Як захистити екологію від "неоекологів"
Аналіз статті В. Ю. Некоса «Неоэкология — концептуальные основы», опублікованої в журналі «Екологія та ноосферологія» (1999. — 8, № 4.— С. 171—176).
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2001 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2001
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72652 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Як захистити екологію від "неоекологів" / М. Голубець // Вісн. НАН України. — 2001. — № 7. — С. 63-65. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859651207052656640 |
|---|---|
| author | Голубець, М. |
| author_facet | Голубець, М. |
| citation_txt | Як захистити екологію від "неоекологів" / М. Голубець // Вісн. НАН України. — 2001. — № 7. — С. 63-65. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Аналіз статті В. Ю. Некоса «Неоэкология — концептуальные основы»,
опублікованої в журналі «Екологія та ноосферологія» (1999. — 8, № 4.— С. 171—176).
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:34:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
Вісник НАН України N7 2001
ЯК ЗАХИСТИТИ ЕКОЛОГІЮ ВІД «НЕОЕКОЛОГІВ»
«Неоэкология — концептуальные основы» — таку назву мала стаття В. Ю. Некоса,
опублікована в журналі «Екологія та ноосферологія» (1999. — 8, № 4.— С. 171—176).
За словами її автора, неоекологія являє собою «систему наук, що вивчає розвиток,
функціонування і прогнозування розвитку антропосфери й опрацьовує можливості керування
взаємовідношеннями і зв'язками в системі «природа — суспільство» з метою їх гармонізації і
забезпечення екологічно безпечного співіснування» (с. 176). Статтю подано у розділі
«Дискусія». Втім, важко погодитися, що в ній є предмет дискусії. А задекларовані
«концептуальні основи» не підкріплені необхідною інформацією про об'єкти, методи та
поняття цієї «нової» галузі знань.
У статті констатується, що теперішня «ситуація в світовій екологічній науці свідчить про
загальновідому невідповідність змісту поняття «екологія», яке визначив її засновник Е.
Геккель, та змісту «сучасна екологія», тобто того змісту, який сьогодні вкладається в це
поняття» (с. 171). Але що спричинило до такої ситуації в цій галузі науки і що означає термін
«сучасна екологія»? І чи справді маємо справу з «тріумфальним поширенням» (с.177) екології
в новій її якості, як циклу знань, який, за М. Ф. Реймерсом, «увібрав у себе розділи географії,
геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки, навіть теології — по суті справи,
всіх наукових дисциплін» (с. 172)?
Скоріш можна говорити про чистої води нігілізм і сваволю. Цитований автором М. Ф. Реймерс
слушно зазначає, що «такого вибуху профанації знання не було в історії людства». Адже в наш
час всі стали «екологами», розвалили «сенс структури екологічного циклу знань» і почали
називати все «екологією» (с. 172). Тепер уже йдеться не лише про «охорону природи»,
«охорону довкілля», а й про «екологію душі», «екологію культури», «екологію мистецтва»,
«екологію кохання», «екологію суспільства» і т.д., і т.п. Щоправда, й сам М. Ф. Реймерс не
утримався від цього «творчого» процесу й наштампував десь з півсотні різних екологій.
Не зупинили ці розумні слова й В. Ю. Некоса: він і собі збагатив цей перелік. Так з'явилися
«екологія повітря», «екологія промисловості», «екологія сільського господарства», «екологія
транспорту», «екологія соціальної сфери», «екологія невиробничої сфери» (с.176) тощо. Я вже
неодноразово писав про це явище профанації екології. Його аналіз, здійснений у численних
публікаціях, узагальнено в монографії «Екосистемологія» (Львів: Поллі, 2000. — 316 с.). Тому
відсилаю до них зацікавленого читача.
А от В. Ю. Некос не дає критичної наукової оцінки відзначеної М. Ф. Реймерсом профанації, а
трактує її як «довершений факт» і як явище «становлення нової науки» (с. 172). За його
визначенням, не ця профанація, а «традиційна, класична екологія продукувала цілу систему
наук, стала фундаментом нової галузі знань — неоекології» (с. 172—173). Отож, за
традиційною (класичною) екологією автор залишає право визначатися цим терміном, а так
звану сучасну екологію називає неоекологією (с. 171).
