УГА: бойова характеристика
Проаналізовано структуру та озброєння Української Галицької армії в 1918 – 1919 рр. In article were analysed the structure and armament of Ukrainian Galician army in 1918–1919.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73343 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | УГА: бойова характеристика / П. Ткачук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 403-408. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859659696566173696 |
|---|---|
| author | Ткачук, П. |
| author_facet | Ткачук, П. |
| citation_txt | УГА: бойова характеристика / П. Ткачук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 403-408. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Проаналізовано структуру та озброєння Української Галицької армії в 1918 – 1919 рр.
In article were analysed the structure and armament of Ukrainian Galician army
in 1918–1919.
|
| first_indexed | 2025-11-30T09:20:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
403Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009
Павло Ткачук
УГА: бойовА хАрАктеристикА
Проаналізовано структуру та озброєння української Галицької армії в 1918 –
1919 рр.
Ключові слова: українська Галицька армія, українська-польська війна, озбро-
єння.
Об’єктивну характеристику галицькій піхоті дав визначний військовий іс-
торик українського війська Лев Шанковський, колишній її старшина і учасник
визвольних змагань: “Піхота була найважливішим, але й найчисленнішим родом
зброї УГА. Вона творила 66,3 % стану всієї УГА. Для порівняння подамо, що
під кінець Першої сві тової війни піхота в німецькій армії творила 40% стану
всієї німецької армії, у французькій армії – 50,4% і в австрійській армії 56,1.
Відношення піхоти до інших родів зброї в УГА ще найбільше подібне до росій-
ської армії, в якій піхота творила 66,7% всієї армії”. Л. Шанковський наголошував,
що галицька піхота кращою була в наступі, ніж в обороні, і що “вояки УГА були
теж міткі стрільці, крім того, виділялися ще й підприємчивістю та зарадністю,
малою вибагливістю та видержливістю в маршах..., вирізнялися карністю і дис-
циплінованістю”1.
Організаційно-структурні схеми піхотних частин і підрозділів, які складалися
від перших днів Листопадового 1918 р. повстання, утворення Західно-Української
Народної Республіки у ході війни зазнали кілька змін. Вищими оперативно-
тактичними одиницями на першому етапі українсько-польської війни були бойові
групи. Кожна з 17 груп носила найменування місцевостей створення або її коман-
дирів: “Угнів”, “Старе Село”, “Щирець”, “Хирів” чи В. Секунди, Ю. Головінського,
А. Долуда та інші. Групи існували до січня 1919 р. і зазвичай складалися з 2–4 ку-
ренів, проте деякі мали й більше. Наприклад, група “Щирець” отамана А. Бізанца
на початку січня 1919 р. об’єднала п’ять піших куренів, з яких утворено два полки.
Зокрема, 2-й полк сотника М. Дибуляка складався з трьох стрілецьких куренів
четарів С. Рибачевського, П. Рогушевського та Ананія Степаніва (брата відомої
національної героїні Олени Степанівни)2.
Основною тактичною одиницею армії був стрілецький курінь (батальйон).
Всього їх нараховувалося 50, і саме з них згодом у ході реорганізації війська скла-
дали групи, полки і бригади. Курінь (за австрійською схемою) нараховував 4 стрі-
лецьких і кулеметна сотні. Сотня мала три стрілецькі та кулеметну чети. Були
також кулеметну сотню, з четвертою гранатометною четою, або четою піхотних
гарматок, яку називали четою “боротьби зблизька”. Щоправда, таких було мало –
лише у бригадах УСС та 2-ї і 5-ї3.
404 Павло Ткачук
У ході реорганізації полків і бригад улітку 1919 р. для піхоти впровад жувалася
однорідна організаційна структура – курінь складався з трьох стрілецьких і куле-
метної сотень, стрілецька сотня з трьох чет, які ділилися на три рої. Четверта чота
була кулеметною й озброювалася легкими кулеметами зразка “Льюіс” чи “Кольт”.
