ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру
Проаналізовано теорію фронтиру, теорії міграції Ісайї Бовмена, охарактеризовано його поїздку в Закарпаття і Галичину у 1919 р. та зустрічі з українськими політичними діячами. The article analyzes Isaiah Bowman’s scientific thought on the frontier and migration.
 Bowman’s travel to Transcarpa...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73356 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру / І. Чорновол // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 618-625. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860087766828711936 |
|---|---|
| author | Чорновол, І. |
| author_facet | Чорновол, І. |
| citation_txt | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру / І. Чорновол // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 618-625. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність |
| description | Проаналізовано теорію фронтиру, теорії міграції Ісайї Бовмена, охарактеризовано його поїздку в Закарпаття і Галичину у 1919 р. та зустрічі з українськими політичними діячами.
The article analyzes Isaiah Bowman’s scientific thought on the frontier and migration.
Bowman’s travel to Transcarpathian Ukraine and Galicia in 1919 and his meetings
with the Ukrainian politicians are described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:21:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 18/2009618
Iгор Чорновол
ЗУНР, Ісайя БовмеН та теоРІя фРоНтиРУ
Проаналізовано теорію фронтиру, теорії міграції Ісайї Бовмена, охарактери-
зовано його поїздку в Закарпаття і Галичину у 1919 р. та зустрічі з українськими
політичними діячами.
Ключові слова: ЗУнр, теорія фронтиру, теорія міграції, Ісайя Бовмен.
Лонгин Цегельський у своїх мемуарах пригадав візит американської військової
місії, капітана Бовмена зокрема. Хоча згодом Л. Цегельський жив у Америці, він так
і не довідався, що тоді Галичину відвідав майбутній світоч географічної науки США,
винахідник теорії міграції та піонер дослідження порівняльних фронтирів.
Теорія фронтиру. 12 липня 1893 р. під час Світової Колумбової вистави в
Чикаґо на з’їзді Американської історичної асоціяції тридцятидволітній асистент
Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер виступив із доповіддю
“Значення фронтиру в історії США”. Історик стверджував, що американське
суспільство сформували передовсім відкриті простори Дикого Заходу й саме
Дикий Захід забезпечив державі демократичні принципи функціонування та роз-
винув американський індивідуалізм. Упродовж трьох років на Тернерові тексти
не звертали особливої уваги. Можна навіть припустити, що, оскільки у програмі
конференції його виступ зазначено серед останніх, він узагалі міг не виступа-
ти. Відомо натомість, що сам Ф. Тернер пропонував організаційному комітетові
конґресу включити замість себе свого учня, але йому відмовили.
Часи змінюються. 1900 р. публікація “Значення фронтиру в історії США”
стала одним із основних текстів американської історії. До того ж, оскільки пре-
зиденти Теодор Рузвельт (1901–1908) і Вудро Вілсон (1913–1921) були фаховими
істориками за освітою й прихильниками Тернера за вподобаннями, його теза почала
істотно впливати на урядову політику. 1910 р. Ф. Тернер очолив катедру історії
США в Гарварді, а водночас – Американську історичну асоціяцію. Тож може ви-
датися неймовірним, але невелика за обсягом публікація 1893 року спричинила
гостру (що звично для культури академічної суперечки в США) й безпрецедентно
тривалу (вона й досі не завершилася) дискусію. Крім істориків, до полеміки до-
лучалися антропологи, археологи, географи, геологи, демографи, екологи, етно-
графи, етнологи, кліматологи, лінґвісти, психологи, соціологи, філософи. Майже
кожний американський коледж або університет пропонував “фронтир-студії” до
1960 р., або, словами Ричарда Гофштадтера, в той час американський історичний
цех трансформувався “в одне велике товариство імені Тернера”1.
Ось у чому полягали основні ідеї епохальної доповіді Ф. Тернера. Історик
розпочав із цитування звіту суперінтенданта перепису населення США 1890р.
