Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.)
Визначено вплив козацького ідеалу та соборності українських земель на формування ідеології українського національно-визвольного руху новітньої доби, розглянуто процес відродження козацтва у 1917–1919 рр., співробітництво УСС та вільнокозацьких організацій у добу Гетьманату. The article explores the...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73342 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) / В. Бондаренко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 396-402. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859686006967500800 |
|---|---|
| author | Бондаренко, В. |
| author_facet | Бондаренко, В. |
| citation_txt | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) / В. Бондаренко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 396-402. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Визначено вплив козацького ідеалу та соборності українських земель на формування ідеології українського національно-визвольного руху новітньої доби, розглянуто процес відродження козацтва у 1917–1919 рр., співробітництво УСС та вільнокозацьких організацій у добу Гетьманату.
The article explores the influence of the Cossack ideal and the idea of the unity of
Ukrainian territories on the Ukrainian national liberation movement ideology. It analyzes
the process of the Cossack revival in 1917–1919 and the cooperation of the Ukrainian
Sich Riflemen with the Free Cossacks during the Hetmanate.
|
| first_indexed | 2025-11-30T22:31:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009396
Володимир Бондаренко
Вільнокозацький рух у наддніпрянській
україні та зунр(1918–1919 рр.)
Визначено вплив козацького ідеалу та соборності українських земель на фор-
мування ідеології українського національно-визвольного руху новітньої доби, роз-
глянуто процес відродження козацтва у 1917–1919 рр., співробітництво УСС та
вільнокозацьких організацій у добу Гетьманату.
Ключові слова: Вільне козацтво, Січові Стрільці, соборність, національно-
визвольний рух.
Національна ідея є певним комплексом вірувань, національного світобачення
і розуміння, своєрідним духовно-інтелектуальним потенціалом нації, людини. Це
явище рухливе, динамічне і певною мірою мінливе. Воно змінювалося на різних
етапах історичного розвитку. Безумовним є те, що в часи козацтва національна ідея
почала формуватися, а козацький ідеал став її частиною. Соборність у такому вимі-
рі як об’єднаність, цілісність, неподільність земель України виникає також у часи
козацтва. Відродження у період національно-визвольних змагань 1917–1923 рр.
ґрунтувалося на ідеї соборності. Актуальною залишається проблема соборності й
на сучасному етапі державотворення. Козацькі організації сучасної України беруть
активну участь у боротьбі за єдність і неподільність України. Важливим є й те, що
історичний досвід 1918–1919 рр. залишається маловідомим для широкої громад-
ськості й навіть науковців. Тому ми вважаємо за необхідне зупинитися на участі
вільнокозацького руху у національно-визвольній боротьбі на західноукраїнських
землях та втілення ідеї соборності у боротьбі за незалежність України.
Дослідження вільнокозацького руху почалося на початку 20-х рр. XX ст. піс-
ля поразки боротьби за незалежність України. У перших дослідженнях Р. Бориса1,
О. Бантиш-Каменського2, А. Жука3, підкреслювалася роль ідеї соборності у фор-
муванні ідеології Вільного козацтва. Вплив Січового руху на формування вільно-
козацьких організацій у Наддніпрянській Україні розглядається у брошурі партії
соціалістів-самостійників4. Значний фактичний матеріал подається у розвідках
Ю. Липи, активного учасника вільнокозацького руху в Одесі в 1917–1919 рр.5.
Після Другої світової війни активні учасники вільнокозацьких організацій
присвятили багато статей ролі ідеї соборності в ідеології руху. Вони також зверну-
ли увагу на участь вільних козаків у боротьбі Карпатської України, ОУН–УПА. Се-
ред таких робіт необхідно зазначити публікації в журналах “Українське козацтво”
і “Вісті Комбатанта”. Це роботи І. Цапка6, А. Кущинського7, Ю. Тамарського8.
