник – Дух [2, с. 164] *.
Отже, на думку французького семіотика, створена ним модель
покликана описати глибинний зміст, який не залежить від фор-
ми, матеріального втілення, сюжетних колізій в оповіді тощо.
Варто також зазначити, що актантна модель стала канонічною
для французьких дослідників казки. Про це свідчить обов’язкове
застосування цієї схеми при вивченні специфіки жанру казки у
http://www.etnolog.org.ua
123
вищих учбових закладах та навіть у школі [23]. Існує багато педа-
гогічних матеріалів для аналізу казок учнями в школі. Зокрема,
«Хлопчик-Мізинчик» за допомогою актантної схеми описується
таким чином: «Відправник (голод) спонукає Суб’єкта (батька) на
пошуки Об’єкта (щоб позбутися дітей) задля Отримувача (для
власного добробуту і своєї дружини). Йому допомагають Поміч-
ники (птахи, темний ліс, людожер) та заважають Супротивники
(мати, хитрощі Хлопчика-Мізинчика, людожерка)» [21] *.
Продовжуючи свої пошуки закономірностей, універсалій і від-
повідно ідеальної універсальної моделі, А.-Ж. Греймас уводить до
наукового обігу схему «семіотичний квадрат». Вона є елементар-
ною структурою значення на найглибиннішому рівні дискурсу,
оповіді. У ній яскравого вираження набула ідея логіки як основ-
ного наукового інструментарію моделювання, оскільки фран-
цузький учений уважав: «якщо наука прагне до універсальності,
вона має застосовувати для конструювання моделей тільки кате-
горії логіки» [19, p. 197] *. Семіотичний квадрат, що походить з ло-
гічного квадрата Арістотеля, складається із чотирьох елементів,
які пов’язані «трьома типами відношень: суперечливості, проти-
лежності та зумовленості» [22, p. 100] *. Наприклад, поняття «бі-
лий» набуває свого значення в порівнянні з поняттям «чорний».
Схема 3 *
відношення
суперечливості
відношення
протилежності
відношення
зумовленості
білий S1
не чорний S2
чорний S1
не білий S2
Джерело: Simonsen M. L’analyse sémantique du conte populaire / M. Simonsen //
Le conte populaire français. – Presses Universitaires de France, 1981. – Р. 100.
http://www.etnolog.org.ua
124
Ця елементарна структура має парадигматичний характер,
оскільки не описує сюжет оповіді, а виявляє її глибинне зна-
чення. Вона оперує фундаментальними бінарними опозиція-
ми, що зумовлюють динаміку наративу. До них належать при-
рода / культура, життя / смерть, людина / суспільство, бідні /
багаті, добрі / погані, бути / здаватися, які мають концеп-
туальне значення в структурних дослідженнях, починаючи з
нау кового доробку К. Леві-Строса. Дослідник А.-Ж. Греймас
зазначає важливість бінарної опозиції добрі / погані для сис-
теми персонажів казки: герой і зрадник, помічник та супро-
тивник тощо. У цьому аспекті французький дослідник також
підкреслює бінарну опозицію бути / здаватися: «Взаємозу-
мовленість актантів відповідно до категорій бути і здаватися
розкриває цю неймовірну “гру масок”, що виникає внаслідок
зіткнення героїв, які переховуються, унаслідок невпізнаних
героїв чи, навпаки, розпізнаних і перевдягнених, викритих та
покараних зрадників, що є одним з головних напрямів нара-
тивних колективних уявлень» [18, p. 165] *.
Відомий фольклорист Є. Мелетинський, який поширював
ідеї К. Леві-Строса у фольклористиці, досліджуючи концепцію
А.-Ж. Греймаса, загалом оцінював її позитивно. Однак він ви-
словив слушне критичне зауваження, що «в результаті відриву
від конкретних фольклорних текстів виникають різно манітні
натяжки» [5, с. 95] * у моделях французького семіотика, які
«позначені деяким схематизмом» [5, с. 95] *. Французький уче-
ний К. Бремон у статті «Конституційна модель А.-Ж. Грейма-
са» пояснює схематизм, надмірну абстрактність схем нарато-
логічних студій ученого: «Для нього найголовніше в оповіді
зосереджено в грі позачасових концептів, які виходять за рам-
ки описаних подій» [12, p. 101] *.
