Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.)
У зв’язку з вимушеним переселенням з Донбасу вперше за свою історію Україна зіткнулася з таким масштабним внутрішнім переміщенням свого населення, яке навіть за умов добровільності і підготовленості все одно загрожувало б істотними проблемами і на локальних ринках праці, і в контексті доступності...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73424 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) / Е.М. Лібанова // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 15-24. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-73424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Лібанова, Е.М. 2015-01-09T19:35:52Z 2015-01-09T19:35:52Z 2014 Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) / Е.М. Лібанова // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 15-24. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73424 У зв’язку з вимушеним переселенням з Донбасу вперше за свою історію Україна зіткнулася з таким масштабним внутрішнім переміщенням свого населення, яке навіть за умов добровільності і підготовленості все одно загрожувало б істотними проблемами і на локальних ринках праці, і в контексті доступності освітніх послуг, якісної медичної допомоги, зокрема забезпечення певних категорій населення безплатними ліками. Якщо ж зважити на те, що переселення відбувалося вимушено і до нього не були своєчасно підготовлені ані ті, хто не з власної волі залишив свої домівки, роботу і майно, ані мешканці та влада тих регіонів, куди люди приїжджають, то стають зрозумілими складність, комплексність і довготривалість наявних проблем. В связи с вынужденным переселением с Донбасса впервые за свою историю Украина столкнулась с таким масштабным внутренним перемещением своего населения, которое даже при условии добровольности и подготовленности все равно угрожало бы существенными проблемами и на локальных рынках труда, и в контексте доступности образовательных услуг, качественной медицинской помощи, в частности обеспечения некоторых категорий населения бесплатными лекарствами. Если же учитывать то, что переселение происходило вынужденно и к нему не были своевременно подготовлены ни те, кто не по собственной воле оставил свои дома, работу и имущество, ни жители и власти тех регионов, куда люди приезжают, то становятся понятны сложность, комплексность и долгосрочность возникших проблем. Due to the forced relocation from Donbass for the first time in its history Ukraine faced such a large-scale internal displacement of its population, which even in conditions of voluntariness and preparedness would still present serious challenges both on local labor markets and in the context of the availability of educational services, quality medical care, including provision of certain population categories with free medical drugs. If we consider that the displacement was forced and that it was timely prepared for by neither those who were forced to leave their homes, jobs and property, nor the inhabitants and authorities of the regions where the displaced persons arrive, then the difficulty, complexity and durability of these problems become clear. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України З кафедри Президії НАН України Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) Вынужденное переселение с Донбасса: масштабы и вызовы для Украины (по материалам научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 8 октября 2014 года) Forced displacement from Donbass: scale and challenges for Ukraine (information from scientific report at the meeting of Presidium of NAS of Ukraine October 8, 2014) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) |
| spellingShingle |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) Лібанова, Е.М. З кафедри Президії НАН України |
| title_short |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) |
| title_full |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) |
| title_fullStr |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) |
| title_full_unstemmed |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) |
| title_sort |
вимушене переселення з донбасу: масштаби та виклики для україни (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 8 жовтня 2014 р.) |
| author |
Лібанова, Е.М. |
| author_facet |
Лібанова, Е.М. |
| topic |
З кафедри Президії НАН України |
| topic_facet |
З кафедри Президії НАН України |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Вынужденное переселение с Донбасса: масштабы и вызовы для Украины (по материалам научного доклада на заседании Президиума НАН Украины 8 октября 2014 года) Forced displacement from Donbass: scale and challenges for Ukraine (information from scientific report at the meeting of Presidium of NAS of Ukraine October 8, 2014) |
| description |
У зв’язку з вимушеним переселенням з Донбасу вперше за свою історію
Україна зіткнулася з таким масштабним внутрішнім переміщенням свого
населення, яке навіть за умов добровільності і підготовленості все одно загрожувало б істотними проблемами і на локальних ринках праці, і в контексті доступності освітніх послуг, якісної медичної допомоги, зокрема
забезпечення певних категорій населення безплатними ліками. Якщо ж
зважити на те, що переселення відбувалося вимушено і до нього не були
своєчасно підготовлені ані ті, хто не з власної волі залишив свої домівки,
роботу і майно, ані мешканці та влада тих регіонів, куди люди приїжджають, то стають зрозумілими складність, комплексність і довготривалість наявних проблем.
В связи с вынужденным переселением с Донбасса впервые за свою историю Украина столкнулась с таким
масштабным внутренним перемещением своего населения, которое даже при условии добровольности и подготовленности все равно угрожало бы существенными проблемами и на локальных рынках труда, и в контексте
доступности образовательных услуг, качественной медицинской помощи, в частности обеспечения некоторых категорий населения бесплатными лекарствами. Если же учитывать то, что переселение происходило вынужденно
и к нему не были своевременно подготовлены ни те, кто не по собственной воле оставил свои дома, работу и имущество, ни жители и власти тех регионов, куда люди приезжают, то становятся понятны сложность, комплексность и долгосрочность возникших проблем.
