Мотивація назв українських глиняних іграшок
Saved in:
| Published in: | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Date: | 2005 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2005
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72796 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Мотивація назв українських глиняних іграшок / С. Литвиненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 11. — С. 77-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859611566627880960 |
|---|---|
| author | Литвиенко, С. |
| author_facet | Литвиенко, С. |
| citation_txt | Мотивація назв українських глиняних іграшок / С. Литвиненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 11. — С. 77-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Лексикографічний бюлетень |
| first_indexed | 2025-11-28T12:56:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
Лексикографічний бюлетень 77
Світлана Литвиненко, аспірант
*
Інститут народознавства НАН України (Київ)
УДК 161.2.374.373.4
МОТИВАЦІЯ НАЗВ УКРАЇНСЬКИХ ГЛИНЯНИХ ІГРАШОК
І´грашки, за´баўки, ви´грашки, ц’ац’ки´ – загальні назви глиняних
іграшок, якими дітей забавляли і якими діти гралися.
Усі ці лексеми мають прозору мотивацію, що відбиває
функціональне призначення такого різновиду глиняних виробів.
І´грашка „річ, призначена дітям для гри; забавка’ [9, Т. ІІІ, с. 9];
за´баўка „предмет, яким бавляться діти; іграшка‟ [9, Т. ІІІ, с. 13].
Синонімічні назви утворені від синонімічних дієслів і´грашка – від
гра´ти, гра´тис’а; за´баўка – від ба´вити, ба´витис’а, забаўл’а´тис’а.
Слово і´грашка використовується як найзагальніша назва всіх іграшок,
у тому числі й глиняних, які були чи не найпоширенішими в
слов‟янських народів. У гончарській та в загальнонародній лексиці
паралельно побутують ще й лексеми ви´грашка „предмет, що служить
дітям для гри‟ [9, Т. І, с. 379] ц’а´ц’ка „річ, призначена для гри; іграшка‟
[9, Т. ХІ, с. 257]. У гончарстві лексемами і´грашка, за´баўка, ви´грашка
узагальнено позначають різноманітні дитячі іграшки, які, маючи
однакове функціональне призначення, відрізняються будовою, формою,
внутрішніми якостями та властивостями. Розмаїття іграшок не могло не
спричинити диференціації назв цих специфічних предметів, які
дбайливо і з любов‟ю виготовляли не тільки майстри гончарної справи,
а й діти гончарів, які навчалися ремесла від своїх батьків.
Особливості зовнішніх ознак, а також внутрішніх та функціональних
властивостей іграшок сприяли виникненню узагальнювальних назв
чотирьох основних різновидів глиняних іграшок: свистуни´,
торохту´шки, моне´тки та ба´рин’і.
Розгляньмо кожну з цих груп іграшок та їхні назви детальніше.
Свистуни.
Серед дитячих глиняних іграшок найпоширенішими є такі, що
утворюють різноманітні звуки за рахунок повітря, яке вдувається через
спеціальні отвори: свист, писк, а також звуки, подібні до співу солов‟я.
*
© С. Литвиненко, 2005
Лексикографічний бюлетень 78
У назвах іграшок цього типу реалізується мотиваційна ознака (далі –
МО) „здатність утворювати звук”. Усі вони мають загальну назву
свистуни´. Свисту´н „дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють
свист‟ [9, Т.ІХ, с. 75]. Більшість назв цього різновиду глиняних іграшок
похідні, утворені з допомогою різноманітних суфіксів від дієслова
свист’і´ти: свистуне´ц’, свисту´н, свисто´к, свисто´чок,
свисту´л’ка, свист’о´ла [4, с. 105], сви´стаўка, сви´шчик, свиста´ло,
свисту´х, свист’і´лка [3, Т.2, с. 854], сви´стик [2, Т.4, с. 107],
свиста´чка, св’істо´к; менше назв – похідні від дієслова пишча´ти:
пишча´лка, пи´шчик. Назви солове´й, солове´йко передають МО
„здатність утворювати звук” метафорично й використовуються для
називання певного виду свистунів, які мають вигляд посудини
(горщечка, глечичка), куди наливають воду; вдуваючи туди через носик
повітря, видобувають звуки, подібні до співу солов‟я [7, с. 148]. В
етнографічних джерелах свистуне´ц’ свисту´н – „маленька глиняна
скульптурка для видобування звуків у вигляді тварин та людей‟
[7, с. 145]. Назва свисту´н (свистуни´) часто конкретизується
прикметниками оп’ішн’а´нс’к’і, ко´с’іўс’к’і, у´жгородс’к’і [1, с. 2], які
вказують на місце виготовлення іграшок.