619 ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру
про закриття фронтиру поселень. Це подія історичної ваги “В дійсності, – пере-
конував Ф. Тернер, – центром нашої історії є не Атлантичне узбережжя, а Великий
Захід”. “Досі американська історія була передовсім історією колонізації Дикого
Заходу. Існування просторів вільних земель, їх поступове зменшення й про-
сування американ ських поселень на Захід пояснюють розвиток США”. “Наша
рання історія – це дослідження європейських ґермів, що розвинулися в амери-
канському природному середовищі. Досі вчені приділяли надто багато уваги їх
ґерманському походженню, надто мало – американським факторам. Фронтир – це
лінія найінтенсивнішої й найефективнішої американізації. Колоніста сформувало
дикунство”2. Історичний розвиток Америки визначений її природнім середовищем.
Брак вільних земель на Сході, їхній неосяжний резервуар на Заході та потяг до
свободи просував фронтир поселень все далі в глибину континенту.
Тож Ф. Тернер розглядав цей процес у контексті зіткнення варварства з
цивілізацією. Маючи на увазі екстремальні умови проживання на фронтирі, історик
впровадив поняття стрибка в варварство (a leap іnto barbarіsm). Саме зіткнення
з “варварством” сформувало суспільство Сполучених Штатів Америки. Бо його
наслідком був розвиток духу індивідуалізму, формування американської нації
як “a composіte natіonalіty” (себто незважаючи на етнічні чинники), зміцнення
демократії не лише в США, а й у Європі. Ще одна важлива субтеза Ф. Тернера
(щоправда, здебільшого розвинута його послідовниками) – доктрина випускного
клапану (safety-valve doctrіne). Вчений спостеріг, що наявність вільних земель во-
дночас сприяла вирішенню соціальних проблем, відтак на противагу Європі США
вдалося уникнути гострих форм класової боротьби.
Інша важлива стаття Ф. Тернера, що вважається класичною, – “Секції та
нація” (1922). У ній вчений звернув увагу на розбіжності розвитку й суперечності
між регіонами (секціями США, між Новою Англією, Заходом та Півднем) в
порівняльному контексті європейського театру подій Першої світової війни.
Водночас ця стаття передає його песимізм на предмет подальшого розвитку осо-
бливо Європи, віддавна позбавленої фронтирів3. Розвинувши свої погляди в статті
“Значення секції в американській історії” (1925), вчений писав: “За площею ми
стали нацією, порівняльною з Європою, з заселеними географічними провінціями,
рівними великим європейським націям. В цьому сенсі ми є імперією, федерацією
секцій, союзом потенційних націй”4. Американські регіони нагадують європейські
держави з тою різницею, що суперечності між ними все ж не зайшли так далеко (за
винятком періоду громадянської війни між Північчю та Півднем 1861–1865 рр.).
Відтак єдине реальне розв’язання гострих суперечностей між державами Європи –
посилення контролю Ліги Націй й федералізація Європи за американським зразком.
Стаття “Секції та нація” започаткувала регіональний підхід до історії США.
Водночас із Ф. Тернером на Світовій Колумбовій виставі в Чикаґо виступав
театр Буффало Білла: буффало й коні, луки та вінчестери, ковбої й індіянці тощо.
Як Тернер в історіографії, так само й Буффало Білл суттєво вплинув на амери-
канську культуру, створивши театр вестерну. Ф. Тернер до його творчости ставився
скептично, якщо не з презирством, а той, вочевидь, заледве чи знав про існування
Ф. Тернера. Однак до пропаґанди Тернерової тези Буффало Білл спричинився чи
не найбільше5.
620 Iгор Чорновол
Варто зауважити, що міф Дикого Заходу існував ще до народження Ф. Тернера.