Due to the forced relocation from Donbass for the first time in its history Ukraine faced such a large-scale internal
displacement of its population, which even in conditions of voluntariness and preparedness would still present serious
challenges both on local labor markets and in the context of the availability of educational services, quality medical care,
including provision of certain population categories with free medical drugs. If we consider that the displacement was
forced and that it was timely prepared for by neither those who were forced to leave their homes, jobs and property, nor
the inhabitants and authorities of the regions where the displaced persons arrive, then the difficulty, complexity and
durability of these problems become clear.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/73424 |
| citation_txt |
Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 8 жовтня 2014 р.) / Е.М. Лібанова // Вісн. НАН України. — 2014. — № 12. — С. 15-24. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT líbanovaem vimušenepereselennâzdonbasumasštabitaviklikidlâukraínizamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni8žovtnâ2014r AT líbanovaem vynuždennoepereseleniesdonbassamasštabyivyzovydlâukrainypomaterialamnaučnogodokladanazasedaniiprezidiumananukrainy8oktâbrâ2014goda AT líbanovaem forceddisplacementfromdonbassscaleandchallengesforukraineinformationfromscientificreportatthemeetingofpresidiumofnasofukraineoctober82014 |
| first_indexed |
2025-11-26T00:09:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:09:45Z |
| _version_ |
1850594135503798272 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 15
ВИМУШЕНЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ
З ДОНБАСУ: МАСШТАБИ
ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
За матеріалами наукової доповіді
на засіданні Президії НАН України
8 жовтня 2014 року
Оцінка масштабів переселення
та настроїв переселенців
За офіційними даними Міжвідомчого координаційного штабу,
станом на 08.10.2014 масштаби переселення, в тому числі пе-
реселення в межах Донбасу, становлять 370 тис. осіб, причому
29 % з них — діти, а 18 % — інваліди та особи похилого віку. Вже
з цих даних стає зрозумілим те навантаження, яке лягає на всі
служби, задіяні в розселенні та облаштуванні побуту пересе-
ленців. Однак реєстр охоплює лише тих, хто має право і розра-
ховує на державну допомогу, — родини з немовлятами та дітьми
шкільного й дошкільного віку, пенсіонерами, хворими. Пере-
важна більшість тих, хто облаштовував своє життя самостійно,
не реєструвалися. Отже, офіційні дані істотно применшують
масштаби переселення. З другого боку, після відновлення укра-
їнського суверенітету над низкою населених пунктів Донбасу
сформувався потужний реверсний потік. Повертаються також
люди, які з різних причин не задоволені своїм перебуванням у
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ
НАН УКРАЇНИНАН УКРАЇНИ
ЛІБАНОВА
Елла Марленівна —
академік НАН України,
доктор економічних наук,
професор, академік-секретар
Відділення економіки НАН
України, директор Інституту
демографії та соціальних
досліджень ім. М.В. Птухи
НАН України
У зв’язку з вимушеним переселенням з Донбасу вперше за свою історію
Україна зіткнулася з таким масштабним внутрішнім переміщенням свого
населення, яке навіть за умов добровільності і підготовленості все одно за-
грожувало б істотними проблемами і на локальних ринках праці, і в кон-
тексті доступності освітніх послуг, якісної медичної допомоги, зокрема
забезпечення певних категорій населення безплатними ліками. Якщо ж
зважити на те, що переселення відбувалося вимушено і до нього не були
своєчасно підготовлені ані ті, хто не з власної волі залишив свої домівки,
роботу і майно, ані мешканці та влада тих регіонів, куди люди приїжджа-
ють, то стають зрозумілими складність, комплексність і довготривалість
наявних проблем.
16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
районах тимчасового проживання. Звісно, ніх-
то з них не сповіщає штаб про своє повернен-
ня — у найкращому випадку вони звертаються
із заявою про переведення пенсії чи соціальної
допомоги за новою адресою. Відповідно, для
цієї сукупності переселенців офіційні дані про
масштаби переселення, навпаки, штучно зави-
щені.
На жаль, відсутність комплексного репре-
зентативного соціологічного обстеження пе-
решкоджає точному визначенню масштабів
внутрішніх переселень. За оцінками, що спи-
раються переважно на непрямі дані, понад
800 тис. мешканців Донецької та Луганської
областей вимушено змінили місце проживан-
ня, а це близько 2 % населення країни. В окре-
мих регіонах частка зареєстрованих переселен-
ців сягає 5 % населення території перебування,
а їх загальну кількість з урахуванням тих, хто
не реєструвався, можна оцінити в 10 %.
З таким лавиноподібним переміщенням на-
селення стикалася лише Грузія, де в 2008 р.
впродовж 2 тижнів з Південної Осетії виїхало
3 % населення країни.
Частка переселенців із зони АТО в загальній
чисельності населення області, до якої вони
прибули, є обернено пропорційною відстані від
зони (див. карту). Найвищим цей показник є в
Луганській (північні райони), Харківській та
Донецькій (західні райони) областях; до дру-
гої групи потрапляють Запорізька, Дніпропе-
тровська, Полтавська області та м. Київ; третя
група охоплює Кіровоградську, Сумську, Ки-
ївську, Одеську, Чернігівську, Черкаську, Хер-
сонську та Миколаївську області; до четвертої
групи належать Житомирська, Вінницька та
Хмельницька області; а найнижчим цей по-
казник є для Львівської, Чернівецької, Івано-
Франківської, Рівненської, Тернопільської та
Волинської областей. Більше приваблюють пе-
реселенців великі міста, де зазвичай простіше
знайти житло і роботу, — Київ, Харків, Дніпро-
петровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса. Наймен-
ше влаштовують їх перспективи проживання
Карта розселення вимушених переселенців з Донбасу
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 17
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
в сільській місцевості, що цілком зрозуміло з
огляду на те, що левову частку переселенців
становлять городяни.