На нашу думку, незалежно від можливої критики моделей
А.-Ж. Греймаса вчений, розвиваючи їдею К. Леві-Строса про
визначальну роль парадигматичних відношень, здійснив ва-
http://www.etnolog.org.ua
125
гомий внесок у казкознавство. Актантна схема за його автор-
ства допомагає виокремити в аналізі казки ролі дійових осіб
та їхні закономірні відношення. Саме в цьому аспекті вона
описує шлях випробувань головного героя. До того ж завдяки
схемі «семіотичний квадрат» логічне обґрунтування отрима-
ла така характеристика казки, як бінаризм на глибинному рів-
ні (наприклад, боротьба Добра і Зла).
Концепція французького семіотика спричинила серію до-
сліджень казки. Серед послідовників ученого особливе місце
посідає його учень Ж. Курте. Сучасний напрям «текстуальна
лінгвістика», представником якого є професор університету
Лозанни Ж.-М. Адам, також спирається на здобутки науково-
го доробку А.-Ж. Греймаса.
Ж. Курте під час дослідження казки звертається до семіо-
тичного квадрата, зокрема в монографіях «Народна казка: по-
етика й міфологія» та «Семіотика мови». Розглянемо казку
«Семиголове чудовисько», у якій розповідається про короля,
який обіцяв віддати свою доньку за дружину тому, хто звіль-
нить його країну від лютого дракона, який щороку вимагав
собі на поталу дівчину, і цього разу жереб випав його єдиній
доньці. Багато претендентів було вбито драконом. І ось прий-
шов герой, який відтяв сім голів дракону – він належить до ка-
тегорії /істина/, адже він здобув перемогу. Проте він вийшов
з печери, лишивши там відтяті голови дракона, – він перехо-
дить до категорії /таємниця/, бо не взяв із собою доказ своєї
перемоги. Супротивник, який ховався за деревом, пішов у пе-
черу і забрав відтяті голови дракона – він належить до кате-
горії / хиби/, тому що насправді він не переміг дракона. Прий-
шовши до короля, він заявляє свої права на винагороду – він
переходить до категорії /омани/. Король, побачивши відтя-
ті голови /істина/, що свідчили про перемогу супротивника,
повідомляє про весілля за рік і один день. Напередодні одру-
ження до короля приходить парубок, який заявляє, що саме
http://www.etnolog.org.ua
126
він переміг дракона. Він відкрив пащі драконів і підставив сім
язиків, які повністю підійшли. Отже, герой пройшов шлях від
/таємниці/ до /істини/, тоді як лиходій відповідно від /омани/
до / хиби/. Кінець казки легко передбачити: винагорода (одру-
ження з донькою короля) і слава – для головного героя, сором
і покарання – для супротивника [16, p. 93]. Значення цієї каз-
ки французький дослідник передає у вигляді схеми семіотич-
ного квадрата.
Схема 4 *
істина
хиба
таємниця
бути
/с/ (перемога)
не здаватися
/-с/ (відсутність
голів дракона)
омана
здаватися
/р/ (голови
дракона)
не бути
/-р/ (відсутність
перемоги)
Джерело: Courtés J. Le schéma narratif canonique / J. Courtés // La sémiotique du
langage. – Armand Colin, 2005. – Р. 92.
Ж. Курте звертається до однієї з найпоширеніших бінарних
семантичних опозицій семіотичного квадрата – бути / здава-
тися. Оскільки схема описує конкретну казку, вона містить
уточнення: перемога / відсутність перемоги та голови драко-
на / відсутність голів дракона, які відповідно пов’язані бі-
нарними відношеннями. Також вона доповнена категоріями:
істина, хиба, таємниця й омана, що розкривають бінарну опо-
зицію квадрата бути / здаватися.
http://www.etnolog.org.ua
127
Отже, схему «семіотичний квадрат», що була розробле-
на А.-Ж. Греймасом для опису значення будь-якої оповіді,
Ж. Курте застосовує на конкретному матеріалі. З огляду на
це дослідник доповнює схему деталями тексту чарівної каз-
ки. Таким чином, студії Ж. Курте свідчать про дієвість семіо-
тичного квадрата з певними доповненнями для дослідження
конкретної казки. Варто зауважити, що принцип бінаризму
К. Леві-Строса продовжує мати магістральне значення в цій
схемі.
