Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)

21 листопада 2014 р. виповнюється 80 років від дня народження всесвітньо відомого вченого в галузі бронетанкобудування, начальника Харківського конструкторського бюро ім. О.О. Морозова (1990—2011 рр.), Генерального конструктора зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем України,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2014
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73277
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка) // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 77-84. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73277
record_format	dspace
spelling	2015-01-08T17:52:23Z 2015-01-08T17:52:23Z 2014 Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка) // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 77-84. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73277 21 листопада 2014 р. виповнюється 80 років від дня народження всесвітньо відомого вченого в галузі бронетанкобудування, начальника Харківського конструкторського бюро ім. О.О. Морозова (1990—2011 рр.), Генерального конструктора зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем України, генерал-лейтенанта, Героя України, лауреата Ленінської премії, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, професора, доктора технічних наук, члена-кореспондента НАН України Михайла Дем’яновича Борисюка. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка) Stronghold of Ukrainian tankbuilding (to 80th anniversary of corresponding member of NAS of Ukraine M.D. Borysyuk) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)
spellingShingle	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка) Люди науки
title_short	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)
title_full	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)
title_fullStr	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)
title_full_unstemmed	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)
title_sort	оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента нан україни м.д. борисюка)
topic	Люди науки
topic_facet	Люди науки
publishDate	2014
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Stronghold of Ukrainian tankbuilding (to 80th anniversary of corresponding member of NAS of Ukraine M.D. Borysyuk)
description	21 листопада 2014 р. виповнюється 80 років від дня народження всесвітньо відомого вченого в галузі бронетанкобудування, начальника Харківського конструкторського бюро ім. О.О. Морозова (1990—2011 рр.), Генерального конструктора зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем України, генерал-лейтенанта, Героя України, лауреата Ленінської премії, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, професора, доктора технічних наук, члена-кореспондента НАН України Михайла Дем’яновича Борисюка.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73277
citation_txt	Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка) // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 77-84. — укр.
first_indexed	2025-11-25T03:49:41Z
last_indexed	2025-11-25T03:49:41Z
_version_	1850503112939274240
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 77 ОПЛОТ УКРАЇНСЬКОГО БРОНЕТАНКОБУДУВАННЯ До 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка 21 листопада 2014 р. виповнюється 80 років від дня народження всесвітньо відомого вченого в галузі бронетанкобудування, начальника Харківського конструкторського бюро ім. О.О. Морозова (1990—2011 рр.), Генерального конструктора зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем України, генерал-лейтенанта, Героя України, лауреата Ленінської премії, двічі лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, професора, доктора технічних наук, члена-кореспондента НАН України Михайла Дем’яновича Борисюка. Михайло Дем’янович Борисюк — видатний конструктор броне- танкової техніки, його ім’я стало справжнім символом вітчиз- няної оборонної промисловості. Завдяки роботам М.Д. Бори- сюка Україна має сьогодні сучасний танк «Оплот» і бронетран- спортер БТР-4. Очоливши в 1990 р. Харківське конструкторське бюро з ма- шинобудування ім. О.О. Морозова, М.Д. Борисюк не лише зу- мів зберегти все найкраще, що було створено колективом КБ, а й значною мірою збагатив традиції, закладені ще М.І. Кошкі- ним, О.О. Морозовим, М.О. Шоміним, зробив вагомий внесок у розвиток українського бронетанкобудування. Під керівництвом Михайла Дем’яновича Харківське КБ ім. О.