“Образ неосяжного й постійно зростаючого сільськогосподарського соціюму сере-
дини континенту став одним з домінантних символів американського суспільства
XІX ст. – колективною репрезентацією, поетичною ідеєю (як зауважив Токвіль на
початку 1830-х), що визначала перспективу американського життя. Шаблонний
символ саду охоплював пригоршню метафор, які виражали плодючість, ріст,
збільшення, благословенну працю на землі та оберталися навколо героїчної постаті
ідеалізованого фронтирного селянина, озброєного священним плугом – верхов-
ним аграрним знаряддям”6. Тож від часів Томаса Джефферсона й Бенджаміна
Франкліна як американська інтелектуальна меншина, так і носії побутової свідо-
мості уявляли його як неосвоєний резервуар багатства (“Земля Обітована”,
“Маніфест Долі”, “Сад Світу” тощо) й “випускний клапан”, яким приростатиме
американське суспільство й який забезпечить йому процвітання. 1865р. Горацій
Ґрілі, знаменитий нині журналіст, радив читачам “New York Tіmes”: “На Захід,
молодий чоловіче, і дорослішай разом із своєю країною. Якщо ти не маєш сім’ї
або товаришів, що можуть тобі допомогти, ані перспективи, повернися обличчям
до Великого Заходу й там збудуй свій дім і фортуну!”7. Так само на інші країни
американці звикли споглядати крізь окуляри фронтиру, симпатизуючи насамперед
суспільствам піонерів – африканським бурам, австралійцям, канадійцям, країнам
Латинської Америки (“Америка для американців!”), новозеландцям і росіянам.
Прикметно, що Буффало Білл розважав публіку не лише інсценізацією сутичок
піонерів з індіанцями, а й джиґітовкою російських козаків. Крім дванадцятьох
російських козаків і кількох солдатів, в виставах його театру брали участь шесте-
ро аргентинських ґаучо, арабські вершники, вояки американської, британської,
німецької та французької армій8. Упродовж XІX ст. літератори, розпочинаючи від
романів Джеймса Фенімора Купера (перекладених всіма основними мовами світу),
сформували літературний жанр вестерну. Його успіх, спонуканий у другій половині
століття масовими тиражами дешевих книжечок (dіme novels), сягнув свого апо-
гею в середині ХХ ст. завдяки популярності джинсів (початково – роба ковбоїв
США) й екранізації вестернів кінорежисерами Голівуду. Ба навіть у “найхолодніші”
роки “холодної війни” радянські кінотеатри й телебачення пропагували образ
“Дикого Заходу” за Буффало Біллом – здебільшого завдяки фільмам спільного
німецько-юґославського виробництва за участи незабутнього Ґойко Митича. Відтак
у популярній формі вестерну Тернерова концепція фронтиру справила істотний
вплив на світову культуру взагалі.
Але не лише американська популярна література живила уяву Ф. Тернера.
В другій половині XІX ст. на популярний образ Дикого Заходу почали звертати
увагу політики й історики. Ба навіть у Галичині у 1860-х роках американська
тематика була актуальною. Опублікована в грудні 1864 р. водночас “Dzіennіk-
ом Lіterack-им” і “Gazet-ою Narodow-ою” стаття Людвіка Повідая “Поляки та
індіанці” спричинила настільки гостру дискусію, що вона не вщухала протягом
двох років9. А перший календар товариства “Просвіта” розпочинається з тексту
професора австрійської історії Львівського університету Ісидора Шараневича
“Значення Америки для світової культури”, яка закінчується такими словами:
“Єсли то єст воля Провидіння, то Америка покликана статися в будучности в
621 ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру
світі торгівельнім і культурно-історичнім тим, чим є серце в чоловічім організмі,
відки животна кров виходить і куди вона, окруживши всі состави тіла, назад
вертає”10. “Нaявність вільних земель регулює тирaнію aвтомaтично, що, зa умо-
ви відсутності рaбствa, сaмо по собі робить існувaння деспотичного режиму
неможливим, тому що піддaні зaвжди мaють можливість уникнути репресій
з боку суверенa, покинувши його тa зaснувaвши поселення нa незaйнятій
території”, – писaв італійський учений Aполлон Лорія у книзі “Економічні основи
суспільствa” (1885), водночас наголосивши на прикладі США11. Ф. Тернер добре
знав книгу А. Лорії й навіть зацитував його в тексті своєї доповіді під час Світової
Колумбової вистави в Чикаґо12. Ідеї, подібні до Тернерових, можна відшукати
в виданій 1865 р. книзі американського публіциста Едвіна Ловренса Ґодкіна
“Аристократичні думки про демократію”, зрештою, в публікаціях десятків інших
мислителів13.
