Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів

Дослідним шляхом порівняно методи синтезу похідних 3-гідроксихінолін-4-ону і 3-гідроксинафтиридин-4-ону - структурних аналогів 3-гідроксифлавону, що містять електронодонорні й електроноакцепторні замісники в боковому ядрі. Синтезовано ряд нових похідних флуоресцентних барвників зазначених класів з м...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автори:	Білокінь, М.Д., Ющенко, Д.А., Пивоваренко, О.В., Пивоваренко, В.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2008
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7331
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів / М.Д. Білокінь, Д.А. Ющенко, О.В. Пивоваренко, В.Г. Пивоваренко // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 13-22. — Бібліогр.: 54 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860087766529867776
author	Білокінь, М.Д. Ющенко, Д.А. Пивоваренко, О.В. Пивоваренко, В.Г.
author_facet	Білокінь, М.Д. Ющенко, Д.А. Пивоваренко, О.В. Пивоваренко, В.Г.
citation_txt	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів / М.Д. Білокінь, Д.А. Ющенко, О.В. Пивоваренко, В.Г. Пивоваренко // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 13-22. — Бібліогр.: 54 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Дослідним шляхом порівняно методи синтезу похідних 3-гідроксихінолін-4-ону і 3-гідроксинафтиридин-4-ону - структурних аналогів 3-гідроксифлавону, що містять електронодонорні й електроноакцепторні замісники в боковому ядрі. Синтезовано ряд нових похідних флуоресцентних барвників зазначених класів з метою наступного дослідження їх хімічних і спектральних властивостей. Знайдено оптимальні шляхи для препаративного одержання цільових сполук із замісниками різного типу. Запропоновано новий підхід до синтезу 2-(4'-діалкіламінофеніл)хінолонів і -нафтиридинонів. The efficiency of several synthetic routes leading to the derivatives 3-hydroxyquinolin- and 3-hydroxynaphthyridin-4-one’s was studied. The optimal conditions to the preparation of mentioned classes of dyes with special structure were analyzed and retrieved. A new series of mentioned compounds was synthesized with the purpose of their chemical and fluorescent properties study. A new approach to the synthesis of 4’-dialkylamino-2-aryl derivatives of quinolones and naphthyridones was proposed.
first_indexed	2025-12-07T17:21:00Z
format	Article
fulltext	13 Cинтез флуоресцентних барвників на основі 3�гідроксихінолін�4�онів і 3�гідроксинафтиридин�4�онів М.Д. Білокінь1, Д.А. Ющенко1,2, О.В. Пивоваренко1, В.Г. Пивоваренко1* 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка вул. Володимирська, 64, Київ, 01033, Україна 2 Лабораторія фотофізики біомолекулярних взаємодій Національного центру наукових досліджень Франції, UMR 7175[LC1, Інститут Жильбера Лостріа, факультет фармації університету Луї Пастера, 67401, Іллкірш, Франція Резюме. Дослідним шляхом порівняно методи синтезу похідних 3�гідроксихінолін�4�ону і 3�гідроксинаф� тиридин�4�ону — структурних аналогів 3�гідроксифлавону, що містять електронодонорні й електроноак� цепторні замісники в боковому ядрі. Синтезовано ряд нових похідних флуоресцентних барвників зазначених класів з метою наступного дослідження їх хімічних і спектральних властивостей. Знайдено оптимальні шля� хи для препаративного отримання цільових сполук із замісниками різного типу. Запропоновано новий підхід до синтезу 2�(4’�діалкіламінофеніл)хінолонів і �нафтиридинонів. Ключові слова: 3�гідроксихінолони, 3�гідроксинафтиридинони, внутрішньомолекулярне фотоперене� сення протона, флуоресцентні зонди, нуклеофільне заміщення. www.bioorganica.org.ua Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008) 13—22 Вступ. Флуориметричні методи досліджен� ня мають широке застосування у природничих науках, особливо в їх біологічному секторі. Зо� крема, в останні десятиліття значного поши� рення набув метод флуоресцентних зондів (ФЗ). ФЗ є молекулярними пристроями, які здатні шляхом зміни параметрів власної флу� оресценції інформувати про події в об’єкті на молекулярному рівні. ФЗ дають змогу вивчати природу мікрооточення біомолекул, а також їх конформаційні перетворення і просторову взаємодію. Вагомим кроком у розвитку функ� ціональних можливостей ФЗ стало викорис� тання нового принципу їх дії — явища внут� рішньомолекулярного фотоперенесення про� тона (ВФП, англ. Excited State Intramolecular Proton Transfer, ESIPT [1, 2]). Унаслідок ВФП, після фотозбудження, молекули ФЗ утворю� ють дві таутомерні форми, кожна з яких ви� промінює світло [3]. Оскільки обидві форми значно відрізняються за енергією, у спектрі флуоресценції з’являються дві добре розділе� ні смуги емісії, інтенсивність і положення яких знаходяться в залежності від певних фізико� хімічних параметрів оточення [4]. Як наслідок, дослідник має можливість отримати більший обсяг інформації про об’єкт, оскільки кожна смуга в спектрі ФЗ є окремим інформаційним каналом, який транслює дані про зміни одного чи кількох окремих параметрів стану об’єкта дослідження. Найбільш вивченими представниками флу� оресцентних барвників із такою подвійною емісією є 3�гідроксифлавони (3�ГФ) — сполу� ки природного походження — та їх синтетичні аналоги — 2�гетарил�3�гідроксихромони [5]. У багатьох публікаціях детально описано залеж� ності спектральних властивостей сполук цього класу від будови молекули та природи моле� * Corresponding author. Tel.: +38044�2393312; fax: +38044�2208391 E�mail address: pvg_org@mail.ru © М.Д. Білокінь, Д.А. Ющенко, О.В. Пивоваренко, В.Г. Пивоваренко, 2008 М.Д. Білокінь та ін. 14 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008) кулярного оточення [6�12]. 3�ГФ усе ширше застосовуються як ФЗ для дослідження по� лярності та протонодонорної здатності роз� чинників [13�16], агрегатного стану, гідратова� ності, поверхневого, дипольного і трансмем� бранного потенціалу ліпідних мембран [17�22], а також для визначення аденозинтрифосфату у водних розчинах [23]. Недоліком зазначеного класу барвників є їх відносно низька фото� стабільність [24], що спонукає дослідників до пошуку нових люмінофорів із кращими флуо� ресцентними властивостями. У цій роботі представлено два нові класи флуоресцентних барвників — 3�гідроксихіно� лони (3�ГХ) і 3�гідроксинафтиридони (3�ГН) (рис. 1). 3�ГХ є структурними аналогами 3�ГФ і також зустрічаються у природі. Так, у рос� лині Verongia aerophoba міститься алкалоїд уранідин, який являє собою 3,5,8�тригідрокси� 4(1Н)�хінолон [25]. Відомий алкалоїд джапонін — 3,6�дигідрокси�2�феніл�4(1Н)�хінолон [26] — теж має рослинне походження. Крім того, 4�хінолоновий фрагмент є фармакофорним угрупуванням і входить до складу молекул ок� ремих лікарських препаратів антимікробної [27] та протизапальної дії [28], що також засто� совуються в лікуванні серцевих розладів і гі� пертонії [29]. Хоча синтез окремих представ� ників 3�ГХ і 3�ГН було описано раніше [30�34], їх хімічні та флуоресцентні властивості де� тально не вивчалися. Для 3�ГХ, як і для 3�гідроксифлавонів, та� кож характерне явище ВФП [35, 36]. Нещодав� но розпочате детальне вивчення флуорес� центних властивостей цих барвників [37] ука� зує на значну перспективність цього класу в розробці ФЗ. Маючи в 5�10 разів вищу фото� стабільність, ніж 3�гідроксифлавони, дослід� жувані барвники ряду 3�ГХ демонструють дві смуги емісії, положення та інтенсивність яких залежать від полярності, основності й в’язкос� ті середовища [38]. У зв’язку з цим актуальною є проблема розвитку методів синтезу сполук цього класу. Поставивши за мету одержати серію нових похідних 3�ГХ і 3�ГН, зокрема їх 4’�діалкіл� амінопохідні, що перспективні у плані прак� тичного застосування, ми порівняли відомі ме� тоди синтезу цих сполук, а також здійснили пошук нових шляхів їх отримання. Слід зазна� чити, що досі синтез і властивості 4�діалкіл� амінопохідних 3�ГХ та 3�ГН взагалі не описа� но, хоча ці похідні є найбільш перспективними як з огляду на їх флуоресцентні властивості, так і в напрямку створення нових аналогів природних алкалоїдів і вже відомих лікарсь� ких препаратів на їх основі. Результати й обговорення. Існує ряд прин� ципово різних методів синтезу сполук класу 2� арил�(гетарил)�3�гідроксихінолонів [39�43], проте не всі вони мають практичне значення, оскільки не всі гарантують задовільного вихо� ду кінцевого продукту. Не кожен із них є зруч� ним у синтезі похідної складної будови, коли існує необхідність уведення певних замісників у задані положення молекули. Розглянемо де� тальніше ключові методи. Подібність структур 3�ГФ і 3�ГХ дала змо� гу запровадити подібний метод їх отримання. Гао та співавтори [44] описали синтез 3�гідрок� си�2�арил�4(1Н)�хінолонів через орто�аміно� халкони за схемою, що аналогічна реакції Ал� гара�Флінна�Оямади, яка широко використо� вується в синтезі похідних 3�ГФ [45, 46]. У випадку 3�ГХ, використовуючи на пер� шій стадії синтезу орто�аміноацетофенон 1 та ароматичний альдегід, шляхом їх лужної кон� денсації ми отримали орто�амінохалкони 2а�с із виходами 62�84 % (схема 1). На відміну від орто�гідроксихалконів, які в цих умовах од� разу перетворюються на 3�ГФ [47], орто�амі� нохалкони у процесі окиснення пероксидом водню в умовах реакції Алгара�Флінна�Ояма� ди перетворювалися на епоксиди 3а�с із вихо� дами 51�65 %. Під час подальшого нагрівання N O OH Ar R O O OH Ar N N O OH Ar R 3- 3-3- 1 2 345 6 7 8 1 2 345 6 7 8 1 2 345 6 7 8 500 600 700 0.0 0.3 0.6 0.9 , Рис. 1. Структури флуоресцентних барвників та вигляд їх спектра флуоресценції. епоксидів 3 в етанолі отримано 3�гідрокси�2� феніл�1,2,3,4�тетрагідро�4(1Н)�хінолони 4а�с із виходами 15�20 %. Останні шляхом окиснен� ня пероксидом водню в лужних умовах пере� творено на 2�феніл�3�гідрокси�4(1Н)�хінолони 5а�с із виходами 10�17 %. Помічено, що в біль� шості випадків одразу утворюється відповідна 3�гідроксихінолонова похідна 5, якщо під час перетворення 3→4 тривалість кип’ятіння в етанолі збільшити у 2�3 рази. Такий підхід дає змогу скоротити кількість стадій синтезу та збільшити загальний вихід реакції. Спроби провести пряму окиснювальну гетероцикліза� цію амінохалкону 2 в хінолон 5, як це здійсню� ється у випадку 3�ГФ, виявилися марними. Також за допомогою цього методу виявилося неможливим синтезувати 4’�діалкіламінофе� нілпохідні типу 3, оскільки вони в таких умо� вах переокиснювались до продуктів розпаду хінолонового ядра. Лише за наявності замісни� ка пониженої електронодонорної здатності — 4’�ацетиламіногрупи — вдалося отримати й ідентифікувати похідну 5a. Враховуючи бага� тостадійність методу й відносно низькі виходи продукту, здобуті результати роблять метод ма� лопридатним для використання в синтезі 3�ГХ, особливо у випадку їх 4’�діалкіламінопохідних. Одним із найбільш простих і застосовува� них є метод синтезу 3�ГХ на основі відповід� них фенацилантранілатів 8 [48]. У такому разі вихідними сполуками є доступні похідні ант� ранілової кислоти 6 і фенацилгалогеніди 7. Слід зауважити, що досі похідні нафтиридин� 4�ону синтезували лише в такий спосіб, вико� ристовуючи як вихідну 2�амінонікотинову кислоту [49]. Цей метод було використано на� ми для синтезу переважної більшості описа� них тут 3�ГХ (9b�17g, 19h, 20i) та 3�ГH (18g) із задовільними виходами (схема 2). Як середовище для трансформації фенаци� лантранілатів у цільові хінолони та нафтири� дони ми використовували поліфосфорну кис� лоту [48, 50]. В окремих випадках таке пере� творення відбувалося в лужних умовах, за присутності надлишку поташу, під час нагрі� вання вихідних фенацилантранілатів у сухому N�метилпіролідоні або диметилформаміді [51]. З огляду на останнє нами здійснено спробу проведення синтезу одноколбовим методом, без виділення проміжних естерів 8. Таким чи� ном вдалося досягти збільшення загального виходу реакції в середньому на 15 %, проте і цей метод виявився малопридатним для син� тезу 4’�діалкіламінопохідних, оскільки відпо� відні фенацилброміди неможливо одержати за простою методикою бромування ацетофенонів у діоксані чи льодяній оцтовій кислоті [52]. Ос� танні отримано у дві стадії відповідно до [53]. Cинтез флуоресцентних барвників на основі 3[гідроксихінолін[4[онів і 3[гідроксинафтиридин[4[онів 15www.bioorganica.org.ua NH2 O R" NH2 O R" O N H O OH R" N H O OH R" O NH2 R" O ON H O S Br H2O2/NaOH EtOH EtOH H2O2/NaOH EtOH 80oC KOH/EtOH 1 2a-c 3a-c 4a-c 5a-c R"= a cb Схема 1 Cинтез 3[ГХ за Алгаром[Флінном[Оямадою Cхема 2 Синтез 3[ГХ і 3[ГН із фенацилантранілатів R'' O Br X COOH NH