Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни
Проаналізовано суспільно-політичне та національно-культурне життя українців Перемишля на початку ХХ ст., охарактеризовано діяльність української інтелігенції міста. The article analyzes Ukrainian political, social, national and cultural life in Peremyshl’ in the beginning of the 20th century. It fo...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73309 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни / Т. Голдак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 170-174. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73309 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Голдак, Т. 2015-01-09T08:11:24Z 2015-01-09T08:11:24Z 2009 Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни / Т. Голдак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 170-174. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73309 Проаналізовано суспільно-політичне та національно-культурне життя українців Перемишля на початку ХХ ст., охарактеризовано діяльність української інтелігенції міста. The article analyzes Ukrainian political, social, national and cultural life in Peremyshl’ in the beginning of the 20th century. It focuses on the activities of city’s Ukrainian intelligentsia. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Внутрішньополітичний розвиток. Етносоціальне і культурно-освітнє життя Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни The Western outpost of Ukrainian statehood: national and cultural life of Ukrainians from Peremyshl’ (Przemysl) on the eve of the First World War Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни |
| spellingShingle |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни Голдак, Т. Внутрішньополітичний розвиток. Етносоціальне і культурно-освітнє життя |
| title_short |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни |
| title_full |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни |
| title_fullStr |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни |
| title_full_unstemmed |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни |
| title_sort |
західний форпост державності: національно-культурне життя українців перемишля напередодні першої світової війни |
| author |
Голдак, Т. |
| author_facet |
Голдак, Т. |
| topic |
Внутрішньополітичний розвиток. Етносоціальне і культурно-освітнє життя |
| topic_facet |
Внутрішньополітичний розвиток. Етносоціальне і культурно-освітнє життя |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Western outpost of Ukrainian statehood: national and cultural life of Ukrainians from Peremyshl’ (Przemysl) on the eve of the First World War |
| description |
Проаналізовано суспільно-політичне та національно-культурне життя українців Перемишля на початку ХХ ст., охарактеризовано діяльність української інтелігенції міста.
The article analyzes Ukrainian political, social, national and cultural life in Peremyshl’
in the beginning of the 20th century. It focuses on the activities of city’s Ukrainian
intelligentsia.
|
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73309 |
| citation_txt |
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців Перемишля напередодні Першої світової війни / Т. Голдак // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 170-174. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT goldakt zahídniiforpostderžavnostínacíonalʹnokulʹturnežittâukraíncívperemišlânaperedodníperšoísvítovoívíini AT goldakt thewesternoutpostofukrainianstatehoodnationalandculturallifeofukrainiansfromperemyshlprzemyslontheeveofthefirstworldwar |
| first_indexed |
2025-11-24T21:03:59Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:03:59Z |
| _version_ |
1850494614028419072 |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009170
Тетяна Голдак
Західний форпост державності:
національно-культурне життя українців
перемишля напередодні першої світової війни
Проаналізовано суспільно-політичне та національно-культурне життя укра-
їнців Перемишля на початку ХХ ст., охарактеризовано діяльність української ін-
телігенції міста.
Ключові слова: Перемишль, інтелігенція, УГкЦ, громадські товариства,
освіта.
Короткочасне перебування Перемишля у складі ЗУНР (1–11 листопада 1918 р.)
засвідчило щире бажання українців цього княжого міста й загалом Надсяння жити
повноцінним національно-державним життям, творити власну державу. Тим біль-
ше, що до Першої світової війни вони здобули чималий політичний і господар-
ський досвід у роботі українських партій, громадських товариств, кооперації. За-
вдяки їм, а також українському шкільництву і Греко-католицькій церкві у місті та
навколишніх селах формувалося середовище інтелігенції, яке вітало проголошен-
ня ЗУНР, воювало в лавах Галицької армії.