Кулеметна сотня складалася з 3–4 чет важких кулеметів, у кожній з них було
два кулемети системи “максим”. Щоправда, деякі курені мали більшу кількість
кулеметів, зокрема в бригадах УСС, 5-ї та 10-ї – по 254. Отже, організація куренів
пройшла еволюцію від перших схем, успадкованих від австрійської армії пробойо-
вих (штурмових) куренів чисельністю до 1300 вояків до зразків Наддніпрянської
армії. Але перша схема виявилася в УГА надзвичайно живучою й практично збе-
реглася до кінця існування армії 1920 р. Їх бойова вартість була вищою за наддні-
прянських, особливо бригади УСС. Наприклад, її 1-й курінь поручника О. Івановича
мав 24 кулемети, що у 2–3 рази перевищувало їх кількість у куренів Армії УНР.
Важливе значення для їх боєздатності мало те, що вони комплектувалися і попо-
внювалися з однієї місцевості й включалися в бригади, які відповідно й називалися
Равська, Самбірська, Угнівська, Коломийська та ін.5.
На відміну від інших українських військових формацій полкова струк тура в
Галицькій Армії не отримала розповсюдження. Вона створилася лише в 1-й бригаді
Українських Січових Стрільців та у ході реорганізації армії у червні 1919 р. – у
3-й Бережанській, 4-й Золочівській та 7-й Львівській бригадах. Полки складалися
з 2–3 куренів. Бригади полкового складу, за ідеями начальника штабу УГА, пол-
ковника Генерального штабу Є. Мішковського, були особливого призначення й
називалися “міцними”6.
Внутрішня структурна організація куреня включала, насамперед, командира –
курінного отамана, курінного ад’ютанта (начальника штабу), якому були підпо-
рядковані булавна (штабна) сотня – бойові відділи гранатометів, піхотних гармат,
мінометів, вогнеметів, а також відділи зв’язку, саперів, курінної валки (обозу), са-
нітарний пост. Піхотний курінь у складі трьох стрілецьких і кулеметної сотень мав
за штатом 25 старшин і 830–880 стрільців бойового складу, а загалом – 1280 вояків.
Щоправда, повністю укомплектованих за штатом куренів майже не було. Зазвичай
вони налічували не більше 850 старшин і стрільців.
Стрілецька сотня мала управління, обоз із семи возів і польову кухню, 3–4 стрі-
лецькі та кулеметну чети. Сотні, в яких було три стрілецькі чети, за штатом мали
п’ять старшин, 206 стрільців, у тому числі 150 багнетів. Сотні у складі чотирьох
чет – п’ять старшин, 220 стрільців, з них 180 багнетів7.
Кулеметна сотня складалася з чотирьох кулеметних чет або трьох кулемет-
них та чети “боротьби зблизька”. У першому варіанті сотня мала п’ять старшин,
150 стрільців і 8 кулеметів, по два в кожній четі. Для обслуги важкого кулемета
системи “шварцльозе”, який перевозився на в’ючних конях, потрібно було 14 вояків
і сім коней. Таким чином, кулеметна чета – старшина і 35 вояків – обслуговувало два
важких кулемети. Коли на озброєння поставили кулемет системи “максим”, який
потребував для обслуги всього шість вояків, у четах було по чотири кулемети, а
кількість вояків за штатом скорочена до 30. Чета “боротьби зблизька” включала: рій
світиль ників (рефлекторів), по три рої гранатометів і мінометів та рій вогнеметів,
старшину і 30 вояків. Звичайно вони були підпорядковані курінному отаманові8.