R' R K2CO3 DMF X O O O R" NH R' R PPA X N O OH R' R" R FO S Br O O Cl CH3 NO2Cl + 1200C 6 b-i 7 8 9 b-20i R"= b c d e f 9b: X = CH, R = 6-OH, R' = H; 10b: X = CH, R = 7-COOH, R' = H; 11b: X = CH, R = 5-F, 6-F, R' = H; g h i 15e: X = CH, R = H, R' = H; 16f: X = CH, R = H, R' = CH3; 17g: X = CH, R = H, R' = CH3; 12c: X = CH, R = 7-COOH, R' = H; 13d: X = CH, R = 5-OCH3, 6-OCH3, R' = H; 14d: X = CH, R = H, R' = H; 18g: X = N; R = H, R' = H; 19h: X = CH; R = H, R' = H; 20i: X = CH; R = H, R' = H. З огляду на такі результати довелося шу� кати додаткові способи синтезу 4’�аміно� похідних 3�ГХ із принципово різними за будо� вою замісниками при атомі Азоту. З цією ме� тою ми перевірили кілька варіантів синтезу, серед яких найбільш ефективними виявилися метод відновлення нітропохідної та нукле� офільне заміщення атома Галогену. Відновлення нітропохідної є одним із зруч� них методів отримання 4’�аміно�3�ГХ, оскіль� ки 4’�нітрофенацилбромід є доступною сполу� кою, а перетворення нітрогрупи до аміно� можна здійснити кількома типами реагентів. Найкращі результати здобули під час віднов� лення 4’�нітропохідної 20і залізом у льодяній оцтовій кислоті. За таких умов паралельно відбувалось ацилювання утвореної аміно� похідної, що приводило до найбільш високих виходів продукту реакції 5a. Для отримання діалкіламінопохідних у цьому разі слід було провести додатково стадії кислотного гідролі� зу й алкілування, що, зважаючи на загальну багатостадійність методу, робить його непри� вабливим у синтезі подібних похідних хінолону. Найкращі результати в синтезі 4’�діалкіл� амінопохідних 3�ГХ було здобуто з допомогою методу нуклеофільного заміщення атома Флу� ору в ароматичному ядрі. За цим методом нами використано не лише флуоропохідні 3�ГХ 17g і 3�ГН 18g, але й більш доступні хлоропохідні 19h. Оскільки атом Флуору в ароматичному ядрі значно легше заміщується нуклеофілом, в обраних умовах виявилося набагато доціль� нішим застосовувати флуоропохідні 3�ГХ і 3� ГН. Умови реакції добиралися експеримен� тально на основі відомих методик [54]. Для от� римання 4’�диметиламінопохідних 21�22j ми використовували як амінокомпоненту диме� тилформамід, який за таких умов реакції де� карбонілювався з утворенням диметиламіну. Аналогічним способом із застосуванням N� формілпіперазину одержали сполуку 26m. Отже, метод нуклеофільного заміщення атома Галогену в ароматичному ядрі виявився найбільш ефективним та універсальним у син� тезі 4’�діалкіламінопохідних 3�ГХ і 3�ГН, що містять різні за будовою алкільні замісники. Використання цього методу в поєднанні з од� ноколбовим варіантом синтезу 3�ГХ і 3�ГН дає змогу в дві стадії, виходячи з антранілових кислот, отримувати необхідні похідні з висо� кими загальними виходами (схема 3). Експериментальна частина. Усі розчинни� ки й реагенти (від Aldrich) використовувалися без додаткової очистки. Синтезовані сполуки являли собою кристалічні речовини. Хімічна чистота синтезованих сполук досліджувалася методом тонкошарової хроматографії на плас� тинках «Silufol» 1х10 см без індикатора або з нанесеним флуоресцентним індикатором. При цьому використовувалися системи елюентів хлороформ�метанол 99:1, 98:2, 95:5, 9:1 або чи� стий хлороформ із застосуванням УФ�детекто� ра з довжиною хвилі опромінення 254 і 356 нм. Структура й індивідуальність синтезова� них сполук підтверджена також даними ме� тодів 1Н ЯМР і хромато�мас�спектрометрії. У спектрах 1Н ЯМР фенацилантранілатів 8 при� сутній двопротонний синглет метиленової гру� пи близько 5,40�5,55 м.ч., який відсутній у спектрах кінцевих сполук. Натомість при 11,05�11,70 м.ч. з’являється уширений синглет NH�групи гетероциклу. При переході до спо� лук циклічної будови сигнали ароматичних протонів також зсуваються у слабке поле при� близно на 0,1�0,15 м.ч. Спектри 1Н ЯМР вихід� них 4’�галогенохінолонів 17g, 19h або нафти� ридинону 18g та отриманих з них 4’�діалкіл� амінопохідних 21j�28n також виразно відріз� няються за формою і положенням сигналів протонів бокового фенільного залишку, які зсуваються в сильне поле приблизно на 0,2� 0,3 м.ч. Здобуті результати свідчать про відпо� відність структури синтезованих сполук за� пропонованій. Мас�спектри отримували на приладі «Wa� ters Integrity System» (США), який є комбіна� цією послідовно під’єднаних до рідинного хро� М.Д. Білокінь та ін. 16 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008) Схема 3 Результуюча схема синтезу 4’[амінопохідних 3[ГХ і 3[ГН X O NH OH R K2CO3 Hal O Br X N O OH Hal R X N O OH NAlk2 R HNAlk2 N NH NN N N O DMF 1800 C 7 17-18g, 19h 21j - 28n HNAlk2 = j k l m n 21j: X = CH, R = CH3, 22j: X = N, R = H, 23k: X = CH, R = H, 24k: X = CH, R = CH3, 25l: X = CH, R = CH3, 26m: X = CH, R = CH3, 27n: X = CH, R = CH3, 28n: X = CH, R = H. матографа (Waters 616 Pump), діодно�матрич� ного фотометричного пристрою (PDA — Pho� todiode Array Detector Waters 996) і мас�спек� трометричного детектора (TMD — Thermabe� am Mass Detector). Температури плавлення виміряно на при� ладі PHMK фірми «VEB Analytik» (Дрезден, Німеччина). Спектри 1Н ЯМР записано на спектрометрі фірми «Varian» Mercury�400 з робочою частотою 400 МГц у дейтерохлоро� формі, CF3COOD або DMSO�d6 із використан� ням ТМС як внутрішнього стандарту. УУддооссккооннааллееннаа ммееттооддииккаа ооттррииммаанннняя 33[[HHХХ ззаа ААллггаарроомм[[ФФлліінннноомм[[ООяяммааддооюю ((АА..ФФ..ОО..)).. До розчину 2’�аміноацетофенону 1 (5 ммоль) і від� повідного ароматичного альдегіду (5,2 ммоль) у 2 мл етанолу краплинами при перемішуванні додали 0,5 мл 30%�ного розчину КОН за кім� натної температури. Після закінчення реакції суміш висадили у воду, а утворений осад амі� нохалкону відфільтрували й перекристалізу� вали з етанолу. Потім висушений (гомогенний, за даними ТШХ) продукт 2 розчинили в сумі� ші етанолу та 10%�ного водного розчину NaOН (1:1 за об’ємом) і при перемішуванні в льодяній бані додали 30%�ний перекис водню до утво� рення відповідного епоксиду 3 (ТШХ�конт� роль). Утворену реакційну суміш нейтралізу� вали до рН 7 розведеним розчином оцтової кислоти. Осад, що утворився, відфільтрували й кип’ятили в етанолі протягом 8 год. Після охолодження кінцевий продукт 5 відфільтру� вали та перекристалізували із суміші вода� метанол 1:5. Сумарний вихід склав 47�56 %. N1[[4[(3[Гідрокси[4[оксо[1,4[дигідро[2[ хінолініл)феніл]ацетамід (55aa) отримано за ви� щенаведеною епоксидною схемою А.