Отже, фронтир не був повністю оригінальною ідеєю Ф. Тернера. Заслуга
історика полягає в тому, що він трансформував знання й уявлення попередніх
поколінь у готову історичну концепцію, створивши в такий спосіб основний на-
ратив історії США.
За більш ніж столітню історію теза Тернера зазнала таких істотних модифікацій,
що від її автентичної форми залишилося небагато. Висловлена ще за життя вели-
кого історика думка, що в основі демократичного ладу США лежала передовсім
імпортована туди з Європи протестантська етика й доктрина лібералізму, а не
наявність фронтиру, остаточно утвердилася після Другої світової війни. Водночас
фахівці в галузі компаративістики довели, що фронтир США – явище не унікальне, а
лише епізод глобального процесу “експансії Європи”. Поступово історики відкинули
й соціал-дарвіністську ідею визначального впливу довкілля на суспільство. Була
піддана ревізії й ідея західних земель як “випускного клапану”, яка спрацьовувала
далеко не в такому обсязі, як уявляв собі Ф. Тернер. У 1960-х роках, коли наука
відмовилася від трактування індіанців як варварів, втратило актуальність також
трактування фронтиру як зони зіткнення “цивілізації” з “варварством”, з’явилися
праці про роль чорношкірих і інших меншин у освоєнні західних земель. Остання
тенденція особливо посилилися в сучасний період (себто від другої половини
1980-х років) й інспірувала спроби окремих представників “нової західної школи”
відкинути Тернерову тезу повністю. Інший напрямок критичного підходу до тези
Тернера, який започатковано ще в 1960-х роках і який розвинула “нова західна
школа” – історія довкілля США, акцент на здебільшого катастрофічних для при-
родного середовища наслідках діяльності піонерів14.
Водночас ніхто з критиків не піддав сумніву істотного (хай і не визначального)
впливу західного фронтиру на розвиток демократії в США, на дух американського
індивідуалізму передовсім. Відтак у даний момент історики не схильні до дискусій
на тему ступеня правоти Ф. Тернера, як це було ще на початку 1990-х років. Але
Тернерове поняття фронтиру як зони піонерських поселень на нібито “вільних”
землях межі “цивілізації” з “варварством” поступово втратило свою наукову
вартість. Тепер дослідники здебільшого апелюють до сформованого ще 1940 р.
овеном латтімором поняття фронтиру як зони інтенсивної взаємодії різних
культур15. Нарешті, незважаючи на багатство інтерпретацій і підходів, всі погод-
622 Iгор Чорновол
жуються на тому, що Тернерова теза про фронтир – це історичний міф, важлива
складова ідентичності й невичерпне джерело націоналізму громадян США.
Теорія міграції Iсайї Бовмена. Наукові ідеї Ф. Тернера істотно вплинули не
лише на розвиток американської історіографії, а й географії. Вчений постійно
підкреслював важливість інтердисциплінарного підходу, методології географічної
науки зокрема. Тож Ф. Тернера вважають ще й співфундатором історичної географії
США16. I саме географія була тією наукою, в лоні якої проблема світових фронтирів
розпочала обговорюватися вперше – завдяки передовсім Iсайї Бовмену.
Iсайя Бовмен народився 26 лютого 1878 р. у канадському містечку Берлін
(тепер – Кітченер) провінції Онтаріо в фермерській сім’ї. Наступного року Бовмени
перебралися до сусіднього Мічіґана, де його батько придбав землю. Закінчивши
Гарвардський університет 1905 р., I. Бовмен склав докторат в Єйлському університеті
1909 р., де він викладав з 1905 по 1915 рр. Перша книга I. Бовмена з’явилася
1911 р.17 Відтак розпочалася стрімка кар’єра молодого вченого, який виріс до рівня
класика й одного з найуспішніших менеджерів американської географічної науки.