Не менш важливу роль бінаризм відіграє в моделі фран-
цузької чарівної казки, розробленій фольклористом К. Бремо-
ном: Погіршення → Покращення; Заслуга → Нагорода; Негідна
поведінка → Покарання. Бінарні відношення простежують-
ся в опозиції погіршення / покращення, інші елементи моде-
лі мають «перехресний» бінаризм – заслуга / негідна поведінка
(фр. mérite / démérite, префіксом dé- у словотворенні познача-
ється протилежне значення слова) та винагорода / покарання.
Французький дослідник подає приклад опису ельзаської ча-
рівної казки за допомогою цієї моделі: «...донька короля, якій
загрожувало бути з’їденою драконом, має роль жертви А – це
погіршення її долі; дракон грає роль шкідника В, який пово-
диться негідно; молодий парубок, котрий рятує принцесу (по-
кращення долі А) та вбиває дракона (покарання В), грає роль
заслуженого діяча; його одруження з принцесою стало для ньо-
го винагородою» [13, p. 97] *. Дослідник зазначає, що ця модель
відтворює головний пафос чарівної казки: добрі мають бути
нагороджені, а погані – покарані.
К. Бремон розвиває ідею К. Леві-Строса про першочергове
встановлення конститутивних одиниць, інваріантів в аналізі
казки. Французький фольклорист уводить поняття «послідов-
ність» (фр. séquence), яке описує групу функцій і є наративною
одиницею (наприклад, послідовність погіршення / покращен-
ня). Таким чином, модель чаріної казки К. Бремона склада-
http://www.etnolog.org.ua
128
ється з трьох послідовностей. У так званій послідовності ви-
значальним для дослідника є логіка, урахування можливості
альтернативи. Кожна така послідовність має три елементи:
«1) початкова ситуація, яка відкриває шлях для виконання тієї
чи іншої дії; 2) дія, імплікована початковою ситуацією, може
відбутися чи не відбутися; 3) якщо вона відбудеться, вона
може привести до бажаного результату чи не привести до ньо-
го» [3, с. 110–111] *. Важливість логіки, яка припускає можли-
вість альтернативи, репрезентує опис послідовності погіршен-
ня / покращення.
Схема 5 *
Покращення, яке може бути здобуте
Процес покращення Відсутність процесу покращення
�до�уте покращення �е �до�уте покращення
Передбачуване погіршення
Перед�а�у�ане по�ір�ення Відсутність процесу
по�ір�ення
По�ір�ення �ід�у�ося По�ір�ення не �ід�у�ося
��ере�о� Bremond C. �� ������� �������� ��� ��������� � �� ������� ��
��������������� ���������� �������������� ��������� ����������� �� ������ � 1���� �
� 8� � �� �2�
http://www.etnolog.org.ua
129
Таким чином, послідовність як конститутивна одиниця на-
ративу враховує механізми логіки.
У моделі чарівної казки К. Бремон також відводить магі-
стральне значення принципу бінаризму, на якому ґрунтуєть-
ся структурний метод К. Леві-Строса. Французький фольк-
лорист переосмислислює поняття конститутивної одиниці
наративу й уводить до наукового обігу термін «послідовність»,
що враховує можливість альтернативи в розвитку подій і на-
дає важливого значення логіці.
У рамках структурних наратологічних розвідок неможли-
во не згадати ім’я видатного класика структуралізму Р. Бар-
та. Український фольклорист С. Росовецький визначає його
працю «Вступ до структурного аналізу оповідних текстів» як
синтез структуралістських досліджень оповіді. У цій статті
французький дослідник виокремлює три рівні опису оповіді:
«рівень “функцій” (у тому значенні, яке це слово має у Проп-
па та Бремона); рівень “дій” (у тому значенні, яке це слово
має у Греймаса, коли він говорить про персонажів як про ак-
тантів) та рівень “оповіді” (який загалом збігається з рівнем
оповідного дискурсу в Тодорова)» [11, p. 6] *. У запропоно-
ваній французьким дослідником моделі опису оповіді міс-
тяться прямі посилання на концепції наратологів. Варто та-
кож згадати ідеї засновника структуралізму К. Леві-Строса,
на які спирається Р. Барт: «...“реальність” тієї чи іншої сю-
жетної послідовності полягає не в “природному” слідуван-
ні дій, з яких вона складається, а в логіці, яка організовує цю
послідовність...» [11, p. 26] *, тобто зміст оповіді криється не
в розгортанні подій у часі, а в сюжетній логіці. Таким чином,
стверджується постулат про «ахронну матричну структуру»
та думка К. Леві-Строса про першість логіки над хронологі-
єю. Р. Барт услід за К. Бремоном також оперує поняттям по-
слідовності, яке є вираженням ідеї структуралізму про кон-
ститутивну одиницю.