Ф.О. Ви� хід 56 %, цегляно�червоні кристали. Тпл 281� 283 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 295 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 2,0 (3Н, с, СОСН3), 6,81 (2H, д, J=8,1 Гц, H�3,5), 7,25 (2H, д, J=8,1 Гц, H�2,6), 7,65 (2H, д, J=7,3 Гц, H�3’,5’), 7,77 (2H, м, H�7,8), 8,31 (1H, д, J=8,1 Гц, H�5), 10,05 (1Н, с, NH�Ac), 11,51 (1Н, уш.с, NH). 2[(5[Бромо[2[тієніл)[3[гідрокси[1,4[ дигідро[4[хінолінон (55bb) одержано за вищена� веденою епоксидною схемою А.Ф.О. Вихід 51 %, світло�зелені кристали. Тпл 216�217 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 323 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,22 (2Н, м, Н�3’,7), 7,51 (1Н, т, J=6,9 Гц, Н�6), 7,71 (1Н, д, J=6,4 Гц, Н�4’), 7,76 (1Н, д, J=8,3 Гц, Н�8), 7,82 (1Н, д, J=8,8 Гц, Н� 5), 11,31 (1Н, уш.с, NH). 2[Бензо[b]фуран[2[іл[3[гідрокси[1,4[ дигідро[4[хінолінон (55cc) отримано за вищена� веденою епоксидною схемою А.Ф.О. Вихід 47 %, світло�жовті кристали. Тпл 265�266 °C (з етанолу), LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 278 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO� d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,27 (1Н, т, J=8,1 Гц, Н�7’), 7,35 (1Н, т, J=6,9 Гц, Н�6’), 7,61 (2Н, дд, J1=8,3 Гц, J2=3,1 Гц, Н�5’,8’), 7,74 (2Н, м, Н�3’,8), 7,95 (1Н, д, J=2,1 Гц, Н�6), 8,05 (1Н, д, J=8,7 Гц, Н�5), 11,07 (1Н, уш.с, NH). ЗЗааггааллььннаа ммееттооддииккаа ооттррииммаанннняя ффееннаацциилл[[ ааннттррааннііллааттіівв.. Антранілові кислоти 7 або 2� амінонікотинову кислоту (6 ммоль) розчиня� ють у 4�5 мл диметилформаміду та додають невеликими порціями при перемішуванні свіжопрожарений поташ (6 ммоль). Розчин нагрівають при перемішуванні до 60�65 °С і ви� тримують близько 30 хв. Далі реакційну суміш охолоджують до кімнатної температури, після чого до неї додають відповідний фенацил� бромід (5 ммоль). Реакційний розчин нагріва� ють на киплячій водяній бані протягом 2�6 год (ТШХ�контроль) при перемішуванні, охоло� джують до кімнатної температури і вилива� ють у 30�40 мл холодної води. Осад 8, який ви� пав, відфільтровують, промивають 10 мл води й невеликою кількістю метанолу, висушують. Перекристалізовують із метанолу або аце� тонітрилу. У кожному разі отримують гомо� генний, за даними ТШХ, кристалічний про� дукт, спектр 1Н ЯМР якого відповідає наве� деній на схемі 2 структурі. ЗЗааггааллььннаа ммееттооддииккаа ооддеерржжаанннняя 22[[аарриилл[[33[[ ггііддррооккссии[[44((11НН))[[ххііннооллоонніівв.. Фенацилантранілат 8 (3 ммоль) додають до 6 г поліфосфорної кис� лоти (масове співвідношення P2O5:H3PO4=5:6), реакційну суміш витримують за 120 °С протя� гом 3�4 год на плитці з магнітною мішалкою або протягом 2 год у мікрохвильовій печі. Після охолодження до кімнатної температури вливають 40 мл холодної води і доводять рН розчину до 7�8, додаючи 20%�ний водний роз� чин КОН. Осад, що випав, відфільтровують, промивають водою та метанолом. Сушать на Cинтез флуоресцентних барвників на основі 3[гідроксихінолін[4[онів і 3[гідроксинафтиридин[4[онів 17www.bioorganica.org.ua повітрі за 60�70 °С. Отримані похідні 5 пере� кристалізовують із диметилформаміду з дода� ванням невеликої кількості ізопропанолу. ММооддииффііккооввааннаа ммееттооддииккаа ооддеерржжаанннняя ппооххіідд[[ нниихх 22[[аарриилл[[33[[ггііддррооккссииххііннооллоонніівв.. У круглодон� ній колбі на 25 мл розчиняють при нагріванні (3 ммоль) відповідного фенацилантранілату 8 у 5 мл диметилформаміду й додають 12 ммоль прожареного поташу при перемішуванні. Утворену реакційну суміш кип’ятять протя� гом 0,5�4 год (контроль за ТШХ), після її охо� лодження вливають 40 мл холодної води і до� водять рН розчину до 7�8, додаючи 20%�ний водний розчин НСl. Осад хінолону, який випав, відфільтровують, промивають водою та мета� нолом. Сушать на повітрі при 60�70 °С. Пере� кристалізовують із диметилформаміду з дода� ванням ізопропілового спирту. 2[(5[Бромо[2[тієніл)[3,6[дигідрокси[1,4[ дигідро[4[хінолінон (99bb). Вихід 52 %, зелену� ваті кристали. Тпл 252�253 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 339 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,06 (1Н, дд., J1=8,8 Гц, J2=3,2 Гц, Н�3’), 7,27 (1Н, д, J= 8,1 Гц, Н�7), 7,37 (1Н, д, J=5,3 Гц, Н�4’), 7,67 (1Н, д, J=8,3 Гц, Н�8), 7,82 (1Н, д, J=3,3 Гц, Н� 7), 11,17 (1Н, с, NH). 2[(5[Бромо[2[тієніл)[3[гідрокси[4[оксо[ 1,4[дигідро[7[хінолінкарбокси кислота (1100bb). Вихід 59 %, темно�зелені кристали. Тпл 196� 197 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 367 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,31 (1Н, д, J=4,3 Гц, Н�3’), 7,7 (1Н, д, J=9,2 Гц, Н�8), 7,92 (1Н, д, J=3,1 Гц, Н�6), 8,19 (1Н, д, J=9,8 Гц, Н�4’), 8,48 (1Н, д, J=4,1 Гц, Н�5), 11,35 (1Н, с, NH). 2[(5[Бромо[2[тієніл)[5,6[дифторо[3[ гідрокси[1,4[дигідро[4[хінолінон (1111bb). Вихід 75 %, темно�зелені кристали. Тпл 243�245 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 359 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 6,42 (1Н, д, J=6,3 Гц, Н�3’), 6,77 (1Н, дд, J1=9,3 Гц, J2=5,4 Гц, Н�8), 6,88 (1Н, д, J=6,4 Гц, Н�4’), 7,03 (1Н, д, J=8,1 Гц, Н�5), 11,05 (1Н, с, NH). 2[Бензо[b]фуран[2[іл[3[гідрокси[1,4[дигід[ ро[7[хінолінкарбокси кислота (1122cc). Вихід 42 %, цегляно�жовті кристали. Тпл 147�148 °С, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 322 [M+H]+ (100), спектр 1Н �ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,27 (1Н, т, J=8,1 Гц, Н�6’), 7,35 (1Н, т, J=6,9 Гц, Н�5’), 7,61 (2Н, дд, J1=8,3 Гц, J2=3,1 Гц, Н�4’,7’), 7,74 (2Н, м, Н�3’,8), 7,95 (1Н, д, J=2,1 Гц, Н�6), 8,05 (1Н, д, J=8,7 Гц, Н�5), 11,07 (1Н, уш.с, NH). 2[(5[Хлоробензо[b]фуран[2[іл)[5,6[диме[ токси[3[гідрокси[1,4[дигідро[4[хінолінон (1133dd). Вихід 69 %, жовтогарячі кристали. Тпл 277�278 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 373 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,61 (6Н, с, 2OCH3), 7,39 (2Н, м, Н�7’,4’), 7,62 (1Н, д, J=6,6 Гц, Н�6’), 7,61 (1Н, c, Н�8), 8,12 (1Н, с, Н�3’), 8,21 (1Н, c, Н�5), 11,17 (1Н, с, NH). 