З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення)
Ukrainian official-business language lexis and phraseology is currently in the phase of formation and unification. The article is dedicated to the issue of functioning of two Ukrainian official-business language terms – довіреність and доручення. The usage of these terms is still inexact. Thus th...
Saved in:
| Published in: | Лексикографічний бюлетень |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73197 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) / О. Боярчук // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 59-67. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859631908565024768 |
|---|---|
| author | Боярчук, О. |
| author_facet | Боярчук, О. |
| citation_txt | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) / О. Боярчук // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 59-67. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Лексикографічний бюлетень |
| description | Ukrainian official-business language lexis and phraseology is currently in the phase
of formation and unification. The article is dedicated to the issue of functioning of two
Ukrainian official-business language terms – довіреність and доручення. The usage of
these terms is still inexact. Thus this issue needs to be thoroughly studied. To study the
history of two aforementioned terms in the Ukrainian official-business language, we
appealed not only to contemporary interlingual official-business, law, and banking language
dictionaries, but also to the dictionaries published in Ukraine during the twentieth
century. To achieve the legal certainty in the usage of these terms in the meaning of
“a document by which somebody is granted power of attorney”, we should choose only
one of them. As far as the term доручення has a little bit different connotation and it is
an equivalent to the Russian lexeme “поручение”, the most optimal alternative may be
to leave the term довіреність.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:11:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
59
З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення)
Джерела
СУМ-20 Словник української мови: В 20-ти т. – К.: Наук. думка, 2010. – Т. 1.
Tetyana BONDAR
Semantic Aspects of Polysemantic Nouns in the Electronic Dictionary of the
Ukrainian Language in 20 Volumes.
The article examines lexicographic representation of polysemantic nouns in the elec-
tronic Dictionary of Ukrainian Language in 20 volumes. Statistic analysis shows that the
Dictionary contains 77217 registered nouns, 12127 of which (approximately 15%) are pol-
ysemantic. Without terminology the number of polysemantic nouns increase to approxi-
mately 40%. The ability of words to have several meanings is one of linguistic universals.
Lexical polysemy is determined, on the one hand, by the outside world as a set of objects
and phenomena, and on the other hand, by the limited vocabulary of any language, which is
associated with the principle of linguistic economy. While separating the primary meaning
and derivative meaning, it is necessary to consider the connection between lexical mean-
ing, linguistic and extralinguistic factors: paradygmatic, syntagmatic and epidigmatic links.
Despite the fact that the phenomenon of polysemy is complex and discrete, the most effec-
tive presentation of it is found in the dictionaries as a set of specific hierarchical meanings
and models of semantic derivation. Semantic aspects of polysemantic nouns are analyzed
involving the theory of semantic states, which allows modelling semantic structure of poly-
semantic nouns and differentiate the semantic variants of ambiguous words.
Олена Боярчук
З історії лексики української ділової мови
(довіреність, доручення)
Лексика та фразеологія офіційно-ділового стилю української мови на су-
часному етапі перебувають у процесі усталення й уніфікації. Наявність ве-
ликої кількості синонімів, що не є характерною для цього стилю, а також
засилля російськомовних кальок, які внаслідок русифікаційної політики ра-
дянської влади й досі побутують у мові діловодства, є основними причинами
різнобою у практиці сучасного діловодства та перепонами у справі унорму-
вання лексики української ділової мови.
УДК 811.161.2'276.6
60
Боярчук О.
