«Будь мені братом...»
Рецензія на книгу: Dotyk nadziei. Доторк надії. Die Berührung der Hoff nung. – Zielona Góra, 2014. – 86 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слов’янський світ |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72433 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Будь мені братом...» / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 252-255. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859815898651557888 |
|---|---|
| author | Зарівна, Т.П. |
| author_facet | Зарівна, Т.П. |
| citation_txt | «Будь мені братом...» / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 252-255. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слов’янський світ |
| description | Рецензія на книгу: Dotyk nadziei. Доторк надії. Die Berührung der Hoff nung. – Zielona Góra, 2014. – 86 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:22:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
252
Т. П. Зарівна
«БУДЬ МЕНІ БРАТОМ...»
Dotyk nadziei. Доторк надії. Die Berührung der Hoff nung. –
Zielona Góra, 2014. – 86 с.
Майдан ніяк не хоче ста-
вати історією. Він присутній
у кожній хвилині твого існу-
вання, бо з кожним наступ-
ним переходом вулицею Хре-
щатик ти повертаєшся в той
час, у ту рішучість і ті страж-
дання, і тебе знову наче вми-
кають у якусь особливу мере-
жу, у котрій ти існуєш тільки
з тими, що мерзнуть у польо-
вих палатках і стоять стіною
на площі, і ти, дивлячись на
цей неймовірний здвиг із ки-
ївських пагорбів, ніяк не мо-
жеш зрозуміти, як у XXI ст.,
коли весь цивілізований світ
насолоджується звичайним і безцінним щоденним існуванням,
хтось може забороняти людині, родині, місту, народу жити так,
як їм усім хочеться. І ця дикість, котра, здавалося б, давно про-
пала в часи Інтернету і всюдисущого туризму, при якому чим
більше ти пізнаєш світ, тим більше ти його любиш, паралізує
тебе й позбавляє від несподіванки мови і руху.
Нині Майдан скрізь – у книгарнях і на виставках художни-
ків, у сувенірах і пам’ятних плитах, у піснях і телефільмах, на-
віть на подвір’ї Михайлівського собору, куди йдеш, аби трохи
http://www.etnolog.org.ua
253
втихомирити змордовану ошалілим часом і несподіваною вій-
ною душу. Раптом бачиш фотовиставку «Душа майдану», де
американський фотограф із російським прізвищем на «офф»
демонструє знімки недавньої реальності, яка подекуди схожа
на кадри з голлівудського фільму. Що покликало його сюди, ки-
нувши за тисячі кілометрів у вогонь і холод зими 2014 року, –
професійний інтерес репортажника чи якесь таємне відгалу-
ження у формулі крові, непоясненне і незбагненне?
Що змусило групку поетів із безпечної та мирної Зеленої Гури
написати вірші про далекий Київ – генетичний поклик чиїхось
предків, що пробився в такий, зрештою, природний спосіб, як
мовлення віршами, уроки історії, котрі проводив наш спільний
старший брат упродовж віків, людське співчуття чи природне
прагнення всіх і кожного бути вільним і жити гідно?
«Будь мені братом, бо загрожує тобі смерть, бо нам загро-
жує смерть», – так писав польський гуманіст Ян Стшелецький.
Ця думка прошиває наскрізь, як груба нитка тонкі шовки, не-
величку тримовну книжечку «Доторк надії», котра прикликує
польського, українського та німецького читача до милосердя і
підтримки, як прикликує дзвін на службу Божу або ж на гасін-
ня пожежі всіх, хто здатний чути.
Це вірші десяти поетів із Зеленої Гури: Ельжбєти Дибаль-
ської, Катажини Ярош-Рабєй, Леокадії Качмарек, Барбари Ко-
нарської, Йоланти Питель, Збігнєва Райхе, Броніслави Раш-
кевич, Богуміли Ружевіч, Уршулі Схейнберг, Олександри
Солтисяк. Ці вірші про Майдан.
Хтось придумав колись
«Всевишній кулі носить...»
Значить мушу повірити
Що Бог таки знає що чинить...*
* Тут і далі – цитати з віршів Катажини Ярош-Рабєй, Йоланти Питель,
Олександри Солтисяк, Уршулі Схейнберг, Богуміли Ружевіч.
http://www.etnolog.org.ua
254
У цій книжці Україна вміщається в рамках від пастораль-
ної («Україна моєї матері / Це дитинство повне любові / Се-
ред гірських краєвидів») аж до апокаліптичної, на жаль, до пев-
ної міри не позбавленої пророчості («Танки пливуть крізь
Україну / Затоплюючи все більше села і міста / Й нема чов-
на, який би нас / Міг перевезти на той бік»). Але, попри свої
традиційні ознаки («Мережані подушки, / Привезені з україн-
ського села» / Як обереги святії»), попри «шурхіт комишів над
Дністром» «у гіркому пейзажі українського села», у віршах не
тільки дедалі більше відчувається, але й постає Україна нова
й невідома, Україна бруківки й каміння, Україна урбаністич-
на й барикадна, де «вулиці тиснуться нам до горла» і «горять
червоні світлофори», Україна, якій по горло вистачило похму-
рого феодалізму, безкарності та сваволі, і вона збунтувалася.