З кінця ХІХ ст. до 1914 р. помітно зростає організаційне й культурне життя
Перемишля. У місті засновано низку інституцій, які мали вдовільняти культур-
ні й духовні потреби українців. Серед них: Руський Інститут для дівчат (вул. Та-
тарська), Інститут для хлопців (т.зв. бурса) і Греко-католицька Духовна Семінарія
(вул. Баштова), Український Народний Дім (фундатор – Теофіль Кормош), банки
“Українська Щадниця” і “Віра” (вул. Т. Костюшки), будинок лікарні на Засянні
(фундатор – Константин Чехович), єпископська палата (вул. І. Снігурського). Все
це сприяло духовному розвиткові українців та утверджувало їх позиції у громад-
ському житті Перемишля1. Діяли також “Союз українок” (1901), спортивні това-
риства “Сокіл” (1910) і “Січ”, товариство “Селянська Рада” (1907) та “Руська (зго-
дом Українська) Щадниця” (1906) та інші.
Освітній рівень населення піднімали українські бібліотеки, створювалися
друкарні (першу заснував єпископ І. Снігурський у 1820 р.), виходили пресові ор-
гани: календар “Перемишлянин” (1850–1863), орган Народної Ради “Перемись-
кий вістник” (1904–1914)2.
Патріотичний дух населення формували місцеві письменники, зокрема про-
заїк Орест Авдикович (1876–1918), Сильвестр Яричевський (1871–1918) та Осип
Турянський (1880–1933). Головним осередком і місцем їхнього побуту стала гім-
назія. Літературний рух у Перемишлі був меншим ніж у Львові. Часто перемиські
діячі культури друкували свої твори у львівських видавництвах, де видавнича спра-
171
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців
Перемишля напередодні Першої світової війни
ва розвивалася набагато краще. Маючи високоідейний вплив на культурне життя
Перемишля, вони задавали тон його розвитку і сприяли становленню майбутніх
талантів: журналісти Роман Сембратович і Артур Зеліб, мовознавець, професор
української філології у Краківському та Празькому університетах Іван Зілинський;
археолог Ярослав Пастернак; письменники Іван Смолій та Григорій Тимочко; а
також поети Андрій Волощак, Роман Купчинський, Петро Карманський3. Їхні лі-
тературні твори друкувалися у місцевій періодиці, зокрема у двотижневику “Пе-
ремиський Вістник” (1904–1914).
Громадські організації неодноразово проводили повітові свята. Такі заходи
відбулися в Перемишлі в 1903 р. з приводу 60-ліття смерті Маркіяна Шашкевича,
1904 р. – 90-ліття уродин Тараса Шевченка, 1908 р. – до 40-ліття діяльності “Про-
світи”4. Урочистим концертом відвяткували 100-річчя з Дня народження Кобзаря
в 1914 р., а гроші, зібрані з концерту, передано у стипендіальний ювілейний фонд
ім. Т. Шевченка, призначений для бідних учнів. Цього дня на вікнах українських
інституцій і багатьох помешкань можна було побачити велику кількість синьо-
жовтих прапорів5.
Неабияке значення в культурно-освітньому розвитку Перемишля мали гімна-
зії, першу українську з яких, за ініціативою громадськості, заснували ще в 1888 р.
Спочатку це були паралельні відділи з українською мовою навчання при польській
гімназії, а згодом (з 1895 р., після відкриття повних восьми класів) вона стала само-
стійною гімназією класичного типу. Перемиська гімназія належала до найбільших
такого типу в Галичині. В ній викладали: релігію, латину, грецьку (починаючи з
третього класу), німецьку мову, історію, географію, математику, природничі науки
та пропедевтику, каліграфію, спів, руханку, стенографію, французьку та англійську
мови. Першим її директором був Григорій Цеглинський, а в 1907–1910 рр. –Севе-
рин Зарицький. У 1910–1919 рр. директором гімназії працював Андрій Алиське-
вич, якого восени 1918 р. обрано до Української Національної Ради ЗУНР6.
У 1895–1896 рр. гімназія мала 8 основних і один підготовчий клас, в яких
навчалося 294 учні і викладало 16 професорів. Поступово кількість учнів і вчи-
телів зростала: 1912 р. нараховувалося близько 930 учнів і 41 особа учительсько-
го складу, під час війни ситуація змінилася, оскільки в 1917 р. було 796 учнів і
37 учителів7. Гімназисти організували спортивний гурток “Сянова Чайка” (1909),
який залучив юнацтво до спортивно-туристичної діяльності, а в 1910–1911 рр. у
гімназії відкрили читальню.