Тут слід категорично заперечити авторові. Традиційна (класична) екологія ніколи не включала
до своєї структури отих численних «неоекологій». Екологія виникла, розвивалась і
сформувалась як галузь біологічних знань, покликана вивчати взаємовідношення живих істот
та їх сукупностей між собою та абіотичним середовищем їх існування (аутекологія,
демекологія і синекологія), а згодом — структурно-функціональні властивості екологічних
систем — від найменших (консорційних) до біосфери. Вона досліджує також історію
формування, еволюцію, природну та антропогенну динаміку цих систем, їх корисні функції
для людини. За словами М. Ф. Реймерса, лише стараннями невігласів і самозванців у цій галузі
— філологів, політиків, філософів, економістів і навіть деяких біологів її було здеформовано
до невпізнання. Нерідко її намагалися звести до рівня методологічних підходів і світоглядних
засад (згадаймо «екологію душі» Лихачова, «загазовану екологію» Горбачова, безсенсовні
екології Гірусова, Бачинського, Дондурея, Федоренка, Білявського, Падуна, Фурдуя,
Микитюка, Злотіна, Бровдія, Кучерявого, зазіхання на пріоритети екології Герасимова,
Трусова та інших). З огляду на це мову слід вести не про вирізнення «розділу класичної
екології», а про очищення її від нігілістичного накипу різноманітних «неоекологій» та
псевдоекологій.
Спроби В. Ю. Некоса знайти виправдання появі терміна «неоекологія» за допомогою
посилання на неотектоніку чи неореалізм не переконливі. В останніх двох поняттях явища
тектоніки і реалізму — незаперечні. В «неоекології» ж немає й сліду екології, а є
звичайнісінька підміна поняття. Бо що таке «екологія повітря», «екологія промисловості» чи
«екологія невиробничої сфери»? До того ж, якщо автор хоче бути до кінця послідовним і
спиратися на свої концептуальні основи, то мусив би послуговуватися термінами «неоекологія
повітря», «неоекологія промисловості» і т.п.
Виходячи з міркувань В. Ю. Некоса, теоретико-методологічні основи нової галузі пізнання
(неоекології) полягають у тому, щоб «вкласти новий зміст у старе, давно усталене поняття
«екологія» (с. 171) і «дати можливість до неї легко примкнути будь-кому, нічого в ній не
розуміючи» (с. 172). Виявляється, «об'єктом дослідження неоекології є антропосфера,
унікальна й найскладніша з усіх сфер, у межах котрої взаємодіють різні рівні організації
складної системи «природа — господарство — населення» (с. 173). Цікаво: чому
«господарство» і «населення»? Адже досі більшість дослідників таких систем називали їх
«суспільство — природа», «людина — наука і техніка — біосфера», «людина — техніка —
природа» тощо.
Антропосферу В. Ю. Некос слідом за К. М. Ситником (1994) і М. Ф. Реймерсом (1990)
визначає «як використовану і видозмінену людьми частину біосфери, місце, де постійно
здійснюється життєдіяльність живої речовини планети і куди вона проникає тимчасово»
(с.173). Існує й чимало інших визначень антропосфери (сукупність усіх людей Земної кулі —
К. М. Ситника; маса людських тіл — Ю. К. Єфремова; земна сфера, де живе і куди проникає
людство, — М. Ф. Реймерса та О. В. Яблокова тощо), але в жодному з них немає чіткого
визначення її меж, без чого неможливо збагнути розмірностей об'єкта. До того ж виробнича
діяльність людства охопила не лише біосферу, а й довколоземний простір. Тому не зрозуміло,
чому «соціосфера — сфера суцільної виробничої діяльності є частиною антропосфери, а не
навпаки, як це трактується в багатьох джерелах» (с. 173). Варто нагадати, що Реймерс і
Яблоков вважають поняття «соціосфера» й «антропосфера» синонімами. Не ясно також, що
саме вкладає автор у поняття «сфера суцільної виробничої діяльності».
То ж як можна збагнути суть і параметри об'єкта «неоекології»? Де його просторові і часові
межі? Яка у нього структурно-функціональна організація?