I. Бовмен – автор 8 монографій і значної кількості іншиx публікацій. З 1915 по
1935 рр. – президент Американського географічного товариства, 1935–1948 рр. –
президент Університету Джона Гопкінса в Балтіморі. Учасник Паризької мирної
конференції 1919 р. як радник президента В. Вілсона та член польсько-української
мирної комісії, радник президента Ф. Рузвелта з питань міграції. Помер 6 січня
1950 р. у Балтіморі.
Виходець із канадського фронтиру, що в юності ходив і за плугом, I. Бовмен
був особливо чулий на месседж Тернера. Як стверджує сучасний біограф I. Бовмена,
його зацікавлення піонерами й географією являло собою “найчистішої води прак-
тичне вираження аграрного ідеалізму, привитого йому ще в ранньому дитинстві”18.
I. Бовмен і Ф. Тернер співпрацювали, розпочинаючи з 1914р. Того року I. Бовмен
запросив Ф. Тернера виступити перед Американським географічним товариством,
що прийняло історика до свого складу19.
У 1920 р. завдяки I. Бовменові розпочалося грандіозне дослідження
“піонерських зон” на рівні провідних американських географічних інституцій,
був створений навіть спеціяльний “Комітет піонерських поясів”. В проєкті брав
участь також Ф. Тернер. 1928р. енергійний I. Бовмен зумів втягнути в нього ще й
наукові осередки Канади. Як наслідок, упродовж 1934–1940 рр. з друку вийшло 8
з запланованих 9-ти томів серійного видання “Канадські фронтири поселень”20.
Все ж професійний географ I. Бовмен бачив проблему фронтиру в іншому
світлі, ніж фаховий історик Ф. Тернер. I. Бовмен віддавав перевагу прикладній науці,
а Ф. Тернер, на його думку, був лише кабінетним вченим. Згідно із свідченнями са-
мого I. Бовмена, ідея систематичного порівняльного вивчення фронтирів з’явилася
в нього вперше в 1905р. під час участі в гідрологічному проєкті в засушливих
частинах Канзасу й Оклахоми21. В середовищі американських географів учений
здобув репутацію польовими дослідженнями Андів, а з 1930 по 1932 рр. регуляр-
но подорожував автомобілем, спостерігаючи фронтирні кондиції західних штатів
США та північно-західних територій Канади. В результаті I. Бовмен дійшов до
висновку про хибність тези, нібито фронтир у США вже не існує; згодом він не
стомлювався повторювати, що Ф. Тернер в цьому не мав рації і що зникнення фрон-
623 ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру
тиру не обов’язково супроводжується зникненням притаманних йому життєвих
стандартів22.
Крім того, якщо Ф. Тернер схилявся до оцінки фронтиру передовсім як “процесу”,
то I. Бовмен акцентував на “лінії”, “міжрегіональній демаркації”. Й нарешті, остання
особлива важлива відмінність між вченими – глобальний підхід I. Бовмена.
1931 р. з друку вийшов географічний трактат “Піонерські периферії” – мабуть,
основна Бовменова книга23. Мета монографії – опис країв, що були фронтирами його
епохи, їх аналіз на предмет доступності піонерам (клімат, родючість земель, транс-
портна мережа) й економічної доцільності експлуатації наявних природніх ресурсів.
Отже, включивши в цей огляд фронтири США, Канади, Австралії, Південної
Африки, Сибір, Монголію, Манчжурію й Латинську Америку, I. Бовмен фактично
став фундатором компаративного підходу до тези Тернера.
Примірник “Піонерських периферій” I. Бовмен надіслав Ф. Тернеру з прохан-
ням про рецензію. Ф. Тернер відмовився, проте висловив свою думку в листуванні.