50-літнє функціонування гімназії переривалося двічі: російською окупацією
(1914) та українсько-польською війною (1918), коли військове командування за-
ймало її приміщення. Внаслідок цього учням, які втратили два шкільні роки, до-
зволялося навчатися у в т. зв. комбінованих класах, тобто у першому півріччі за-
кінчити один клас, а в другому – наступний.
Згідно з розпорядженням Міністерства віроісповідувань і просвіти від 5 ве-
ресня 1903 р., при Українському Руському Інституті для дівчат було відкрито лі-
цей, де навчання тривало шість років, а також підготовчий клас, з програмою чо-
тирирічної народної школи. Навчання в ліцеї завершувалося матурою, яка давала
право стати надзвичайним слухачем університету, здобути фах фармацевта, продо-
вжити навчання в торгівельних школах, академії мистецтв. Після закінчення жіно-
172 Тетяна Голдак
чих семінарій з педагогічних предметів, їх випускниці отримували право працю-
вати вчительками народних шкіл. Отже, ліцеї давали досить широкі можливості
подальшої професійної зайнятості випускниць8.
Згідно з постановою № 27344 від 14 червня 1912 р. Міністерство віросповід-
увань і просвіти дозволило ліцеїсткам стати звичайними слухачами університету.
Програма навчання була такою ж, як і в реальних гімназіях. З третього класу вво-
дилася латинська, з четвертого – грецька мови, крім цього, хімія з мінералогією, в
п’ятому класі анатомією. Учениці отримували деякі відомості про інфекційні хво-
роби та надання допомоги у випадках, які б загрожували життю людини. Щоб ста-
ти звичайною студенткою університету, випускниці ліцею мали після дворічного
вивчення латини і греки здати матуру як приватні слухачі в чоловічій державній
гімназії. Перша матура в ліцеї відбулася 1908–1909 шкільного року.
При Інституті також діяла Марійська Дружина (заснована 1912 р.), що мала
власну бібліотеку релігійної тематики. В обов’язки її членів входило дбати за по-
рядком у каплиці, допомагати у влаштуванні релігійних свят, прислуговувати під
час Богослужень9.
У ліцеї та гімназії в різний час працювали високопрофесійні викладачі та
дослідники української історії, мови та літератури, церковно-релігійного жит-
тя: О. Авдикович, А. Андрохович, С. Балей, Г. Величко, К. Горбаль, М. Демчук,
В. Кміцикевич, Д. Коренець, І. Мандюк, В. Пачовський, В. Петрикович, І. Прийма,
О. Роздольський, М. Терлецький, О. Туринський, В. Щурат, О. Ярема, С. Яричев-
ський та ін.10. Саме вони залучали випускників (І. Брик, І. Зілинський, П. Карман-
ський, Р. Купчинський. Я. Ярема та ін.) до громадського життя, зокрема в читаль-
нях “Просвіті” та осередках “Союзу українок”, а згодом НТШ.
Українське шкільництво стимулювало діяльність численних громадських ор-
ганізацій. 1900 р. у Перемишлі засновано філію “Руського Педагогічного Товари-
ства” (голова – директор українського дівочого ліцею проф. О. Ярема), яке збира-
ло кошти на будівництво та функціонування шкіл і бурс11. Зокрема, на Загальних
зборах Товариства 29 вересня 1905 р. ухвалено необхідність “створення Селян-
ської Бурси для учнів IV класів шкіл народних, а щонайменше на влаштування
4–5 місячного курсу приготовничого до вступу в гімназію, мотивуючи своє рішен-
ня збільшенням кількості сільської молоді”. Відповідно до неї в газетах “Діло” та
“Свобода” надруковано оголошення з закликом до батьків віддавати синів у бур-
су за щомісячну оплату 14 крон (половину дозволялося оплатити продуктами)12.
У жовтні 1906 р. за 9000 крон по вул. Баштовій закуплено приміщення для бурси,
яка розпочала діяльність 1 листопада13.
З ініціативи Братства св. Миколая й Українського педагогічного товариства
(УПТ) у Перемишлі на вул. Смольки в 1911 р. відкрито вселюдну мішану школу
ім. М. Шашкевича, яку місцеві жителі називали “Шашкевичівка”. Її частково утри-
мував австрійський уряд, що оплачував працю вчителів, інші витрати покривало
УПТ. У школі навчалося близько 250 учнів з Перемишля і довколишніх сіл14.