Укладачі більшості сучасних словників ділової, правничої мови та банків-
ської термінології усвідомлюють наявні проблеми цих терміносистем. Так,
С. Шевчук, авторка «Російсько-українського словника ділового мовлення»
(Київ, 2008), у «Передмові» до видання зазначає: «На початку третього тися-
чоліття з огляду на дедалі ширше використання державної української мови
в суспільній сфері багато уваги приділяють діловому спілкуванню, що, без
перебільшення, переживає період кардинального якісного оновлення. Саме
проблемним питанням перекладу слів і словосполучень офіційно-ділової
лексики й присвячено цей словник» [Шев.: 5]. Серед питань, які С. Шевчук
вважає проблемними під час перекладу на українську мову російських слів
і словосполучень, що належать до сфери ділового спілкування, на особливу
увагу, на думку лексикографа, заслуговує проблема перекладу російських
дієприкметників. Добираючи відповідники до російських лексем, авторка
словника надає перевагу власне українським словам, повертаючи до правої
частини словникової статті раніше вилучені з української мови слова, а та-
кож вводячи новотвори.
У свою чергу, автори «Російсько-українсько-англійського словника прав-
ничої термінології» (Київ, 1994), що, як і С. Шевчук, приділяють увагу саме
труднощам терміновживання, виокремлюють кілька головних аспектів, що
спричиняють проблеми під час добору точних українських відповідників:
калькування російських термінів, наявність невмотивованої синонімії в
українській частині словникового реєстру, неточність російських термінів,
що відтворюється й українськими відповідниками тощо [Вор.: 9]. Задля усу-
нення цих проблемних аспектів і уніфікації вживання правничих термінів
укладачі цієї лексикографічної праці на означення одного поняття пропону-
ють лише один термін, пояснюючи свій вибір у частині словникової статті,
яка називається «мотивування». Очевидно, що саме такий підхід у доборі
українських відповідників до російських термінів сфери ділового мовлення
можна вважати на сьогодні прогресивним.
Наша розвідка присвячена питанню функціонування двох українських
термінів – довіреність і доручення, у вживанні яких спостерігаються непо-
слідовності, що потребує детального вивчення. Щоб вивчити історію зазна-
чених лексем в українській діловій мові, ми залучили до дослідження не
лише сучасні спеціальні перекладні словники, а й лексикографічні праці, які
видавалися впродовж ХХ століття.
Лексикографічні праці, що стали матеріалом для дослідження, було поділе-
но на чотири групи: 1) словники, видані протягом 1917–1919 рр.; 2) словники
доби українізації; 3) словники періоду русифікації та 4) сучасні словники.
61
З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення)
У сучасній практиці діловодства на позначення «документа, що дає
кому-небудь право діяти від імені особи, яка видала його» [7: 211] і як від-
повідник до російського «доверенность» вживаються переважно два тер-
міни: довіреність і доручення. Інколи можемо зустріти також відповідник
вірчий лист. Очевидно, що слово довіреність є калькою з російської мови,
у той час як лексема доручення та словосполучення вірчий лист – питомо
українські [Див.: 2: 402; 3: 136–137].
Якщо звертатися до ще більш ранніх словників, аніж досліджувані, а саме
до «Словаря української мови» Б. Грінченка та «Росийсько-українського
словаря» М. Уманця та А. Спілки, то маємо зазначити, що в першому з них
лексема довіреність відсутня, натомість відповідником до російського «до-
веренность» є словосполучення вірчий лист, а лексему доручення перекла-
дено як «порученіе» [6]. У другому словнику лексему «доверенность» пе-
рекладено як довіренність і як вірчий лист, натомість лексема доручення
взагалі відсутня [5: 185]. З огляду на ці дані, можемо зробити припущення,
що давніше побутував термін вірчий лист, який відповідав російському «ве-
рительное письмо». Словосполучення вірчий лист переважно функціонува-
ло як дипломатичний термін поруч зі словосполученням вірча грамота. В
українській діловій мові початку ХХ століття ймовірно не було спеціального
терміна на позначення документа, який «видає одна особа (довіритель) іншій
для представництва перед третіми особами» [Вор.: 94], що було наслідком
обмеження сфери функціонування української мови на підросійській частині
українських земель, де все діловодство, в тому числі й нотаріальна справа,
провадилося російською мовою.