405УГА: бойова характеристика
У грудні 1918 р. до ЗУНР прибула запрошена на службу група наддніпрянських
генералів і офіцерів Генерального штабу. Генерал М. Омелянович-Павленко очолив
Галицьку Армію, а полковник Є. Мишківський – її штаб9. Досвідчений штабіст
підготував і впродовж січня–лютого 1919 р. втілив у життя план реорганізації армії
за зразком кращих європейських армій. У структуру сухопутних військ впроваджу-
валася нова схема: корпус–бригада–курінь (полк). Прихильник маневреної війни,
Є. Мишківський вважав основною оперативно-тактичною одиницею піхотну бри-
гаду, яка підсилювалася кіннотою й артилерією та найкраще відповідала вимогам
визвольної війни. Однорідні за структурою, складом, рівнем бойових сил, зручні
в управлінні піхотні бригади не лише проіснували до кінця визвольних змагань
1919–1920 pp., але й виявилися найбоєздатнішими у ході маневреної війни. Вже у
січні 1919 р. полковник угорського генерального штабу А. Лєгар (після відвідин
фронту) визнав, що “Галицька армія в цей час є більш здатна до удару, як, напри-
клад, угорська або австрійська”10. Слід відзначити, що за своєю боєздатністю та
чисельністю галицькі бригади були часто потужнішими за дивізії Армії УНР. Так,
5-та Сокальська бригада 1-го Галицького корпусу мала три піхотні курені поручни-
ків К. Ващука, Р. Копаницького, І. Чайки, гарматний полк у складі трьох батарей,
булавну, кінну, технічну, розвідки і зв’язку сотні та відділи запілля. Відтак, бригада
мала близько 5700 багнетів і 175 шабель й утримувала 70-кілометровий фронт на
стратегічному північному крилі українсько-польського фронту11.
У ході першої реорганізації Галицької Армії, за схемою полковника
Є. Мишківського, чотири піхотні бригади складали корпус. Від цього часу армія
ділилася на три корпуси”.
Перший галицький корпус:
5-та Сокальська бригада
6-та Равська
9-та Угнівська
10-та Янівська
Всього:
– 3 курені
– 3 курені
– 2 курені
– 3 курені
– 11 куренів
Другий галицький корпус:
1-ша бригада УСС
2-га Коломийська
3-тя Бережанська
4-та Золочівська
Всього:
– 3 курені
– 3 курені
– 5 куренів
– 4 курені
– 15 куренів
третій галицький корпус:
7-ма Львівська бригада
8-ма Самбірська
11-та Стрийська
1-ша Гірська
Всього:
– 6 куренів
– 4 курені (+ 6 приданих груп)
– 4 курені
– 4 курені
– 24 курені
406 Павло Ткачук
У червні–липні 1919 р. вище командування збройними силами ЗУНР, зокрема
військовий міністр генерал В. Курманович та його заступник полковник Г. Ціріц,
опрацювало план нової реорганізації сухопутних військ Галицької Армії у пер-
спективі переходу її до стратегічної оборони на широкому фронті. Передбачалося
відмовитися від схеми корпус–бригада й сформувати чотири піші дивізії, кінну
дивізію та Гірську бригаду. Піша дивізія складалася з двох піхотних бригад по два
полки у кожній. Полк мав типові три стрілецькі й один пробойовий (штурмовий)
курені. До штату пішої дивізії входили також кінна сотня, саперний курінь, пів-
курінь зв’язку та інші допоміжні підрозділи й запілля12.
Отже, на базі трьох корпусів утворювалися дивізії, а четверта мала сфор-
муватися за рахунок близько 40 тис. військовополонених галицьких вояків, яких
планувалося перекинути в Галичину через Одесу. Після повного визволення тери-
торії ЗУНР від поляків штаби дивізій планувалося розмістити так: 1-ша – у Львові,
2-га – в Тернополі, 3-тя – в Дрогобичі, 4-та – в Станиславові; Гірська бригада – в
Стрию або Мукачеві, а Кінна бригада – в Чорткові або Чернівцях. Залишався те-
риторіальний принцип їх комплектування13.