Українські діти виховувалися також у бурсах: св. Миколая (1888), ім. А. Лі-
тинського (заснована 1890), Українського Гімназіального Інституту (1905), “Де-
шевої кухні” (1910). Разом вони могли забезпечити проживання близько 700 ви-
хованців, що не відповідало тогочасним потребам.
173
Західний форпост державності: національно-культурне життя українців
Перемишля напередодні Першої світової війни
У вільний від навчання час перемиські гімназисти творили громадські струк-
тури культурно-освітнього спрямування. Зокрема, у 1907 р. організовано самоос-
вітній, драматичний, фотографічний гуртки (1912), ощадну касу (1914). Старші
гімназисти обговорювали суспільно-політичні проблеми в гуртку “Молода Грома-
да”. В 1910–1912 рр. вони видали 13 чисел таємного літературно-наукового часо-
пису для молоді “Наші листки” (загалом 524 стор.), який редагували: Антін Жила,
Андрій Волощак (писав вірші під псевдонімом А. Туча або Верболіз), Іван Квас-
ниця (після Першої світової війни був редактором соціал-демократичного часо-
пису “Вперед” і журналу “Світ”)15.
Громадські ініціативи молоді та старшого покоління перемишлян стимулю-
вали розвиток національної музичної культури, осередками якого ставали хоро-
ві товариства Перемишля, Львова, Коломиї. Музичне життя міста пожвавилося з
появою 1891 р. “Перемиського Бояна”, заснованого з ініціативи диригентів і ком-
позиторів Максима Копка та Йосифа Кишакевича. Його душею тривалий час був
диригент Володимир Садовський-Домет, який приїхав до Перемишля 1901 р. на
посаду військового капелана. Як тенор він співав у дуеті з знаменитою Соломією
Крушельницькою, входив до складу хорової групи Остапа Нижанківського “Два-
надцятка”, яка концертувала по містах Галичини (в тому числі й у Перемишлі), був
одним із організаторів музичних видань “Артистичний вісник” (1905) та “Альма-
нах музичний” (1904–1907)16.
Найактивніше “Боян” діяв у 1913–1914 рр., відвідавши з концертами міста
Ярослав, Мостиська, Добромиль та багато навколишніх сіл. Особливого резонан-
су набув його концерт, присвячений творчості Ріхарда Ваґнера, де оркестрову пар-
тію виконував військовий оркестр 77-го полку піхоти, а диригував і співав отець
Пасічинський17. Творчий доробок хору включав також твори М. Лисенка, Г. То-
польницького, Й. Кишакевича, Д. Січинського, О. Бортнянського, світову класику,
народний фольклор18. Під час Першої світової та українсько-польської воєн хор
перестав існувати і тільки з 1921 р. відновив діяльність19.
Популярними в місті були також інструментальні колективи, зокрема, духові
та смичкові оркестри, які організовувалися у рамках Українського Інституту для
дівчат, Духовній Семінарії, а також українських середніх школах аж до початку
війни. Традиційно в їх репертуарі були твори знаменитого земляка Михайла Вер-
бицького (1815–1870), який народився в с. Улючі на Перемищині20.
Незважаючи на несприятливі політичні обставини, у міжвоєнний період засно-
вуються нові установи – Музичне Товариство ім. М. Лисенка та філія Вищого Му-
зичного Інституту ім. М. Лисенка. Українські навчальні заклади та культурно-освітні
товариства, окремі виконавці (піаністки Володимира Божейко, Ірина Негребецька)
продовжують музичну діяльність, пропагуючи кращі зразки національної та світової
культури21. Серед населення популярними були стрілецькі пісні, зокрема авторства
випускника Перемиської гімназії Р. Купчинського), які неодноразово виконувалися
на могилах вояків Галицької армії. Щороку величаво проходили зелено святочні та
першолистопадові панахиди на стрілецькому меморіалі в Пикуличах під Перемиш-
лем22. В добу ПНР ці акції було заборонено. Традицію відновлено за участю громад-
ськості Львівщини, насамперед суспільно-культурного товариства “Надсяння” (го-
лова Володимир Середа) після проголошення незалежності України.