http://www.etnolog.org.ua
130
Ідею про послідовність як конститутивну одиницю опо-
віді розвиває французький дослідник П. Ларівай, продо-
вжуючи розвідки К. Леві-Строса, А.-Ж. Греймаса та К. Бре-
мона, і ґрунтуючись на моделі функцій В. Проппа. У своїй
праці «(Морфо)логічний аналіз оповіді» він застосовує при-
йом трансформації структурного методу К. Леві-Строса і ви-
являє трансформаційні відношення елементів з метою від-
найдення закономірностей. Результатом цих трансформацій
є наративна, чи п’ятикомпонентна схема, яка описує елемен-
тарну послідовність, притаманну казкам та іншим оповід-
ним жанрам.
Схема 6 *
ПЕРЕД
Початкова
ситуація
Рівновага
ПРОТЯГОМ
Трансформація
Динамічний процес
ПІСЛЯ
Фінальна
ситуація
Рівновага
Спонукання
(піддати ви-
пробуванню)
Дія Покарання
(наслідки)
Джерело: Larivaille P. L’analyse (morpho)logique du récit / P. Larivaille // Poétique. –
1974. – N 19. – Р. 387.
Крім трансформації, дослідник наголошує на бінариз-
мі початкової / фінальної ситуації в структурі послідовнос-
ті: «Трансформації, за допомогою яких відбувається хід опо-
віді, прямують віссю логіки від початкової поганої ситуації
до кращої фінальної через процес, у якому три основ ні ета-
пи (Кваліфікація, Твердження, Підтвердження) нагадують
ініціатичну традицію...» [20, p. 379] *. Ці три етапи склада-
ють ядро казки, вони співвідносяться з трьома випробуван-
http://www.etnolog.org.ua
131
нями, які виокремив А.-Ж. Греймас: кваліфікаційне, основне
та прославляюче. Кваліфікація – попереднє випробування, у
якому герой має проявити доброту й поводитися відповідно
до узвичаєних норм. У такий спосіб відбувається перевірка,
чи він є справжнім героєм, оскільки герой має бути добрим.
Якщо герой успішно проходить випробування, то часто в на-
городу він отримує чарівного помічника або чарівний пред-
мет, які йому знадобляться в наступних випробуваннях.
Основне випробування полягає в тому, що герой здійснює
подвиг, досягає казкової цілі і, таким чином, стверджує свою
роль героя. Третє випробування – додаткове, воно прино-
сить остаточну славу і, як зазначає Є. Мелетинський, часто
це випробування на ідентифікацію для викриття самозван-
ця. За допомогою останнього опціального випробування ге-
рой підтверджує себе як героя.
Представлена наративна п’ятикомпонетна модель у мо-
дифікованому вигляді поширена в розвідках сучасного на-
пряму європейського літературознавства – «текстуальної
лінгвістики». Його представник учений Ж.-М. Адам син-
тезував здобутки наратології і описав шість складових, які
мають бути наявні в оповіді. Варто зазначити, що ця схе-
ма була визнана в царині сучасного літературознавства у
Франції, оскільки її викладають в університетах у рамках
курсу «Жанри дискурсу» як головний орієнтир для аналі-
зу оповіді.
А. Першою складовою є наступність подій. Оповідь
завжди має часовий вимір, події розгортаються в часі.
Виокрем люючи цей критерій, Ж.-М. Адам посилається на
думку К. Бремона: «Там, де немає наступності, немає опові-
ді» [10, p. 87] *.
http://www.etnolog.org.ua
132
Схематично ця ідея має такий вигляд:
Схема 7 *
t (початкова ситуація)
ПЕРЕД
t + n (кінцева ситуація)
ПІСЛЯ
ПРОЦЕС
Трансформація
Джерело: Adam J.-M. Récit / J.-M. Adam. – Presses Universitaires de France, 1999. –
Р. 90.
Б. Друга складова – наявність хоча б однієї дійової особи.