Уже із самого розміщення переселенців по
території країни можна зробити висновок,
що більшість із них має намір повернутися до
рідних домівок; принаймні це стосується тих,
у кого ці домівки вціліли. Так, вони очікують
на припинення воєнних дій, на відновлення
постачання електроенергії, тепла та води, на
можливість стати до своєї звичної роботи, але
все ж таки сподіваються повернутися. За по-
передніми даними обстеження, проведеного
Research & Branding Group у серпні 2014 р.,
цього прагнуть 57 % опитаних переселенців.
Абсолютно зрозуміло, що немає сенсу нама-
гатися однаковими методами вирішувати про-
блеми тих, хто хоче залишатися на територіях
переселення чи виїхати до інших районів за
межами Донбасу, і тих, хто планує повертати-
ся. Ці принципово різні моделі поведінки по-
требують різних моделей управління. Взагалі,
що точнішою і повнішою буде інформація про
наміри і настрої вимушених переселенців, то
дієвішими й ефективнішими стануть управ-
лінські рішення.
Проведені фокус-групи дають підстави для
виокремлення основних домінант у настроях
переселенців: на тлі тотального запиту миру —
це відчуття страху, провини і недовіри.
Відчуття страху охоплює ціле коло різно-
манітних фобій, які іноді мали б виключати
одна одну. Зрозуміло, що всі бояться смерті,
і не лише своєї, а й рідних та близьких. Проте
в окремих випадках побоювання остаточної
втрати житла чи майна, залишеного на Дон-
басі, змушують людей повертатися туди, не-
хтуючи реальними загрозами життю. Зазна-
вши значних матеріальних втрат і не маючи
сталих джерел доходу, переселенці бояться
безгрошів’я, того, що через відсутність гро-
шей вони не матимуть теплого одягу і навіть
їжі. Люди бояться свого безсилля, неможли-
вості вплинути на ситуацію, і часто саме це
стає причиною того, що вони опускають руки
і перестають боротися. Водночас вони бо-
яться повертатися в невідомі умови, бояться
того, що взагалі ніколи не повернуться до рід-
ної домівки.
Другою домінантою настроїв переселенців
є відчуття провини. Багато людей відчувають
себе винними в тому, що відбувається на Дон-
басі, причому діапазон почуттів надзвичайно
широкий: від вини за неспроможність зупини-
ти конфлікт на самому початку до вини за не-
достатню підтримку сепаратистських настроїв.
Люди відчувають провину перед тими, хто за-
лишився на Донбасі, особливо перед старими й
немічними, яких начебто кинули напризволя-
ще, і водночас провину перед жителями регіо-
нів, куди вони переїхали, за безліч проблем, що
виникли з їх переїздом. Йдеться не лише про
потребу в матеріальній та психологічній допо-
мозі, а загалом про відчуття ніяковості гостя,
якого не кликали і не очікували.
І нарешті, майже всі переселенці охоплені
тотальною недовірою до влади, чиновників,
засобів масової інформації, медиків, учителів.
Хіба що на волонтерів це не поширюється.
Загальна характеристика загроз,
спричинених масовим переселенням
Оцінюючи виклики, що постали перед Украї-
ною у зв’язку з масштабним переселенням жи-
телів Донецької та Луганської областей, необ-
хідно сформулювати пов’язані з цим загрози.
Першою і найголовнішою є загроза поділу
населення України на дві групи: МИ і ВОНИ.
І жодного значення не має чисельність і склад
кожної з цих груп. Найгірше, що відбувається
руйнація надзвичайно важливого для країни
процесу становлення української політичної
нації. Фактично, підставами для такого поділу
в суспільстві є:
• напруження на місцевих ринках праці
через істотне збільшення пропозиції робочої
сили за рахунок вимушених переселенців;
• проблеми з медичним обслуговуванням,
зокрема із забезпеченням переселенців безко-
штовними ліками;
• проблеми з наданням послуг дошкільної
та шкільної освіти, пов’язані, зокрема, із зна-
чним збільшенням наповнення груп та класів;
18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
• проблеми з розміщенням переселенців, у
тому числі з оплатою послуг санаторно-ку рорт-
них закладів, де вони проживають.
Якщо перші групи переселенців мешканці
територій їх тимчасового вселення зустрічали
надзвичайно доброзичливо, зі щирим співчут-
тям, то з часом почали спостерігатися поки що
поодинокі випадки неприязні. Вони пов’язані
з тими преференціями (переважно завище-
ними в уяві), що надаються переселенцям, з
небажанням чоловіків з Донбасу обороняти
свій рідний край, з не завжди толерантною по-
ведінкою самих переселенців. Психологи не
випадково звертають увагу на те, що тривале
перебування у стресовому стані неминуче про-
являється в надмірній роздратованості, агре-
сивності, конфліктності. Все це адресується
зазвичай тим, хто знаходиться поруч. Відповід-
но, з одного боку, формується психологічне не-
сприйняття переселенцями зусиль волонтерів
і працівників міністерств та місцевих органів
влади, які намагаються їм допомогти, а з дру-
гого — нерозуміння поведінки переселенців
тими ж волонтерами й чиновниками. Цю ситу-
ацію потрібно не просто враховувати, необхід-
но вживати адекватних дій, причому з боку не
стільки держави, скільки суспільства. Йдеться
про роз’яснювальну діяльність ЗМІ, система-
тичну допомогу психологів, причому таку ро-
боту слід проводити не лише з переселенцями
(більшою чи меншою мірою це робиться), а й
організовувати консультації щодо поведінки
тих, хто з ними працює.