О. Морозова з бро- нетанковою технікою власного розроблення вийшло на міжна- родну арену, привернувши до себе велику увагу. Україну було визнано одним із лідерів танкобудування у світі. За безпосеред- ньою участю М.Д. Борисюка у 90-х роках минулого століття в Україні було організовано танкобудівну галузь із замкненим циклом виробництва бронетанкових комплектувальних систем і вузлів, що дало змогу створити конкурентоспроможний ві- тчизняний танк «Оплот», а згодом і новий український броне- транспортер БТР-4 із сучасною компоновкою. Характеристики цих бойових машин не поступаються найкращим зарубіжним аналогам, а за деякими позиціями і перевершують їх. Михайло Дем’янович Борисюк — видатний конструктор бронетанко- вої техніки ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ 78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 ЛЮДИ НАУКИ М.Д. Борисюк заснував в Україні наукову школу зі створення сучасного бронетанково- го та артилерійського озброєння. Під його на- уковим керівництвом розроблено системи на- ведення та керування вогнем з високою ефек- тивністю ураження супротивника; науково об- ґрунтовані силові пристрої, що забезпечують рух танків у пустелі з високим вмістом пилу в повітрі за температури довкілля до 55 °С без обмежень руху за швидкісними характерис- тиками та навантаженням. Крім того, вперше запропоновано комплексний підхід до оціню- вання рівня технічної досконалості і конку- рентоспроможності зразків бронетанкового та артилерійського озброєння; розроблено те- орію концептуального проектування об’єктів бронетехніки на основі комплексних показ- ників захищеності, озброєння, рухомості та керованості; розвинено підхід до визначення напряму модернізації і концептуального про- ектування зразків озброєння. М.Д. Борисюк є автором новітніх тренажерних комплексів для навчання членів екіпажу броньованої техніки, в основу яких покладено математичні моделі танка і БМП. * * * Народився Михайло Дем’янович у 1934 р. у селі Харліївка Корсаківського району Орлов- ської області Росії в селянській родині укра- їнських переселенців. З раннього дитинства хлопець цікавився технікою, умів і хотів учи- тися, пізнавати щось нове. Тому, закінчивши 7 класів школи, він, незважаючи на незгоду бать- ків, вирішив покинути рідне село і вступив до технікуму механізації та електрифікації сіль- ського господарства у місті Задонську. Після технікуму, вже добре знаючись на тракторах і комбайнах, Михайло був зачарований післяво- єнною романтикою танкового могуття країни і в 1953 р. подав документи до Саратовського танко-технічного училища. Це був доленосний вибір, оскільки, починаючи з цього моменту, всі наступні більш як 60 років його життя були нерозривно пов’язані з бронетехнікою. У 1956—1959 рр. Михайло Дем’янович слу- жив заступником командира з технічної час- тини спочатку роти, а потім і батальйону в 95-му танковому полку 9-ї танкової дивізії 1-ї Гвардійської танкової армії Групи радянських військ у Німеччині, після чого М.Д. Борисюк став слухачем інженерно-танкового факульте- ту Військової академії бронетанкових військ (Москва). У 1964 р. після закінчення Академії за спеціальністю «Електроніка і автоматика танків» капітана Борисюка було направлено у військове представництво челябінського за- воду ВО «Електромашина», який серійно ви- робляв танкові системи, автоматичні блоки та інше електрообладнання. Пізніше Михайло Дем’янович часто згадував, що 10 років у вій- ськовому представництві якнайкраще підготу- вали його до посади головного конструктора. На початку 1974 р. керівництво СРСР ухва- лило рішення про створення спеціального КБ «Ротор». Перед новою організацією постало доволі непросте завдання — поєднати розро- блення усього нового та адаптацію вже наяв- ного електрообладнання з проектуванням і ви- робництвом зразків бронетехніки. Фактично у Челябінську потрібно було започаткувати нову конструкторську школу з розроблення електрообладнання. Очолити це багатопро- фільне КБ мав би фахівець з танкової електро- ніки та автоматики з досвідом керівної роботи, який добре знався б на бронетехніці й розумів Капітан М. Борисюк — слухач Військо- вої академії бронетанкових військ ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 79 ЛЮДИ НАУКИ вимоги до неї в бойових умовах. І таку люди- ну було знайдено. У вересні 1974 р. інженера- підполковника Борисюка призначили началь- ником і головним конструктором СКБ «Ро- тор». У цей час оборонна промисловість Радян- ського Союзу працювала на повну силу, актив- но створювалися нові бронемашини, такі як танк Т-64, САУ «МСТА», ракетні комплекси «Бук» та ін., і всім їм були потрібні сучасні ав- томатичні системи. СКБ під керівництвом Михайла Дем’яновича зосередило свої зусил- ля на розробленні силового електрообладнан- ня, пуско-регулювальної апаратури, механіз- мів заряджання, систем нічного бачення. Комп лексна захищеність бронетехніки забез- печувалася швидкодійною автоматичною сис- темою пожежогасіння, в якій уперше було за- стосовано оптичні датчики; системою вибухо- поглинання; складними радіотехнічними і оптико-електронними системами активного захисту типу «Дощ», спрямованими на зни- щення ще на підході протитанкових засобів су- противника. Система оптико-електронного за- хисту «Штора» була першим серійним виро- бом на мікропроцесорній базі. Активна конструкторська і керівна робота не завадила Михайлу Дем’яновичу в 1976 р. у Військової академії бронетанкових військ успішно захистити кандидатську дисертацію «Випробування та оптимізація якості електро- обладнання об’єктів броньованої техніки». Ще один важливий спектр розробок СКБ «Ротор» під керівництвом М.Д. Борисюка у середині 80-х років був пов’язаний зі створен- ням інформаційних систем керування рухом, здатних збирати всі необхідні дані про робо- ту основних вузлів бронемашини і виводити їх у вигляді підказок для оператора. Це цілий комплекс електрообладнання, своєрідний бор- товий комп’ютер, зв’язаний з блоками керу- вання. Крім того, з 1986 р. колектив КБ на чолі з М.Д. Борисюком почав розробляти системи керування вогнем. Одна з них — «Сапфір» — була призначена для танка Т-72 і контролю- вала, наприклад, завантаження боєкомплекту, механізм заряджання, роботу стабілізаторів гармати і башти. Ідеологія таких систем по- вною мірою відповідає нинішній концепції су- часного «інтелектуального» танка. У 1990 р. М.Д. Борисюка було удостоєно Ле- нінської премії за створення системи комплек- су автоматики для 152-міліметрової самохідної артилерійської установки «МСТА». Річ у тому, що заряджання снарядів для гармати такого калібру — надзвичайно важка і небезпечна опе- рація, а розроблена система давала змогу забез- печити весь процес заряджання в автоматично- му режимі, в тому числі подавання снарядів у різний спосіб: з машини, землі тощо. * * * Того ж 1990 р. розпочався новий період у надзвичайно насиченому житті Михайла Дем’яновича. Після 16 років керівництва СКБ «Ротор» М.Д. Борисюка було призначено на- чальником і Генеральним конструктором од- ного з найбільших профільних КБ Радянсько- го Союзу — Харківського конструкторського бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова. Останнє десятиліття існування СРСР було для танкобудівників дуже непростим періодом. Велика, але виснажена непосильною гонкою озброєнь економіка країни не могла вже до- зволити собі утримувати одразу три танкобу- дівні школи: ленінградську, уральську (Омськ і Нижній Тагіл) та харківську. На озброєнні перебувало відповідно аж три основні бойові Генеральний конструктор з бронетанкобудування України М.Д. Борисюк 80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 ЛЮДИ НАУКИ танки: Т-80, Т-72 і Т-80УД. Отже, перед радян- ським керівництвом гостро постала проблема уніфікації танкового парку, комплектувальних вузлів і агрегатів. Для розроблення єдиного на- дійного, простого в експлуатації нового танка з найвищими тактико-технічними характерис- тиками потрібна була людина з великим кон- структорським досвідом, не пов’язана кулуар- ними інтересами з жодним із конкуруючих між собою КБ, яка б мала глибинне бачення про- блеми і системне мислення вченого-практика. Усім цим критеріям якнайкраще відповідала кандидатура М.Д. Борисюка. Славетна історія Харківського КБ ім. О.О. Мо- розова розпочалася в 1927 р. Саме тут Михайло Кошкін працював над епохальною машиною Т-34, яка стала наймасовішим танком Другої світової війни. Саме тут Олександр Морозов розробив не менш могутній символ Радянської Армії — танк Т-64. У 1985 р. у серійне вироб- ництво було запущено танк Т-80УД, який, не- зважаючи на назву, досить сильно відрізнявся від Т-80. Початок роботи над проектом нового пер- спективного танка виявився непростим і для КБ, і для його керівника. Розпад СРСР зруй- нував багато планів і намірів, випуск Т-80УД на харківському заводі імені Малишева було припинено (до 1992 р. виробили лише кіль- ка сотень машин цього типу), а прийняття на озброєння нового зразка видавалося примар- ним. Новостворені Збройні Сили України, з одного боку, не мали коштів для закупівлі нової техніки, а з іншого — були перенасичені броне- технікою 70-х років, тобто добре налагоджене серійне виробництво залишилося без замовни- ка. У такій ситуації розраховувати на виживан- ня і розвиток підприємства міг лише завзятий, упевнений у собі, винахідливий менеджер. У ті буремні часи Харківське КБ ім. О.