Далі ще цікавіше: «Предметом дослідження неоекології є закони, закономірності, правила і
т.д. розвитку і функціонування антропосфери і біосфери» (с. 173). Чому саме біосфери, якщо
об'єктом неоекології є антропосфера? Де тоді межа між об'єктами і предметами досліджень
екології та «неоекології»? Які внутрішні блоки чи структури антропосфери, форми
взаємовідношень з іншими «сферами» повинна вивчати «неоекологія»?
Що ж до методичних питань цієї «галузі знань», то із статті дізнаємося, що її «центральним
методом досліджень... є системний підхід, котрий розглядається в науці як конкретне
теоретичне вираження матеріалістичної діалектики» (с. 174). Як кажуть, коментарі зайві.
Проте є ще один штрих: «Під час вивчення впливу спонтанного і зміненого природного
середовища велике значення у використанні системного підходу має вчення про зворотні
зв'язки» (с. 174). А твердження автора про те, що центральними, базисними поняттями «в
неоекології виступають «жива речовина (матерія)» та «антропосфера» (сфера, в котрій
реалізується життєдіяльність живого з прямими і зворотними зв'язками)» (с. 174) породжує
запитання: а чи читав він взагалі праці В. І. Вернадського про живу речовину й біосферу та
праці Н. Вінера, І. І. Шмальгаузена, О. Б. Когана, М. М. Амосова, В. М. Глушкова, Ю. Г.
Антомонова і багатьох інших про саморегульовані системи та зворотні зв'язки?
Або такий висновок В. Ю. Некоса: «До числа вирізнювальних рис неоекології належить: 1)
наявність територіальності, що необов'язково для екології, тобто пріоритетність у дослідженні
територіальних структур; 2) пояснення і взаємне переплетення вчень про екосистеми і
геосистеми» (с. 174). Невже автор не знає відомих підручників з екології (Ю. Одума, Р. Дажо,
Р. Ріклефса, М. Бегона, Р. Сміта, В. Д. Федорова і Т. Г. Гільманова, Н. М. Чернової, А. М.
Билової) та з географії, землезнавства й ландшафтознавства (Геренчук, Боков, Черваньов,
Мільков, Гвоздецький, Арманд, Сочава)? А може, свідомо ігнорує суто науковий підхід?
Структура «неоекологічної науки», у межах якої виділені аквальний, хімічний, промисловий,
соціальний, сільськогосподарський та інші компоненти, у цій праці настільки еклектично
спотворена, позбавлена наукового змісту, що не може бути предметом дискусії.
Отже, в аналізованій статті не знаходимо чітких відповідей на жодне із задекларованих на її
початку фундаментальних питань — про об'єкт, предмет, методи і термінологічний апарат цієї
«нової галузі знань». Не рятує ситуації й підсумкова її думка про те, що «введення нової науки
дасть змогу відновити права традиційної екології, ліквідувати плутанину слів, понять і т.д.».
На жаль, усе вийшло навпаки: така публікація лише поглиблює плутанину. Зате ще більшої
актуальності набувають серйозні наукові розробки, покликані захистити екологію від
«неоекологів».
М. ГОЛУБЕЦЬ,
академік НАН України
(Львів)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72652 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:34:13Z |
| publishDate | 2001 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голубець, М. 2014-12-27T15:13:54Z 2014-12-27T15:13:54Z 2001 Як захистити екологію від "неоекологів" / М. Голубець // Вісн. НАН України. — 2001. — № 7. — С. 63-65. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72652 Аналіз статті В. Ю. Некоса «Неоэкология — концептуальные основы», опублікованої в журналі «Екологія та ноосферологія» (1999. — 8, № 4.— С. 171—176). uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Гортаючи сторінки Як захистити екологію від "неоекологів" Article published earlier |
| spellingShingle | Як захистити екологію від "неоекологів" Голубець, М. Гортаючи сторінки |
| title | Як захистити екологію від "неоекологів" |
| title_full | Як захистити екологію від "неоекологів" |
| title_fullStr | Як захистити екологію від "неоекологів" |
| title_full_unstemmed | Як захистити екологію від "неоекологів" |
| title_short | Як захистити екологію від "неоекологів" |
| title_sort | як захистити екологію від "неоекологів" |
| topic | Гортаючи сторінки |
| topic_facet | Гортаючи сторінки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72652 |
| work_keys_str_mv | AT golubecʹm âkzahistitiekologíûvídneoekologív |