Серйозним чинником надмірної психоло-
гічної напруги переселенців є інформаційний
дисонанс між відомостями зі ЗМІ в регіонах
тимчасового перебування та розмовами з рід-
ними і знайомими, які залишилися в зоні АТО.
У результаті люди перестають довіряти офі-
ційній інформації, що в такій ситуації немину-
че посилює роздратованість і переконаність у
безвиході.
Відсутність найнеобхіднішого спричинює
перебільшення значення матеріальних збитків
у житті, а в кінцевому підсумку призводить до
втрати інстинкту самозбереження. Переселен-
ці повертаються до місць свого постійного про-
живання попри загрозу обстрілів, відсутність
там електро- та водопостачання. І жодні пере-
конання з боку волонтерів не допомагають.
На жаль, наявні об’єктивні проблеми зазви-
чай загострюються в передвиборний період з
притаманним йому політичним замовленням і
відповідним відображенням у ЗМІ та соціаль-
них мережах. Зокрема, спостерігаються спроби
укорінення в масовій свідомості тези про гли-
бинні відмінності між населенням заходу та
сходу країни, впевненості в тому, що мешкан-
ці центральних областей начебто некритично
сприймають настанови жителів заходу.
Однак найбільшого стресу зазнають учас-
ники бойових дій. Реальною стає загроза фор-
мування в Україні так званого «втраченого по-
коління». Подібне відбувалося в Європі після
Першої та Другої світових воєн, у США після
війни у В’єтнамі, в СРСР після афганської ві-
йни. Українські проблеми посилюються ще й
тим, що протистоять один одному представ-
ники народів, звиклих вважати себе братніми.
Звісно, що наслідки воєнних дій зачіпають не
лише безпосередніх учасників, а й їхніх близь-
ких, передусім членів родини. А серед пере-
селенців дуже високою є частка тих, чиї рідні
воювали або воюють зараз.
Серед переселенців багато також дітей, які
не з книжок знають, що таке війна, смерть, як
слід поводитися під час обстрілу тощо. Важко
навіть уявити, як усі ці події позначаються на
дитячій психіці. Психологи, які працюють з
такими дітьми, вказують на складність і трива-
лість її відновлення.
Фахівці Київського міжнародного інститу-
ту соціології звертають увагу на загрозу по-
ширення українофобських настроїв на сході,
зокрема несприйняття місцевим населенням
(переважно на Донеччині) центральної влади.
Зрозуміло, що ці настрої не можуть не вплива-
ти на переселенців, передусім на тих, хто не в
змозі адаптуватися до життя на новому місці.
Медико-соціальні ускладнення загрожують
не лише вимушеним переселенцям, а й усьому
населенню. Зокрема, психологічної реабіліта-
ції потребують широкі верстви населення. Три-
вале перебування великих груп людей у скуп-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 19
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
чених умовах за руйнації, а іноді й відсутності
класичної системи вакцинації неминуче поро-
джує епідеміологічні проблеми, які вимагати-
муть вирішення як на територіях тимчасового
проживання вимушених переселенців, так і на
Донбасі. До цього додаються також ризики,
зумовлені несанкціонованими похованнями в
зоні проведення АТО.
Пропозиції щодо вирішення основного
кола проблем вимушених переселенців
Що стосується шляхів розв’язання окреслених
проблем, передусім слід відзначити відсутність
належного інформаційного забезпечення —
немає чіткого розуміння складу (насамперед
освітнього та професійного) переселенців та
їхніх подальших намірів, а це надзвичайно важ-
ливо не тільки для формування політики щодо
вимушених переселенців, а й для розроблення
програми відродження Донбасу. При цьому ін-
формаційне забезпечення не може спиратися
виключно на державний реєстр, навіть якщо
він буде бездоганним. Необхідно час від часу
проводити зіставні соціологічні опитування,
оскільки наміри переселенців швидко зміню-
ються під впливом об’єктивних і суб’єктивних
чинників.
У контексті відповідної програми дій першо-
рядну роль має відігравати створення адекват-
ного інституціонального забезпечення. І хоча
багато чого вже зроблено в цьому напрямі (на-
віть порівняно із червнем—липнем), поки що
бракує системності та координації. Це спри-
чинює зайві фінансові й матеріальні витрати і
загалом призводить до неефективності зусиль.
У цьому плані важливим видається ство-
рення спеціальних муніципальних комісій, до
складу яких входили б представники місце-
вого самоврядування, волонтерських органі-
зацій та організацій переселенців. Залучення
до роботи з облаштування свого життя самих
переселенців є надзвичайно важливим з різних
міркувань, зокрема з огляду на те, що вони не
повинні відчувати себе утриманцями. Такі ко-
місії мають отримати офіційний статус і регу-
лювати всі дії щодо переселенців у межах посе-
лення, району чи області. Під управлінням цих
комісій мають бути започатковані спеціальні
фонди з трьома основними джерелами фінан-
сування — місцеві бюджети, благодійні внески
та кошти міжнародних організацій. Діяльність
цих фондів слід вибудовувати відповідно до
міжнародних стандартів на основі прозорості
та підзвітності громадянському суспільству.