Саме вслід за К. Бремоном дослідник писав про необхідність
для оповіді залучення хоча б однієї дійової особи, живої чи не-
живої (це вже не мало значення), з якою відбуватимуться пев-
ні перипетії.
В. Третьою складовою є трансформація предиката. Визна-
чають три типи предиката: бути, мати і робити, якими характе-
ризується дійова особа. Отже, на початку оповіді t констатуємо,
що дійова особа S є чи не є, має чи не має, робить чи не робить.
У процесі оповіді розгортаються певні події з головним геро-
єм, у результаті яких відбувається трансформація предикатів.
У кінці оповіді t + n зіставляємо зміни, які відбулися з дійовою
особою S: є чи не є, має чи не має, робить чи не робить.
Г. Наступною складовою є дія – що станеться з дійовою осо-
бою протягом певного проміжку часу.
Ґ. П’ята складова – наративна причинність. Дія оповіді від-
бувається в часі, але події не завжди представлені в хроно-
логічному порядку. Насамперед організація оповіді підпоряд-
ковується причинно-наслідковому зв’язку. Логіка колізій має
на меті роз’яснити: спочатку я оповідаю X, щоб пояснити Y.
Д. Останньою складовою є висновок, який відповідає на пи-
тання: «Чому розповідають цю історію?». Він може бути екс-
http://www.etnolog.org.ua
133
пліцитним, тобто явним (як, наприклад, мораль у байках), а
також імпліцитним – у творі немає явної моралі, читач сам
повинен зрозуміти.
Ці шість складових, що мають бути наявні в оповіді, слугу-
ють основою для її аналізу. Насамперед вони ґрунтуються на
синтагматичному ряді, на дослідженні сюжетної лінії, але вони
також враховують парадигматичний аспект, оскільки наяв-
ність дійової особи, трансформація предиката та висновок не
прямо пов’язані з послідовним розгортанням перепитій опові-
ді. Отже, вони поєднують горизонтальне й вертикальне читан-
ня, відповідно синтагматичний і парадигматичний виміри.
Класичні наратологічні студії почали розвиватися завдяки
здобуткам структурних досліджень. Саме думка про існуван-
ня порядку, загальних законів привела до становлення нарато-
логії як окремої дисципліни, що вивчає закономірності опові-
ді. У пропонованій розвідці простежено особливий вплив ідей
К. Леві-Строса на становлення цієї галузі науки. Дослідники
А.-Ж. Греймас, Ж. Курте, К. Бремон, Р. Барт та П. Ларівай за-
стосовують принцип бінаризму, прийом трансформації, звер-
таються до логіки як магістрального інструментарію аналізу,
збагачують значення конститутивної одиниці, що отримала
сталу назву «послідовність» (фр. séquence), і відповідно роз-
глядають парадигматичний вимір оповіді.
ЛІТЕРАТУРА
1. Греймас А.-Ж. В поисках трансформационных моделей / А.-Ж. Грей-
мас // Французская семиотика: от структурализма к постструктурализ-
му . – M. : ИГ Прогресс, 2000. – С. 171–195.
2. Греймас А.-Ж. Размышления об актантных моделях / А.-Ж. Грей-
мас // Французская семиотика: от структурализма к постструктурализму. –
M. : ИГ Прогресс, 2000. – С. 153–170.
3. Косиков Г. Структурная поэтика сюжетосложения во Франции /
Г. Косиков // От структурализма к постструктурализму (проблемы методо-
логии). – М. : Рудомино, 1998. – С. 77–122.
http://www.etnolog.org.ua
134
4. Леви-Стросс К. Увертюра / К. Леви-Стросс // Леви-Стросс К. Мифо-
логики : в 4 т. – М. ; С.Пб. : Университетская книга, 1999. – Т. 1. Сырое и
приготовленное. – C. 11–38.
5. Мелетинский Э. Поэтика мифа / Э. Мелетинский. – М. : Наука,
1976. – С. 74–96.
6. Папуша І. Що таке наратологія [Електронний ресурс] / І. Папуша. –
Режим доступу : http://papusha.at.ua/publ/1-1-0-30.
7. Рафаева А., Рахимова Э., Архипова А. Еще раз о структурно-семиоти-
ческом изучении сказки / А. Рафаева, Э. Рахимова, А. Архипова // Структу-
ра волшебной сказки. Традиция – текст – фольклор / под. ред. С. Неклюдо-
ва. – М., 2001. – С. 199–225.