Із початком періоду визвольних змагань у 1917 р., коли було розширено
сферу функціонування української мови, виникли передумови для формуван-
ня офіційно-ділової термінології. Укладачі перших пореволюційних словни-
ків ділової мови та правничої термінології, прагнучи задовольнити практичну
потребу працівників управ і канцелярій, активно вдаються до пошуку та тво-
рення українських відповідників до російських лексем. До досліджуваного
нами російського терміна «доверенность» словники цього періоду пропо-
нують кілька відповідників. У половині досліджених словників перше місце
в синонімічному ряді посідає лексема-калька довіреність [Ван.; Сл.ПУПТ;
Бур.; Пер.]. У трьох словниках першим подано відповідник вірчий лист [Укр.
СТ; Леб.; Пад.], а автори «Московсько-українського правничого словничка»
(Київ, 1919) на першому місці поставили лексему доручення [Леон.]. Окрім
цих відповідників, словники описуваного періоду містять такі відповідники
до російського «доверенность»: ввіручий лист [Леон.], довірчий лист [Пер.],
62
Боярчук О.
уповновага [Леб.], уповноваження [Леон.] і уповноважнення [Сл.ПУПТ]. За-
галом же саме словосполучення вірчий лист згадується найчастіше – його
подано в семи словниках, тобто в усіх, окрім «Кишенькового російсько-
українського правничого словника» (Київ, 1918). Це можна пояснити тим,
що, обстоюючи принцип історичного романтизму в галузі термінотворення,
уряди Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР, а з ними і лексико-
графи періоду визвольних змагань схилялися до відновлення термінології
козацької держави ХVІІ століття [9: 56–57]. Якщо говорити про канцеля-
ризми з компонентом «доверенность», наведені в перших пореволюційних
словниках, то знаходимо лише один приклад, а саме конструкцію «по дове-
ренности», яку перекладено як через довіренність [Пад.].
У наступне десятиліття завдяки процесам українізації продовжувався
бурхливий розвиток національної офіційно-ділової термінології [10: 49]. Го-
ловним у цей період стало гасло «використання лексем, граматичних форм,
синтаксичних конструкцій, які б відповідали духові нашої [української –
О. Б.] мови» [1: 72]. На перше місце в синонімічних рядах почали виходити
питомо українські відповідники, що спостерігаємо й щодо досліджуваного
терміна «доверенность». У більшості випадків лексикографічні праці доби
українізації наводять відповідник доручення [РУС; Ос.; Лінк.] як найбажа-
ніший для вжитку, решта словників пропонують або довіреність [РУСПр.;
ФДМ], або вірчий лист [Св.; СДМ]. Проте, якщо зважити на кількісний
показник, а саме на те, у скількох словниках наводиться певна лексема, то
картина дещо змінюється, оскільки термін довіреність (а також варіант до-
віренність [Св.]) в значенні «документ» зустрічаємо в семи аналізованих
словниках (у «Практичному російсько-українському правничому словнику»
(Харків, 1926) термін «доверенность» подається лише в значенні «уполно-
мочие»), у той час як доручення – у п’яти [РУС; РУСПр.; Ос.; ФДМ; Лінк.],
а вірчий лист – у чотирьох словниках [РУСПр.; СДМ; Св.; Лінк.]. У складі
канцеляризмів із лексемою «доверенность» також переважає вживання саме
відповідника довіреність. Російське «по доверенности» укладачі словни-
ків доби українізації перекладають такими конструкціями: за довіреністю
[РУС; РУСПр.; ФДМ; Вер.], за дорученням [РУС; РУСПр.; ФДМ]; словоспо-
лучення «выступать / действовать по доверенности» перекладено як чинити
на підставі довірености [ФДМ; СДМ] і на підставі вірчого листа [СДМ];
«доверенность с правом передоверия» – довіреність із (з) правом дальшої
довірености (передовірености) [РУС; РУСПр.] або довіреність з правом
передовіряти [СДМ]; канцеляризм «совершать доверенность» перекладе-
ний українськими зворотами складати довіреність [РУС; РУСПр.; ФДМ],
63
З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення)
укладати довіреність (вірчий лист) [СДМ] і вчиняти довіреність [Вер.];
«заверять доверенность / засвидетельствование доверенности» – засвідчу-
вати довіреність [ФДМ] / посвідчення (засвідчення) довірености [РУСПр.];
«прекращать доверенность / прекращение доверенности» – касувати довіре-
ність [СДМ] / скінчення (перестан) довірености [РУСПр.]; «срочная дове-
ренность» – довіреність на певний строк, термін [РУСПр.] і термінований
вірчий лист, довіреність на певний реченець [СДМ] тощо.