Крім того, доцільно створити тимчасові со-
ціальні служби для здійснення комплексного
соціального супроводу: відновлення докумен-
тів, юридична підтримка, допомога соціальних
працівників, вирішення проблем з отриманням
освітніх, медичних та інших видів послуг. До
роботи в цих соціальних центрах слід залучати
волонтерів і самих переселенців, але дуже важ-
ливо, щоб ці служби мали офіційний статус і
необхідне фінансування.
Житло. Серед проблем переселенців, що
потребують першочергового вирішення, над-
звичайно важливим є забезпечення житлом,
причому варто створити дві різні програми.
Одна з них має бути орієнтована на тих, хто
планує повертатися на Донбас, і її основним
завданням є надання тимчасового житла. Тут
слід розглянути такі можливості. По-перше,
пристосування вже наявних місць компактно-
го проживання до умов осінньо-зимового пе-
Інформаційне забезпечення
Реєстр Систематичні
соціологічні опитування
Інституціональне забезпечення
Спеціальні
муніципальні комісії
(муніципальні фонди)
Тимчасові соціальні
служби
Основні напрями дії
Розсе-
лення
Освіта Ме-
дична
допо-
мога
Зайня-
тість
Компен-
сація
втра-
ченого
майна
Спілку-
вання
з вибу-
лими
до РФ
20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
ріоду. По-друге, враховуючи відсутність віль-
ного житла і приватну власність навіть на ті
квартири й будинки, де ніхто не мешкає, слід
передбачити можливість оформлення кому-
нальної оренди у власників помешкань і від-
повідні джерела фінансування. По-третє, це
відновлення так званих військових містечок
як осередків тимчасового проживання. У разі
потреби капітального ремонту на це також ма-
ють бути передбачені відповідні кошти.
Принципово іншою має бути друга про-
грама, спрямована на розселення тих, хто не
збирається повертатися на Донбас, а прагне
максимальної адаптації до умов проживання
на територіях переселення. Ці люди потре-
бують житла, розрахованого на проживання
впродовж тривалого часу, а отже, житла, орі-
єнтованого на сімейне розміщення, — квар-
тир або окремих будинків. Щодо доцільності
компактного розселення вимушених внутріш-
ніх мігрантів позиції соціальних психологів є
діаметрально протилежними. Багато фахівців
віддають пріоритет швидкості адаптації та
своєрідній асиміляції прибулих, чому, воче-
видь, перешкоджатиме компактне розселення.
Інші, навпаки, вважають, що найважливіше —
це максимально спростити процес адаптації,
для чого потрібні якомога частіші контакти з
тими, хто має аналогічні проблеми. Така логіка
передбачає розміщення переселенців макси-
мально компактно, в одному багатоквартирно-
му будинку чи на одній вулиці. Видається, що
практично прийнятна схема знаходиться між
цими крайніми варіантами розселення, і її на-
ближення до конкретної межі визначатиметь-
ся особливостями міста чи села та наявними
можливостями. Проте однозначно необхідним
є сімейне розселення прибулих. В окремих
населених пунктах, де спостерігається гостра
нестача представників певних професій (лі-
карів, медичних сестер, учителів, будівельни-
ків тощо), можна рекомендувати будівництво
житла для представників таких професій ко-
штами спеціальних муніципальних фондів.
Напевне, важливим компонентом програми в
будь-якому разі має стати неможливість швид-
кої приватизації запропонованого житла.
Отже, тим, хто не збирається повертатися на
Донбас, потрібно:
• переселення з місць скупченого розташу-
вання (таборів, будинків відпочинку тощо) до
окремих квартир/будинків;
• інвентаризація можливостей прийняття
на постійне/довготривале проживання пересе-
ленців за окремими районами і поселеннями;
• зведення житла для цільових професій-
них груп у поселеннях, де відчувається брак
пропозиції відповідної робочої сили.
Абсолютно зрозуміло, що швидко забезпе-
чити всіх житлом не вдасться навіть за умови
спрямування на це міжнародної допомоги —
надто складною є ситуація в країні. До того
ж упродовж тривалого часу серед населення
формувалося переконання в тому, що єдино
прийнятним є власне житло, і на сьогодні в
країні житло для оренди пропонується винят-
ково приватним власником, переважно без на-
лежного оформлення.
Освіта. З огляду на те, що третина заре-
єстрованих переселенців — це діти, надзви-
чайно важливим є забезпечення доступності
освітніх послуг. При цьому слід мати на увазі
не лише відповідну нормативам наповненість
груп у дитячих дошкільних закладах та класів
у школах, а й якісні характеристики.
Завдяки помітному підвищенню народжува-
ності в другій половині 2000-х років, безпосе-
редньо пов’язаному з високими виплатами при
народженні дитини, дитячі дошкільні заклади
в переважній більшості поселень переповнені.