Однак диференціація назв цього виду дитячої глиняної іграшки
найчастіше відбиває не характер утворюваного іграшкою звуку, а
різноманітність, зовнішнього вигляду іграшок, прообразами яких є:
● тварини: ко´ник, п’і´ўник, ку´рочка, ца´пик, бара´нчик, ко´тик,
соба´чка, ка´чечка, гу´сочка, коза´, го´луб, бик, в’іл, коро´ва, в’іўц’а´,
свин’а´, оле´н’, воўк, ведм’і´д’, ри´ба, черепа´ха, пел’іка´н, оре´л,
пави´чка з павин’а´тами [7, с. 145]. У цих назвах реалізовано МО
„подібність глиняної іграшки до тварин”;
● люди: ве´ршник на ко´н’і, чолов’і´к на баран’і´, солда´тик,
ба´рин’а з дит’а´м [7, с. 145]. У цих назвах реалізовано МО „подібність
глиняної іграшки до людей” (МО тут і далі визначаємо за стрижневим
словом складної назви);
● міфологічні (казкові) істоти: кін’ з тр’ома´ го´ловами, ка´чка з
бича´чойу (бара´н’ачойу, к’і´нс’койу) голово´йу [7, с. 145], л’уди´на з
голово´йу твари´ни [1, с. 3]. У цих назвх реалізовано МО „подібність
глиняної іграшки до міфологічних (казкових) істот”.
Торохтушки.
Окремим різновидом глиняних іграшок, здатних утворювати звук, є
іграшки найрізноманітніших форм. Вони утворюють звук не за рахунок
Лексикографічний бюлетень 79
повітря, яке вдувається, а за рахунок стукання, торохтіння, брязкотіння
маленьких шматочків запеченої глини і под. усередині іграшки, що
виникає внаслідок її струшування. Диференціація назв спричинена
диференціацією звуків, які утворюються в іграшці, та способом їх
добування. Це торохт’і´лка, торохт’о´лка, тара´хкал’ц’а
„торохкітлива дитяча іграшка або торохкітливий пристрій в іграшці‟
[9, Т. Х, с. 208] – похідні від торохт’і´ти; бр’а´зкал’це, бр’а´зкало
„брязкуча дитяча іграшка‟, рідше вживане бр’а´зк’ітка „брязкуча
дитяча іграшка, якою бавлять дітей; брязкальце‟ [9, Т. І, с. 243] – похідні
від бр’а´зкати, бр’азкот’і´ти: „На возах діти свистали в закуплені в
місті свиставки, калатали глиняними брязкалами” (І. Франко)
[9, Т. І, с. 243] – похідні від бр’а´зкати. У мові гончарів Закарпаття
зафіксовано назву хихи´чка „глиняна кулеподібна іграшка, всередині
якої міститься камінець, який при струшуванні утворює звук, подібний
до хихотіння‟, „котрий начебто відлякував злі сили від дитини, яка
грається” [5, с. 86].
Монетки.
Моне´та, моне´тка (моне´та „металевий грошовий знак‟
[9, Т.IV, c. 795]) – загальна назва маленького дитячого посуду, що
відтворював усі традиційні форми глиняних виробів: горщечок,
глечичок, чавунчик, горщечок для квітів, дійниця, банка, поросятник,
вазочка, чашечка, макітерка, кухлик, зливушник, чайничок, мисочка,
барильце, чарочка, сулійка, риночка, тиквочка, кошичок і т. п. На
базарах і торгах він коштував від півкопійки до копійки – одну монетку,
звідки й походить його назва [7, с. 139]. У діалектному мовленні
зафіксовано ще й такі фонетичні варіанти: мане´та, мане´тка
[4, с. 106]. Основою цих назв послужила МО „вартість виробу”. Крім
загальних назв цього різновиду глиняних іграшок використовуються
також номени, похідні від назв глиняних виробів звичайних розмірів,
більшість яких має пестливі суфікси: го´ршчечок, гле´чичок, чаву´нчик,
ти´квочка.
Барині.