У наказі командувача армії генерала О. Грекова від 16 червня 1919 р. разом
із планами реорганізації подавався кількісний стан піхотних корпусів на той час: І
корпус – 298 старшин і 10000 стрільців, в бойовому стані, відповідно 190 (63,8%)
і 6500 (65,0%); ІІ корпус – 236 старшин і 7000 стрільців, відповідно 198 (83,9%) і
5500 (78,5%); ІІІ корпус – 295 старшин і 8000 стрільців, відповідно 234 (79,3%) і
6500 (81,2%). Разом – 829 старшин і 25000 стрільців, в бойовому стані відповідно
622 (75,0%) і 185000 (74,0%).
Але вже у ході стратегічної наступальної Чортківської операції Галицької
Армії (8–28 червня 1919 р.) генерал О. Греков під впливом її успішного розвитку
повернувся до попередніх організаційних схем полковника Є. Мишківського14.
Основним вищим тактичним з’єднанням армії ставала бригада у складі чотирьох
піхотних куренів, кінної сотні, гарматного полку, сотень саперів, зв’язку та ін.
Згідно з його наказом, від 14 червня розгортається формування 4-го корпусу гене-
рала В. Генбачова і 5-го корпусу полковника Г. Коссака – по чотири піших бригади
у кожному.
Оголошено було штатну кількість особового складу Галицької Армії згідно
з новою організацією: старшин у бойовому стані – 2585, інших – 285, всього –
2870; підстаршин і стрільців – відповідно 66970, інших – 18935, всього – 85905.
У Галицькій Армії, згідно зі штатами, мали служити 88775 старшин і стрільців.
Кожний з кор пусів мав особового складу 17775 осіб, а також 2308 коней і 416 ку-
леметів. Кожна піхотна бригада мала 4346 вояків, з них старшин 138. Курінь скла-
дали 1039 старшин і стрільців, сотню – 5 старшин і 115 стрільців. Відзначимо, що
цим наказом було впроваджено тимча сові відзнаки належності вояків до корпусів
і бригад15.
Показовими діями у наступі піхоти Галицької Армії із застосуванням гнучких
маневрів були, наприклад, бої 3-го галицького корпусу за визволення Тернополя
15 червня 1919 р. у ході Чортківської наступальної операції. Цьому сприяла орга-
нізація армії за схемою корпус–бригада–курінь. Саме тоді комбінованим ударом
мобільних бригад (дві з фронту і одна з флангу) генерал М.Тарнавський примусив
407УГА: бойова характеристика
супротивника відступити на десятки кілометрів. У ході артилерійської підготовки
піхотні частини і підрозділи стрімко наблизилися до оборони поляків, а коли арти-
лерія перенесла вогонь у глибину позицій, заатакували Тернопіль. У розпалі бою
розвідка донесла комкору про наближення з лівого флангу польської групи. Генерал
виставив проти неї бригаду УСС другого ешелону. У ті літні дні три стрілецькі
курені, за підтримки бригадного артполку і кулеметного куреня, в зустрічному
бою завдали польській Познанській дивізії полковника В. Сікорського поразки й
відкинули її за Стрипу.
Зазначена організаційна структура УГА, її піхотних частин і з’єднань зберіга-
лася впродовж усіх бойових дій в українсько-польській війні, а згодом – у союзі з
Армією УНР проти більшовицької Росії та Добровольчої армії генерала Денікіна.
Лише під час тимчасового союзу з Червоною Армією проти поляків, в результаті
ве ликих бойових втрат і втрат від епідемії тифу восени 1919 p. корпуси були реор-
ганізовані у стрілецькі бригади триполкового складу за схемою російської армії. До
1-ї галицької червоної бригади УСС увійшли 1–3-й полки, до 2-ї та 3-ї галицьких
червоних бригад – 4–9-й піші полки16.