Україна, котра воює не тільки і не стільки за себе, а й за реш-
ту загрожених держав, що стоять за нею. І хоча ця вимушена
жертовність країни на трагічному багатовіковому погранич-
чі, можливо, не оцінена тією мірою, яка була б рівновелика
тим хронічним втратам, котрі це пограниччя несе і несло у
всі часи, однак згадана книжечка «іще живих поетів», як вони
себе жартома називають, свідчить, що поети розуміють світ
краще, бачать його ширше і глибше, аніж політики і диплома-
ти. Бо мова серця, «крізь яке проходить хрест», скрізь однако-
ва і зрозуміла, якщо вона стрічає для спілкування нормальних
людей, не викривлених ані різними видами деспотій, ані ін-
формаційними війнами, ані дрімучим лінивством і неуцтвом.
І хоча «гіркі жалі просочуються краплями», і хоча «Кремль
планує колапс історії», і хоча «снайпер цілиться і попадає», і
хоча ніхто не знає, «що трапиться завтра, / чи засвітить сон-
це», – ніщо не дає певності й остаточної відповіді, але є одна
певність і сталість – «тільки він – Дніпро не поміняв напрямок
течії». І цей напрямок вічної, як світ, і впертої, як віч ність, ріки,
котра, наче рухливий магніт, до силового поля якого притягу-
http://www.etnolog.org.ua
255
ються чутливі голоси і душі, і котра, окрім символу єднання,
є також святою водою, адже провини і помилки «виполоскує
Дніпрова течія», так ніби чистить кров нації, хоча сама потер-
пає від бруду цивілізації, оцей Дніпро (що зображений на пер-
шій сторінці обкладинки) як формула початкової математики
при множенні більших чисел (де два пишемо, а два в умі) –
в умі народу він залишається весь історичний час як сталість
явища і функції. Як опора, орієнтир і зразок витривалості.
Поезія одразу відчуває, що «настав цей час» «благословен-
ного духу народу», у якому «засів під нове» «біжить наввипе-
редки з надіями / у визначенім місці / Києві», отой злам, після
якого вже нічого не може бути так, як було. Бо поет говорить:
«Вірю / Новий зачин України / Буде радісно-рум’яний». І чи-
тач вірить також. Бо він цю віру вистраждав або на Майда-
нах, або біля екранів телевізора чи комп’ютера, якщо україн-
ські Майдани були надто далеко.
Василь Назарук переклав ці зворушливі й щирі вірші в де-
лікатній прозорій манері, котра не перебільшує ваги перекла-
дача й не применшує ваги автора.
І хоча на полотнах, які ілюструють українське в книзі, –
наші пейзажі більш ніж столітньої давності (зокрема, карти-
ни польських класиків Юзефа Хелмонського та Яна Станіс-
лавського з музеїв Польщі), з них тільки заплави Дніпра та
степ, і то лиш подекуди, не зазнали змін. Книжка «Доторк на-
дії» – це колективно проартикульований образ України, що
потроху пробивається крізь шкаралущу стереотипів, так ніби
зображення на давній іконі під вправною рукою реставрато-
ра. І хоча до повного й правдивого портрета ще далеко, бо це
справа значно більшої кількості людей і в тому числі самої
України, але зимовий палаючий Майдан підсвітив її риси в се-
редньовічній темряві для можливості нового й неочікуваного
пізнання, поставивши, нарешті, Україну в центр світових по-
дій; безмірно шкода лиш, що такою неймовірною ціною.
http://www.etnolog.org.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72433 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0051 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:22:04Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зарівна, Т.П. 2014-12-22T19:01:25Z 2014-12-22T19:01:25Z 2014 «Будь мені братом...» / Т.П. Зарівна // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 12. — С. 252-255. — укр. XXXX-0051 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72433 Рецензія на книгу: Dotyk nadziei. Доторк надії. Die Berührung der Hoff nung. – Zielona Góra, 2014. – 86 с. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Слов’янський світ Рецензії та огляди «Будь мені братом...» Article published earlier |
| spellingShingle | «Будь мені братом...» Зарівна, Т.П. Рецензії та огляди |
| title | «Будь мені братом...» |
| title_full | «Будь мені братом...» |
| title_fullStr | «Будь мені братом...» |
| title_full_unstemmed | «Будь мені братом...» |
| title_short | «Будь мені братом...» |
| title_sort | «будь мені братом...» |
| topic | Рецензії та огляди |
| topic_facet | Рецензії та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72433 |
| work_keys_str_mv | AT zarívnatp budʹmeníbratom |