Радянські науковці визначали Вільне козацтво, Січових стрільців, УГА як
буржуазно-націоналістичні формування. Історики УРСР вважали, що вони па-
397Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР
плюжать історичне минуле козацтва. Критик ідеології українського “буржуазно-
го націоналізму” В. Євдокименко писав: “…Однією з провідних ідей українських
буржуазних націоналістів була ідея про “золотий вік” в історії України в період
існування Запорізької Січі. Вони на всі лади оспівували козацькі вольності, геть-
манське самоврядування, закликаючи повернутись до патріархальних форм сус-
пільного життя…”9. Надалі робився висновок про повернення до часів феодаліз-
му і реакційність відродження козацтва у часи Української революції.
На початок 90-х рр. XX ст. з’явилися нові дослідження українських істориків,
присвячені ідеології, характеру, діяльності Вільного козацтва. Привернемо увагу
до робіт В. Голубка 10, П. Захарченка11, В. Лободаєва12. Нові підходи до проблеми
розглянуті у нарисі В. Верстюка13. Певну увагу зв’язкам вільнокозацького руху та
ЗУНР приділила у своїй розвідці О. Бачинська14.
Таким чином, у дослідженні вільнокозацького руху у 1917–1923 рр. зробле-
но певний поступ. Недостатньо вивченими залишаються аспекти проблеми ролі
соборності в ідеології Вільного козацтва та спільної боротьби українців за неза-
лежність держави під час національно-визвольних змагань. У статті аналізується
роль козацького ідеалу та соборності всіх українських земель у формуванні іде-
ології українського національно-визвольного руху новітньої доби, розглядається
вплив західноукраїнських громадсько-політичних рухів на відродження козацтва
у 1917 р., досліджується співробітництво УСС та вільнокозацьких організацій у
добу Гетьманату, наводяться факти допомоги Вільного козацтва збройній бороть-
бі ЗУНР проти польських окупантів.
У 60–80-х рр. XІX ст. під впливом національного руху в Наддніпрянській
Україні на Галичині з’являється народовський напрямок. Головним чином це були
представники студентської молоді. У 1861 р. вони створили товариство “Січ”. Мо-
лодь захоплювалася славним минулим козацтва. Члени товариства носили козаць-
кі шапки, вишиті сорочки, шаровари, слухали та співали козацькі пісні. Під час зі-
брань вивчалися історичні твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова з історії
козацтва. Згодом подібні товариства з’явилися у Відні та на Буковині.
Про вплив козацької ідеї на західноукраїнський визвольний рух свідчить поя-
ва у 1900 р. фізкультурно-спортивної організації “Січ”. Символіка організації – ма-
линові стрічки, прапори – підкреслювала зв’язок з козацтвом. Посади в організації
мали також козацькі назви. Головним завданням Українського січового союзу було
патріотичне виховання на основі історичних традицій козацтва. І коли в 1913 р.
виникла стрілецька секція “Січ”, її членів стали називати січовими стрільцями.
Ще одна дитячо-молодіжна організація “Пласт” навіть свою назву отримала від
козаків-розвідників на Запорізькій Січі. Її представники також вступили до січово-
го стрілецтва. З іншого боку, діячі національного руху з Наддніпрянської України
мали тісні зв’язки з Галичиною та Буковиною. Багато хто з них був дописувачем
до західноукраїнських періодичних видань. Значна кількість українців емігрувала
до Галичини і Буковини після поразки революції 1905–1907 рр. Наслідком тісних
зв’язків стало виникнення товариств “Просвіти” у Наддніпрянській Україні.
Однією з перших у Катеринославській губернії виникла “Просвіта” у селі
Мануйлівці, яку очолив селянин Федір Хомич Сторубель – нащадок давнього ко-
зацького роду. Він побував 6 липня 1912 р. на Шостому Січовому святі у Сняти-
398 Володимир Бондаренко
ні, де ознайомився з роботою товариства “Січ” і мав зустріч з К. Трильовським15.
Набутий у Галичині досвід Голова мануйлівської “Просвіти” використав у 1917 р.
під час створення Новомосковського куреня Вільного козацтва. Нагадував Січо-
ве свято навіть парад, організований на честь проголошення УНР, який відбувся в
Новомосковську 21 листопада 1917 р. У ньому взяли участь представники громад-
ських організацій, політичних партій, Ради робітничих і солдатських депутатів.
Організаторами виступили “Просвіта” та Вільне козацтво на чолі з Ф. Сторублем.