2[(5[Хлоробензо[b]фуран[2[іл)[3[гідрокси[ 1,4[дигідро[4[хінолінон (1144dd). Вихід 48 %, жовті кристали. Тпл 282�283 °C, LC/MS: чисто� та >95 %, m/z (Iвідн, %): 313 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,32 (3Н, м, Н�6’,8,4’), 7,51 (1Н, т, J=8,3 Гц, Н�7), 7,72 (1Н, д, J=6,6 Гц, Н�7’), 7,76 (1Н, д, J=8,3 Гц, Н�8), 8,05 (1Н, с, Н�3’), 8,12 (1Н, д, J=8,9 Гц, Н�5), 11,13 (1Н, уш.с, NH). 2[(4[Метилфеніл)[3[гідрокси[1[метил[ 1,4[дигідро[4[хінолінон (1155ее). Вихід 60 %, світ� ло�жовті кристали. Тпл 224�225 °C, LC/MS: чи� стота >95 %, m/z (Iвідн, %): 266 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 2,63 (3H, с, CH3), 3,47 (3H, с, NCH3), 7,14 (2H, д, J=6,9 Гц, H�2’,6’), 7,21 (3H, м, H�3’,5’,6), 7,73 (2H, м, H�7,8), 8,39 (1H, д, J=7,3 Гц, H�5), 11,12 (1Н, уш.с, NH). 2[(4[Метоксифеніл)[3[гідрокси[1[метил[ 1,4[дигідро[4[хінолінон (1166ff). Вихід 59 %, світ� ло�коричневі кристали. Тпл 258�259 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 282 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,58 (3H, с, NCH3), 3,87 (3H, с, OCH3), 7,09 (2H, д, J=7,3 Гц, H�2’,6’), 7,35 (3H, м, H�3’,5’,6), 7,79 (2H, м, H�7,8), 8,33 (1H, д, J=7,1 Гц, H�5), 11,09 (1Н, уш.с, NH). 2[(4[Флуорофеніл)[3[гідрокси[1[метил[ 1,4[дигідро[4[хінолінон (1177gg). Вихід 60 %, світ� ло�коричневі кристали. Тпл 237�238 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 270 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,53 (3H, с, NCH3), 7,41 (1H, т, J=7,1 Гц, Н�7), 7,55 (2H, д, J=7,8 Гц, Н�2’,6’), 7,70 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�3’,5’), 8,30 (2H, м, H�6,8), 8,28 (1H, д, J=6,7 Гц, Н�5), 11,12 (1Н, уш.с, NH). М.Д. Білокінь та ін. 18 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008) 2[(4[Флуорофеніл)[3[гідрокси[1,4[дигід[ ро[1,8]нафтиридин[4[он (1188gg). Вихід 74 %, цег� ляно�червоні кристали. Тпл 271�272 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 278 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, CF3COOD) δ, м.ч. (J, Гц): 7,37 (2H, т, J=8,1 Гц, Н�6), 7,50 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�2’,6’), 7,65 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�3’,5’), 7,77 (2H, м, Н�7,8), 8,31 (1H, д, J=8,1 Гц, Н�5). 2[(4[Хлорофеніл)[3[гідрокси[1,4[дигідро[ 4[хінолінон (1199hh). Вихід 72 %, світло�жовті кри� стали. Тпл 283�284 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 287 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,37 (1H, т, J=7,3 Гц, Н�6), 7,50 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�2’,6’), 7,65 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�3’,5’), 7,77 (2H, м, Н�7,8), 8,31 (1H, д, J=6,7 Гц, Н�5), 11,25 (1Н, уш.с, NH). 2[(4[Нітрофеніл)[3[гідрокси[1,4[дигідро[ 4[хінолінон (2200іі). Вихід 61 %, світло�жовті кри� стали. Тпл 240�241 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 283 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 7,28 (1H, т, J= 7,1 Гц, Н�7), 7,61 (1H, т, J=7,7 Гц, Н�6), 7,72 (1H, д, J=8,1 Гц, Н�8), 8,09 (2H, д, J=7,8 Гц, Н�2’,5’), 8,15 (1H, д, J=6,7 Гц, Н�5), 8,45 (2H, д, J=6,9 Гц, Н�3’,5’), 11,50 (1Н, уш.с, NH). ЗЗааггааллььннаа ммееттооддииккаа ннууккллееооффііллььннооггоо ззаамміі[[ щщеенннняя ггааллооггееннуу вв 44’’[[ппооллоожжеенннніі ббооккооввооггоо яяддрраа 33[[ГГХХ.. Відповідний 4’�галогено�3�гідроксихіно� лон (0,001 моль) подрібнюють у фарфоровій ступці й переносять у скляну ампулу. Додають необхідний амін у рідкому або твердому стані (0,003 моль), ампулу обережно запаюють і ви� тримують протягом 48�96 год за температури близько 180 °С. Після проведення реакції (ТШХ�контроль) вміст капсули переносять у 50 мл води. Осад, що випав, відфільтровують і кристалізують з ацетону. Отримані кристали промивають на фільтрі етанолом тричі по 5 мл і перекристалізовують із диметилформаміду. Вихід становить 49�77 %. 2[(4[Диметиламінофеніл)[3[гідрокси[1[ метил[1,4[дигідро[4[хінолінон (2211jj). Вихід 52 %, жовті кристали. Тпл 292�294 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 295 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,05 (6Н, с, N(CH3)2), 3,53 (3Н, с, NMe), 7,37 (1H, т, J=8,1 Гц, Н�6), 7,50 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�2,6), 7,65 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�3,5), 7,77 (2H, м, Н�7,8), 8,31 (1H, д, J=8,1 Гц, Н�5). 2[(4[Диметиламінофеніл)[3[гідрокси[1,4[ дигідро[1,8]нафтиридин[4[он (2222jj). Вихід 77 %, цегляно�червоні кристали. Тпл 301�302 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 282 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,09 (6H, c, (N(CH3)2), 6,83 (2H, д, J=7,5 Гц, H�3’,5’), 7,34 (2H, м, H�6, OH), 7,75 (2Н, д, J=6,9 Гц, Н�2’,6’), 8,52 (1H, д, J=6,3 Гц, H�7), 8,71 (1Н, д, J=7,7 Гц, Н�5). 3[Гідрокси[2[(4[тетрагідро[1Н[1[піро[ лілфеніл)[1,4[дигідро[4[хінолінон (2233kk). Вихід 55 %, світло�жовті кристали. Тпл 292�293 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 307 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 1,92 (4H, м, CH2�CH2), 3,31 (4H, м, NCH2), 6,68 (2H, д, J=7,4 Гц, H�3’,5’), 7,19 (2H, д, J=7,8 Гц, H�2’,6’), 7,54 (1H, т, J=7,3 Гц, H�7), 7,69 (2H, м, H�6,8), 8,26 (1H, д, J= 8,1 Гц, H�5). 3[Гідрокси[1[метил[2[(4[тетрагідро[1Н[ 1[піролілфеніл)[1,4[дигідро[4[хінолінон (2244kk). Вихід 57 %, світло�жовті кристали. Тпл 301�302 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 321 [M+H]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO� d6) δ, м.ч. (J, Гц): 1,99 (4H, м, CH2�CH2), 3,38 (4H, м, NCH2), 3,58 (3H, с, NCH3), 6,65 (2H, д, J=7,5 Гц, Н�3’,5’), 7,23 (2H, д, J=7,3 Гц, H�2’,6’), 7,38 (1H, т, J=7,1 Гц, H�7), 7,72 (2H, м, H�6,8), 8,28 (1H, д, J=8,3 Гц, H�5). 3[Гідрокси[1[метил[2[(4[піперидино[ феніл)[1,4[дигідро[4[хінолінон (2255ll). Вихід 64 %, яскраво�жовті кристали. Тпл 293�295 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 335 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 1,65 (2Н, с, 4�СН2), 3,06 (8Н, с, 2,3�СН2), 3,41 (3Н, с, NСН3), 6,81 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�3’,5’), 7,25 (2H, д, J=8,1 Гц, Н�2’,6’), 7,65 (1H, т, J=7,3 Гц, Н�7), 7,77 (2H, м, Н�6,8), 8,31 (1H, д, J=8,1 Гц, Н�5). 