О. Морозо- ва постійно шукало будь-які замовлення на модернізацію радянських зразків бронетехні- ки. Це давало змогу пережити найскладніший період, зберегти колектив підприємства і по- тужну науково-конструкторську школу. У танкобудівній галузі досить швидко ви- никло розуміння, що порятунок слід шукати у виході на міжнародний ринок озброєння. Цю ідею було підтримано вищим керівництвом держави, і вже в 1992 р. М.Д. Борисюка було призначено Генеральним конструктором з бронетанкобудування України. Багато в чому завдяки його титанічним зусиллям у 1992— 1999 рр. в Україні вдалося створити галузь бронетанкобудування із замкненим циклом виробництва. У цьому аспекті важливою була постано- ва Кабінету Міністрів України від 12.03.93 № 181-3, яка започаткувала роботи з удоско- налення танка Т-84 з максимальним вітчиз- няним виробництвом його комплектувальних систем і вузлів, адже за радянських часів 60 % його комплектації постачали з інших союзних республік. Крім того, основні західні конку- ренти на світовому ринку не стояли на місці, вони постійно розвивалися, впроваджували нові технології, створюючи ефективні зразки бойових машин. Під керівництвом Михай- ла Дем’яновича було розгорнуто широкий фронт робіт. Передусім потрібно було розро- бити український варіант танкової гармати, яку до того виробляли в Пермі. З цим завдан- ням впорався Державний науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння, і з 1996 р. на заводі імені Малишева почали збирати 125-міліметрові гармати. За створен- ня зварно-катаної танкової башти в 1995 р. М.Д. Борисюка було удостоєно Державної премії України. Полігонна робота — невід’ємна частина життя кон- структора ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 81 ЛЮДИ НАУКИ Під керівництвом та за безпосередньою участю М.Д. Борисюка було здійснено справ- жній прорив українського танкобудування на світовий ринок озброєння — вдалося виконати доленосний для нашої країни контракт з Па- кистаном на поставку 320 танків Т-80УД. Зага- лом пакистанський контракт став унікальною можливістю для КБ активізувати відпрацю- вання всіх систем і вузлів для першого вітчиз- няного танка Т-84. Навесні 1995 р. дослідний зразок Т-84 вперше було продемонстровано на міжнародній виставці в Абу-Дабі. Ця подія пе- реконливо довела, що бронетанкобудування в Україні не лише збереглося, а й вийшло на но- вий виток свого розвитку. Так Україна здобула статус танкобудівної держави, і таких країн у світі налічується лише 11. За значний вне- сок у розвиток українського танкобудування в 1997 р. М.Д. Борисюку було присвоєно вій- ськове звання генерал-лейтенанта. За видатні досягнення і заслуги перед Українською Дер- жавою в зміцненні її обороноздатності в 2000 р. Михайла Дем’яновича удостоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. Отже, фактично паралельно з виконан- ням експортних замовлень конструктори КБ ім. О.О. Морозова під керівництвом М.Д. Бо- рисюка створювали новий український танк «Оплот», який за бойовими характеристиками є одним із найкращих зразків світового танко- будування. У 2009 р. його конструкторське роз- роблення було успішно завершено, танк упев- нено витримав державні випробування, і його було прийнято на озброєння у ЗСУ. На основі танка «Оплот» було також створено броньова- ну ремонтно-евакуаційну машину «Атлет» з тактико-технічними характеристиками на рів- ні найкращих зарубіжних аналогів. Крім того, в інтересах української армії було виготовлено і у 2001 р. успішно прийнято на озброєння танк «Булат» — модернізовану вер- сію Т-64Б. Усі колеги Михайла Дем’яновича, говорячи про нього, відзначають його глибоке бачення перспектив розвитку галузі. Вже наприкінці 90-х років він чітко усвідомлював необхідність уніфікації в процесі розроблення бойових бро- Танк Т-80УД Танк «Оплот» Танк «Ятаган» ньованих машин. Першим в Україні він по- слідовно почав відстоювати створення зраз- ків бронетехніки за натівськими стандартами. Спеціально для участі у тендері в Туреччині, як країні — члені Північноатлантичного альянсу, харківська команда розробників запропонува- ла танк «Ятаган» — машину, яка повністю від- повідала стандартам НАТО. 82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 ЛЮДИ НАУКИ Ініційований Михайлом Дем’яновичем про- цес налагодження принципової схеми націо- нальної кооперації в галузі бронетанкобуду- вання у 1999 р. було закріплено створенням концерну «Бронетехніка України», у складі якого спочатку було 47 підприємств, а згодом приєдналося ще п’ять. З 2001 р. організацію очолював М.