Парад проходив біля Троїцького собору – відомої архітектурної пам’ятки, де зна-
ходилися стародавнє Запорозьке Євангеліє та ікони. У молебні взяли участь ченці
Самарсько-Миколаївського монастиря, святині, закладеної запорозькими козаками.
Від імені осередку Вільного козацтва з привітальним словом виступили Ф. Стору-
бель і М. Язиковський. Під час параду населення вітало козацькі формування як
представників українського війська, а їх отамана – як представника УЦР16.
Багато західних українців, полонених або евакуйованих у 1914–1915 рр. на
землі Наддніпрянської України, брали активну участь у відродженні козацтва. В
Олександрівську (м. Запоріжжя) значну роль відіграв галичанин Скасків (Осад-
чий). Він прославився на всю Катеринославську губернію як добрий промовець і
згодом був обраний до Трудового Конгресу на селянському губерніальному з’їзді17.
Відомий український військовий діяч Т. Янів проводив військовий вишкіл “Одесь-
кої Січі”, а в січні 1918 р. разом з двома сотнями вільних козаків діяв під Крута-
ми, у 1918–1919 рр. керував вільнокозацькими формуваннями на Півдні України.
Одеські січовики під керівництвом Ю. Липи у 1917 р. перейняли Статут УСС та з
виховною метою вивчали книгу О. Назарука “Слідами запорожців”.
Новий етап у бойовому співробітництві УСС і вільнокозацьких формувань
почався у березні–квітні 1918 р. під час наступу австро-німецьких військ на Укра-
їну. П. Франко та М. Заклинський у своїх спогадах писали про значну допомогу
організації Вільного козацтва Олександрівського повіту (наприклад, с. Біленько-
го – тепер Запорізька область) у проведенні розвідки та бойових операціях під час
звільнення повітового центру18.
Наступ австро-німецьких військ допоміг військам УНР звільнити територію
України від більшовицьких військ. Мир між Україною та Центральними держава-
ми був укладений не через сентиментальні чи гуманітарні причини, а виходячи з
державних інтересів. Новим союзникам, особливо Австрії, після кількох років ві-
йни загрожував голод, і український хліб їм був вкрай необхідним. Тому й мир у
Бресті дехто називав “хлібним миром”. Наприклад, австрійське Міністерство за-
кордонних справ 3 квітня 1918 р. надіслало телеграму до графа Форгача, де йшло-
ся про неминучу голодну катастрофу в Австрії, якщо негайно не прийде 50 тисяч
вагонів із збіжжям з України19. Така позиція австро-угорського уряду є важливою
для дослідження вільнокозацького руху на Півдні України, бо згідно з військовою
Конвенцією між Центральними державами, австрійські війська мали перебувати
на Волині, Поділлі, Катеринославщині, Херсонщині, включно з містом Одесою,
а німці – в інших губерніях, включно з Таврійською та Кримським півостровом.
У серпні 1918 р. австрійська Східна армія в Україні налічувала чотири корпуси і
дві самостійні дивізії, а німецька мала двадцять дивізій. Присутність такої великої
військової сили мусила вплинути на внутрішні відносини в Україні.
399Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР
Вивозити продукти до Австро-Угорщини було досить складно через те, що
уряд Центральної ради не міг опанувати ситуації, що склалася у провінціях без
кваліфікованої цивільної адміністрації. По селах діяли революційні комітети і се-
лянські спілки, які своїм завданням вважали поділ поміщицьких десятин згідно з
ІІІ і ІV Універсалами і відбирали землю навіть від заможніших селян. У поміщи-
ків конфіскували маєтки, але бідні селяни не мали змоги засівати землю повністю.
Багато з них не бажали цього робити, бо були переконані, що у воєнний час нічого
не зможуть купити за продану сільськогосподарську продукцію.