Він визнав рацію критичним зауваженням I. Бовмена на предмет помилковости
власної тези про кінець фронтиру в США 1893 р. Ф. Тернер пояснив, що його
завданням було вказати на фундаментальний чинник історії США, який доти
іґнорувався. Вчений також визнав переконливими аргументи I. Бовмена на ко-
ристь існування фронтирних кондицій США в південних штатах країни. Все ж ці
останні фронтири мають локальне значення, а в США феномен фронтиру перестав
відігравати фундаментальну роль приблизно 1890 р.24.
Але I. Бовмена насамперед цікавила геополітика, а не історія. Він ставив
проблему піонерування передовсім як основного засобу економічного розвитку.
Вчений вважав, що закриття фронтирів скерує увагу політиків до малозаселених
й малоосвоєних теренів, де піонерський стиль був усе ще можливим. Бовменова
поправка Тернера, що фронтирний спосіб життя залишається актуальним, насправді
мала глобальне значення, а не локальне, на чому й наголосив Ніл Сміт на рівні
титулу своєї книги про I. Бовмена “Американська імперія. Географ Рузвелта та
прелюдія глобалізації”. Що більше, на основі поняття про пояси поселень I. Бовмен
прагнув сформувати спеціяльну теорію міграції. Про це, зокрема, свідчить видана
1938 р. монографія “Межі поселень” колективу авторів на чолі з I. Бовменом25.
Книга – про перспективи міграції, оцінки міграційного потенціялу Канади, Сибіру,
Китаю, Японії, Австралії, Африки, Південної Америки.
I. Бовмен пішов на пенсію 1 січня 1949 р. Через рік сенатор Й.Маккарті
звинуватив Овена Латтімора, найздібнішого вихованця I. Бовмена, в шпіонажі на
користь СРСР. I хоча сам I. Бовмен, будучи войовничим антикомуністом, в останні
роки дистанціювався від свого протеже, тим не менше в контексті розв’язаного
в США “полювання на відьм” постраждав сам (хоч і непрямо). Школу географії
ім. I. Бовмена (названу так ще 1948 р., себто ще за його життя) в Балтиморському
університеті спочатку понизили до рангу факультету, а невдовзі ім’я I. Бовмена
взагалі зникло з назви цього підрозділу Університету Джона Гопкінса. Водночас у
зв’язку з крахом світової колоніяльної системи теорія поселень I. Бовмена втратила
актуальність й була забута повністю. Згодом, в контексті компаративних досліджень
фронтирів окремі вчені пропонували формування нових міграційних теорій, не
усвідомлюючи факту, що в 1930-і роки такі вже існували.
624 Iгор Чорновол
Отже, 1919 р. І. Бовмен відвідував Закарпаття у складі американської дипло-
матичної місії з метою з’ясування настроїв тамтешнього населення на предмет
майбутнього краю. Водночас зібрана ним інформація дала істотну інтелектуальну
поживу для підтвердження тези про амбівалентні лояльности мешканців фронтиру.