Як бачимо, військово-політичному проводу ЗУНР вдалося створити боєздатні
збройні сили, які впродовж дев’яти місяців мужньо відстоювали суверенітет держа-
ви. І якби не потужна підтримка Антанти, то цілком ймовірно галицьке стрілецтво
не зазнало би поразки у протистоянні з Військом польським.
1 Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. – Львів, 1999. –
С. 276–277.
2 Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. / НАН України. Ін-т українознавства,
Інститут Схід.-Центр. Європи. – Львів, 1998. – С. 137.
3 купчанко к. Армія групи генерала Кравса в наступі на Київ в серпні 1919 року // Календар
Червоної Калини на 1923 р. – Львів, 1922. – С. 113; 671.
4 Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. – Львів, 1999. –
С. 277.
5 Там само. – С. 151–154.
6 Там само. – С. 157–159; 671.
7 Там само. – С. 161–162; 249; 409.
8 Там само. – С. 161–163.
9 Литвин М., Науменко к. Збройні Сили України ХХ ст. Генерали та адмірали. – Харків; Львів,
2007. – С. 138, 147.
10 Українська Галицька Армія. Т. 2. – Вінніпег, 1960. – С. 115–116.
11 Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. / НАН України. Інститут українознавства,
Ін-т Схід.-Центр. Європи. – Львів, 1998. – С. 148–149; 671.
12 Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. / НАН України. Інститут українознавства,
Ін-т Схід.-Центр. Європи. – Львів, 1998. – С. 176.
13 Українська Галицька Армія. Т. 1. – Вінніпег, 1958. – С. 271–272.
14 Детальніше див.: Рогатинський І. Чортківська офензива (Спогади 1919 р.) // Історичний
календар-альманах Червоної Калини на 1931 рік. – Львів, 1930. – С. 97–140; Хома андрій.
Фрагмент наступу на Чортків // Літопис Червоної Калини, 1937. – Ч. 12. – С. 2–3; Яворівський
Євген. Чортківська офензива і відворот за Збруч в освітленні Начальної Команди // Літопис
Червоної Калини. – 1935. – Ч. 12. – С. 4–8; Макарушка Л. Чортківська офензива // Українська
Галицька Армія. – Т. 4. – Вінніпег, 1968. – С. 59–63.
15 Українська Галицька Армія. Т. 1. – Вінніпег, 1958. – С. 275–279.
408 Павло Ткачук
16 Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. – Нью-Йорк, 1974. – С. 237; 671.
Pavlo Tkachuk. Ukrainian Galician army: miliTary characTer-
isTics
In article were analysed the structure and armament of Ukrainian Galician army
in 1918–1919.
key words: Ukrainian Galician army, ukrainian-polish war, armament.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73343 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T09:20:08Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткачук, П. 2015-01-09T12:44:11Z 2015-01-09T12:44:11Z 2009 УГА: бойова характеристика / П. Ткачук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 403-408. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73343 Проаналізовано структуру та озброєння Української Галицької армії в 1918 – 1919 рр. In article were analysed the structure and armament of Ukrainian Galician army in 1918–1919. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Військово-політичні аспекти УГА: бойова характеристика Ukrainian Galician Army: military characteristics Article published earlier |
| spellingShingle | УГА: бойова характеристика Ткачук, П. Військово-політичні аспекти |
| title | УГА: бойова характеристика |
| title_alt | Ukrainian Galician Army: military characteristics |
| title_full | УГА: бойова характеристика |
| title_fullStr | УГА: бойова характеристика |
| title_full_unstemmed | УГА: бойова характеристика |
| title_short | УГА: бойова характеристика |
| title_sort | уга: бойова характеристика |
| topic | Військово-політичні аспекти |
| topic_facet | Військово-політичні аспекти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73343 |
| work_keys_str_mv | AT tkačukp ugaboiovaharakteristika AT tkačukp ukrainiangalicianarmymilitarycharacteristics |