Становище ускладнювалося ще й тим, що поміщики, які активно підтри-
мували окупаційні війська та переворот 29 квітня 1918 р., намагалися повернути
свою приватну власність і отримати контрибуцію за збитки. Великі землевласни-
ки переконували австрійське командування, що тільки їх підтримка забезпечить
окупаційним військам значну кількість хліба. Такі переконування давали свої на-
слідки. В одному з документів австрійського уряду зазначалося, що селяни мають
землю, великі запаси хліба та переважають у населенні України. Без впроваджен-
ня приватної власності на землю неможливо забрати хліб силою. Все це призвело
до насильницьких дій. Австрійські війська, які були різнонаціональні та недис-
ципліновані, проводили безперервні обшуки та реквізиції. Селянин з села Терпін-
ня (тепер Запорізька область) П.Ф. Шевцов про ці часи розповідав: “У нашому
селі було забрано 50 відсотків запасів хліба, не менш 3–5 тисяч возів збіжжя, так
як рік був врожайним. Вони (австрійці) забрали 300–400 голів великої рогатої ху-
доби, 500 добрих коней, фактично всіх овець забрали, а курячі яйця брали не ра-
хуючи, навіть сухофрукти, і ті забрали. Я вже не кажу про різні дрібниці, які не
соромлячись також забирали”20. Це тільки один приклад грабіжницької політики
австро-угорських військ. Насильства та грабунки здійснювали і каральні загони,
наймані поміщиками.
Прикладом такої політики стали події у с. Глодоси Єлизаветградського по-
віту Херсонської губернії. Організація Вільно го козацтва у цьому містечку, до
якої входило понад 600 козаків, виникла в грудні 1917 р. Її очолювали її Ф. Ме-
лешко, В. Недайкаша, брати Шевченки. У 1918–1922 рр. вільнокозацький осе-
редок контролював фактично значну частину Єлизаветградського повіту і північ
Херсонського (сучасні південні райони Кіровоградщини та північ Миколаївської
області). За запеклістю та тривалістю боротьби цей район можна порівняти з ві-
домим Холодним Яром.
Одного дня, за спогадами Ф. Мелешка, до містечка прибув каральний загін
на чолі з небожем поміщика Ковальова. Всіх мешканців зігнали до приміщення
управи. На них спрямували кулемети та гвинтівки і запропонували заплатити ве-
лику контрибуцію. Люди мовчали, не погоджуючись. Коли почали стріляти над
головами, чоловіки вирішили заплатити, і за годину була зібрана величезна сума
грошей. Для людей це було чимось незрозумілим і жахливим, адже перша спра-
ва Вільного козацтва – захист панських маєтків від грабунків. Майно було збере-
жене, а більшовицьких агітаторів та їх прибічників, які закликали до пограбуван-
ня – розстріляно21.
У цьому випадку козаки знайшли захист у братів-галичан, що входили до
складу австро-угорського війська. Це були Українські січові стрільці на чолі з Віль-
400 Володимир Бондаренко
гельмом Габсбургом (Василь Вишиваний). У квітні 1918 р. УСС познайомилися з
Вільними козаками під час наступу на Олександрівськ. Перебування в місті впро-
довж двох місяців 1918 р. зміцнило дружбу між галичанами і козаками. В. Габсбург
згадував: “...Територія Запорожжя має несподівано свідоме українське населення.
Я говорив з селянами, особливо в околицях Царицинського кута, і переконався,
що традиція українського козацтва там дуже жива. В усім пробивається у них та
старина. Багато (хто) оповідає, що його дід чи прадід був на “Січі”. Кожний гор-
диться цим, що він з вольного козацького роду. В тім часі була там розвинена ор-
ганізація “Вільного козацтва” під проводом члена УНР отамана Олівера (властиво
– Оліфер), з яким я гарно жив. Ця організація могла мати коло десяти тисяч чле-
нів. Була це майже виключно кавалерія з добрими кіньми. Мали і броневики, які
забрали у відступаючої російської армії. “Вільне козацтво” було проти гетьмана,
але за Центральну Раду”22.
Після передислокації групи УСС на Херсонщину (під Єлизаветград) зв’язки з
Вільним козацтвом не перервалися. М. Михайлик згадував про неодноразові зустрі-
чі з В.Старосольським, який допоміг козакам уникнути арештів і зберегти зброю.
Після подій у Глодосах Ф. Мелешко виїхав до Єлизаветграда, де створив делега-
цію з представників інтелігенції та військових, до якої входили полковник Виль-
чинський, професор Дахно, сотник Вербицький. Вони поїхали на штаб-квартиру
УСС у с. Масляниківку, де їх прийняв Василь Вишиваний і пообіцяв допомогти.