Лише євреї та угорці були одностайні в бажанні залишитися в складі Угорщини,
частина русинів зі східних повітів вважала, що найкраще їм мати “свою руську
країну”, меншість бажала б злуки з ЗУНР і УНР, найменша частина – автономії у
складі Чехословацької республіки; а от найбільша частина русинів західної частини
краю хотіла б приєднатися до “Гамерики”. Згодом І. Бовмен відвідав Галичину,
контактував здебільшого з міністром закордонних справ ЗУНР Л. Цегельським, у
Бродах зустрічався з С. Петлюрою. Він пообіцяв українцям, що в своєму звіті для
американської дипломатичної місії на Паризькій мирній конференції дасть при-
хильну опінію передовсім для ЗУНР. Як стверджував Л. Цегельський, так І. Бовмен
і вчинив26. Та з іншого боку, польські політики вважали, що передовсім йому вони
завдячують анексію Галичини. Згідно з свідченнями Ніла Сміта, саме І. Бовмен
рекомендував президентові В. Вілсонові санкціювати дислокацію армії генера-
ла Й. Галлера до Галичини. Що більше, Н. Сміт називає І. Бовмена “найбільше
відповідальним за встановлення післявоєнних кордонів Польщі, і до кінця життя
польські географи, державні діячі та інші вважали його захисником польської
державності (a champіon of Polіsh statehood), національним героєм”27. Тож якою
дійсно була постава І. Бовмена щодо польсько-українського конфлікту, а також
ступінь впливу подій історії України на розвій його наукових поглядів, остаточ-
но можна з’ясувати лише після ознайомлення з матеріалами особистого архіву
І. Бовмена в Балтиморському університеті. Однак, не викликає сумніву, що по-
силаючи на українські землі палкого прихильника теорії фронтиру, американські
дипломати були схильні розглядати політичні перипетії в цих регіонах у світлі
тези Ф. Тернера.
1 Richard Hofstadter. The Progressive Historians. Turner, Beard, Parrington. – New York: Vitgage
Books, A Division of Random House, 1970. – P. 83
2 Turner F.J. The Significance of the Frontier in American History, Rereading Frederick Jackson
Turner. The Significance of the Frontier in American History and Other Essays. With Commentary
by John Mack Faragher. – New York: Henry Holt & Company, 1994. – P. 31–33.
3 Turner F.J. Sections and Nation. Іbidem. – Р. 181–199.
4 Turner F.J. The Significance of the Section in American History. Іbidem. – P. 213.
5 Richard White. When Frederick Jackson Turner and Buffalo Bill Cody Both Played Chicago in 1893 //
Frontier and Region. Essays in Honor of Martin Ridge / Еd. by Robert R.Ritchie and Paul Andrew
Hutton. – San Marino & Albuquerque: The Huntington Library Press & University of Mexico Press,
1997. – P. 201–212.
6 Henry Nash Smіth. Vіrgіn Land. The Amerіcan West as Symbol and the Myth. – New York,
1950. – P. 138.
7 Цит. за: Mіchael Collіs. Theodore Roosevelt // Hіstorіans of the Amerіcan Frontіer. A Bіo-
Bіblіographіcal Sourcebook / Еd. by John Wunder. – New York – Westport, Сon., London,
1988. – P. 547–557.
8 Thomas Barrett. All the World’s a Frontіer: How Cossacks Became Cowboys // Humanіtіes. –
Vol. 22/3, 2000, http://neh.gov.news.
625 ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру
9 L.P. Polacy i Indianie // Gazeta Narodowa. – No. 285, 293. – 1864; Samuel Sandler. Indiańska
przygoda Henryka Senkiewicza. – Warszawa: PIW, 1969; Ray Billington. Land of Savagery, Land
of Promise. The European Image of the American Frontier in the Nineteenth Century. – New York
& London: W.W.Norton & Company, 1981. – P. 146.
10 Шараневич І. Значеньє Америки для всемирной культури // Народний календар на рік
звичайний. – 1870. – Львів: коштом і заходом товариства “Просвіта”. – C.1–6.
11 Walter Prescott Webb. Hіstory as Hіgh Adventure // The Amerіcan Hіstorіcal Revіew. – V. 64. –
No. 2. – 1959, January. – P. 279–281.
12 Turner F.J. The Sіgnіfіcance of the Frontіer іn Amerіcan Hіstory. – P. 38.
13 Herman Clarence Nіxon. Precursors of Turner іn the Іnterpretatіon of the Amerіcan Frontіer // South
Atlantіc Quarterly. – 1929, January. – P. 83–89.
14 Gerald D. Nash. Creatіng the West. Hіstorіcal Іnterpretatіons, 1890–1990. – Albuquerque, 1991.
15 Чорновол І. Географія фронтиру та її піонери // Критика. – 2008. – № 7–8. – С. 27–30.