Окремим різновидом глиняної іграшки є ба´рині, ба´ришн’і, па´н’і
(ба´ришн’а „незаміжня дівчина з багатої панської родини; панна;
панночка‟ [9, Т.І, с. 107]). Ба´рин’а ба´ришн’а, па´н’і – „глиняна
іграшка, лялька, що має вигляд жінки в капелюсі, яка тримає на руках
дитину (кошик) і под.‟: „Як прикрасу в сільскій хаті свищики колись
ставили на підвіконні разом з глиняними ляльками – „панями” [1, с. 4].
Лексикографічний бюлетень 80
Як зазначає О. Пошивайло, ба´рин’а могла бути глиняною
скульптуркою у вигляді жінки в капелюсі, яка тримає дитину на руках
або курку під рукою чи в кошику тощо. Цю іграшку використовували в
календарних обрядах землеробського циклу; наприкінці ХІХ – на
початку ХХ ст. вона функціонувала, головним чином, як іграшка для
дітей [7, с. 124]. Для позначення цього виду іграшки опішняни
використовують такі назви: ба´ба, па´н:а, кума´, ба´ришн’а, д’і´вчина,
нарече´на [6, с. 212].
У гончарних осередках Росії виготовляють іграшку, що зовні
подібна до української ба´рин’і, а функціонально – до торохту´шок і
бр’а´зкалец’. Вона має назву громоту´шка. “Справа в тому, що
всередині фігурок майстрині насипають випалені глиняні кульки.
Похитаєш яку-небудь бариньку, а вона загримить. Чи свариться, чи
дворові плітки переказує. Одним словом, громотушка”. [7, с. 3]. Таким
чином, у російській назві реалізовано внутрішню МО „здатність
утворювати звук”, а в українських назвах цього виду іграшок
реалізовано зовнішню МО „подібність глиняного виробу до людей
певного роду занять, соціального стану і под.”.
Узагальнення МО, які активно використовуються для називання
глиняних іграшок, дозволило вичленувати три принципи номінації: за
властивістю (МО, пов‟язані зі здатністю іграшок виявляти свої
властивості); за функцією (МО, пов‟язані з використанням іграшок) і за
ознакою (МО, пов‟язані із зовнішнім виглядом іграшок).
Література
1. Григоренко Г., Синельникова Т. Українська народна іграшка // Дитячий
садок. – 1999. – № 4.
2. Грінченко Б. Словарь української мови.: В 4-х т. – К., 1907–1909. – Т. 1–4.
3. Желехівський Є. Малорусько-німецький словар: В 2-х т. – Львів, 1886.
4. Кривчанська М. Лексика гончарного промислу Полтавської області: Дис...
канд. філол. наук. – К., 1952.
5. Лащук Ю. Народная керамика украинских Карпат // Карпатский сборник. –
М.: Наука, 1976.
6. Найден О. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна
своєрідність. Функціональні особливості. – К.: АртЕк, 1999.
7. Пошивайло О. Ілюстрований словник народної гончарської термінології
Лівобережної України: Гетьманщина. – Опішне: Українське
Народознавство, 1993.
8. Сидоров Б. Громотушки // Сельская новь. – 1990. – № 4.
9. Словник української мови: В 11-ти т.– К.: Наукова думка, 1970–1980.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-72796 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0118 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T12:56:07Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Литвиенко, С. 2014-12-30T09:15:42Z 2014-12-30T09:15:42Z 2005 Мотивація назв українських глиняних іграшок / С. Литвиненко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2005. — Вип. 11. — С. 77-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72796 161.2.374.373.4 uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Лексикографія: теорія та практика Мотивація назв українських глиняних іграшок Article published earlier |
| spellingShingle | Мотивація назв українських глиняних іграшок Литвиенко, С. Лексикографія: теорія та практика |
| title | Мотивація назв українських глиняних іграшок |
| title_full | Мотивація назв українських глиняних іграшок |
| title_fullStr | Мотивація назв українських глиняних іграшок |
| title_full_unstemmed | Мотивація назв українських глиняних іграшок |
| title_short | Мотивація назв українських глиняних іграшок |
| title_sort | мотивація назв українських глиняних іграшок |
| topic | Лексикографія: теорія та практика |
| topic_facet | Лексикографія: теорія та практика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/72796 |
| work_keys_str_mv | AT litvienkos motivacíânazvukraínsʹkihglinânihígrašok |