Д. Борисюк. У 2002 р. Михайла Дем’яновича було призначено Генеральним конструктором зі створення бронетанкової техніки та артилерійських систем України. Значною мірою завдяки саме експорту танків і легкої бронетехніки, за даними Стокгольм- ського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), Україна на початку 2013 р. посідала загальне четверте місце у світовому рейтингу постачальників зброї. Окремою сторінкою і у трудовій біографії Михайла Дем’яновича, і в історії Харківського КБ ім. О.О. Морозова стоїть створення фак- тично «з нуля» української конструкторської школи з розроблення легких броньованих ко- лісних машин. Тут якнайкраще виявилися такі риси характеру Генерального конструктора, як прозорливість і наполегливість у досягненні мети. Затятий захисник танкової справи, все ж таки М.Д. Борисюк одним із перших уловив нові віяння і нові перспективи для розвитку абсолютно незнайомого для КБ напряму. Ось як сам Михайло Дем’янович говорить про це: В последнее десятилетие с развитием циви- лизации и появлением разветвленной сети ав- томобильных дорог и инфраструктуры комму- никаций в сухопутных войсках армий большин- ства стран мира постепенно стало меняться соотношение гусеничной и колесной техники в пользу последней. Такая тенденция особенно быстро проявлялась при создании сил быстрого реагирования. Украина также имела на воору- жении большое количество бронетранспорте- ров, однако все они разрабатывались КБ и про- изводились на заводах, которые после развала Советского Союза оказались на территории России. Проанализировав ситуацию, мы приня- ли резонное решение о необходимости проведе- ния опытно-конструкторских работ по созда-Тренажерні системи КБ ім. О.О. Морозова Повнорозмірний БТР-4 Малогабаритний БТР «Дозор-Б» ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 83 ЛЮДИ НАУКИ нию собственных бронетранспортеров. Снача- ла мы разрабатывали варианты модернизации советских образцов БТР-60, БТР-70, БРДМ, БТР-80, а затем, получив неоценимый опыт ра- боты по легким бронированным машинам, со- вершенно логично перешли к созданию совер- шенно новых образцов. Мы изучили также осо- бенности колесной легкобронированной техни- ки передовых стран мира, проработали ряд оригинальных конструктивных решений, и в результате на научно-техническом совете ХКБМ было принято решение об изготовлении опытных образцов бронетранспортеров: пол- норазмерного БТР-4Е с колесной формулой 8 × 8 и малогабаритного «Дозор-Б» с колесной фор- мулой 4× 4. Новий український бронетранспортер вия- вився сучасною конкурентоспроможною ма- шиною багатоцільового призначення. Незва- жаючи на вкрай недостатнє бюджетне фінан- сування проекту, БТР-4 вперше було проде- монстровано в червні 2006 р. на виставці «Авіасвіт-ХХІ». На відміну від радянських і російських аналогів він має сучасну компонов- ку, зокрема, водій і командир розміщуються у передній частині корпусу, моторно-транс мі- сійна установка — у середній частині, а відді- лення для десанту — в задній. У стандартній комплектації машина забезпечує захист від стрілецької зброї, а в максимальній конфігура- ції лобова броня здатна витримувати пряме влучання 30-мм снаряду. На базі БТР-4 мож- ливо здійснювати випуск машин різного при- значення: машини вогневої підтримки, коман- дирські, санітарні, зенітні, бойові розвідуваль- ні, ремонтно-евакуаційні тощо. За часів керівництва М.Д. Борисюка ще од- ним напрямом діяльності КБ ім. О.О. Моро- зова, який набув якісно нового розвитку, ста- ло виготовлення сучасних засобів навчання особового складу у військах. У КБ було роз- роблено комплексні динамічні тренажери, що забезпечують не лише повну імітацію робочого місця оператора, умов руху, пошуку і знищення супротивника в бойовій ситуації, а й адекват- ні суб’єктивні відчуття екіпажу під час занять. У 2004 р. Михайла Дем’яновича було удостоє- но другої Державної премії України в галузі на- уки і техніки за створення таких тренажерів. Слід зазначити, що, незважаючи на надзви- чайно напружений ритм роботи впродовж 21 року на чолі КБ ім. О.О. Морозова, Михайло Дем’янович не припиняв творчу наукову ді- яльність. У 1993 р. він успішно захистив док- торську дисертацію на тему «Розроблення і випробування елементів і пристроїв танкових систем автоматики та електрообладнання». Як не дивно, йому вдавалося знаходити час і для плідної науково-педагогічної роботи. Під керівництвом М.