3[Гідрокси[1[метил[2[(4[піперазино[ феніл)[1,4[дигідро[4[хінолінон (2266mm). Вихід 59 %, яскраво�жовті кристали. Тпл 301�303 °C, LC/MS: чистота >95 %, m/z (Iвідн, %): 336 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 2,85 (4Н, с, 2,6�СН2), 3,36 (4Н, с, 3,4�СН2), 3,53 (3Н, с, NСН3), 6,94 (2H, д, J=7,6 Гц, Н�3’,5’), 7,41 (2H, д, J=8,4 Гц, Н�2’,6’), 7,43 (1H, д, J= 7,1 Гц, Н�7), 7,54 (2H, м, Н�6,8), 8,28 (1H, д, J=7,8 Гц, Н�5). 3[Гідрокси[1[метил[2[(4[морфонілофе[ ніл)[1,4[дигідро[4[хінолінон (2277nn). Вихід 49 %, Cинтез флуоресцентних барвників на основі 3[гідроксихінолін[4[онів і 3[гідроксинафтиридин[4[онів 19www.bioorganica.org.ua цегляні кристали. Тпл 315�316 °C, LC/MS: чис� тота >95 %, m/z (Iвідн, %): 337 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,28 (4H, с, NCH2), 3,57 (3H, с, NCH3), 3,73 (4H, м, OCH2), 6,81 (2H, д, J=8,0 Гц, Н�3’,5’), 7,07 (2H, д, J=8,3 Гц, Н�2’,6’), 7,29 (1H, д, J=7,2 Гц, Н�7), 7,82 (2H, м, Н�6,8), 8,30 (1H, д, J=8,0 Гц, Н�5). 3[Гідрокси[2[(4[морфонілофеніл)[1,4[ дигідро[4[хінолінон (2288nn). Вихід 53 %, світло� жовті кристали. Тпл 304�306 °C, LC/MSD: чис� тота >95 %, m/z (Iвідн, %): 323 [M+1]+ (100), спектр 1Н ЯМР (ТМС, DMSO�d6) δ, м.ч. (J, Гц): 3,22 (4H, с, N(CH)2), 3,77 (4H, м, OCH2), 7,09 (2H, д, J=7,6 Гц, Н�2’,6’), 7,32 (1H, д, J=7,1 Гц, Н�7), 7,81 (2H, м, Н�6,8), 8,40 (1H, д, J=8,2 Гц, Н�5). Висновки. Отже, серед випробуваних спо� собів синтезу сполук класу 3�гідроксихінолону та 3�гідроксинафтиридинону найбільш зруч� ною та ефективною виявилася схема 3, де як синтони використовуються естери антраніло� вих кислот. Цей шлях дає змогу в дві стадії от� римувати цільові сполуки як в умовах кислот� ного, так і основного каталізу. Він має лише один очевидний недолік — необхідність досить тривалої експозиції реакційної суміші за висо� ких температур. Тому в синтезі сполук із тер� молабільними замісниками слід застосовувати шлях окисної гетероциклізації халконів. Син� тезуючи 3�ГХ і 3�ГН із сильними електронодо� норними групами (наприклад, діалкіламінопо� хідні), найкраще спочатку отримати флуоро� похідне, в ароматичному ядрі якого далі за� містити атом Флуору на потрібну групу. Метод окисної гетероциклізації халконів за А.Ф.О. внаслідок його багатостадійності і складності очистки цільового продукту слід застосовува� ти у крайньому разі. Наприклад, коли кінцеву сполуку можна отримати лише з відповідного альдегіду. Нами запропоновано одноколбовий варіант методу А.Ф.О. для 3�ГХ, який дає змо� гу скоротити кількість стадій і збільшити за� гальний вихід цільового продукту. Надійшла в редакцію 05.09.2007 р. М.Д. Білокінь та ін. 20 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008) Synthesis of fluorescent dyes on the basis of 3�hydroxyquinolin�4�ones and 3�hydroxynaphthyridin�4�ones M.D. Bilokin1, D.A. Yushchenko1,2, O.V. Pivovarenko1, V.G. Pivovarenko1 1 Department of Chemistry, Taras Shevchenko National University 64 Volodymyrska Str., Kyiv, 01033, Ukraine 2 Photophysique des Interactions Biomoleculaires, UMR 7175�LC1 du CNRS, Institute Gilbert Laustriat, Faculte de Pharmacie,Universite Louis Pasteur, 67401, Illkirch, France Summary. The efficiency of several synthetic routes leading to the derivatives 3�hydroxyquinolin� and 3�hydro� xynaphthyridin�4�one’s was studied. The optimal conditions to the preparation of mentioned classes of dyes with spe� cial structure were analyzed and retrieved. A new series of mentioned compounds was synthesized with the purpose of their chemical and fluorescent properties study. A new approach to the synthesis of 4’�dialkylamino�2�aryl deriva� tives of quinolones and naphthyridones was proposed. Keywords: 3�hydroxyquinolones, 3�hydroxynaphthyridones, photostability, excited state intramolecular proton transfer, fluorescent probes, fluorescent sensors, nucleophilic substitution. Перелік літератури 1. Haugland R.P. Handbook of Fluorescent Probes and Research Products. 6th Edition, Molecular Probes, Inc. Eugen: OR, 1998. — 676 p. 2. Formosinho S.J., Arnaut L.G. Excited�state proton transfer reactions. II. Intramolecular reactions // J. Pho� tochem. Photobiol., A. — 1993. — Vol. 75. — P. 21�48. 3. Kasha M. Energy transformation in molecular elec� tronic system // J. Chem. Soc., Faradey Trans. — 1986. — Vol. 82. — P. 2379. 4. Lakowicz J.R. Іn Principles of Fluorescence Spect� roscopy // Kluwer Academic / Plenum Publishers, New York, 1999. — 2nd edn. — P. 52. 5. Пивоваренко В.Г. Дизайн флуоресцентних зондів на основі 3�гідроксихромонів та їх аналогів // Ukr. Bioorg. Acta. — 2004. — T. 1, № 1�2. — C. 40�49. 6. Klymchenko A.S., Ozturk T., Pivovarenko V.G., Demchenko A.P. A 3�hydroxychromone with dramati� cally improved fluorescence properties // Tetrahedron Lett. — 2001. — Vol. 42. — P. 7967�7970. 7. Pivovarenko V.G., Wróblewska A., Błazejowski J. The effect of hydrogen bonding interactions between 2� [4�(dimethylamino)phenyl]�3�hydroxy�4H�chromene� 4�one in the ground and excited states and dimethylsul� foxide or methanol on electronic absorption and emission transitions // J. Molec. Struc. — 2004. — Vol. 708. — P. 175�181. 8. Klymchenko S., Pivovarenko V.G., Demchenko A.P. Perturbation of planarity as the possible mechanism of solvent�dependent variations of fluorescence quantum yield in 2�aryl�3�hydroxychromones // Spectrochim. Acta Part A. — 2003. — Vol. 59. — P. 787�792. 9. Bader A.N., Pivovarenko V.G., Demchenko A.P., Ariese F., Gooijer C. Solvent influence on excited�state intramolecular proton transfer in 3�hydroxychromone derivatives studied by cryogenic high�resolution fluo� rescence spectroscopy // Spectrochim. Acta Part A. — 2003. — Vol. 59. — P. 1593�1603. 10. Demchenko A.P., Klymchenko A.S., Pivovaren[ ko V.G., Ercelen S., Duportail G., Mely Y. Multiparame� tric color changing fluorescence probes // J. Fluoresc. — 2003. — Vol. 13. — P. 291�295. 11. Roshal A.D., Grigorovich A.V., Doroshenko A.O., Pivovarenko V.G., Demchenko A.P. Flavonols and crown�flavonols as metal cation chelators. The different nature of Ba2+ and Mg2+ complexes // J. Phys. Chem. A. — 1998. — Vol. 102. — P. 5907�5914. 12. Klymchenko A.S., Ozturk T., Demchenko A.P. Synthesis of furanochromones: a new step in improve� ment of fluorescence properties // Tetrahedron Lett. — 2002. — Vol. 43. — P. 7079�7082. 13. Klymchenko A.S., Ozturk T., Pivovarenko V.G., Demchenko A.P. Modulation of the solvent�dependent dual emission in 3�hydroxychromones by substituents // New J. Chem. — 2003. — Vol. 27. — P. 1336�1343. 