Дотримавши свого слова, він конфіскував гроші та заарештував М. Ковальова. Але
той, маючи зв’язки у протофісів та вищому австрійському командуванні, швидко
звільнився з ув’язнення, однак більше і контрибуції не збирав.
Восени 1918 р. після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки,
Голова Одеського Національного союзу Іван Луценко та Голова Одеської Україн-
ської національної Ради Петро Климович видали відозву до мешканців Одеси і ці-
лої Херсонщини, в якій закликали надати термінову допомогу братам-галичанам.
У відозві зазначалося:
Закласти в Одесі для Корпусу оборони Галичини “Одеський Гайдамацький
загін”.
Закласти другий загін поза Одесою на Поділлі.
Закласти “Одеський фонд допомоги Галичині”.
Звернутися до українського громадянства поза Одесою з закликом напра-
вити добровольців і жертви в вище названі місця Одеської організації допомоги
Галичині…”. 17 листопада військова комісія на чолі з полковниками Захаріним і
Луценко прибула до Львова, звідки вже почали надходити телеграми про надан-
ня негайної допомоги. Одна з них – до Одеси від І. Луценка: “Одеса. Українська
Рада. Висилайте на Підволочиськ і Львів якнайшвидше вояків, хоч би без зброї,
залізничників і шоферів”23.
Без сумніву, саме Одеські козацькі загони допомагали у боротьбі за незалеж-
ність ЗУНР. Саме вони стали основною силою на полях війни за Українську Дер-
жаву під Львовом і Києвом.
Отже, козацький ідеал та ідея соборності українських земель – невід’ємна
частина національної ідеї. Український національно-визвольний рух на західно-
українських землях, особливо товариство “Січ”, вплинули на відродження коза-
401Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР
цтва у Наддніпрянській Україні. Галичани і буковинці були серед організаторів
вільнокозацького руху. У 1918 р. вільні козаки і січове стрілецтво налагодили бо-
йову співпрацю. Ідея соборності, притаманна ідеології Вільного козацтва, знайшла
своє практичне застосування у військовій допомозі ЗУНР. Все це сприяло форму-
ванню єдиної модерної української нації.
1 Борис р. Вільне козацтво: Ідея озброєного народу в 1917 р. на Україні. – Львів, 1934. – 30 с.
2 Бантиш-каменський о. До історії козацького руху на Україні в 1917–1918 рр. – Біла Церква,
1923. – 29 с.
3 Жук а. Вільне козацтво // Український Скиталець. – 1923. – Ч. 1. – С. 56–57; Ч. 2. – С. 38–40;
Ч. 3. – С. 30–32; Ч. 4. – С. 30–32; Ч. 5. – С. 49–50; Ч. 7. – С. 37–39; Ч. 9–10. – С. 41–43; Ч. 19–20.
– С. 49–56; Ч. 21–22. – С. 41–43.
4 Українська партія самостійників-соціалістів (У.Н.П.): Українська революція (1917–1919).
Діяльність партії с.-с. в зв’язку з політичними подіями в Україні за час 1901–1919. Ідеологія
програм і статут партії. – Відень–Київ, 1920. – 88 с.
5 Липа Ю. Галичани над морем. 1917–1918 рр. // Просвіта: альманах-календар. – Львів, 1995.
– С. 121–126.; Його ж. Одеська “Січ” // Українське козацтво. – 1972. – № 3. – С. 13–14.
6 Цапко І. Роля Вільного Козацтва у визвольній боротьбі (З нагоди 50-річного Ювілею
Українських Збройних Сил ) // Вісті комбатанта . – 1967. – № 5 – 6. – С. 19–25.
7 кущинський а. Традиційна національна державницька сила (з нагоди 60 років існування УВК)
// Українське козацтво. – 1977. – № 4. – С. 5–9.
8 Тамарський Ю. Українське Вільне Козацтво // Вісті Комбатанта. – 1962. – № 1. – С. 28–31.
9 Євдокименко В.Ю. Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму. – К.: Наук.
думка, 1967. – С. 136.
10 Голубко В. Армія УНР 1917–1918 рр. – Львів: Кальварія, 1997. – 275 с.