У період русифікації термінологічна робота в галузі офіційно-ділового
мовлення була призупинена й відновилася лише наприкінці 50-х років мину-
лого століття. За браком спеціальних лексикографічних праць ми звернулися
до загальномовних перекладних словників, що виходили в цей час. Усі дослі-
джені словники цього періоду подають відповідники доручення – на першому
місці в синонімічному ряді – і довіреність – на другому місці [РУСКалин.;
РУС3т.; РУСЮр.Т]. Щодо канцеляризмів із компонентом «доверенность», то,
наприклад, конструкцію «по доверенности» перекладено як по довіреності
[РУСКалин.], за дорученням [РУС3т.; РУСЮр.Т], з доручення [РУС3т.]; слово-
сполучення «доверенность генеральная» – доручення генеральне, довіреність
генеральна [РУСЮр.Т]; «доверенность на ведение дел» – доручення (довіре-
ність) на ведення справ [РУСЮр.Т] тощо.
Сучасні словники ділової мови, правничої та банківської термінології по-
дають переважно два відповідники до російської лексеми «доверенность» у
значенні «документ»: доручення та довіреність. Виняток становлять словни-
ки, у яких зафіксовано лише відповідник доручення [Бояр.; ПДЛ; ЮС; Жайв.],
а також згадуваний «Російсько-українсько-англійський словник правничої
термінології» (Київ, 1994), автори якого обстоюють тільки відповідник дові-
реність як «найбільш точний за значенням термін» [Вор.: 94]. Укладачі двох
словників розширюють синонімічний ряд, вводячи відповідник вірчий лист
[Жайв.; Шев.]. Конструкцію «по доверенности» в усіх сучасних словниках
перекладено як за дорученням [Тар.; Ан.; ПДЛ; Єр.; Жайв.; Шев.] або як з до-
ручення [ПДЛ; Жайв.]. Щодо решти канцеляризмів, то автори словників або
вводять до складу фразеологізмів винятково лексему доручення, або обидві
лексеми як синонімічні: «доверенность разовая» – доручення разове [Ан.;
Бояр.; Єр.; Шев.] і довіреність разова [Ан.]; «доверенность торговая» – дору-
чення торговельне (торгове) [Др.; Ан.; Ол.] і довіреність торговельна (тор-
гова) [Др.; Ан.]; «доверенность специальная» – доручення спеціальне [Ан.;
Бояр.; Шев.] і довіреність спеціальна [Ан.] тощо.
Звичайно, що «найскладнішим в унормувальному процесі є завдання від-
бору з синонімічного ряду одного слова, яке б найточніше відбивало суть
64
Боярчук О.
позначуваного поняття й мало стилістично нейтральний характер» [8: 75].
Проте такий відбір є максимально бажаним, коли йдеться про термінологію
офіційно-ділового стилю, який вимагає однозначності сприймання уживаних
понять. Із двох термінів, що сьогодні пропонуються для позначення «пись-
мового уповноваження, що видається однією особою іншій особі для пред-
ставництва перед третіми особами» [4: 37], потрібно обрати один. Оскільки
термін доручення має дещо відмінну конотацію – письмове уповноваження на
виконання завдання чи документ про передачу когось / чогось у повне розпо-
рядження кого-небудь (пор. інкасове доручення, платіжне доручення [7: 216]) і
є відповідником до російського «поручение», – то, можливо, що найоптималь-
нішим варіантом було б залишити саме відповідник довіреність.