Будівництво нових видається мало реальним
через економічну кризу, бюджетний дефіцит і
можливість повернення частини дітей на Дон-
бас уже найближчим часом. Тому можна за-
пропонувати спрощення процедури відкриття
приватних дошкільних закладів саме для кате-
горії переселенців. Проблема полягає не стіль-
ки у відсутності необхідних документів, скіль-
ки у доволі жорстких санітарно-гігієнічних
вимогах, задовольнити які переселенці, во-
чевидь, не в змозі. Оскільки краще, щоб діти
мали можливості для розвитку, догляду і со-
ціалізації бодай і трохи гірші, аніж зовсім їх не
мали, такий тимчасовий захід може стати єди-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 21
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
но прийнятним. До того ж його реалізація, з
одного боку, забезпечить певну, хоча й частко-
во паліативну, зайнятість по догляду за дітьми,
а з другого — створить потенційні можливості
для зайнятості вивільнених від цих обов’язків.
Повною мірою це стосується і позашкільного
виховання молодших школярів.
На самому початку процесу переселення
експерти очікували, що перешкодою стане
незнання дітьми з Донбасу української мови.
Насправді цього не сталося, і проблема мови
не звучить навіть в обговореннях на фокус-
групах. До речі, цим варто скористатися задля
поліпшення володіння дітьми та підлітками з
Донбасу українською мовою та заохочення їх
до знайомства з усім українським взагалі. Осо-
бливо важливим у цьому контексті є навчан-
ня української історії, літератури, мистецтва і
врешті — патріотичне виховання.
Початок навчального року виявив гостру
проблему невідповідності програм підготовки
в різних навчальних закладах. Це стосується і
старших класів шкіл, і вишів. Є достовірні при-
клади, коли академрізниця в одному з вищих
навчальних закладів сягала 25 предметів. Зро-
зуміло, що швидко з цією проблемою не впо-
ратися, але й навчатися за такого гігантського
обсягу «позапланових» дисциплін за умови
обов’язкового вивчення ще й поточних предме-
тів нереально. Можливо, в такій ситуації варто
зараховувати студентів на нижчий курс, однак
без додаткової плати за зайвий навчальний рік.
Ці затрати матимуть разовий характер і не ста-
нуть непосильним тягарем для бюджету.
Однією з основних причин поширення се-
ред населення Донбасу різного роду фобій,
зокрема єврофобії, є те, що, за свідченнями со-
ціологів, 70 % його жителів ніколи не покида-
ли межі регіону. Оскільки на старше покоління
вплинути вже важко, потрібно зосередитися на
інтеграції молоді в суспільне життя України, а
для цього доцільно розвивати:
• державне замовлення на підготовку фа-
хівців поза межами Донбасу;
• підготовку/стажування 1000 найкращих
студентів ІІ—ІІІ курсів зі знанням іноземних
мов у провідних європейських університетах;
• направлення 400—500 найкращих випус-
кників шкіл на навчання до країн ЄС;
• налагодження систематичного обміну в
рамках навчання або відпочинку між Донба-
сом та іншими регіонами України.
Медична допомога. Враховуючи загальне
зростання потреби в медичній допомозі в міс-
цях масового переселення, необхідно запрова-
дити додаткові відповідні посади в лікуваль-
них закладах і забезпечити доступність медич-
них послуг.
Зайнятість. Критично важливою пробле-
мою є забезпечення зайнятості як у районах
тимчасового перебування переселенців, так і
після їх повернення на Донбас. Головні усклад-
нення — це невідповідність якості робочої
сили потребам економіки (жителів Донбасу
вирізняє низький за українськими стандарта-
ми рівень освіти, доволі специфічна професій-
на структура та низька мобільність) і глибока
економічна криза, яку переживає нині Україна,
а відповідно й низький загальний попит на ро-
бочу силу.
Забезпечення зайнятості переселенців у ра-
йонах тимчасового перебування потребує про-
фесійної підготовки та перепідготовки робочої
сили; заохочення, передусім тих, хто має відпо-
відний досвід, до створення малих підприємств;
залучення переселенців до роботи з облаштуван-
ня свого ж життя на засадах волонтерської та/
або оплачуваної зайнятості; спрощення проце-
дур відкриття переселенцями закладів з надання
соціальних послуг. Враховуючи те, що розбудова
зруйнованої інфраструктури Донбасу потребу-
ватиме масштабних громадських робіт, можна
рекомендувати широке залучення до них пере-
селенців, можливо, на вахтових засадах.
На сьогодні переселенці, які не мають ро-
боти, дуже рідко звертаються до державних
центрів зайнятості (станом на 07.10.2014 звер-
нулися лише 12 тис. осіб). Проте це свідчить
не так про їх небажання працювати, як про за-
гальну впевненість у тому, що державна служ-
ба пропонує винятково непрестижні та низь-
кооплачувані робочі місця.
Програма забезпечення зайнятості на Дон-
басі має виходити з того, що зруйновану еконо-
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
міку регіону, яка навіть за українськими стан-
дартами не вирізнялася високою ефективніс-
тю і до воєнних дій, необхідно відроджувати на
інноваційних засадах. Відповідно, докорінних
змін зазнає і структура економіки, і потреба в
робочій силі, причому зміни ці будуть не стіль-
ки кількісними, скільки якісними. Економіка
регіону має стати сучасною, орієнтованою не
лише на видобуток руди та вугілля чи вироб-
ництво напівфабрикатів, а й на виготовлення
кінцевого продукту з високою часткою доданої
вартості. Звісно, це завдання постане переду-
сім для бізнесу, роль держави зводиться пере-
важно до формування достатньо привабливих
умов та «правил гри», можливо, навіть більш
привабливих, ніж на інших територіях країни.