11 Захарченко П. Селянська війна в Україні: рік 1918. – К., 1997. – 188 с.
12 Лободаєв В.М. Українське Вільне козацтво (1917–1918 рр.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 /
Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 216 с.
13 Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К.: Вид.
дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – Т. 2. – 724 с.
14 Бачинська о.а. Одеса козацька: Наукові нариси. – Одеса, 2000. – 147 с.
15 Чабан М.П. Діячі Січеславської “Просвіти” (1905–1921). Біобібліографічний словник. –
Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002. – 536 с. – С. 423–424.
16 джусов а.Б. История Новомосковска. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С. 113–115.
17 Магалевський Ю. В Олександрівську на Запоріжжі // Календар-альманах “Дніпро” на 1929 р.
– Львів, 1928. – С. 106–121.
18 Франко П. Бій в Олександрівську // Літопис Червоної Калини. – 1939. – № 7. – С. 17–18.;
Заклинський М. Наступ УСС-ів на Олександрівськ 1918 р. // Історичний календар-альманах
Червоної Калини на 1932 р. – Львів, 1931. – С. 46–50.
19 нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993. – С. 121–123.
20 Михайлов Б.д. Мелітополь: природа, археологія, історія. – Запоріжжя: Дике Поле, 2002. –
С. 135.
21 Михайлик М. Українське село в часи національної революції (Спомини з часів боротьби за
визволення одного села) (З рукописів бл. п. пор.) // Літопис Червоної Калини. – 1934. – № 1. –
С. 10–13; № 2. С. 5–9.; Мелешко Ф. Глодоси в часи національної революції // Літопис Червоної
Калини. – 1934. – № 7–8. – С. 20–24.
22 ЦДАВО. – Ф. 1429. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 61. 66 зв.
23 Литвин М. Свято зріднених сердець // Старожитності. – 1993. – № 5–6. – С. 7–8.
402 Володимир Бондаренко
Volodymyr Bondarenko. THE FREE COSSACKS IN DNIEPER UKRAINE
AND THE ZUNR (1918–1919)
The article explores the influence of the Cossack ideal and the idea of the unity of
Ukrainian territories on the Ukrainian national liberation movement ideology. It analyz-
es the process of the Cossack revival in 1917–1919 and the cooperation of the Ukrain-
ian Sich Riflemen with the Free Cossacks during the Hetmanate.
Key words: the Free Cossacks, the Sich Riflemen, unity, national liberation move-
ment.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73342 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:31:33Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бондаренко, В. 2015-01-09T12:40:45Z 2015-01-09T12:40:45Z 2009 Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) / В. Бондаренко // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 396-402. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73342 Визначено вплив козацького ідеалу та соборності українських земель на формування ідеології українського національно-визвольного руху новітньої доби, розглянуто процес відродження козацтва у 1917–1919 рр., співробітництво УСС та вільнокозацьких організацій у добу Гетьманату. The article explores the influence of the Cossack ideal and the idea of the unity of Ukrainian territories on the Ukrainian national liberation movement ideology. It analyzes the process of the Cossack revival in 1917–1919 and the cooperation of the Ukrainian Sich Riflemen with the Free Cossacks during the Hetmanate. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Військово-політичні аспекти Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) The Free Cossacks in Dnieper Ukraine and the ZUNR (1918–1919) Article published earlier |
| spellingShingle | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) Бондаренко, В. Військово-політичні аспекти |
| title | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) |
| title_alt | The Free Cossacks in Dnieper Ukraine and the ZUNR (1918–1919) |
| title_full | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) |
| title_fullStr | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) |
| title_full_unstemmed | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) |
| title_short | Вільнокозацький рух у Наддніпрянській Україні та ЗУНР (1918–1919 рр.) |
| title_sort | вільнокозацький рух у наддніпрянській україні та зунр (1918–1919 рр.) |
| topic | Військово-політичні аспекти |
| topic_facet | Військово-політичні аспекти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73342 |
| work_keys_str_mv | AT bondarenkov vílʹnokozacʹkiiruhunaddníprânsʹkíiukraínítazunr19181919rr AT bondarenkov thefreecossacksindnieperukraineandthezunr19181919 |