Література
Гнатюк І. Микола Гладкий про лінгвістичні принципи популяризації наукових 1.
знань / Ірина Гнатюк // Лексикографічний бюлетень: зб. наук. праць. – К., 2005. –
Вип. 12. – С. 67–73.
Етимологічний словник української мови: в 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства 2.
ім. О. О. Потебні; редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка,
1982. – Т. 1: А–Г / уклад. Р. В. Болдирєв та ін. – 1982. – 632 с.
Етимологічний словник української мови: в 7 т. / редкол. О. С. Мельничук 3.
(голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 5: Р–Т / уклад. Р. В. Болдирєв та ін. –
2006. – 704 с.
Плахтєєва В. І. Словник-довідник юридичних термінів / В. І. Плахтєєва, 4.
Т. А. Литвиненко. – Х.: Вид-во «Форт», 2010. – 190 с.
Словарь росийсько-український. Т. 1 / зібрали і впорядкували М. Уманець і 5.
А. Спілка. – Львів: Друкарня НТШ, 1893. – 328 с.
Словарь української мови Бориса Грінченка: в 4 т. Т. 1. А–Ж / [зібрала редакція 6.
журнала «Кіевская старина»; упорядкував, з додатком власного матеріялу, Борис
Грінченко]. – Репринтне видання. Друк. за вид. 1907 р. – К.: Вид-во «Довіра», УНВЦ
«Рідна мова», 1997. – 494 c.
Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів / [за заг. ред. 7.
В. В. Дубічинського]. – Х.: ВД «Школа», 2007. – 832 с.
Тименко Л. Ділова лексика в «Словарі української мови» Бориса 8.
Грінченка / Лідія Тименко // Лексикографічний бюлетень: зб. наук. праць. – К.,
2005. – Вип. 12. – С. 74–78.
Тименко Л. Становлення української офіційно-ділової лексики в 20-х роках ХХ 9.
століття / Лідія Тименко // Лексикографічний бюлетень: зб. наук. праць. – К., 2005. –
Вип. 11. – С. 54–59.
65
З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення)
Трач Н. С. З історії української правничої термінології: 20–30-ті роки ХХ 10.
століття / Н. С. Трач // Наукові записки НаУКМА. – Філологічні науки. – T. 60. – К.:
Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – С. 49–57.
Джерела
Ан. Словник юридичних термінів (російсько-український) / [Андерш Ф.
та ін.]. – К., 1994. – 322 с.
Бояр. Боярова Л. Г. Російсько-український словник сучасних банківських,
фінансово-кредитних та комерційних термінів: [близько 10 000 тер-
мінів] / Л. Г. Боярова, О. П. Корж. – Х.: Основа, 1997. – 256 с.
Бур. Буряк В. Росийсько-український словар / В. Буряк. – Одеса, [без
року]. – 397 с.
Ван. Ванько Е. Кишеньковий російсько-український правничий слов-
ник: для адвокатів, суддів, нотарів та урядовців / Е. Ванько. – К.,
1918. – 32 с.
Вер. Веретка С. Практичний російсько-український правничий слов-
ник / С. Веретка, М. Матвієвський. – Х.: Юридичне видавництво
НКЮ УСРР, 1926. – 84 с.
Вор. Воробйова С. А. Російсько-українсько-англійський словник прав-
ничої термінології: труднощі терміновживання / С. А. Воробйова,
Ю. Є. Зайцев, Н. В. Соломашенко. – К.: Українська правнича фундація,
1994. – 555 с.