14. Klymchenko A.S., Pivovarenko V.G., Demchen[ ko A.P. Elimination of hydrogen bonding effect on the solvatochromism of 3�hydroxyflavones // J. Phys. Chem. A. — 2003. — Vol. 107. — P. 4211�4216. 15. Pivovarenko V.G., Wróblewska A., Błażejowski J. 2�[4�(Dimethylamino)phenyl]�3�hydroxy�4H�chrome� ne�4�one: a H�bond�sensitive fluorescent probe for in� vestigating binary mixtures of organic solvents // Anal. Chim. Acta. — 2005. — Vol. 545. — P. 74�78. 16. Klymchenko A.S., Demchenko A.P. Multipara� metric probing of intermolecular interactions with fluo� rescent dye exhibiting excited state intramolecular pro� ton transfer // Phys. Chem. Chem. Phys. — 2003. — Vol. 5. — P. 461�468. 17. Klymchenko A.S., Duportail G., Ozturk T., Pivo[ varenko V.G., Mely Y., Demchenko A.P. Novel two�band ratiometric fluorescence probes with different location and orientation in phospholipid membranes // Chem. Biol. — 2002. — Vol. 9. — P. 1199�1208. 18. Bondar O.P., Pivovarenko V.G., Rowe E.S. Flavo� nols — new fluorescent membrane probes for studying the interdigitation of lipid bilayers // Biochim. Biophys. Acta. — 1998. — Vol. 1369. — P. 119�130 19. Pivovarenko V.G., Jóźwiak L., Błażejowski J. 2,8� Bis[4�(diethylamino)phenyl]�3,7�dihydroxy�4H,6H� pyrano[3,2�g]chromene�4,6�dione — a new liquid�pha� se�sensitive fluorescent probe utilising intramolecular one� or two�proton transfer phenomena // Europ. J. Org. Chem. — 2002. — Vol. 23. — P. 3979�3985. 20. Klymchenko A.S., Duportail G., Ozturk T., Pivo[ varenko V.G., Mely Y., Demchenko A.P. Novel two�band ratiometric fluorescence probes with different location and orientation in phospholipid membranes // Chem. Biol. 2002. — Vol. 9. — P. 1199�1208. 21. Shynkar V.V., Klymchenko A.S., Mely Y., Dupor[ tail G., Pivovarenko V.G. Anion formation of 4’�(di� methylamino)�3�hydroxyflavone in phosphatidylglyc� erol vesicles induced by HEPES buffer: a steady�state and time�resolved fluorescence investigation // J. Phys. Chem. B. — 2004. — Vol. 108. — P. 18750�18755. 22. Klymchenko A.S., Duportail G., Mely Y., Dem[ chenko A.P. Ultrasensitive two�color fluorescence pro� bes for dipole potential in phospholipid membranes // Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. — 2003. — Vol. 100. — P. 11219�11224. 23. Pivovarenko V.G., Vadzyuk O.B., Kosterin S.O. Fluorometric detection of adenosine triphosphate with 3�hydroxy�4�(dimethylamino) flavone in aqueous solu� tions // J. Fluoresc. — 2006. — Vol. 16 (1). — P. 9�15. 24. Yokoe I., Higuchi K., Shirataki Y., Komatsu M. Photochemistry of flavonoids. III. Photorearrangement of flavonols // Chem. Pharm. Bull. — 1981. — Vol. 29, No. 3. — P. 894�898. 25. Guido C., Salvatore De R., Salvatore De S., Al[ do S., Guido S. The zoochrome of the sponge verongia aerophoba («Uranidine») // Tetrahedron Lett. — 1984. — Vol. 25. — P. 2925�2928. 26. Shinji Funayama, Rioko Tanaka, Yasuhiro Ku[ mekawa. Rat small intestine muscle relaxation alkaloids from orixa japonica // Leaves Biological & Pharmaceu� tical Bulletin. — 2001. — Vol. 24, No. 1. — P. 100. 27. Radl S., Janichova M. Synthesis and antibacterial activity of some 3�hydroxyquinolones // Collect. Czech. Chem. Commun. — 1992. — Vol. 57, No. 1. — P. 188�193. 28. Hooper and J.S. Wolfson. Quinolone antimicrobial agents, ed. D.C. // Am. Soc. Microbiol., Washington, D.C., 2nd edition, 1993. 29. Birch A.M., Davies R.V., Maclean L., Robinson K. Syntheses of flosequinan: a novel 4�quinolone shown to be useful in congestive heart failure // J. Chem. Soc., Perkin Trans. — 1994. — Vol. 1. — P. 387. 30. Yasunori Tsuzuki, Kyoji Tomita, Yuji Sato, Shigeki Kashimoto and Katsumi Chiba. Synthesis and structure�activity relationships of 3�substituted 1,4�di� hydro�4�oxo�1�(2�thiazolyl)�1,8�naphthyridines as no� vel antitumor agents // Bioorganic & Medicinal Che� mistry Letters. — 2004. — Vol. 14. — P. 3189�3193. 31. Evans D.J., Eastwood F.W. Synthesis of an aryl� hydroxytetronimide and of 3�hydroxy�4(1H)�quinolone derivatives // Aust. J. Chem. — 1974. — Vol. 27. — P. 537�542. 32. Ajana W., Feliu L., Alvarez M., Joule J.A. Synthe� sis of two pyranoquinolinones. What is the structure of cherimoline? // Tetrahedron. — 1998. — Vol. 54, No. 17. — P. 4405�4412. 33. Zembower D.E., Aytes S.A. Synthesis of 5,8�di� methoxy�3�hydroxy�4�quinolone, a reported inhibitor of HIV RT, and evidence the original proposed structure was incorrect // Bioorg. Med. Chem. Lett. — 1999. — Vol. 9, No. 4. — P. 543�546. 34. Behrman E.J., Kiser R. Lee, Garas W.F., Behr[ man E.C., Pitt B.M. Conversion of 4�quinolones to 3� hydroxy�4�quinolones via the corresponding sulfates // J. Chem. Res. (S). — 1995. — P. 164�165. 35. Schlenoff J.B., Johnson K.F., Dharia J., Gao F. // 1996 14 pp. U.S. 5.552.551, Cont.�in�part of U.S. 5.258.478. 36. Yushchenko D.A., Bilokin M.D., Pyvovarenko O.V., Duportail G., Mély Y., Pivovarenko V.G. Synthesis and fluorescence properties of 2�aryl�3�hydroxyquinolones, a new class of dyes displaying dual fluorescence // Tetrahedron Lett. — 2006. — Vol. 47. — P. 905. 37. Yushchenko D.A., Shvadchak V.V., Klymchen[ ko A.S., Duportail G., Mely Y., Pivovarenko V.G. 2�Aryl� 3�hydroxyquinolones, a new class of dyes with solvent dependent dual emission due to excited state intramole� cular proton transfer // New Journal of Chemistry. — 2006. — Vol. 30, No. 5. — P. 774�781. 38. Yushchenko D.A., Shvadchak V.V., Bilokin’ M.D., Klymchenko A.S., Duportail G., Mely Y., Pivovarenko V.G. Modulation of dual fluorescence in a 3�hydroxyqui� nolone dye by perturbation of it’s intramolecular proton Cинтез флуоресцентних барвників на основі 3[гідроксихінолін[4[онів і 3[гідроксинафтиридин[4[онів 21www.bioorganica.org.ua transfer with solvent polarity and basicity // Photo� chem. Photobiol. Sci. — 2006. — No. 5. — P. 1038�1044. 39. Spence T.W., Tennant G. The chemistry of nitro� compounds. Part I. Acid�catalysed ring�opening reac� tions of substituted o�nitrophenylethylene oxides invol� ving participation by the nitro�group // J. Chem. Soc. C. — 1971. — P. 3712�3718. 40. Spence T.W., Tennant G. Participation by the nitro�group in the ring�opening reactions of substituted o�nitrophenylethylene oxides // J. Chem. Soc. D. — 1970. — P. 1100. 