Д. Борисюка підготовлено 3 доктори та 16 кандидатів наук. Він є автором понад 170 наукових праць і численних патентів України. У 2009 р. його було обрано членом- кореспондентом Національної академії наук України. * * * На завершення варто навести слова секре- таря РНБО (1995—1999, 2006), голови Держ- комісії з питань ОПК (2000—2002), академіка НАН України В.П. Горбуліна: Личность Михаила Демьяновича Борисю- ка неразрывно связана с появлением в Украи- не новых конкурентоспособных технологий, а также с сохранением и развитием националь- ной школы бронетанкостроения. Надо сказать, Украина в течение всего периода независимости испытывала определенные сложности с рефор- мированием оборонной промышленности и раз- витием технологий военного и двойного приме- нения. Можно было бы говорить о целом комп- лексе причин, от объективных преград до явного непонимания государственными менеджерами действия механизмов национальной безопас- ности и обороны. Многие надеялись на действи- тельно могучее технологическое наследство, которое между тем таяло, как снег во время оттепели. Государственным оборонным пред- приятиям приходилось особенно трудно — на рубеже середины 90-х годов для большинства из них со всей остротой и непреложностью возник экзистенциальный вопрос: быть или не быть. 84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 ЛЮДИ НАУКИ Именно в этот период стала ярко проявлять- ся роль личности руководителя как такового. Жизнь и смерть каждого отдельно взятого госу- дарственного предприятия, конструкторского бюро или научно-исследовательского институ- та стала историей индивидуальной борьбы его руководителя за выживание и развитие. Харьковское конструкторское бюро по ма- шиностроению им. А.А. Морозова оказалось именно в такой ситуации. Более того, дело усу- гублялось катастрофической зависимостью от соседнего государства в поставках комплек- тующих для основной номенклатуры продук- ции. Скажу больше, танк Т-80УД не имел бы шансов на пакистанском тендере, если бы за- долго до его организации предусмотрительный хозяйственник М.Д. Борисюк не забил тревогу относительно налаживания производственной кооперации внутри Украины. Как иранский контракт по передаче технологий производ- ства Ан-140 помог выжить и определить точки развития украинского самолетостроения, так пакистанский контракт стал точкой бифур- кации для национального бронетанкостроения. Как генеральный конструктор бронетанко- строения Украины и как руководитель направ- ления государственной важности, М.Д. Бори- сюк проявил подлинную проницательность, позволившую Украине выйти в число мировых лидеров в области разработок и производства. Далее произошло то, о чем говорить особенно приятно и легко мне как человеку, стоявшему у истоков создания вертикали военно-тех ни че- ского сотрудничества с государством и воз- главлявшего Госкомиссию по вопросам ОПК. А именно, речь о развитии новых технологий. Скажу прямо, если в создание нового танка в условиях мизерного гособоронзаказа и тощего оборонного бюджета еще можно было пове- рить, то в создание с чистого листа украинско- го бронетранспортера вообще мало кто верил. Это казалось фантастикой. Но команда ХКБМ под руководством по-хорошему упрямого, упор- ного М.Д. Борисюка сумела совершить это, без преувеличения, волшебство. И создать не про- сто новый образец легкой бронетехники, но вы- пустить в мир целый ряд конкурентоспособных машин, опередить на рынке школы с многолет- ними традициями, самое главное, заложить прочный фундамент нашей, сугубо украинской, и уже признанной в мире школы. Благодаря умелому управлению ХКБМ Украине — госу- дарству, производящему преимущественно комплектующие к вооружениям и военной тех- нике, — удалось существенно увеличить воз- можности в производстве и, соответственно, в экспорте конечной продукции. А это имеет большое значение для развития всего сектора экономики страны. Я глубоко убежден, что за такими стойкими характерами, за такими креативными, бойки- ми и отважными умами будущее Украины как великой технологической державы. Заступник головного редактора журналу О.О. МЕЛЕЖИК З президентом НАН України академіком Б.Є. Патоном У процесі підготовки матеріалу було використано кни- гу М.Д. Борисюка «Броня крепка», К., 2013.

Оплот українського бронетанкобудування (до 80-річчя члена-кореспондента НАН України М.Д. Борисюка)

Institution

Ähnliche Einträge