Др. Драюк В. М. Російсько-український словник юридичних термінів /
В. М. Драюк, С. Ю. Журавльов. – К., 1993. – 240 с.
єр. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банків-
ської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: [близько 85
тис. слів] / [уклад. С. Я. Єрмоленко та ін.]. – К.: Довіра, 1998. – 783 с.
жайв. Російсько-український словник / І. О. Анніна [та ін.]; за ред. В. В. Жай-
воронка. – К.: Абрис, 2003. – 1424 с.
Леб. Лебідь Д. Українська мова. Російсько-український словник та зразки
паперів українською мовою / Д. Лебідь. – Чернігів, 1918. – 256 с.
Леон. Леонтович В. Московсько-український правничий словничок / В. Ле-
онтович, О. Єфимов. – К., 1919. – 141 с.
Лінк. Практичний російсько-український словник ділової мови (контор-
ської та рахівничої) / Лінкевич Є. та ін.; зредагували: Гладкий М.,
Туркало К. – К.: ДВУ, 1926. – 136 с.
Ол. Олійник О. Б. Словник ділової людини (російсько-український) /
Ольга Олійник. – К.: КІА «Слов’янський клуб», 1996. – 448 с.
66
Боярчук О.
Ос. Осипів М. Російсько-український словник щонайпотрібніших у діло-
водстві слів (практичний порадник) / М. Осипів. – Х., 1926. – 83 с.
пад. Падалка Л. Російсько-український діловодний словник / Л. Падалка. –
Полтава, 1918. – 106 с.
пДЛ Російсько-український словник-довідник «Порадник ділової люди-
ни» / Коренга О. М. [та ін.]. – К., 1995. – 320 с.
пер. Перебендя Ів. Російсько-український словник: містить більше 18000
слов і виразів, з потрібними поясненнями, для ділових, юридичних і
літературних робот / Ів. Перебендя. – К., 1918. – 192 с.
РУС Російсько-український словник / Укр. академія наук. Комісія для скла-
дання словників української живої мови. – К., 1924–1933. – 3 т. – Т. 1:
А–Ж / гол. ред. А. Ю. Кримський. – К.: Червоний шлях, 1924. – 290 с.
РУСКалин. Російсько-український словник / [гол. ред. М. Я. Калинович]. – М.,
1948. – 800 с.
РУСпр. Російсько-український словник правничої мови: понад 67000 слів /
[гол. ред.: акад. А. Ю. Кримський]. – К., 1926.
РУС3т. Російсько-український словник: у 3 т. – К., 1970.
РУСюр.Т Русско-украинский словарь юридической терминологии / под общей
ред. Б. М. Бабия. – К.: Наук. думка, 1985. – 407 с.
Св. Свободін М. Практичний російсько-український правничий словник /
М. Свободін, М. Кохановський. – К., 1925. – 72 с.
СДМ Дорошенко М. Словник ділової мови: термінологія та фразеологія
(проєкт) / М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич. – Х:
ДВУ, 1930. – 314 с.
Сл.пУпТ Короткий московсько-український словник судівництва та діловод-
ства. – 2-ге доп. вид. Полтавського українського правничого товари-
ства. – Полтава, 1918. – 126 с.
Тар. Тараненко О. О. Російсько-український словник для ділових людей /
О. О. Тараненко, В. М. Брицин. – К., 1992. – 214 с.
Укр.СТ В. М. Р.-Б. Українська службова термінологія й зразки службових папе-
рів / В. М. Р.-Б. – Вид. неофіціальне. – К., 1918. – 32 с.
фДМ Підмогильний В. Фразеологія ділової мови / В. Підмогильний,
Є. Плужник. – 2-ге вип. видання. – К., 1927. – 129 с.
Шев. Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення /
С. В. Шевчук. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Вища шк., 2008. –
487 с.