Отже, неминуче виникне проблема забезпечен-
ня потреб цієї нової економіки робочою силою.
Навряд чи не надто освічене і зорієнтоване на
застарілі види діяльності населення Донбасу
зможе працювати в галузях, де потрібна досить
висока і специфічна кваліфікація. Тому необ-
хідно якнайшвидше почати підготовку відпо-
відних кадрів.
Інший бік ідеї докорінної реконструкції еко-
номіки регіону — безробіття. Закриття нерен-
табельних шахт, які часто є містоутворюваль-
ними підприємствами, неминуче призведе до
безробіття серед шахтарів. І без того непроста
ситуація, зумовлена структурним і регіональ-
ним безробіттям, загострюватиметься ще й
тим, що, як свідчить міжнародний досвід, люди
цієї професії дуже важко перекваліфіковують-
ся. Отже, потрібно шукати можливості забез-
печення прийнятного рівня життя шахтарів
старшого віку (певне, після 40 років) або адек-
ватної компенсації втрат. Ідеться про, можли-
во, разові, досить високі виплати при звільнен-
ні, про надання земельних ділянок, пільгових
кредитів на будівництво житла або ваучерів на
здобуття вищої освіти для їхніх дітей.
Через масовий виїзд з Донбасу власників
малого і середнього бізнесу, за даними ООН,
регіон втратив понад 40 тис. підприємств.
Більшість цих людей не збираються поверта-
тися, а отже, на Донбасі втрачено і без того тон-
кий прошарок підприємців. Очевидно, що його
необхідно відновлювати, особливо з огляду на
те, що саме власники малих і середніх підпри-
ємств утворюють осередок стабільності в сус-
пільстві, забезпечують задоволення основних
побутових потреб населення і, врешті-решт,
надають робочі місця.
Забезпечення зайнятості переселенців після
їх повернення на Донбас передбачатиме:
• визначення потреби в робочій силі від-
повідної якості згідно з новими пріоритетами
розвитку економіки регіону;
• максимально швидку переорієнтацію сфе-
ри професійної освіти на задоволення перспек-
тивних (з горизонтом принаймні в 5 років) по-
треб економіки та подолання вузько місцевої
орієнтації;
• забезпечення паліативних доходів (гро-
шових і негрошових) тим працівникам стар-
шого віку, які не зможуть перекваліфікувати-
ся; передусім це стосуватиметься шахтарів;
• стимулювання розвитку малого і серед-
нього бізнесу, зокрема надання певних префе-
ренцій.
Деякі з цих заходів доцільно не відкладати
на той період, коли люди вже повернуться на
Донбас. Питання визначення нових пріорите-
тів розвитку економіки, потреб у робочій силі
та її відповідної підготовки чи перепідготовки
слід вирішувати заздалегідь з метою запобіган-
ня масштабному безробіттю в регіоні.
Компенсація втраченого майна. Через во-
єнні дії переселенці втратили майже все своє
майно. Насамперед це стосується нерухомості,
і саме втрату житла люди сприймають найго-
стріше. Переважно втрачене житло належало
їм на правах власності, набутих під час при-
ватизації в перші роки незалежності. Мабуть,
варто не намагатися надавати всім житло у
власність, а прискореними темпами розвива-
ти ринок орендного житла, в тому числі ко-
мунального, будувати тимчасове та соціальне
житло, яке не підлягає приватизації. Це від-
повідатиме сучасним стандартам розвинених
країн і сприятиме територіальній мобільності
молоді.
Більшість переселенців, особливо старшого
віку, не бачать можливостей відновлення їх-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12 23
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
нього рухомого майна. Видається, що держава
має хоча б частково компенсувати такі втрати.
Проте здійснювати це необхідно відповідно
до принципів соціальної справедливості, тоб-
то навряд чи варто говорити про компенсації
втрат за рахунок бюджету численним влас-
никам великих підприємств, шахт, магазинів,
готелів. Однак навіть виплати іншим катего-
ріям переселенців можуть стати надто важким
тягарем для бюджету, особливо з огляду на
необхідність їх здійснення упродовж коротко-
го відрізку часу. Тому обсяг компенсацій слід
визначати з урахуванням економічних можли-
востей.
Оскільки не Україна розв’язала воєнні дії,
варто розпочати процес щодо встановлення
всіх винуватців і зобов’язати їх виплатити час-
тину компенсацій.
Отже, видається важливим:
• юридичне визначення суспільних зобо в’я-
зань щодо компенсацій на принципах соціаль-
ної справедливості;
• встановлення відповідальності конкрет-
них винуватців;
• коригування житлової політики Украї-
ни — перенесення акцентів із забезпечення
всіх власним житлом на надання всім бажаю-
чим можливостей орендувати житло чи корис-
туватися тимчасовим житлом;
• розвиток житла, що не підлягає привати-
зації, — соціального (комунального), тимча-
сового.