174 Тетяна Голдак
1 козак М. Спроба ретроспективного образу присутності українців на Перемищині // Na
pograniuczu kultur / Pod red. O. Popowicz. – Przemysl, 2002. – С. 27–28.
2 Там само. – С. 28–29.
3 Перемишль. Західний бастіон України. Збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської
землі / За ред. проф. Б. Загайкевича. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1961. – С. 62–63.
4 Там само. – С. 62–63.
5 Пилипович В. Культ Шевченка у Перемишлі // Перемиські дзвони. – Перемишль, 1992. – № 3.
6 литвин М., Науменко к. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 83.
7 Заяць І. Літопис української державної гімназії в Перемишлі // Де срібнолентий Сян пливе.
Пам’ятна книга ювілею 50-ліття української державної гімназії в Перемишлі 1888–1938. –
Перемишль, 1938. – С. 19–20.
8 Український інститут для дівчат у Перемишлі 1895–1995. Ювілейна книга пам’яті до 100-річчя
заснування. – Дрогобич, 1995. – С. 8–9.
9 Там само. – С. 11–12.
10 Грицковян Я. До історії Просвітницького руху в Перемишлі // Перемишль і Перемиська земля
протягом віків. Збірник наукових праць та матеріалів Міжнародної наукової конференції
(Перемишль, 14–15 листопада 1998 р.) / Під ред. С. Заброварного. – Перемишль; Львів, 2001. –
С. 227–228; Грицак Є. Вибрані українознавчі праці / Упоряд. В. Пилипович. – Перемишль,
2002. – С. 426–427.
11 Звідомлення виділу “Кружка родичів” при державній гімназії з укр. мовою навчання в
Перемишлі за шкільний рік 1935–36. – Перемишль, 1936. – С. 196–197.
12 Там само. – С. 196–197.
13 Звідомлення виділу “Кружка родичів” при державній гімназії з укр. мовою навчання в
Перемишлі за шкільний рік 1935–36. – Перемишль, 1936. – С. 196–197.
14 Попович Б. “Шашкевичівка” у 10-ліття оновлення діяльності школи // Na pograniuczu kultur /
Pod red. O. Popowicz. – Przemysl, 2002. – С. 45.
15 Перемишль. Західний бастіон України. Збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської
землі / За ред. проф. Б. Загайкевича. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1961. – С. 302–303.
16 Фільц Б. Музичне життя Перемишля в контексті культурно-мистецького розвитку Галичини
кінця ХІХ і перших чотирьох десятиріч ХХ ст. // Перемиська земля протягом віків. Збірник
наукових праць та матеріалів Міжнародної наукової конференції (Перемишль, 14–15 листопада
1998 р.) / Під ред. С. Заброварного. – Перемишль; Львів, 2001. – С. 259–260.
17 Перемишль. Західний бастіон України. Збірник матеріалів до історії Перемишля і Перемиської
землі / За ред. проф. Б. Загайкевича. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1961. – С. 62–63.
18 Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. – Київ, 1960. –
С. 6–47.
19 Ханик л. Історія хорового товариства Боян. – Львів, 1999. – С. 72–73.
20 Грицак П. Спогади. Листування. Публіцистика. – Перемишль. 2006. – С. 316–317.
21 Попович о. Українське музичне життя Перемишля, нарис проблематики. // Na pograniuczu
kultur / Pod red. O. Popowicz. – Przemysl, 2002. – С. 54–55.
22 Гук Б. Походи на Могили Воїнів Українських Армій ХХ ст. у Пикуличах. Збірник історичних
матеріалів. – Перемишль, 2006. – С. 6–20.
Tetiana Holdak. THE WESTERN OUTPOST OF UKRAINIAN STATEHOOD:
NATIONAL AND CULTURAL LIFE OF UKRAINIANS FROM PEREMYSHL’
(PRZEMYSL) ON THE EVE OF THE FIRST WORLD WAR
The article analyzes Ukrainian political, social, national and cultural life in Per-
emyshl’ in the beginning of the 20th century. It focuses on the activities of city’s Ukrain-
ian intelligentsia.
Key words: Peremyshl’, intelligentsia, the Ukrainian Greek-Catholic Church, as-
sociations and societies, education.
|