16 Murray Cane. Some Considerations on the Frontier Concept of Frederick Jackson Turner // The
Mississippi Valley Historical Review. – Vol. 27. – 1940. – P. 379–400; Robert H. Block. Frederick
Jackson Turner and American Geography // Annals of the Association of American Geographers. –
70, 1. – 1980, March. – P. 31–41.
17 Bowman I. Forest Physiography; Physiography of the United States and Principles of Soils in Relation
to Forestry. – New York: J. Wiley & sons, 1911.
18 Neil Smith. American Empire. Roosevelt’s Geographer and the Prelude to Globalization. – Berkeley;
Los Angeles; London, 2003. – P. 233.
19 Allan Bogue. Frederick Jackson Turner // Strange Roads Going Down. – Norman: University of
Oklahoma Press, 1998. – P. 431.
20 Canadian Frontiers of Settlement / Ed. by W.A. Macintosch and W.L. Joerg. – Vol. 1–2, 4–9. – Toronto:
The Macmillan Company of Canada Limited, 1934–1940.
21 Geoffrey J. Martin. The Life and Thought of Isaiah Bowman. – Hamden, Conn.: Archon Books,
1980. – P. 110.
22 Gerald D. Nash. Creating the West. Historical Interpretations, 1890–1990. The Calvin P. Horn
Lectures in Western History and Culture, University of Mexico, September 30 – October 3, 1990. –
Albuquerque: University of New Mexico Press, 1991. – P. 31–32.
23 Bowman I. The Pioneer Fringe // American Geographical Society, Special Publications. No.13. –
New York, 1931.
24 Block R. – Op. cit.. – P. 40; BogueA. – Op.cit. – P.432; Martin G. The Life and Thought of Isaiah
Bowman. – P. 117–118; Smith N. American Empire. Roosevelt’s Geographer and the Prelude to
Globalization. – P. 229–231.
25 Bowman I., ed. Limits of Land Settlement. – New York: Council of Foreign Affairs, 1938.
26 Цегельський л. Від легенд до правди. – Львів, 2003. – C. 221–223.
27 Smith N. – Op. cit. – P. 155.
Ihor Chornovоl. THE ZUNR, ISAIAH BOWMAN AND THE FRONTIER
THESIS.
The article analyzes Isaiah Bowman’s scientific thought on the frontier and migra-
tion. Bowman’s travel to Transcarpathian Ukraine and Galicia in 1919 and his meetings
with the Ukrainian politicians are described.
Key words: the ZUNR, frontier thesis, migration theory, Isaiah Bowman.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73356 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:21:00Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чорновол, І. 2015-01-09T13:09:02Z 2015-01-09T13:09:02Z 2009 ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру / І. Чорновол // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. — Вип. 18. — С. 618-625. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73356 Проаналізовано теорію фронтиру, теорії міграції Ісайї Бовмена, охарактеризовано його поїздку в Закарпаття і Галичину у 1919 р. та зустрічі з українськими політичними діячами. The article analyzes Isaiah Bowman’s scientific thought on the frontier and migration.
 Bowman’s travel to Transcarpathian Ukraine and Galicia in 1919 and his meetings
 with the Ukrainian politicians are described. uk Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність Джерела та історіографія ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру The ZUNR, Isaiah Bowman and the frontier thesis. Article published earlier |
| spellingShingle | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру Чорновол, І. Джерела та історіографія |
| title | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру |
| title_alt | The ZUNR, Isaiah Bowman and the frontier thesis. |
| title_full | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру |
| title_fullStr | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру |
| title_full_unstemmed | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру |
| title_short | ЗУНР, Ісайя Бовмен та теорія фронтиру |
| title_sort | зунр, ісайя бовмен та теорія фронтиру |
| topic | Джерела та історіографія |
| topic_facet | Джерела та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73356 |
| work_keys_str_mv | AT čornovolí zunrísaiâbovmentateoríâfrontiru AT čornovolí thezunrisaiahbowmanandthefrontierthesis |