юС Юридичний словник російсько-українсько-англійсько-німецький
/ [Гончаренко В. Г., Залевська В. Ю., Кучеренко І. Д. та ін.]. – К.: Либідь,
1995. – 240 с.
67
Вибір номінації адресата мовлення сучасним українським чоловіком...
Olena BOIARCHUK
Glimpses of History of the Ukrainian Official-business Language Lexis
(довіреність, доручення)
Ukrainian official-business language lexis and phraseology is currently in the phase
of formation and unification. The article is dedicated to the issue of functioning of two
Ukrainian official-business language terms – довіреність and доручення. The usage of
these terms is still inexact. Thus this issue needs to be thoroughly studied. To study the
history of two aforementioned terms in the Ukrainian official-business language, we
appealed not only to contemporary interlingual official-business, law, and banking lan-
guage dictionaries, but also to the dictionaries published in Ukraine during the twenti-
eth century. To achieve the legal certainty in the usage of these terms in the meaning of
“a document by which somebody is granted power of attorney”, we should choose only
one of them. As far as the term доручення has a little bit different connotation and it is
an equivalent to the Russian lexeme “поручение”, the most optimal alternative may be
to leave the term довіреність.
Олеся Гаврилащук
Вибір номінації адресата мовлення сучасним
українським чоловіком
(лексико-семантичні особливості)
Актуальним у сучасному мовознавстві є вивчення особливостей перебі-
гу комунікативного акту, зокрема, місце у ньому номінації адресата мовлен-
ня. Перспективним у цьому плані є дослідження ролі гендерного чинника у
виборі засобу апеляції адресантом. Об’єктом цього дослідження вважаємо
художньо інтерпретоване внутрішнє мовлення (а не тільки власне зовнішнє
та зображене у художньому тексті зовнішнє мовлення), контексти із якого
містять найяскравіші і влучні номінації адресата мовлення.
З огляду на зазначене вище розрізняємо активного та пасивного адреса-
тів художньо інтерпретованого мовлення: першим є сам адресант у випадку
УДК 811.161.2’276.3-055’367
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73197 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0118 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:11:46Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Боярчук, О. 2015-01-05T21:00:25Z 2015-01-05T21:00:25Z 2011 З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) / О. Боярчук // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2011. — Вип. 20. — С. 59-67. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0118 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73197 811.161.2'276.6 Ukrainian official-business language lexis and phraseology is currently in the phase of formation and unification. The article is dedicated to the issue of functioning of two Ukrainian official-business language terms – довіреність and доручення. The usage of these terms is still inexact. Thus this issue needs to be thoroughly studied. To study the history of two aforementioned terms in the Ukrainian official-business language, we appealed not only to contemporary interlingual official-business, law, and banking language dictionaries, but also to the dictionaries published in Ukraine during the twentieth century. To achieve the legal certainty in the usage of these terms in the meaning of “a document by which somebody is granted power of attorney”, we should choose only one of them. As far as the term доручення has a little bit different connotation and it is an equivalent to the Russian lexeme “поручение”, the most optimal alternative may be to leave the term довіреність. uk Інститут української мови НАН України Лексикографічний бюлетень Матеріали міжнародної наукової конференції З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) Glimpses of history of the Ukrainian official-business language lexis Article published earlier |
| spellingShingle | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) Боярчук, О. Матеріали міжнародної наукової конференції |
| title | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| title_alt | Glimpses of history of the Ukrainian official-business language lexis |
| title_full | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| title_fullStr | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| title_full_unstemmed | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| title_short | З історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| title_sort | з історії лексики української ділової мови (довіреність, доручення) |
| topic | Матеріали міжнародної наукової конференції |
| topic_facet | Матеріали міжнародної наукової конференції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73197 |
| work_keys_str_mv | AT boârčuko zístorííleksikiukraínsʹkoídílovoímovidovírenístʹdoručennâ AT boârčuko glimpsesofhistoryoftheukrainianofficialbusinesslanguagelexis |