41. Sword I.P. Reaction of 2,3�epoxy�3�(2�nitrophe� nyl)propiophenone (2�nitrochalcone) with hydrogen chloride // J. Chem. Soc. C. — 1971. — P. 820�823. 42. Venturella et al. Synthesis of quinoline alkaloids. VIII. The synthesis of Japonine // Heterocycles. — 1976. — Vol. 4. — P. 1089�1092. 43. Вележева В.С., Мельман А.И., Польшаков В.И., Анисимова О.С. Новый синтез 2�арил�3�окси(алкок� си)�4�хинолонов расширением цикла 1�ацетил�2� арилметилен�3�индолинонов // ХГС. — 1992. — Т. 2. — С. 279�280. 44. Gao F., Johnson K.F., Schlenoff J.B. Ring closing and photooxidation in nitrogen analogues of 3�hydro� xyflavone // J. Chem. Soc., Perkin Trans. — 1996. — Vol. 2. — P. 269�274. 45. Algar J., Flynn J.P. A new method for the synthe� sis of flavonols // Proc. R. Acad., Sect. B. — 1934. — Vol. 42. — P. 1. 46. Oyamada T.J. A new general method for the syn� thesis of flavonol derivatives // Chem. Soc. Jpn. — 1934. — Vol. 55. — P. 1256. 47. Seshadri T.R., Geissman T.A. In the Chemistry of Flavonoid Compounds. — Pergamon Press, Oxford, 1962. 48. Hradil P., Jirman J. Synthesis of 2�aryl�3�hydro� xyquinolin�4(1H)�ones // Collect. Czech. Chem. Com� mun. — 1995. — Vol. 60, No. 8. — P. 1357�1366. 49. Lopez S.E., Rosales M.E., Salazar J., Urdaneta N., Ferrer R., Angel J.E., Charris J.E. Synthesis of 3�hyd� roxy�2�phenyl�1,8�naphthyridin�4(1H)�one derivatives // Heterocycl. Commun. — 2003. — Vol. 9, No. 4. — P. 345�350. 50. Hradil P., Hlavac J., Lemr K. Preparation of 1,2� disubstituted�3�hydroxy�4(1H)�quinolinones and the influence of substitution on the course of cyclization // J. Heterocycl. Chem. — 1999. — Vol. 36, No. 1. — P. 141�144. 51. Hradil P., Vanecek J., Hlavac J., Sevcik J. Synthe� sis of 2�substituted�6,7�dimethoxy� and 6,7,8�trimetho� xy�3�hydroxyquinolin�4(1H)�ones // Collect. Czech. Chem. Commun. — 1999. — Vol. 64, No. 2. — P. 257� 264. 52. Paul S., Gupta V., Gupta R., Loupy A. Microwave� induced selective synthesis of α�bromo and α,α�dibro� moalkanones using dioxane�dibromide // Tetrahedron Letters. — 2002. — Vol. 44, No. 3. — P. 439�442. 53. Diwu Z., Beachdel C., Klaubert D.H. A facile pro� tocol for the convenient preparation of amino�substitu� ted α�bromo� and α,α�dibromo arylmethylketones // Tetrahedron Letters. — 1998. — Vol. 39, No. 28. — P. 4987�4990. 54. Власов В.М. Нуклеофильное замещение нитро� группы, фтора и хлора в ароматических соединениях // Успехи химии. — 2003. — Т. 72. — C. 764�786. М.Д. Білокінь та ін. 22 Ukrainica Bioorganica Acta 1 (2008)
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7331
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1814-9758
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:21:00Z
publishDate	2008
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
record_format	dspace
spelling	Білокінь, М.Д. Ющенко, Д.А. Пивоваренко, О.В. Пивоваренко, В.Г. 2010-03-29T09:33:59Z 2010-03-29T09:33:59Z 2008 Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів / М.Д. Білокінь, Д.А. Ющенко, О.В. Пивоваренко, В.Г. Пивоваренко // Ukrainica Bioorganica Acta. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 13-22. — Бібліогр.: 54 назв. — укp. 1814-9758 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7331 Дослідним шляхом порівняно методи синтезу похідних 3-гідроксихінолін-4-ону і 3-гідроксинафтиридин-4-ону - структурних аналогів 3-гідроксифлавону, що містять електронодонорні й електроноакцепторні замісники в боковому ядрі. Синтезовано ряд нових похідних флуоресцентних барвників зазначених класів з метою наступного дослідження їх хімічних і спектральних властивостей. Знайдено оптимальні шляхи для препаративного одержання цільових сполук із замісниками різного типу. Запропоновано новий підхід до синтезу 2-(4'-діалкіламінофеніл)хінолонів і -нафтиридинонів. The efficiency of several synthetic routes leading to the derivatives 3-hydroxyquinolin- and 3-hydroxynaphthyridin-4-one’s was studied. The optimal conditions to the preparation of mentioned classes of dyes with special structure were analyzed and retrieved. A new series of mentioned compounds was synthesized with the purpose of their chemical and fluorescent properties study. A new approach to the synthesis of 4’-dialkylamino-2-aryl derivatives of quinolones and naphthyridones was proposed. uk Інститут молекулярної біології і генетики НАН України Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів Synthesis of fluorescent dyes on the basis of 3-hydroxyquinolin-4-ones and 3-hydroxynaphthyridin-4-ones Article published earlier
spellingShingle	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів Білокінь, М.Д. Ющенко, Д.А. Пивоваренко, О.В. Пивоваренко, В.Г.
title	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
title_alt	Synthesis of fluorescent dyes on the basis of 3-hydroxyquinolin-4-ones and 3-hydroxynaphthyridin-4-ones
title_full	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
title_fullStr	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
title_full_unstemmed	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
title_short	Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
title_sort	синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7331
work_keys_str_mv	AT bílokínʹmd sintezfluorescentnihbarvnikívnaosnoví3gídroksihínolín4oníví3gídroksinaftiridin4onív AT ûŝenkoda sintezfluorescentnihbarvnikívnaosnoví3gídroksihínolín4oníví3gídroksinaftiridin4onív AT pivovarenkoov sintezfluorescentnihbarvnikívnaosnoví3gídroksihínolín4oníví3gídroksinaftiridin4onív AT pivovarenkovg sintezfluorescentnihbarvnikívnaosnoví3gídroksihínolín4oníví3gídroksinaftiridin4onív AT bílokínʹmd synthesisoffluorescentdyesonthebasisof3hydroxyquinolin4onesand3hydroxynaphthyridin4ones AT ûŝenkoda synthesisoffluorescentdyesonthebasisof3hydroxyquinolin4onesand3hydroxynaphthyridin4ones AT pivovarenkoov synthesisoffluorescentdyesonthebasisof3hydroxyquinolin4onesand3hydroxynaphthyridin4ones AT pivovarenkovg synthesisoffluorescentdyesonthebasisof3hydroxyquinolin4onesand3hydroxynaphthyridin4ones

Синтез флуоресцентних барвників на основі 3-гідроксихінолін-4-онів і 3-гідроксинафтиридин-4-онів

Репозитарії

Схожі ресурси