Відносини з переселенцями до Російської
Федерації. Окремою проблемою є становище
переселенців до РФ, певна частина яких (зо-
крема, з Луганської області) не стільки свідо-
мо вибирали еміграцію, скільки не ризикували
прориватися через кордони сепаратистів на
південь і захід, коли ті пропонували їм виїзд
виключно через Ізварине — прикордонний
перехід, контрольований сепаратистами. При-
наймні до відмови від українського громадян-
ства їх слід сприймати як співвітчизників і
відповідним чином намагатися спілкуватися
з ними, забезпечувати їх необхідною інформа-
цією і в кінцевому підсумку заохочувати по-
вернутися на батьківщину.
Завдання установ НАН України
щодо вирішення основних проблем
переселенців з Донбасу
Комплексний характер проблем переселенців
з Донбасу, складність їх вирішення і трива-
лість проявів потребують серйозного науко-
вого опрацювання і розроблення відповідних
заходів на основі досліджень, вивчення та
адаптації світового досвіду, дотримання вимог
міжнародних угод, що значною мірою визна-
чає доцільність проведення відповідної роботи
установами Національної академії наук Украї-
ни, як найбільш розгалуженої наукової струк-
тури в країні.
Складовими цієї роботи, як видається, ма-
ють стати:
• проведення досліджень етнічного та мов-
но-культурного складу населення на тери-
торіях Донецької, Луганської, Херсонської,
Одеської, Ростовської областей та Красно-
дарського краю у різні періоди їх розвитку;
виокремлення соціально-економічного та по-
літичного чинників зрушень, що відбулися,
та широке оприлюднення отриманих резуль-
татів;
• запровадження моніторингу становища
вимушених переселенців та їхніх психологіч-
них настроїв і соціально-економічної та соціо-
психологічної ситуації на сході і півдні Украї-
ни; систематичне подання до владних структур
аналізу результатів моніторингів;
• підготовку пропозицій щодо політики під-
тримки переселенців, зокрема шляхом змін у
законодавстві (наприклад, включення пересе-
ленців до категорії громадян із посиленими га-
рантіями у сприянні працевлаштуванню, зміни
для них порядку надання соціальної допомоги
тощо);
• визначення системи пріоритетів розвитку
економіки Донбасу на інноваційних засадах;
• прогнозування (на середньострокову пер-
спективу) потреби економіки Донбасу в робо-
чій силі;
• розроблення системи заходів щодо при-
скореного розвитку малих та середніх підпри-
ємств;
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 12
З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
Э.М. Либанова
Институт демографии и социальных исследований им. М.В. Птухи НАН Украины
бульв. Тараса Шевченко, 60, Киев, 01032, Украина
ВЫНУЖДЕННОЕ ПЕРЕСЕЛЕНИЕ С ДОНБАССА:
МАСШТАБЫ И ВЫЗОВЫ ДЛЯ УКРАИНЫ
По материалам научного доклада на заседании
Президиума НАН Украины 8 октября 2014 года
В связи с вынужденным переселением с Донбасса впервые за свою историю Украина столкнулась с таким
масштабным внутренним перемещением своего населения, которое даже при условии добровольности и подго-
товленности все равно угрожало бы существенными проблемами и на локальных рынках труда, и в контексте
доступности образовательных услуг, качественной медицинской помощи, в частности обеспечения некоторых ка-
тегорий населения бесплатными лекарствами. Если же учитывать то, что переселение происходило вынужденно
и к нему не были своевременно подготовлены ни те, кто не по собственной воле оставил свои дома, работу и иму-
щество, ни жители и власти тех регионов, куда люди приезжают, то становятся понятны сложность, комплек-
сность и долгосрочность возникших проблем.
E.M. Libanova
Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of NAS of Ukraine
60 Shevchenko Blvd., Kyiv, 01032, Ukraine
FORCED DISPLACEMENT FROM DONBASS:
SCALE AND CHALLENGES FOR UKRAINE
Information from scientific report at a meeting
of the Presidium of NAS of Ukraine October 8, 2014
Due to the forced relocation from Donbass for the first time in its history Ukraine faced such a large-scale internal
displacement of its population, which even in conditions of voluntariness and preparedness would still present serious
challenges both on local labor markets and in the context of the availability of educational services, quality medical care,
including provision of certain population categories with free medical drugs. If we consider that the displacement was
forced and that it was timely prepared for by neither those who were forced to leave their homes, jobs and property, nor
the inhabitants and authorities of the regions where the displaced persons arrive, then the difficulty, complexity and
durability of these problems become clear.
• розроблення методики елімінування впли-
ву подій на Донбасі на захворюваність і смерт-
ність і розрахунок відповідних показників серед-
ньої очікуваної тривалості життя та очікуваної
тривалості здорового життя з метою їх викорис-
тання як додаткових показників у всіх звітах,
що їх надає Україна міжнародним структурам
(ООН, Світовому банку тощо) із соціально-де-
мографічних та соціально-еко но міч них питань.
* * *
Запропонований сценарій розвитку далеко
не є вичерпним. І проблеми переселенців, і за-
грози, і наслідки такого масштабного процесу,
передусім довгострокові, — значно ширші, і,
відповідно, дії з боку суспільства й держави
потребують більшої конкретизації. Однак тут
зроблено спробу систематизації і перших, і
других, і третіх.
|