8. Росовецький С. Синтез структуралістських досліджень оповіді
(Р. Барт) / С. Росовецький // Український фольклор у теоретичному висвіт-
ленні. – К. : ВПЦ Київський університет, 2007. – С. 168–172.
9. Трубина Е. Нарратология: основы, проблемы, перспективы
[Электронный ресурс] / Е. Трубина. – Режим доступа : http://zubr.by/
books/1596.html.
10. Adam J.-M. Récit / J.-M. Adam. – Presses Universitaires de France,
1999. – P. 87–116.
11. Barthes R. Introduction à l’analyse structurale des récits / R. Barthes //
Communications. Recherches sémiologiques: l’analyse structurale du récit. –
1966. – N 8. – P. 1–27.
12. Bremond C. Le modèle constitutionnel de A. J. Greimas / C. Bremond //
Logique du récit. – Paris : Editions du Seuil, 1973. – P. 81–102.
13. Bremond C. Les bons récompensés et les méchants punis, morphologie du
conte merveilleux français / C. Bremond // Sémiotique narrative et textuelle. –
Librairie Larousse, 1973. – P. 96–111.
14. Communications. Recherches sémiologiques: l’analyse structurale du
récit. – 1966. – N 8.
15. Courtés J. Le conte populaire: poéthique et mythologie / J. Courtés. –
Presses universitaires de France, 1986. – 246 p.
16. Courtés J. Le schéma narratif canonique / J. Courtés // La sémiotique du
langage. – Armand Colin, 2005. – P. 88–100.
17. Greimas A.-J. Avant-propos à la «lettre» dans le conte populaire français /
A.-J. Greimas // Ethnologie française. – 1995. – N 2. – P. 153–156.
18. Greimas A.-J. Les actants, les acteurs et les fi gures / A.-J. Greimas //
Sémiotique narrative et textuelle. – Librairie Larousse, 1973. – P. 161–176.
19. Greimas A.-J. Littérature ethnique / A.-J. Greimas // Sémiotique et
sciences sociales. – Paris : Editions de Seuil, 1976. – P. 189–216.
http://www.etnolog.org.ua
135
20. Larivaille P. L’analyse (morpho)logique du récit / P. Larivaille //
Poétique. – 1974. – N 19. – P. 368–388.
21. Le feerique. Les contes Perrault [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу : http://www.acstrasbourg.fr/fi leadmin/pedagogie/lettres/BTS_autres_
themes/Le__feerique_de_Perrault_V2.pdf.
22. Simonsen M. L’analyse sémantique du conte populaire / M. Simon-
sen // Le conte populaire français. – Presses Universitaires de France, 1981. –
P. 99–111.
23. [Textes et documents pour la classe. Les contes, une initiation jubilatoire. –
CNDP; 1993] [Електронний ресурс] // Mawet Natacha. Le conte : motivation
pour l’écriture. – Режим доступу : http://www.crdp-montpellier.fr/ressources/
memoires/memoires/2000/a/0/00a0113/00a0113.pdf.
SUMMARY
Th e new scientifi c discipline – narratology, was established in France
in the 60–70th of the XX century. Famous French structuralist of the Lith-
uanian origin, founder of Paris School of Semiotics, A.-J. Greimas made
the research of narrative patterns, which became the beginning of nar-
ratology studies. Proceeding from Propp’s scheme of 31 functions and the
set of roles, French semiotician has generalizing them and create struc-
tural actinia model being the profound structure of any narration. In this
structure, the actants are combined in tree binaries opposition’s pairings:
Sender / Receiver, Subject / Object and Supporter / Oppositionist. By this
scheme, the linear narrative development isn’t discovered, but the actants
binary relations are revealed the narrative paradigmatic. In this aspect
A.-J. Greimas developed the C. Levi-Strauss ideas creating the abstract
model based on paradigmatic relations.
Continuing his searches of the patterns, universals and ideal universal
model, A.-J. Greimas introduced to scientifi c use the scheme of semiotic
square known as Greimas Square being the elementary structure of sig-
nifi cance on the profoundest level of discourse, narration.
Th e French semiotic concept started the series of studies; among his
followers the special place has his disciple J. Courtes. Th e researcher ap-
plies to the Greimas Square with some supplements to study the concrete
tale and demonstrate his effi ciency. C. Levi-Strauss binarism principle
has a main value in this scheme.
http://www.etnolog.org.ua
136
Th e binarism is also importante in the French fairy tale model devel-
oped by folklorist C. Bremond: Deterioration → Improvements; Merit →
Award; Misconduct → Punishment.
C. Bremond developed C. Levi-Strauss idea about the primary estab-
lishing of the constitutive units, invariants in tale’s analyses. Th e French
folklorist introduced C. Bremond the notion sequence describing group
of functions and narrative unit, for example the sequence deterioration →
improvements. Comparing with constitutive unit, the sequence considers
the alternative possibility in the events and give a big value to logics.
Within the structural narratology studies, it is impossible not to men-
tion the prominent classic R. Barthes. Th e sense of narration doesn’t con-
sist in the events deployment in time but in the plot. So is arguing the
postulate about the achronic matrices structure and C. Levi-Strauss idea
about the primacy of logic to chronology.
P. Larivaille continuing the researchers of C. Levi-Strauss, A.-J. Grei-
mas, C. Bremond developed the idea about the sequence as constitute
narrative unit and basing to Prop’s function model. In his article «Th e
(morpho)logic analyses of narration» he applied to the transformation
of C. Levi-Strauss structural method and discovered the transformation
relations with a view of fi nding the patterns. Th e result of this transfor-
mations is the narrative or quinary scheme describing the elementary
sequence inherent to tales and others narrative genres. Th is modifi ed
model is widespread in the studies of the contemporary literary crit-
ics. His representative scientist J.-M. Adam synthesized the narratology
achievements and described the six components of narration and used
as the base of analyses. Moreover, they rely on the syntagmatic range, on
researching the storyline, but they consider the paradigmatic aspect.
Th e researchers A.-J. Greimas, J. Courtes, C. Bremond, R. Barthes and
P. Larivaille apply to binary principle, transformation, refer to logic as
main analyses tool, enrich the meaning of constitutive unit and corre-
spondingly examine the paradigmatic narration aspect.
Keywords: structuralism, narratology, binaries, transformation, se-
quence.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72418 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:43:56Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маршева, Н.П. 2014-12-22T18:36:16Z 2014-12-22T18:36:16Z 2014 Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса / Н.П. Маршева // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 114-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72418 81-116:801.8]+165.75(44) У статті проаналізовано становлення наукової дисципліни наратології, що вивчає закономірності оповіді, як результату розвитку ідей структуралізму К. Леві-Строса. Дослідники А.-Ж. Греймас, Ж. Курте, К. Бремон, Р. Барт та П. Ларівай застосовують принцип бінаризму, прийом трансформації, звертаються до логіки як магістрального інструментарію аналізу, збагачують значення конститутивної одиниці, що отримала сталу назву «послідовність» (фр. séquence), і відповідно розглядають парадигматичний вимір оповіді. В статье анализируется становление научной дисциплины наратологии, которая изучает закономерности повествования, как результат развития идей структурализма К. Леви-Стросса. Исследователи А.-Ж. Греймас, Ж. Куртэ, К. Бремон, Р. Барт и П. Ларивай применяют принцип бинаризма, прием трансформации, обращаются к логике как магистральному инструментарию анализа, обогащают значение конститутивной единицы, которая получила устоявшееся название «последовательность» (фр. séquence), и соответственно рассматривают парадигматическое измерение повествования. The article analyses the formation of scientifi c discipline of narratology, which studies the narrative patterns, as the result of the development of C. Levi-Strauss structuralism ideas. Th e researchers A.-J. Greimas, J. Courtes, C. Bremond, R. Barthes and P. Larivaille apply to binaries principles, transformation, refer to logic as main analyses tool, enrich the meaning of constitutive unit, which have obtained term “sequence” and discover the paradigmatic narration aspect. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Теорія і методологія славістичних досліджень Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса Article published earlier |
| spellingShingle | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса Маршева, Н.П. Теорія і методологія славістичних досліджень |
| title | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса |
| title_full | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса |
| title_fullStr | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса |
| title_full_unstemmed | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса |
| title_short | Структурна наратологія у Франції: розвиток ідей Клода Леві-Строса |
| title_sort | структурна наратологія у франції: розвиток ідей клода леві-строса |
| topic | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| topic_facet | Теорія і методологія славістичних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72418 |
| work_keys_str_mv | AT marševanp strukturnanaratologíâufrancíírozvitokídeiklodalevístrosa |